Роль "особлаґів" в системі радянських концтаборів (1948-1954 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Старший науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»

Ігор Дерев'яний

Виникнення та функціонування системи радянських концентраційних таборів особливого призначення -- «особлаґів» -- спец- таборів (від рос. «лагерь особого назначения») було явищем репресивного апарату тоталітарної системи в період її активної боротьби проти визвольних рухів на території Східної Європи. Особлаґи набули виняткового значення у боротьбі радянського тоталітаризму проти свобод людини на тлі повоєнних світових процесів переосмислення моралі мілітаризму та повернення до гуманізму, принципи якого знайшли своє відображення у Декларації ООН «Про права і свободи людини» (грудень 1948 р.). Вагомого значення особлаґи набули як репресивний засіб проти колишніх учасників українського визвольного руху -- вояків Української Повстанської Армії та членів Організації Українських Націоналістів, що були захоплені в полон радянськими органами державної безпеки та яких від 1948 р. ув'язнювали в особлаґах як особливо небезпечних державних злочинців.

Проблеми функціонування особлаґів мало торкаються в наукових дослідженнях, особливістю яких є загальний розгляд питань виникнення, функціонування та ліквідації особлаґів у структурі системи радянських концентраційних таборівВ'ятрович В. Історія з грифом «секретно». -- Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011. -- 328 с.; Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. -- К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. -- 511 с.; Смирнов М. Б., Сигачев С. П, Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР 1929--1960 // Справочник системы исправительно-трудовых лагерей в СССР / [сост. М. Б. Смирнов. Под ред. Н. Г. Охотина, А. Б. Рогинского]. -- Москва: Звенья, 1998. -- 600 с.; Иванова Г. М. История ГУЛАГа, 1918--1958: социально-экономический и политико-правовой аспекты. -- Москва: Наука, 2006. -- 438 с..

Метою пропонованого дослідження є висвітлення специфіки функціонування особлаґів, особливостей табірного режиму, примусових робіт, норм харчування та медичного обслуговування, неформальних стосунків між адміністрацією таборів із в'язнями та в середовищі політичних і кримінальних в'язнів та вплив вищевказаних факторів на групу політичних в'язнів.

ІТЛ біля копалень ім. Матросова (до 1953 р. -- ім. Берії). Колима,1956 р.

Ці проблеми висвітлені в історичних документах, зокрема питання норм харчування, медичного обслуговування, виняткових заходів адміністрації щодо придушення виступів в'язнів в 1953-- 1954 рр. висвітлені у документах ҐУЛАҐу МВД СССР, МВД СССР та МҐБ СССР -- нормативних актах щодо функціонування осо- блаґів. Вплив згаданих наказів, інструкцій та розпоряджень на політичних в'язнів відображено в мемуарах колишніх українських повстанців -- в'язнів особлаґів або свідків їхньої діяльності інших національностей Пожившие в ГУЛАГе / [Сост. А. И. Солженицин]. -- Москва: Русский Путь, 2001. -- 408 с.; Солженицин А. Архипелаг ГУЛАГ. Т. З. -- Москва: ИНКОМ НВ, 1991. -- 384 с..

Згідно з Постановою Ради Міністрів СССР № 416--159сс від 21 лютого 1948 р. у системі ҐУЛАҐу з'явився новий вид ІТЛ (від рос. Исправительно-трудовой лагерь) -- особлаґ4 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960. -- С. 135, 343.; История сталинского Гулага. Конец 1920-х -- первая половина 1950-х годов: Собрание документов в 7-ми томах. Т. 2. Карательная система: структура и кадры. -- С. 326--327.. Його створення було викликане інтенсивним напливом в'язнів унаслідок посилення боротьби радянських репресивних органів проти визвольних рухів у країнах Східної Європи, зокрема в Західній Україні та Прибалтиці протягом 1944--1947 рр. Колишні повстанці складали нову категорію політичних в'язнів, яких режим вважав небезпечнішими, ніж інтелігенцію. Тому в існуючій системі концтаборів на базі окремих табірних пунктів створювали табори для ізоляції цього контингенту в'язнів.

Головною метою створення особлаґів була повна ізоляція «особливо небезпечних державних злочинців» -- учасників збройного спротиву радянському режимові -- від загалу в'язнів (політичних та кримінальних) ІТЛ, що регламентувалася наказом МВД СССР № 00219 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960. -- С. 135, 555--556; Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. -- C. 363; История сталинского Гулага. Т. 2... -- С. 328--330. від 28 лютого 1948 р. та «Інструкцією про режим утримання в'язнів в спеціальних таборах МВД СССР» від 17 вересня 1950 р. ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 555--567..

