Т.Г. Шевченко і Д.І. Яворницький: аналіз поетичної творчості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

О.А. Сміянова

Анотація

Проаналізовано українську історію в поетичному доробку Т. Г. Шевченка та Д. І. Яворницького. Уточнено деякі аспекти белетристики останнього. Простежено вплив Великого Кобзаря на творчість і життя Дмитра Івановича.

Ключові слова: поезія, Шевченко, літературна діяльність, Яворницький.

Аннотация

Проанализирована украинская история в поэтическом творчестве Т. Г. Шевченко и Д. И. Яворницкого. Уточнены некоторые аспекты беллетристики последнего. Прослежено влияние Великого Кобзаря на творчество и жизнь Дмитрия Ивановича.

Ключевые слова: поэзия, Шевченко, литературная деятельность, Яворницкий.

Annotation

The article is analysis Ukrainian history in the poetic works of Shevchenko and Yavornytsky. Reveals some aspects of him fiction. It traced the effect of the Great Kobzar on Dmitry Ivanovich work. Historical poetry scientist and poet in addition to the General has a much different: for Dmitry Ivanovich is important and full coverage of the past without assessments, different views on the driving forces of history.

Key words: poetry, Shevchenko, literary activities, Yavornytsky.

Серед шевченкознавців XIX ст. важливе місце належить нашому видатному земляку - Дмитру Івановичу Яворницькому. Питання про його внесок у цю сферу вже порушувалося вченими, які вивчали і його літературну діяльність [7; 11; 12; 15]. За словами В. Єкшова, що розглядав джерелознавчий аспект цієї проблематики, найбільш повно це висвітлила М. М. Шубравська, автор наукової монографії «Д. І. Яворницький: життя, фольклористично-етнографічна діяльність»), тому даний аспект не чіпаємо [7, с. 135; 18]. поетичний шевченко белетристика козацтво

Спробуємо лише уточнити деякі аспекти белетристичної творчості та провести компаративний аналіз поетичного доробку Т. Г. Шевченка і Д. І. Яворницького. Останній був і поетом, про що мало хто знає. Адже збірка його віршів після 1910 р. не перевидавалася, пізніше надрукували лише декілька нових поезій. Як приклад, розглянемо вірші, найбільш близькі за тематикою та формою, зокрема історичного змісту. Як відомо, обидва захоплювалися минувшиною, зокрема епохою козацтва, особливо це стосується Дмитра Івановича. Хоча, як не дивно, віршів подібного характеру його спадщина має обмежену кількість. Доробок Тараса Григоровича нараховує достатньо багато історичних поезій. Проте обоє авторів значну перевагу надавали рефлексіям, роздумам про нелегкий оточуючий світ. У цьому є їх велика схожість.

Досліджуючи дану проблему, не можна не згадати про неперевершений вплив слова Тараса Григоровича Шевченка на людину, яке підкоряє кожного, хто його чує, викликає бажання діяти, творити. Не залишився байдужим і Яворницький. Протягом життя він часто звертався до важливої для кожного українця книги - «Кобзаря» - і вважав за необхідне пропагувати ім'я великого поета. У своїй єдиній невеликій збірці 1910 р. «Вечірні зорі» вмістив три поезії, присвячені Тарасу Григоровичу, а в інших часто згадує його ім'я [22, с. 35-36, с. 59-62]. В одній з них писав:

Святий образ поки в світі,

Буду в серці я ховати,

Покій страднику у Бога

Буду вічно я благати.

Між богами мировими

Ти, мій боже, найясніший.

Популяризація Т. Г. Шевченка у виконанні Д. І. Яворницького відобразилася на сторінках тодішньої місцевої преси, зокрема на шпальтах «Дніпрових хвиль», «Южной Зари», також у матеріалах, що стосувалися участі в товаристві «Просвіта» [8; 21; 24]. Виникає необхідність уточнення питання щодо белетристики Яворницького - однієї із складових багатогранної діяльності вченого.

Як вважають деякі дослідники, зокрема філологи, він віддав їй небагато часу - «короткі години свого відпочинку поміж напруженої праці на терені історії, археології, етнографії, лексикографії, музейної, педагогічної, громадської, культурно-освітньої діяльності» [3]. При цьому в іншій праці дослідниця Н. Є. Василенко, на основі вивчення фонду 10 Дніпропетровського національного історичного музею, імені Д. І. Яворницького, зауважує: «Потреба в поетичній творчості жила у Яворницького до останніх днів його життя, про це свідчать рукописи віршів, котрі лишилися не надрукованими» [4, с. 289]. З останнім твердженням однозначно можна погодитися. А щодо першого, то необхідні деякі уточнення, адже белетристика в загальному розумінні - це художня література, виявленням якої є вірші та проза.

