"Книга фактів". Історія джерела

Размещено на http://www.allbest.ru/

"КНИГА ФАКТІВ". ІСТОРІЯ ДЖЕРЕЛА

Сергій Рябенко

Адвокат

м. Київ

Анотація

Статтю присвячено "Книзі фактів", одному з джерел вивчення історії боротьби ОУН(б) та УПА за здобуття Української держави у 40-х рр. ХХ ст. Досліджено причини та умови створення "Книги фактів", встановлено її упорядників, подано огляд структури Книги та окремих викладених у ній епізодів боротьби українського націоналістичного підпілля у 1941 1943 рр. Також проаналізовано існуючі концепції щодо "Книги фактів" та наказу Крайового Проводу ОУН(б) на західноукраїнських землях ч. 2/43 від 27 жовтня 1943 р.

Ключові слова: "Книга фактів", ОУН(б), УПА, Крайовий Провід ОУН(б), Закерзоння, Ярослав Старух, Володимир-Ігор Порендовський, Василь Галаса, Друга світова війна, АК.

Sergii Riabenko. The Book of Facts. The history of the source

This article is devoted to The Book of Facts, a source of the studying of the history of the OUN(b) and the UPA struggle for the Ukrainian state in 1940s. The author studies the causes and the conditions of the Book of Facts creation, determines its editors, and also examines the structure of the Book and the separated episodes of the Ukrainian nationalist underground struggle in 1941 1943. Also the existent conceptions of the researchers on The Book of Facts and the order of the Land Leadership of the OUN-B No 2/43 of 27/10/1943 are analyzed.

Key words: The Book of Facts, OUN(b), UPA, the Land Leadership of the OUN(b), Zakerzonnia region, Trans-Curzonia, Yaroslav Starukh, Volodymyr-Ihor Porendovsky, Vasyl Halasa, World War II, AK.

6 лютого 2008 р. під час Громадських історичних слухань "Звинувачення проти "Нахтіґалю" історична правда чи політичні технології" представник Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБ України) Олександр Іщук продемонстрував низку розсекречених архівних документів, які стосувалися антиєврейських акцій у Львові на початку липня 1941 р. Серед іншого було оприлюднено фрагмент архівного документа, який зберігається в одній зі справ фонду № 65 Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі ГДА СБ України). Ф. 65. Спр. Ф 9079. Т. 50. Арк. 130 131. під назвою "До книги фактів" "До книги фактів" фрагмент документа ОУН(б), вилученого КГБ у вбитих членів ОУН [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://memorial.kiev.ua/ dokumenty-proty-falsyfikadj/19-nahtigal-lviv-1941.html (25.12.12).. Цей документ було вшито співробітниками органів держбезпеки Української РСР у середину справи та позначено в описі як "документ на украинском языке", через що він тривалий час залишався непоміченим працівниками ГДА СБ України У Службі безпеки України відбулись Громадські історичні слухання "Звинувачення проти "Нахтіґалю" історична правда чи політичні технології" [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/ article?art_id=74369&cat_id=74549.. український націоналістичний підпілля

Віднайдений документ, за словами тодішнього радника Голови СБ України Володимира В'ятровича, демонстрував, зокрема, як німці реалізовували свою антиєврейську політику, намагаючись закликати українців до проведення єврейського погрому у липні 1941 р., та негативне ставлення до цього з боку ОУН(б) В'ятрович В. Кінець "легенди" про "Nachtigall" [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sbu.gov.ua/sbu/contml/uk/publish/artide?art_id=76643&cat_ id=81484..

Після оприлюднення документа деякі дослідники оголосили його сумнівним або таким, що начебто мав характер підробки Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев? [Електронний ресурс] // Известия. 2008. 11 лютого. Режим доступу: http://izvestia.ru/ news/333214; Дюков А. Были ли бандеровцы антисемитами? [Електронний ресурс] //Комсомольская правда (Москва). 2008. 15лютого. Режим доступу: http://www.kp.ru/daily/24049/103038/; Дюков А. Второстепенный враг. ОУН, УПА и решение "еврейского вопроса". М.: Фонд "Историческая память", 2009. С. 27 29; Рибаков Д. Марко Царинник: Історична напівправда гірша за одверту брехню [Електронний ресурс]// LB.ua. Избранное для всех 2009. 5 грудня. Режим доступу: http://sodety.lb.ua/life/2009/11/05/13147_marko_tsarinnik_istorichna_ napivp.html; Химка І. П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду [Електронний ресурс]// Ліва справа. Портал українських лівих. 2010. 1 березня. Режим доступу: http://livasprava.info/content/view/2290; Химка І.-П. Українське минуле й українське майбутнє // Страсті за Бандерою: статті та есеї / Упоряд. Т.С. Амар, І. Балинський, Я. Грицак. К.: Грані Т, 2010. С. 215..

