Науково-педагогічна та організаційна діяльність професора І. П. Осипова в Харківському технологічному інституті (1906-1918 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Науково-педагогічна та організаційна діяльність професора І. П. Осипова в Харківському технологічному інституті (1906-1918 рр.)

Валерій Камчатний

Статтю присвячено дослідженню багатогранної діяльності відомого професора-хіміка Івана Павловича Осипова в період його роботи у Харківському технологічному інституті з 1906 по 1918 р. З'ясовано науково-педагогічні напрацювання вченого у вказаний час. Розглянуто питання його організаційної діяльності на посаді директора (ректора) ХТІ з 1915 по 1918 р. Висвітлено трагічні сторінки життєвих випробувань професора у 1917-1918 рр. осипов професор хімік

Ключові слова: професор Іван Павлович Осипов, хімічна наука, науково-педагогічна діяльність, Харківський технологічний інститут.

The article is devoted to the research of long-term activity of the famous professor of chemistry Ivan P. Osipov at the time of his work at the Kharkiv Technological Institute from 1906 till 1918. Scientific and pedagogical achievements of the scientist in the mentioned period are analyzed. Questions of his organizational activities as a director (rector) of KTI are considered. Tragic pages of the professor's life and it's trials in 1917-1918 are also highlighted.

Keywords: Professor Ivan P. Osipov, Chemical science, Scientific-Pedagogical Aactivity, Kharkiv Technological Institute.

Видатний хімік, професор Іван Павлович Осипов (1855-1918 рр.) свого часу прославив вітчизняну хімічну науку, сприяв її інтеграції в світову, зробив значний внесок у розвиток хімічної освіти на території нинішньої України. Про його діяльність у Харківському технологічному інституті (далі - ХТІ) йдеться в низці дослідницьких робіт, зокрема в працях Л. М. Андреасова [1], В. І. Ніколаєнка [27], М. О. Мчедлова-Петросяна [25], Л. Л. Товажнянського [42] та ін. Попри інформаційну цінність, загальним недоліком наведених робіт є те, що вони містять вибіркові відомості про згаданий період життєвого шляху вченого. Праці, яка б всебічно охоплювала науково-педагогічні досягнення та організаційну діяльність І. П. Осипова в ХТІ, бракує.

Метою статті стало узагальнення маловідомих сторінок біографії І. П. Осипова та його багатогранної діяльності в ХТІ, якому вчений присвятив останній період життя.

Основою джерельної бази стали архівні матеріали, значну частину яких запроваджено до наукового обігу вперше. Також залучено й безпосередні праці вченого.

І. П. Осипова запросили на викладацьку роботу до ХТІ після тридцяти років, які він провів у Харківському університеті, поки навчався, працював та формувався як відомий не лише на батьківщині, але й за її межами вчений-хімік та громадський діяч. На той час мав ступінь доктора, чин дійсного статського радника, понад п'ятнадцять років очолював Товариство фізико-хімічних наук при університеті. Його науковий доробок становив понад вісімдесят наукових праць, промов, повідомлень, перекладів, звітів тощо [44, с. 10-12].

Запрошення було невипадковим, адже на початку ХХ ст. ХТІ став провідним вищим навчальним закладом у хімії та хімічній технології на території нинішньої України. З перших років існування в ньому згуртовувалася справжня плеяда яскравих представників хімічної науки. Серед них були відомі особистості: М. М. Бекетов, В. А. Геміліан, А. П Лідов, Є. І. Орлов, М. О. Чернай та інші [42, с. 20-25].

1 вересня 1906 р. І. П. Осипова зараховано на посаду професора органічної хімії ХТІ з одночасним завідуванням хімічною лабораторією [23, арк. 13, 86 зв., 87 зв. - 88]. Професор викладав у ХТІ не лише органічну, але й неорганічну, аналітичну та фізичну хімію. Курс останньої він започаткував 1908 р. [2, арк. 99; 3, арк. 183].

