Функціонування служби безпеки в Карпатському краї ОУН (1945-1954)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонування служби безпеки в Карпатському краї ОУН (1945-1954)

Одне з найцікавіших та водночас найтаємничіших питань в історії - діяльність спецслужб. Не виняток і спеціальні підрозділи у структурі українського визвольного руху, передовсім Служба безпеки Організації українських націоналістів (далі - СБ ОУН). Сама СБ та її діяльність завжди були огорнені таємницею. І не дивно, адже специфіка діяльності вимагала якнайглибшої конспірації.

Однією з перших публікацій, присвячених діяльності Служби безпеки, була праця С. Мудрика-Мечника Мудрик-Мечник С. Служба безпеки революційної ОУН у боротьбі з НКВД-НКГБ-МГБ-КГБ / С. Мудрик-Мечник. - Тернопіль, 1994. - 128 с.. Питання кадрового складу структур СБ 1940-1950-х років, зокрема крайового й окружних проводів Карпатського краю, вперше широко розглянуто в дослідженні Петра Содоля Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943-1949: Довідник перший / П. Содоль. - Нью-Йорк: Пролог, 1994. - 199 с.; Содоль П. Українська Повстанча армія 1943-1949. Довідник другий / П. Содоль. - Нью-Йорк: Пролог, 1995. - 295 с.. Із відновленням незалежності України дослідники одержали змогу працювати з раніше недоступними архівними фондами, в результаті чого вийшли дослідження з історії спеціальних служб В. Єфименка, О. Лисенка та І. Патриляка, А. Русначенка, Д. Вєдєнєєва і Г. Биструхіна, Я. Антонюка Єфименко В. Кадровий склад спеціального підрозділу ОУН(б): спроба аналізу / В. Єфименко // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Науково-документальний журнал. - 1999. - N° 1/2(10/11). - С. 443-456; Його ж. Тактика і методи роботи працівників спеціального підрозділу ОУН(Б) / В. Єфименко // 3 архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Науково-документальний журнал. - 2000. - № 2/4(13/15). - С. 504-514; Його ж Організація діяльності спецпідрозділу ОУН(б) на західноукраїнських землях після Другої світової війни / В. Єфименко // 3 архівів ВУЧК-ГПУ- НКВД-КГБ. Науково-документальний журнал. - 2001. - № 2(17). - С. 502-519; Матеріали та документи Служби безпеки ОУН(б) у 1940-х рр. / [упоряд.: О. Лисенко, І. Патриляк]. - Київ, 2003. - 254 с.; Русначенко А. За Україну, проти більшовицької тоталітарної імперії СРСР: Служба безпеки ОУН / А. Русначенко // Мандрівець: Журнал гуманітарних студій. - 2005. - № 2(55). - Березень-квітень. - С. 14-20; Вєдєнєєв Д. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки: монографія /

Д. Вєдєнєєв, Г Биструхін. - Київ: К.І.С., 2007. - 568 с.; Антонюк Я. Діяльність служби безпеки ОУН. Історико-краєзнавче видання / Я. Антонюк. - Луцьк: Волинська книга, 2007. - 176 с.. В останні роки з'явилося багато публікацій про життя і діяльність окремих керівників та працівників реферетур СБ крайового й окружних проводів. їх авторами або упорядниками є Роман Грицьків “Грім” полковник УПА Микола Твердохліб. Спогади і матеріали / [упоряд. Р. Грицьків]. - Торонто; Львів: Літопис УПА, 2008. - Кн. 5. - 128 с., Василь Ільницький Ільницький В. Життєвий і бойовий шлях Володимира Лівого-“Йордана”, “Митара” (1919-1948) / В. Ільницький // Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка / [ред.-упоряд.: В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря]. - Дрогобич: Посвіт, 2013. - Вип. 4. - С. 20-29; Його ж. Провід ОУН Карпатського краю / В. Ільницький. - Торонто; Львів: В-во “Літопис УПА”, 2012. - 128 с., Ігор Марчук Марчук І. Ліквідація радянськими карально-репресивними органами Карпатського крайового проводу ОУН (1945-1954) / І. Марчук // Український націоналізм: історія та ідеї: наук. зб. / [ред. О. Баган]. - Дрогобич: Посвіт, 2009. - Вип. 1. - С. 50-60. та ін. Окремі відомості про керівний склад крайового проводу містяться в регіональних дослідженнях діяльності ОУН, серед яких цінні такі праці: Михайла Бориса про Долинщину БорисМ. Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії, спогади, документи, фотографії / М. Борис. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2002. - 700 с., О. Зварчука про Надвірнянщину Надвірнянщина: хресна дорога народного болю / [упоряд. О. Зварчук]. - Івано-Франківськ: В-во “Лілея-НВ”, 2008. - 568 с., Д. Проданика про Буковину Літопис УПА. Нова серія. - Київ; Торонто, 2009. - Т. 19: Підпілля ОУН на Буковині 1943-1951. Документи і матеріали / [упоряд. Д. Проданик]. - 784 с.. Питання загибелі М. Твердохліба з'ясовував у низці публікацій Михайло Зеленчук ЗеленчукМ. Смерть командира Миколи Твердохліба-Грома / М. Зеленчук // Альманах “Гомону України”. - 1992. - С. 59-70.. Проте цілісного дослідження особливостей функціонування референтури СБ Карпатського краю ОУН немає.

Відсутність відповідних досліджень щодо зазначеної проблеми серйозно гальмує вивчення діяльності підпілля на території Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької та південної частини Львівської обл. Частково вирішити цю проблему має ця стаття. Хронологічні межі визначаються часом створення крайового проводу ОУН Карпатського краю на базі Станиславівського обласного проводу Назви організаційних клітин ОУН подаємо відповідно до чинного правопису. (кінець 1944 - початок 1945) та датою ліквідації його останнього члена, М. Твердохліба, у травні 1954 р.

Роль референтури СБ ОУН у національно-визвольній боротьбі надзвичайно велика. З початком другої більшовицької окупації Західноукраїнських земель карально-репресивний апарат розгорнув масштабну боротьбу проти українського визвольного руху, використовуючи не лише військові чи військово-чекістські операції, а й широку мережу агентури, провокаційно-компроментуючі заходи, цілу систему спеціальних засобів, зокрема й діяльність сумнозвісних спецгруп. Можна без перебільшення сказати, що референтури СБ забезпечували життєдіяльність організації. До її обов'язків входило: слідство і суд, розшук й арешти, здійснення бойових та каральних функцій, розвідувальна й контррозвідувальна робота, виявлення і ліквідація нестійких кадрів організації ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 63 (1953). - Спр. 1. - Т. 1. - Арк. 271.. Окрім основних напрямів діяльності, на СБ покладалися функції зліквідованої господарчої референтури.

