Культурна спадщина ніжинського грецького братства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурна спадщина ніжинського грецького братства

М.К. Подгайко

Анотації

У представленій статті автором на основі комплексного аналізу джерел та літератури досліджено питання культурної спадщини ніжинського грецького братства та його вплив на розвиток міста. Перша поява греків в Ніжині тісно пов'язана з подіями Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Наслідком військових подій став економічний занепад українських земель. Саме з цього часу, універсалом Б. Хмельницького у травні 1657 р., перебування греків-купців в Україні було закріплено законодавчо. Це сприяло швидкому кількісному зростанню греків в Ніжині, що призвело до утворення грецького церковного братства в 1696 р. Засновником братства був отець Христофор. Грецькі купці майже одразу розпочали вкладати кошти в розвиток міста Ніжина, і перш за все в будівництво православних храмів та освіту. Найбільш значущі з них це три грецькі храми, що дійшли до теперішнього часу та утворюють історико-культурний комплекс грецького братства

- "Грецький квартал". Дві церкви розташовані в самому центрі Ніжина - архангела Михаїла та Всіх Святих. Церква Костянтина та Олени, розташована на Троїцькому (грецькому) цвинтарі. Ніжинські греки завжди були прибічниками необхідності розвитку освіти. Першим кроком в цьому напрямку стало заснування Грецької загальної школи. Основна мета школи, окрім навчання, полягала у виховні дітей за православними канонами. Крім грецької мови в школі викладалися такі дисципліни як граматика, піїтика, риторика, філософія та богослов'я. Завдяки зусиллям членів ніжинського грецького братства було засновано Олександрівське грецьке училище. В середині ХІХ ст. грецьке братство переживало занепад. Навіть в складних економічних умовах греки намагалися зберегти храми та навчальні заклади. До церковно-археологічного музею при Київській духовній академії були передані рідкісні книги та рукописи з бібліотеки, що розташовувалася при Михайлівській церкві. Будинок Олександрівського грецького училища та капітал грецької громади були використані для створення жіночої прогімназії в Ніжині. культурний грецький братство

Ключові слова: Ніжинське грецьке братство, отець Христофор, ""Грецький квартал", Грецька загальна школа, Олександрівське грецьке училище, Михайлівська церква, церква Всіх Святих, церква Костянтина та Олени.

M. Podgayko

CULTURAL HERITAGE OF NIZHIN GREEK FRATERNITY

In the present article the author on the basis of a comprehensive analysis of literature and sources explored the cultural heritage of Nizhyn Greek fraternity and its influence on the development of the city. The first appearance of the Greeks in Nizhyn city was closely related to the events of the Ukrainian National Liberation War which took place in the middle of the seventeenth century. Economic regression of Ukrainian lands was the consequence of military events. From that time the Greek merchants stay in Ukraine was enshrined in law by the order of B. Khmelnitsky in May 1657. It contributed to the rapid quantitative growth of the Greeks in Nizhyn, which led to the formation of the Greek Orthodox fraternity in 1696. Father Christopher was the founder of the fraternity. Greek merchants immediately began to invest money in the city Nizhyn, and especially in education and in the construction of Orthodox churches. The most significant of them are three Greek temples that reached to date and form a historical and cultural center of the Greek fraternity - "Greek quarter." Two churches are located in the heart of Nizhyn - archangel Michael Church and Church of All Saints. Constantine and Helen Church is located on the Trinity (Greek) cemetery. Nizhyn Greeks were always supporters of education development. The first step in this direction was the establishment of Greek general school. The main purpose of school was not only to give education but also to teach children according to the Orthodox canons. In addition to Greek language children were taught such subjects as grammar, rhetoric, philosophy and theology. Due to the efforts of members of Nizhyn Greek fraternity Aleksandr Greek School was founded. In the middle of the nineteenth century Greek fraternity experienced a regression. Even in difficult economic conditions, the Greeks tried to keep churches and schools. Rare books and manuscripts from the library located at St. Michael's Church were handed to the Church archaeological museum of Kiev Theological Academy. The building of Alexander Greek School and funds of the Greek community were used to create female preschools in Nizhyn.

Keywords: Nizhyn Greek fraternity, Father Christopher, "Greek quarter," Greek general school Aleksandr Greek School, St. Michael's Church, Church of All Saints, Constantine and Helen Church.

Греки належать до тих етнічних спільнот, що здавна проживали на теренах України. Міграційні хвилі, зумовлені економічними, політичними та релігійно- духовними чинниками, призвели до виникнення в ХУІІ ст. грецького осередку у Ніжині найбільшому центрі торгівлі Лівобережної України зазначеного періоду.

