Волинські чехи в українській визвольній боротьбі (на прикладі колонії Купичів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кандидат історичних наук, науковий співробітник Українського інституту національної пам'яті

Ярослав Антонюк

Невід'ємною частиною української визвольної боротьби були національні меншини. Живучи поруч, вони безпосередньо впливали на події спільного минулого. Досі однією з маловивчених проблем вітчизняної історії є роль волинських чехів у цій боротьбі. Зокрема, найбільш суперечливою є оцінка їхньої позиції у подіях Волинської трагедії 1943--1944 рр.

Чеська колонія у с. Купичів Турійського району Волинської області була одним з найбільших поселень цієї національної меншини в регіоні. Крім того, в цьому селі діяла польська «пляцув- ка» АК. Цей факт впродовж десятиліть використовувався як доказ співпраці поляків та чехів проти УПА. Приміром, заступник голови Ради національної пам'яті професор Ґжеґош Мотика стверджує: «Населене чехами село Купичів, яке відверто підтримувало польську сторону, виставило чоту на підтримку дислокованого у селі гарнізону АК»1. Доктор історії, співробітник Інституту національної пам'яті (Польща) Леон Попек вважає, що «великий загін самооборони Засмики -- Купичів вистояв завдяки допомозі чехів, які в критичний момент виступили на боці поляків»2.

Проте існує й інша точка зору, представлена у працях українських істориків Світлани Шульги, Івана Ольховського та Івана Пущука. Вони припускають, що чехи дотримувалися в протистоянні нейтралітету. Подальше дослідження історії чеської колонії Купичів допоможе розкрити ще одну маловідому сторінку українсько-польського конфлікту.

Інформативними серед історіографічних досліджень є краєзнавчі праці Михайла Купчинського, Павла Рудецького та Олексія Златогорського3. Їх доповнюють роботи чеських авторів -- Йосе- фа-Вацлава Томан-Томанека та Станіслава Тошнера4. Цікаво, що оцінка однакових подій 1943--1944 рр. у них суттєво відрізняється.

Мотика Ґ. Від Волинської різанини до операції«Вісла». Польсько-український кон флікт 1943--1947рр. -- К.: Дух і літера, 2013. -- С. 115.

Вавилова Е. Синдром памяти// 2000. -- 2009. -- 3--9 апреля.

Будинок чеха Буяльського, де восени 1943 р. розміщувався штаб польської пляцувки

З'ясування позиції чехів у Волинській трагедії є неможливим без аналізу їхньої ролі в українській визвольній боротьбі. Тому, на нашу думку, доцільним є короткий екскурс у минуле чеської громади Купичева.

Поразка польського повстання 1863 р. різко змінила ставлення російської влади до католицької шляхти. На Волині поляки почали масово та за безцінь розпродавати свої землі. Це й стало причиною появи тут на початку 60-х рр. ХІХ ст. перших чеських колоністів.

Після прийняття 10 червня 1870 р. імператором Олександром ІІ спеціальної постанови Комітету міністрів «Про оселення чехів

Купчинський М. Купичів. Історико-краєзнавчий нарис. -- Луцьк, 2000. -- 29 с.; Купчинський М. Купичів -- минуле і сучасне: історико-краєзначий нарис. -- Луцьк, 2003. -- 336 с.; Купчинський М, Купчинська Ю. Наша рідна школа. Історико- краєзнавчий нарис. -- Луцьк, 2005. -- 396 с.; Руденький П, Златогорський О. З історії чеської колонії у с. Купичів Турійського району (за матеріалами експедиції Волинського краєзнавчого музею 2002р.) //Минуле і сучасне Волині й Полісся: народна культура -- шлях до себе. -- Луцьк, 2003. -- С. 117 -- 118.