Па початок другої більшовицької окупації референтура СБ ОУП була вже сформована, мала чітку структуру. Структура самої СБ - вертикальна, починаючи від референтури СБ Проводу, через крайові, окружні, надрайонні, районні аж до кущових. Якщо в референтурі на рівні краю, округи, надрайону чи району (так відбувалося в перші повоєнні роки) працювала група людей, то вона діяла у формі осередку (наприклад, крайовий осередок пропаганди, окружний осередок СБ). Замість слова “референтура” часто вживали “осередок”. Референта називали керівником (провідником) осередку.

Керівництво референтурами здійснювалося по вертикалі. Референт вищої ланки був діловим зверхником для референта нижчої. За цілість праці відповідав провідник відповідної територіальної одиниці, якому підпорядковувалися всі референти. Керівник референтури одного напряму не мав права контролювати й давати розпорядження керівникові і працівникам інших.

Служба безпеки ОУП відповідно до основних напрямів праці, складалася з під- референтур (субреферентур): слідчої, бойової, вишкільної і технічної. Технічний підреферент (також субреферент, референт) керував технічною роботою, тобто переписував звіти, протоколи, керував зв'язком, вів облік вбитих, заарештованих, тих, хто з'явився із повинною, а також облік всіх операцій по окрузі. Бойовий підреферент був командиром боївки СБ, займався охороною і господарським забезпеченням. Слідчі вели слідство, вишкільники - проводили навчання. За цією ж схемою діяли референтури СБ на рівні округи, надрайонів і районів. Натомість у кущах були інформатори СБ. Референт СБ, як і всі інші, підпорядковувався по організаційній лінії провідникові відповідного терену, а по діловій лінії - референту СБ вищого проводу. Часто відбувалося суміщення посад, як і в інших підрозділах, наприклад, слідчого і технічного референта (як на рівні крайового, так і нищих проводів ОУП). Зрештою, через брак слідчих, їх роботу міг виконувати будь-який працівник референтури, з бойовиками включно ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т 9. - Арк. 22-23; Ф. 2-Н. - Оп. 93 (1954). - Спр. 1. - Арк. 189; Оп. 58. - Спр. 11. - Арк. 163; Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т 4. - Арк. 156; Оп. 63 (1953). - Спр. 1. - Т 1. - Арк. 264..

Референтура СБ районного проводу ОУП була основною ланкою у структурі СБ, на “плечі” якої лягав увесь тягар роботи. Аналізуючи інформацію про перелік загиблих працівників референтур СБ Карпатського краю ОУП протягом 1947-1948 рр., можемо зробити висновок, що референтура СБ районного проводу зазнавала найбільших втрат ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т 23. - Арк. 166-167.. Кількісний склад СБ був порівняно нечисельним. У крайовому проводі ОУП був референт СБ, заступники, слідчий, технічний референт і вишкільник, по округах - референти і бойовики, на початку - заступники, слідчі, технічні референти. У деяких надрайонах також були технічні референти. У зв 'язку із значними фізичними втратами кадрів щороку все гостріше відчувався їхній брак ГДА СБУ - Ф. 2-Й. - Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т 4. - Арк. 158.. Певний час, приблизно з осені 1946 р., у деяких регіонах замість назви “Служба безпеки”, вживалася - “Екзекутивний відділ” (ЕВ). За твердженням Д. Вєдєнєєва і Г. Биструхіна, вперше почали використовувати таку назву на Дрогобиччині Вєдєнєєв Д. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУП та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки: монографія / Д. Вєдєнєєв, Г. Биструхін. - Київ: К.І.С., 2007. - С. 73..

Проте вона не прижилася, і самі підпільники не завжди нею послуговувалися. Згодом назва ЕВ вийшла із вжитку.

СБ мала необмежене право контролю роботи організації та окремих її членів. З-поміж членів ОУН ніхто не мав права втручатися у справи СБ і контролювати її. Крім боротьби проти агентури, СБ повинна була контролювати виконання вказівок і наказів вищих проводів. Районні референти СБ звітували своїм тереновим провідникам тільки усно і тільки про справи, які стосувалися останніх лише дотично (організаційні й оперативні справи). Теренові провідники не мали права контролювати кошти СБ або ж звіти, які йшли у вищі референтури. Всі ці широкі повноваження СБ спричинили в ОУН загальне обурення ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т. 4. - Арк. 155.. У силу цього Провід був змушений частково обмежити повноваження і права СБ. Діяльність референтури СБ суворо регламентували та контролювали вищі структурні одиниці.

Окреме питання - відносини в Карпатському краї референтів СБ із провідниками. З цього приводу видано низку вказівок, наказів, інструкцій, в яких чітко розмежовували функції провідників ОУН і референтів СБ. Одначе практичне життя диктувало інше і періодично виникали конфлікти. Відносини між провідниками та референтами СБ у Карпатському краї ОУН завжди були напруженими. Так, Іван Лаврів (“Нечай”) влітку 1947 р., із приводу відносин референта СБ Стрийського надрайонного проводу ОУН Богдана Зборика (“Черника”) з тереновим провідником, писав до Василя Сидора (“Шелеста”): “... це анархіст і постійно задирається із своїм провідником хто би це не був, хіба тільки признавав вищестоящого керівника (ділового)” ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 60. - Спр. 16. - Арк. 193; Спр. 15. - Арк. 58.. Передовсім це зумовлювала амбітність окремих референтів СБ. Хоча відносини і підпорядкованість між ними були чітко регламентовані. Згідно із вказівками інструкцій референт СБ, як і всі інші, підпорядковувався по організаційній лінії провідникові відповідного терену, а по діловій лінії - референту СБ вищого проводу ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 9. - Арк. 22.. З цього приводу в листі-відповіді провідника Карпатського крайового проводу ОУН Василя Сидора (“Шелеста”) до провідника Дрогобицького окружного проводу ОУН Івана Лавріва (“Нечая”) (літо 1947 р.) у питаннях відносин між референтами СБ і провідниками зазначалося: “Першим завжди є провідник, якому потрібно підпорядковуватися і перед ним звітуватися, а потім вже вищому керівнику” ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 60. - Спр. 16. - Арк. 193.. Причому наголошувалося, що до провідника необхідно звертатися “друже провідник”, а до референтів - “друже зверхнику” без жодних винятків. Провідник, незалежно від того, яку організаційну структуру очолював, прирівнювався до референта, що належав до вищого рівня Там само..

Проте в повсякденному житті референтура СБ практично відмовлялася підпорядковуватися та звітувати провідникові відповідного рівня. Спроби обмежити владу есбістів наштовхувалися на опір останніх. Траплялися навіть збройні сутички. У 1946 р. виник конфлікт між провідником Кіцманського районного проводу ОУН Олексієм Федірчиком (“Тарасом”) і референтом СБ цього проводу “Шаленим”. Останній відмовлявся підпорядкуватися “Тарасу” (хоча і повинен був) - через це виникали постійні чвари. Під час однієї з сварок (у березні 1946 р.) “Тарас” застрілив “Шаленого” і, налякавшись покарання, почав переховуватися самостійно. Проте восени 1947 р. відновив зв'язок із підпіллям, зокрема з новопризначеним провідником Кіцманського районного проводу Василем Кантемиром (“Остапом”) ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 59 (1953). - Спр. 5. - Т 5. - Арк. 93..

