Парафіяльне життя Глухова початку ХХ ст. (за матеріалами державного архіву Чернігівської області)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Враховуючи пожвавлення інтересу до церковної історії в умовах духовного відродження в Україні, тема облаштування парафіяльного життя міст на початку ХХ ст. - період ідеологічного панування церкви та її тісних взаємозв'язків з державними структурами - є актуальною і викликає зацікавлення не тільки в наукових колах, а й серед широкого загалу.

Церква у зазначений період була не тільки засобом організаційного оформлення духовного життя послідовників певної конфесії - вона водночас поставала як релігійно-громадська організація, бо завжди брала певну участь в облаштуванні суспільного життя населеного пункту, у якому розташовувалась. Звідси важливим бачиться з'ясування місця церкви у суспільно-громадському житті міста, зокрема Глухова, у її стосунках з міською громадою, виявлення всіх аспектів цих взаємовідносин, що сприятиме об'єктивній оцінки ролі релігійного впливу на життя міської громади.

Історіографія місця церкви у громадському житті суспільства представлена широким спектром наукових досліджень. На високому науково-теоретичному рівні ці питання узагальнені у десятитомній «Історії релігії в Україні», зокрема у її третьому томі «Православна церква в Україні»[1], у монографіях Г.М. Надтоки [2], дисертаційних роботах Ю.В. Хитровської [3], С.О. Гладкого [4], публікаціях Т.В. Ковальчук [5] та ін. Водночас, попри значний історіографічний доробок, сформований здебільшого в умовах незалежної України, залишається чимало проблем, які потребують подальшого вивчення. Часто, в силу великого масиву джерел, з поля зору дослідників випадають питання облаштування парафій українських міст та вплив на їх громадське життя.

Метою даної наукової розвідки є оприлюднення архівних матеріалів, які висвітлюють парафіяльне життя міста Глухова початку ХХ ст. та підтверджують роль церкви в громадському житті міста у зазначений період.

У Державному архіві Чернігівської області (фонд № 679 Чернігівської духовної консисторії) зберігаються справи № 387 та № 388, які містять дані про церкви і церковних служителів Глухівського повіту початку ХХ ст. Переглянувши ці справи, автор виокремила низку документів, які є підґрунтям всебічного аналізу засобів організаційного оформлення духовного життя м. Глухова початку ХХ ст. На підставі зазначених документів, проблемне поле облаштування парафіяльного життя міста можна структурувати за такими напрямами:

- приходський устрій церков першого округу Глухівського повіту;

- опис архітектурних особливостей церковних будівель;

- система церковних прибутків парафії;

- освітня діяльність церкви;

- опис церковного майна;

- діяльність церковних служителів та їх сімейний стан;

- кількісний аналіз приходу за соціальною та статевою ознаками.

На території м. Глухова на початку ХХ ст. знаходилося дев'ять церков: Вознесенська, Миколаївська, Спасо-Преображенська, Покровська, Різдва Пресвятої Богородиці, соборна Свято-Троїцька, Трьох-Анастасіївська, Трьохсвятительська та Покровська (наразі у с. Годуновка). Благочинним у 1911 р. значився протоієрей Герасим Смоличев, під наглядом якого і перебували названі церкви [6, 12]. Зупинимося на їх описі.

Вознесенська церква кам'яна, міцна, будівлею та дзвіницею в одній зв'язці. При церкві знаходився міський цвинтар, обнесений кам'яною та дерев'яною огорожею. В храмі було три престоли: головний (на честь Вознесіння Господня) і два бічні (на честь Успіня Пресвятої Богородиці та Феодосія Углицького). У 1911 р. церква отримала прибутку на 250 крб., у т. ч. за виконання християнських треб - приблизно 100 крб., відсотків з капіталу, вкладеного на час поминання померлих, - 27 крб. 30 коп. До церкви відносилось 110 десятин землі, проте через непридатність для обробітку вона не приносила прибутку. Біля церкви розташовувався міцний двоповерховий будинок, споруджений стараннями прихожан. Належних до церкви каплиць не існувало. Церква мала цегляний завод за межею міста з майже % десятини землі, прибуток від заводу обчислювався близько 100 крб.

У 1895 р. при церкві була відкрита приходська школа, де постійно навчалось близько 70 хлопчиків. Розміщувалась вона у будинку протоієрея Смоличева. Кошти на її утримання виділяли Св. Синод (200 крб.) та Глухівське повітове відділення (400 крб.).

