Діяльність товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на території українського Донбасу (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на території українського Донбасу (друга половина 1960-х - 1980-ті рр.)

Анотації

У статті проаналізовано кількісні дані стосовно організації радянського Червоного Хреста. Визначено відмінні регіональні риси Товариства у Ворошиловградській і Донецькій областях. Розглянуті етапи і напрямки діяльності червонохресних активістів, а також ступінь результативності їх роботи.

V. Karachevska

ACTIVITY OF THE RED CROSS AND RED CRESCENT WITHIN UKRAINIAN DONBASS (late 1960s - 1980 years).

Structure of the Red Cross was a multi-level system. Primary organization created in all enterprises, factories, farms, educational institutions, and so on. Basis of Society in the Soviet Union was a specialized asset that was divided according to their area of work (eg, TB, flu, toxic substances). Controlling the activities of the sanitary condition of work or learning objects followed public health inspectors.

In the second half of the 1960s - 1980s, the ranks Voroshylovhrad and Donetsk Red Cross included 40 - 45% of the population. The number of redcross activists and organizations mainly increased. The exception was the countryside, where the popularity of the Society 's membership and coverage inhabitants were very slow. радянський активіст регіональний

The existence of the Red Cross carried out on a voluntary basis, mainly through membership fees and donations from patrons. The most famous area of activity in the Donbas become a donor movement. The redcross participated in the opening of blood transfusion stations. Such structure as nurse's bureau engaged in caring for the sick and elderly, helping them around the house.

A contact with the population supported the Red Cross through newspapers, magazines, radio and television. The media promoted a healthy lifestyle, condemned bad habits, shared helpful tips. To attract more people in Ukrainian Donbass, participants of the redcross movement staged regular quizzes, competitions, ups, sports.

The main problem in the case of the Red Cross remained insufficient funding. Voluntary associations had virtually no government support, and thus solve their own organizational and methodological difficulties. Although the entire country within the scope of impact of the Company were insignificant role of this organization for individuals can not be overemphasized .

Keywords: Red Cross and Red Crescent Societies, donor, volunteer, public health inspector, the primary organization, district committee.

Найвідомішим і найчисленнішим серед усіх медичних і соціальних закладів є Товариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, що сьогодні нараховує більше 180 національних товариств, об'єднує 97 млн. волонтерів. Актуальним постає проблема визначення масштабів діяльності та ролі цієї організації у Радянському Союзі на прикладі українського Донбасу.

Історіографічна складова представлена монографіями таких авторів, як В.М. Абрамов, В.П. Ференц, які надають лише узагальнюючу характеристику. Отже, питання про заходи Червоного Хреста на території Донецької і Ворошиловградської областей залишається відкритим.

Основу джерельної бази складають архівні документи, в основному статистичні звіти з фондів Донецького і Ворошиловградського обласних комітетів Товариства Червоного Хреста УРСР. Статті журналу "Советский Красный Крест" і газети "Ворошиловградская правда" описують конкретні приклади діяльності активістів і прихильників червонохресного руху. Допоміжну роль у роботі відграє збірка нормативних актів з даної проблеми.

Метою статті є дослідження структурних і функціональних складових роботи Товариства Червоного Хреста в умовах українського Донбасу.

Новизною роботи виступає простеження автором динаміки роботи волонтерів за основними напрямками діяльності, виявлення особливостей структури організації на всіх рівнях, а також визначення значення та необхідності існування Товариства.

З утворенням Радянського Союзу діяльність Червоного Хреста була підпорядкована союзному центру. У відповідності до Уставу керівним органом Товариства був Загальноукраїнський з'їзд, який раз на 5 років розглядав і затверджував звіти Центрального Комітету, ревізійної комісії, визначав чергові завдання [1, с. 10].

Структурна організація Товариства Червоного Хреста представляла собою чітку одиницю. Основу складали первинні організації, створені за територіально-виробничим принципом [2, с. 39 - 40], тобто, існували на підприємствах промисловості, транспорту, будівництва, зв' язку, в радгоспах, колгоспах, державних установах, навчальних закладах, у громадських і кооперативних організаціях. Комітети первинної організації у свою чергу складались із громадських санітарних інспекторів, спеціалізованого активу, санітарних дружинників, членів санітарних постів [1, с. 14]. Змагаючись головним чином за кількісними даними, радянське керівництво досягло і в цій сфері значних успіхів (таблиця 1). Наприклад, лише число донорів Ворошиловградської області зросла з 16,5 тис. осіб у 1964 р. 150 тис. у 1985 р.