Конфліктні ситуації виникали також і в округах. Потрібно сказати, що такі чвари були на руку чекістам. Зокрема член Коломийського окружного проводу ОУП Назарій Данилюк (“Перебийніс”) і командир Тактичного відтинку 21 “Гуцульщина” Петро Мельник (“Хмара”) написали провідникові Карпатського крайового проводу ОУП В. Сидору (“Шелесту”) листа, в якому розповіли про безпорядки, що відбувалися в Коломийській окрузі ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 58 (1953). - Спр. 12. - Арк. 180-182; Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т 1. - Арк. 340.. У листах “Хмара” і “Перебийніс” засуджували дії колишнього референта СБ Коломийського окружного проводу ОУП Ю. Матвіїва (“Недобитого”), який хотів через особисту сварку їх розстріляти. Перед цим “Пере- бийноса” і “Хмару” провідник Коломийського окружного проводу ОУП Григорій Легкий (“Борис”) відсторонив від виконання обов'язків. “Перебийносу” довелося навіть переховуватися протягом року від СБ ОУП. Водночас цей конфлікт вирішили використати у своїх цілях спецоргани. Так, 7 серпня 1948 р. під час чекістсько- військової операції на території Жаб'ївського р-ну серед іншого спецоргани захопили листи, адресовані В. Сидору (“Шелесту”). Разом із ними були захоплені вірші “Перебийноса” під заголовком “Тревога” й “Есбісти”, в яких він у різкій формі висміював “Недобитого” та референтуру СБ Коломийського окружного проводу ОУП. Маючи листи і вірші, а також звернення провідника Коломийського надрайонного проводу ОУП Михайла Оманчука (“Олеся”) (пішов на співпрацю) “Що робиться на Коломийщині” та “Хто такий «Ватсон»?” (написане під диктовку чекістів), спецоргани їх роздрукували і за допомогою зв'язкових розіслали членам ОУП на Коломийщині. У листівці “Хто такий «Ватсон»?” “Олесь” пояснював, що в керівництві округи й деяких надрайонних проводах ОУП засіли люди, які співпрацювали з органами радянської влади ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 58 (1953). - Спр. 12. - Арк. 177-179.. Звернення були розмножені в кількості 500 примірників і через легальні зв'язки розіслані всім членам Коломийської округи ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т 1. - Арк. 342..

Проводячи такі заходи, репресивно-каральні органи ставили перед собою завдання скомпрометувати керівництво Коломийського окружного проводу перед низовими ланками ОУП і цим зміцнити позиції створеного легендованого проводу на чолі з “Олесем” Там само. - Спр. 12. - Арк. 173.. Фальсифікація документів, розписок про співпрацю з органами Міністерства державної безпеки були поширеним явищем, а от спроба компрометації цілого окружного проводу трапляється вперше. Досі невідомі подібні випадки видання таких листівок в інших округах Карпатського краю ОУП.

У результаті комбінації відбувся серйозний конфлікт, що переріс у ще більший між керівництвом крайового проводу і провідником округи, про який Г Легкий (“Борис”) інформував В. Сидора (“Шелеста”): “Повідомляю Вам, що матеріали від «Перебийноса», які він писав у серпні цього року і висилав у адрес крайового проводу МДБ поширює серед членів на Коломийщині. ... Всі ці матеріали, добуті МДБ під час операції, де був і «Перебийніс». Він тоді, втікав від більшовиків, кинув свою сумку. Вважаю, що «Перебийніс» повинен за це відповідати головою. ... 8. Про друга «Недобитого» я дізнався тільки у другій половині цього року. В липні минулого року, я особисто помирив «Хмару» з «Недобитим». «Недобитий» дав слово честі, що він не буде переслідувати і що «Хмара» буде добре себе почувати на роботі. Я не знав тоді, що «Недобитий» мене підло обманув” ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 110 (1954). - Спр. 2. - Т 5. - Арк. 190; Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т 1. - Арк. 342-343..

Цією провокацією спецоргани досягли значних результатів. Зокрема, стався повний провал організації в Обертинському p-ні й наполовину в Коршівському ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 59. - Спр. 6. - Т 1. - Арк. 343.. В. Сидор (“Шелест”) на цю ситуацію відреагував різко негативно, назвавши Г. Легкого “ігуменом і автором нісенітниці для 16 літніх пастухів”. Нащо “Борис” писав: “Це вже не претензії до окремого працівника на організаційній посаді, а цілком необдумана іронія над людиною. Я дуже здивований звідки виходить Ваше презирство. Я ще не провалив організації на території Коломийщини, а з атмосферою і обставинами, в яких мені довелося працювати до моменту зустрічі з Вами, ви ще і сьогодні не повністю ознайомлені” Там само. - Арк. 344.. Водночас ця ситуація дуже негативно вплинула на підпільні кадри та цивільне населення.

Про те конфлікт і після втручання найвищого керівництва не вдалося вичерпати. Зокрема в листі 8 червня 1948 р. Юліан Матвіїв (“Недобитий”) писав до референта СБ Косівського надрайонного проводу ОУН Прокопія Хімчака (“Степа”): “«Хмара» починає Вас переслідувати ... і тут вже поступило кілометрове донесення про мід, сало, сифіліс, згвалтування, побої і т.д., ще з 1946 р. ... «Хмару» гоніть від себе як собаку, тому що він може вам міцно удружити. ... «Хмара» очевидно на вас злий, що Ви референт СБ, а він ніщо тому, що про його «мудрість» уже всі знають” ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 110 (1954). - Спр. 2. - Т 5. - Арк. 175..

На “плечі” СБ лягали надзвичайно відповідальні функції. З'ясувати та розібратися у всіх дискредитаційних комбінаціях спецорганів. Оскільки саме такі методи спец- служби особливо інтенсивно використовували в боротьбі з підпіллям. Наприклад, із показів затриманого чекісти довідалися, що керівництво Станиславівського окружного і Тлумачського надрайонного проводів ОУН до референта СБ крайового проводу ОУН В. Лівого (“Митаря”) висловлює недовіру. Крім цього, серед захоплених документів, при ліквідації референта СБ Проводу ОУН Миколи Арсенича (“Михайла”) (вбитий у січні 1947 р.) була вилучена копія його листа до провідника Карпатського краю ОУН Ярослава Мельника (“Роберта”), в якому він висловлював недовіру до “Митаря”, підозрював його у зв 'язках з органами МДБ ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 93 (1954). - Спр. 1. - Арк. 36, 41.. Підозра до “Митаря” в “Михайла” виникла ще в 1944 р., коли під час бою в Богородчанському p-ні сотні “Гамалії” (тоді прикривала відхід Станиславівського обласного проводу) “Михайло” втратив чотирьох охоронців, а “Митар” втік і залишив його без прикриття Там само. - Арк. 42.. Спецоргани “підкорегували” листа і ним вирішили скомпрометувати В. Лівого. Попри те есбістам вдалося розібратися в агентурних комбінаціях спецорганів і виявити провокацію.

