Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 323.3-021.64:631.117.4(477.53)”1884/1930”

Внесок керівників у розвиток та діяльність Полтавського сільськогосподарського дослідного поля, станції (1884-1930 рр.)

Татарчук Л.М.

(Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН)

Персоніфіковано охарактеризовано керівний склад Полтавського сільськогос-подарського дослідного поля, станції від заснування та внесок кожного із них у дія-льність закладу.

Персонифицировано охарактеризован руководящий состав Полтавского сельскохозяйственного опытного поля, станции от основания и участие каждого из них в деятельности учреждения.

Described leading composition of the Poltava agricultural experimental field, stations from foundation and participation each of them in activity of establishment.

Особливої уваги заслуговує аналіз становлення й розвитку Полтавського сільськогосподарського дослідного по-ля, згодом станції наприкінці ХІХ - по-чатку ХХ ст. на різних етапах станов-лення, й особливо за різних систем владного впливу, в чому брало участь багато видатних, але нині незаслужено забутих українських науковців.

Перші узагальнюючі огляди щодо створення й діяльності Полтавської дослідної станції, якій у цьому році виповнюється 130 років з дня засну-вання, належать науковцям дорево-люційної доби, які працювали в цій та зробили вагомий внесок у її розвиток. [1-4]. У сучасній історіографії фрагменти щодо діяльності Полтавського дослідного поля знаходимо у публіка-ціях О. В. Сайка [5], Н. П. Коваленка [6], І. О. Чекрізова [7], В. А. Вергу- нова [8], С. К. Суші [9], Н. М. Опари [10] та інших дослідників.

Метою статті є спроба висвітлити й оцінити внесок кожного із директорів установи - від її витоків (1884) і до академізаціїї галузевої науки (1930-1931 рр.). сільськогосподарський дослідний станція керівний

Багато видатних учених доклада-ли зусиль до прогресивного розвитку Полтавського дослідного поля, зокрема Б. П. Черепахін, якого з ініціативи професорів А. Е. Зайкевича і І. А. Сте- бута рішенням загальних зборів Пол-тавського товариства сільського гос-подарства (1865) було призначено пе-ршим його директором (1885-1891).

На невеликій площі, за складних матеріальних умов та при повній новизні справи дослідне поле розпочало свою роботу, зосереджуючи основну увагу на питаннях допомоги місцевому сільсь-кому господарству у розв'язанні най-більш важливих завдань. Б. П. Че- рпахіну довелося керуватися здебільшо-го інтущією,беручи на себе всю склад-ність “піонерської” справи. За рекомен-дацією російських авторитетних агро-номів - А. Е. Зайкевича, О. О. Ізма-їльського, Д. К. Квітки, І. А. Стебута, П.А. Костичева, В. В. Докучаєва і О. М. Шишкіна було розроблено програму ді-яльності сільськогосподарського дослі-дного поля на 1886-1894 рр., яка була життєво важливою.

Проведенням дослідів займалися директор Б. П. Черепахін зі своїми уч-нями: К. А. Гамалеєм (1888), А. Т. Во- ронцовим (1889), А. К. Пузанкевичем (1890), В. М. Д'яковим (1890-1891), М. П. Василевським (1892) та ін.

У 1886 р. Б. П. Черепахін підготу-вав перший звіт (з квітня 1885 р. по сі-чень 1886 р.) [11], в якому визначив пе-релік видового складу бур'янів та їх поширення [12]. За даними звіту було опубліковано доповідь “О результатах некоторых опытов в 1886 году”. Своїм рішенням Міністерство державного майна вперше виділило разову підтрим-ку в сумі 1500 руб. на закінчення впоря-дкування дослідного поля, що дало змо-гу обладнати агрономічну лабораторію для визначення вологості ґрунту й до-слідженні посівного матеріалу.