Зокрема, російський історик Александр Дюков припустив, що оприлюднений документ є підготовчим матеріалом до так званої "Білої книги" ("Книги фактів"), створеним "оунівськими пропагандистами", яким для цього "довелося піти на відверту брехню" Зачем украинские власти пытаются обелить бандеровцев? [Електронний ресурс] // Известия. 2008. 11 лютого. Режим доступу: http://izvestia.ru/ news/333214. Він зазначав, що наведені у документі твердження та дані, зокрема, щодо обставин замаху на Ярослава Стецька, відмови керівників ОУН(б) співпрацювати з нацистами тощо не відповідають дійсності та є брехливими, а сам документ створено у 1943 1944 рр., коли "ОУН сподівалася отримати підтримку з боку США та Великої Британії, для чого потрібно було "очистити" свою репутацію". З огляду на це, документ визначено Дюковим як фальсифікацію Дюков А. Второстепенный враг... С. 27 29.. Джон-Пол Химка також визнав документ сумнівним, припускаючи, що його було написано або переписано після жовтня 1943 р., та піддав критиці представників ГДА СБ України за, начебто, неоприлюднення документа у повному обсязі та вибіркове цитування поза контекстом Химка І.-П. Правильні та помилкові уроки з нахтіґальського епізоду.... У своїх пізніших працях Химка стверджував, що "Книга фактів", до якої відноситься оприлюднений документ, була скомпонована після війни для "коригування" або ж "переписування" сумнівної історичної пам'яті з метою "заперечення того, що будь-які погроми узагалі мали місце на українських теренах під нацистською окупацією", та на цій підставі проголосив її фальшивкою Himka J.-P. The Lviv Pogrom of 1941. Paper for ASN Convention. 2011. April. P. 3; Himka J. P. The Lontsky Street Prison Memorial Museum. An Example of Postcommunist Holocaust Negationism. Paper presented at "Russian and Ukrainian Nationalism: Entangled Histories". 2013. 22 23 April. P. 25; Химка Дж.-П. Дружественные вмешательства: борьба с мифами в украинской истории ХХ в. // Историческая политика в ХХІвеке: Сборник статей. М.: Новое литературное обозрение, 2012. C. 430.. Подібної точки зору також дотримуються Марко Царинник та Пер-Андерс Рудлінґ Рибаков Д. Марко Царинник: Історична напівправда гірша за одверту брехню...; Rudling P. A. The OUN, the UPA and the Holocaust: A Study in the Manufacturing of Historical Myths // The Carl Beck Papers in Russian & East European Studies. 2011. № 2107. P. 14 15.. За твердженням Андрія Портнова, "одразу після війни ОУН видала "Книгу фактів", де вмістила сфальсифікований наказ не брати участі у погромах" Портнов А. Чи готова Україна дорослішати? Нотатки про Голокост в історичній пам'яті та історичній політиці [Електроннийресурс]. Режим доступу: http:// teatrnn.pl/sprawiedliwi/ua/node/477.

Вказані вище дослідники пов'язують створення цього документа та загалом "Книги фактів" з наказом чи то так званим "директивним розпорядженням" Крайового Проводу ОУН на західноукраїнських землях від жовтня 1943 р. На думку Дж.-П. Химки та Тараса Курила, на підставі цього "розпорядження" здійснювалося "ідеологічно вмотивоване "опрацювання" джерел" та було наказано розпочати "спеціальну збірку документів, які б твердили, що протижидівські погроми і ліквідації проводили самі німці, без допомоги української поліції, а натомість перед розстрілами спонукали жидівський комітет... підтверджувати співвиконність української поліції в акціях" Курило Т, Химка І. Як ОУН ставилася до євреїв? Роздуми над книжкою Володимира В'ятровича // Україна модерна. 2008. Ч. 13 (2). С. 260., що "знімало б з ОУН тягар вини за участь у погромах" Himka J.-P. The Lviv Pogrom of 1941. Paper for ASN Convention. 2011. April. P. 3.. М. Царинник стверджував, що нібито за цим наказом керівництво ОУН(б) розпочало переписування записів щодо свого ставлення до євреїв Carynnyk M. Foes of our rebirth: Ukrainian nationalist discussions about Jews, 1929 1947//Nationalities Papers. 2011. Vol. 39. № 3. P. 345., а П.-А. Рудлінґ звинуватив оунівців у маніпуляціях зі спадщиною, які творять "нерозривний ланцюг, починаючи з 1943 р. і до сьогодення. У жовтні 1943 р. ОУН(б) започаткувала проект перегляду своєї історії, створюючи її нову версію, більш презентабельну для нових союзників. [...] Керівництво ОУН(б) підготувало конкретні інструкції про те, як перевісити відповідальність за погроми та антиєврейське насильство на німців та поляків [,..]" RudlingP.-A. The OUN, the UPA and the Holocaust... P. 14 15.. Ґжеґож Россолінський-Лібе вважав, що на підставі цього наказу ("вказівки") з обігу мали бути вилучені документи, у яких йшлося про участь української міліції у погромах 1941 р. та її допомогу німцям у стратах євреїв Rossolinski-Liebe G. The "Ukrainian National Revolution" of 1941: discourse and practice of a fascist movement // Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History. 2011. № 12, 1. P. 90.. Подібної точки зору дотримується і А. Портнов, вважаючи цей наказ ("спеціальне розпорядження крайового Проводу ОУН на західноукраїнських землях") одним з прикладів "практики переписування джерел, до якої не раз вдавалася ОУН" Портнов А. Історії для домашнього вжитку. Знову і знову [Електронний ресурс] // Історична правда. 2013. -18 січня. Режим доступу: http://www.istpravda. com.ua/articles/2013/01/18/108737/. та намаганням створення "єдиної української пам'яті про Голокост" Портнов А. Чи готова Україна дорослішати?...