Водночас траплялися випадки, в яких есбісти з різних причин не встигали розібратися, а приймали рішення “згаряча”. Так, у січні-лютому 1945 р. Буковинський обласний провід ОУП очолював В. Тодорюк (“Тур”). Довідавшись про це, чекісти провели комбінацію з компрометації “Тура”. Використовуючи зв'язки серед оунівського підпілля, агент “Федір” був направлений в рейд по районах області й відповідно до даної йому легенди поширював серед підпільних організацій чутки про бездарне керівництво і зв'язок “Тура” з німцями ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 75 (1953). - Спр. 5. - Арк. 125.. Агент “Федір” за завданням спецорганів направляв на адресу провідників повітових проводів листи, в яких характеризував “Тура” як агента Гестапо, в минулому мельниківця і нездатного керівника, посіявши недовіру в організації. В результаті цього “Тур” у травні 1945 р. від роботи в організації був відсторонений і розстріляний Там само. - Арк. 125-126.. До кінця не розібрався в ситуації референт СБ Карпатського крайового проводу ОУП “Митар” - прийняв поспішне рішення та розстріляв “Тура”. Такий випадок обурив вище керівництво організації. Організаційний референт Проводу ОУП Роман Кравчук (“Максим”) у листі (літо 1945 р.) до Я. Мельника писав: “Стосунку дій «Митаря», можна сказати одне, що він не мав права розстрілювати друга «Тура» і без суду. ... Пагано, що так сталося і така каналія, як «Митар» - став «зразком реконструйованого гестапівця із території Підляшшя», «така сволота у кримінальному мундирі» не достойна того, щоб його називати другом. Дружба це явище, яке може існувати між рівними з точки зору характеру, моралі і революційної стійкості. ... Па майбутнє нехай це буде для Вас наукою, що людей не компетентних у цьому не можна залишати своїм заступником. За ці дії «Митар» повинен понести відповідальність перед організаційним судом. ... Коли виникне подібна ситуація, раджу ніколи не діяти без санкції зверху. Ліпше справу розібрати, а винуватого віддати під суд - це значить стати на сторону порядку в організації. Ніколи у подібних випадках не користуйтесь почуттям і настроєм, тут можна діяти тільки здоровим розумом. Почуття часто може сприяти настрою, це характерна риса жінок. Ви говорите, що «моменти дружби взяли верх над всім цим» коли річ іде про Ваше відношення до «Митаря» ГДА СБУ - Ф. 65. - Спр. 9079. - Т 52. - Арк. 218.. ... В майбутньому будьте обережні при підборі працівників, особливо коли справа іде про людей, яких хочете наділити спеціальною довірою. Прошу провести відповідні заходи по всій Вашій території, щоб подібні випадки не повторювалися. Потрібно поставити до відома кадри, особливо на керівних відповідальних посадах, як стоїть справа із покаранням в організації (хто може карати, кого і якою мірою карати). ... Візьміть людей у руки, поставте роботу так, щоб без Вашої обробки ніхто із підпорядкованих не мав права видавати постанови (рішення) у серйозних справах, в частині коли справа іде про життя керівних звен” ГДА СБУ - Ф. 65. - Спр. 9079. - Т 52. - Арк. 218-219.. Так, після цього вчинку В. Лівого від найсуворіших санкцій врятував тільки близький друг і зверхник Я. Мельник (“Роберт”).

Для характеристики кадрів потрібно зупинитися на персональній обсаді ре- ферентури СБ Карпатського крайового проводу ОУП. Першим референтом СБ став Володимир Лівий (“Йордан”). Документи репресивно-каральних органів так описують його: “Середнього зросту, блондин, волосся зачісує наверх, круглолиций, нормальної статури, здається носить золоту коронку на передньому зубі” ГДА СБУ - Ф. 2-Й. - Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т 4. - Арк. 164; Оп. 93 (1954). - Спр. 1. - Арк. 115; Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943-1949: Довідник перший / П. Содоль. - Пью-йорк: Пролог, 1994. - С. 96-98..

А вже згадуваний С. Костирко доповнював опис зовнішності В. Лівого: “.. .носить гімнастерку військового зразка і пілотку, озброєний автоматом «ППС» і пістолетом «Вальтер». Має дружину і дитину, які спочатку перебували із ним, а потім стали легально проживати десь на Коломийщині чи Буковині. ... «Йордан» спокійного характеру, в організації себе нічим не скомпрометував, велику частину часу переховується в Коломийщині на Станіславщині чи в Буковині” ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 93 (1954). - Спр. 1. - Арк. 220.. У зізнаннях В. Чи- жевський свідчив: “Митар - Лівий Роман, шеф СБ Карпатського Краю. Походить десь з Дрогобиччини. Пізнав я його десь 1941 р. Тоді він пішов був в одній бойовій групі до Краю перед самим початком війни. Пізніше перебував в Коломийщині. З 1942 р. шеф СБ Станиславівської області. 1945 р. став шефом СБ Карпатського Краю. В своїй роботі безоглядний навіть мстивий. ... Митар блондин, середнього росту. Стрункий. Жонатий з Цимбалістою Дарією з Войнилова” Чижевський В. Зізнання / Архів Центру досліджень визвольного руху. - С. 20..

Репресивно-каральні органи писали, що “Митар” протягом 1945-1948 рр. переховувався в лісових масивах, які прилягали до г. Цапуль на стику тодішніх Ябло- нівського і Яремчанського р-нів Івано-Франківської обл., і Ключівському лісному масиві, який розміщувався між с. Слобода, Рунгури, Ключів Коломийського р-ну і с. Нижній Березів Косівського р-ну. А пізніше, в березні 1947 р., - у криївках тодішніх Жаб'ївського, Яремчанського і Яблонівського р-нів Станиславської обл. (тепер - Івано-Фраківська) Адміністративна назва вживається відповідно до офіційного радянського територіального поділу. ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 93 (1954). - Спр. 1. - Арк. 35, 400..

На цій посаді В. Лівий працював аж до загибелі 5 грудня 1948 р. у с. Топіль- ське Рожнятівського р-ну. Разом із ним загинула також дружина Дарія Цимбаліста (“Оля”), яка працювала машиністкою референтури СБ крайового проводу. Підпільники писали, що операція по розшуку “Йордана” тривала з 3 по 10 грудня, в ній брало участь близько 1000-1200 бійців, керував облавою високопоставлений працівник обласного чи республіканського УМДБ ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 47. - Арк. 85-86..

Після смерті Володимира Лівого функції перебрав його заступник Богдан Яцків (“Денис”, “Софрон”) Марчук І. Ліквідація радянськими карально-репресивними органами Карпатського крайового проводу ОУН (1945-1954) / І. Марчук // Український націоналізм: історія та ідеї: наук. зб. / [ред. О. Баган]. - Дрогобич: Посвіт, 2009. - Вип. 1. - С. 54, 60.. Він загинув 6 березня 1949 р. у с. Сваричів Рожнятівського р-ну. У господарських будівлях місцевих мешканців Рибчака і Сагайдака були знайдені криївки, в яких перебували підпільники. У результаті бою загинули: заступник референта СБ Карпатського крайового проводу ОУН Б. Яцків та ще шість підпільників Архів Григорія Дем'яна. - Арк. 1-2..

