Історія галузей та підприємств виробництва товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950-1980 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія галузей та підприємств виробництва товарів широкого призначення на підприємствах радіоелектронної галузі в Україні (1950-1980 рр.)

Сухацький Р.П., канд. іст. наук

(Київський національний торговельно-економічний університет)

У статті розглядаються особливості розвитку та виробництва радіоелектронної апаратури широкого призначення в Україні в 1950-1980-ті рр. радіолектронний апаратура виробництво

Ключові слова: радіоелектроніка, побутова радіоелектронна апаратура, радіо-приймачі, телевізори, магнітофони

В статье рассматриваются особенности развития и производства радиоэлектронной аппаратуры широкого назначения в Украине в 1950-1980-е гг.

Ключевые слова: радиоэлектроника, бытовая радиоэлектронная аппаратура, радиоприемники, телевизоры, магнитофоны

In the article the features of development and production of radioelectronics apparatus of the wide setting in Ukraine in 1950-198fh are regarded.

Influence of social and political and economic position in a country on development of radioelectronics industry are shown.

The level of development of industrial base and in-quality indexes of radioelectronic industry are analysed in a marked period of research.

It is shown that next to development of radioelectronics of military-oriented large efforts were attached for the best satisfaction ofpertaining to national economy necessities. Swift development ofplants of industry allowed already from the beginning of 60th anymore to attract the enterprises of defensive complex to the production of domestic radioapparatus. Developing own developments and adopting world achievements they began mass to produce a quality radioapparatus, that gave an opportunity to go on the international market.

Entering into 80th, radioelectronic industry of USSR already had serious achievements in the production of medical and dosimetric apparatus, computing engineering and commodities of folk consumption.

It follows notices that during all investigated period in-process radioelectronic industry there were present serious defects that touched improper logistical support of plants first of all. It is also needed to notice that a management work of the separately taken enterprises was often conducted without the proper analysis of the systems of economic feasibilities of enterprises, that resulted in numeral miscalculations in organization of productive activity of plants.

Keywords: electronics, household electronic equipment, radios, televisions, tape recorders

На території України радіоелект-роніка як галузь науки і виробництва набула стрімкого розвитку з моменту закінчення Великої Вітчизняної війни. Однак, починаючи з 50-х років, в умовах тогочасних конфронтаційних процесів між провідними державами світу, що призвело до «гонки озброєнь», був взятий орієнтир на задоволення відповідною апаратурою першочергово військових потреб. Тому розробка та виробництво радіоелектронної апа-ратури супроводжувалися суворим за-секречуванням, доступ до такої інфо-рмації був вкрай обмеженим. З плином часу ситуація змінилася і на сьо-годнішній день дослідники мають змогу більш глибоко дослідити та визначити досягнення вітчизняних науковців та виробничників.

Аналізуючи розвиток радіоелект-ронної галузі в Україні у 50-80-ті рр. ХХ ст. слід зазначити, що основу існуючих дослідницьких праць складають наукові роботи радянського періоду. Але в силу вищеозначених причин вони обмежуються лише загальною хара-ктеристикою проблематики. До цього комплексу праць входять роботи таких науковців та дослідників, як О. Мінц [12-14], Є. Дубовенко [8]. Та й у переважній більшості це не історичні дослідження, а довідкові видання, які містять відомості про моделі та технічні характеристики різного роду радіоапаратури «ширпотребу» [1; 7; 9; 10]. Серед подібних публікацій можна виділити збірники під редакцією А. Бучинського [17] та працю Н. Захарова [5]. Сюди ж слід віднести і матеріали міжнародних та всесоюзних виставок відповідної апаратури [3; 16].

Розглядаючи історію підприємств галузі та виробництво ними відповідної апаратури, варто спеціально зазначити, що у вітчизняній історіографії майже відсутні відомості стосовно розбудови радіоелектронної промисловості саме УРСР. Існують лише поодинокі праці, присвячені історії заводів, зокрема таких, як київські «Арсенал» [6], «Радіоприлад» [11] та харківського «ім. Т. Г. Шевченка» [18]. Проте розглядаючи розвиток підприємств, можна сказати, що жодна із зазначених монографій не містить інформації про характер виробничої продукції. Поза увагою залишилося і висвітлення тогочасних соціально- економічних і політичних процесів, які були невід'ємною часткою впливу на розвиток радіоелектронної промис-ловості (РЕП). Схожою за викладом матеріалу є колективна праця «Научно-технический прогрес в Украинской ССР. 1961-1970» [15], де в одному з розділів розповідається про випуск радіоапаратури народного призначення (а саме які заводи та яку продукцію виготовляли), не розглядаючи всю специфіку виробничого процесу.

Хоча слід зазначити, що впродовж 50-80-х років в УРСР було створено надзвичайно потужну виробничу базу з розробки та випуску радіоелектронної апаратури.

Враховуючи, що розвиток радіо-електроніки в роки «холодної війни» та в умовах гострої нестачі в СРСР фінансових та матеріальних ресурсів відбувався майже виключно в напрямі задоволення військових потреб, виро-бництво радіоапаратури для населення на початку 50-х років ще не було до-статньо налагоджено. Підтвердженням цього може слугувати той факт, що навіть на такому тогочасному гіганті виготовлення РЕ апаратури, як Ки-ївський завод «Радіоприлад», широке виробництво побутових радіоприймачів було налагоджено лише в кінці 50-х років [11, арк. 27-28].