Утім, демонструючи подібну одностайність в оцінці документа наказу Крайового Проводу ОУН(б) на західноукраїнських землях (ЗУЗ) ч. 2/43 від 27 жовтня 1943 р., адресованого обласним, окружним та повітовим провідникам ОУН(б) (надалі також наказ № 2/43) ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 28. Арк. 29; Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі ЦДАВО України). Ф. 3833. Оп. 1. Спр. 43. Арк. 9., вказані вище дослідники, за винятком М. Царинника, наводять не стільки сам текст документа, скільки доволі тенденційно оформлену цитату з нього, "добросовісно" переписану з роботи Дж.-П. Химки та Т. Курила, навіть не помітивши, що останні вказали неправильну та неповну архівну легенду документа: фонд № 3883 замість фонду № 3833 без зазначення відповідного аркуша архівної справи Курило Т, Химка І. Як ОУН ставилася до євреїв?.. С. 260. Слід зазначити, що Дж. П. Химка вже не вперше у своїх роботах подає невірні посилання на цитовані ним джерела та не приділяє належної уваги деталям. Докладніше див.: Рябенко С. Слідами "Львівського погрому" Джона-Пола Химки // Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Центр досліджень визвольного руху. Львів, 2013. Зб. 18. С. 258 328.. Правильна архівна легенда міститься у роботах М. Царинника, який до того ж наводить фотокопію повного тексту наказу, та Ґ. Россолінського-Лібе Carynnyk M. Foes of our rebirth... Р. 345 346; Rossolinski Liebe G. The "Ukrainian National Revolution" of 1941... Р. 90..

Разом з тим, безпосередній аналіз змісту документа дозволяє стверджувати, що у його оцінці дослідники припустилися кількох суттєвих помилок.

Насамперед, наказ № 2/43, незважаючи на вищенаведені твердження дослідників, не вимагав здійснювати вилучення з обігу будь-яких документів чи "переписувати джерела" з метою створення якоїсь "більш презентабельної"" версії історії ОУН(б). Навпаки, з його тексту чітко видно, що автори ставили перед виконавцями зовсім інші завдання. Зокрема, вимагалося:

"До 20.ХІ. ц.р. зібрати з терену і передати К.П. [Крайовому Проводу С.Р.] в формі вичерпуючих протоколярних даних: І. а/ матеріяли про протиукраїнські акції[,] аранжовані поляками, б/ протоколи, інструкції, обіжники, письма, /польські, большевицькі, німецькі/, що вказували б на вороже ставлення тих чинників до нашої боротьби та на їх кольоніяльно-грабіжницьку політику на Україні. в/ Списи Переліки певних відомостей., які стверджували б, що протижидівські погроми і ліквідації переводили самі німці, без співучасті і допомоги укр. поліції, а натомість перед розстрілами спонукували жидівський комітет, чи самих диліквентів підписами стверджувати приявність української поліції і її співвиконність в акціях. г/ Матеріяли, що наявно стверджували б ініціювання і співучасть поляків в протижидівських погромах, а водночас їх прислужницько-агентурну роботу німцям в боротьбі проти українців", а також: "зарядити Організувати. збірку чистих і виповнених документів, що були б помічними при виїзді за кордон", і, крім того, "подати ще інформації, де вказані речі можна на- бути" ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 28. Арк. 29; ЦДАВО України. Ф. 3833. Оп. 1. Спр. 43. Арк. 9..

Таким чином, наказ № 2/43 насправді переслідував дві мети: збір даних на визначену тематику та документів для виїзду членів оунівського підпілля за кордон.

Варто зазначити, що відомості, про які згадано вище, структури ОУН(б) фіксували ще задовго до появи наказу № 2/43. Так, зокрема, інформація про організовані поляками антиукраїнські акції, а також їхню співпрацю з німецькими структурами для боротьби проти українського національно-визвольного руху починаючи з 1942 р. не тільки збиралася, а й навіть публікувалася бандерівцями у підпільних виданнях Див. наприклад: Витяг з "Огляду суспільно-політичного життя на Західноукраїнських землях в грудні 1941 року" про діяльність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942 1947роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. /Відп. ред. таупоряд. В. В'ятрович. Т. 1. Війна під час війни. 1942 1945. Л: Центр досліджень визвольного руху, 2011. С. 149; Витяг з "Інформаційного огляду суспільно-політичного життя на Західно Українських Землях в січні лютому 1942 року" про діяльність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942 1947роках у документах... С. 150; Витяг з "Огляду суспільно-політичного життя за місяць квітень 1942 року" про діяльність поляків на теренах Західної України // Польсько-українські стосунки в 1942 1947роках у документах... С. 152; Витяг із "Короткого огляду політичних, суспільних, господарських і культурних відносин на ЗУЗ за місяць липень 1942 року" про діяльність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942 1947роках у документах... С. 158 159; Витяг з "Огляду політичних, суспільних та господарських відносин на теренах Львівської області за місяць червень 1943року" про діяльність поляків // Польсько-українські стосунки в 1942 1947 роках у документах... С. 275; Витяг із "Політичного звіту за місяць липень серпень 1943 року" про ситуацію на Стрийщині// Польсько-українські стосунки в 1942 1947 роках у документах... С. 276; Витяг із "Огляду політично-суспільних та господарських відносин на теренах Львівщини за місяць липень 1943року" про діяльність польського підпілля // Польсько-українські стосунки в 1942 1947роках у документах. С. 280.. Крім ОУН(б) подібні антиукраїнські акції відзначали у своїх повідомленнях також структури Українського центрального комітету, що діяли на території Генеральної Губернії Див. наприклад: Макар Ю, Горний М, Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915 1947). Дослідження. Спогади. Документи. Т. 1. Дослідження. Чернівці: Букрек, 2011. С 483 484; ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 36. Арк. 144 145. та навіть керівники радянських партизанських з'єднань на території західних областей України Див. наприклад: Донесення керівників з'єднань більшовицьких партизанів Рівненської області секретареві ЦККП(б)У М. Хрущову про спалення поляками й німцями сіл Трипутні й Грані Дубровицькогорайону від 02.05.1943р. // Сергійчук В. Поляки на Волині у роки Другої світової війни. Документи з українських архівів і польські публікації. К.: Українська видавнича спілка, 2003. С. 140; Виписка із звіту з'єднання більшовицьких партизанських загонів Рівненської області про становище поляків у червні липні 1943р. від серпня 1943р. // Сергійчук В. Поляки на Волині... С. 226 229.. Ставлення польських, радянських та німецьких структур до боротьби за створення Української держави також не було таємницею: ще починаючи з 1941 р. воно знайшло своє відображення у різного роду документах, звітах, публікаціях, листівках тощоматеріалів. Т. 1 / Зібрав і впорядкував В. Косик. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1997. C. 176 187; Справа прилучення Галичини до Генерального губернаторства // Україна у другій світовій війні у документах... C. 224 227; Рапорт про діяльність і ситуацію № 4 Айнзацгруп поліції безпеки і СДв СРСР (рапорт від 1.9. по 15.9.1941) // Україна у другій світовій війні у документах... C. 276 278; Міністерство сходу не визнає жодних політичних вимог українців // Україна у другій світовій війні у документах. C. 294 297; Наказ німецької поліції безпеки (СД) знищувати бандерівців без суду від 25 листопада 1941 р. // Україна у другій світовій війні у документах... C. 365 367; ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 35. Арк. 266; Там само. Арк. 268; Німецька листівка проти ОУН і партизанів-націоналістів // Гордасевич Г. Степан Бандера: людина і міф. Л.: Апріорі, 2008. С. 186 187; Листівка газети "Радянська Україна" // Там само. С. 187 188; Зі звернення вищого керівництва УРСР "До населення окупованих районів України" від 21 травня 1943 р. // ОУН і УПА в 1943р.: документи / Упоряд. О. Веселова, В. Дзьобак, М. Дубик, В . Сергійчук. Відп. ред. С. Кульчицький. К.: Інститут історії України, 2008. С.130 131.. Колоніально-грабіжницький характер політики, зокрема німецької, на території України під час Другої світової війни також навряд чи викликатиме заперечення з боку сучасних дослідників. Нарешті, факти участі поляків у єврейських погромах визнаються навіть критиками наказу № 2/43 Himka J. P. The Lviv Pogrom of 1941: The Germans, Ukrainian Nationalists, and the Carnival Crowd // Canadian Slavonic Papers / Revue canadienne des slavistes. 2011. Vol. LIII. № 2 3 4. P. 236., тому незрозуміло, яким чином їхня фіксація може вважатися "перевішуванням відповідальності за погроми на поляків"?