Поетичні спроби Д. І. Яворницького пов'язані із впливом творів Т. Г. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя, коли він активно досліджував історію запорозького козацтва й фольклорно-етнографічні джерела [23, с. 10]. Вони вперше публікуються на початку 80-х рр. XIX ст., але писати почав Дмитро Яворницький, виходячи з його біографії, вже на університетській лаві, після 1877 р.

Поява прозових творів у Дмитра Івановича припадає лише на початок 1900-х рр., що стало наслідком його творчої кризи, розчарувань як дослідника минувшини і критики від поважних істориків [2; 5; 10]. З одного боку, - розпач, а з іншого, - поради близького друга - К. О. Білиловського, який, окрім професії хірурга, мав чудові літературні здібності, стимулювали вченого вдатися до письменницької діяльності. Яворницький в одному з листів йому писав: «Ти знаєш, що я через тебе ж таки в останні роки почав писати повісті залишивши історичні праці» [6, с. 43].

Отже, знавець запорозького козацтва в подальшому вирішив працювати на літературній ниві, майже відійшовши від наукових досліджень, але це тривало недовго. Аналізуючи Яворницького як особистість, можна припустити, що до таких змін спонукало ще й широке коло інтересів та зацікавлень, пошуки себе і сфери, де можна повністю реалізувати свої можливості, принести рідному народові користь (про що завжди мріяв). Також вплинули особливості темпераменту, звичка часто змінювати діяльність, поспішність та романтичність [14]. Історик С. В. Абросимова вважає, що такому вибору послужили його творчі й дружні зв'язки з літературно-мистецькими колами московської інтелігенції, активна участь у літературних вечорах, дискусіях, тісна співпраця з періодикою [1, с. 24].

Літературна творчість завжди містить палітру думок і почуттів автора. Особливо це простежується, коли читаєш Д. Яворницького чи Т. Шевченка. Вивчаючи їхні твори, розумієш глибину духовного світу цих митців, внутрішні переживання, мрії та ідеали. Для порівняльного аналізу візьмемо поезії історичного (козацького) змісту. Все-таки ця тема була сенсом життя для Яворницького. У Тараса Григоровича беремо вірші: «Заступила чорна хмара...» і «Чигрине, Чигрине», а в Дмитра Івановича - «Перед полтавським боєм» і «На скасування Січи» [16; 17; 22, с. 25, 69].

На основі аналізу зазначених віршів та взагалі поетичних збірок можна констатувати: схожість двох діячів української культури проявляється в обов'язковому змалюванні історичних подій на тлі природи, у схильності до сентиментальностей, тузі за минувшиною, за козацькими вольностями на українських землях, до прославляння мужніх лицарів-запорожців. Це значною мірою залежало від епохи, середовища, пройнятого духом романтизму, в якому вони формувалися як особистості. До того ж, такі риси характеру, як співчуття, жалісливість, сум за величною козацькою минувшиною формувалися у Яворницького і Шевченка ще в дитинстві, під час слухання оповідань батька (у випадку вченого) і діда із сліпими кобзарями (у поета) про славне минуле України.

Як стверджує О. Забужко, Т. Г. Шевченко міфологізував козацьке минуле України, в чому крилася висока мета - формування нації [9]. Це у свою чергу підхопив Яворницький. Звісно, в Тараса Григоровича це виражено яскравіше. На нашу думку, робили вони це відповідно до свого світогляду, під впливом складної дійсності, на рівні підсвідомості, таким чином ідеалізуючи минувшину. Автори в силу своїх поглядів на минуле, сприймали історичні факти відповідно до цього, тобто бачили їх з іншого ракурсу, як підтвердження власних думок, або навіть, зокрема Дмитро Іванович, шукав ті, що відповідали створеному в його уяві образові. Навмисної містифікації не було, адже слушно зауважує С. І. Світленко: «Народний міф, що став однією з Шевченкових першооснов прочитання українського минулого, був неабияк вистражданий і передавався із вуст у вуста від діда до онука, будучи основою своєрідного коду історичної пам'яті й філософської мудрості народу. Відібрана у ньому інформація була верифікована самим життям багатьох поколінь українців» [13, с. 245].

Те саме стосується Дмитра Івановича, який дотримувався традицій, був патріотом, шанував минуле свого народу. Останній, як і Шевченко, наслідував традицію звернення до символів, щоб передати весь колорит зображуваної дійсності. Проте, читаючи історичну поезію вказаних авторів, розумієш: Шевченко - це поет, а Яворницький - це історик. Зазначена різниця впадає в око відразу, якщо поглянути навіть на назви творів.