Новим референтом СБ у червні 1949 р. став Микола Твердохліб (“Грім”, “Музика”, “311”, “401”). У цей час, у 1948 р. - на початку 1950 р., він зі своєю охороною базувався у с. Боднарів Калуського р-ну, с. Майдан Тисменицького р-ну, с. Гута Богородчанського р-ну і прилеглих лісових масивах. Взимку 1950-1951 рр. “Грім” перебував у потоці Прилуки біля хутора Зелениця Надвірнянського р-ну у криївці референта СБ Надвірнянського надрайонного проводу ОУН Луки Гринішака (“Довбуша”) ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 110 (1954). - Спр. 2. - Т 7. - Арк. 8, 221 - 225; Т 8. - Арк. 243-244.. Посаду референта СБ М. Твердохліб обіймав аж до загибелі у травні 1954 р.

Окремо потрібно зупинитися на працівниках референтури СБ, які діяли в її складі протягом 1945-1954 рр. Після структурної реорганізації у травні 1945 р. референт СБ Карпатського крайового проводу ОУП Володимир Лівий (“Митар”) взяв своїм заступником Григорія Чабана (“Тирсу”) (колишнього референта СБ Станиславівського окружного проводу ОУП), який після цього змінив псевдо на “Спартак” ГДА СБУ - Ф. 2-К - Оп. 93 (1954). - Спр. 1. - Арк. 74, 170, 186, 193.. Другим заступником “Йордана” призначили Василя Шеванюка (“Залізного”, “Сатурна”). Опис його зовнішності зберігся в радянських документах: “28-29 років, високого зросту, середньої статури, волосся і очі чорні, лице із веснянками, одітий у військову англійську форму, на озброєнні має німецький автомат, пістолет «ТТ» і ще один пістолет невеликого калібру. До війни працював в ПКВС у східних областях України, сам східняк, під час війни служив у німецькій фелькомендатурі разом із якою евакуювався на захід. «Залізний» дуже задумливий, неговіркий, курить, в організації нічим себе не скомпрометував, спочатку йому не довіряли як колишньому працівнику ПКВС, але потім переконалися в його вірності” ГДА СБУ - Ф. 2-К - Оп. 93 (1954). - Спр. 1. - Арк. 170, 221.. Тоді ж на посаду технічного референта СБ цього ж проводу призначили технічного референта СБ крайового проводу Степана Костирка (“Грома”, “Артема”), який пропрацював на цій посаді до арешту в червні 1947 р. Там само. - Арк. 169, 183, 187, 189, 193.. Після утворення Карпатського краю другим слідчим референтури СБ призначили Дмитра Ребрика (“Лимана”) (до цього працював слідчим Станиславівського надрайонного проводу ОУП), на цій посаді перебував до арешту 20 жовтня 1946 р. Там само. - Арк. 111.. Архівні матеріали зберігають також відомості і про технічного референта СБ Карпатського крайового проводу ОУП “Миколу” (загинув 03.1947 р.) та помічника референта СБ Івана Хомина (“Скалу”) (загинув 03.1947 р.) Там само. - Арк. 74, 112.. Окрім цього, референтура СБ мала охоронні боївки. Першим комендантом боївки був “Левко” Там само. - Арк. 74., його наступним - Дмитро Мельник (“Тарас”) Там само; ГДА СБУ - Ф. 2-К - Оп. 110 (1954). - Спр. 2. - Т 7. - Арк. 274..

Па початковому етапі функціонування реферетур СБ проблем із наповненістю референтур крайового, окружних проводів практично не було. У подальшому референтури СБ крайового й окружних проводів не відчували так гостро кадрової проблеми, як інші - надрайонних та нижчих рівнів. Па березень 1945 р. у рефе- рентурах СБ крайового й окружних проводів Карпатського краю ОУП усі посади були заповненні ЦДАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 243.. За нашими підрахунками в Карпатському краю ОУП упродовж 1945-1954 рр. на посадах референта СБ (районного, надрайонного, окружного, крайового проводів) працювало 462 особи. Серед них: у референтурі СБ крайового проводу - 2, окружних референтура СБ - 25, надрайонних - 93, районних - 343. Проаналізуймо кадровий стан референтів СБ крайового й окружних проводів.Характеристика керівного складу за віком, освітнім рівнем і місцем народження. Серед 27 встановлених референтів СБ крайового й окружних проводів за віком поділялися: 1910 р. н. - 1 особа; 1911 р. н. - 1; 1913 р. н. - 2; 1914 р. н. - 2; 1916 р. н. - 2; 1919 р. н. - 4; 1920 р. н. - 1; 1921 р. н. - 3; 1922 р. н. - 1; 1923 р. н. - 2; 1924 р. н. - 3; 1926 р. н. - 1; не встановлено - 4. Із них 17 осіб (74 %) були віком до 35 років, тобто молоді, енергійні та сповненні сил на боротьбу за Українську незалежну державу люди. 6 осіб (26 %) були віком 35-40 років - цілком сформовані особистості, з усталеними поглядами на життя, які пройшли тривалий підпільний шлях, неодноразово зазнавали репресій польської влади.

Щодо освітнього рівня працівників референтури СБ, то за неповними даними, серед 27 осіб вищу освіту щонайменше мало 2 (11 %), незакінчену вищу - 1 (5 %), середню - 11 (58 %), неповну середню - 4 (21 %), початкову - 1 (5 %), невідомо - 8 Тут і дальше розрахунок відсотків виводився лише із врахуванням відомих біографічних даних.. Бачимо достатньо високий, як для підпілля, освітній рівень референтів СБ крайового й окружних проводів ОУН, особливо порівняно із загальним освітнім рівнем населення західноукраїнських земель. Саме це яскраво засвідчує популярність націоналістичних ідей серед освічених прошарків українців того часу. Майбутні есбісти здобували знання в навчальних закладах Бродів, Городенки, Дрогобича, Любліна, Львова, Розвадова, Станиславова, Стрия, Сталіно (тепер - Донецьк). За фахом були: вчителі, економісти, інженери, медики, юристи. На нижчих щаблях референтури СБ освітній рівень керівництва був дещо нижчим, бо попередні керівники здобували її ще до 1939 р., а під час Другої світової війни навчальні заклади практично не функціонували, та й підпільникам було неможливо їх відвідувати.

Чи не найбільше працівники референтури СБ, порівняно з іншими, займалися самоосвітою, при чому самостійно творили вишкільну літературу. Необхідно відзначити надзвичайно важливі та практично використовувані праці, створені в референтурі СБ. Ці роботи мали не лише історичне значення, але й важливе тактичне. Так, Василь Шеванюк (“Залізний”), працюючи вишкільним референтом СБ Карпатського крайового проводу ОУН, написав низку друкованих праць для підпільників і референтів СБ. Серед них: “Агентура НКГБ в дії”, “Що повинен знати працівник СБ”, “В боротьбі з агентурою органів МГБ”, “На допомогу слідчим”, “Випадок з практики”, інші брошури про структурну побудову органів МВД-МДБ, якими послуговувались у своїй роботі референтури СБ. Звичайно, в референтурі СБ було значно менше осіб, які творили ідеологічні та практичні праці, та й це не входило в їхні обов'язки. Найбільшою ж активністю відзначалися референти пропаганди, що продукували величезний обсяг друкованої продукції.