Через три роки напруженої роботи опубліковано перший зведений звіт Полтавського дослідного поля (1885-- 1888) [13]. Вперше у вітчизняній сіль-ськогосподарській літературі був оприлюднений фактичний, експери-ментально одержаний, науково обґру-нтований матеріал щодо агротехнічних прийомів обробітку сільськогос-подарських культур для півдня Росії. Важливість цих результатів, їхнє ме-тодичне й технічне опрацювання були настільки переконливими і слушними, що рада Петровської сільськогоспо-дарської академії зарахувала поданий звіт Полтавського сільськогосподар-ського дослідного поля за 1885-1888 рр. як кандидатську дисертацію Б. П. Черепахіна. Він також опублікував результати роботи поля за 1888 і 1889 рр. [14-15], які висвітлювали і пропонували заходи для значного збі-льшення врожайності сільськогоспо-дарських культур.

Агрономічна громадськість не-одноразово відмічала визначну роль Б. П. Черепахіна як дослідника й ор-ганізатора сільськогосподарської до-слідної справи не лише на Полтавській дослідній станції, а й у масштабах усієї країни. Через погіршення стану здоров'я 16 травня 1891 р. його звільнили з посади директора Полтавського сільськогосподарського дослідного поля за власним бажанням, а займав її з 1891 по 1899 р. кандидат Петровсь- кої академії В. М. Д'яков [16], який з жовтня 1890-го по березень 1891 р. був помічником директора

На долю В. М. Д'якова випало завдання подальшої організації дослі-дного поля й накопичення фактичного матеріалу. Маючи в своєму підпоряд-куванні тільки 21 десятину землі, з яких під досліди відводилося лише 12 десятин, враховуючи несприятливий рельєф і велику кількість доріг і меж, Полтавське дослідне поле відчувало потребу в розширенні площі. Саме тому в 1892 р. Полтавське товариство сільського господарства, яке сприяло покращенню умов роботи дослідного поля, звернулося до Полтавського гу-бернського земства з клопотанням про придбання у власність ділянки землі в 45 десятин 1184 кв. саженів й одержало схвальну відповідь. З цього часу дослідна ділянка поля становила 67 десятин із двома розміщеними на них хуторами (маєток Гурвича і Хітрово). Із розширенням земельної площі було переглянуто програму польових до-слідів, яка вже включала в себе нові завдання, над виконанням яких пра-цювали: В.М. Д'яков із помічниками І. О. Широких і П. О. Широких, П. Ф. Тушканом, Т. В. Локтем (помічник директора), Ю. Ю. Соколовським і Т. К. Барибіним. В. М. Д'яковим Т.К. Барибіним підготували метеорологічний звіт за сім років.

Ретельне вивчення динаміки зво-ложення ґрунту показало, що головною перевагою чорного пару порівняно з весняним є краще зберігання ґрунтової вологи в період випаровування, коли не орані зелені пари втрачають велику кількість вологи і швидко висихають. Із наближенням періоду сівби озимини умови зволоження чорного пару погі-ршуються, що особливо позначається на верхньому шарі ґрунту. Переваги чорного пару помітні в посушливі роки. Тому вони більш поширені в сухих районах зони Степу і майже не викори-стовуються у більш вологих областях. Що стосується глибини оранки, то у звітах Полтавського дослідного поля за перші 20 років досліджень [17-21], в яких визначено вплив глибини оранки на врожайність зернових культур, на-голошується на перевазі більш глибо-кого обробітку ґрунту.

Із серпня 1899 р. по січень 1905 р. посаду третього директора Полтав-ського дослідного поля займав Ю. Ю. Соколовський. Це був період, коли організаційний план поля був ві-дпрацьований, накопичений 14 річний досвід роботи, зібрано великий фак-тичний матеріал, який систематично поповнювався і популяризувався.