Д. І. Яворницький намагався писати згідно з історичними джерелами, вважав факт важливим аргументом. Але на його творчість, звісно, впливало світобачення. Тому історичні події, зокрема козацького періоду, зображував відповідно до уявлень, що склалися в дитинстві, тим самим прославляючи без виключення всіх козаків. Особливо це стосувалося запорожців і взагалі Запорозької Січі, її устрою та порядків. А це свідчить про вплив не лише романтизму, який вже минув, адже більшість історичних праць ним було написано під час панування позитивізму. Можливо, на поглядах вченого відобразилася популярна наприкінці XIX ст. теорія про велике значення народних мас, які є рушієм історії, про важливість демократичних постулатів, що набули поширення в Європі і які були поширені в середовищі січовиків. Подібні погляди на запорожців Яворницький констатує і в поетичній творчості Шевченка [19].

У віршах же спостерігаємо повне занурення Дмитра Івановича в історію, коли, зображуючи розвиток будь-якої події, не торкаючись політики, не показуючи прямих причинно-наслідкових зв'язків сучасного становища України з минулим, він не видавав свого прямого ставлення до головних героїв твору, використовував мало епітетів у порівнянні з Шевченком. Це свідчить про більшу стриманість вченого щодо оцінок минулого, про відповідальне ставлення до історії, її факту.

Тарас Григорович, навпаки, вдавався до політичних роздумів і давав оцінки головним героям твору, поєднував сучасні негаразди України з невдалою політикою деяких гетьманів. Поет занурювався у «філософсько-історичне осмислення минулого і сьогодення українського народу» [13, c. 247]. Так, він, наприклад, прославляв гетьмана Дорошенка і засуджував Самойловича, називаючи його «дурним».

На відміну від Яворницького, який знеособлював запорозьке співтовариство і прославляв його в цілому, Тарас Григорович найкращі риси козаків вписував у образи конкретних людей, саме очільників, які повинні бути прикладом, незалежними від думки сусідів-агресорів і вести за собою народ. Тобто Шевченко порушував питання еліти, її значимості у творенні історії, надавав їй месіанську роль і вимагав відповідальності за майбутнє народу, який взялася очолити. У віршах поет відкрито звинувачував російську владу, застосовував для опису багато епітетів, формуючи таким чином певну думку в читача відносно події, звертався до Бога, як сили, що може змінити дійсність на краще.

На нашу думку, схожість Д. І. Яворницького і Т. Г. Шевченка в поетичній творчості дійсно наявна, особливо «докатеринославського» періоду життя вченого, коли перебував ще під значним впливом романтичного сприйняття дійсності, знаходився у стані постійних пошуків. У віршах-рефлексіях і взагалі біографіях митців бачимо схожість доль: невдачі в особистому житті, постійні переїзди, проблеми страждання - саме таке сприйняття буття і наголос на цьому, «дуалізм душі», неможливість повністю інтегруватися в коло інтелігенції Петербурга, тобто маргінальне становище в суспільстві, самовідданість (наприклад, безмежне співчуття і допомога кобзарям). І водночас, за спогадами сучасників, обидва завжди були душею будь-якого товариства, веселими і активними. Але ці питання потребують окремого вивчення, вони допоможуть глибше розкрити особистість вченого.

Отже, історична поезія вченого і поета окрім спільного має багато відмінностей: для Дмитра Івановича важливим є факт і повне висвітлення минулого без оцінок, різняться думки про рушійні сили історії. Питання про так звану «міфологізацію» минулого авторами веде свої корені від наслідування традицій і вшанування історичної пам'яті свого народу.

Бібліографічні посилання

1. Абросимова С. В. Енциклопедист козаччини / С. В. Абросимова // Укр. іст. журн. - 2005. - № 4. - С. 4-46.

2. Багалій Д. І. Вибрані праці : у 6 т. / Д. І. Багалій; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; упорядкув., вступ. ст., комент. В. В. Кравченка. - X., 2001. - Т. 2: Джерелознавство та історіографія історії України.

3. Василенко Н. Є. Д. І. Яворницький - письменник / Н. Є. Василенко // З минувшини Подніпров'я. - Д., 1995.

4. Василенко Н. Є. «Уже й на мене час приспів...» (Невідомі вірші Д. Явор- ницького) / Н. Є. Василенко // Регіональне і загальне в історії : тези Міжнар. наук. конф., присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І.Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з'їзду (9 листопада 1995 р.). - Д., 1995.