Щодо походження, то більшість референтів СБ підпілля Карпатського крайового й окружних проводів були уродженцями Станиславівської обл. (тепер - Івано- Франківська). Зокрема із 27 працівників: 13 (59 %) були вихідцями зі Станиславівської області, 6 (27 %) - Дрогобицької, 1 (4,5 %) - Львівської, 1 (4,5 %) - Вінницької, 1 (4,5 %) - Полтавської, 5 - не встановлено. Тобто із 27 керівників 19 осіб були місцевими, а 3 - вихідцями із сусідніх областей. Зокрема Василь Шеванюк (“Залізний”, “Сатурн”) народився в с. Пилява Тиврівського р-ну Вінницької обл., Юліан Матвіїв (“Любомир”, “Недобитий”) - с. Білявці Бродівського р-ну Львівської обл., Іван Яценко (“Євген”, “Юнак”) - с. Яри Опошнянського р-ну Полтавської обл.

Важливою складовою характеристики есбістів був стаж їхньої роботи у СБ. Так, із 27 працівників на роботу у СБ прийшли: 1941 р. - 1 (4,3 %) особа; 1942 р. - З (13 %); 1943 р. - 3 (13 %); 1944 р. - 5 (22 %); 1945 р. - 9 (39 %); 1946 р. - 1 (4,3 %); 1949 - 1 (4,3 %); невідомо - 4. Отже, можемо стверджувати, що більшість працівників мала значний досвід роботи у спецслужбах.

Необхідно зазначити, що особливістю працівників референтури СБ було те, що частина (11 осіб) членами ОУП стали до 1939 р., 5 - в період німецької окупації (1941-1944), час вступу 11 осіб з'ясувати не вдалося. Есбісти постійно підвищували свою кваліфікацію, про що йшлося в підпільних документах. Зокрема відзначали тих працівників, які закінчили курси спеціального призначення з підготовки та підвищення кваліфікації. За активну націоналістичну діяльність більшість референтів СБ заарештовувала, засуджувала польська влада. Деяких навіть кілька разів. Тобто всі керівники здобули серйозний організаційний, ідеологічний та бойовий досвід протягом перебування в підпіллі. Пройшовши через репресії польської адміністрації, вони були готовими до боротьби з радянською адміністрацією. Тривале перебування цих керівників на різних щаблях підпільної адміністрації ОУП було зумовлено високими професійними й особистими якостями. Навіть у найважчі часи на керівні вакантні посади не призначали будь-кого, натомість використовували практику одночасного виконання кількох функцій однією особою.

Ротації кадрового складу проводу. Як і у всіх, у референтурі СБ відбувалися переведення з однієї посади на іншу в межах проводу, хоча швидше це було як виняток. Протягом 1945-1954 рр. зафіксовано п'ять таких кадрових ротацій. Так, найбільше посадових переміщень довелося витримати Миколі Твердохлібові (“Грім”). Із посади організаційного референта крайового проводу ОУП (1947 - 09.1949) його переводять на пост референта СБ (09.1949 - 1954) і вже на прикінцевому етапі боротьби знову призначають виконувати обов'язки провідника (1953 - 05.1954) ГДА СБУ - Ф. 2-Й. - Оп. 98 (1954). - Спр. 13. - Т 1. - Арк. 37; Оп. 110 (1954). - Спр. 2. - Т 5. - Арк. 24, 270.. Микола Костащук (“Галаган”, “Мартин”) спочатку був пропагандистом військової референтури Буковинського обласного проводу ОУП (05. - літо 1944), відтак референтом СБ Вижницького (“гірського”) повітового проводу ОУП (друга пол. 1944), після чого - референтом СБ Буковинського окружного проводу ОУП (? - 05.1945). Юліан Матвіїв (“Недобитий”), який працював референтом СБ Чернівецького окружного проводу ОУП (05. -осінь 1948), був призначений в. о. референта пропаганди Чернівецького окружного проводу ОУП (весна-осінь 1949), організаційним референтом (05.1948 - 07.1950), відтак провідником цього проводу ОУП (07.1950 - 05.1952). Василь Цап'як (“Потап”), будучи референтом СБ Дрогобицького окружного проводу ОУП (осінь 1949 - 04.1952), був призначений в. о. окружного провідника ОУП (кін. 1951 - 04.1952). Референт СБ Коломийського окружного проводу ОУП (1944 - 09.1947; 06.1948 - 09.1951) Роман Тучак (“Клим”) був призначений організаційним референтом Коломийського окружного проводу ОУП (09.1947 - 05.1948). Такі переміщення зумовлювала важливість тієї чи тієї ділянки роботи та необхідність її підсилення.

Працівників референтури СБ практично не переводили на інші ділянки роботи, бо вони знали методи роботи СБ. Переведення дозволялося у виняткових випадках (наприклад, надрайонний референт СБ на надрайонного провідника ОУН) ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т. 4. - Арк. 158.. Водночас практикувалося переміщення в інші підрозділи. Протягом періоду функціонування референтури СБ Карпатського крайового й окружних проводів ОУН зафіксовано два випадки переведення референтів до інших структурних ланок. Зокрема референт СБ Дрогобицького окружного проводу ОУН (09.1945 - 10.08.1947) Євген Пришляк (“Чорнота”) був переведений на анлогічну посаду в Городоцький окружний провід Львівського краю ОУН (1947-1949); референт СБ Дрогобицького окружного проводу ОУН (весна 1948 - осінь 1949) Василь Шеванюк (“Залізний”) у листопаді 1949 р. був призначений на Волинь референтом СБ крайового проводу “Москва”, проте за ним не прийшов зв'язковий, тому залишився на зимівлю у Стрию, де і загинув.