Томан-Томанек Й. Квіти гніву: вірші, хроніка. -- Луцьк, 1999. -- 64 с.; Tosner S. Kupicov se branil // Zpravodaj Sdruieni Cechd z Volyne a jejich pratel. -- 1992. -- 2 listopada. на Волині» колонізація значно посилиласяШпиталенко Г. Соціально-економічне і духовне життя чехів Волині (друга половина ХІХ -- початокХХст.). Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01; Прикарпат. ун-т ім. В. Стефаника. -- Івано-Франківськ, 2003. -- С. 14.. Документ передбачав, що за умови прийняття російського підданства колоністам надаватимуться пільги у придбанні землі, дозвіл на заснування власних шкіл, звільнення від оподаткування та несення військової служби. Навесні 1870 р. представники сімдесяти чеських сімей, Йозеф Машек і Франц Фрідріх, уклали договір з польським поміщиком Олександром Загурським на купівлю 3600 га землі в селі Купичів. Уже в 1872 р. кількість поселень колоністів на Волині настільки зросла, що було створено чеську Купичівську волостьРудецький П. З історії чеськоїколоніїу с. Купичів Турійськогорайону... -- С. 118. Купчинський М. Купичів... -- С. 8..

Уряд Російської імперії розглядав чехів як своєрідну перешкоду полонізації краю. Згідно з указом від 1881 р. землі на Волині могли набувати у власність лише православні, але не поляки. Тому багато чехів з Купичева перейшло у православ'я, зберігаючи при цьому свою національну ідентичність. Так, у «Списку населених пунктів Волинської губернії»» за 1906 р. згадується два Купичева: український (96 дворів, 747 осіб) і чеський (181 двір, 1132 осіб)Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938--1944років. Турійський район. -- Луцьк: Волин. обл. друк, 2009. -- С. 88..

Опинившись у складі Другої Речі Посполитої, чехи, як нетитульна нація, разом з українцями зазнавали полонізації. Тому спільними зусиллями намагалися їй протидіяти. У 1938 р. за вимогою чехів було звільнено директора школи -- поляка Яна Куни- шаКупчинський М. Наша рідна школа... -- С. 27., на зміну якому призначили ліберальнішого Вільгельма Ско- моровськогоАрхів Управління Служби безпеки України у Волинській області (далі -- Архів.

Як і українці, чехи зазнавали окатоличення. Особливу активність у цьому процесі виявляв заступник війта ґміни чех Адольф ЛєдвінУправління СБ України у Волинській обл.). -- Ф. П. -- Спр. 9776. -- Арк. 18.. Згідно з проведеним у 1931 р. переписом, в Купичеві мешкало православних -- 734 осіб, католиків -- 533, євангелис- тів -- 155 та іудеїв -- 236.

Оркестр чеських пожежників. Купичів,1930-ті рр.

Поступово традиційно москвофільські настрої чехів трансформувалися у прорадянські (від 1926 р. у Купичеві діяв осередок КПЗУ) Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область /ред. П. Торонько. -- К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. -- С. 710.. З огляду на це, село спокійно сприйняло прихід Червоної армії у вересні 1939 р. В той час декілька сімей польських урядовців з Купичева було депортовано (зокрема, родини війта Грабовського, землевласників Поморських та начальника поліційного постерунку Вітовського) Ольховський І. Кривава Волинь... -- С. 113.. Водночас, з чеської громади була виселена лише одна сім'я -- Вацлава Лешнера. Співчуваючи полякам, чехи дозволяли їм забрати з собою максимум майна, за що зазнали критики з боку районного радянського активу Купчинський М. Купичів -- минуле і сучасне... -- С. 48..

До німців чеська громада також поставилася лояльно. Пригощали солдатів пивом та накрили святковий стіл.

У перші тижні німецької окупації в Купичеві було утворено поліційну дільницю та дві сільські управи -- українську та чеську. Останню очолював Бо- гуслав Кучер.