Окрім ХТІ, І. П. Осипов у ці роки паралельно викладав хімічні науки в інших навчальних закладах Харкова. Це були курси з органічної хімії для вільнослухачів медичного факультету Харківського університету та на вищих жіночих курсах, заснованих п. Невіандт, з неорганічної хімії - для студентів Харківського університету, на Жіночих курсах при Товаристві трудящих жінок та для студентів Жіночого медичного інституту Харківського медичного товариства, в останньому також і з фізичної хімії [2, арк. 143-143 зв.; 6, арк. 113; 22, т 6, с. 16, т 7, с. 23, т 8, с. 23, т 11, с. 43].

Вчений розробив для студентів юридичного факультету університету авторський курс «Наукові основи експертизи в справах про підпал та про підробку» [30, т 11, с. 43]. Як фахівця, його неодноразово запрошували для проведення судових експертиз [4, арк. 13; 24, арк. 66; 22, т 7, с. 23, т 11, с. 43].

Очолюючи хімічну лабораторію ХТІ, І. П. Осипов забезпечував її подальший розвиток. З 1907 р. додалося три нові лаборанти [2, арк. 59]. На придбання сучасних приладів та обладнання, наукової й періодичної літератури, меблів, тощо витрачалися значні кошти. Так, 1907 р. ця сума становила 8930 руб., 1908 р. - 8672,75 руб., 1909 р. - 1348 руб. та 683 марок, 1911 р. - 841,15 руб. та 1442,57 марок тощо [2, арк. 41; 22, т 6, с. 52, т 7, с. 52, т 8, с. 51, т 9, с. 49].

У досліджуваний період І. П. Осипов не полишав наукової діяльності. Він опублікував низку наукових праць [32; 33; 36; 37] та декілька біографічних досліджень видатних хіміків [29; 38; 39; 40]. Під редагуванням ученого 1912 р. випущено напівтом «Фізика та хімія» «Народної енциклопедії наукових та прикладних знань» [26].

За його керівництва в ці роки плідно працювало Товариство фізико-хімічних наук Харківського університету. На основі архівних матеріалів встановлено, що відомості про останні засідання Товариства за головуванням І. П. Осипова датуються травнем 1918 р. [20, арк. 260]. Отже, вчений практично до останніх днів не полишав цю роботу.

І. П. Осипов підготував три підручники. Перший, «Короткий курс з фармакології з рецептурою та бальнеологією», вийшов з друку 1907 р. як конспект для іспитів майбутніх медиків [34]. Підручник з органічної хімії вийшов 1909 р. та перевидавався сім разів, востаннє - вже після смерті автора 1919 р. [28].

Підручник «Лекції з неорганічної хімії: Для студентів та слухачок медичного факультету» вийшов 1911 р. та перевидавався тричі. Передмова до його 3-го видання, орієнтованого вже не лише на медиків, містила подяку автора за допомогу в створенні декільком лаборантам ХТІ та, що особливо показово, - своєму колишньому студенту

Й. Гундеру [35]. Пізніше О. Й. Гундер став відомим уче- ним-хіміком, професором та очолював кафедру неорганічної та аналітичної хімії ХТІ.

Як визнаний учений І. П. Осипов у той час долучався до рецензування наукових робіт. Зокрема, 1907 р. він надав відгуки про фізико-хімічні дослідження професора Л. В. Писаржевського та про праці професора В. В. Курилова [2, арк. 43]. 1913 р. прорецензовано дисертацію Є. І. Орлова з кінетики та каталізу [41] тощо.

Влітку 1910 р. рішенням Навчального комітету ХТІ П. Осипова на два місяці відряджено до Європи на міжнародну виставку до Брюсселя, а також у міста Росток, Бонн, Кіль, Амстердам та ін. вивчати досвід викладання хімії [22, т 8, с. 23]. У травні 1911 р. І. П. Осипову присвоєно звання заслуженого професора [21, арк. 90 зв.].

