Заснування "Хроніки НТШ" та її значення як джерела до історіографічного дослідження української етнології в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАСНУВАННЯ "ХРОНІКИ НТШ" ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛА ДО ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОЛОГІЇ В НАУКОВОМУ ТОВАРИСТВІ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ

Ростислав Конта

Анотація

У статті розглядається питання створення "Хроніки НТШ" та висвітлення на її сторінках розвитку української етнології в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові. Проаналізовано структуру цього друкованого видання, характер розміщених у ньому матеріалів та їх зміст у контексті дослідження діяльності членів етнографічній комісії. Простежено основні тенденції формування наукових знань про етнологічні досягнення членів зазначеної організації, а також значення "Хроніки НТШ" як історіографічного джерела до вивчення поставленої проблеми.

Ключові слова: НТШ, "Хроніка НТШ", етнологія, історіографія, товариство.

Етнографічна діяльність Наукового товариства імені Шевченка у Львові (далі - НТШ) була важливим напрямком дослідницької роботи членів цієї інституції. Після реформування товариства у 1892 р. нагальною стала потреба створення відповідного підрозділу, який би займався розробкою етнографічного напрямку наукових пошуків у межах НТШ. Так, у 1895 р. починає видаватися "Етнографічний збірник", а у 1898 р. на засіданні історико-філософської секції НТШ створено етнографічну комісію, основне призначення якої зводилося, передусім, до впорядкування, редагування та видання великої кількості етнографічних матеріалів, які надходили до товариства [1, с. 16], паралельно з організацією етнографічних досліджень українського народу.

Крім того, М. Грушевський зазначав, що попередні видання двох томів "Етнографічного збірника" не вміщали зібрані матеріали, а тому потрібно видавати більше томів цього друкованого органу, наповнюючи його лише фольклорними матеріалами, а для публікації етнологічних матеріалів створити інше видання, запропоноване Ф. Вовком [1, с. 16], йдеться про "Матеріали до українсько-руської етнології". Окремим напрямком наукової роботи НТШ була організація та проведення етнографічних експедицій в результаті яких був зібраний значний масив етнографічних матеріалів.

Активна етнографічна діяльність членів товариства висвітлювалася на сторінках друкованих видань цієї організації. Серед них варто виділити "Хроніки НТШ", які є цінним джерелом до вивчення поставленої нами проблеми. Зародження цього видання варто шукати в іншому друкованому органі товариства - "Записках НТШ", включно до XXXI11-го тому (січень 1900 р.) існував окремий розділ під назвою "3 Товариства" [2, с. 1-5]. У цьому ж томі поінформовано про зміни в структурі видання, а саме: "Далі справоздання з Товариства не будуть подавати ся в Записках, а виходитимуть в осібних бюлетенях" [2, с. 5].

Таким чином, "Хроніки НТШ" фактично стали розширеним варіантом розділу "Записок НТШ" під назвою "3 Товариства" та виходили окремим виданням. Так, наприклад, перший випуск "Хронік НТШ" був більше 100 сторінок [3] та містив багато важливої інформації щодо висвітлення етнографічної діяльності членів НТШ та їх досягнень у цьому напрямку.

"Хроніки НТШ" ставали предметом аналізу як джерело до біобібліографії [4], а також це видання аналізувалося в історико-бібліографічному контексті [5]. Незважаючи на попередні дослідження, проблема історіографічного дослідження видань НТШ, як джерела до вивчення розвитку української етнології, у цій організації запишається відкритою.

Специфіка "Хроніки НТШ" полягала у тому, що у них подавався огляд усієї організаційної роботи НТШ, друкувалися протокольні рішення загальних зборів, виділу (президії), секцій та комісій товариства (в томі числі і етнографічної), що стосувалися багатьох аспектів роботи цієї наукової організації. Зокрема щодо створення нових підрозділів та друкованих органів, рекомендації до друку окремих праць, проведення етнографічних експедицій, виділення стипендій молодим дослідникам, наводились дані щодо дійсних членів Товариства, напрямків його роботи за останній період тощо. Окрім того, у "Хроніці НТШ" друкувалися окремі статті членів товариства, які були присвячені розвитку науки в цій організації, а враховуючи те, що етнографічні дослідження у товаристві займали пріоритетне становище, то тут можна знайти багато відомостей про досягнення членів цієї організації щодо розвитку української етнології. У цьому контексті виділяємо історіографічний аспект аналізу відповідних матеріалів вміщених у "Хроніках НТШ", оскільки це дозволяє простежити, як члени НТШ бачили розвиток української етнології, а також як вони, власне, оцінювали свої досягнення у цій галузі.