Із запровадженням німцями примусового вивозу молоді на роботи до Німеччини чехи намагалися влаштувати своїх співвітчизників на державну роботу у містах. Проте наштовхнулись на сильну протидію поляків, які контролювали окупаційну адміністрацію. За словами очевидців цих подій, через це частина чехів орієнтувалася на союз з українцями Спогади Леґнер Ємілії Йосипівни, 1905 р.н., уродженки с. Купичів Турійського р-ну. Записано 2 квітня 2005р. Антонюком Я. М. // Особистий архів автора..

Керівництво ОУН(б), як свідчить рішення військової конференції у жовтні 1942 р., також намагалося заручитися їхньою підтримкою Поляки і українці між двома тоталітарними системами 1942--1945. Невідомі документи з архівів спеціальних служб. -- Т. 4. -- Частина перша / Упор. Б. Ґронек, С. Кокін та ін. -- Варшава; Київ, 2005. -- С. 208.. Нерідко чехи та оунівці співпрацювали. Наприклад, восени 1942 р. у чеській сім'ї в Купичеві мешкав Ковельський окружний провідник ОУН Сергій Манько-`Ящур' Архів Управління СБ України у Волинській обл. -- Ф. П. -- Спр. 5455 -- Арк. 35..

У цей час чеський поет Йосеф Томан-Томанек з Купичева написав свої проукраїнські патріотичні вірші Томан-Томанек Й. Квіти гніву... -- 64 с..

Дружиною суспільно-політичного референта Ковельської округи ОУН, редактора підпільного часопису «Інформатор» Теодора Шоломницького-`Федора Одрача' була чешка з Купичева, де він певний час мешкав. Згодом її з 14-річним сином схопили поляки та утримували як заручників. Лише у 1946 р. їм вдалося виїхали до Чехословаччини Марчук І. Короткий життєпис Федора Одрача // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУкраїни; Центр досліджень визвольного руху. -- Львів, 2004. -- Зб. 4. -- С. 25..

Брат голови чеської Купичівської сільської управи Юзеф Кучер навесні 1943 р. перейшов до УПА. Певний час він очолював школу мінерів, а згодом командував роєм кавалерії загону ім. Богуна. Декілька чехів працювало у господарських майстернях загону УПА «Січ» в с. Вовчак Турійського р-ну Спогади Леґнер Емілії Йосипівни....

Автори тогочасних звітів УПА доповідали, що чехи охоче допомагають повстанцям та виконують покладені на них господарчі обов'язки Стародубець Г. Українське повстанське запілля (друга пол. 1943 -- поч. 1946років). -- Тернопіль, 2006. -- С. 112..

За даними Єви та Владислава Семашків, у квітні 1943 р. представники чеської підпільної організації «Актив»» відмовилися співпрацювати з УПА. Після цього українські повстанці, на думку вказаних авторів, стратили сім чехів Ольховський І. Кривава Волинь. Книга друга... -- С. 113., серед яких були Вацлав Горак, Владислав Урбан, Мірослава Новотна, Йозеф і Франтішка Кердови та ще двоє невідомих Tosner S. Kupicov se branil // Zpravodaj Sdruieni Сесій z Volyne a jejich pratel. -- 1992. -- 2 listopada..

Ця інформація викликає сумнів, адже УПА цінувала дружні відносини з чехами, тому така незначна обставина не могла змінити її планів. Проводити терор відносно традиційно мирних чехів у повстанців не було підстав. Чехи продовжували лояльно ставитися до УПА. Наприклад, у травні 1943 р. в Купичеві підрозділ українських повстанців зібрав для своїх потреб медикаменти Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі -- ЦДАВО України). -- Ф. 3838. -- Оп. 1. -- Спр. 127. -- Арк. 3.. У звіті суспільно- політичної референтури з Володимирщини за липень 1943 р. повідомлялося: «Чеське населення до українських визвольних змагань відноситься прихильно, воно співпрацює з українцями, підпорядковується нашій організації, а часом бере участь в нашій боротьбі» Польсько-українські стосунки в 1942--1947роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. /упор. В. М. В'ятрович. -- Т. 1. Війна під час війни. 1942--1945. -- Львів, 2011. -- С 227--228..