У лютому 1948 р. постало п'ять особлаґів: № 1 -- Мінлаґ (адміністрація в м. Інта, Комі АССР), № 2 -- Ґорлаґ (м. Норильськ), № 3 -- Дубравлаґ (с. Темники Комі АССР), № 4 -- Степлаґ (м. Жез- казган, до 1994 р. -- Джезказган, Казахстан), № 5 -- Берлаґ (м. Магадан). У серпні 1948 р. -- особлаґ № 6 -- Речлаґ (м. Воркута, Комі АССР). До 1952 р. було створено такі особлаґи: № 7 -- Озер- лаґ (м. Тайшет, Іркутський край), № 8 -- Песчлаґ (м. Караганда, Казахстан), № 9 -- Луглаґ (с. Долинське, Казахстан), № 10 -- Камишлаґ (с. Ольжерас, тепер м. Междуреченськ, Кемеровська обл.), № 11 -- Дальлаґ (пос. Екібастуз, Казахстан), № 12 -- Во- дораздєллаґ (проіснував протягом 25.10.1952 -- 29.04.1953; с. Мікунь, Комі АССР). Ліміт місткості 6-и спецтаборів складав 145 тис. в'язнів, проте в 1950--1951 рр., -- при 9-и особлаґах, ліміт уже був 275 тис. в'язнів История сталинского Гулага. Т. 2. -- С. 371; Иванова Г. М. История ГУЛАГа... -- С. 300., а в 1953 р. -- 210 тис Епплбом Е. Історія ГУЛАГу... -- С. 364.. Найбільшими з них були Озерлаґ (ліміт -- 45 тис. в'язнів), Речлаґ та Песчлаґ (ліміт -- по 35 тис.) Справочник системы исправительно-трудовых лагерей в СССР... -- С. 344, 353, 368..

Чисельність в'язнів в особлаґах в 1948 р. сягала 57 375 осіб, що складало 2,61 % від загальної кількості в'язнів ҐУЛАҐу, в 1949 р. -- 122 754 (5,21 %), в 1950 р. -- 188 610 (7,36 %), в 1951 р. -- 225 959 (8,94 %), в 1952 р. -- 273 562 (10,1 %), в 1953 р. -- 227 526 (9,2 %), в 1954 р. -- 208 003 (15,7)Усі підрахунки здійснено на основі порівняння даних про кількість в'язнів в ҐУЛАҐу, вміщених у виданні ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960 / [сост. А. И. Кокурин, Н. В. Петров]. -- Москва: Материк, 2000. -- 888 с..

Особлаґи підпорядковувалися ҐУЛАҐу МВД СССР. Виробничою їх діяльністю керували відповідні головні управління МВД СССР -- державні економічні підприємства, що за типом були трестами. В'язнів до цих таборів скеровувало МҐБ СССР, і, відповідно, питання звільнення, переведення на спецпоселення і загалом пересування в'язня за межами концтабору (переважно це стосувалося виконання робіт) регламентувалося та здійснювалося відповідними місцевими органами МҐБ СССР. Лише переведення в'язнів із одного табору до іншого відбувалося за погодженням між МВД та МҐБ СССР ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 556, 557..

З посиленням політичного терору проти антирадянського руху в кінці 1940-х -- на початку 1950-х років відбулися зміни в управлінні особлаґами. У 1949 р. їх було передано у відомство Тюремного управління МВД СССР. А в березні 1953 р., після смерті Сталіна, розпочалися процеси часткової лібералізації суспільно-політичного життя, що відобразилося на системі радянських концтаборів. ҐУЛАҐ було виведено з-під юрисдикції МВД та підпорядковано Міністерству Юстицій СССР ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 793.. 8 лютого 1954 р., згідно з наказом МВД СССР № 0095, особлаґи було передано у відомство ҐУЛАҐу История сталинского Гулага. Т. 2... -- С. 468..

Для утримання в'язнів у таких таборах було розроблено спеціальні інструкції щодо запровадження табірного режиму, який дещо відрізнявся від режиму ІТЛ. У житлових частинах особлаґу запроваджувався режим, близький до тюремного: встановлювалися ґрати на вікнах, двері бараків у нічний час зачинялися на замок, накладалася заборона покидати бараки у неробочий час. Житлової площі на особу в 1948 р. надавали удвічі менше, ніж в ІТЛ -- 1 м.кв. на особу Смирнов М. Б., Сигачев С. П, Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР 1929--1960... -- С. 52.; Епплбом Е. Історія ГУЛАГу... -- С. 363.. Проте в 1950 р. ця норма була збільшена до 1,8 м.кв. ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 558.. У бараках перебувало від 100 до 200 осіб. В'язні спали на двоярусних нарах вагонної системи.