У вступній статті до першого видання "Хроніки НТШ" М. Грушевський подав коротку історію створення товариства та окреслив основні напрямки його діяльності за останній період, включаючи реформування цієї організації разом зі створенням нових структурних підрозділів та видань [6]. Автор виділив досягнення в етнологічному напрямку, які зводилися до заснування двох видань етнографічного та етнологічного спрямування ("Етнографічний збірник" та "Матеріали до українсько-руської етнології") спільно з етнографічною комісією. Водночас, М. Грушевський подав короткий перелік матеріалів, вміщених у перших томах вказаних видань [6, с. 12-13]. Для підвищення авторитету НТШ автор наголошував на позитивних оцінках діяльності цієї організації та її наукових видань з боку таких авторитетних тогочасних учених, як В. Ягич, А. Брікнер та рецензентів часопису "Київська старовина" [6, с. 18].

Матеріали "Хроніки НТШ" дозволяють виділити основні завдання, які ставило перед собою товариство, одне з яких визначалося як "... дбанє про приєднуване нових робітників на полі українсько-руської науки і піддержуване тих, що вже дали докази своєї здібности і робучости..." [7, с. 24]. Відповідно лише ті науковці, які відповідали перерахованим критеріям могли сподіватися на фінансову підтримку з боку НТШ і не випадково, що саме В. Гнатюк згідно з результатами звітної документації виділу в 1899 р., отримав найбільшу грошову компенсацію: 120 крон на покриття коштів етнографічної експедиції в Угорську Русь та ще 200 крон на стипендію [7, с. 24]. Таким чином, з матеріалів фінансової звітності вміщеної у "Хроніці НТШ", можна окреслити те важливе значення, яке члени НТШ надавали розвитку етнографії та залученню до цієї роботи молодих, здібних та працьовитих учених.

Тенденція до пріоритетного фінансування етнографічного напрямку роботи товариства простежується і в інших номерах "Хроніки НТШ", у яких містяться рішення етнографічної комісії щодо виділення коштів на проведення експедиції. Кошти, виділені на етнографічну комісію, досить часто перевершували фінансування інших комісій у декілька разів. Це частково пояснюється й тим, що учені НТШ використовували новітні на той час методи фіксації етнографічного матеріалу - запис на фонограф, який коштував не дешево і купувався за рахунок товариства. Так, на засіданні етнографічної комісії від 7 травня 1900 р. прийнято рішення: "... закупити два фонографи для збирання взірців бесіди і пісень нашого народа" [8, с. 9].

Пізніше на четвертому засіданні від 17 вересня 1900 р. зазначалося: "Д. Осип Роздольський демонстрував зібрані ним пісні на фонографі між лемками і кількох повітах східної Галичини. Ухвалено віднести ся до Виділу чи би не міг закупити фонограф для дальшого збирання пісень, бо показало ся, що вони виходять із фонографу зовсім добре" [9, с. 10]. Таким чином, етнографи НТШ намагалися використовувати тогочасні новітні технічні винаходи для збирання етнографічних даних, які апробували у польових умовах та робили висновки щодо їх доцільності у подальшій роботі.

Уже в першій частині "Хроніки НТШ" у розділі "Діяльність секцій і наукових комісій Товариства" можна знайти інформацію щодо керівного складу та членів етнографічної комісії [10, с. 28]. В окремому розділі під назвою "Дійсні члени Товариства" містяться дані про членів НТШ, безпосередньо пов'язаних з етнографічними науковими пошуками. Це, зокрема, біографічні довідки про М. Грушевського та на той час вже дійсних членів Етнографічної комісії - Ф. Вовка, В. Охримовича, О. Барвінського, В. Гнатюка, О. Колесси, І. Франка, у яких крім загальної інформації про життєвий та творчий шлях, містилася інформація про сферу наукових інтересів учених та їх основні праці, у тому числі етнологічні, а також діяльність щодо впорядкування етнографічних видань товариства [11, с. 50-54, 58-59, 64-68, 73-75]. Окрема посмертна стаття присвячена М. Дикарєву, у якій наголошувалося на історії етнографічних зацікавлень ученого, наводилися дані щодо його праці з цієї тематики, частина з яких була надрукована у етнологічних виданнях НТШ [12,с. 88].

