Доктрина Дмитра Донцова та її вплив на націоналістичний рух 1920-1940-x років

Ще більше зміцнив авторитет Донцова серед молодих націоналістів як у Галичині, так і в осередках української еміграції по всьому світу його «Вістник», що виходив із 1933 р. З далекого Харбіна члени управи Української Далекосхідної Січі - організації, яка діяла під керівництвом ОУН в окупованій японцями Манч- журії - 23 лютого 1937 р. писали Донцову: “Ми, молоді українці Далекого Сходу, зорганізовані в «Українській Далеко-східній Січі», повними пригорщами черпаємо нашу духовну поживу з Вашого, так дорогого нам, журналу «Вістника». До Вашого слова прислухуються всі - поклонники й визнавці проповідуваних Вами ідей, Ваші «опоненти» і вороги, та всі визнають Ваш авторітет” Ibid. - Teka V - K. 422.. Таких листів він одержував багато, однак і далі старанно уникав усього, що могло викликати враження його близькості до ОУН.

Та чи означала відмова Донцова співпрацювати з ОУН, що Липинський мав рацію, вважаючи його безпринципним кар'єристом, байдужим до української справи? Для такого висновку немає достатніх підстав. Сучасники й пізніші дослідники висловлювали різні припущення щодо причин незгод між ОУН і Донцовим. Ймовірно, мав рацію член ПУН Дмитро Андрієвський, вбачаючи головну причину в донцовському егоцентризмі. На його думку, Донцов не міг змиритися з тим, що хтось реалізував його ідею, але не під його проводом: “Виходить ніби ми узурпували «винахід» Донцова, а його відопхнули. Фактично він сам пропустив слушний момент стати з нами в одну лаву, а нині є дезорієнтований” Документи і матеріали з історії Організації Українських Націоналістів ... - Т. 2. - Ч. 2. - С. 91..

Крім причини, на яку вказував Андрієвський, у Донцова міг бути ще один важливий мотив: він цінував своє легальне становище незалежного публіциста й не хотів наражати його на небезпеку зв'язками з підпільною ОУН, воліючи впливати на націоналістичний рух ззовні Донцов пам'ятав, що в 1924 році Львівське воєводське управління МВС доручило поліції видворити його за межі Польщі, й лише порозуміння польської розвідки та МВС відвернуло цей крок. Представники двох силових відомств домовилися утриматися від депортації публіциста “з умовою, що він змінить свою дотеперішню, ворожу до Польщі, літературну діяльність», буде лояльним і «використає нагоду» для «дальшої праці»”. Силовики сподівалися, що зможуть спонукати Донцова скерувати свою діяльність у корисніше для польської держави русло. Ймовірно, “профілактична” бесіда з редактором “ЛНВ” справді відбулася (Wysocki R. Zrodlo tworczej inspiracji czy wrog? Obraz Polski i stosunkow polsko-ukrainskich w uj^ciu Dmytra Doncowa / R. Wysocki // Primum vivere deinde philosophari. O ludziach czynu w dziejach Europy Srodkowej i Wschodniej na przestrzeni wiekow / [red.: M. Bialokur, A. Szczepaniak]. - Opole; Torun: W-wo Adam Marszalek, 2009. - S. 212..

Без сумніву, вплив цей був значним. Діяч ОУН Мирослав Прокоп згодом так його оцінив: “Хоч Донцов ніколи не був членом Організації Українських Націоналістів (ОУН), на першій програмі ОУН, що була прийнята в 1929 р., а ще більше на її діях в 1930-их рр., витиснене нестерте тавро його небуденної індивідуальносте, його філософії, його проповідей боротьби проти ворога, жертвенности, самовідречення, а рівночасно його нетерпимости, нетолерантности до інакше думаючих, його концепції перманентної громадянської війни” Прокоп М. Напередодні незалежної України: спостереження і висновки / М. Прокоп. - Нью- Йорк: Наук. Т-во ім. Шевченка, 1993. - С. 511..

Ступінь впливу доктрини Донцова на крайову й емігрантську частини ОУН був неоднаковим. Як зазначав М. Сосновський, наслідувати Донцова стало модою серед молодих авторів, які гуртувалися довкола студентських журналів та інших періодичних видань Західної України другої половини 1930-х років (Володимир Янів, Богдан Кравців, Степан Охримович, Ярослав Оршан-Чемеринський, Дмитро Штикало). У публікаціях ОУН за межами України (“Розбудова нації”, “Український націоналіст”) теж помітний вплив Донцова, хоч були й спроби дискутувати з ним (Володимир Мар- тинець, Дмитро Андрієвський, Степан Ленкавський). Щодо Юліана Вассияна думки дослідників розходяться: Сосновський твердив, що на його есе ідеологія “чинного націоналізму” не мала впливу СосновськийМ. Дмитро Донцов ... - С. 24., тоді як Марія Мандрик такий вплив знаходить МандрикМ. Український націоналізм: становлення в міжвоєнну добу / М. Мандрик. - Київ: В-во імені Олени Теліги, 2006. - С. 237..