Вивчення історії та культури ніжинських греків є сполучною ланкою між минулим і сучасним. Знання історико-культурних особливостей греків сприятиме більш ґрунтовному підходу до вирішення актуальних політичних завдань, врахуванню етнічного фактору при проведенні реформ в галузі освіти та культури, а також сприятиме розвитку туристичної індустрії в Україні. Тому, відтворення історичної минувшини на теренах України, аналіз особливостей культурного розвитку дозволяє доповнити картину історії України поліетнічними чинниками.

Основне завдання даної наукової розвідки полягає в тому, щоб дослідити культурну спадщину ніжинського грецького братства та визначити роль грецького чинника на культурний та освітній розвиток міста Ніжина протягом кінця ХУІІ - середини ХІХ ст.

Перший етап вивчення історії ніжинського грецького братства припадає на середину ХІХ - початок ХХ ст. Ця тема набула актуальності у зв'язку зі змінами в суспільно-політичній системі Російської імперії. В межах політики централізації постала потреба вивчення особливостей функціонування етнічних громад. Відтак ніжинські греки стали об'єктом спеціального дослідження починаючи з праці М. Сторожевського "Нежинские греки" [11]. Автор послідовно виклав історію громади від часів Богдана Хмельницького і до сучасного йому стану, виокремивши ключові моменти життєдіяльності спільноти, в числі яких були аспекти пов' язані з будівництвом церков, розвитком грецької освіти, діяльністю відомих грецьких родин тощо. Він наголошував на тому, що об' єднуючою ланкою у культурно-освітній співпраці ніжинських греків з місцевим православним населенням стала єдина релігія [11, с. 9]. Його книга є цінною через те, що деякі опрацьовані автором документи були потім втрачені для дослідників назавжди.

Протягом другої половини ХІХ ст. з'явився ряд робіт з історії ніжинського грецького братства, що мали певне політичне забарвлення. Особлива увага приділялася обгрунтуванню доцільності продовження дії привілеїв ніжинських греків. Прибічником такої позиції був невідомий автор за криптонімом "В.Б." [1], який наголосив, що з часом ситуація в ніжинській грецькій громаді значно змінилася - там процвітали корупція та бездіяльність. Грецька церква є грецькою тільки за назвою, всі богослужіння відправлялися на російській мові, а грецьке училище лише зберігає за собою таку назву, що у бібліотеці навчального закладу багато грецьких книг [1, с. 44].

Професор О. Дмитрієвський досліджував історію життєдіяльності греків в Ніжині через призму духовної спадщини. Автор підкреслював, що корені ніжинської грецької громади йдуть від духовного братства. У 1885 р. він приділив значну увагу грецьким храмам Ніжина [3; 6], зробив опис книг, які зберігалися в бібліотеках при зазначених храмах. О. Дмитрієвський звернув увагу на найдавніші пам'ятки друку. В його праці йшлося про прохання церковно-археологічного музею при Київській академії передати на зберігання найбільш цінні експонати, які вже майже вийшли з використання. Дослідник підкреслив, що митрополити Л. Баранович, В. Ясинський та гетьман І. Мазепа сприяли духовному становленню братства. Кажучи про внесок кожного з них, О. Дмитрієвський зазначав, що Л. Баранович називав отця Христофора в своїх грамотах "первшой той церкви фундатором и ктитором" [3, с. 373].

Значний за обсягом матеріал з історії ніжинського грецького братства міститься в розвідці харківського архівіста М. Плохинського "Іноземці в старій Малоросії", що її було опубліковано в 1905 р. [7]. Ця праця стала результатом багаторічних досліджень автора, його роботи в архівах Москви, Харкова, Києва, Чернігова та Ніжина. Стаття містить три розділи - "Развитие отношений России к православному Востоку и возникновение братств", "Торговля" та "Судопроизводство", теми, які, на думку автора, найбільш повно віддзеркалюють основні характеристики життєдіяльності грецької громади. Автор визначає загальні причини створення братств як результат збігу церковних та економічних інтересів православного населення Османської імперії, що обирало нові місця для проживання [7, с. 133]. Тісні торгівельні та культурні відносини, які встановилися між купцями "південно-західної Русі" з греками, М. Плохинський пояснює природним зв'язком, який завжди існував між православними християнами [7, с. 178]. Засновником ніжинського ставропігійського братства він вважав отця Христофора, який, на думку автора, склав статут братства. Головну увагу в даному документі було приділено обов'язкам, які покладалися на членів братства щодо грецької церкви та причту [7, с. 186].