Масової практики суміщення посад у референтурах СБ крайового й окружних проводів не було. Натомість таке практикувалося, хоча і рідко, на нижчих щаблях. У період 1945-1954 рр. у референтурах СБ крайового й окружних проводів зафіксовано чотири випадки суміщення посад. Вони відбулися наприкінці 1940 - на початку 1950-х років, у час, коли проблема кадрів стала особливо гострою. Це зумовлювали фізичні втрати керівного складу проводу і брак фахівців, здатних належно заповнити потрібну ділянку роботи. Тому після 1948 р. спостерігаємо явище виконання членами проводу декількох функцій. Наприклад, Василь Цап'як (“Потап”) виконував обов'язки референта СБ Дрогобицького окружного проводу ОУН (осінь 1949 - 04.1952), паралельно організаційного референта (не пізніше 1950 - 04.1952) та в. о. провідника (кін. 1951 - 04.1952) цього ж проводу. Юрій Янишин (“Шах”) працював референтом СБ Станиславівського окружного проводу ОУН (05.1947 - 09.1949) і паралельно заступником референта СБ Карпатського крайового проводу ОУН (03.-09.1949). Показовим прикладом було одночасне (хоча формальне) виконання обов'язків керівника кількох референтур у крайовому проводі Миколи Твердохліба (“Грома”). Зокрема 13 грудня 1944 р. його призначили військовим референтом новоствореного проводу, і ці обов'язки він виконував аж до смерті 17 травня 1954 р. ГДА СБУ - Ф. 2-Н. - Оп. 56 (1953). - Спр. 6. - Т 1. - Арк. 90; Оп. 59 (1953). - Спр. 6. - Т 4. - Арк. 164.. Паралельно з цим поєднував посади або виконував функції провідника (весна-літо 1947; 1953 - 05.1954), організаційного (1947 - 09.1949) та референта СБ (09.1949 - 1954). Іван Яценко (“Юнак”) працював референтом СБ Чернівецького надрайонного проводу ОУН (1946 - 06.1950) та паралельно виконував обов'язки референта СБ Буковинського окружного проводу ОУН (12.1949 - 06.1950).

Необхідно зазначити, що щороку підпільники зазнавали значних фізичних втрат, тому питання кадрового складу ставало все гострішим. Найбільше проблема нестачі референтів СБ відчувалася на районному рівні. Брак кадрів СБ частково вирішувався за рахунок розформування відділів УПА. Із 27 референтів СБ крайового й окружних проводів 4 (15 %) прийшли з УПА. Крім цього, Василь Цап'як (“Потап”) перейшов із Закерзоння та влився у підпільну структуру ОУН. Завдяки цьому були частково заповнені вакантні посади референтури СБ. У середньому референтура СБ Дрогобицької, Калуської, Коломийської, Станиславівської округ (надрайони, райони) на понад 30 % складалися з колишнього командного складу УПА. Навіть референт СБ М. Твердохліб був командувачем ВО 4 “Говерля”.

Відзначимо, що поповнення референтури СБ крайового й окружних проводів у цей час відбувалося також завдяки переходу оунівців із надрайонних проводів в окружні. Протягом 1945-1954 рр. відбулося таких дев'ять переходів. Юліан Матвіїв (“Педобитий”) у вересні 1947 р. став референтом СБ Коломийського окружного проводу ОУП (до цього виконував обов'язки провідника Косівського над- районного проводу ОУП (05.-09.1947). Інший приклад - Василь Паращук (“Завірюха”, “Макар”) працював референтом СБ Заставнянського (“Запрутського”) надрайонного проводу ОУП (03.1947 - осінь 1948), а відтак став референтом СБ Буковинського окружного проводу ОУП (осінь 1948 - 12.1949). Євген Пришляк (“Чорнота”) після референтури СБ Самбірського надрайону (весна-осінь 1945) перейшов керівником СБ Дрогобицької округи ОУП (09.1945 - 10.08.1947). Прокофій Духович (“Дар”) із посади референта СБ Станиславівського надрайонного проводу ОУП перейшов на аналогічну роботу в референтуру СБ Калуського окружного проводу ОУП (не пізніше 08.1948 - 11.1950). Окремі підпільники приходили у СБ з інших референтур. Так, Зиновій Ліщинський (“Сайгор”) із посади провідника Дрогобицького надрайонного проводу ОУП у вересні 1947 р. перейшов на референта СБ Дрогобицького окружного проводу ОУП (09.1947 - 02.1948). Микола Ільницький (“Кузнець”, “Орест”) у референтуру СБ прийшов із провідника Жаб'ївського районного проводу ОУП.

Потрібно сказати, що тих референтів СБ, які не справлялися з завданнями чи за станом здоров'я із посад усували. Наприклад, Микола Петерко (“Мостовий”), який працював референтом СБ Дрогобицького окружного проводу ОУП (08.-09.1945) у зв 'язку із загостренням хвороби змушений був перейти на посаду заступника референта СБ Дрогобицького окружного проводу ОУП “Чорноти” (літо 1945 - 06.1947) Архів управління Служби безпеки України у Львівській області (далі - Архів УСБУ ЛО). - Спр. П-1716(Д). - Арк. 20; Спр. 47385. - Арк. 40 зв.; Пришляк Я. Два брати ідеалісти. Біографії, спогади, нариси, епізоди із життя й праці / Я. Пришляк. - Нью-Йорк; Монреаль: Видання Американської української фундації “Воля”, 1990. - С. 174; ГДА СБУ - Ф. 2. - Оп. 32 (1960). - Спр. 7. - Арк. 146 зв.; Оп. 58. - Сп. 11. - Арк. 30-31; Ф. 5. - Спр. 67417. - Т 4. - Арк. 204..

Військові звання та нагороди керівного складу. Практично всім референтам СБ присвоїли військові ступені: Миколі Твердохлібові (“Грому”) - сотника (ч. 2/45 від 27.04.1945), майора УПА (ч. 1 від 15.02.1946); Мирославу Сулятицькому (“Кривоносу”, “Спартаку”) - хорунжого (11.01.1948); Юліану Матвіїву (“Недобитому”) - поручника УПА (22.01.1946); Василю Паращуку (“Завірюсі”, “Макару”) - хорунжого (16.08.1948); Іванові Яценку (“Юнаку”) - хорунжого; Василю Шеванюку (“Залізному”, “Сатурну”) - сотника (16.08.1948); Василю Цап'яку (“Потапу”) - поручника (16.08.1948); Богданові Яцківу (“Сафрону”, “Денису”) - сотника; Прокофію Духо- вичу (“Дару”, “Петру”) - поручника; Василю Кобилинцю (“Сторожу”, “Соколу”) - хорунжого (16.08.1948); Роману Тучаку (“Климу”, “Кірову”) - поручника; Миколі Ільницькому (“Кузнецю”, “Оресту”) - старшого булавного; Іванові Синенку (“Яру”, “Оху”) - сотника; Юрію Янишину (“Шаху”, “Ромбу”) - поручника; Степанові Гав- рилюку (“Чубару”, “Думці”) - старшого булавного, хорунжого (16.08.1948).

Низка керівників референтури СБ Карпатського краю ОУП за належну працю відзначена найвищими нагородам підпілля. Наприклад, Мирослав Сулятицький (“Кривоніс”) - Бронзовим Хрестом бойової заслуги (01.11.1947) та Срібним Хрестом заслуги (12.06.1948); Юліан Матвіїв (“Педобитий”) - Бронзовим Хрестом бойової заслуги (15.04.1945); Прокофій Духович (“Дар”) - Бронзовим Хрестом заслуги (ч. 2/48 від 02.09.1948).