Однак через надто малі суми фі-нансування, недостатнє усвідомлення суспільством важливості дослідних установ у справі технічного прогресу в сільському господарстві, неналежне ставлення уряду до потреб цієї галузі неможливо було розпочати детальне вивчення й обґрунтування результатів польових дослідів, важливість і необ-хідність яких була безперечною. По-стала потреба обладнати при дослід-ному полі агрономічну лабораторію. Ше у 1894 р. на річних зборах член товариства сільського господарства Е. М. Шейдеман висловлювався з цього приводу: “Нам нужны научные данные, которые освещали бы значение тех или иных практических приемов. Я предлагаю просить г. Президента общества, чтобы в дальнейшем на опытном поле было на это обращено большее внимание” [22]. Потреба у лабораторних дослідах була відчутна, однак через фінансову нестабільність питання до кінця не вирішувалося. І тільки у 1897 р. Департамент Земле-робства виділяє дослідному полю 1000 руб. на утримання лабораторії. Це дає можливість розпочати закладання дослідів різнорідних типів ґрунтів Полтавської губернії. У цей час директор дослідного поля Ю. Ю. Со-коловський досліджує кореневу систему культурних рослин, а також питання, пов'язані зі змінами, які відбуваються в ґрунті залежно від методів його обробітку. З перших днів роботи лабораторії відчувалась потреба в її розширенні, оскільки вона займала тільки дві кімнати, в яких працювали три дослідники, що створювало певні незручності.

Програма досліджень мала бага- топрофільний характер залежно від потреб природно-історичного району-вання своєї зони. Крім цих завдань, висувалась умова, що при дослідній станції повинно функціонувати дослідне поле, завданням якого залишалось вирішення за допомогою польових дослідів питань застосування місцевої землеробної техніки.

Полтавське дослідне поле явилось прикладом при послідуючій організації багатьох сільськогосподарських закладів. Це свідчить про правильність і життєвість програми робіт дослідного поля, прийнятої методики, а також про те, що лише рішення практичних, життєво важливих завдань являється критерієм ефективної роботи.

Ю. Ю. Соколовським був налаго-джений тісний зв'язок з селом через аг-рономів, він талановито популяризував результати Полтавського Дослідного поля в агрономічних та селянських кругах з залученням цілої низки корес-пондентів через журнал „Хуторянин", організовував екскурсії. Полтавське дослідне поле користувалося широкою популярністю за межами Полтави і України, про що свідчать численні за-пити господарів, що шукали порад. Ним підготовлені і видані друком “Краткий отчет о поездке в степные области Азиатской России”,”Краткий отчет о результатах опытов Полтавского опытного поля в 1902 году в связи с предыдущими годами”, “Торговля продуктами птицеводства в Полтавской губернии” [23-25].

Наступником Ю. Ю. Соколовсь- кого став С. Ф. Третьяков (1905-1918). Під його керівництвом виконувалася вагома робота з розвитку і поглиблення дослідницької роботи і відбулася реорганізація дослідного поля в дослідну станцію з цілою низкою нових наукових відділів. Розроблено і впроваджено систему парового обробітку ґрунту в степових районах. Для забезпечення всебічного вивчення процесів нітрифікації та змін родючості ґрунту на станції було вперше створено агрохімічну лабораторію, проводились вегетаційні досліди. Свою трудову та наукову діяльність С. Ф. Третьяков розпочав у 1899 р. на Полтавському дослідному полі помічником директора, з 1905 р. став його директором. Глибока ерудиція С. Ф. Третьякова в усіх галузях сільськогосподарської науки, невтомна діяльність та організаторські здібності у доборі кадрів і формуванні колективу висококваліфікованих спеціалістів протягом 9 років його керівництва створили умови для досягнення станцією високого рівня наукових досліджень.

Велика увага приділялась питан-ням зміцнення кормової бази. Уза-гальнюючи результати вивчення кор-мових культур, С. Ф. Третьяков реко-мендував посіви травосумішок (ко-нюшина або люцерна в суміші зі сто-колосом безостим, вики озимої з житом та вики ярої з вівсом), кукурудзи на зелений корм, кормових буряків та низки інших культур. Ці рекомендації в умовах інтенсивного розорювання земель, скорочення природних кормових угідь мали надзвичайно важливе значення. При станції було організовано контрольно-насіннєву лабораторію. У значному обсязі проводилось вивчення сортів польових культур. Наукові праці С. Ф. Третьякова охоплюють широке коло питань: типи ґрунтів губернії; динаміка вологості ґрунту під різними культурами; удобрення культур органічними і мінеральними добривами; добір і протруювання посівного матеріалу. Він багато уваги приділяв вірогідності отриманих у дослідах результатів та межам їхнього застосування, удосконаленню дослідної справи. Основним методом досліджень стали польові досліди, які су-проводжувалися детальними спосте-реженнями за рослинами та умовами їхнього росту.