Таким чином, огляд історіографії ХІХ - початку ХХ ст. свідчить про те, що в цей час виникає зацікавленість історією ніжинського грецького братства. Але сфера досліджень не виходила за межі загальноісторичної проблематики. Історія України розглядалася дослідниками головним чином як невід'ємна частина політичної історії Росії. Тому нерідко вони акцентували на політичній, економічній та юридичній залежності греків від царського уряду, приділяючи недостатньо уваги аспектам культурного розвитку.

Багатий фактичний матеріал, що був накопичений історіографією означеного періоду, є надзвичайно цінним і сьогодні, особливо з огляду на масштаби втрат документальних матеріалів.

Наступний етап елліністичних досліджень в Україні тісно пов'язаний з політичним курсом радянської влади щодо етнічних меншин. У руслі політики "коренізації", яка проводилася більшовицьким керівництвом країни у 1920 - 1930-х рр. Були створені сприятливі умови не тільки для розвитку греків УСРР, але й для дослідження їх історії та культури. Проте, на початок XX ст. ніжинська грецька громада була нечисельною та перебувала в стані занепаду.

Особливе місце в історіографії ніжинського грецького братства займають студії К. Харламповича. На відміну від праць попередніх дослідників, всі його нариси ґрунтуються на матеріалах найбільш інформативного джерельного комплексу - архівних справах самої громади. К. Харлампович останнім із дослідників працював із багатьма втраченими документами з архіву ніжинської грецької громади та міг бачити матеріали архіву у первісному вигляді, що надає його працям неабиякої цінності. На думку дослідника, початковою формою організації майбутнього купецького братства була невеличка церковна парафія, що сформувалася з кількох десятків греків навколо двох-трьох священнослужителів: Фотія, отця Костянтина і отця Христофора Дмитрієва. Збудовані дві парафіяльні церкви - святих архістратига Михаїла та Гавриїла та церкви Всіх Святих, залишались упродовж наступних часів осередками суспільного життя греків Ніжина [16].

Із проголошенням незалежності України в 1991 р. постала потреба у відтворенні цілісної картини процесу вітчизняного державотворення, невід'ємною частиною якого є історія населення, що протягом століть мешкало на її теренах. Саме за цих обставин інтерес до історії етнічних меншин набув своєї актуальності.

Вагомий історіографічний доробок становлять загальні праці, що висвітлюють історичний розвиток грецького етносу в межах значного хронологічного періоду. Монографія Н. Терентьєвої "Греки в Украине: культурно-просветительская и экономическая деятельность (ХУІІ-ХХ вв.)" стала першою спробою узагальнити цілу історію грецької етнічної групи в одному підсумковому синтезі [12].

Сучасний етап розвитку грецьких студій характеризується їх урізноманітненням, виокремленням джерелознавчих, історіографічних сюжетів. Серед таких розробок чільне місце посідають дослідження А. Гедьо, що першою запровадила комплексний і систематизований джерелознавчий аналіз у студіюванні історії грецьких громад. Це сприяло більш глибокому осмисленню питань, пов'язаних із особливостями політико- правового статусу ніжинських греків, еволюцією їх самоорганізації тощо. У монографії А. Гедьо "Ніжинський грецький магістрат" подається аналіз основних архівних зібрань та публікацій джерел з історії грецької громади Ніжина. Дослідниця зібрала, обробила й систематизувала значний комплекс історичних документів, що зберігаються в архівах України та Російської Федерації. Це документи державних інституцій і посадових осіб - законодавчі акти, листування, матеріали діловодства, статистичні дані, матеріали експедицій, щоденники, мемуари тощо [2].

У праці Є. Чернухіна "Грецьке Ніжинське братство: історіографія та джерела" проаналізовано всі основні роботи, що висвітлювали історію заснування та діяльність грецької громади в Ніжині [19]. На цьому тлі яскраво продемонстрована еволюція дослідницьких підходів, показано, як залучення тих чи інших джерел відбивалося на результатах пошуку.

О. Терентьєва зосередилася на висвітленні фактору особистості в історії ніжинської грецької громади. На тлі діяльності братів Зосимів - відомих благодійників, просвітителів, громадських діячів, підприємців дослідниця змальовує процеси розбудови багатогранного життя ніжинської грецької спільноти [13].

На сучасному етапі тривають дослідження, пов'язані з культурно-просвітницькою спадщиною ніжинських греків. Варто звернути увагу на колективну працю "Сердца, отданные Элладе" [9], в якій автори дуже ретельно підійшли до висвітлення духовного життя грецького братства, не обходячи увагою найбільш відомих меценатів з числа ніжинських греків - братів Зосимів.