Кожному в'язню надавали спеціальний в'язничний одяг та особистий номер, що його він зобов'язувався носити на зовнішній стороні верхнього одягу: на шапці, грудях та спині. При нумерації в'язнів використовували літерно-цифровий шифр: спочатку зазначалася літера російської абетки, потім цифра від 1 до 100 ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 556.; Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. -- С. 363.. Виклики в'язнів відбувалися за номерами, що створювало видиму дискримінацію людської та громадянської гідності адміністрацією таборів до в'язнів.

До режиму цих таборів належали й особливі умови ізоляції в'язнів від родинного кола, адже побачення із родичами були заборонені. Згідно з інструкцією 1950 р., листування з членами родини відбувалося один раз на три місяці ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 560., проте реально листування відбувалося один-два рази на рік Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. -- С. 364.; Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії... -- С. 83--84; Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... -- С. 77.. Заборонялося листування в'язням, що відбували додаткові покарання у штрафних бараках чи карцерах.

В'язні мали право на отримання посилок від родичів лише за умови наявності спеціального дозволу начальника табору або його першого заступника. Питання видачі такого дозволу узгоджувалося з відділом МҐБ СССР у особлазі і видавалося лише за згодою обох структур (МВД та МҐБ) ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 561.. Вміст посилок чітко регламенто- вувався: дозволяли передачі лише харчів, одягу та постелі, усі інші речі вилучали та без пояснення причин повертали відправнику. Реально такі посилки одержували одиниці, а щодо учасників українського визвольного руху, то майже ніхто з них таких посилок не одержував або через заборони керівництва табору, або, здебільшого, через знедоленість у повоєнні роки родичів в'язня в Західній Україні або на спецпоселеннях, куди їх депортовували карально-репресивні органи радянської влади як «членів сімей ворогів народу» Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... -- С. 87..

Один раз на тиждень у житлових приміщеннях особлаґів відбувалися обшуки на предмет наявності заборонених речей. В окремих випадках відбувалися й особові обшуки в'язнів. Цей обшук проводили керівник табірного підрозділу, оперативний працівник, начальник наглядової служби разом з черговим наглядової групи ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 557..

Передбачалося існування у зонах майстерень з ремонту одягу та взуття для потреб в'язнів. Вони були розташовані в спеціальній зоні, відгородженій від бараків, під строгою охороною, а інструменти видавалися під строгим контролем.

Як і в ІТЛ, в'язнів-чоловіків та в'язнів-жінок утримували в різних табірних частинах.

В'язням заборонялося купувати у межах таборів побутові речі першої необхідності: миючі засоби та предмети гігієни. Дозволяли купувати лише додаткову їжу, при чому не більше як на 75 рублів на місяць. Ці гроші були віртуальні: їх нараховували на особовий рахунок в'язня за виконання примусових робіт. В'язні купували додаткову їжу в спеціальних торгівельних закладах табору -- «ларьках». Лише в січні 1953 р. було здійснено спробу змінити цей порядок. У доповідній начальника ҐУЛАҐу І. Долґіх міністрові внутрішніх справ С. Круґлову запропоновано дозволити в'язням особлаґів витрачати на додаткові харчі не 100 рублів на місяць, а 300 рублів, як це було впроваджено в ІТЛ История сталинского Гулага. Т. 3... -- С. 312--314.. Проте немає жодного документального підтвердження втілення цієї ідеї.

В'язнів цих таборів використовували на особливо важких роботах Смирнов М. Б., Сигачев С. П, Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР 1929--1960... -- С. 52; ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 556.. Серед найпоширеніших були роботи у видобувній промисловості та на будівництві промислових та житлових об'єктів. Виробничі об'єкти чітко закріплювалися за особлаґами, і робота на них в'язнів з інших особлаґів та ІТЛ була заборонена.

Особлаґи мали окрему специфіку виробництва. Виробництво Мінлаґу базувалося на вугледобувній та деревообробній промисловості, будівництві шахт, доріг та обслуговуванні Інтинського комбінату МВД СССР з переробки вугілля. Виробництво Ґорлаґу -- на видобутку залізної руди та вугілля, а також будівництві доріг; Дубравлаґу -- на обслуговуванні Темниківського промислового комбінату ҐУЛАҐу МВД (текстильні, деревообробні та лісохімічні підприємства, виготовлення будматеріалів); Степлаґу -- на обслуговуванні Джесказганського мідного комбінату, видобутку вугілля та каміння, будівництві житлових об'єктів та виробництві речей побуту; Берлаґу -- на видобутку руди, кобальту, золота, вугілля, урану, а також лісозаготівлі; Речлаґу -- на видобутку вугілля, сільськогосподарських роботах та будівництві доріг і промислових та житлових об'єктів; Озерлаґу -- на лісодобувній та переробній промисловості, сільськогосподарській діяльності та виробництві речей побуту; Пєсчлаґу -- на видобутку каміння та вугілля і будівництві промислових та житлових об'єктів; Луґлаґу -- на видобутку бутового каменю, мінеральних фарб, виробництві будівельних матеріалів та кераміки, обробці лісу, сільськогосподарських роботах та житловому будівництві; Камишлаґу -- на вугіль- нодобувній промисловості та житловому будівництві у м. Томську; Дальлаґу -- на видобуванні та переробці вугілля; Водораздєлла- ґу -- на лісодобувній і переробній промисловості та будівництві залізниці Айкіно -- Кослан Смирнов М. Б., Сигачев С. П, Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР 1929--1960... -- С. 324, 204--205, 218, 403, 167, 367, 343, 353, 315, 282, 210, 188..