Окрім цього чехи намагались примирити ворогуючі у той час українську і польську сторони. Через своїх представників -- ксьондза Бонавентуру Бушминського, директора школи Вільгель- ма Скоморовського та начальника пошти Сєкерського, -- чехи намагалися організувати переговори між УПА та поляками. Так, 17 липня 1943 р. між Купичевом та Літином, на хуторі біля будинку Івана Печерука, зустрілися дві делегації. З української сторони представниками були начальник штабу «Січі» Погребняк-`Коршун' та двоє організаційних провідників ОУН. Очевидно, що однією з умов проведення переговорів було припинення збройних нападів УПА, адже 16 липня 1943 р. сотенний Микола Марценковський- `Чорний' звільнив ув'язнених в с. Сушибаба поляків, а в с. Сви- нарин відпустили польського вчителя Станіслава ДодулевичаОльховський І. Кривава Волинь. Книга друга... -- С. 17--18.. На жаль, домовитися про припинення кровопролиття не вдалося.

Надалі «Актив» почав налагоджувати контакти з польською «пляцувкою» у с. Засмики Ковельського р-ну. За версією Станіслава Тошнера, безпосередньою причиною переходу чехів на польську сторону було вбивство українцями чеської сім'ї Вирлових з сусіднього с. Туличів. Однак, за однією з версій, у цьому випадку мала місце провокація. Іван Пущук стверджує, що ці особи загинули під час каральної операції на село відділу СС та польської поліції з Ковеля, а не від рук українцівПущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938--1944ро ків. Турійський район. -- С. 91..

Як засвідчують документи, повстанці намагалися захистити цивільне населення (в тому числі чеське) від німців. У політичному звіті з терену «Болото»» (Ковельщина) зазначається: «Дня 24 липня 1943 р. в села Туличів, Літин і Радовичі виїхали німці силою до 500 людей на 100 автах. Спалили ціле село Туличів, половину села Літин і 50 господарств в Радовичах. Вбили кількасот цивільних людей, переважно стариків і дітей. Тоді поспіли повстанці й почали обстрілювати німців з гарматки, крісів і кулеметів. Вбито поверх 100 німців і знищено 10 авт. По стороні повстанців було 22 вбитих. Німцям помагали в бою літаки і вони вдержались в тих силах до вечора, а ввечері під натиском повстанців відступили з награбованим майном. Між німцями було багато поляків. Трупів не можна було розпізнати, бо були дуже змасковані» ЦДАВО України. -- Спр. 3838. -- Оп. 1. -- Спр. 127. -- Арк. 4.. За іншими даними, того дня в урочищі Абісінія поблизу с. Літин німці втратили від 84 до 100 осіб. Було захоплено кілька вантажівок, польову кухню та радіостанцію Ольховський І. Командир «Сосенко» // Українська газета. -- 2008. -- 18--31 грудня.. Очевидець подій Петро Цехош, який дивом врятувався від загибелі (куля пройшла навиліт через шию) згадував, що карателі розмовляли між собою польською мовою Спогади Цехоша Петра Степановича, 1934 р.н, уродженця с. Зугмунтівка Турійськогор-ну, мешканця м. Українка Обухівськогор-ну Київськоїобл. Записано 20 січня 2013р. Антонюком Я. М. // Особистий архів автора..

У той час поляки поширювали серед чехів чутки, нібито німці за доносом українців повинні були знищити Купичів, а лише помилково спалили Туличів. Це ж підтверджує книга Семашків, де лише замість липня чомусь названо 23 серпня 1943 р.. Тісні зв'язки «Активу» з іншою підпільною чеською протинімецькою організацією «Бланік» робили ці чутки доволі правдоподібними.