Отже, історіографія ніжинського грецького братства досить об'ємна, через що виникає потреба в її детальній систематизації щодо аналізу культурно-освітньої спадщини ніжинських греків.

Процес формування ніжинської грецької громади був тісно пов' язаний з рядом чинників і відображав особливості суспільно-політичного розвитку українських земель XVII ст. Середина століття знаменувалася в історії подіями Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. під проводом гетьмана Б. Хмельницького. Результатом вдалих для козацької армії бойових дій стало утворення згідно з умовами Зборівської угоди (1649 р.) Української козацької держави. Налагодження самостійного життя потребувало відновлення всіх сфер функціонування суспільства, адже тривала війна призвела до економічного занепаду українських земель, а також усунення євреїв від внутрішньої торгівлі. Гетьман Б. Хмельницький та його оточення заохочували іноземних купців до комерційної діяльності, які наповнювали ринок товарами та сприяли економічному одужанню держави [2, с. 45].

Вперше в історії української держави перебування іноземних купців отримало правове підґрунтя у 1657 р., за універсалом Б. Хмельницького. У документі йшлося про всіх грецьких купців, які прибували до українських земель у торговельних справах і мали користуватися певними привілеями, зокрема правом безмитної торгівлі і власного суду. Хоча на час виходу універсалу не існувало будь-яких підтверджень про існування грецької громади в Ніжині. Цей законодавчий акт не тільки сприяв пожвавленню торгівельної справи в Гетьманщині, а й заклав юридичне підґрунтя вільного перебування греків на особливих засадах на території України.

В результаті цих подій у другої половини XVII ст. місто Ніжин, яке розташоване на перетині торгівельних шляхів, стає одним з найбільших торгових центрів Лівобережної України. Цим фактом місто має завдячувати вихідцям з Греції, які рятуючись від національно-релігійних утисків з боку турків, осідали в багатьох українських християнських землях. Пільги, надані універсалом гетьмана Б. Хмельницького у 1657 р. були надалі підтримані усіма наступними українськими гетьманами та російськими царями [14].

Грецькі купці майже одразу розпочали вкладати кошти в будівництво православної церкви в Ніжині, у відкриття шкіл та училища тощо.

З кінця XVH ст. в Ніжині почали з'являтись грецькі храми, частина з яких дійшла до теперішнього часу та являє собою історичну та культурну цінність. Деякі з тих споруд, що залишалися символами розквіту Ніжина протягом всього XVIH ст., сьогодні вони утворюють історико-культурний комплекс грецького братства - "Грецький квартал": церква архангела Михаїла, церква Всіх Святих, церква Святої Трійці - всі храми відреставровані та в них проводяться богослужіння. Майже поряд розташовані будівля ніжинського грецького магістрату, грецьке Олександрівське училище. Також на кошти греків було збудовано багато інших громадських та житлових споруд, на деяких з них досі можна бачити надписи на грецькій мові.

Найбільш значущі з них це три грецькі храми - два з яких розташовані в самому центрі міста - це храми на честь архангела Михаїла (архангелів Михаїла та Гавриїла) [15, с. 717], Всіх Святих, та один - розташований на грецькому цвинтарі, збудований на честь святого благовірного царя Костянтина (храм Костянтина та Олени). Остання церква була споруджена в липні 1820 р. на кошти відомих греків-меценатів братів Зосимів [3, с. 372].

Засновником перших двох храмів вважається ніжинський грецький священик, який був родом з македонської землі, отець Христофор (Христодул Дмитрієв). Саме його зусиллями, в тому числі й матеріальними, зобов'язані своїм існуванням перші грецькі храми в Ніжині. Він був не лише ініціатором будівництва храмів, а й доклав чимало зусиль, звертаючись по матеріальну допомогу не лише до грецьких купців, що мешкали в місті, а й до російських царів - Петра та Іоанна Олексійовичів. З цією метою отець Христофор двічі особисто їздив до Москви. Про його активну позицію в цьому питанні свідчив архієпископ чернігівський Лазарь Баронович, називаючи отця Христофора "першим фундатором" грецької церкви [3, с. 373] та затвердивши його на посаді парафіяльного священика. Лазар Баранович в своїй церковній грамоті погодився на те, щоб служби в Михайлівській церкві відправлялися грецькою мовою [15, с. 717]. В 1680 р. патріарх константинопольський Іаков закріпив становище отця Христофора церковною грамотою [3, с. 373]

В 1696 р. ніжинські греки заснували при храмі церковне братство й отримали на то грамоту від київського митрополита Варлаама Ясинського, в якій митрополит передає братчикам піклування про храми, розпорядження церковними прибутками, дозволяє братству обирати та зміняти священиків. В своєму підпорядкування ніжинське братство було виключно під його духовною владою. В грамоті між іншим йшлося про дозвіл братчикам заснувати школу, шпиталь. У підпорядкування братства переходили дерев'яна церква святих Михаїла та Гавриїла та кам'яна церква Всіх Святих [15, с. 718].