Протягом 1948--1950 рр. усіма плануваннями та безпосереднім виконанням робіт керували представники МҐБ СCСР. Це було пов'язано зі ставленням влади до в'язнів, яких вважали особливо небезпечними, а відтак такими, що не заслуговують на довіру. Ситуація змінилася 1950 р., коли за наполяганням МВД СССР, за підписом заступника Міністра внутрішніх справ СССР генерал- полковника І. Сєрова, всупереч вимогам МҐБ СССР, адміністрації особлаґів надано можливість «використовувати в'язнів в якості інженерно-технічного персоналу для керівництва виробничою діяльністю на об'єктах робіт» Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 555.. Така зміна відбулася для зменшення фінансових витрат на утримання ҐУЛАҐу, а також для інтенсифікації виробничих та будівельних робіт за рахунок кваліфікованих спеціалістів з числа в'язнів.

Керівниками робочих бригад були в'язні «з числа найбільш дисциплінованих та сумлінних, що відзначилися у роботі» ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 559., що нерідко виконували функції донощиків за певні пільги.

Від 1950 р. встановлювався 10-годинний робочий день, без врахування перерви на обід, чотири вихідних дні на місяць, а також окремі вихідні 1 та 22 січня, 1 та 2 травня, 7 та 8 листопада й 5 грудня.

Колишній в'язень Іван Кривуцький так описував перші дні роботи у Норильську на будівництві школи: «Недалеко від початку вулиці на пустирі, обгородженому колючим дротом, освітленому прожекторами, з вишками для конвою в чотирьох кутах, ми повинні викопати у вічній мерзлоті котловани під фундаменти для першої школи... Нам видали інструменти: ломи, кирки й лопати... Норма, здається, 0,7 кубометра. Я прикинув об'єм і подумав, що це не так багато. Почали довбати. Ґрунт ніяк не піддається, як я думав спочатку. Треба було відколювати по кілька сантиметрів ломом або киркою. Лопатою тільки відкидати» Кривуцький І. За полярним колом... -- С. 16.. Робочі зони були віддаленими від таборів, час на подолання шляху від бараків до місця праці, на перевірку в'язнів за списками на виході та вході до зони -- т.зв. «повірки», а також час, що йшов на видачу та прийом інструментів не враховувався як робочий. Таким чином, час перебування в'язнів поза житловою зоною збільшувався в середньому до 14 годин Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії... -- С. 72.. репресивний концентраційний особлаґ визвольний

Харчова норма в'язня жодним чином не сприяла підтримці його фізичного стану. Щоденною нормою було 750 г спецхліба, рідкий суп з капусти чи з сочевиці, дві ложки каші та чай. Головною стравою в'язня залишався саме спецхліб. Його особливість полягала у складниках, внаслідок чого він був важким та маленьким: при вищевказаній вазі його об'єм становив 10 см3. При невиконанні виробничих норм у таборах застосовували т.зв. «штрафний пайок», що становив 650 г хліба Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... -- С. 64.. У Степлазі, згадує Володимир-Ігор По- рендовський, один раз на місяць видавали 0,5 кг цукру на в'язня, проте такий нераціональний розподіл призводив до загострення шлункових хвороб та ще більшого виснаження і так ослаблених в'язнів.

У 1949 р. було знижено денну норму хліба на 50 г. Це стосувалося не лише ІТЛ, а й двох управлінь особлаґів: Речлаґу та Ґорлаґу ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 541, 552..

Занижені норми харчування, недостатні для оптимального відновлення фізичних сил в'язня, призводили до виснаження та хвороб, що ставало причиною аварій та травм на виробництві.