Причину утвердження позицій польського підпілля у Турій- ському р-ні, зокрема, чеському Купичеві, пояснюють протоколи допитів керівника Військової округи «Тури» Юрія Стельмащука- `Рудого': «Знищення поляків повинно було відбутися з 25-го на 30-те серпня 1943 р. Завдання було виконане в усіх районах, крім Турійського. `Сосенко' доручив провести акцію `Бескиду', але той не наважився напасти на уже створений та озброєний півтисячний польський загін...».

Однією з причин відступу був несподіваний удар 31 серпня 1943 р. в тил силам УПА, поблизу с. Грушівка Ковельського р-ну, підрозділу Армії Крайової поручника Владислава Чермінського- `Яструба'. Колишній вояк УПА Анатолій Домарницький згадуав: «Перемучена і виснажена голодом та холодом розвідка дала знати про небезпеку аж тоді, як на віддалі 200 метрів ззаду нас застукали ворожі кулемети. Почався нерівний бій на невигідних дуже для нас позиціях. Поляки рушили в атаку. Їх -- сила велика, нас -- лише сотня. Від дерева до дерева, відстрілюючись, почали ми лишати позиції. Вдалося вирватися з поля бою лише горстці юнаків. Востаннє зобачив я тоді пошматовані тіла чотового `Чорного' і ройового `Корча', а побіч них тіла стрільця `Шаблі' та інших своїх друзів. Коли я добігав до головного штабу, здавалося мені, що пройшов день, але це було лише кільканадцять хвилин. Сотня за сотнею рушили на помсту, але було запізно» Домарницький А. Волинь у боротьбі за волю України // Бюлетень ОУН в Австралії. -- 28 червня 1992. -- № 11. -- С. 3--5.. За польськими даними, у тому бою загинуло близько двадцяти повстанців та один вояк АК. Дані УПА про втрати, на жаль, невідомі.

Про дальший хід польсько- українського конфлікту на Ту- рійщині Юрій Стельмащук свідчив: «У жовтні 1943 р. на Волинь приїздив командуючий Північної округи -- `Клим Савур', який наказав знищити поляків Турійсько- го р-ну. Я зібрав 400 чоловік, але цього разу поляків врятували німці. До Турійська прибуло півтори тисячі солдат для боротьби з УПА. Мій заступник `Вовчак' вів з ними триденний бій в районі сіл Радовичі і Літин. Так як сили були нерівні, він змушений був відступити».

Внаслідок боїв 7--9 вересня 1943 р. під Радовичами під впливом агітації УПА дезертирувало 13 солдат зі складу литовського гарнізону Купичева. Через небезпеку остаточного розкладу підрозділу, німецьке командування наказало йому негайно по вернутися до Ковеля. Після цього, з метою захисту містечка, 9 вересня 1943 р. чехи відправили свою делегацію на чолі з пастирем Яном Єлінеком, до коменданта Ковельського ін- спекторату АК у с. Засмики. На переговорах вони домовилися про взаємодію Tosner S. Kupicov se branil // Zpravodaj Sdruieni Сесій z Volyne a jejich pratel. -- 1992. -- 2 listopada..

Увечері 11 листопада 1943 р. Купичів зайняли відділи поручників АК Владислава Чермінського-`Яструба', Міхала Фіалки-`Сокола' та Станіслава Кандзелеви-`Кані'. З цього часу містечко стало головним осередком АК на Ковельщині. На його території розміщувалися штаби, шпиталі та навіть радіостанція, яка через Варша- Шум Олексш-`Вовчак' ву підтримувала зв'язок з польським еміграційним урядом Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938--1944років. Турійськийрайон... -- С. 97.. Також з нього проводилися каральні операції щодо місцевого українського населення.

У листі коменданта округи Ананія Закоштуя-`Василя' до командира відділу УПА Олексія Шума-`Вовчака' від 11 листопада 1943 р. зазначалося: «Організаційна робота є неможливою з огляду на поляків, котрі поширюють свої дії з с. Купичева на околишні села: Клюськ, Гаруша, Задиби, Радовичі, Чорніїв, Новий Двір, Озеряни, Сушибаба, Літин, Дожва, Каролінка та ін. В згаданих селах ляхи грабують майно і мордують населення, котре масово втікає в південні частини району» Літопис УПА. Нова серія / ред. рада П. Сохань, П. Потічний [та ін.] -- Київ; Торонто. -- Т. 11: Мережа ОУН(б) та запілля УПА та території ВО «Заграва», «Турів», «Богун» (серпень 1942 -- грудень 1943 рр.) Документи і матеріали. -- 2007. -- С 114..