За життя отцю Христофору не вдалося повністю здійснити всі плани. Так, лише один храм, побудований на честь Всіх Святих був кам'яний, а інший - архангела Михаїла так і залишився дерев'яним. На стінах храму архангела Михаїла залишилися надписи, що свідчать про час будівництва 1714 -1729 рр. На момент завершення будівництва священиком був наступник отця Христофора - отець Микола (Бошняк). Освячений цей храм був митрополитом київським Рафаїлом Заборовським у вересні 1731 р. Наприкінці ХУІІІ ст., завдяки сприянню київських митрополитів, храм Всіх Святих знов був перебудований і залишається у такому вигляді донині [3, с. 376].

Період найвищого економічного і культурного піднесення ніжинського грецького братства припадає на кінець ХУІІІ - першу чверть XIX ст. За ініціативою грецької громади в цей час були побудовані Грецьке Олександрівське училище (1816 р.), церква Костянтина та Олени на грецькому цвинтарі (1819-1821 рр.), кам'яний будинок інвалідів (1821 р.). Заможні грецькі купці фінансували будівництво православних храмів в Ніжині, діяльність училищ, бібліотек, музеїв, лікарень, виділяли кошти для видання просвітницької та класичної літератури [16, с. 55]. При цьому робились найбільші фінансові пожертвування на утримання церкви Всіх Святих [9, с. 25]. Саме таким насиченим та яскравим було економічне, громадське та духовне життя ніжинського грецького братства, коли тут з' явились брати Зосіми. Вони стали найбільш відомими грецькими меценатами в Ніжині [13, с. 23].

В середині ХІХ ст. грецька громада в Ніжині переживала кризу. За даними дослідника ніжинської грецької громади та ярого критика, який підписувався під криптонімом "В.Б." у 60-х рр. ХІХ ст., грецька церква залишалася грецькою лише за своєю назвою, так як за його свідченнями богослужіння відправлялися російськими священиками російською мовою. Що стосується грецьких закладів освіти (зокрема грецького училища), то греків навчав грецькій мові російський священик [1, с. 44].

Ніжинські греки були щедрими у питаннях, що стосувалися церкви. Вони дарували ікони. Кілька з них побачив під час свого візиту до Ніжина професор О. Дмитрієвський, це ікони святого архістратига Михаїла (1808 р.), святих Миколи

Чудотворця та Іоанна Предтечі (1813 р.). Останні дві ікони з'явились в храмі архангела Михаїла зусиллями греків: уродженця грецького міста Яніна Івана Ваф'ї та ніжинського грека Івана Раткова (за духовним заповітом) [3, с. 376].

Окрім храмів та ікон, дослідники грецького братства ХІХ ст. О. Дмитрієвський та А. Шафонський зазначають про наявність двох старовинних грецьких Євангелій роботи венеціанських майстрів, датованих 1671 р. та 1686 р. в коштовних срібляних обкладинках. Проте, А. Шафонський звертає увагу на те, що ці скарби зберігались при церкві у недбалому стані, так як на Євангеліях та інших культових предметах (срібний хрест, виготовлений у м. Яніна в 1636 р.; атласна плащаниця, датована 1692 р.; панагії, датовані 1776 р. тощо) [3, с. 376] від дорогоцінного каміння, яким були прикрашені ці речі, залишились лише гнізда від них. У кращому випадку, замість дорогоцінного каміння в цих гніздах було кольорове скло [20, с. 467].

Надзвичайно багато для збереження рукописів та книг, що зберігалися при грецькій Михайлівській церкві, зробив професор О. Дмитрієвський. Він був не лише тим, хто вперше звернув увагу на наявність такої бібліотеки при грецькому храмі, а й зробив книгам та рукописам опис. Професор домігся того, щоб найбільш цінні та рідкісні у бібліографічному відношенні експонати бібліотеки були передані на зберігання до церковно-археологічного музею при Київській духовній академії в 1885 р. [4, с. 41].

Передача бібліотеки відбувалась восени 1885 р. у присутності старости грецької Михайлівської церкви та одного з членів піклувальної ради при цій церкві [3, с. 383].

