До інтерпретації випадкових знахідок скіфських ливарних форм для наконечників стріл

При публікації своєї колекції у виданні «Древности Поднепровья» (1899 р.) Б.І. Ханенко писав також про бронзовий штамп для виготовлення намистин або напівкруглих сферичних бляшок, знайдений поблизу с. Стайки, розташованого на правому березі Дніпра неподалік від с. Букрин. Про цю знахідку Ф.М. Штітельман у своїй статті нічого не згадувала. Але Б.М. Граков, присвятивши виготовленню скіфських наконечників стріл спеціальну статтю, пише про форму із колекції Б.І. Ханенка, яка походить також із с. Стайки [2, 77]. Спочатку Є.В. Черненко [6, 98], а потім Б.А. Шрамко [7, 321] цілком доцільно назвали це свідчення Б.Н. Гракова помилкою, і в даному разі, на їхню думку, йдеться про ту ж форму із Букрина, про яку писала Ф.М. Штітельман.

Рис. 2 Ливарні форми з Великого Більського городища: 1 - стулка ливарної форми; 2 - тип стріли, що відливався в такій формі; 3 - реконструкція скріплюючого стрижня

Таким чином, і два фрагменти форми, і штамп для намистин із одного пункту хоча і можуть вважатись артефактами, що характеризують бронзоливарне ремесло у скіфів, але не можуть свідчити про наявність тут ремісничого центру, адже крім перелічених знахідок більше ніяких решток бронзоливарного ремесла в цій місцевості не відомо і поселень скіфського часу не виявлено. Втім, в археологічному довіднику по Київській області йдеться про три городища, оточені валами і ровами, які були виявлені біля с. Стайки. Але ці пам'ятки археологами не досліджувались і говорити про їх належність до скіфської культури немає підстав [7, 66]. Тобто ці знахідки ливарних форм цілком випадкові і не пов'язані ні зі скіфськими населеними пунктами, ні, тим більше, з конкретними ремісничими майстернями.

Рис. 3 Ливарні форми з приватних колекцій: 1 - околиці м. Сімферополь; 2 - лісостепове правобережжя Дніпра

У своїй публікації Ф.М. Штітельман згадує також про стулку ливарної форми для відливання наконечників стріл, яка поступила до Київського історичного музею із колекції О.О. Бобринського (рис. 1, 3). Місце її знахідки невідоме, але, на думку дослідниці, оскільки всі речі колекції походять із4 - скріплюючий стрижень із урочища Лисовий Кут околиць м. Сміла, то, вірогідно, і форма походить звідтіля [9, 162], хоча Б.А. Шрамко вважає можливим пов'язувати цю форму з Більським городищем, на якому О.О. Бобринський одним із перших проводив розвідувальні роботи у 1887 р. [8, 323]. Є всі підстави погодитись із цією думкою, оскільки навколо Сміли немає ніяких слідів ливарного ремесла скіфського часу, а Більське городище було потужним ремісничим центром і якісь речі з колекції графа могли походити і з цієї пам'ятки.

Форму із Букрина Ф.М. Штітельман, за типом стріл, що в ній виготовлялись, датувала IV-III ст. до н. е. Стріли ж, що виходили із форми з колекції О.О. Бобринського, за формою істотно відрізняються. Б.А. Шрамко, із урахуванням останніх уточнень хронології скіфських старожитностей, вважає, що стулку із колекції О.О. Бобринського слід датувати кінцем VII-VI ст. до н. е., а букринську знахідку - кінцем VI-V ст. до н. е. [8, 322].

Саме перераховані ливарні форми мав на увазі Б.М. Граков, коли писав, що ливарних форм в Скіфії відомо небагато - три-чотири кам'яні для відливання прикрас і три для виготовлення наконечників стріл [3, 46]. Ці форми також дали Б.М. Гракову підставу зробити висновок про розвинуте виробництво стріл в Скіфії і високу техніку лиття, якою володіли скіфські майстри [2, 76]. Власне і сьогодні ливарні форми вважаються надійним показником при оцінці рівня бронзоливарного ремесла на тій чи іншій пам'ятці, але при цьому чомусь ніхто не зосереджував увагу на випадковості виявлення цих артефактів і відсутності зв'язку з ремісничими центрами, майстернями або ж іншими археологічними об'єктами. Це було б цілком зрозуміло, якщо такі знахідки були поодинокі. Але останнім часом колекція таких речей поповнюється і це потребує пояснення.

У 1992 р. на території Великого Більського городища місцевим мешканцем було знайдено бронзову стулку від ливарної форми, в якійвідливались баштоподібні наконечники стріл останньої третини V ст. до н. е. (рис. 2, 7). Точне місце її виявлення на городищі і обставини знахідки лишились невідомими, але принаймні ніяких інших решток бронзоливарного ремесла поруч не спостерігалось [8, 322-323].

У 1996 р. на поселенні в урочищі Лісовий Кут, яке також розміщається на території Великого Більського городища, працівниками україно-німецької експедиції при збиранні підйомного матеріалу за допомогою металодетектора було знайдено бронзовий стрижень від складної ливарної форми (рис. 2, 2). Цей стрижень використовувався для фіксації стулок і формування втулки наконечника, як і в букринській формі. Щоправда, від останнього він дещо відрізняється формою. Його загострена верхня частина не доходить до з'єднувальних шипів і, розширюючись, утворює конусоподібну кільцеву муфточку, яка обмежувала заглиблення для втулки стріли і подекуди збільшувала стійкість стрижня в формі [8, 322-323]. За самим стрижнем, без стулок самої форми ми, звичайно, не можемо говорити про тип і час побутування наконечників стріл, яків ній відливались, але належність цієї знахідки до скіфського часу безперечна.

Як відомо, Більське городище було розвиненим ремісничим центром VII-III ст. до н. е. Але бронзоливарне ремесло було сконцентроване на Східному укріпленні, де кожен об'єкт - будь-то землянка, льох, сміттєва яма тощо - містив рештки місцевого бронзоливарного ремесла - шлаки, зливки, напівфабрикати виробів, браковані речі, уламки ливарних форм, різноманітні інструменти тощо. Бронзоливарне ремесло мало місце і на Західному укріпленні, хоча і в дещо меншому обсязі. На широкому просторі Великого городища було виявлено близько двох десятків невеликих неукріплених поселень. Не всі з них досліджувались, але розвідувальні роботи не виявили виразних слідів металообробки ні місцевих, ні тих, які б можна було б пов'язати із Східним або Західним укріпленнями. Тому знахідки ливарних форм на території Великого городища виглядають досить дивно і викликають запитання, чому вони знайдені за межами Східного або Західного укріплень, що виглядало б більш логічним.

Рис. 4 План Великого Більського городища: 1 - Східне укріплення; 2 - Західне укріплення; 3 - Куземинське укріплення