З огляду на це, членам оунівського підпілля не було ніякої потреби займатися "переписуванням джерел" чи "фальсифікаціями", оскільки відповідних реальних фактів удосталь існувало й без того, і їх лише треба було зібрати. Саме про це прямо зазначається в інструкції організаційної референтури Крайового Проводу ОУН(б) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру № 2/43 від листопада 1943 р., яка більш повно розкриває зміст наказу № 2/43. У її розділі "А" наводиться перелік матеріалів, які підлягають збиранню та пересилці: різного роду видання, листівки, листи, друки, оголошення, звіти тощо, матеріали німецькі, радянські, польські, причому найціннішими вважалися матеріали, що "наявно (документально) стверджували б боротьбу організації з німцями чи совітськими окупантами" Інструкція Крайового проводу ОУН (С. Бандери) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру від листопада 1943 р. // ОУН і УПА в 1943р... С. 282.. Матеріали мали бути подані в оригіналах або фотовідбитках, а у разі неможливості у вигляді точних копій, і до них мали бути додані пояснення щодо того, де їх було знайдено, коли та ким видано Інструкція Крайового проводу ОУН (С. Бандери) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру від листопада 1943 р. // ОУН і УПА в 1943р... - С. 282.. Крім того, підлягали збиранню: "різного роду знімки, відбитки, фільми, що виявляли б і схоплювали б: а) політику й методи ворогів супроти українського населення; б) терор (вбивства, морди, підпали, пацифікації...); в) нашу самооборону боротьбу (бої, могили, по жертвах).", причому до кожної світлини за можливістю мало бути подано опис зображуваної події, місце, час, "ближчі дані (свідки)", а також "філателістичні вартісні значки" Там само..

А тому, здійснюючи логічне та системне тлумачення розділу І наказу № 2/43, можна зрозуміти, що стосовно проваджуваних німцями єврейських погромів та ліквідацій без участі української поліції перед керівниками структур ОУН(б) нижчого рівня так само ставилося завдання зібрати вже наявні станом на жовтень 1943 р. матеріали та передати їх Крайовому проводу. Слід також зауважити, що питання збору даних щодо єврейських погромів та ліквідацій займало у переліку встановлених наказом № 2/43 завдань далеко не перше місце. Воно визначалося передостаннім після збору даних про антиукраїнські акції поляків та ставлення німецьких, радянських та польських структур до українського національно-визвольного руху. У згадуваній же вище інструкції питання єврейських погромів та ліквідацій взагалі окремо не розглядалося: розділ "Б", яким встановлювалися конкретні напрямки збору матеріалів, мав назву "До польського питання" та був присвячений збору документальних даних стосовно поляків та польського підпілля (пп. І та ІІ), а також терору німців, радянської влади тощо (п. ІІІ) та негативних дій угорців (мадярів) на українських землях щодо українського населення (п. IV) Там само. - С 282-283.. Цим розділом від виконавців ще раз вимагалося за можливості збирати саме документальні дані у формі протоколів, точного опису подій з поданням дати події, місця, прізвищ та інших даних винуватців та постраждалих українців, адреси, дати виготовлення звіту (протоколу, оголошення), свідків події з вказівкою, що подібні дії мали бути вчинені не лише стосовно фіксації діяльності поляків та польського підпілля, а й, у тому числі, щодо терору німців та радянської влади Інструкція Крайового проводу ОУН (С. Бандери) місцевим осередкам про збір матеріалів антиукраїнського характеру від листопада 1943 р. // ОУН і УПА в 1943р... - С. 283..