Опис церковного майна з 1855 р. був перевірений у 1905 році. Копії метричних книг зберігались з 1817 р., сповідальні розписи знаходились у цілості з 1810 р. церковний глухівський імперія

У 1911 р. священиком при Вознесенській церкві служив Микола Миколайович Самбурський, 1861 р. н., син священика. Закінчив курс Чернігівської духовної семінарії у 1883 р. Мав дружину та 9 дітей. Родина проживала у дерев'яному будинку і мала при ньому 140 кв. сажнів землі. Церковним старостою тоді був Іван Петрович Єжов,1860 р. н. [6, 14].

Миколаївська церква розташовувалась у центрі міста на Соборній площі. Була кам'яною з такою самою дзвіницею, мала один престол на честь св. Миколая архієпископа Мирлікійського. По штату при ній знаходились священик та псаломщик, жалування їм не передбачалося. У 1911 р. церква отримала до 400 крб. прибутку. Відсотків з капіталу, що належали «причту», з 1905 р. щорічно надходило до 70 крб. Орендна плата з будинків та лавок становила 280 крб., з 5,5 десятин землі - 40 крб. Садибна земля при церкві мала задовільну якість і складала 50 кв. сажень 11,5 десятин. Середній прибуток з неї обраховувався у 80 крб. на рік: 40 крб. йшло на користь церкви, 40 крб. - на користь причту. У своїй власності церква мала три невеличкі лавки в одній будівлі, два будинки, обкладені цеглою, та три дерев'яних будинки. До причту належали дерев'яна м'ясна лавка, будинок, спільний з церквою, з якого половина орендного прибутку йшла на користь церкви. Більшість будинків були старими і потребували щорічного ремонту. Каплиць, що відносились до церкви, не існувало. Опис церковного майна був заведений у 1904 р. Копії метричних книг зберігались з 1807 р., сповідальні розписи - з 1815 р.

Школи при церкві не існувало через бідність та малочисельність приходу, а діти, що належали до нього, навчалися у школі при Анастасіївській церкві. Старостою Миколаївської церкви був дворянин Михайло Васильович Волоцький.

У 1911 р. церква отримала прибуток у сумі 400 крб. За штатом при церкві служили священик та псаломщик, які з 1902 р. отримували від казни 400 крб. жалування на рік. Були й інші джерела утримання членів причту: за білетом Глухівського міського громадського банку у 50 крб. виходило на рік 2 крб., за свідоцтвом у 500 крб. Державної ренти, що зберігалась у Глухівському казначействі, отримували відсотків 20 крб. та із розрахункової книжки у 34 крб. 89 коп. - 1 крб. Всього за відсотками причт отримував 23 крб.

Присадибної землі під церквою із погостом малося 2 десятини, орної - 0,5 десятини, сіножатної - 1,5 десятини. Всього у володінні причту знаходилось 342 десятини присадибної та сіножатної землі. Зроблений у 1898 р. план на землю зберігався у церкві. Ці угіддя були подаровані прихожанами Дмитром Свистуном та Герасимом Косяковським. Земля хоча і не була родючою, проте здавалася в оренду, даючи церкві прибуток у розмірі 40 крб.

Храм мав два дерев'яні будинки, збудовані у 1894 р. стараннями прихожан. При квартирі священика знаходились дерев'яні хлів, комора та дровник. У 1899 р. на церковному погості збудували дерев'яний сарай. У 1909 р. з'явилась дерев'яна на кам'яному фундаменті караульня. Будинок священика потребував термінового ремонту, будинок псаломщика був цілком придатним для житла. Опис церковного майна.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у 1799 р. стараннями священика, прихожан та на пожертви доброчинців. Кам'яна, з такою ж дзвіницею, прибудованою у 1836 р. Територія храму обнесена кам'яною огорожею, у якій вбудована сторожка, де проживав сторож караулу. Церква тепла, престол один, на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Церковний цвинтар знаходився за межею міста і був огороджений парканом.

До штату приписані священик, диякон та псаломщик. Жалування їм не передбачалося, а притч задовольнявся винагородженням за справляння треб.

У 1911 р. церквою отримано 1200 крб. прибутку. З цієї суми видавалася платня священику (300 крб.), диякону (200 крб.) та псаломщику (100 крб.) Відсоток зі вкладених капіталів складав 80 крб. на рік. У власності церкви перебувало 1366 кв. сажнів землі. 1898 р. при церкві збудовані зручні, міцні дерев'яні, криті залізом будинки для священика та церковнослужбовців. У 1905 р. на цвинтарі коштом дворянки Дарини Грицевич була споруджена дерев'яна, крита соломою, хата-богадільня для проживання найбідніших верств населення.

До храму була приписана дерев'яна і з такою ж дзвіницею цвинтарна церква Всіх Святих, збудована у 1873 р. почесним дворянином Артемієм Яковичем Терещенком. Служби у ній проводились рідко, причту не передбачалося.