На кінець 50-х років радіотехнічна промисловість (РТП) УРСР налічувала 19 заводів. Ці підприємства були орієнтовані на виробництво РЕ апара-тури військового призначення, однак з часом все більшою мірою почали ви-користовуватися і для випуску радіо-апаратури цивільного призначення. Ін-тенсивні конструктивні розробки, на-лагодження масового виробництва елементної бази, збільшення потужно-стей складальних цехів стали добрим фундаментом для швидкого збільшення випуску РЕ апаратури широкого вжитку («ширпотреб»). Насамперед зусилля в цій сфері були пов'язані з розробкою та виробництвом комплексів радіорелейного зв'язку, телевізійних ретрансляційних станцій та відповідно різних типів радіоприймачів, телевізорів, радіопрогравачів та магнітофонів.

Так, підприємства України при-ступили до широкого випуску ком-плексів радіорелейного зв'язку Р-60 (завод № 933, Дніпропетровськ), теле-візійних ретрансляційних станцій ТРСО-20 (завод № 797, Львів). Почалося виробництво високоякісної апаратури телеграфного й фототелеграфного зв'язку: телеграфний апарат ДСА (П-100), фототелеграфний апарат «Орел» (П-106), дуплексний прилад (ДП-49), апаратура ущільнення телеграфних каналів (завод № 647, Львів), мобільні телеграфно-телефонні вузли зв'язку, які забезпечували сигналізацію й надійний зв'язок у вугільній, гірничорудній промисловості та на залізничному електротранспорті (завод № 783, Одеса) [22, арк. 6].

Велика увага приділялася вироб-ництву радіоапаратури загальнопроми- слового призначення. Так, дозиметрична й радіометрична апаратура - «Сві- тло-3», радіометри «Кристал», дозиметри ДП-22А та вимірники мічених атомів ІМА в значній кількості випускав Київський завод «Радіоприлад». Висо-коякісна апаратура тонального телегра-фування - стійки СК-1, СК-2, СК-3, СПУ, СТУ, прилади ІІ-55; апаратура надтонального телеграфування; апара-тура виділення каналів тонального те-леграфу ОТТ-1; фототелеграфні апарати «Апарат», «Екран»; абонентна апаратура «Берізка», штучні лінії «Бо-до» були освоєні на заводі № 647 м. Харків. Враховуючи необхідність прискоре-них темпів розвитку усіх га-лузей народного господарства, а від-повідно й оснащення їх сучасною РЕ апаратурою, на заводі № 783 м. Одеса були введені в серійне виробництво: шахтні диспетчерські станції - ШДС- ЦБ, апаратура зв'язку й захисту по лініях високої напруги - ПВЗК, ОФП-4, ЕН-1-2, ЕПО-2К, ЕПД-1; устаткування зв'язку телемеханіки ЛЕП; апаратура для зв'язку з електровозами - ЕПУ- 2ДО, шахтофони, абонентне переговорне устаткування АДУ. Для потреб багатьох машинобудівних підприємств на київському заводі № 679 було налагоджено виробництво тензоме-тричних станцій УТСІВТ-12, які вико-ристовувалися для вимірювання меха-нічних деформацій електричним шля-хом. Це ж підприємство почало випу-скати генератори дуги й іскри ДГ-2, ІГ-3 для установок спектрального аналізу, вкрай дефіцитні на той час мік- роперемикачі типів МП-1 і МП-3, за-стосування яких давало змогу значно зменшити вагу та об'єми релейних блоків управління [22, арк. 7].

Слід зазначити, що досить часто радіостанції, які спочатку розроблялися для оборонних потреб, набували також широкого застосування і в народному господарстві. Впровадження ра-діостанцій «Кама-С» і «Кама-П» в на-родне господарство та налаштування за їх допомогою надійної системи зв'язку значно покращували якість і оператив-ність зв'язку між портовими службами і суднами, давало можливість скоротити «холості пробіги», знизити собівартість перевезень та забезпечити зручності для пасажирів. Також для розвитку мореплавства та інших народно-господарських потреб на Київському заводі «Радіоприлад» було розроблено і налагоджено випуск виробу «Радіосе- лектор». Ця система цільового виклику почала широко використовуватися в морській міжнародній радіотелефонній службі [26, арк. 77].

Вже в першій половині 50-х років підприємства РТП приступили до ви-пуску для потреб населення радіопри-ймачів різних типів: «Урал», «ВЕФ М- 557», «Балтика», «АРЗ-49», «Кама», «Москвич», «Рига Т-755» та ін. [3, арк. 11]. Всі вони мали від 3 до 7 різнотипних ламп, які забезпечували відтворення звукових частот у діапазоні до 3500-4000 Гц [10, арк. 354-358]. Їх живлення забезпечувалося від мережі перемінного струму. На той час ці приймачі мали непогані робочі показники, проте були деякі слабкі місця, зокрема, часто виходили з ладу незручні галетні перемикачі діапазонів [3, арк. 12].