Як найавторитетніший учений-хімік він представляв ХТІ на низці наукових з'їздів. У грудні 1907 р. вченого делегували на 1-й Менделеєвський з'їзд із загальної та прикладної хімії, де на двох засіданнях він виконував обов'язки почесного голови [43, с. 179, с. 184]. У грудні 1909 р. - січні 1910 р. І. П. Осипов брав участь у роботі ХІІ з'їзду природодослідників і лікарів у Москві та зробив там два повідомлення [21, арк. 89 зв. - 90; 30; 31]. У грудні 1911 р. взяв участь у 2-му Менделеєвському з'їзді з загальної та прикладної хімії, де виступив з промовою про свого вчителя, засновника фізичної хімії, академіка М. М. Бекетова [21, арк. 91 зв.].

1913 р. вченого відряджено на ХІІІ з'їзд природознавців та лікарів у Тіфлісі, де він головував на одному з засідань. І. П. Осипов зробив три доповіді, зокрема «Про постановку викладання хімії в вищій медичній школі» та запропонував, щоб наступний з'їзд було проведено в Харкові. Учасники на це зголосилися [21, арк. 91 зв. - 92, 96-97].

Як визнаний професор, І. П. Осипов долучався до керівництва іспитами не лише в ХТІ. У квітні 1913 р. за направленням Міністерства народної освіти він очолював державну екзаменаційну комісію в Новоросійському університеті [5, арк. 1; 24, арк. 92 зв.]. З 26 серпня по 1 листопада 1915 р. І. П. Осипов виконував обов'язки голови фізико- математичної випробувальної комісії при Харківському університеті [21, арк. 92 зв. - 93].

Початок Першої світової війни вніс корективи в діяльність навчальних закладів країни. Наприкінці 1914 р. І. П. Осипов увійшов до складу комісії, створеної з авторитетних науковців-хіміків. Ця комісія мала брати участь у виготовленні в лабораторіях вищих навчальних закладів деяких медикаментів для потреб чинної армії [24]. З фондів хімічної лабораторії ХТІ І. П. Осипов надав 500 г (або половину від усього зібраного загалом) дефіцитного на той час йоду Київському польовому складу Червоного Хреста [6, арк. 21].

28 лютого 1915 р. рішенням Навчального комітету ХТІ І. П. Осипова на три роки обрано директором інституту [21, арк. 92 зв. - 93]. За кілька днів до призначення, як представник ХТІ, він виступив з міркуваннями на Особливій нараді в Міністерстві народної освіти, де розглядалися проекти Правил проходження навчального курсу та подальше реформування вищих технічних навчальних закладів [10, арк. 18]. За наслідками наради І. П. Осипов розробив проект змін до положення та штатів ХТІ [7, арк. 5;8].

До кола обов'язків директора, зокрема, входила організація засідань Навчального комітету інституту. Крім того, І. П. Осипов був вимушений опікуватися додатковим фінансуванням [15, арк. 174-177; 18, арк. 5-6], поліпшенням матеріального становища працівників ХТІ у зв'язку з подорожчанням життя [12, арк. 1-4 зв.; 13, арк. 4-6 зв.], відтермінуванням військового призову студентів [14, арк. 1-1 зв] та іншими проблемами, які виникали внаслідок війни.

Для роботи над оборонною тематикою в ХТІ створено Військово-технічну комісію. Механічну лабораторію та її майстерні переорієнтовано на потреби військового часу. Інститут виготовляв на замовлення військове обладнання, зокрема токарні верстати для обточування артилерійських снарядів, бомбометів тощо [9, арк. 138; 11, арк. 28-28 зв.]. У квітні 1916 р. в Петрограді І. П. Осипов узяв участь у нараді з виробництва хімічних препаратів для військових потреб [21, арк. 93 зв. - 94].

Враховуючи, що чимало чоловіків було мобілізовано до війська, І. П. Осипов разом із однодумцями з Південноросійського товариства технологів запропонував відкрити в Харкові жіночий вищий технічний навчальний заклад. Восени 1916 р. створено Жіночий політехнічний інститут, директором якого обрали І. П. Осипова, а навчання велося на базі ХТІ [23, с. 92].