Результати досліджень системати-чно висвітлювалися у періодичний пресі та випусках праць. Селяни ретельно вивчали і застосовували цей досвід. Крім того, активно здійснювалися екс-курсії на дослідну станцію за досвідом.

С.Ф. Третяков - автор близько 130 наукових праць, які були високо оцінені сучасниками і не втратили своєї актуальності й сьогодні. Серед них: “Главнейшие выводы Полтавского опытного поля (1884-1909 гг.)“, ''Итоги работ Полтавского опытного поля за пятнадцать лет (1886-1900 гг.).Вып.4: Ячмень, кукуруза, картофель, горох, вика, чечевица, гречиха, лен и яровой рапс”, “Итоги работ Полтавского опытного поля за пятнадцать лет (1886-1900 гг.). Вып.3: Кормовые растения“, “Краткий исторический очерк Полтавского опытного поля за 25 лет ( 1884-1909 гг.)” [26-29].

Агрономічна громадськість не-одноразово відмічала визначну роль С. Ф. Третьякова як дослідника та ор-ганізатора дослідної справи не лише на Полтавській дослідній станції, а й у масштабах усієї країни. Впровадження досягнень дослідного поля сприяло підвищенню продуктивності полів Полтавщина. Так, у 1913 р. середній урожай зерна з гектара перевищував 13 цент. замість 7, що збирались раніше. “Полтавський хлібороб” стал синонімом високої агротехнічної культури не тільки на теренах України але і всього Союзу..

У 1909 році Полтавському дослі-дному полю виповнилося 25 років. Ре-зультативність ь робіт і популярність серед діячів сільськогосподарської науки і практиків сільського госпо-дарства підкреслювали необхідність розширення робіт дослідного поля, висували необхідність вивчення питань, а також і те, що дослідне поле працює над такими завданнями, які переростають його масштаби і харак-терні уже для дослідної станції. Під час святкування ювілею стало відомим питання реорганізації Полтавського дослідного поля у станцію.

С. Ф. Третьяков залишався дирек-тором станції до мобілізації в армію під час імперіалістичної війни (1914-1917. Повернувшись до Полтави хворим у кі-нці квітня 1917 р., він більше не зміг працювати. Помер 27 травня 1918 р.

Його правонаступником стала А. П. Сталинська, яка з січня 1910 р. була практикантом на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції і працювала у хімічній лабораторії вегетаційного будинку. Роботи хімічної лабораторії були спрямовані, головним чином, на підрахунок нітратного азоту на різних парових ділянках: досліди у вегетаційному будиночку стосувались як вивчення ґрунту дослідного поля, який знаходився під впливом різних культур, так і співста- влення впливу на цей ґрунт речовин органічного добрива (гній, пташиний послід, буртова земля).

З 1911 до лютого 1913 рр. вона ви-конувала відповідальні завдання, пра-цюючи у відділі рільництва. У 19131914 рр. Алевтина Павлівна працювала в мережі дослідних закладів Полтавської губернії, зокрема, була помічником завідувача Костянтиноградського до-слідного поля. З 1915 до жовтня 1920 р. виконувала обов'язки завідувача відділу рільництва Полтавської дослідної стан-ції, паралельно з 1915 по 1917 рр. відала господарством станції. А з 1915 по 1920 рр. тимчасово виконувала обов'язки директора станції.

У 20-х роках ХІХ ст., з моменту остаточного встановлення радянської влади, Лівобережна Україна дає поча-ток відліку нового етапу в історії Пол-тавської сільськогосподарської дослі-дної станції, яку, на відміну від багатьох інших установ, вдалося зберегти у важкі часи 1917-1920 років. На дослідній станції під час війни підтримувались лише довготривалі досліди.

А. П. Сталинська за вказаний пе-ріод з успіхом справлялась з покладе-ними на неї обов'язками. З особливою повагою і вдячністю Полтавська сіль-ськогосподарська дослідна станція ві-дмічає її заслуги по керівництву в тяжкі 1919-1920 рр., коли в значній мірі, лише за рахунок її енергії і праці станція збереглася і продовжувала безперебійно працювати [30]. Нею підготовлені труди Полтавської сільськогосподарської дослідної станції та спільна праця з С. Ф. Третяковим “Способ, густота и время посева озимых и яровых хлебов” [31].