5. Воронов В. І Оцінка О. М. Лазаревським наукових праць Д. І. Яворниць- кого / В. І. Воронов // Регіональне і загальне в історії : тези Міжнар. наук. конф., присвяченої 140-річчю від дня народження Д. І. Яворницького та 90-літтю ХІІІ Археологічного з'їзду. - Д., 1995. - С. 36-38.

6. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. - Вип. 4: Листи Д. І. Яворницького до діячів науки і культури / упоряд. : С. Абросимова, Н. Василенко, А. Перкова / за заг. ред. Н. І. Капустіної. - Д., 2005.

7. Єкшов В. В. Шевченкіана в творчості Д. І. Яворницького (до питання дослідження джерельної бази) / В. В. Єкшов // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : зб. наук. пр. / відп. ред. С. І. Світленко. - Д., 2010. - Вип. - C. 134-142.

8. Журба О. І. Діяльність Д. І. Яворницького в Катеринославській «Просвіті» / О. І. Журба // Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров'ї археолога, історіографа, краєзнавця та етнографа Д. І. Яворницького: матеріали наук.-практ. конф., присвяченої 135-річчю з дня народження вченого. - Д., 1991.

9. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / О. Забужко. - 4-е вид. - К., 2009.

10. Колпакова О. О. Образи Дмитра Івановича Яворницького в історіографії / О. О. Колпакова // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України : міжвузів. зб. наук. пр. / відп. ред. А. Г. Болебрух. - Д., 2008. - C. 93-104.

11. Марголіс Ю. Д. Д. И. Яворницкий и шевченковедение / Ю. Д. Марго- лис // Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров'ї археолога, історіографа, краєзнавця та етнографа Д. І. Яворницько- го : матеріали наук.-практ. конф., присвяченої 135-річчю з дня народження вченого. - Д., 1991.

12. Світленко С. І Дмитро Яворницький і постать Тараса Шевченка / С. І. Світленко // Записки осередку Наукового товариства імені Т. Шевченка у Дніпропетровську : зб. наук. пр. / редкол. : С. І. Світленко та ін. - Вип. 1. - Д., 2007.

13. Світленко С. І. Історія України в історіософському вимірі «Кобзаря» Т. Г. Шевченка / С. І. Світленко // Світленко С. І. Світ модерної України кінця ХУЛІ - початку ХХ ст. : зб. наук. пр. / С. І. Світленко. - Д., 2007. - С. 242-259.

14. Сміянова О. А. Освітня і наукова діяльність Д. І. Яворницького в ракурсі історії повсякденності наприкінці XIX ст. / О. А. Сміянова // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті : зб. наук. пр. / відп. ред. С. І. Світлен- ко. - Д., 2014. - Вип. 12.

15. Чередник Н. Г. Поетичний доробок Д. Яворницького / Н. Г. Чередник // Регіональне і загальне в історії. - Д., 1995. - С. 286-288.

16. Шевченко Т. Г. Зібрання творів : у 6 т. / Т. Г. Шевченко. - Том 2 : «Заступила чорна хмара...» http://litopys.org.ua/shevchenko/shev276.htm.

17. Шевченко Т. Г. Зібрання творів : у 6 т. / Т. Г. Шевченко. - Т. 1, «Чигри- не, Чигрине...» http://litopys.org.ua/shevchenko/shev125.htm.

18. Шубравська М. М. Д. І. Яворницький. Життя, фольклористично- етнографічна діяльність / М. М. Шубравська. - К., 1972.

19. Эварницкий Д. И. Запорожцы в поэзии Т. Г. Шевченка / Д. И. Эварницкий // Летопись Екатеринославской ученой комиссии. - Екатери- нослав, 1912. - Вып. 8. - С. 102-159.

20. Эварницкий Д. К биографии Т. Г. Шевченко / Д. Эварницкий // Вестник Екатеринославского земства. - 1905. - № 16-17. - С. 399-405.

21. Эварницкий Д. И. Т. Г. Шевченко - народный украинский поэт (Реферат, прочитаний на засіданні Шевченківського ювілейного комітету 25 лютого 1914 р.) / Д. И. Эварницкий // Южная заря. - 1914. - 1 марта, № 2306.

22. Яворницький Д. Вечірні зорі (Вірші) / Д. Яворницький. - Вид. 2-е. - Екатеринославъ, 1910.

23. Яворницький Д. І. За чужий гріх: Роман / Д. І. Яворницький / передм. М. М. Олійник-Шубравської. - Х., 1993.

24. Яворницький Д. І. Т. Г. Шевченкові (вірш) / Д. І. Яворницький // Дніпрові хвилі. - 1911. - № 10. - С. 135-136.

Размещено на Allbest.ru