Можна в основному погодитися з оцінкою Сосновського, що “ідеологія «чинного націоналізму» не стала ідеологією українського націоналістичного руху в повному значенні цього слова. Зв'язок між ідеологією українського націоналістичного руху та ідеологією «чинного націоналізму» можна б графічно подати в формі двох ліній, які виходять з різних пунктів і на окремому відтинку майже сходяться, чи одна одну перетинають, щоб незабаром цілком віддалитись. Протягом 40-х років цей зв'язок остаточно перервався” СосновськийМ. Дмитро Донцов ... - С. 23-24. Про вплив ідеології “чинного націоналізму” на український націоналістичний рух див. також: Шліхта І. Дмитро Донцов як ідеолог і теоретик українського націоналізму ... - С. 152-187..

Отже, “чинний націоналізм” Донцова став першим із трьох головних українських різновидів інтегрального націоналізму міжвоєнної доби (двома іншими були “організований націоналізм” ОУН та “творчий націоналізм” Фронту національної єдності). Донцов поділяв усі головні тези “основної доктрини” інтегрального націоналізму. Водночас можемо виокремити низку положень “чинного націоналізму”, які уточнювали й розвивали цю доктрину в українських обставинах:

Нації як колективній особі властива воля до життя, влади й експансії.

У людському суспільстві, як і в органічному світі, панує закон боротьби за існування, що виявляється в законі суперництва націй.

Прогрес людства відбувається через перемогу в боротьбі за існування націй із сильнішою волею до життя, влади й експансії та через зникнення слабших націй.

У боротьбі націй кожна з них утверджує власну національну ідею (колективний ідеал).

Національна ідея українців як європейської нації - відновлення та збереження єдності з Європою та боротьба з Росією як авангардом Азії.

Головний носій волі нації та національної ідеї - ініціативна меншість (каста “луччих людей”), яка організовує націю та веде її за собою.

Для перемоги в боротьбі нації за існування ініціативна меншість мусить застосовувати творче насильство як щодо інших націй, так і щодо власного народу.

Оптимальна форма організації нації - єрархічне суспільство, поділене на касти за суспільними функціями й кероване відокремленою від загалу кастою правителів.

Єрархію людей, суспільних груп і націй в підсумку визначає їхня належність до вищих чи нижчих рас; порушення цього принципу веде до занепаду націй і цивілізацій.

Необхідно всіма силами розвивати волю української нації до життя, влади й експансії, її прагнення боротися з іншими націями, плекати власну національну еліту (касту “луччих людей”), зокрема й шляхом її расового добору.

Із ідейних напрямів європейських правих “чинний націоналізм” Донцова найближчий до ідейної течії “консервативної революції”, яка виникла в Німеччині після Першої світової війни.

Чи була доктрина Донцова тоталітарною? Це категорично заперечують деякі дослідники, як-от Михайло Чугуєнко, який доводить, що, навпаки, ідеологія “чинного націоналізму” об'єктивно мала антитоталітарну спрямованість ЧугуєнкоМ. В. Критичний аналіз концепції тоталітарної спрямованості суспільно-політичних поглядів Д. Донцова / М. В. Чугуєнко // Вісник Харківського університету. - № 387. - 1996. - С. 191-200; Його ж. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова .... Справді, традиціоналізм Донцова не мав нічого спільного з раціонально-технократичною комуністичною утопією, проте такі вимоги “чинного націоналізму”, як догматизм, фанатизм і творче насильство, такі риси, як елітаризм, ворожість до “партійництва”, симпатії до фашистських режимів, концепція організації орденського типу й, нарешті, розуміння націоналізму як новітньої релігії надавали світогляду Донцова виразно тоталітарних рис.

Ідеологія Донцова може слугувати парадигматичним зразком інтегрального націоналізму навіть більше, ніж первинний інтегральний націоналізм Шарля Мор- раса. Разом із тим “чинний націоналізм” відрізнявся від більшості європейських різновидів інтегрального націоналізму, зокрема від його фашистських версій тим, що виник у середовищі недержавної нації. Ця обставина позначилася на його змісті: Донцов, не приділяв значної уваги формі майбутнього державного ладу, ще менше - економічним питанням, вважаючи основною проблемою здобуття і забезпечення незалежності. Головними пріоритетами для нього були культивування стихійної волі нації до життя, виховання нової, вольової української людини, здатної створити могутню національну державу. Його доктрина вплинула на український націоналістичний рух, особливо на ту його частину, яка на початку Другої світової війни зорганізувалася в ОУН під проводом Степана Бандери.

Размещено на Allbest.ru