З другої частини "Хроніки НТШ", яка вийшла в 1900 р. і до початку Першої світової війни зміст, обсяг і періодичність цього видання були більш-менш усталені. "Хроніка НТШ" виходила чотири рази на рік окремими виданнями, які були за обсягом біля ЗО сторінок, а в їх структурі виділялися такі постійні розділи, як: "Засідання Виділу", "Засідання секцій і комісій Товариства" (в подальшому були розділені на окремі розділи - "Засідання секцій" та "Засідання комісій"), "Видання Товариства" (пізніше - "Нові видання Товариства"). Починаючи з кінця 1905 р., у "Хроніці НТШ" виділявся розділ "Справозданє з бібліотеки" (до цього це був нерегулярний розділ під назвою "Стан бібліотеки"), а з 1908 р. розділ "Справозданє з музея". Час від часу в цьому виданні з'являлися розділи "Загальні збори Наукового Товариства імені Шевченка", "Надзвичайні загальні збори", "Звичайні загальні збори", "Дійсні члени Товариства", різного роду відозви, статті та ін., а головне - окремі матеріали, присвячені питанням збирання етнографічних матеріалів та проведення етнографічних та антропологічних експедицій, біографії та некрологи етнографів НТШ.

У розділі "Нові видання Товариства" регулярно друкувалася інформація про етнографічні видання НТШ ("Етнографічний збірник" та "Матеріали до українсько-руської етнології"), а також інші друковані органи інституції ("Записки НТШ", "Літературно-науковий вісник" та ін.), подекуди з'являлася інформація про етнографічні дослідження НТШ та наукові праці членів цієї організації. Оскільки інформація про вказані видання зводилась до переліку їх змісту, то не будемо детально зупинятися на аналізі цього розділу. Зазначимо лише, що на сторінках "Хроніки НТШ" відбувалося систематичне інформування читачів про нові томи етнографічних та етнологічних видань товариства, що безумовно позитивно впливало на інформування громадськості про досягнення членів цієї наукової інституції у цьому напрямку. У "Хроніці" можна знайти вимоги, що ставилися етнографами НТШ щодо проведення етнографічних експедицій, які демонструють основні принципи наукової роботи у цьому напрямку. Аналіз рішень етнографічної комісії дозволяє з'ясувати, що перед проведенням експедиції, учені розробляли чіткі інструкції до збору етнографічних даних, які базувалися на попередньому вивченні як проблематики дослідження, так і території, на якій планувалося проводити експедицію. Так, у одному із рішень етнографічної комісії зазначалося: "Обговорено подрібно спосіб збирання як етнографічних, так і інших материялів для уділено інструкції експедиції" [13, с. 9]. Крім того, як помітно з матеріалів "Хроніки НТШ" детальне звітування про результати етнографічної експедиції стало одним із обов'язкових завершальних етапів її проведення, що також стимулювало етнографів НШТ до плідної та ефективної роботи. Так, відповідно до рішення щодо виділення 1000 крон на організацію та проведення етнографічної експедиції за участю І. Франка, О. Колесси, М. Павлика, О. Роздольського та В. Гнатюка, останнім пунктом значилося: "...жадати від учасників експедиції докладного справозданя" [13, с. 9].