Значну кількість радіоприймачів та радіол випускали заводи № 285, № 897 (Харків), завод «Радіоапаратури» (Київ), радіозавод Дніпропетровська. А вже з ІІ півріччя 1957 р. на харківському заводі № 285 разом з виробництвом апаратури для ракет підприємство почало масово випускати радіоприймачі та радіоли 2-го класу «Харків» [21, арк. 28-32]. Завод № 897 випускав радіоли «Донець», які невдовзі почали складати вже третю ча-стину всього об'єму його валової про-дукції. На зазначених харківських за-водах у 1958-1959 рр. у значній кіль-кості здійснювалося і виробництво ра-діоприймачів «Зірка». На заводі № 897 одночасно з серійним випуском згада-них радіоприймачів проводилася роз-робка нових типів високоякісної апара-тури. Так, конструкторами заводу було створено унікальний на той час для вітчизняної промисловості радіоком- байн, що включав телевізор І класу «Рубін», якісний широкомовний ра-діоприймач з УКВ діапазоном і пристрій для відтворення грамзапису. Наявність добре підготовленої виробничої бази дозволила запустити серійний випуск цієї установки вже починаючи з ІІ півріччя 1959 р. [23, арк. 121-128].

Випуск радіоапаратури широкого призначення швидко збільшувався, однак існувало й багато проблем, пов'язаних з масовим виробництвом такої апаратури та вдосконаленням її технічних характеристик відповідно до загальносвітових тенденцій розвитку цього виду радіотехніки. Тому на Київському заводі радіоапаратури на кінець 50-х років було проведено ряд науково-дослідних (НД) і дослідно- конструкторських (ДК) робіт по ство-ренню нових приладів і пристроїв для механізації і автоматизації виробництва. Однак, незважаючи на велику роботу, проведену з метою механізації основних виробничих процесів, питома вага ручних робіт у загальній трудомісткості продукції залишалася ще дуже об'ємною і складала, наприклад, по ма-гнітофону «Дніпро-10» 62,6 %. Значною мірою саме це стало причиною невиконання плану випуску цих маг-нітофонів 1958 р. [19, арк. 3, 6, 9].

Намагаючись не відстати по ви-пуску радіоапаратури широкого при-значення від розробок передових країн, Київський завод радіоапаратури отримав у жовтні 1959 р. два зразки магнітофонів фірми «Грюндіг» із ФРН - переносні апарати типу ТК-35 і типу ТК-50. Особливий інтерес для конструкторів заводу представляли стрічкоп- ротяжні механізми. їх вивчення дозволило вдосконалити цей блок при розробці нового магнітофона «Дніпро- 11» [20, арк. 110]. Він був зібраний у настільному футлярі та мав значно кращу (у порівнянні з переносними магнітофонами) акустичну систему і користувався серед споживачів широ-кою і заслуженою популярністю, від-різняючись надійністю та високою якістю звучання [3, арк. 26].

З метою вивчення та переймання світових досягнень у розвитку «шир-потребу» для підприємств РТП СРСР на держаному рівні було проведено в різних країнах закупку кращих зразків цієї апаратури. Зокрема, в 1959 р. Мі-ністерство зовнішньої торгівлі провело закупку ряду виробів, у тому числі: телевізорів «Адмірал» - модель

Р17ДГГ (фірма-виробник «Адмірал- корпорейшн», США, м. Чикаго); теле-візорів «Моторола» - модель 17Р-І (фірма-виробник «Моторола», США, м. Чикаго); телевізорів «Вестингауз» - модель Н21Т218А (фірма-виробник «Вестингауз Електрик Корпорейшн», США) [24, арк. 12].

Виявилося однак, що не вистачає фахівців для кваліфікованого вивчення закордонної апаратури. Так, у зв'язку з відсутністю спеціалістів ДНТК РМ УРСР не зміг дати висновок про доцільність закупівлі цілого ряду виробів, зокрема: звукового кінопроектора для 16 мм фільмів типу 630-Д (Англія); звукового кінопроектора для 35 мм фільмів типу «Симплекс» (Франція); звукового кінопроектора для 16 мм фільмів типу «Мікрон-600» (Італія); преса для склеювання кіноплівки «Делюкс Міракле» (США) [24, арк. 28].

Починаючи з кінця 50-х - початку 60-х років розвитку та випуску «ширпотребу» приділяють ще більше уваги. Відповідно покращувалася якість продукції, збільшувався асортимент та нарощувалися обсяги виробництва. Так, у 1959-1960 рр. на підприємствах галузі було освоєно серійне виробництво ряду нових зразків радіоапаратури. Зокрема, в 1959 р. на Київському заводі «Радіозавод» великими партіями випускався широкомовний радіоприймач «Дніпро-58». На заводі п/с 246 було освоєно фототелеграфну апаратуру «Нева», на Львівському те-левізійному заводі розпочався випуск популярного телевізора «Львів-2», а на заводі п/с 201 - радіотелекомбайна «Харків», який поєднував у собі теле-візор, радіоприймач і електропрогравач. У 1960 р. завод п/с 165 налагодив випуск радіоприймача «Пелікан» та стабілізатора струму для живлення те-левізорів - ПНТ-59 [24, арк. 65, 67].

На початку 60-х рр. свій вклад у виробництво радіоапаратури широкого вжитку вніс також Харківський завод ім. Т.Г Шевченка. Так, завдяки модернізації вищезгаданих радіоприймачів та радіол «Харків» у 1961 р. з конвеєра зійшли магніторадіоли «Харків-61». Від своїх попередників вони відрізнялися як дизайном, так і конструкцією. Зокрема, радіоприймальна та програвальна частини були доповнені вбудованим котушковим магнітофоном. А вже у 1963 р. в серійне виробництво запустили ще більш удосконалену модель - «Харків-63». Однак модернізація продукції на заводі тривала й далі. І в 1966 р. на конвеєр було поставлено покращену модель магніторадіоли з новою назвою - «Романтика», а з 1968 р. - «Романтика-М» [18, арк. 114-115].