Важливим є й те, що у практиці ОУН(б) подібні документи про збір інформації або даних з тих чи інших питань неодноразово ухвалювалися різними структурами підпілля протягом 1944 1946 рр. Зокрема, інструкцією теренового провідника краю "Схід" Петра Олійника-`Енея' та референта пропаганди Степана Драницького-`Андрія' ч. 1 від 19 лютого 1944 р., адресованою до виконання другові `Круку', вказувалося на необхідність збору, зокрема, цінних документів, різного роду знімків, що відносяться до революційної боротьби, даних про революційний рух та підпільну боротьбу на терені, включаючи описи боїв, спогади про революційну роботу, життєписи та усі матеріали, що стосуються загиблих відомих осіб підпілля, а також усього того, що "матиме для нас в майбутньому історичну вартість" ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 28. - Арк. 77.. Інструкцією організаційної референтури Крайового Проводу ОУН(б) на ЗУЗ ч. 7/44 від 29 лютого 1944 р. вимагалося утворити у кожній окрузі фотобюро, "яке робило б знимки всіх вартісних для історії подій, речей нпр. спалені села, могили, розстріли українців, бої УНС-у, знимки й протоколи полонених, документи, афіші, листівки, сцени насильної евакуації і т. п." Там само. - Арк. 83.. Інструкція, видана навесні 1944 р., передбачала здійснити фіксацію усіх актів польсько-большевицького терору від часу переходу фронту, причому окремо одні від одних мали подаватися перевірені та неперевірені (непевні) факти Інструкція про документальну фіксацію антиукраїнських дій, видана навесні 1944р. // Польсько-українські стосунки в 1942-1947роках у документах... - С. 526.. Інструкція в справі списування якнайбільшою кількістю учасників споминів, репортажів, письмового переповідання окремих фактів, епізодів боротьби ОУН і УПА в останніх роках від вересня 1946 р. зобов'язувала кожного учасника визвольної боротьби найближчим часом приступити до "писання споминів про те, що він, як член ОУН, в останні роки боротьби пережив сам, бачив, чув", причому при написанні вимагалося "послуговуватися точними даними" та наголошувалося на тому, що факти мають бути зібрані "дуже точно"ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 88. - Арк. 755-756.. Нарешті, інструкцією в справі документів про боротьбу вкотре наголошувалося на обов'язку пильного збирання та пересилання усіх документів щодо діяльності українського націоналістичного підпілля, включаючи польські та більшовицькі листівки, відозви, афіши, листи, документи, фотографії ворожого терору, польські та большевицькі газети з будь-якою інформацією про боротьбу українського народу, протоколи розмов, а "місцеві організаційні] чинники повинні відразу до кожного такого документу дати свої пояснення" Літопис УПА. - Торонто; Львів, 2002. - Том 34: Лемківщина і Перемищина. Політичні звіти (Документи). - С. 810-811..

Скоріше за все, збирані на підставі наказу № 2/43 та інших інструкцій відомості надалі мали використовуватися, насамперед, для підготовки публікацій у підпільній пресі, а також різного роду відозв та листівок для населення. Адже протягом осені 1943 1944 рр. ОУН(б) та Українська повстанська армія (УПА) вели активну боротьбу проти німців та їхніх союзників, структур польського підпілля та Армії крайової (АК), радянських партизанів, а після переходу фронту органів радянської держбезпеки. Не останню роль у цій боротьбі відігравав і так званий пропагандистський напрямок Див. наприклад: Патриляк І. "Встань і борись! Слухай і вір...": українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939-1960рр.): Монографія / Центр досліджень визвольного руху. - Львів: Часопис, 2012. - С. 336-337..

Аналогічні документи щодо збору та фіксації даних на певну тематику існували у польському підпіллі, а також у Радянському Союзі (СССР), де вони затверджувалися на офіційному рівні органами влади.

Наприклад, наказом Львівської команди АК від 11 лютого 1944 р. передбачалося, зокрема, "у випадку мордів польського населення сейчас подавати відомості до обводу [області С. Р.], якщо є [в] місті фотографічний апарат зробити знимку помордованих. В іншому випадку приїде фотограф з обводу. Виконану знимку переслати в найкоротшому часі до обводу враз з описом випадку" Витяг з наказу команди округи Ль. Дє. 8/оп. 11.2.1944. Відпис з польського дня 15.IV.1944//АЦДВР. Ф. 9. Т. 38. Од. зб. 25. Арк. 1; В 'ятрович В. Друга польсько-українська війна. 1942 1947. Вид. 2-е, доп. К.: Вид. дім "Києво- Могилянська академія", 2012. С. 209 210..

В СССР указом Президії Верховної Ради від 2 листопада 1942 р. було утворено спеціальну Надзвичайну державну комісію з розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників, на яку покладалися обов'язки, зокрема, проведення якомога повнішого обліку фактів убивств мирних громадян та насильства окупантів над населенням, фактів вивезення на роботу до Райху, шкоди, спричиненої гітлерівцями населенню, державному та колективному майну, фактів розкрадання та знищення художніх, культурних та історичних цінностей тощо Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938 г. июль 1956 г. / под. ред. к. ю. н. Ю. Мандельштам. М.: Государственное издательство юридической литературы, 1956. С. 96 98..