Незважаючи на співпрацю з поляками, у першій хвилі винищення місцевою «пляцувкою» українців чехи участі не брали.

Як згадує мешканка с. Купи- чів Олена Піснюк (Заславська), «коли німці залишили село, його захопили поляки з Засмик (Ковельський р-н)... Українці стали втікати. Але не всі. Деякі осталися -- і тоді поляки почали їх вбивати. Через тиждень чи два тижні вони стали палити українське село. Чехів поляки не зачіпали»45 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938--1944років. Турійськийрайон... -- С. 93.. Серед поляків, які керували винищенням місцевих українців, був уже згадуваний директор школи Вільгельм Ско- моровський Спогади Купчинської Юлії Тимофіївни, 1931 р. н, уродженки та мешканки с. Купичів Турійського р-ну. Записано 5 вересня 2007р. Антонюком Я. М. // Особистий архів автора.. конфлікт військовий армія колонія

Жертвами поляків стали переважно літні люди, які не захотіли втікати. Згідно з довідкою Купичівської сільської ради за 1944 р., від рук «польських націоналістів» загинуло 43 мешканці. Серед них була чешка Віра Свобода, а також поляки Вацлав і Льодзя Врубелі, які підозрювалися у співпраці з УПА Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938--1944років. Турійський район... -- С. 96; Ольховський І. Кривава Волинь. Книга друга... -- С. 121; Купчинський М. Купичів -- минуле і сучасне: історико-краєзнавчий нарис. -- С. 53..

12 листопада 1943 р. курінь УПА Порфирія Антонюка-`Сосенка' за підтримки двох гармат, а також групи селян з косами та вила ми розпочав наступ на Купичів. Сліди обстрілу ними польського костелу збереглися донині. Бій тривав від обіду до пізнього вечора. Відкинути повстанців відділам АК вдалося лише поблизу будинку Боярського. Значно допомогли цьому збудовані раніше німцями траншеї та бункери, а також неорганізованість наступаючих Ольховський І. Кривава Волинь. Книга друга... -- С. 114..

У хроніці підстаршинської школи загону ім. Богуна про цю операцію повідомляється: «13. ХІ.43 р. перша чота під командуванням чотового `Крука' виїжджає на Купичів на польську банду, де в порозумінню з іншими відділами ведуть наступ. В тому часі польська банда, яка зайшла в с. Засмики, приходить на допомогу і розбиває 19.ХІ.43 р. нашу заставу з півночі в с. Чорніїв. Після кількагодинного бою ми відступили. Як нам донесло цивільне населення, яке нам сприяє, ворог втратив від 50 до 60 вбитими і багато пораненими. В нашій чоті було двоє ранених». За іншими даними, загинуло три стрільці з чоти `Степового' та двоє отримали поранення Сергійчук В. Трагедія Волині. -- К, 2009. -- С. 155..

«Хроніка бойового життя підрозділів загону ім. Богуна для Української пресової служби 1943--1944 рік», складена `Волоцюгою', повідомляє: «Дня 12.ХІ.43 р. в містечку Купичеві відбувся бій з польськими грабіжниками; вбито 8-х ляхів, з нашої сторони 3-х вбито і 2-х легко поранено» ЦДАВО України. -- Ф. 3939. -- Оп. 1. -- Спр. 32. -- Арк. 26.. Командир сотні `Бескид' звітував, що здобув у бою під Купичевом три гвинтівки, два нагани та знищив шістьох поляків. У зв'язку зі «стратегічною важливістю цього пункту», він пропонував додатково скерувати до нього чоту з с. Блаженик, яка б блокувала поляків зі сторони с. Радовичі Турійського р-ну Там само. -- Ф. 3838. -- Оп. 1. -- Спр. 35. -- Арк. 38..