Соборна Свято-Троїцька церква розташовувалась на Соборній площі. Збудована у 1746-1786 рр. на кошти казни та пожертвувань. Після пожежі відновлена. Будівництво закінчено за казенний рахунок у 1795-1806 рр. Церква кам'яна, міцна, з кам'яною дзвіницею. Престолів п'ять, всі теплі: головний - на честь Св. Трійці, праворуч - на честь Св. Захарія та Єлизавети, ліворуч - Св. Великомучениці Варвари, на хорах - праворуч Св. Митрофанія Воронезького, ліворуч - Св. Архистратига Михаїла.

По штату при церкві служили протоієрей, священик, диякон та два псаломщики, від казни жалування не отримували, а з 1875 р. з орендної плати за церковні лавки виплачувалось: протоієрею 300 крб., священику - 250 крб., диякону - 180 крб., двом псаломщикам - по 140 крб. на рік.

У 1911р. церквою отримано 1500 крб. прибутку. Від 383 прихожан надходило за рік 200 крб. на весь причт. Землі при церкві малося 1063 кв. сажні. На відстані 5 верст від церкви знаходилось 8 десятин 1932 кв. сажні посівної землі, прибуток від якої становив 50 крб. на рік. Церкві також належало 32 номери кам'яних лавок, розташованих навколо неї у вигляді огорожі. Лавки здавалися в оренду господарським способом. Будинки, у яких розміщувалися квартири для причту, були старими (крім № 2) і потребували капітального ремонту.

Спасо-Преображенська церква холодна, однопрестольна, збудована у 1765 р. коштом артилериста Григорія Кологривого за допомогою прихожан та доброчинних пожертвувань. У 1867 р. коштом надвірного радника Стефана Яковича Спановського була споруджена тепла двопрестольна прибудова. Церква кам'яна, міцна, вкрита залізом. Міцна, вкрита залізом кам'яна дзвіниця збудована окремо від церкви. Навколо храму та дзвіниці з трьох боків малася кам'яна огорожа із залізними ґратами.

Головний престол на честь Преображення Господнього розташований у холодній церкві, у теплій - престоли на честь Входу Пресвятої Богородиці та на честь Святителя Тихона, Єпископа Воронезького. По штату при церкві були священик, диякон та псаломщик, але платню від казни не отримували.

Церква утримуалась за рахунок треб у земській лікарні, пожертв від прихожан та відсотків від уставного капіталу, покладеного на помилування.

Присадибної землі при церкві разом із погостом малося % десятини кв. сажень, орної - 2 десятини 1616 кв. сажень на відстані 2-х верст від церкви. На цій землі раніше знаходився цегляний завод. Прибуток від неї на користь церкви становив 50 крб. У 1911 р. загальний прибуток складав 300 крб.

При церкві було два будинки, збудовані у 1890-1901 рр. коштом духовно-приходського опікування та прихожан. Хата з двором здавалась в оренду за 30 крб. на рік. Будинок священика був дерев'яним, з необхідними спорудами: сараєм для дров, льодовником. В іншому будинку знаходилось дві квартири для диякона та псаломщика. Всі приміщення потребували ремонту. Приписана до церкви каплиця розміщувалась у ряду кам'яних лавок, що стояли на території приходу. У каплиці час від часу проходила служба.

Опис церковного майна вівся з 1855 р., перевірений у 1903 р. Копії метричних зберігались з 1801 р., сповідні розписи - з 1815 р. У церковній бібліотеці налічувалось 125 книжок для читання. До приходу відносилось Міністерське двокласне міське училище.

Посаду старости з 11 червня 1894 р. обіймав Фома Євстратович Шинкаренко. Священиком служив Іоан Михайлович Богуславський, 1855 р. н., із стану священиків, на службі з 1886 р. Нерухомого майна не мав, у 1879 р. закінчив курси при Чернігівській духовній семінарії. З 1882 р. учителював при Земському начальному народному училищі. Дружина - Марія Григорівна, 1863 р. н., донька священика. У подружжя було 5 синів та 4 доньки [6, 67-74].

Трьох-Анастасіївська церква збудована у 1893 р. братами Терещенками. Церква кам'яна, п'ятиглава, із позолоченими куполами та дзвіницею, розташованою на самій церкві. У храмі три престоли: головний - на честь Св. Мучениці Анастасії; бічні - на честь Св. Великомученика Артемія (праворуч), на честь Св. Преподобної матері Єфросинії (ліворуч). За штатом при церкві були священик, диякон, псаломщик, які отримували від казни платню 10 крб. 77 коп. на рік.

У 1911 р. прибутки приходу складали 436 крб., отримані благочинністю. Недоторканий капітал (40000 крб.) знаходився в трьох білетах, покладених у Державний Банк під відсотки на «вічний час», з якого священик отримував 800 крб. на рік, диякон - 300 крб., псаломщик - 240 крб.