Так само, як і українське націоналістичне підпілля, польські та радянські структури використовували отримані дані, насамперед, з пропагандивною метою. Наприклад, в офіційній радянській пресі під час Другої світової війни періодично публікувалися так звані "повідомлення Надзвичайної державної комісії", що являли собою узагальнення зібраних на різних територіях відомостей та матеріалів за певний час Див. наприклад: Сообщение Чрезвычайной Государственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков и их сообщников. О преступлениях гитлеровских захватчиков в Литовской Советской Социалистической Республике // Красная звезда. 1944. № 298 [5978]. С. 2 3; Сообщение Чрезвычайной Государственной комиссии по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков. О злодеяниях немцев на территории Львовской области // Красная звезда. 1944. № 302 [5982]. С. 2 3..

З огляду на це зрозуміло, що у контексті подібних актів українського та польського підпілля, органів влади СРСР наказ № 2/43 стосувався виключно зібрання наявної на момент його появи інформації, і жодних вимог до виконавців щодо фальсифікацій відомостей або документів, тим більше, для створення "Книги фактів" не ставив. Тому вищевказані припущення дослідників щодо наказу № 2/43 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки інакше доведеться визнати, що подібні польські та радянські документи так само мали на меті здійснення фальсифікацій, а усі отримані на їх підставі дані та відомості скеровані на переписування джерел та історії загалом.

Другою важливою обставиною є те, що сам по собі наказ № 2/43 не мав прямого відношення ані до оприлюдненого у 2008 р. ГДА СБ України документу, ані до "Книги фактів" в цілому. Як зазначається в його преамбулі, для збору відповідних даних та передачі їх Крайовому Проводу встановлювався термін до 20 листопада 1943 р. ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 28. Арк. 29; ЦДАВО України. Ф. 3833. Оп. 1. Спр. 43. Арк. 9.. Натомість документ під назвою "До книги фактів"" та й сама "Книга фактів"" були створені значно пізніше. У самій "Книзі фактів терору німецьких і большевицьких окупантів та боротьби проти них Організації українських націоналістів і Української повстанської армії, як теж інших, звязаних з цим подій"" (надалі також "Книга фактів"" або Книга), віднайденій у ГДА СБ України після 2008 р., вказується, що її видано у квітні 1947 р. підпільним видавництвом "Перемога" ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 84. Арк. 230зв.. Укладачем Книги був Володимир-Ігор Порендовський-`К. Вірлинів' Там само. Арк. 202зв; Там само. Ф. 6. Спр. 75172фп. Т. 1. Арк. 73, 179, 181; Порендовський В.-І. У кігтях СТЕПЛАҐУ (Кенґір 1949 1954). Спогади. Львів: Сполом, 2005. С. 6.. Певне відношення до її створення також мали крайовий провідник ОУН(б) на Закерзонні Ярослав Старух-`Стояр' та підпільник-друкар на псевдо `Мак' ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т. 84. Арк. 204зв; Там само. Ф. 6. Спр. 75172фп. Т 1. Арк. 74 75; Там само. Т 2. Арк. 99; Порендовський В.-І. В підпільних редакціях (1945 1947). Машинопис спогадів, зберігається у АЦДВР. С. 118 119. Готується до друку.. Деяка інформація щодо планів, часу та місця створення Книги наводиться також у документах бандерівського підпілля та у спогадах самого В.-І. Порендовського.

Так, у звіті від 28 грудня 1948 р., складеному Миколою Радейком-`Кримом' АДЦВР. Ф. 9. Т. 16. Од. зб. 6. Арк. 1 26; Там само. Ф. 9. Т. 17.

Од. зб. 120. Арк. 1 5; Літопис УПА. Торонто; Львів, 2004. Т. 40: Тактичний відтинок УПА 27 й "Бастіон": Любачівщина, Томашівщина, Ярославщина (Документи і матеріали). С. 279; Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади. Львів: Видавництво "Мс", 2005. С. 42;, зазначається, що у січні 1946 р. під час організації видавничого осередку при Крайовому Проводі на Закерзонні Про організаційну структуру видавничого осередку на Закерзонні див.: Літопис УПА. Торонто, 1987. Том 16: Підпільні журнали Закерзонської України, 1945-1947. С 10 11. між крайовим провідником Я. Старухом, його заступником та референтом пропаганди Василем Галасою-`Зеноном' Галаса В. Наше життя і боротьба... С. 5, 40 41, 66 67. Після арешту Степана Левицького-`Щасливого' органами німецької держбезпеки від літа 1943р. перебував на посаді обласного провідника ОУН(б) на Перемищині (АЦДВР. Ф. 9. Т. 17. Од. зб. 120. Арк. 1; Літопис УПА. Т. 34. С. 827). Навесні 1945 р, після реорганізації Закерзонського краю, був призначений заступником крайового провідника ОУН(б). У 1947р. виконував також обов'язки крайового референта пропаганди (Літопис УПА. Т. 40. С. 13)., а також провідниками І (Перемищина-Лемківщина) та ІІ (Ярославщина- Любачівщина) округ Мирославом Гуком-`Григором' та М. Радей- ком поблизу Перемишля відбулася розмова стосовно організації та завдань такого осередку Літопис УПА. Т. 34. С. 825; Літопис УПА. Т. 40. С. 279; Галаса В. Наше життя і боротьба... С. 58, 66 67, 76 77. Згідно зі спогадами Марії Савчин- `Марічки', Я. Старух прибув на Перемищину після різдвяних свят 1946р. (Літопис УПА. Торонто; Львів, 1995. Т. 28: Марія Савчин ("Марічка"). Тисяча доріг (спогади). С. 102)..

