"Міжзоряні скитальці" на тлі небесної панорами середньовіччя

Загальний час перебування стороннього тіла над озером - близько півтори години. Розміри озера невеликі - приблизно 2 км в довжину і близько 1 км завширшки. Під час появи цього тіла на озері в човні перебували селяни, які спробували наблизитися до нього. Спроба не увінчалася успіхом, поблизу тіла було нестерпно жарко. Світло від тіла було настільки яскраве, що видно було розташовані на глибині близько 8 метрів дно озера і риба, яка розпливлася в різні боки від вогню. Там, де вогонь при своєму рухові обпалював воду, на її поверхні з'явилася бура, схожа на іржу плівка, яку потім рознесло вітром.

Письменник намагався проаналізувати розповідь очевидця: “Що ж це було за явище? Його можна було б сприйняти за міраж, але тоді залишається неясним шум при появі тіла; спека, яку відчули люди в човні; поведінка риби, поява рудуватої плівки. Бути може, це випадок масової галюцинації'? Але явище спостерігали дві групи людей, розділених відстанню в кілька сот метрів. Показання очевидців з різних груп взаємно узгоджені і доповнюють один одного низкою подробиць, у повній відповідності з положенням спостерігачів. З паперті бачили явище в цілому, без деталізації. Спостерігачі в човні зафіксували деталі, недоступні для тих, хто стояв... Що це було? Хто знає?” [10].

Випадок залишається не до кінця зрозумілим. Що потрібно було “прибульцям” в настільки скромному і настільки віддаленому від великих центрів містечку? Але, мабуть, у НЛО своя логіка, своя гравітаційна карта з позначками. Значить, там щось було.

Опис цього випадку потрапив до наукової літератури в 1842, будучи включеним до збірки “Акти історичні, зібрані і видані археографічною комісією” під заголовком “1662, листопад, 30, і 1663, серпень. Відповіді Кирило-Білозерського монастиря владі про метеорити, що з'явилися в Білозерському повіті” (Санкт-Петербург, 1842, т. 4).

Маємо також повідомлення з азійських країн, які можна витлумачити як дані про палеоконтакти. Так, ще в III ст. н.є. перський релігійний реформатор Мані (216-273/276) викликав інтерес у мільйонів людей тим, що став розповідати про боротьбу двох ворожих сил за владу над світом - сил світла й сил темряви. Згідно з ученням Мані - маніхейством - духовний світ людини також є “ареною” цієї космічної битви, і лише шляхом аскетизму і здійснення добрих вчинків кожен може позбутися згубного впливу темряви.

Мані став засновником релігійного культу, що поширився від Європи до Індії; культу, який синтезував елементи християнства, зороастризму і буддизму. Ця релігія “протрималася” до X ст. і справила вплив на вчення єретичних сект богомілів і катарів. Навіть великий отець церкви св. Августин у молоді роки захоплювався вченням Мані.

Віра маніхейців процвітала в Європі протягом тисячі років і все ще, як стверджують, існує в Азії.

Для уфології це вчення теж є доказом палеоконтактів. Подібно Єноху, Мані отримав свої знання від “ангелів”. З кельнського “Кодексу Мані”, книги, яка датується V ст. н.е., можна дізнатися про те, що ще в дитинстві його відвідували “ангели”: “А після його народження їй (матері Мані - І. М.) снилися чудові сни наяву: вона бачила, як хтось брав його, піднімав на небо, а потім повертав на землю. Часто до його повернення проходили один - два дні”. Як видно, з юним Мані творилися дивні справи; все це нагадує те, що відбувається в наші дні з людьми, про яких розповідають, що їх викрадали НЛО.

Одного разу 12-річному підлітку з'явилася таємнича істота. Згодом Мані почав називати її Двійником; вона відкрила йому велику таємницю про роль зла в історії людства. Він дізнався про втручання сил темряви у створення Космосу. Він також дізнався, що у великій битві між добром і злом сили зла здобули уявну перемогу.

Коли молодій людині виповнилося 24 роки, її “небесний” учитель або Двійник (аль-Таумі) посвятив Мані в таємне знання, повідавши про небачені речі: “До того часу як я виріс... я дізнався від нього про Батьків Світла і про все, що відбувається на кораблях (?). Він відкрив переді мною чрево колони, де приховані неймовірні сили, на ній Батьки подорожують угору...”.

Історики релігії, щоправда, стверджують, що під “кораблями” і “колоною” малися на увазі Сонце і Місяць. Але ці тлумачення здаються натягнутими. Маніхейцям було відомо про геліоцентричну будову світу. У книзі навчань Мані йдеться про планети, які прив'язані до кіл небесної сфери і утримуються на них за рахунок швидкого обертання!

У “Кодекс Мані” включено декілька одкровень - в одному з них ідеться про таке: “Ангел цей узяв мою руку в свою і забрав мене геть зі світу, що був мені відомий, в інше місце, що було величезне. За своєю спиною чув я гучний шум... У грудях я відчув важкість, усе тіло моє тріпотіло, від швидкості польоту хребет мій трясся (!), суглоби ніг моїх мало не вивихнуло”.