В числі переданих до музею раритетів були: грецьке Євангеліє, писане скорописом Х ст.; грецьке Євангеліє на пергаменті, писане скорописом ХІ-ХІІ ст.; Євангеліє, писане молдовлахійським уставом рукою диякона Михайла в 1546 р.; Євангеліє, писане молдовлахійським виразним уставом в 1576 р.; грецький рукописний збірник, що належав за часом написання до ХУІ - ХУІІ ст.; архіератікон (православна енциклопедія), рукопис 1670 р., писаний виразним скорописом; збірник, що містить чин літургії святого Іоанна Златоуста, датований ХУІІ ст.; мінея за місяць грудень 1619 р., що була власністю священика грецької церкви Христофора; ірмологій, рукопис, датований 1754 р.; збірник ранкових та вечірніх молитов, рукопис, писаний скорописом ХУІІІ ст.; стіхірарь (гімнографічний текст), що містив стіхіри на цілий рік, датований 1764 р.; октоїх (богослужбова книга), рукопис, писаний в 1671 рр.; тріода пісна та кольорова, рукопис писаний рукою Іоанна Паподопули пелопоннеського в 1765 р.; нотні Анфології, датовані ХУІІ, ХУІІІ та ХІХ ст.; синтагма Матфея Властаря, писана виразним скорописом ХУІІ ст. тощо [3, с. 399].

Переважна частина з цих книг зараз зберігається у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського [9, с. 20].

Окрім книг та рукописів, до церковно-археологічного музею при Київській духовній академії були передані деякі церковно-богослужбові речі, які становили культурно-археологічний інтерес: плащаниця, писана фарбами на полотні; три ікони ХУІІ- ХУІІІ ст., слюдове дзеркало; календарна таблиця на кілька років для визначення церковних свят ХУІІІ ст. тощо [3, с. 400].

Храми відігравали важливу роль не тільки в духовному житті греків. На церковному подвір' ї регулярно збирались члени братства для вирішення своїх справ. Тут вони обирали священників, ктиторів церкві, членів братського суду, а з 1785 р. - бургомістрів ніжинського грецького магістрату. На храмовому подвір'ї святкували громадські свята. Церковні гроші використовувались для різних громадських потреб, а саме: видавались у борг купцям, як фінансова допомога збіднілим членам громади, сиротам, значна кількість коштів йшла на утримання школи та шпиталю [9, с. 21].

Освітянська діяльність греків в Ніжині відома ще з ХУІІ - ХУІІІ століття. На особливу увагу заслуговую той факт, коли Ніжин зазнавав певних обмежень в аспекті розвитку освіти в місті, греки надавали можливість отримувати освіту не лише дітям з грецьких родин, а й іншим його мешканцям [7, с. 94].

Ніжинські греки завжди були прибічниками необхідності розвитку освіти, саме тому вже в статтях уставу грецького братства, укладеного в 1696 р. отцем Христофором, мова йшла про існування Грецької загальної школи. Існують повідомлення, що приблизно в 1689 році у школі викладав архімандрит Діонісій з грецького міста Яніна. Ніжинській грецькій громаді він залишив у дар унікальну бібліотеку, яка налічувала більше 70 томів книг філософсько-богословського та світського змісту. Серед рукописів Діонісія були теологічні твори Феофіла Корідалєвса; тексти лекцій, збірки поем та гімнів Гомера [9, с. 19]. Проте, фактичних доказів існування школи в цей час немає. Першою офіційною згадкою про існування школи при грецькому братстві є універсал Даниїла Апостола від 1729 р. [2].

Від початку свого заснування до Грецької загальної школи могли вступати не лише греки, а й діти звичайних мешканців Ніжина, але тільки хлопчики. Вчитель повинен бути обов'язково з греків, тому як однією з задач було не лише надання початкових знань й вивчення грецькій мові. Проте, основна мета школи була навіть не учбова, а виховна. На думку членів братства діти перш за все повинні стати "православними християнами, синами братів - греків, по грецьку живущими" [17]. Крім грецької мови в школі викладалися такі дисципліни як граматика, піїтика, риторика, філософія та богослов'я.

Завдяки зусиллям членів ніжинської грецької громади було засновано Олександрівське грецьке училище. Ініціатором створення грецького училища був бургомістр ніжинського грецького магістрату Буба, який проводив організаційну роботу по цій справі ще з 1815 р. [11].

Грецьке училище відповідало за своїм курсом повітовим училищам. Воно складалося з трьох класів, з часом додався ще й підготовчий клас. Відмінність грецького училища полягала в тому, що в ньому відбувалося викладання грецької мови (тривало воно до кінця 60-х рр. ХІХ ст.). Грецький магістрат суворо заборонив викладати грецьку мову поза Олександрівським училищем [19, с. 21]. На базі грецького училища існувала бібліотека, яка містила старовинні видання XVI та XVII ст. грецької та латинської класичної літератури. Ці скарби у 80-х рр. ХІХ ст. перейшли до бібліотеки Історико-філологічного інституту князя Безбородько [10].