Під час розмови йшлося про те, "щоби зібрати й видати окремими книгами розкидані у різних звітах, записках, споминах, описах, репортажах документи-факти доби УПА. Книга мала обіймати документи боротьби українського народу проти німецьких, большевицьких і польських окупантів та факти ворожого терору. Період німецької окупації в Україні мав творити першу книгу, чи радше книги"® АЦДВР. Ф. 9. Т. 17. - Од. зб. 120. - Арк. 1.. Фактична робота над такими збірками документів була розпочата після 20 січня 1946 р. на Любачівщині поблизу села Люблинець.

Планами організаторів видавничого осередку передбачалося охопити спеціальною книгою період німецької окупації, а після того в окремому томі або навіть томах представити боротьбу українського підпілля проти радянських та польських структур на Закерзонні Там само.. Йшлося не стільки про одну-єдину "Книгу фактів", скільки про створення цілого циклу документальних збірок на відповідні теми, об'єднаних під такою умовною назвою.

Як вказується у звіті М. Радейка, джерелом для створення таких книг мали бути усі наявні на той час у розпорядженні українського підпілля на Закерзонні звіти та друковані видання, зокрема, з архівів Я. Старуха та В. Галаси Там само.. Однак фактично робота над створенням книг велася на підставі дуже скупих матеріалів різноманітного характеру (звітів, репортажів, спогадів, записів, статистики, видань), "все некомплектне з різних теренів та з різного часу" Там само. - Арк. 1-2.. Незважаючи на звернення упорядників до структур українського підпілля, потрібні матеріали були одержані далеко не всі й не з усіх теренів. Через це даних для створення першої з запланованих книг, що мала охоплювати період німецької окупації, виявилося замало, і, як зазначається у звіті М. Радейка, фактично створювати її на той момент не було з чого. Тому було прийняте рішення виготовити першою збірку, що стосувалася боротьби на Закерзонні. Для цього усім тамтешнім окружним провідникам та командирам відтинків було надіслано повідомлення з проханням надати усі звіти та статистичні матеріали, а також "провести акцію у відділах УПА і кущах за збирання описів боїв, споминів, переживань і цікавіших епізодів з життя в УПА поодиноких стрільців і командирів" АЦДВР. Ф. 9. Т. 17. Од. зб. 120. Арк. 2.. Таку збірку під назвою "У боротьбі за волю під бойовими прапорами УПА" було видано 1946 р. та влітку наступного року разом з іншими матеріалами доставлено вояками УПА до Західної Німеччини, де 1949 р. її було перевидано ААЦДВР. Ф. 9. Т. 17. Од. зб. 120. Арк. 2. У боротьбі за волю під бойовими прапорами УПА. Авґсбурґ: Вид. ТПН ОУН"На сторожі", 1949. С. 1, 7 8.. Наступними в окремому томі мали бути опубліковані матеріали про події на Закерзонні до серпня 1945 р., які складалися з близько 200 сторінок машинописного тексту та включали, зокрема, "багату статистику". Ці матеріали було зібрано та передано членам видавничого осередку підпільником на псевдо `Володар' Скоріше за все, йдеться про керівника технічного осередку II округи Рудольфа Попандзюка (Літопис УПА. Т. 40. С. 493; Порендовський В. I. В підпільних редакціях (1945 1947)... С. 128). Див. також: Літопис УПА. Том 16. С. 13. восени 1946 р., однак плани щодо їх видання так і не були реалізовані АЦДВР. Ф. 9. Т. 17. Од. зб. 120. Арк. 2..

Створення, власне, самої "Книги фактів" розпочалося не раніше червня 1946 р., коли на Зелені Свята (Трійцю) її упорядник В.-І. Порендовський прибув до видавничого осередку на Закерзонні Там само. Арк. 3.. Зі спогадів самого Порендовського випливає, що завдання підготувати хронологічний реєстр фактів з їх коротким описом на основі підпільних звітів він отримав від Я. Старуха у жовтні або листопаді 1946 р. Порендовський В. I. В підпільних редакціях (1945 1947)... С. 110, 113.. Створення "Книги фактів" відбувалося у криївці, збудованій на березі р. Танви у білгорайських лісах (Пуща Ружанецька) неподалік мосту в Глухах АЦДВР. Ф. 9. Т. 17. Од. зб. 120. Арк. 4; Порендовський В. І. В підпільних редакціях (1945 1947)... С. 63, 149.. Джерелом для написання Книги були різноманітні підпільні звіти з архіву Я. Старуха, які у більшості походили з території України, а у меншості з Закерзоння. На основі цих звітів В.-І. Порендовський займався створенням та редагуванням короткого опису подій, у той час як `Мак' "вписував дату, місцевість" та допомагав друкувати готові примірники тексту. Таким чином, кожен запис у "Книзі фактів"" складався з дати, назви місцевості та короткого опису події, обсягом від двох до понад двадцяти рядків. Використовувані для роботи матеріали з архіву Я. Старуха та вже готові сторінки Книги зберігалися у двох бляшаних банках, закопаних неподалік від криївки Порендовський В. І. В підпільних редакціях (1945 1947)... С. 118 119..