В особлаґах протягом 1948--1950 рр. медична допомога була мінімальною, оскільки спеціалізованих медичних частин (т.зв. «інвалідних таборів») жодною інструкцією передбачено не було Епплбом Е. Історія ГУЛАГу... -- С. 364.. Натомість існував оздоровчий пункт, де надавалася перша медична допомога. Порядок надання медичної допомоги жодною інструкцією не регламентовано, окрім порядку «санітарної обробки» новоприбулих в'язнів та 21 доби карантину. Лікування в'язнів відбувалося вільнонайманими лікарями медпункту табору на власний розсуд, в залежності від кваліфікації ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 564--65.. Умовою невиходу на роботу слугувало рішення лікаря медпункту табору після обстеження в'язня при наявності у нього високої температури або хвороби, що загрожувала епідемією. У таких випадках в'язень залишався в окремому бараці, проте належного лікування він не отримував. В інших випадках -- виходили на роботу. В'язень Ґорлаґу Ганна Заячківська-Михальчук згадує, що на роботи виходили навіть хворі на цингу Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії... -- С. 71.. Лікарі при перевірці в'язнів, що скаржилися на хворобу, на власний розсуд визначали придатність хворого до роботи. В'язень Алєксандр Кропочкін згадував, що в 1949 р. у Степлазі його із хворими та опухлими суглобами було відправлено на важкі роботи з видобутку каменю в кар'єр. Про рівень лікування свідчить його цитата: «Хвороба в таборі -- це прощавання з життям. “Доходяга”, “фітіль”, “дерев'яний бушлат” в кінці кінців незворотні». Найпоширенішими хворобами серед в'язнів були дистрофія та туберкульоз, при чому обидві були наслідком невідповідності норми харчування в'язнів виконуваній роботі. Не усіх в'язнів, хворих на вищевказані хвороби, відправляли на лікування. Лікуванню підлягали лише важкохворі в'язні із 2-м ступенем дистрофії та середньою формою туберкульозу або захворюваннями серця. У випадку захворювання легшої форми в'язні виходили на роботу.

Ситуація змінилася у 1950 р., коли внаслідок кількаразових вимог з боку МВД СССР у зонах концтаборів було сформовано медичні частини, що мали стаціонарні відділення. Тоді фізично ослаблених в'язнів (т.зв. «доходяг») за згодою лікаря могли на кілька днів переводити до стаціонару. Проте були випадки, коли хворих забирали на роботи в залежності від суб'єктивної волі лікаря або начальника медчастини. Від 1950 р. хворих на туберкульоз та дистрофію, незалежно від стадії хвороби, госпіталізували. 18 лютого 1949 р. введено в дію наказ ҐУЛАҐу № 9/5 про дострокове звільнення смертельно хворих в'язнів. Згідно з цим наказом, в 1955 р. було звільнено М. Дужого (секретар президії та в.о. голови президії УГВР), що помер через 12 днів після звільнення. Все це звело показник смертності в особлаґах до мінімуму, наприклад, у грудні 1952 р. він становив 0,01% История сталинского Гулага. Т. 4... -- С. 125..

Наслідком важких фізичних робіт у складних природних умовах, невідповідного харчування та відсутності належного медичного обслуговування було погіршення стану здоров'я в'язнів, що призводило до прогресування хронічних захворювань та до пришвидшення смерті.

Окремим способом тиску на в'язнів були покарання за порушення таборового режиму та трудової дисципліни. До цих порушень часто зараховували невиконання необґрунтованих та неможливих до виконання вимог представників адміністрації, наглядачів та конвоїрів. До порушень належали також наближення до попереджувального паркану -- т.зв. «запрєткі» -- забороненої зони, що становила 2 м від табірної огорожі -- в зоні таборового підрозділу, а також наближення до вартового або конвоїра ближче ніж на 10 м ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 559..

Покарання за порушення мали різні види: 1) позбавлення права користуватися «ларьком» від 2-х до 3-х місяців; 2) позбавлення права листування з родичами терміном від 6 місяців до 1 року; 3) переміщення в'язня до штрафного бараку терміном від 2-х до 6-ти місяців; 4) ув'язнення у карцері від 5-ти до 15-ти діб ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 563..

Ізолятори були двох видів: штрафний барак із загальними камерами місткістю від 15 до 20 осіб та карцер із одиночними камерами з додатковим парканом із колючого дроту, розташовані у штрафній зоні табірного відділення. Обидва види ізоляторів будувалися з каменю або дерева Там само. -- С. 557.. Ув'язненні у штрафному бараці не звільнялися від примусових робіт Там само. -- С. 559.. Їх використовували на особливо важких роботах. І. Кривуцький, описуючи свою роботу під час перебування у штрафному бараці в грудні 1949 р., наводить дані про погодні умови, під час яких його примусили розчищати від мерзлого снігу дорогу: більш ніж 40-градусний мороз при холодному вітрі більше 10 м/с. Норма розчищеного снігу була встановлена для нього у розмірі 55 м.куб. Робочий день тривав 8 годин без перерви на обід, а харчова норма в кінці робочого дня була мінімальною: 500 г хліба, суп, дві ложки каші та чай Кривуцький І. За полярним колом... -- С. 61.. У Степлазі штрафна норма хліба становила 400 г Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... -- С. 64..