Відсоток з 4000 крб., покладених на «вічний час» А.Я. Терещенком у Глухівський Громадський банк та з капіталу у розмірі 100 крб., покладеного на причт Голубовскою, складав 232 крб. 72 коп. Щорічно причт отримував 99 крб. від Глухівської міської управи за землю, що відійшла у власність міста, 4 % білет Державного казначейства у розмірі 50 крб., пожертвуваний В.М. Кармазіним.

При церкві знаходилось 2 десятини 240 кв. сажнів присадибної землі, 34 дес. 888 кв. сажнів під засів, 4 дес. 444 кв. сажнів сінокосу у 3-х верстах від церкви. Середній прибуток від землі складав 230 крб. на рік.

Будинок для церковнослужителів, збудований міщанками Євдокією Стеслявською та Варварою Логичевою, був кам'яним, одноповерховим. Також при церкві знаходився одноповерховий цегляний будинок для школи. Приписаних до церкви каплиць не існувало. Копії з метричних книг та сповідальні розписи зберігались з 1815 р.

Старостою при церкві був дворянин Порфирій Михайлович Мальченко, настоятелем - протоієрей Герасим Пилипович Смоличев (1859 р. н.). Він мав 40 десятин землі, закінчив Чернігівську духовну семінарію, був одружений з Ганною Олександрівною, виховував 2-х дітей [6, 76-84].

У 1780 р. коштом прихожан була збудована кам'яна Трьох-Святительська церква. Дзвіницю прибудували дещо пізніше. Церква була теплою, з трьома круглими печами, мала один престол на честь Трьох Святителів: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста. По штату при церкві служили священик та псаломщик, які від казни жалування не отримували. У 1911 р. її прибуток складав більш ніж 300 крб., за «требоправлення» було отримано приблизно 250 крб. та 44 крб. 23 коп. відсотків з суми у 1100 крб. При церкві малося % десятини присадибної землі гарної якості, яка приносила прибутку 20 крб. на рік.

У власності церкви знаходилось два будинки, збудованих у 1884 та 1894 рр. на пожертви прихожан та родини Терещенків, які потребували капітального ремонту. При квартирах священика та псаломщика було два дерев'яні сараї та два дровника. У південно-східному куті погосту біля огорожі знаходилась дерев'яна, обкладена цеглою, лавка-комора. Також на території церковного двору стояла дерев'яна караулка. Копії з метричних книг зберігались з 1780 р., сповідальні розписи - з 1815 р.

На території приходу знаходились міське приходське училище та ремісниче училище. Старостою при церкві значився міщанин Григорій Михайлович Козлов, настоятелем - протоієрей Федір Петрович Костенецький, 1846 р. н. У 1869 р. він закінчив Чернігівську духовну семінарію. Мав дружину Варвару Єпіфанівну, 1856 р. н., виховував 5 дітей [6, 86-94].

Приход Трьох-Святительської церкви [6, 95]

Отже, опрацьований архівний матеріал дозволяє на прикладі парафіяльного устрою м. Глухова певним чином реконструювати типову для тодішньої Російської імперії систему церковного-приходського облаштування міст початку ХХ ст., здійснити опис архітектурних особливостей церковних будівель, охарактеризувати освітню діяльність парафії, провести кількісний аналіз приходу за соціальною та статевою ознаками та визначити місце церкви у громадському житті міста.

Література

1. Історія релігії в Україні: У 10 т. // Редкол. А. Колодний (голова) та ін. - Т 3. Православ'я в Україні / За ред. А. Колодного, В. Климова. - 1999. - 560 с.

2. Надтока ГМ. Православна церква і процес українського національного відродження 1900-1917 років. - К., 1996. - 112 с. ; Православна церква в Україні 1900-1917 років: соціально- релігійний аспект. - К., 1998. - 271 с.

3. Хитровська Ю.В. Громадсько-політична позиція духовенства Правобережної України наприкінці ХУЛІ - в середині ХІХ ст. (В контексті церковної політики самодержавства): автореф. дис. канд. іст. наук 07.00.01 «Історія України» / Ю.В. Хитровська. - К., 2001. - 19 с.

4. Гладкий С.О. Православне парафіяльне духовенство у суспільному житті України початку ХХ ст.: дис. канд. іст. наук. 07.00.01 «Історія України» / С.О. Гладкий. - Полтава., 1997. - 189 с.

5. Ковальчук Т.В. Взаємодія світської та церковної влади в Російській імперії на початку ХХ століття (за матеріалами українських єпархій РПЦ) // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип. ХІУ - К., 2008. - С. 331-339.

6. Державний архів Чернігівської області (ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 387, 551 арк.

Размещено на Allbest.ru