Більш нові приймачі працювали також і на ультракоротких хвилях (но-винка того часу), що забезпечувало ефективне відтворення звукових частот у діапазоні від 40-60 до 10 000 Гц, а в першокласних апаратах і до 14 000-16 000 Гц. Була в основному змінена і система перемикання діапазонів. Старі «галетні» замінили перемикачами клавішного типу, які значно спрощували технологію монтажу апаратури і були надійнішими в експлуатації. У більшості сучасних на той час приймачів з'явилися також дві внутрішні антени: перша - поворотна, феритова, яка забезпечувала прийом радіостанцій, що працювали на довгих і середніх хвилях, та дозволяла в умовах великих міст звести до мінімуму індустріальні перешкоди; друга антена - внутрішній диполь - слугувала для прийому радіостанцій, що працювали в діапазоні ультракоротких хвиль. Зменшилася вага приймачів і радіол, вони стали споживати значно менше електроенергії та з' явилися моделі з живленням від батарей [3, арк. 12].

Ще більш бурхливо йшов розвиток побутової радіотехніки в шістдесятих роках. На прилавках магазинів у віль-ному (без черг) продажу з' явилися деся-тки типів магнітофонів, програвачів, те-левізорів, радіоприймачів. Київський завод «Радіоприлад» поряд із випуском оборонної продукції також значно роз-ширив виробництво радіоприймачів [4, арк. 202-203]. Тут було налагоджено випуск одних із перших в СРСР кише-нькових приймачів «Київ», «Київ-2», «Київ-5». На початку грудня 1962 р. за-вод розпочав випуск малогабаритних приймачів СВ-ДВ «Київ-7», а в 1965 р. у продажу з' явився ще один кишеньковий приймач СВ-ДВ «Планета». Маючи га-рний дизайн та хорошу чутливість, ці приймачі отримали великий споживчий попит, що забезпечило доведення їх промислового випуску до 300 тисяч штук у рік [11, арк. 27-28].

Новим етапом роботи з підвищення якості радіоприймачів і радіол стало створення систем стереофонічного зву-чання, які давали можливість максима-льно наблизити звучання радіопередач, а також магнітних і грамофонних записів до природного. Для отримання стерео-фонічного ефекту були необхідні два ро-здільно передавальні (або записуючі) і відтворювальні канали. Масового розпо-всюдження така апаратура почала набирати вже з кінця 60-х років [3, арк. 14].

Керівництво Київського заводу «Радіоприлад», приділяючи велику увагу розвитку та виробництву товарів народного споживання, в кінці 60х років прийняло рішення - розробити альтернативний проект першого в СРСР портативного всехвилевого ра-діоприймача «Меридіан» з двома фе-ритовими антенами. Після прискіпливих випробувань та запуску у виробництво 500 приймачів було експортовано в Англію, що на той час вважалося великим досягненням. Згодом ці приймачі експортувалися на Кубу, в Болгарію, Польщу, Чехословаччину та Угорщину. На базі цього радіопри-ймача, під керівництвом провідного інженера Віктора Крюка, у 1969-1970 рр. було розроблено і впроваджено у виробництво подальшу модель все- хвилевого приймача нового покоління із застосуванням вже інтегральних схем - «Меридіан-201». Значну кількість цих приймачів закупила Куба. Пізніше з' явилися його наступні модифікації - «Меридіан-202» і «Мери- діан-206» [11, арк. 35, 47].

Враховуючи бурхливий розвиток телебачення, велика увага приділялася розвитку телевізійної апаратури. Слід зазначити, що процес удосконалення вітчизняною промисловістю якості телевізорів протікав значно швидше, ніж процес удосконалення радіоприймачів. Оновлення та впровадження нових технологій виробництва дозволили доволі швидко освоїти випуск вітчизняних телевізорів, котрі за якістю роботи та експлуатаційними пока-зниками не поступалися кращим зако-рдонним зразкам. Значний внесок у виробництво якісних телевізорів зробили підприємства Львівського рад- наргоспу. Чималі виробничі потужності мав Львівський телевізійний завод. Так, плановий випуск телевізорів на 1966 р. склав 277 тис. шт., у тому числі телевізорів «Огонек» - 257 тис., «Елек-трон» - 20 тис. У цьому ж році завод розпочав і експорт своєї продукції. Так, 2623 телевізори відвантажили у Болга-рію, 2832 - у Пакистан, 250 - у Грецію, 37 - навіть у Кувейт. Всього відванта-жили на експорт близько 6 тис. телеві-зорів. На той час це було значне дося-гнення. Слід підкреслити, що Львівський завод не тільки складав телевізори. На цьому підприємстві вироблялися і найбільш його складні елементи - кінескопи. В 60-х рр. тут у рік вигото-влялося близько 170 тис. кінескопів. У тому числі якісні кінескопи - 43ЛК2Б, 43ЛК9Б, 47ЛК2Б і 59ЛК2Б. Значну їх кількість завод знову ж таки поставляв на експорт. Так, у 1966 р. на експорт у різні країни світу завод поставив 19 тис. шт. кінескопів 43ЛК2Б, 2 тис. - 43ЛК9Б, 1835 шт. - 47ЛК2Б, 2509 шт. - 59ЛК2Б. За спеціальним дорученням ЦК КПРС Львівський телевізійний завод почав виготовляти і власний радіотелекомбайн. В одному корпусі було вдало поєднано телевізор з екраном 59 см, магнітофон, радіопри-ймач і програвач, які поставлялися іншими підприємствами Міністерства радіопрому СРСР [25, арк. 118, 120].