Після лютневої революції 1917 р. Тимчасовий уряд вніс зміни в систему управління вищою освітою. Зокрема, відповідно до закону від 27 липня 1917 р. Навчальний комітет було перейменовано на Раду, відділення - на факультети, директор став ректором, його помічник - проректором тощо [16, арк. 121].

Загострення суспільно-політичної та економічної ситуації, викликане жовтневими подіями й громадянською війною, не сприяло нормальному функціонуванню інституту. Навчально- матеріальна база ХТІ майже не розвивалася. За рішенням більшовицької влади, з грудня 1917 р. до квітня 1918 р. з майстерень інституту було реквізовано, хоч і з частковою оплатою, 1500 пудів чавуну, три токарних верстати, 50 аршинів шкіряного ременя. Загальна сума збитків становила 19210 руб. [27, с. 42].

У подальшому, за німецької військової присутності, стан інституту погіршувався. Креслярський корпус перетворили на лазарет, для опалення якого забирали дрова в інституту [19, арк. 2, 28]. У головному корпусі влаштували стайню. Вікна будівель стояли без скла. Багато приміщень було зайнято під квартири для німецьких лікарів, казарми для солдатів, штабну канцелярію тощо [27, с. 43].

9 травня 1918 р. ректор інституту в розпачі звернувся до Губерніяльного коменданта Харкова з проханням звільнити креслярський корпус [19, арк. 3-4]. Не отримавши очікуваної реакції, 11 травня 1918 р. в черговому зверненні І. П. Осипов пише: «...считаю нужным сообщить, что занятие немецким командованием институтских помещений продолжается. Без нашего ведома занят машинный зал. Просим содействовать прекращению занятий, иначе придется закрыть институт» [19, арк. 14-14 зв.].

19 травня 1918 р. сплив трирічний термін перебування І. П. Осипова на виборній посаді ректора [21, арк. 99]. На жаль, руйнування усталеного ритму життя та наукової творчості не могло не позначитися на фізичному та моральному стані вченого, що ускладнився у зв'язку з його захворюванням [19, арк. 57]. При цьому, в квартирі важко хворого професора німецька комендатура реквізувала кімнату [19, арк. 58-58 зв.]. 4 листопада 1918 р. І. П. Осипов пішов з життя, що стало значною втратою для ХТІ та для хімічної науки загалом [21, арк. 93 зв].

Навчальний комітет ХТІ на засіданні, присвяченому вшануванню пам'яті І. П. Осипова, ухвалив розмістити портрет ученого в професорській хімічного корпусу та оголосив збір пожертв серед викладачів на започаткування стипендії імені І. П. Осипова. Цю ініціативу від імені студентів підтримав Раєв [17, арк. 249-250]. На жаль, через складнощі того часу, цю пропозицію так і не було реалізовано.

Таким чином, спираючись на джерела, насамперед архівні, висвітлено науково-педагогічну та організаційну діяльність професора-хіміка І. П. Осипова в період його роботи в ХТІ (1906-1918 рр.). Ці дослідження слід продовжувати, а пам'ять про видатного вченого - зберігати.

Література

1. Андреасов Л. М. Жизнь и деятельность профессора И. П. Осипова / Л. М. Андреасов // Труды научно-исследовательского института химии и хим. факультета Харьковского гос. ун-та им. А. М. Горького. - Х.: Изд. ХГУ, 1954. - Т 11. - С. 261-265.

2юДержавний архів Харківської області (ДАХО). - Ф. 770, оп. 1, спр. 598, 155 арк.

3. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 612, 277 арк.

4. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 729, 136 арк.

5. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 757, 21 арк.

6. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 780, 38 арк.

7. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 804, 100 арк.

8. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 805, 14 арк.

9. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 806, 262 арк.

10. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 807, 33 арк.

11. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 826, 153 арк.

12. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 844, 5 арк.

13. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 845, 11 арк.

14. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 847, 4 арк.

15. ДАХО. - Ф. 770, оп. 1, спр. 849, 244 арк.

Размещено на Allbest.ru