Крім розділу "Нові видання Товариства" інформацію про етнографічні праці членів НТШ постійно друкувалася у розділі "Засідання секцій і комісій Товариства", де крім змісту вказаних досліджень інколи містилися і їх оцінки колегами. Якщо оцінювати останній розділ в цілому, то його важливе значення в контексті нашого дослідження пояснюється тим, що тут містився детальний огляд етнологічних досліджень та етнографічних збірок членів товариства разом з оглядом змісту профільних видань етнографічної комісії. Це дозволяло читачам відстежити основні напрямки етнографічної діяльності членів НТШ та ознайомитися з новітніми працями у цьому напрямку. Крім того, у розділі "Засідання секцій і комісій Товариства" подавався огляд програм зі збирання етнографічних матеріалів, які розроблялися етнографами товариства. Ці матеріали, вміщені у "Хроніці НТШ" не лише інформували читачів про вихід методичних рекомендацій, пов'язаних з дослідженням окремих етнографічних проблем, але й у загальних рисах окреслювали їх змістовне наповнення. Так, наприклад, при огляді діяльності історико-філософської секції НТШ та ухвалених рішень на її десятому засіданні від 21 листопада 1900 р. заплановано надрукувати у третьому томі "Матеріалів до українсько-руської етнології" статтю М. Дикарєва "Програма до збирання відомостей до збирання про громади і збірки сільської молоді". Разом з тим, подавався огляд вказаної статті, у якій зазначалося, що: "У формі питань подає автор детальну програму для збирання відомостей про громади і збірки сільської молодіжи: про вулицю, вечерниці і досьвітки та складки. Програму попереджує вступне слово, в якому автор висказує свої погляди на порушену ним у програмі справу і на інші, що стоять із нею у звязи" [14, с. 7].

На сторінках "Хроніки НТШ" систематично з'являлися матеріали про рекомендації до друку етнографічних праць членів товариства. Процедура ж рекомендації передбачала реферування цих праць та їх обговорення, що у свою чергу сприяло висвітленню змісту досліджень та їх основних думок у підрозділі, присвяченому засіданням профільних секцій та комісій НТШ серед яких особливий інтерес для нас являють засідання історико-філософської секції та етнографічної комісії.

На сторінках "Хроніки НТШ" можна знайти відомості про популяризацію етнографічних досліджень членів НТШ за кордоном шляхом участі його членів у міжнародних конгресах і конференціях. Інформація про подібну діяльність українських етнографів сприяла формуванню позитивного іміджу товариства як наукової інституції, члени якої інтегруючись у світовий науковий простір, підтверджують тим самим високий рівень своїх наукових досліджень шляхом обговорення їх результатів на міжнародних конференціях. Так, у статті під назвою "Участь Товариства у наукових конгресах у Парижі" виділений окремий розділ, присвячений конгресу фольклористів, який проходив у вересні 1900 р. Незважаючи на назву конгресу на ньому виголошено доповіді членів НТШ, що носили суто етнографічний характер. Це, зокрема, доповідь В. Охримовича про "залишки первісного комунізму в Галичині" та доповідь Ф. Вовка "про народні знатя взагалі і особливо на Україні" [15, с. 16-17]. У цілому результатами своєї участі у міжнародних конгресах члени НТШ були задоволені. Про це можна зробити висновок із доповіді М. Грушевського на загальних зборах товариства від 25 березня 1901 р., у якій зазначалося: "...як перший виступ на світових зборах треба признати його вповні уданим" [16, с. 4].

Особливу цінність для дослідження мають звіти про результати етнографічних та етнографічно-антропологічних експедицій, які періодично вміщалися на сторінках записок. Саме ці матеріали вирішальним чином впливали на формування наукових знань про розвиток української етнології в НТШ. У них крім власне фактологічного матеріалу, що стосувався території та проблеми дослідження, зібраних матеріалів і т. ін., містилися дані стосовно тих проблем, з якими стикався автор у процесі збирання етнографічних матеріалів, а головне - оцінки успішності проведеної роботи з боку членів етнографічної комісії.

Вперше такого роду інформація у "Хроніці НТШ" зустрічається у четвертій частині цього видання, у статті під назвою "Справозданя з етнографічної експедиції", де розглядалися результати наукових звітів О. Роздолького, І. Франка, О. Колесси, М. Павлика [17]. Не вдаючись у деталі проведеної етнографами роботи, зупинимось на найбільш важливих аспектах цих матеріалів з позиції нашого дослідження, а саме: оцінок їх роботи на сторінках "Хроніки НТШ", включаючи методику збирання етнографічних даних та загальну успішність проведеної експедиції. Показовими у цьому плані можуть бути матеріали, присвячені етнографічній експедиції О. Роздольського на Лемківщину для збирання зразків усної народної творчості результати якої були визнані вдалими.