Майже дві тисячі років тому, коли з' явилися ці записи, люди навряд чи усвідомлювали ефект, викликаний прискоренням. Але те, що випробував Мані, можна порівняти з описом відчуттів американського вченого і астронавта Джозефа Персівала Аллена (здійснив два космічні польоти - в 1982 і 1984) під час старту “Шаттла”: “Коли маршові двигуни заводяться, екіпаж корабля відчуває, як десь глибоко під ним розгоряється ревучий вогонь... Астронавти всім своїм тілом відчувають грім, з яким вони злітають: болісний гуркіт, потік енергії, який вибухає під ними, і величезне прискорення... Коли корабель злітає, сила прискорення утискує екіпаж у крісла. Шаттл піддається величезним вібраціям, і хоч кожен член команди носить на голові захисний шолом, неймовірний шум, що стоїть у кабіні, прекрасно відчувається”.

“За мільйони років свого розвитку Земля була відкрита і не раз відвідувалася”, - вважає німецький уфолог Ульріх Допатка [10].

До більш пізнього періоду часу відносяться події, які викладені в стародавній японській хроніці “Ніхонгі”: “У 637 велика зірка пропливла зі сходу на захід, подаючи громоподобний звук.

...На сьомий день другого місяця весни в 640 зірка увійшла в Місяць.

...Восени 642, на дев'ятий день сьомого місяця за часів правління імператриці Аме-Тоє-Токарь-Ікас-хи-Тараси-Хімея, запрошена зірка увійшла в Місяць.

...Восени, 661, першого дня восьмого місяця, наслідний принц перебував при останках імператриці... Тим вечором на вершині гори Асакури був демон у великій шапці (НЛО? - І. М.), що поглядав на похоронні ритуали. Всі люди, побачивши його, вигукнули від подиву” [2].

У 934 дивний об'єкт спостерігався в Китаї; у процесі польоту він неодноразово змінював форму. А в 1015 в Японії з двох маленьких об'єктів, що летіли, вилетіло по кілька “куль” менших розмірів, які світилися. Відомі також приклади, коли кілька об'єктів летіли, з'єднавшись в один, як це було в 989 і 1423 над Японією. У країні висхідного сонця в Середні віки НЛО спостерігали неодноразово. Літаючі об'єкти у формі щитів і дисків спостерігалися над Японією і в 1133. Причому, в перерахованих випадках літаючі об'єкти випускали “промені” [5].

За словами Матьє Паризького, хрестоносці, які обложили Єрусалим, теж спостерігали разючі картини. У 1096 році “батальйони йшли по повітрю”, а в 1098 “кіннота скакала через небо”. У 1099 “з гори Олів якийсь сяючий прекрасний воїн змахнув щитом на знак того, що нашому війську треба виступити назустріч ворогові і відновити битву. Натхненний цим знаком, герцог Годфрід, голосно вигукуючи, швидко скликав усіх своїх латників, і вони знову вступили в бій з таким запалом, неначе знову розпочався недавній бій” [12].

Візьмемо також новину від 1200: “ У цьому році 13 травня небесне світло зійшло на Гроб Господній. Кажуть, що Господь накреслив на небі застережливе послання Землі... і всі впали ниць, благаючи, щоб воно не пророкувало ніяких бід. Опустившись над Єрусалимом, воно зависло над вівтарем святого Симона на Голгофі, де був розіпнутий Ісус Христос” [6; 8].

Траєкторії об'єктів, що спостерігалися в Середні віки, були різними. Так, наприклад, у 557 над Китаєм вони рухалися зигзагоподібно і світилися. В інших випадках об'єкти зупинялися і зависали на деякий час над рядом китайських міст у 905, а в 1606 - над стародавньою столицею Японії Кіото [2; 5].

У ніч на 24 вересня 1235 над армією японського генерала Йоріцуми довго кружляли в небі таємничі вогні - об'єкти у формі блюдець, які світилися, протягом усієї ночі описували на небі кола і петлі. Це, як кажуть у літописі, тривало до ранку. Генерал не злякався і наказав солдатам спостерігати за цим феноменом. Зрештою хтось із його підлеглих вирішив, що це просто вітер колихає зірки, і боятися нічого!...

12 вересня 1272 за велінням влади повинні були обезголовити відомого по всій окрузі священослужителя на ім'я Нітірен. Незадовго до страти в небі раптово з' явився яскравий і блискучий об' єкт, за розміром рівний повному Місяцю. Злякані небесним знаменням, чиновники визнали за благо помилувати улюбленого в народі Нітірена [7].