Протягом осені 1951 - весни 1952 рр. були заарештовані або фізично знищені керівники, референти майже всіх проводів: крайового, окружних, надрайонних, районних. Після цього ні референтури СБ, ні самі проводи уже не відновлювалися ані за завданням “згори”, ані силами місцевих підпільників, які ще залишалися. На терені Карпатського краю продовжував діяти референт СБ цього проводу Микола Твердохліб (“Грім”). У 1951-1954 рр. із складу Карпатського краю ОУН були ліквідовані та заарештовані: референт СБ Дрогобицького окружного проводу ОУН Василь Цап'як (“Потап”) (заг. 16.04.1952, с. Слохині Старосамбірського р-ну Львівської обл.), референт СБ Калуського окружного проводу ОУН Василь Кобилинець (“Сторож”) (заг. 13.01.1952, прис. Новичка м. Долина), референт СБ Станиславівського окружного проводу ОУН Степан Гаврилюк (“Чубар”, “Думка”) (заг. 19.08.1951, на межі с. Завій-Грабівка). Із смертю самого “Грома” у травні 1954 р. було ліквідоване підпілля на території Карпатського краю. До характеристики есбістів крайового й окружного проводу потрібно зазначити, що із 27 працівників 4 потрапили в полон. Серед них: Юліан Матвіїв (“Недобитий”) (захоплений 28.05.1952 р. у с. Люча Косівського р-ну Івано-Франківської обл., агентурно-бойовою групою, засуджений 20.01.1953 р. до ВМП), Роман Тучак (“Клим”) (заарештований, пішов на співпрацю, агентурне псевдо “Тарас Степанович”), Микола Ільницький (“Кузнець”) (захоплений 05.05.1952, с. Кривопілля), Юрій Бандусяк (“Лис”) (захоплений і засуджений на 10 років ВТТ), Євген Пришляк (“Чорнота”) (захоплений 25.01.1952 р. у загазованій криївці у с. Лани Пустомитівського р-ну). Як бачимо, практично жоден із високих керівників не здався добровільно живим, перебуваючи при свідомості.

Діяльність референтури СБ і надалі дослідники оцінюють не однозначно. Одні вважають її плямою на всій історії національно-визвольної боротьби, інші - навпаки, однозначно позитивно оцінюючи її заходи, закривають очі на помилки та прорахунки, які траплялися в роботі цієї референтури. Однак, на нашу думку, усвідомлюючи всі негативні сторони в діяльності СБ ОУН, варто зазначити, що ця референтура в українському визвольному русі відіграла колосальну роль. Протягом десятиліть жорстокої боротьби з найсильнішими у світі репресивно-каральними органами (польськими, німецькими, радянськими) СБ показала себе на рівні зі світовими спеціальними службами. По суті, саме завдяки умілій боротьбі СБ ОУН проти ворожої агентури, провокацій, а також відкритої бойової та пропагандистської діяльності збройна визвольна боротьба українського народу тривала аж до середини 50-х років XX ст.

Попри те, що не вдалося віднайти повних біографічних даних близько 10 % осіб керівного складу референтів СБ крайового й окружних проводів Карпатського краю ОУН, маємо всі підстави вважати, що керівні кадри здебільшого складалася з місцевої молоді, яка відзначалася значним організаційним досвідом, належним рівнем освіти, який постійно підвищувала. Не менше половини були одруженими, мали дітей. Основне джерело поповнення кадрів крайового проводу ОУН - переведення підпільників із надрайонних, окружних проводів та розформованих відділів УПА. Перспективний напрям дослідження - вивчення і характеристика кадрового складу референтур СБ Львівського та Подільського країв ОУН та їхніх окружних проводів.

Додаток

Персональна обсада референтури СБ Карпатського краю ОУН

У додаток внесені референти СБ районних, надрайонних, окружних проводів ОУН Дрогобиччини, Станиславівщини, Чернівеччини, Закарпаття та крайового проводу Карпатського краю. На жаль, на сьогодні не вдалося встановити достовірно перебування окремих осіб на посадах (у таких випадках перед прізвищем чи псевдом ставимо знак питання) та період їхньої роботи на цих посадах (два знаки питання). Також відзначаємо період перебування осіб, які лише раз згадані на відповідній посаді позначенням “зг.”. Щодо окремих референтів СБ ми виявили документальну інформацію, яка свідчить про перебування в один час на тій самій посаді (особливо на районному рівні) декількох осіб (у таких випадках перед прізвищем чи псевдо ставимо знак питання).

КРАЙОВИЙ ПРОВІД ОУН КАРПАТСЬКОГО КРАЮ (1945-1954) Лівий Володимир - “Митар”, “Йордан” (03.1945 - 12.1948), Твердохліб Микола - “Грім” (06.1949 - 05.1954).

БУКОВИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ ПРОВІД ОУН (1945-1952) Костащук Степан - “Галаган”, “Мартин” (1944-1945), Сулятицький Мирослав - “Петро” (09.1945 - 01.1948), Матвіїв Юліан - “Педобитий” (05 - осінь 1948), Паращук Василь - “Макар” (02.-05.1948; осінь 1948 - 12.1949), Яценко Іван - “Юнак” (01.-06.1950).

ГІРСЬКИЙ (ВИЖНИЦЯ) НАДРАЙОННИЙ ПРОВІД ОУН (1945-1952)

Любомирський Олексій - “Берія” (1944 - 03.1945), Костащук Микола - “Галаган” (04.-05.1945), Іванюк Михайло - “Залізняк” (07.1946 - 06.1949), Гулей Іван - “Меч” (07.-09.1949), Гоянюк Михайло - “Залізняк” (10.1949 - 05.1950).

ЗАСТАВНЯНСЬКИЙ НАДРАЙОННИЙ ПРОВІД ОУН (1945-1949) Май- данський Костянтин - “Юрась” (? - 03.1946), Паращук Василь - “Макар” (03.1947 - осінь 1948), Юрцуняк Михайло - “Юрко” (? - 12.1947), Гайдей Теодор - “Білий” (1948), Дмитрюк Микола - “Білий” (05.1949).

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАДРАЙОННИЙ ПРОВІД ОУН (1945-1950) Скарі- отський Іван - “Сагайдачний” (12.1944 - 03.1945), Северин Іван - “Скригун” (поч. 1945 - 11.1945), Яценко Іван (1946 - 06.1950).

ДРОГОБИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ ПРОВІД ОУН (1945-1952) “Шишка”, “Гірний” (весна. - 07.1945), Петерко Микола - “Мостовий” (08.-09.1945), Пришляк Євген - “Чорнота”, “Ярема” (09.1945 - 08.1947), Ліщинський Зиновій - “Сайгор”, “Стальний” (09.1947 - 02.1948), Шеванюк Василь - “Залізний” (весна 1948 - осінь 1949), Цап'як Василь - “Потап” (осінь 1949 - 04.1952).

ДРОГОБИЦЬКИЙ НАДРАЙОННИЙ ПРОВІД ОУН (1945-1952) Ми- цик Осип - “Донський” (07.1945 - 04.1946), Соколик Андрій - “Скит”, “Шагай” (04.1946 - 08.1947), Ходак Степан - “Спартак”, “Юрко” (08.1947 - літо 1950), “Холодний” (літо 1950 - 10.1951).