Історія кредитних установ України на сторінках часопису "Вестник Европы" (1866-1917 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія кредитних установ України на сторінках часопису "Вестник Европы" (1866-1917 рр.)

Наталія Радченко

Анотація

Проаналізовано інформаційний потенціал часопису “ Вестник Европы" 1866-1917 рр. у дослідженні історії розвитку кредитних установ України. У результаті аналізу тематичного змісту публікацій, у яких міститься інформація стосовно діяльності банків, ощадно-позичкових кас та товариств, вміщених на сторінках часопису, виявлено декілька основних груп, новини діяльності кредитних установ; роль земств у розвитку кредитної сфери; обговорення законодавства про банки та банківську діяльність і кредитні спілки; аналітичні огляди щорічних банківських звітів. Особливий інтерес представляють аналітичні огляди щорічних банківських звітів, які регулярно з'являються на шпальтах журналу із 1877 р. Вони представляють собою аналіз даних банківських звітів із поясненням існуючого становища, співставленням із показниками за минулі роки. Переважна більшість публікацій стосувалися питань діяльності банківських установ.

Ключові словая: “ Вестник Европы", преса, історичне джерело, кредитно-фінансові установи, установи дрібного кредиту.

Аннотация

Проанализирован информационный потенциал журнала “ Вестник Европы" 1866-1917 гг. для изучения истории развития кредитных учреждений Украины. В результате анализа тематического содержания публикаций, в которых содержится информация относительно деятельности банков, ссудо-сберегательных касс и товариществ, помещенных на страницах журнала, было выявлено несколько основных групп', новости деятельности кредитных учреждений] роль земств в развитии кредитной сферы ] обсуждение законодательства о банках и банковской деятельности, кредитных союзах и аналитические обзоры ежегодных банковских отчетов. Особый интерес представляют аналитические обзоры ежегодных банковских отчетов, которые начинают регулярно появляться на страницах журнала с 1877 г. Они представляют собой анализ данных банковских отчетов с объяснением существующего положения и сопоставлением с показателями за прошлые годы.

Ключевые слова: “ Вестник Европы", пресса, исторический источник, кредитно-финансовые учреждения, учреждения мелкого кредита.

Annotation

Potential information of the magazine “ Herald of Europe” 1866-1917 was analyzed for the history of Ukraine credit institutions development. Most often, researchers use special financial press: Herald cooperatives and industry, stock na/vs, other kind of periodic publications such as social-political, literary and political magazines, miscellany and digests remain out of sight. However, only in 1890 in Russia 796 various periodic publications were issued. One of these publications was the journal “ Herald of Europe”. As a result of the thematic content of publication analysis that provides information of the activities of banks, savings and loan offices and savings banks placed on the pages of this journal were revealed several main groups: na/vs of credit institutions; role the development of credit sector; discussion the I aw of banks and banking, credit unions; analyzes of annual bank reports. Analyzes of annual bank reports that have great і nterest were regul arl у appeared іn journal from 1877. They represent the anal ysi s of the bank reports expl ai ni ng the current si tuati on and a compar і son wi th the і ndex for the previ ous years.

Keywords: “Herald of Europe”, press, historical source, financial institutions, and small credit institutions.

Помітне місце у системі джерел із вивчення історії розвитку кредитно-фінансових установ України другої половини XIX - початку XX от. займають періодичні видання, які виступають часом основним джерелом інформації із багатьох питань, що стосуються історії становлення перших вітчизняних банків та установ дрібного кредиту.

Метою статті є аналіз інформаційного потенціалу часопису “Вестник Европы” при висвітленні діяльності кредитних установ України другої половини XIX - початку XX ст.

Слід сказати, що до проблематики ролі преси у інформаційному супроводі розвитку кредитно- фінансові' системи зверталися сучасні українські учені, передусім В. Власенко [1], В. Половець [2], І. Фареній [3], О. Панченко [4], М. Казьмирчук [5] та інші. Загальну характеристику висвітлення діяльності кооперативів у періодичних виданнях подав О. Панченко, проте автор розглянув лише сільські споживчі товариства початку XX от. [4]. часопис кредитний земство банківський

Найчастіше науковці використовують у дослідженнях спеціальну фінансову пресу, як-то “Вестник кооперативов и промышленности”, “Биржевые новости”, та поза увагою залишаються інші види періодичних видань суспільно-політичні, літературно-політичні журнали, альманахи і збірники. Проте, тільки з 1890 р. у Росії виходило 796 різноманітних періодичних видань. Одним із таких видань був часопис “Вестник Европы”. Він об'єднував передову ліберальну інтелігенцію (учених, істориків, літераторів, земських діячів), усі прогресивні кола суспільства. І хоча, більшість авторів публікацій були помірними лібералами, на сторінках видання мали можливість висловитися представники різних політичних напрямків (за виключенням реакціонерів та консерваторів). “Впродовж 70-80-х рр. XIX от. журнал зажив слави одного з найвпливовіших видань Російської імперії, про що свідчать його наклади в цей період. Структура відділів журналу передбачала всебічне висвітлення актуальних суспільно-політичних, громадських і культурно-освітніх проблем, хоча спершу журнал позиціонувався як фаховий історико-політичний орган” [6, с. 10].