Згодом бельгійський монах-єзуїт Альбер д'Орвіль спостерігав незвичайне явище у Лхасі (Тібет). Його опис практично не відрізняється від розповідей очевидців цього феномена в наш час: “Листопад 1661. Мою увагу привернуло щось, що рухалося в небі. Я спочатку подумав, що це був птах невідомої породи, який водиться в цій країні. Але при наближенні це набрало обрисів здвоєного китайського капелюха (типова форма літаючих тарілок - І. М.), летячи і повільно обертаючись, немов невагоме, на невидимих крилах вітру. Напевно це було дивом, чарами. Цей предмет, проходячи над містом, немов би задля того, щоб ним помилуватися, здійснив два кола і зник у туманному серпанку. Як я не напружував зір, але бачити його більше не міг. Я задавався питанням, чи не зіграла зі мною жарт висота, на якій я перебував, однак, помітивши поблизу ламу, запитав його, чи бачив він це. Закивавши головою, він сказав мені: “Сину мій, те, що ти бачив, - чаклунство. Істоти з інших світів століттями борознять океани Космосу. Вони принесли просвітлення розуму першим людям, що населяють Землю. Вони забороняли будь-яке насильство і вчили любові один до одного. Проте їх вчення було подібне до насіння, яке було кинуте на камінь і не дало сходів. Ми добре приймаємо цих світлих істот, і вони часто спускаються біля наших монастирів, навчаючи нас і розкриваючи речі, втрачені багато століть тому під час катаклізмів, що змінили вигляд світу”.

Зазначимо, що аналогічний об' єкт під час експедиції в гори Тібе- ту 5 серпня 1926 спостерігав також відомий російський художник і дослідник М. К. Реріх (1874-1947). У “Серці Азії” (Нью-Йорк, 1929) він писав: “І ми помічаємо - на великій висоті щось блискуче рухається в напрямку з півночі на південь. З наметів принесли три сильних біноклі... Ми спостерігали об'ємисте сферичне тіло, що виблискує на сонці, ясно видиме посеред синього неба. Воно рухається дуже швидко. Потім ми бачимо, як воно змінює напрямок більш на північний захід і ховається за сніговим ланцюгом Гумбольдта”.

У Середні віки приходили новини про інопланетян і з-за океану. Так, у 1517 у вахтовому журналі одного з кораблів ескадри іспанського конкістадора Хуана де Гріхальви, що знаходилася біля півострова Юкатан у Мексиці, було записано, що над щоглами кораблів з'явився дивний об'єкт, який потім завис на 3 години над селищем Куотзакоалка, випускаючи яскраві промені. А в 1639 об'єкт, що світився, був помічений під час зигзагоподібного руху над Бостоном [2].

Висновки

Таким чином, Середньовіччя залишається останньою “темною добою”, від якою дійшли не зовсім виразні релігійні свідчення про палеоконтакт і, свідчення, які можна витлумачити як описи палеовізитів на нашу Землю інопланетян. Незважаючи на такий характер даних джерел, вони є неоціненною теоретичною базою, яка дає змогу по-новому подивитися на історичне минуле нашої планети, її місце у Всесвіті, специфіку існування й розвитку різних форм життя в різних куточках безмежного Космосу, а значить, і на вірогідність контактів між ними.

Література

середньовічний релігійний космічний прибулець

1. Беда Достопочтенный. Церковная история народа англов [Электронный ресурс] / пер. В. В. Эрлихман. - СПб. : Алетейя, 2001. - Режим доступа: http:// www.sedmitza.ru/lib/text/440459/.

2. В Средние века - НЛО. Они уже здесь... [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.e-reading.co.uk/chapter.php/145180/23/Zamoiiskiii_-_NLO._Oni_uzhe_ zdes%27....html.

3. Ковалевский А. П. Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921-922 гг. / ст., пер. и коммент. - Харьков : Изд-во Гос. ун-та им. А. М. Горького, 1956. - 345 с.

4. Літопис руський [Електронний ресурс] / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця ; відп. ред. О. В. Мишанич. - К. : Дніпро, 1989. - XVI+591 с. - Режим доступу : http://litopys.org.ua/litop/lit.htm.

5. Наблюдение НЛО в средние века [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://svetra.ru/NLO_2.htm.

6. Небесные знамения [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www. kosmopoisk.nm.ru/zagadka20.htm.

7. НЛО в Средние века [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www. vseprokosmos.ru/ufo23.html.

8. НЛО и инопланетяне. Хроника странных событий в средние века [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.mysterylife.ru/xronikanlo2.

9. Палеоуфология [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http:/www.ufolog.ru/ publication/3690.

10. Палеоуфология, НЛО прошлого [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://tainy.net/40-paleoufologiya-nlo-proshlogo.html.

11. Парцифаль / пер. со средневерхненемецкого Л. Гинзбурга // Средневековый роман и повесть. - М. : Художественная литература, 1974. - С. 261-578.

12. Симонов В. А. Внеземной след в истории человечества [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.smoliy.ru/lib/000/003/00000363/Shpagin_I_letayuschie_ tarelki6.htm.

13. Факты появления НЛО в Средние века. Изображения НЛО [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://sekretmira.ru/2012/12/10/fakty-poyavleniya-nlo- v-sredni e-veka-izobrazheniya-nl o.

Размещено на Allbest.ru