Інформація щодо зібраних етнографічних даних містить і низку зауважень, пов'язаних із тим, що робота ученого не була систематичною. Це пояснювалося об'єктивними обставинами. Зокрема, тим, що "...простір, який замешкують Лемки, надто великий, щоб його мож було в одних фериях прослідити; не один, але кілька років потрібні, що-б мож подати бодай як-так докладний образ хоч би лише устної словесности" [17, с. 18]. Крім того, у "Хроніці НТШ" описувався основний принцип роботи О. Роздольського зі збирання етнографічних даних: "...він мусів починати від сторін та людей йому добре знайомих, а опираючи ся на їх інформаціях та рекомендациях переходити до сторін зовсім незнайомих" [17, с. 18]. Цей прийом етнографічних пошуків і на сьогодні у багатьох випадках є досить ефективним і дозволяє у короткі терміни зібрати цінний етнографічний матеріал стосовно визначеної наукової проблематики.

Зі сторінок "Хроніки НТШ" можна також дізнатися й про специфіку польової роботи етнографа, що зводилася до того, що, визначаючи теоретичні проблеми дослідження та їх методику, потрібно рахуватися з об'єктивними обставинами життя народу, його господарськими потребами тощо. Про це в даному виданні говорилося так: "Се-ж природна річ, що етноґраф все і всюди мусить числити ся з людьми і обставинами, тим більше, коли пора (час жнив і сінокосів) так невідповідна до подібної роботи. При такім з гори назначенім методі мусіло ся нераз дармо стратити трохи часу та праці" [17, с. 18]. видання український етнологія друкований

Починаючи з 1901 р., у виданнях "Хроніки НТШ" визначалася не лише частина, але й випуск, яких нараховувалося щороку чотири. Важливо, що крім україномовного видання "Хронік НТШ" був також і їх німецькомовний варіант, що дозволяв інформувати європейських учених про розвитку науки, в тому числі і етнології, в НТШ. Іншим напрямком роботи товариства було встановлення наукових контактів з європейськими та російськими науковими організаціями. Про міжнародний напрямок наукового співробітництва товариства свідчать слова М. Грушевського виголошені на загальних зборах інституції: "До розширення зносин його з науковими інституціями і видавництвами причинило ся богато заснованнє постійного білєтеня в німецькій мові: минувшого року на ново приступило до обміну видань близько 70 наукових інституцій і наукових видавництв, і річ замітна, що особливо зростає число таких обмінів із краями англо-саксонськими і скандинавськими" [18. с. 4-5]. Загалом, саме існування видання "Хроніки НТШ" наближало товариство до наукових організацій європейського рівня, де така практика була поширеною. Тому, незважаючи на суперечки у середовищі НТШ щодо доцільності існування цього видання, домінували погляди О. Колесси, який наполягав на тому, що "...руська "Хроніка" також конче потрібна, що так само поступають і иньші наукові інституції, друкуючи свої білєтини у своїй і иньшій конгресовій мові..." [18, с. 7]. Саме цими поглядами і пояснюється паралельний вихід "Хроніки НТШ" німецькою мовою, що була у цей час поширеною мовою міжнародного наукового спілкування.

Таким чином, заснування "Хроніки НТШ" як друкованого органу НТШ, мапо важливе значення в історіографічному дослідженні розвитку української етнології. На сторінках цього видання можна знайти огляд основних аспектів, пов'язаних із розвитком етнологічних знань в інституції та простежити накопичення етнографічного матеріалу в результаті проведення низки етнографічних та етнографічно-антропологічних експедицій. Разом з тим на сторінках видання можна знайти важливу інформацію щодо оцінки членами товариства основних проблем, пов'язаних зі становленням української етнології як науки, а детальний огляд організаційних заходів товариства у цьому напрямку дозволяє виокремити специфіку етнографічної роботи в НТШ та виділити ідеї та думки членів товариства щодо перспектив розвитку української етнології.

Список використаних джерел