Таблиця 1. Кількість організацій та активу Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця [3, арк.1; 4, арк.1; 5, арк.10; 6, арк.1; 7, арк.1; 8, арк.1,98; 9, арк.3; 10, арк.1; 11, арк.1; 12, арк.2, 8, 20, 22; 13, арк.2, 14, 33, 47; 14, арк.2; 15, арк.2; 16, арк.1; 17, арк..2, 3; 18, арк.1, 2]

Проте, наприкінці 1970-х і 1980-х років спостерігаємо падіння позитивних тенденцій. Це можна пояснити кризовими явищами у суспільстві і, як наслідок, втратою інтересу до Товариства у частини населення.

Усі підшефні організації Товариства Червоного Хреста займались підготовкою, комплектацією, перепідготовкою відповідних кадрів та спеціалізованого активу (з профілактики туберкульозу, інфекційних захворювань, з профілактики кишкових хвороб, тощо). Кращі працівники нагороджувались спеціальними відзнаками: значок "Відмінник санітарної оборони", значок "Донор СРСР" 1, 2, 3 ступеню, значок "Почесний донор СРСР", грамоти Червоного Хреста [7, арк.45].

Членом Товариства міг стати 16-річний громадянин СРСР, що визнавав Устав, працював в одній із організацій Червоного Хреста і сплачував членські внески. Розмір внеску поступово зростає: з 18,4 коп. у 1964 р. [18, арк.8] до 22,6 коп. у 1970 р. [13, арк.14]. Збільшується також процент охоплення членством населення: якщо у 1964 р. він становив у середньому 31%, то у 1979 р. вже 44% [11, арк.6] і продовжував рости. Дані таблиці 2 свідчать про постійне поповнення фінансами Товариства Червоного Хреста.

Як бачимо, практично кожні три роки сума зібраних коштів збільшувалась у Ворошиловградській області на 10 - 20 тис. крб., а у Донецькій - на 15 - 25 тис. крб. відповідно.

Окрім щомісячних внесків надходили пожертвування від підприємств або окремих фізичних осіб. Так, наприклад, працівники Ворошиловградського автомобілезбірного заводу в 1989 р. пожертвували Товариству 1000 крб. Перераховували кошти кооперативи Лисичанська "Донбас", "Прогрес", "Потенціал", ворошиловградські "Меридіан", "Диск". Усього за цей час надійшло 12 тисяч карбованців [19].

Діяльність Червоного Хреста регулювалась Конституцією УРСР: Ст.49 про громадські організації, яким гарантувались умови для успішного виконання уставних задач; Ст.7 надавала право громадським організаціям брати участь в управлінні державними і громадськими справами; Ст.9 визначала збільшення активності громадських організацій. Основними завданнями визначались: сприяння органам охорони здоров'я, запрошення широких верств населення до співпраці (підготовка школярів за санітарно-гігієнічною програмою, підготовка дорослого населення по догляду за хворими), пропаганда санітарно-гігієнічних знань, гігієнічне виховання, медико-соціальна допомога одиноким, хворим, літнім, допомога при стихійних лихах, співпраця з іноземними Товариствами Червоного Хреста і Червоного Півмісяця [20, с. 26], зниження виробничого і сільськогосподарського травматизму, благоустрій та озеленення міст, поселень, сіл, заводів, територій [4, арк.54, 55].

Товариство співпрацювало з СЕС, будинками санітарної просвіти, органами ДОСААФ, медпрацівниками, товариством "Знання". Для сільських районів українського Донбасу створювались суспільні санітарні інспекції, такі собі "мікросанепідстанції" [21, с. 17].

Актив координував діяльність шкіл передового досвіду, медико-санітарних кружків. Метою таких установ стало надання методичної і практичної допомоги: обмін досвідом праці, їх широко використовували в якості баз для проведення семінарів, занять з підвищення кваліфікації працівників комітетів і санактиву, конференцій, нарад [2, с. 56]. Особливого успіху наприкінці 1960-х років досягли кружки по догляду за хворими у Красному Лучі, Лисичанську, Сєверодонецьку [12, арк.22] Ворошиловградської області, а також у Макіївці, Жданові, Красноармійську, Костянтинівці, Донецьку, Харцизьку, Тельманівському, Старобешівському, Волноваському, Ясинуватському районах Донецької області [7, арк.55]. Завдяки їм вдалось значно знизити загальну захворюваність населення. Добре зарекомендували себе також народні університети медичних і гігієнічних знань [20, с. 27].

Кімнати здоров'я стали ще одним досягненням руху Червоного Хреста. Вони розташовувались при ЖЕКах майже у кожному будинку. Лікарі у цих організаціях надавали переважно консультаційну допомогу, проводили лекції, лікувальні заняття фізичної культури в основному серед людей похилого віку.

У 1976 р. широке поширення отримала робота по створенню на об'єктах народного господарства суспільних наркологічних постів. На середину 1980-х років в УРСР у їх складі працювало більше 100 тисяч волонтерів [20, с. 33].