Після цих подій чехи з навколишніх сіл переїхали до Купичева та почали озброюватися. Так, вони закупили в угорського гарнізону м. Ковель 150 гвинтівок, набої до них, кілька пістолетів та кулемет. Групу самооборони з 32 осіб очолили Богуслав Яєдвін та Олександр Духачек Tosner S. Kupicov se branil // Zpravodaj Sdruieni Сескй z Volyne a jejich pratel. -- 1992. -- 2 listopada; Купчинський М. Купичів -- минуле і сучасне: історико-крає- знавчий нарис... -- С. 57..

Збереглися свідчення, що у листопаді 1943 р. незначна частина чехів брала участь у нападах на українські села. Мешканець с. Дожва Турійського р-ну Петро Бондарчук згадував, що чехи з його села, Прокупа,

Яроушек, Прохацький та Ми- ловш, які переїхали до Купи- чева, забили українця Люкляна Бондарчука з дружиною, а їхній будинок спалили Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938--1944ро- ків. Турійський район. -- С. 91.. Проте подібні випадки були поодинокими.

Відділи УПА й надалі не полишали спроб захопити «пляцувку» АК. Наступний штурм відбувся 21 листопада 1943 р. У ньому повстанці використали саморобний панцерник на тракторних гусеницях з танковою баштою, споряджений малокаліберною гарматою. Танк зламався, а на допомогу полякам з Засмиків прибули відділи АК Владислава Чермінського-`Яструба' та Міхала Фіалки- `Сокола', які ударили в тил повстанцям. Не маючи змоги продовжувати наступ, повстанці відступили.

У хроніці сотні УПА ім. Мазепи, складеної заступником командира сотні `Соколом', повідомляється про цей штурм Купичева: «Дня 21.ХІ.43 р. перша сотня `Орлика' виступила в наступ на поляків в м. Купичів. Втрачено крісової амуніції 985 штук. Стрілен автоматами 175 штук. На полі бою оставлено танку з браку горючого, танка зостала знищена нашими козаками `Котляром' і `Василєвом' під вогнем ляхів. Добули гарматку із танку, а танку спалили. Під час цього зістав поранений стрілець `Козак'. В наступі поляків числом 300 осіб, а козаків сотні `Орлика' 50 осіб, не зачіпаючи інші сотні. Бій тягнувся від 9-ї ранку до години 8-ї вечора. В бою ворог втратив понад 175 осіб. З нашої сторони нікого» ЦДАВО України. - Ф. 3939. - Оп. 1. - Спр. 32. - Арк. 56.. Відомо, що рій `Цвіта' у цьому бою знищив 40 ворогів Сергійчук В. Трагедія Волині: Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни. -- Київ: ПП Сергійчук М. І., 2009.- С. 155..

Надалі, щоб ворог не здійснив контрнаступ, повстанці виставили навколо Купичева свої застави. Так, у хроніці підстаршин- ської школи загону ім. Богуна повідомляється: «21.ХІ.43 р. друга чота держала заставу в с. Чорніїв від Купичева, де є польські укріплення, залишені німцями до 18.ХІІ.43 р.».