Працюючи в напрямі підвищення ефективності виробництва, колективи львівських підприємств: заводу кіне-скопів, телевізійного («Вимірювач»), заводів телеграфної апаратури та спеці-альних приладів провели значну роботу щодо поліпшення організації праці, скорочення витрат робочого часу, впро-вадження передових методів праці, ра-ціонального використання основних виробничих фондів, поліпшення якості і надійності виробів, що випускалися. З цією метою на заводі телеграфної апаратури в липні 1967 р. на базі бюро підготовки виробництва, бюро еконо-мічного аналізу і науково-дослідної лабораторії створили спеціальну ла-бораторію по науковій організації праці в кількості 21 чол. На заводі «Вимірювач» відділ по науковій орга-нізації праці в кількості 11 чол. створили ще в 1966 р. Тут же працювали 87 творчих бригад, в яких налічувалося 667 чол. Почали впроваджувати у виробництво обчислювальну техніку. Це дало певні результати: брак зменшився з 0,18 % до 0,15 % загального обсягу продукції [26, арк. 94-98].

Сучасні виробничі потужності по виготовленню радіотехніки широкого призначення створювалися і на не-профільному для цього напряму заводі пересувних електростанцій у Запорізькій області. Тут у кінці 60-х років було почато випуск високоякісного на той час портативного магнітофона «Весна-2У» з річним планом 60 тис. штук [27, арк. 18].

Слід зазначити, що поряд із пози-тивними досягненнями підприємств РТП у розвитку виробництва «ширпотребу» існували і суттєві недоліки. Так, керівництво Київського заводу «Комуніст» Мінрадіопрому СРСР у своїх звітах подавало відомості про пе-ревиконання планів по валовій та това-рній продукції, про зниження собівар-тості виробів за рахунок упровадження у виробництво нової техніки і раціона-лізаторських пропозицій та отримання певної річної економії. Проте в реаль-ності в 1967 р. завод не виконав плану випуску як виробів спеціальної техніки по трьох найменуваннях, так і побуто-вого магнітофона «Мрія». Основними причинами цього вважалося те, що ряд виробів було запущено у виробництво без достатнього конструкторського і технологічного опрацювання. Вироб-ничо-диспетчерський відділ не забез-печував своєчасного виготовлення де-талей власного виробництва та їх по-стачання на складальні цехи. Конс-трукція виробів, що вже стояли на по-тоці, постійно зазнавала великих змін. Усі ці недоліки призводили до нерит-мічної роботи заводу, вели до значних непродуктивних втрат, вимушеної праці у вихідні та понаднормові години. Низькою залишалася якість продукції. Про це свідчить той факт, що повернення продукції відділом технічного контролю по окремих цехах досягало 50 %, а замовниками - до 15 %. За таких умов у справу усунення існуючих недоліків у роботі підприємства та забезпечення виконання державного плану втрутилося навіть бюро обкому КПУ, яке зобов'язало керівництво заводу вжити дієвих заходів по ліквідації недоліків у виробничо- господарській діяльності підприємства. Контроль за виконанням цієї постанови поклали на відділ оборонпрому обкому КПУ [26, арк. 101-103].

Подібні проблеми існували і на інших підприємствах. Так, у 1971 р. Київському заводу «Маяк» Мінрадіо- прому було доручено освоїти вироб-ництво уніфікованого магнітофона II класу «Маяк-201» з серійним випуском за III-IV квартали 1972 р. 200 тис. шт. Київському заводу «Комуніст» наказом Мінрадіопрому від 25.02.1971 р. доручали забезпечити підготовку до серійного випуску в наступному році високоякісного магнітофона «Юпітер- стерео». Однак планові завдання по випуску магнітофонів «Маяк-201» і «Юпітер-стерео» були зірвані. Забез-печеність комплектуючими виробами на заводі «Маяк» знаходилася на рівні лише 30 %. Неодноразові звернення заводів «Маяк» і «Комуніст» з цього приводу Міністерством розглядалися формально, оскільки вся увага приді-лялася задоволенням потреб Міністер-ства оборони СРСР і КДБ у виробництві спеціальної апаратури магнітного запису [28, арк. 33, 144].

Проте, незважаючи на існуючі негаразди, розвинувши достатньо по-тужну виробничу базу підприємства Мінрадіопрому УРСР вже на початку 70-х рр. випускали значну кількість радіоапаратури цивільного призна-чення. Так, підприємства РТП у 1972 р. випустили понад 160 тис. телевізорів «Електрон», «Весна», «Крим», близько 650 тис. радіоприймачів і радіол «Ме-ридіан», «Україна», «Спорт», «Мрія», понад 400 тис. магнітофонів «Дніпро- 14», «Весна-3», «Супутник» та ряд іншої апаратури. Також у 70-х роках приступили до випуску й високоякісних підсилювачів, таких як: стереопід- силювач вищого класу «Одіссей-001» та стереопрогравач магнітного запису «Одіссей-302» [29, арк. 19].