Максимально швидкій адаптації до особливостей тогочасних умов, яку сьогодні досить часто історики нази-вають «українським ренесансом», сприяла державотворча діяльність ди-ректора станції протягом 1920-1930 років - В. І. Сазанова. Він, прийнявши установу від Алевтини Павлівни Ста- линської після років громадянської війни, не тільки зміцнив власний нау-ковий авторитет, а й одержав суттєву підтримку своїм баченням майбутнього щодо організаційних засад Полтавської станції з боку нової влади.

З 1910 р. Віктор Іванович про-водить дослідження в галузі дослідної справи - рільництві. З цього часу він працює як завідувач Сумської дослідної станції, планує програму установи і під його керівництвом широко розгортається наукова робота установи. В. І. Сазанов займається розробкою питань вдосконалення обробітку ґрунту, головним чином парового у трипільній сівозміні при застосуванні мінеральних добрив, та випробування сортів картоплі, ярих зернових та багаторічних трав, питаннями селекції та іншими важливими сільськогосподарськими проблемами того часу [32]. Вчений роз-робив методи польового досвіду, що супроводжувався метеорологічними спостереженнями, визначенням во-логості ґрунту, вивченням кореневої системи тощо. Всі ці напрацювання давали можливість робити висновки з проведених дослідів, результати яких знаходили своє відображення на сторінках „Трудів” станції.

У розквіті наукових і творчих сил з 1920 р. В.І. Сазанов розпочав керівництво Полтавською сільсько-господарською дослідною станцією. Він з наполегливістю працює над створенням матеріальної бази станції, підведенням підсумків з проробленої дослідницької роботи.

Та на цьому не закінчуються за-слуги Віктора Івановича: виконані старі програми вимагали нового змісту в роботі станції; новим формам сільського господарства в радянську добу були потрібні нові напрями, тому вчений розробляє стратегічні плани, нові програми та впроваджує їх в життя. Його програми насичені економічними обґрунтуваннями, тісно ув'язаними з практичними потребами місцевого сільського господарства. У 1923 р. ним підготовлені монографії “Природні і економічні умови господарств Полтавщини”, “Елементи сівозміни”, “Цукровий і кормовий буряк”.

Спільні наукові інтереси об'єд-нували науковця з відомим ученим- аграрієм - M. I. Вавіловим, який високо оцінював науково-дослідну і організаторську роботу В. І. Сазанова як керівника Полтавської сільсь-когосподарської дослідної станції. У своєму привітанні колективу з нагоди 40-річчя дослідної станції 1924 року він писав: “Полтавское опытное поле было окружено ореолом подвига, славы, безупречной крупнейшей научно-исследовательской работы. Лично для меня опытное поле, весь его коллектив дал импульс для всей дальнейшей работы, дал веру в агрономическую работу”[33]. ,, . ,,

У ''полтавський період”

В.І. Сазанов збагатив агрономічну науку дослідженнями різних елементів сівозмін, які стали основою Всеукраїнської програми з питань складання і вивчення сівозмін. Всесвітню славу вченому принесла праця з методики порівняння сортів цукрових буряків при сортовипробуванні. Започаткована в Сумах і завершена у Полтаві вона набула європейського поширення. У Німеччині та Великобританії випробування сортів буряків здійснювали “за методом Сазанова”.

Організація та розбудова дослі-дної справи, агрохімія, землеробство, селекція та вища сільськогосподарська освіта - це ті сфери, до яких доклав зусиль В.І. Сазанов. Він являється автором понад 125 наукових праць з питань землеробства, дослідної справи, агрономії. Його праці й наукові розробки високо оцінені видатними вченими-аграріями М. І. Вавиловим, В. Р. Вільямсом, Д. М. Прянишниковим, К. К. Гед- ройцем, О. Г. Дояренком, М. М. Ку- лешовим, М. М. Тулайковим живі й донині.