Одним з традиційних і найбільш відомим напрямком діяльності Товариства Червоного Хреста стала пропаганда донорства крові. На території регіону відбувалась заготівля крові, виробництво її препаратів. Так, лише за 1963 - 1967 рр. у Ворошиловградській області було відкрито 2 міські станції і 4 відділення переливання крові, загальною потужністю 130000 літрів на рік [22, арк.6].

Активну участь взяли учасники Товариства Червоного Хреста у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Були задіяні біля 20 тисяч волонтерів, в основному сандружинниці і члени санітарних постів. Вони сповіщали населення про евакуацію, здійснювали обстеження будинків, забезпечували населення профілактичними засобами, медикаментами і предметами першої необхідності, чергували у лікувально- профілактичних закладах [23, с. 28].

Ще одним напрямком стала робота Товариства з політемігрантами та їх родинами. Передусім вона проявлялась у формі лекцій, що мали виховний і пропагандистський характер: "Розвинутий соціалізм і перебудова", "Інтернаціональна сутність соціалізму", "На варті революційних завоювань", "Гуманна діяльність Червоного Хреста СРСР на міжнародній арені" [24, арк.3].

Надзвичайно важливу роль, а можливо і найбільшу відігравала агітаційно- просвітницька робота серед населення. У закладах освіти, на виробничих підприємствах, державних адміністраціях регулярно проходили доповіді, лекції, бесіди, тощо (графік 1).

Високою результативністю користувались спеціальні агітмашини. В УРСР протягом 1975 - 1979 рр. завдяки агітаційним машинам проведено 22 тисячі лекцій, бесід і 13 тисяч кіносеансів [25, с. 14, 15]. У Донецьку в 1973 р. первинні організації трамвайно-тролейбусного управління організували 7 агітвагонів [7, арк.86]. Проте в основному такий різновид пропаганди діяв у сільських місцевостях. Як показує графік 1, кількість евристичних заходів руху Червоного Хреста у Донецькій області стабільно зростає. Натомість, на Ворошиловградщині спостерігаємо зворотну реакцію, що свідчить про неоднаковість розгортання діяльності Товариства у різних регіонах Донбасу.

Особливий розмах набуває пропагандистська робота у період проведення масових кампаній: місячників і декад здоров'я, Всесвітнього Дня Червоного Хреста, Тижнів миру, тощо. Спочатку надавалась інформація про загальну діяльність та історію становлення Радянського Червоного Хреста, про донорство, про боротьбу зі шкідливими звичками. Водночас проходили мітинги, змагання, інтернаціональні вечори дружби, злети, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної Війни і праці, діячами науки і культури, ветеранами руху Червоного Хреста. Діяли також стаціонарні та пересувні виставки, стенди, фотомонтажі, кутки здоров'я і безпеки вуличного руху, санітарні бюлетені, проводились тематичні вечори: "Це повинні знати всі" - про шкідливість паління й алкоголізму, "Будьте здорові, товарищі" - про режим праці і відпочинку, "Золота осінь" - про раціональне харчування [13, арк.31, 32]. У 1981 р. відбувся республіканський фотоконкурс "Здоров'я дитини - багатство країни" [20, с. 29, 30]. 1984 рік відзначився проведенням республіканської радіовікторини "Що ви знаєте про Червоний Хрест?". Протягом 1970 - 1980-х рр. в УРСР проведено 5 республіканських конкурсів на кращий плакат з санітарно-просвітницької і червонохресної тематики ("Зелений змій", "Стакан і океан", "Зелена вулиця алкоголізму" [26, арк.8]), республіканський літературний конкурс на кращий нарис, репортаж і фотознімок під девізом "Жінка - трудівниця, мати, громадянка".

Представники Червоного Хреста активно використовували засоби масової інформації. Наймасовішими виявились періодичні видання (графік 2).

Графік 2. Загальний тираж періодичних видань [4, арк.1; 5, арк.10; 6, арк.1; 7, арк.85, 87; 8, арк.1; 9, арк.3; 10, арк.1; 11, арк.1; 12, арк.2, 20; 13, арк.2, 31, 32; 14, арк.2, 25; 15, арк.2, 26; 16, арк.1, 24; 17, арк.2]

Згідно до графіку 2, на території Ворошиловградської області об'єм видання газет і журналів різко зменшується. На Донеччині до середини 1970-х рр. також відбувається поступове зменшення тиражів, однак з другої половини 1970-х рр. ситуація змінюється докорінно.

Чимало статей було написано у журналі "Радянський Червоний Хрест", інформаційні замітки друкували у міських і районних газетах (наприклад, газета Жданівського заводу "Арсенал": "Надо бы извиниться", "Соблюдай чистоту" [7, арк.88]).