Варто зазначити, що поряд із ви-щеназваним «ширпотребом» проводи-лася активна робота з розширення ви-пуску електронного обладнання для потреб медицини. За пропозицією ЦК КПУ постановами РМ СРСР від 08.05.1960 р. та від 25.08.1967 р. Мін- радіопром прийняв рішення про роз-виток НД та ДК робіт по створенню радіодіагностичної медичної апаратури на Київському заводі «Радіоприлад». Завдяки наполегливій праці на цьому підприємстві були створені потужні дослідна та виробнича бази. Вже на початок 70-х років була освоєна у серійному виробництві і успішно ви-користовувалися в медичних установах ціла гама апаратури: універсальна діагностична установка «УРУ», яка застосовувалася для дослідження ро-боти печінки, нирок та інших органів; комплекс «Ксенон» - використовувався для діагностики серцево-судинної системи і легенів; установка «ДСУ» - для дослідження щитовидної залози; прилад «Комета» - для діагностики злоякісних пухлин; радіоксенометр «РК-1» - для експрес-діагностики травм хребта; аналізатор «Пульт-А» - для обробки діагностичної інформації. Поряд із цим були розгорнуті роботи із оновлення існуючого парку апаратури, зокрема медичних комплексів - «УРУ- 2», «Ксенон-4», «Комета-2», «Топограф», «Об'єм», «РК-2», «ДСУ-2» та ін. За створення серії радіодіагностичних медичних приладів велика група пра-цівників заводу була відмічена Дер-жавною премією УРСР в області науки і техніки за 1972 р. [29, арк. 26].

Широкий розвиток виробництва медичних діагностичних приладів на Київському заводі «Радіоприлад» мав своє продовження і в наступні роки. На даному підприємстві у 70-х роках розроблено і освоєно виробництво ще ряду нових установок радіодіагностичної апаратури, а саме: чотирьохканальної УР1-1; вось- миканальної УР1-7; лічильника- аналізатора імпульсів УР5-2, які призна-чалися для дослідження печінки, нирок та інших органів. Значні результати були досягнуті у виробництві діагностичної апаратури, призначеної для дослідження серцево-судинної системи, зокрема високоякісний на той час ритмокардіосигна- лізатор РС-1. Почали випускати також і апаратуру діагностичної інформації - поліаналізатор ПАЗ-01 [11, арк. 58].

Свій внесок у створення радіо-апаратури широкого вжитку продов-жував здійснювати Харківський завод ім. Т.Г. Шевченка. На початку 70-х рр. на підприємстві великими партіями випускалися магніторадіоли «Роман-тика-103» та стереофонічна «Роман- тика-104С». Здійснюючи постійно мо-дернізацію своєї продукції, в 1973 р. пустили у виробництво нову модифі-кацію магніторадіоли «Романтика- 105», а в 1975 р. - «Романтика-106». Слід зазначити, що цим двом виробам було присвоєно Державний знак якості СРСР. А вже в 1976 р. випустили першу стереофонічну магнітолу «Романтика-108». При створенні «Романтики-108» використана ідея блокового конструювання в єдиному комплексі. В окремі блоки були винесені магнітофон, програвач, підсилювач і акустичні системи. Також слід відмітити, що кінець 70-х рр. відзначився виробництвом нових, висококласних стереофонічних - музичного центру «Романтика-112» та магніторадіоли «Романтика-001», а в 1980 р. налагодили серійний випуск магнітоли «Романтика-115» [18, арк. 116-118].

Вступаючи у 80-ті роки, радіо-електронна промисловість УРСР вже мала серйозні здобутки у виробництві медичної і дозиметричної апаратури, обчислювальної техніки та товарів на-родного споживання. На цей час в УРСР випускалася значна кількість різної радіоапаратури, в тому числі ряд типів кольорових та чорно-білих телевізорів, бобінні і касетні магнітофони, радіоприймальне та звуковідтворюва-льне обладнання (стереокомплекси, магнітоли, програвачі, підсилювачі та ін.) [2, арк. 26-27].

Починаючи з 80-х років Київським заводом «Радіоприлад» запущено у серійне виробництво ряд всехвиле- вих радіоприймачів. У 1981 р. розпочався випуск базової моделі «Мериді- ан-230», у 1983 р. - «Меридіан-235», у 1986 р. - «Меридіан-246», у 1988 р. - «Меридіан-248», у 1989 р. - «Мериді- ан-252» та «Меридіан-253». Випускалася також велика кількість мініатюрних радіоприймачів, зокрема в 1986 р. надійшли в широкий продаж «Мери- діан-401» та «Меридіан-408», а з 1989 р. - «Меридіан-303», «Меридіан-309» і «Меридіан-310». Також на основі вже згадуваного стереопідсилювача «Оді- ссей-001» було розроблено та впрова-джено у виробництво його нові варіанти: «Одіссей-002», «Одіссей-010», «Одіссей-021». Побачили світ і стали на сторожі охорони здоров'я людей нові зразки й медичного обладнання: полікардіоаналізатор ПКА-01, рео- аналізатор РА5-01, поліаналізатор ПА5-02, нервово-м'язевий стимулятор СНМ 2-01, електрокардіоаналізатор ЕКАЗ-02, електроміоплетизмоаналіза- тор ЕМПА-01, хемілюмінометр ХЛМНЦ-01 [11, арк. 84, 89, 91].