Згідно зі спогадами В.-І. Порендовського, опрацювання "Книги фактів"" тривало загалом близько восьми місяців, і станом приблизно на травень 1947 р. роботу ще не було завершено Там само. С. 135.. Однак, 15 березня 1947 р. підпільне видавництво "Перемога"" було повідомлене про висилання першої частини Книги Літопис УПА. Т. 40. С. 471., а 22 березня 1947 р. готовий примірник цієї першої частини надіслали видавництву для організації друку накладом у 200 примірників, з яких 30-40 призначалося для Закерзоння, а 160 мали бути передані "догори" ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 84. - Арк. 197.. Ця частина мала бути надрукована найближчим часом, "дуже старанно, у великому аркушевому форматі, зі старанною коректою" і, по можливості, на двокартковому папері⁶¹ Там само.. Робота над іншими частинами Книги тривала й після квітня 1947 р. Ці частини також мали бути невдовзі надіслані до друку та надруковані у першу чергу Літопис УПА. - Т. 40. - С 411, 413.. Втім, їх так ніколи й не було випущено. За інформацією, наведеною у протоколі допиту В.-І. Порендовського від 23.04.1949 р., вищезазначена перша частина "Книги фактів" була єдиною з трьох частин, підготовлених до публікації, яка фактично була видана ГДА СБ України. - Ф. 6. - Спр. 15112фп. - Т. 1. - Арк. 13..

Як зазначалося вище, укладачі мали намір опублікувати Книгу досить великим як для підпільного видання накладом. У протоколі допиту В.-І. Порендовського від 12.04.1949 р. навіть наводиться інформація про начебто видання першої частини "Книги фактів" накладом у 600 примірників Там само. - Арк. 43.. Однак, мабуть, ця інформація є перебільшенням. Наразі точно відомо про існування лише двох видрукуваних машинописним способом примірників Книги Порендовський В.-І. В підпільних редакціях(1945 1947)... С. 136,150,153, 157.. Один з них був переданий М. Радейку разом з іншим архівом наприкінці серпня 1947 р., і у подальшому планувалося організувати його пересилку на Захід, а другий при відході з Закерзоння мав при собі В.-І. Порендовський, і його було відібрано у нього під час арешту чеською поліцією у вересні 1947 р. ГДА СБ України. Ф. 6. Спр. 75172фп. Т. 2. Арк. 45; Там само. Арк. 127; Порендовський В.-І. В підпільних редакціях(1945 1947)... С. 136,150,153, 157.. На думку Порендовського, саме цей примірник пізніше було передано до колишнього архіву КГБ (тепер ГДА СБ України) Порендовський В.-І. В підпільних редакціях (1945 1947)... С. 151., де він зберігається у даний час. Доля другого примірника наразі залишається невідомою, однак можливо, що він був знищений разом з іншими матеріалами з архіву В.-І. Порендовського, закопаними у бляшаних банках на березі р. Танви Там само.. З огляду на це, питання кількості надрукованих примірників Книги та їхньої долі потребує подальшого з'ясування.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що "Книга фактів", до якої належить і оприлюднений ГДА СБ України документ, не була ані єдиною, ані навіть першою з числа подібних збірників. Збір матеріалів для її складання вівся з різних теренів у 1946 р., тобто більш ніж через 2,5 роки після закінчення терміну, що відводився наказом № 2/43 для збору та пересилання даних до Крайового Проводу. Тому, як зазначалося раніше, цей наказ не мав прямого відношення до створення Книги, а намагання окремих дослідників ув'язати між собою ці два документи є необґрунтованими та помилковими.

Таким самим необґрунтованим та безпідставним є й інший висновок про те, що "Книга фактів" начебто мала на меті "коригування сумнівної історичної пам'яті", "переписування джерел", "очищення репутації" або іншу "відверту брехню". Навпаки, укладальники добре усвідомлювали недостатній характер наявних у їхньому розпорядженні матеріалів для створення повної та всебічної картини німецької окупації та боротьби проти неї українського націоналістичного підпілля. Через це у тексті Книги було прямо зазначено, що дані, на яких вона базується, є неповними та "зібрані з деяких звітів підпільних українських публікацій" ГДА СБ України. Ф. 13. Спр. 376. Т 84. Арк. 201.. У передмові "від видавництва" вказувалося, зокрема, що "перший випуск "Книги фактів", який оце видаємо, є дуже скупий своїм змістом і має багато недомагань. У наших руках не було жодних архівних ані інших подібних матеріалів, з яких можна би було виготовити якслід того роду книгу. Тому видаючи цей випуск, закликаємо всіх друзів, які дістануть його у свої руки, надіслати негайно свої справлення, доповнення й архівні матеріали, щоб можна було видати скоро повну книгу фактів" ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 84. - Арк. 201зв..

За своєю структурою "Книга фактів" складається з 60 сторінок машинописного тексту, які включають: уривки з оунівського часопису "До зброї" з фрагментами наказу командира УПА Дмитра Клячківського-`Клима Савура' від 31 серпня 1943 р. та відозв УПА Там само. Арк. 203-203зв., 228-228зв.; витяги з постанови Третьої конференції ОУН(б) Там само. - Арк. 228зв-230зв.; фрагмент з новели Василя Стефаника "Сини" Там само. - Арк. 203зв.; цитати з Симона Петлюри, Миколи Колодзінського, С. Даженського Там само. - Арк. 230зв., вірші Олександра Олеся "Ми не кинемо зброї своєї" Там само. - Арк. 202., Василя Пачовського "Гімн безсмертної батави" Там само. - Арк. 203. На основі цього вірша був створений "Марш УПА-Захід". Докладніше про нього див.: наказ Ч. 17від 1 січня 1946р. по оперативній групі УПА Захід (ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 62. -Арк. 85зв)., Г. Ярославенка "Україно, несемо твій стяг!" ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т 84. - Арк. 204.; передмови від В.-І. Порендовського Там само. - Арк. 202зв. та Я. Старуха Там само. - Арк. 204-204зв.. Однак найбільший інтерес для дослідників становить, мабуть, хронологічний опис подій за час від березня 1941 р. до кінця 1943 початку 1944 рр. Він займає більшу частину Книги (сторінки 9 55) та за задумом упорядників мав продовжуватися у наступних подібних книгах ГДА СБ України. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 84. - Арк. 205-228..