Щодо складу учнів, то на початку 80-х рр. ХІХ ст. в Олександрівському грецькому училищі навчалося 70 осіб, з яких 5 за своїм походженням були греками. Наприкінці 70-х рр. училище майже втратило своє значення. Воно не могло конкурувати з розташованим поруч повітовим училищем. Через це, ще з 60-х рр. неодноразово поставало питання про те, щоб скористатись будинком училища та капіталом греків (він становив майже 25 тис. карб.) для створення жіночого училища в Ніжині. Проте, ця ідея негативно була зустріта з боку Ніжинського грецького магістрату. Після закриття грецького магістрату це питання постало знову [10].

У ХІХ століття гостро постало питання про освіту дівчат. На кошти уродженця міста Ніжина А. Кушакевича (50 тис. крб.), його дружиною у 1878 р. була відкрита перша жіноча прогімназія, а потім гімназія Пелагеї Іванівни Кушакевич. До цього дівчата отримували освіту в різного типу приватних навчальних закладах: Єлізавети Россет (з 1825 р.), Луїзи Петровської (з 1841 р.), Емілії Лельер (з 1844 р.), Стефанії Захаревіч (з 1844 р.), Фрідеріки Німетті-Шарко (з 1857 р.) та ін. Серед власників цих закладів було декілька представниць зі складу грецької громади. Зокрема, це Надія Дмитрівна Муратова, яка в січні 1852 року відкрила приватну жіночу школу на правах парафіяльного училища. Тут навчалось 19 учениць з різних верств населення. Школа була розміщена в будинку засновниці. Спочатку навчання тривало 1 рік. Засвоїти за цей час дівчата мали: Закон Божий, читання, чистописання, арифметику, музику та рукоділля. У 1860 р. попечитель Київського навчального округу дозволив відкрити другий клас. Навчання було платним. З музикою платили - 30 крб., без музики - 15 крб. З часом, кількість учениць зменшувалася. Так, у 1865 р. тут навчалось всього четверо дівчат, а в 1866 р. - п'ятеро. Цю школу закінчили як діти греків, так і представники негрецької національності [8].

На правах парафіяльного училища була відкрита в березні 1873 р. і приватна жіноча школа Уляни Кунелакіс. Школа знаходилась в приміщенні власниці. Уляна Кунелакіс була дружиною ніжинського грека. Вона сама закінчила курс в училищі Святої Олени. Спираючись на вже існуючі традиції, вона розробила програму навчання у своєму закладі. Тут навчалися читанню по книгах, а також по церковній та громадській періодиці, читанню рукописів, чистописанню, малюванню, французькій та німецькій мовам, арифметиці, географії, природознавству і жіночому рукоділлю. Порівнюючи цей заклад з іншими тогочасними жіночими пансіонами, програма школи Уляни Кунелакіс була широкою і відповідала практичним життєвим потребам жінок. Тут навчалося 8-10 дівчат щороку, річна платня за навчання становила 60 крб. Пізніше традиції Уляни Кунелакіс продовжила її дочка Надія Анастасіївна, яка припинила свою діяльність лише у 87 років, присвятивши освіті 52 роки свого життя.

С другої половини ХІХ століття в Російській імперії почались державні реформи у сфері освіти. До 60-х рр. ХІХ ст. навчання дівчат за державний кошт було майже відсутнім. На 1856 р. серед учнів початкових народних шків кількість дівчат становила лише 8,2%. Офіційно в Російській імперії в галузі початкової освіти розмежування за половою приналежністю було відсутнє. Так як мета народної освіти, яка базувалась на розповсюдженні початкових корисних знань, стосувалась всього населення країни [5].

На початку ХХ ст. задачі демократичних перетворень політичної системи Російської імперії знов на перший план висунули питання про загальну початкову освіту. Законом від 3 травня 1908 року передбачалось ввести обов'язкову безкоштовну освіту для дітей обох полів від 8 до 12 років [18].

Таким чином можна зробити висновок, що ніжинське грецьке братство проводило активну діяльність у напрямку розвитку культури та освіти. Підтвердженням цього факту стали церкви, школи, лікарні, училища, бібліотеки, музеї міста Ніжина, які були на утриманні ніжинського грецького братства. Особливу увагу греки приділяли вивченню грецької мови та духовному вихованню підлітків в дусі православної християнської віри. Будинок Олександрівського грецького училища та капітал грецької громади були використані для створення жіночої прогімназії в Ніжині.