Одиночні камери у карцері були обладнані підйомними нарами, що опускалися лише на шість годин на добу в нічний час; постелі не видавали ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 564.. Камера мала заґратоване вікно розміром 60 х 60 см. Двері камери були постійно зачинені та мали очний отвір для нагляду за в'язнем і дверцята для передачі їжі. До харчового раціону штрафника входили 300 г хліба та горня окропу на добу, а один раз на три доби -- рідка страва.

Охорону в'язнів особлаґів під час конвоювання до місць робіт здійснювала не воєнізована охорона (ВОХР), до якої входили відставні співробітники карально-репресивних органів радянської влади та військовослужбовці радянських військ, як це було в ІТЛ, а окремі частини конвойних військ МВД СССР -- спеціалізоване формування, що було незалежним від табірної адміністрації і підпорядковувалося не ҐУЛАҐу, а безпосередньо МВД Смирнов М. Б., Сигачев С. П, Шкапов Д. В. Система мест заключения в СССР 1929--1960... -- С. 52, 72..

У житлових та виробничих зонах концтаборів нагляд за поведінкою в'язнів здійснювала внутрішня наглядова служба, особовий склад якої комплектувався із числа комуністів та комсомольців місцевого партійного активу, що мали досвід відповідної служби⁵¹ ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960. -- С. 557..

Неодноразовими були випадки свавілля охорони таборів, коли вояки убивали в'язнів, трактуючи їхні дії як втечу чи порушення «запрєткі», перетинання якої вважалося спробою втечі. У Ґорлазі був випадок, коли охоронець убив в'язня, а потім перетягнув його труп за заборонену зону Заячківська-Михайльчук Г. Заручниця імперії... -- С. 104.. У Степлазі 1951 р. вояки ВОХР кинули в'язневі пачку сигарет у заборонену зону і пообіцяли не стріляти в нього, щоб він міг забрати її собі. Коли в'язень спробував дотя- нутися до сигарет та перетнув «запрєтку», охоронець вбив його Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... -- С. 108.. Подібне свавілля спостерігалося і на виробництві, коли в 1949 р. в Озерлазі під час вирубки лісу на визначеній ділянці заборонену зону було позначено гілками, а не колючим дротом. Один із в'язнів, збираючи гілки для вогнища, згідно з наказом бригадира, наблизився до уявної огорожі і був убитий охоронцем за 1,5 м від неї. До помираючого підійшов в'язень-священик і також був убитий охоронцем Княжицький А. На дні СССР... -- С. 1І3..

Конвоїри знущалися з в'язнів під час провадження в'язнів на роботу або з неї. Процес конвоювання супроводжувався нецензурними лайливими спонуканнями на адресу в'язнів Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... -- С. 83.. Попередження конвою «Крок вліво, крок вправо, стрибок на місці розцінюються як спроба втечі! Розстріл на місці!» були не просто нормою виконання службових зобов'язань, а й прямою погрозою розправи.

Попри те, що у особлаґах, згідно з офіційними документами, кримінальних в'язнів (мовою таборового жаргону -- «урків», «ур- каганів», «блатарів») не мало бути, окремі групи таких в'язнів сюди прибували. Адміністрація ІТЛ «закривала очі» на свавілля кримінальних щодо політичних, своєю чергою кримінальні, залякуючи політичних, встановлювали бажану для адміністрації дисципліну. В особлаґах групи кримінальних в'язнів були у меншості -- 1 до 5, таким чином кількість політичних сягала 70 % ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 656.. Представники адміністрації таборів призначали «урків» на полегшену роботу, переважно в межах табірної зони, за виконання робочої норми видавали повний харчовий пайок Княжицький А. На дні СССР... -- С. 169.. Таким чином кримінальні в'язні мали кращий фізичний стан, щоб виконувати своє головне призначення -- підтримувати «дисципліну» та порядок в особлаґах.

Адміністрація особлаґів толерувала звичний для кримінальних спосіб життя: крадіжки речей політичних, психологічні цькування й фізичні знущання, а часом і вбивства В намисті з колючого дроту. Спогади жінок, в'язнів ГУЛАГу... -- С. 85, 149; Епплбом Е. Історія ГУЛАГу... -- С. 229, 236--237.. Ці явища були характерними і для ІТЛ, проте набули особливих форм саме в особла- ґах. Оскільки кількість кримінальних в'язнів була малою і чинити силовий тиск вони не мали змоги, в особлаґах їх використовували для донощицтва на політичних (на табірному жаргоні донощиків називали «суками»).