Підводячи підсумки, слід відмітити, що завдяки наполегливій самовідданій праці директорів Б. П. Черепахіна, В. М.Дякова, Ю. Ю. Со- коловського, С. Ф. Третякова, А. П. Сталинської, В. І. Сазанова Полтавська сільськогосподарська дослідна станція стала кращою серед собі подібних, а її багатогранний науково-агрономічний досвід став прикладом для наслідування.

Література

1. Черепахин Б. П. Отчет по опытному полю Полтавского сельскохозяйственного общества за 1885-1887 гг. / Б. П. Черепахин. - Полтава : Типо-литография Л.Фришберга, 1888. - 154 с. : табл.

2. Сазанов В. И. Краткий исторический очерк Полтавской сельскохозяйственной опытной станции: доклад /В.И. Сазанов //40-летний юбилей Полтавской с.- х. опытной станции - Полтава, 1925. - С.19.

3. Краткий исторический очерк Пол-тавского опытного поля за 25 лет. 18841909 /сост. С.Ф.Третьяков; Полтавское о- во сел. хоз-ва.- Полтава, 1912. - С. 3.

4. Дьяков В. М Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1893, 1892 и 1891 годы /

B. М. Дьяков. - Полтава, 1894 - 130 с.

5. Сайко О. В. Становлення сільсько-господарської освіти Полтавської губернії (кінець ХІХ - початок ХХ століття) / О.В. Сайко // Сіверянський літопис.- Чернігівський держ. пед. ун-т. - Чернігів, 1999. - №2. - С. 148-149.

6. Коваленко Н. П. Організація сіль-ськогосподарської дослідної справи на Полтавщині після скасування кріпосного права /Н.П. Коваленко О.В. Сайко // Зб. наук. праць Ін-ту землеробства УААН. -К., 1998. - Вип.1. - С.221-225.

7. Чекрізов І. О. Історичний аспект розвитку основного обробітку Грунту на Полтавщині (ХІХ - ХХ ст.): дис. канд. с.-г. наук / І.О. Чекрізов ; Держ. наук. с.-г. б-ка УААН. - К., 2004. - 166 с.

8. Вергунов В. А. Полтавське дослід

не поле: становлення і розвиток сільсько-господарської дослідної справи в Україні (до 125-річчя державного дослідництва в агрономії та тваринництві)

/ В.А.Вергунов; УААН, ДНСГБ.- К., 2009.- 220 с. - (Іст.-бібліогр. сер. “Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії”); кн. 28.

9. Суша С К Професор В. І. Сазанов (1799 - 1967) - учений, педагог, організатор сільськогосподарської дослідної справи в аг-рономії в Україні : дис. канд. с - г. Наук /

C. К. Суша; наук. кер. М. В. Зубець; Нац. акад. аграр. наук України, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека. - К., 2011. - 208.: додатками. - Бібліогр.: с. 184-208.

10. Опара Н. М. Третьяков С. Ф. (1872 - 1918) - вчений та організатор сіль-ськогосподарської дослідної справи в аг-рономії України: дис. канд. с-г. наук / Н.М. Опара; наук. кер. В. А. Вергунов; Нац. акад. аграр. наук України, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека. - К., 2012. - 181. - Бібліогр.: с. 153-168.

11. Черепахин Б. П. О результатах некоторых опытов в 1886 году: доклад / Б. П. Черепахин. - Полтава,1886.- 21 с.

12. Гриб Н. И. Полтавская Ордена Трудового Красного Знамени сельскохо-зяйственная опытная станция им. Н. И. Ва-вилова /Н.И. Гриб, В.К.Чуйко. - К.: Лы- бидь, 1991.- С. 43

13. Черепахин Б. П. Отчет по опыт-ному полю Полтавского сельскохозяйст-венного общества за 1885-1888 гг. / Б. П. Черепахин. - Полтава: Типо-литография Л.Фришберга, 1888. - 154 с.: табл.

14. Черепахин Б. П. Отчет по опыт-ному полю Полтавского сельскохозяйст-венного общества за 1888 год : научное издание. Вып.1 / Б. П. Черепахин. - Полтава : Типо-литография Л. Фришберга, 1889. - 85. : табл.