Всі ці моменти свідчать про чисельність грецького населення в Ніжині, що тут мешкали протягом майже двох століть з кінця XVII - до середини ХІХ ст. Незважаючи на те, що з середини ХІХ ст. грецька громада почала стрімко занепадати і зараз представників грецької національності в місті небагато, все одно мешканці Ніжина відчувають гордість за свою історію, і у будь-який спосіб намагаються зберегти неперевершені пам'ятки грецької культурної спадщини.

Список використаної літератури

1. В.Б. Нежинский греческий магистрат / В.Б. // Юридический вестник. - 1863. - Вып. 31, № 1. - С. 34-49.

2. Гедьо А. Ніжинський грецький магістрат: моногр. / А. Гедьо, М. Подгайко. - Донецьк: ДонНУ, 2013. - 413 с.

3. Дмитриевский А. Греческие нежинские храмы и их капитальный вклад в церковно-археологический музей при Киевской духовной академии/ А. Дмитриевский // Православное обозрение. - 1885. - Февраль. - С. 370-400.

4. Костенко І. Бібліотека Ніжинської Грецької Михайлівської церкви / І. Костенко / Греки в Ніжині: зб. ст. та матер. - Ніжин, 2000. - Вип. 1. - С. 40-43. - Сер.: Ніжинська старовина

5. Михайлова В. Русские законы о женщинах / В. Михайлова. - М., 1913. - С. 2324.

6. Переказ повідомлення О. Дмитрієвського "Греческое Нежинское братство и его устав" // Труды УІІІ Археологического съезда в Москве. - М. : Товарищество типографии А.И. Мамонтова, 1897. - Т. ІУ. - 244 с.

7. Плохинский М. Иноземцы в старой Малороссии / М. Плохинский // Труды ХІІ археологического съезда в Харькове, 1902 г. / под ред. графини П. Уваровой. - М., 1905. - Т. 2, Ч. 1. - 209 с.

8. Самойленко Г. Учительська родина Кунелакісів / Греки в Ніжині : зб. док. і матер. / ред. О. Морозов, Г. Самойленко. - Ніжин, 2003. - С.146-147.

9. Сердца, отданные Элладе. Памяти греческих патриотов, меценатов и просветителей братьев Зосимов // А. Морозов, Л. Горлач, С. Эрголавос, Х. Ласкаридис и др. - Нежин, 2009. - Вып. У. - 128 с. - (Серия "Греки в Нежине")

10. Сребницкий И. Нежин / И. Сребницкий; Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб. : типография В.Безобразова и комп., 1881. - С. 18-19.

11. Сторожевский Н. Нежинские греки / Н. Сторожевский. - К., 1863. - С. 22-23.

12. Терентьева Н. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII-XX вв.) / Н. Терентьева. - К.: АКВИЛОН-ПРЕСС, 1999. - 352 с.

13. Терентьєва О. Грецькі купці Зосими: просвітницька та благодійна діяльність (кін. XVIII - сер. ХІХ ст.) / О. Терентьева; Інститут історії України НАН України. - К., 2003. - 187 с.

14. Універсали Б.Хмельницького (1648-1657 рр.) / під ред. В. Смолія. - К., 1998. -381 с.

15. Федотов-Чеховской А. Акты греческого нежинского братства / А. Федотов- Чеховской // Киевская старина. - 1884. - Т. X. - С. 716-718.

16. Харлампович К. Нариси з історії грецької колонії в Ніжині (ХУІІ-ХУІІІ ст.). Нарис 2 : Національний склад, професійна розбивка, статистичні дані / К. Харлампович // Греки в Ніжині. - К.: Знання України, 2003. - С. 51-68.

17. Харлампович К.В. Просвітна діяльність ніжинської грецької громади. Соціальна допомога (стаття) / К.В. Харлампович. - Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України. - Архів Всеукраїнської академії наук (ВУАН). - Фонд - X. - Оп.1. - Спр. 6790. - Арк. 1-1-зв.

18. Хасбулатова О. Эволюция российской государственной политики в отношении женщин: обзор исторического опыта дореволюционного периода / О. Хазбулатова // Гендерная реконструкция политических систем: сб. ст. / ред. Н. Степанова. - СПб. : ИСПГ-Алетея, 2003. - С. 191.

19. Чернухін Є. Грецьке ніжинське братство: історіографія та джерела / Є. Чернухін - К. : Інститут історії України НАН України, 1998. - 98 с.

20. Шафонский А. Черниговскаго наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малой России, из частей коей оное наместничество

Размещено на Allbest.ru