Зростаючі потреби населення у все більшій кількості різнотипної ра-діоапаратури зумовлювали необхідність розширення існуючої промислової бази. Так, з 1982 р. вже згадуваний Харківсь-кий завод ім. Т.Г. Шевченка почав ство-рювати мережу заводських філіалів. Всього було налагоджено роботу дев'яти філіалів: у Білгороді, Івано- Франківську і Харківській області. А вже у 1983 р. на прилавках магазинів з'явилася магнітола «Романтика-201», в 1984 р. - розроблено стереофонічний напівпровідниковий магнітофон нового покоління «Романтика-220», а також стереофонічні підсилювачі РУ120 і трьохелементні акустичні системи 25АС121. Кінець 80-х рр. відзначився випуском стереофонічного комбінова-ного пристрою «Романтика-222», який складався з магнітофона та підсилювача акустичної системи. Слід сказати, що даний завод продовжував випускати ви-сокоякісну продукцію нових зразків і на початку 90-х рр. [18, арк. 118-119].

Значну роль у розвитку побутової радіоелектроніки (особливо телевізійної апаратури) продовжувало відігравати Львівське науково-дослідне об'єднання «Електрон». У 80-х роках і так доволі масштабне виробництво телевізорів зро-сло тут у 1,5 рази. Понад 76 % телевізо-рів, які сходили з конвеєрів заводу, від-повідали світовому технічному рівню. Питанням прискорення науково- технічного прогресу тут приділялася по-стійна увага. Комплексна цільова про-грама прискорення науково-техноло-гічного прогресу в об' єднанні базувалася на широкому застосуванні засобів обчислювальної техніки. У результаті клопіткої та наполегливої праці в цьому напрямі велика кількість апаратури відправлялася на експорт. Зокрема, з 1986 р. модель телевізора «Євроматік-280» (телебачення по системі ЛІГ), а також телевізор «Електрон-51ТЦ 422Д», що забезпе-чував прийом телесигналів за системою НТСЦ американського стандарту, поставлялися у ФРН, Бельгію, Нідерланди, на Кубу та інші країни. У травні 1988 р. зійшов з конвеєра перший телевізор нового покоління «Електрон-51ТЦ 423Д», що забезпечував прийом сигналів за системою СЕКМ-ПАЛ [31, арк. 62-66].

Усі названі моделі телевізорів були виконані на новій елементній базі із за-стосуванням великих інтегральних мік-росхем. У результаті кількість викорис-товуваних елементів у нових моделях у порівнянні з їх попередніми варіантами зменшилася приблизно вдвоє. В нових телевізорах застосовувалося й імпульсне джерело живлення, що підвищило їх експлуатаційну надійність, знизило споживану потужність електроенергії (приблизно на 25 %). У нових моделях з' явилися нові зручності, серед них такі як: дистанційне управління, регулювання тембру по низьких та високих частотах, автоматичне відключення від мережі пі-сля закінчення телепередач та у випадку аварійної ситуації, а також можливість підключення до телевізора магнітофона [2, арк. 27]. У своїх пошуках об'єднання «Електрон» активно співпра-цювало з фірмою «Тошиба» [31, арк. 66].

Одним із найпопулярніших видів побутової радіоапаратури у 80-х роках став магнітофон. До кінця 70-х років цей вид домашньої техніки був пред-ставлений в основному котушковими апаратами. Їх питома вага в загальному виробництві магнітофонів складала близько 70 %, але вже на середину 80х років картина змінилася - приблизно 75 % (при збільшеному майже в півтора рази обсязі випуску) припадало вже на касетну апаратуру. Значну кількість цієї висококласної побутової радіоапаратури продовжував випускати Київський завод «Маяк». Так, одним із найкращих за технічними хара-ктеристиками й експлуатаційними зручностями означених апаратів, що випускалися в СРСР, зокрема на даному підприємстві, був магнітофон «Маяк-011-стерео». В ньому застосовувався керований мікропроцесором дводвигунний стрічкопротяжний меха-нізм з так званим закритим трактом і трьома магнітними голівками (дві з них об' єднані в комбіновану голівку запи- су-відтворення). Було передбачено ди-станційне керування на ІЧ-променях. Налагодили випуск і більш досконалої його моделі за якістю відтворення запису - магнітофон «Маяк-240-стерео» та портативний «Маяк-міні», який міг живитися як від автономного джерела, так і від мережі напругою 220 Вт. Також у середині 80-х років намітилася тенденція до об'єднання в одному кор-пусі двох касетних панелей, одна з яких призначалася тільки для відтворення, а інша, як завжди, для запису і відтворення. Такою моделлю став «Маяк-дубль» [2, арк. 29-34].

З розгортанням все більшого ви-пуску радіоапаратури широкого при-значення виникала необхідність ство-рення спеціальних організацій по об-слуговуванню такої апаратури. Так, приміром у Запоріжжі в системі Мін- побуту УРСР було створене обласне об'єднання «Побутрадіотехніка». Але з метою якіснішого обслуговування випущеного «ширпотребу» відповідно до постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 24 червня 1986 р. «Про організацію фірмового технічного обслуговування побутової радіоелектронної апаратури» дане об'єднання у 1987 р. з Мінпобуту УРСР було передано Мінрадіопрому з умовою організації фірмового техніч-ного обслуговування усіх видів побу-тової РЕ апаратури в Запоріжжі та За-порізькій області [30, арк. 20].

Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що поряд із розвитком радіоелектроніки оборонного призна-чення серйозні зусилля було докладено і для кращого задоволення народ-ногосподарських потреб. Так, стрімка розбудова заводів галузі дозволила вже з початку 60-х рр. все більше залучати підприємства оборонного комплексу до виробництва побутової радіоапаратури. Розвиваючи власні розробки та переймаючи світові досягнення вони почали масово випускати досить якісну радіоапаратуру, що дало змогу вийти й на міжнародний ринок.

Слід відмітити й те, що впродовж усього досліджуваного періоду в роботі РЕП були присутні й серйозні недоліки, які в першу чергу стосувалися насампе-ред неналежного матеріально- технічного забезпечення заводів. Також потрібно зауважити, що управління ро-ботою окремо взятих підприємств часто велося без належного системного аналі-зу технічних можливостей підприємств, що призводило до чисельних прорахун- ків в організації виробничої діяльності заводів. Наслідком було несвоєчасне виконання визначених завдань.

Література

1. Белов И. Ф. Переносные кассетные магнитолы: справочник / И. Ф. Белов, А. Е. Денин, А. Ф. Ососков. - М.: Радио и связь, 1988. - 224 с.

2. Владимиров Ф. Советская бытовая радиоаппаратура на международной выставке «Связь-86» / Ф. Владимиров // Ра-диоежегодник-87. - М.: ДОСААФ, 1987. - С. 26-43.

3. Выставка достижений народного хозяйства СССР. Москва. Павильон «Ра-диоэлектроника». Радиоэлектроника. Пу-теводитель по Павильону / [авт. текста С. B. Литвинов]. - М., 1962. - 42 с.

4. Державний архів Київської області, м. Київ - Ф. Р-4993. - Оп. 1. - Спр. 302. - 205 арк.

5. Захарова Н. В. Телефон и телеграф. Что вы знаете о них? / Н. В. Захарова. - М.: «Связь», 1975. - 144 с.

6. История завода «Арсенал» им. В. И. Ленина / [П. Т. Тронько, В. П. Горшков, C. В. Гусовский и др.]. - К.: Наукова думка, 1986. - 560 с.

7. Кононович Л. М. Современный радиовещательный приемник / Л. М. Кононович. - М.: Радио и связь, 1986. - 144 с.

8. Контрольні цифри розвитку на-родного господарства СРСР на 19591965 роки / [відп. ред. Є. Дубовенко]. - К.: Держполітвидав, 1959. - 126 с.

9. Крупинин И. Т. Радиоаппаратура и аппаратура звукозаписи высшего и первого классов: [справочник] / И. Т. Крупинин. - М.: Радио и связь, 1981. - 440 с.

10. Левитин Е. А. Радиоэлектронные приемники: [справочник] / Е. А. Левитин, Л. Е Левитин. - [2-е изд. дополн. и пере- раб]. - М.: «Энергия», 1967. - 368 с.

11. Макеев О. Д. Королевцевы. Ис-тория. Головного завода 1953-2003 / О. Д. Макеев (сост. и ред.). - К.: Деловой партнер, 2003. - 128 с.

12. Минц А. Л. Радиоэлектроника. (Краткая история и достижения) / А. Л. Минц. - М., 1963. - 86 с.

13. Минц А. Л. Радиотехника и мощ-ное радиостроительство. Избранные труды / А. Л. Минц. - М.: Наука, 1976. - 296 с.

14. Минц А. Л. Избранные труды: статьи, выступления, воспоминания / А. Л. Минц. - М.: Наука, 1987. - 240 с.

15. Научно-технический прогресс в Украинской ССР. 1961-1970 / [ред. кол.: А. А. Штернов, И. З. Штокало (отв. ред.) и др.]. - К., 1971. - 724 с.

16. Отчет о Ганноверской ярмарке / [ред. Л. С. Шелков, перевод. А. С. Панфидин]. - М., 1961. - 54 с. - (Гос. ком. СМ СССР по радиоэлектронике. ЦБТИ. Иностр. радиоэлектрон. тех. и пром-ть. Пер. № II-8988. Из журн.: «Radio Mentor», 1960).

17. Радиотехника и электросвязь. Аппаратура телефонной связи. Электронные АТС / [глав. ред. А. С. Бучинський]. - М., 1966. - 112 с.

18. 75 лет с именем Т. Г. Шевченко: [очерк истории завода] / [ред.-сост. Ю. Н. Василевский, С. А. Минаков]. - Харьков: Крок, 1997. - 256 с.

19. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ - Ф. Р-4819. - Оп. 1. - Спр. 106. - 39 арк.

20. Там же. - Спр. 356. - 246 арк.

21. Центральний державний архів громадських об'єднань України, м. Київ - Ф. 1. - Оп. 24. - Спр. 4550. - 38 арк.

22. Там само. - Спр. 4768. - 289 арк.

23. Там само. - Спр. 4769. - 342 арк.

24. Там само. - Спр. 5064. - 337 арк.

25. Там само. - Спр. 6232. - 151 арк.

26. Там само. - Спр. 6335. - 148 арк.

27. Там само. - Оп. 25. - Спр. 224. - 205 арк.

28. Там само. - Спр. 559. - 200 арк.

29. Там само. - Спр. 900. - 230 арк.

30. Там само. - Спр. 3162. - 25 арк.

31. Там само. - Спр. 3343. - 67 арк.

Размещено на Allbest.ru