15. Черепахин Б. П. Отчет по опыт-ному полю Полтавского сельскохозяйст-венного общества за 1889 год в связи с предшествующими тремя годами / Б. П. Черепахин. - Полтава: Типо-литография Л.Фришберга, 1891. - 150.: табл

16. Об отставлении директором опытного поля Б. П. Черепахиным должности и об избрании на его место кандидата Петровской академии В.Н. Дьякова // Журнал Полтавского сельско-хозяйственного общества. - 1891. - Вып. 2 (февраль-май ).- Полтава 1891.- С. 137.

17. Дьяков В. М Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1893, 1892 и 1891 годы / В.М. Дьяков. - Полтава, 1894. - 130 с.

18. Дьяков В. М. Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1895 год / В.М. Дьяков. - Полтава, 1896. - 161 с.

19. Дьяков В. М. Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1896 год / В.М. Дьяков. - Полтава, 1987. - 207 с.

20. Дьяков В. М Отчет по опытному полю Полтавского сельскохрзяйственного общества за 1897 год / В.М. Дьяков. - Полтава, 1989. - 80 с.

21. Черепахин Б. П. Отчет по опыт

ному полю Полтавского сельскохрзяйст-венного общества за 1888 /

Б.П. Черепахин. - Полтава, 1888. - 154 с.

22. Двадцатипятилетие Полтавской опытной станции (1884-1909 г): исторические обзоры. Вып. 2-й. / Полтавское о-во сел. хоз-ва. - Полтава, 1916. - С. 11.

23. Соколовский Ю. Ю. Краткий отчет о поездке в степные области Азиатской России / Ю.Ю. Соколовский. - Полтава : Эл. тип. Г.И. Маркевича, 1907. - 50 с.

24. Соколовский Ю. Ю. Краткий отчет о результатах опытов Полтавского опытного поля в 1902 году в связи с предыдущими годами/ Ю.Ю. Соколовский; Полтавское общество сельских хозяев. - Полтава: Тип. М.Л.Старожицкого, 1905. - 72.: диаграммы.

25. Соколовский Ю. Ю. Торговля продуктами птицеводства в Полтавской губернии / Ю. Ю. Соколовский. - [б. м.]:

B. Л. Ицковича, 1906. - 26 с.

26. Главнейшие выводы Полтавского опытного поля (1884-1909 гг.). Вып. 1 /

C. Ф. Третьяков, К. Л. Вербецкий. - Полтава: Типо-литография Д.Н. Подземского, 1910. - 32 с. - (Библиотека журнала "Хуторянин").

27. Третьяков С. Ф. Итоги работ Полтавского опытного поля за пятнадцать лет (1886-1900 гг.). Вып.4: Ячмень, кукуруза, картофель, горох, вика, чечевица, гречиха, лен и яровой рапс / С. Ф. Третьяков; Полтавское сельскохозяйственное общество. - Полтава : Тип. М. Л. Старожи- цкого, 1904. - 169 с.

28. Третьяков С.Ф. Итоги работ Полтавского опытного поля за пятнадцать лет (1886-1900 гг.). Вып.3: Кормовые растения / С. Ф. Третьяков; Полтавское сельс-кохозяйственное общество. - Полтава: Тип. С.Ф. Старожицкого, 1903. - 196 с. : табл.

29. Третьяков С.Ф. Краткий истории ческий очерк Полтавского опытного поля за 25 лет ( 1884-1909 гг.) / С.Ф. Третьяков; Полтавское общество сельского хозяйства. - Полтава: Типо-литография И.Л.Фришберга, 1912. - 20 с.: рис.

30. Довідка № 72 від 05.10.1948 ВНІІ кормів ім. Вільямса, Укр. філіал

31. Полтавская сельскохозяйственная опытная станция: труды. № 11. вып. 43: Опытное поле / А. П. Сталинская ; Полтавское о-во с.-х. - [б. м.]: Д. Н. По-дземского, 1912. - 76 с.

32. Самородов В.М. Сазанов В.І.: з життєпису, наукової та суспільної діяльності (з нагоди 125-річчя від дня народження) / В.М.Самородов // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2004. - № 2. - С. 79 - 83 с.

33. 40-летний юбилей Полтавской с.- х. опытной станции. - Полтава, 1925.- С.98.

Размещено на Allbest.ru