Про наступний штурм Купичева згадується у звіті військового кореспондента `Запорожця' з загону ім. Богуна: «Із загону кінотчиків виїхало десять козаків, кулеметна тачанка та обслуга тяжкого і легкого мінометів. 24.ХІ.43 р. ця група від'їхала в бій до Купичева, де і провела його» ЦДАВО України. - Ф. 3939. - Оп. 1. - Спр. 32. - Арк. 20.. У звіті кавалерійського відділу загону ім. Богуна повідомляється: «Сотня кінотчиків 24.ХІІ.43 р. від'їхала в боївку з поляками до Купичева. Одна частина сотні заїхала зі сходу, а інша з заходу. Ця частина, яка була з західної сторони Купичева, 25.ХІІ.43 р. наскочила на польську заставу. Кулемет розпочав огонь. Один польський верховець остався забитий та декілька ранені; під сильним наскоком поляків наша чота відступила без жодних втрат». Інший звіт загону ім. Богуна повідомляє: «24.ХІІ.43 р. перша чота під командуванням вишкільного `Чорноморця' виїжджає на Купичів, де разом з іншими відділами мають провести наступ. Чота займає заставу в Літині. 25.ХІІ.43 р. наші війська розпочали наступ. Ляхи під натиском військ `Вовчака' в Засмиках зіткнулися з нашою заставою в Літині. Друга частина ляхів з Купичева, яка йшла їм на поміч, вдарила по наших ззаду. Ми були змушені відступити, залишаючи вбитим ройового `Довбача' і двох ранених, котрих опісля підібрали -- `Сколу' і `Дніпра'». Після цього бою поляки спалили залишки українського Купичева. Загинуло 26 осіб, які раніше не втекли, сподіваючись, що їх ніхто не зачепить через добрі стосунки з чехами та поляками.

Надалі УПА відмовилася від спроб захопити Купичів. Ситуація вимагала реагувати на важливіші загрози. З півночі на базу загону ім. Богуна «Січ», що знаходилася в с. Вовчак Турійсько- го р-ну, насувалися підрозділи дивізії радянських партизан ім. Сидора Ковпака на чолі з Петром Вершигорою. Протягом 26--28 січня 1944 р. «повстанська республіка» була повністю знищена Антонюк Я. Волинська «Січ» -- головна база запілля УПА-Північ в 1943--1944рр. // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Друга світова війна в історичному вимірі» (Житомир, 21--22травня 2010р.). -- Житомир, 2010. -- С. 75--78.. Союзниками радянських партизан у цих боях були вояки 27-ї піхотної Волинської дивізії АК з Купичева Петренко Р. За Україну, за її волю (Спогади) / Р. Петренко; ред. Г. Петренко, передм. Т. Гунчак.-- Торонто;Львів, 1997. -- Літопис УПА. -- Т. 27. -- С. 205.. Невдовзі, 7 березня 1944 р., на хуторі Почекайка поблизу с. Красностав Володимир-Волинського р-ну командир «Січі» Порфирій Антонюк-`Кліщ', `Сосенко' був розстріляний Військовим трибуналом УПА за недбалу організацію оборони та переговори з німцями.

У цей час поляки продовжували організовувати каральні операції на довколишні українські села -- Нири, Дожву, Чорніїв, Осекрів та ін. Під час нападу 26 січня 1944 р. вони вбили чимало купичівських біженців: в с. Маковичі -- Якова Котюка та трирічну Євгенію Тавотну на руках її матері Анастасії Патріарх, що була одружена з чехом; в с. Мочулки -- сліпого діда Кирила Печерука, а у с. Вітоніж -- Дмитра Січкарука⁶¹ Ольховський І. Кривава Волинь. Книга друга... -- С. 115..

Біженець з Купичева Михайло Купчинський згадував про цю операцію поляків: «Ранок. Чути стрілянину. Люди вискакують із домівок і втікають: хто пішки, хто кіньми. В кожного щось у руках: хліб, одяг... Поляки біжать з лісу і на ходу стріляють по людях. То справа, то зліва хтось падає. Одні кричать -- значить поранені, інші піднімаються й біжать далі. Поранених поляки добивають, доколюють штиками, ножами» Купчинський М. Купичів -- минуле і сучасне: історико-краєзнавчий нарис... -- С. 19..

Однією з останніх жертв Купичівської «пляцувки» була Ганна Заславська, яка повернулася у лютому 1944 р. додому за харчами для дітей Ольховський І. Кривава Волинь. Книга друга... -- С. 115.