У 1970 - 1980-х рр. серед населення набирають популярності радіовиступи і телепередачі: "Про комсомольський день донора у Біловодському районі", "Про всесвітній день Червоного Хреста", "Про організацію безкорисливого донорства на тепловозобудівному заводі" [16, арк.1, 24].

Робота активістів Червоного Хреста і Червоного Півмісяця заохочувалась і на державному рівні. Наприклад, у 1970 р. було проведено загальносоюзний огляд праці первинних організацій Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Були відзначені 6 представників УРСР, серед них, Рубіжанський хімічний комбінат Ворошиловградської області та Макіївська середня школа №14 Донецької області [20, с. 24, 25].

Зворотній зв'язок і співпраця активістів з населенням здійснювалась завдяки листуванню. Прохання жителів Донбасу полягали у наданні грошової і медичної допомоги, квартир, улаштування на курси медсестер. Так, у 1964 р. на адресу Донецького обкому Червоного Хреста надійшло 177 заяв. 108 особам було надано одноразову допомогу у розмірі 613 крб., 3300 крб. постраждалим від стихійних лих, на 258 крб. куплено путівок для оздоровлення дітей у піонертаборах [4, арк.68].

Поряд із безсумнівними успіхами у Товаристві існувало чимало проблем. Фінансові нестачі були чи не головним недоліком у справі руху Червоного Хреста. Для успішної і продуктивної діяльності активістів та інспекторів часто не вистачало методичної та навчальної літератури. До того ж відчувалась постійна нестача донорів, адже не дивлячись на широкомасштабну агітацію, населення доволі рідко добровільно ставало безкорисливими донорами.

Отже, Товариство Червоного Хреста стало важливим чинником у боротьбі за соціальне благополуччя населення. Його структура являла собою чітко розмежовану систему, до лав якої міг вступити будь-який громадянин. Діяльність організації проявлялась у декількох напрямках: санітарно-оздоровчому, донорському, організаційному, агітаційно-пропагандистському. Активісти Товариства брали участь у боротьбі з епідеміями, стихійними лихами. Найбільш результативною стала побутова робота у будинках літніх чи малозабезпечених людей. Головною затримкою і недоліком діяльності стали фінансові проблеми, а також надмірна політична за ангажованість країни. Не дивлячись на труднощі, Товариство поступово набирало популярності і підтримку серед населення.

Автор планує продовжити дослідження, спрямувавши свої зусилля на визначенні вікової, гендерної, національної, фахової характеристиці учасників і активістів Товариства Червоного Хреста.

Список використаної літератури

1. Общество Красного Креста РСФСР и охрана здоровья населения. - М. : Центральный научно-исследовательский институт санитарного просвещения Министерства здравоохранения СССР, 1983. - 40 с.

2. Сборник нормативных документов по организационной и планово-финансовой деятельности Союза Общества Красного Креста и Красного Полумесяца СССР. - М.: Медицина, 1981. - 148 с.

3. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.233, 47 арк.

4. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.239, 68 арк.

5. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.478, 156 арк.

6. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.571, 61 арк.

7. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.558, 97 арк.

8. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.682, 204 арк.

9. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.822, 24 арк.

10. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.852, 61 арк.

11. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.751, 113 арк.

12. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.1, спр.165, 38 арк.

13. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.1, спр.250, 69 арк.

14. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.1, спр.290, 60 арк.

15. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.1, спр.331, 58 арк.

16. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.1, спр.418, 49 арк.

17. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.1, спр.513, 29 арк.

18. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.1, спр.636, 22 арк.

19. Максимова Т. Служба "Милосердие" / Т. Максимова // Ворошилоградская правда. - 1989. - XII.

20. Ференц В.П. На службе здоровья, гуманизма и мира / В.П. Ференц. - К.: Здоров'я, 1986. - 48 с.

21. Плигина Г. Санитарный инспектор в колхозе / Г. Плигина // Советский Красный Крест. - 1979. - №1 (январь)

22. Держархів Луганської обл., ф. П-179, оп.11, спр.133, 112 арк.

23. Абрамов В.М. Советский Красный Крест - общество гуманизма и милосердия / В.М. Абрамов, Т.М. Швайко, А.М. Юдашина. - М. : Медицина, 1989. - 48 с.

24. Держархів Луганської обл., ф. Р-2672, оп.2, спр.57, 9 арк.

25. Воропай А. В борьбе за санитарную культуру / А. Воропай // Советский Красный Крест. - 1979. - №5 (май)

26. Держархів Донецької обл., ф. Р-5465, оп.1, спр.578, 41 арк.

Размещено на Allbest.ru