У Ґорлазі в 1949 р. зафіксовано випадок цькування, що був не поодинокий: «Крім бригадира, у їдальні “підтримував порядок” якийсь Закандикін -- справжній дикун, зовсім озвірілий. Низького зросту, кремезний, обличчя широке з виступаючими вилицями. Не був навіть бригадиром. Його весь час цькували на людей. В їдальні бігав з ломом поміж столами і бив по спині, кого попало» Кривуцький І. За полярним колом... -- С. 17..

Вид на Магадан в 1940-1950-х рр.

Загалом важкі побутові умови, режим, примусова праця та цькування в'язнів мали на меті підрив не лише фізичного, а й психологічного стану людини: вселити почуття безнадії та приреченості. І. Кривуцький так описує свої почуття в січні 1949 р. у Норильську: «Запам'яталися епізод і дата 31 січня 1949 року. Працюю вже три місяці в таких [важких -- І. Д.] умовах. Усвідомлюю і відчуваю, що фізичні сили й настрій падають. Кудись поділась любов до життя, думи про опір злим силам, мрії про боротьбу. Я вже ні про що не думав, тільки як би поїсти та поспати і зберегти, де можна, хоч трохи фізичних сил» Кривуцький І. За полярним колом... -- С. 22.. В'язень Степлаґу В.-І. Порендовський описує цей стан таким чином: «З кожним днем було чимраз гірше, з кожним днем люди ставали чимраз слабші, а бригадири -- щораз то лютіші» Порендовський В.-І. У кігтях Степлаґу... -- С. 77.. Такий апатичний стан в'язнів забезпечував адміністрації бажану дисципліну, проте призводив до швидкої смерті в'язнів.

Після смерті Й. Сталіна та проголошення амністії, внаслідок якої було звільнено бл. 1 млн. в'язнів, переважно неповнолітніх, жінок та кримінальних елементів, в'язні особлаґів очікували змін табірного режиму. Проте ситуація не змінювалася, тому актив в'язнів -- колишні вояки УПА, члени ОУН і учасники литовського резистансу ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 568, 576, 654., організував т.зв. «зеківську революцію» -- низку повстань політичних в'язнів особлаґів Ґорлаґу та Воркути в 1953 р. та Степлаґу в 1954 р.

Приводом для цих повстань стало неодноразове несанкціоноване використання вогнепальної зброї конвойними військами проти в'язнів. Так, у Степлазі приводом виступу став розстріл конвоїром Калімудіним колони в'язнів 15 травня 1954 р., внаслідок чого 18 осіб було вбито, а 33 -- поранено В'ятрович В. Історія з грифом «секретно». -- С. 191., використання кримінальних в'язнів для залякування політичних, як це сталося у Норильську (Ґорлаґ), коли 21 травня 1953 р. в 2-е табірне відділення за вказівкою начальника генерала І. П. Сємьонова для втихомирення в'язнів було переведено групу кримінальних, озброєних ножами. Внаслідок цього відбулася різанина із багатьма жертвами Там само. -- С. 186.. Усі вищевказані повстання об'єднувала форма протесту в'язнів -- страйк та відмова виходу з житлової зони концтаборів. Адміністрацією концтаборів та МВД СССР було використано різноманітні засоби придушення виступів в'язнів, зокрема й виняткові. Головним своїм завданням адміністрація бачила перевести в'язнів з бараків, погрупувати їх на менші групи по 100 осіб, для того щоб арештувати активних учасників та організаторів повстань ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 570, 571.. Втілюючи в життя такий план придушення, представники адміністрації здійснювали радіотрансляції промов керівників або членів спеціальних комісій МҐБ СССР (у Ґорлазі виступав керівник урядової комісії полковник Міхаіл Кузнєцов, Речлазі -- начальник управ- лінння генерал-майор Алєксандр Дєрєвянко, а в Степлазі -- начальник ҐУЛАҐу генерал-лейтенант Іван Долґіх), завданням яких було залагодження питання виступів в'язнів та повернення звичної ситуації у особлаґах. У цих промовах в'язнів запевняли, що їхні вимоги будуть узгоджені з керівництвом СССР та виконані. На в'язнів окремих відділень це мало свій вплив: у 1-у відділенні

Лісоповал

Ґорлаґу переконані промовою в'язні самі видали адміністрації організаторів; те саме відбувалося в 16-у відділенні Речлаґу.

Наступним етапом було введення неозброєних охоронців та наглядачів таборів у житлову зону з метою арешту організаторів виступів.

Окремим кроком була демонстрація сили адміністрації таборів. У Речлазі озброєну охорону вишикували навколо бараків, що спричинило припинення страйку (так відбулося у 3-й, 4-й та 13-й зонах Речлаґу).

Також у Ґорлазі збільшено «заборонену зону» табору, що мало на меті залякування в'язнів, оскільки відкривало можливість воякам ВОХР використовувати вогнепальну зброю проти страйкарів.

Винятковим явищем придушення повстання є використання водометів у 6-му жіночому відділенні Ґорлаґу та збройне придушення повстання в 1-му відділенні Ґорлаґу та у Степлазі. Для придушення страйку в 6-у відділенні адміністрація використала три пожежні машини, що струменем води від 3-х до 8-и атмосфер розігнали в'язнів, після чого на територію зони було введено охорону табору та ізольовано організаторів страйку.

В 1-у відділенні Ґорлаґу відбулося захоплення військами МҐБ зони з використанням вогнепальної зброї, внаслідок чого 11 в'язнів було убито, 14 важко поранено (з них 12 померло) та 22 особи легко поранено. Під час придушення повстання у Речла- зі адміністрація намагалася використати пожежні машини, як це відбувалося у Ґорлазі. Проте в'язні напали на обслугу машин. Тоді охорона розстріляла в'язнів, унаслідок чого 42 в'язні загинули, 135 було поранено.

Повстання у Кенґірі (Степлаґ) було придушене з використанням військової техніки. 21 липня до табору прибув перший відділ МВД: 5 танків Т-34, 1700 солдатів та 89 собак. Їх вторгнення у табір 26 липня завершилося смертю 600--700 в'язнів. Опісля розпочалися розправи над керівниками: Герша Келлера, Юрія Кноп- муса та Єгора Случєнкова розстріляно, іншим додали терміни та розпорошили по таборах суворого режиму, зокрема відправили в Берлаґ (район м. Магадана, в народі відомий як табір «Колима») Епплбом Е. Історія ГУЛАГу. -- С. 390; В'ятрович В. Історія з грифом «секретно». -- С. 192; ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918--1960... -- С. 632, 634..

Табори спеціального призначення (особлаґи) виконували в 1948--1954 роках роль головного засобу систематичного репресивного тиску на колишніх учасників антирадянських рухів, зокрема українського визвольного руху. Їх функціонування було спрямоване на ізоляцію, фізичне виснаження, деморалізацію та остаточне знищення індивідуальності в'язня -- морально та фізично. Для виконання цієї мети в особлаґах запроваджено спеціальні правила, що відрізнялися від режиму ІТЛ. Режим в особлаґах був суворий, в'язні виконували важкі фізичні примусові роботи при занижених нормах харчування та неналежному медичному обслуговуванні. Певна лібералізація режиму в особлаґах, що відбулась у 1950 р. (збільшення індивідуальної житлової площі, дозвіл на листування, залучення в'язнів до керівництва виконання примусових робіт, встановлення 10-годинного робочого дня із вихідними днями та покращення медичного обслуговування) не створила оптимальних умов життя для в'язнів. Частково це було спричинено формуванням в системі радянських концентраційних таборів особливої моделі морально-етичних традицій, що була перенесена з ІТЛ на новоутворену систему особлаґів, а також незмінним свавіллям функціонерів адміністративних, слідчих, охоронних органів та сервісних служб системи концтаборів, що було викликане суб'єктивним ставленням до в'язнів. До особливостей цієї моделі слід зарахувати особливості взаємин між в'язнями, засудженими за політичні та кримінальні злочини, що мали форму конфронтації. Активна участь адміністрації таборів у цих процесах проявлялася у нацьковуванні кримінальних в'язнів проти політичних та ігноруванні злочинів перших супроти других. Загалом, система перманентного тиску на ув'язнених не виконала свого призначення, а навпаки, призвела до повстань в'язнів у особлаґах у 1953-- 1954 рр. та, попри придушення виступів, початку ліквідації цього виду таборів в 1954 р.

Анотація

У дослідженні розкрито питання репресивного впливу системи радянських концентраційних таборів спеціального призначення (особлаґів) та умов перебування в них у 1948--1954 рр. на політичних в'язнів, зокрема, колишніх учасників українського визвольного руху (1940--1950-х рр.). Класифіковано методи і засоби тиску та наслідки їх впливу на в'язнів.

Ключові слова: ОУН, ҐУЛАҐ, ІТЛ, МВД СССР, МҐБ СССР, особлаґ.

The research considers how the system of concentration camps for special purposes («osoblags») of USSR and the prison regime in 1948--1954 realized a repressive influence upon political prisoners, who participated in liberation movement in 1940--1950. The researcher classifies the methods and means of pressure and the effects of their impact on prisoners.

Key words: Organization of Ukrainian Nationalists, GULAG (Chief administration of corrective-labor camps and colonies), ITL (corrective-labor camp), MVD (Ministry of Internal Affairs) of the USSR, MGB (Ministry of State Security) of the USSR, osoblag (camp for special purposes).

Размещено на Allbest.ru