“Вестник Европы” - російський літературно-політичний журнал, видавався упродовж березня 1866 - 1918 рр. у Петербурзі і поступово став трибуною російського ліберапізму другої половини XIX ст. У 1866-1908 рр. журнал видавав і редагував представник ліберальної інтелегенції, учений, публіцист, активний земський діяч М. Стасюпевич. У 1908 р. його змінний видавець М. Ковапевський та головний редактор К. Арсентьев. На сторінках журналу висвітпювапися важливі проблеми історії, політики та літератури. Журнал виходив обсягом 430-440 сторінок і відкривався літературним розділом, у ньому друкувалися оригінальні та перекладені романи, повісті, вірші, котрі разом займали до половини обсягу номеру. Потім йшов розділ науки, у якому публікувалися статті, документи, спогади. Ключові розділи (у різні роки існування журналу вони дещо видозмінювалися) - “Иностранное обозрение” (або “Иностранная политика”, “Новости иностранной литературы”), “Провинциальное обозрение”, “Внутреннее обозрение” (або “Ежемесячное обозрение”) і “Хроника” (або “Изъ общественной хроники”, “Известия”) - розшташовувалися ближче до кінця. Ці розділи у журналі не завжди підписувалися, що створює певні труднощі зі встановленням авторства текстів. Завершували номер літературні огляди та некрологи.

Таким чином, редакція прагнула враховувати інтерес аудиторії передусім до літературних художніх творів вітчизняної та західноєвропейської літератури, і разом з тим підводила читачів до обговерення актуальних суспільно-політичних та економічних проблем тогочасної Російської імперії. Однією з найбільш обговорюваних проблем того часу була необхідність створення дієвої кредитної-банківської системи у державі.

Сторінки журналу відображали поступовий розвиток кредитної сфери, зміни до неї з боку державної влади. Друга половина XIX ст. була складним переходним періодом ліберальних реформ Олександра II, змінювалися суспільні ідеали, розвивалися капіталістичні відносини у економіці, в господарстві країни здійснювалися реформи: селянська, судова, військова та інші. Реформування не могло оминути й банківської системи: ця ланка господарства країни теж мала відповідати його новому устрою. При цьому організація роботи банківської системи запозичувалася із розвинених країн Заходу, і в зв'язку з цим вона мала перебудуватися на аналогічні приватнопідприємницькі засади. Це означало, що держава мала втратити виключну монополію у фінансово-грошовій сфері, чого уряд допускати не бажав. У зв'язку з цим це питання досить довго викликало низку суперечностей і було предметом численних дискусій. Однак однозначно і до кінця воно вирішено так і не було.

У результаті аналізу тематичного змісту публікацій, у яких міститься інформація стосовно діяльності кредитних установ, вміщених на сторінках часопису, виявлено декілька основних груп (див. таблицю 1): по-перше, новини діяльності різних кредитних установ; по-друге, роль земств у розвитку кредитної сфери; по-третє, обговорення законодавства про банки, банківську діяльність і кредитні спілки та четверта група публікацій, аналітичні огляди щорічних банківських звітів. Слід зауважити, що більшість матеріалу стосувалася питань розвитку кредитних установ Російської імперії загалом, і установи, розташовані на українських землях згадувалися, переважно побіжно. Проте, майже, жодна публікація, тією чи іншою мірою стосувалася діяльності українських банків, ощадно-позичкових касс і товариств взаємодопомоги.

Таблиця 1. Тематика та кількість публікацій з історії кредитних установ України (1866-1917 рр.

Отже, найбільш представлена тематична група публікацій - новини діяльності кредитних установ. Переважно це невеликі за розміром інформаційні повідомлення, які розміщувалися серед огляду інших подій. Вони супроводжувалися коментарями, у яких висловлювалося ставлення автора до описуваних подій. Найчастіше повідомлялося про відкриття нових установ, вплив воєнніх подій на їх розвиток, випадки розбійних нападів на банківські установи, приклади застосування на практиці нових законів, декілька оголошень. Також однією з найбільш популярних тем, про що свідчить кількість публікації, була тема співпраці різних видів кредитних установ та порівняння ефективності діяльності державних та приватних банків.

На сторінках видання висвітлювалися найбільш актуальні проблеми, пов'язані із функціонуванням кредитних установ. Так, значною перешкодою на шляху до успішної діяльності земельних банків були різні зловживання позичальників. Тому з метою запобігання такій негативній практиці часопис вміщував чисепьні публікації роз'яснювапьного змісту. Зповживання складапося з штучного обезцінювання закладених маєтків власниками за допомогою орендних контрактів: “Владълецъ имьнія заключаегь контракгь на отдачу его в аренду на долгій срокъ - за цьну, несоотвътствующую дъйствительной доходности именія; воспользовавшись ссудою иъз банка, онъ не вносить срочныхъ платежей и доводить свое имьніе до продажи. Затемъ онъ, чрезъ подставныхъ лиць, приобретаетъ на торгахъ то же имьніе за болъе дешевую цъну, и такимъ образомъ избавляется отъ уплаты части долга или аже всего долга. Въ случаъ же, ели эта послъдняя операція не удалась и именіе было бы продано въ чужія руки, то прежнъй владълецъ все-таки и после продажи пользуется доходомъъ съ имьнія, въ виде негласныхъ доплатъ со стороны арендатора ... въ ущербъ новому владъльцу, для котораго этот контракгь, хотя и заключенный до купли имьнія, является обязательным^' [7, с. 828-829]. Від подібних угод потерпало досить багато банків. Наприклад, лише у 1875 р. Бессарабсько-Таврійський банк втратив 70 тис. карбованців (далі - крб.), а Харківський банк - 60 тис. крб., вже у наступному 1876 р. Харківський банк втратив більше 100 тис. крб., і вимушений був перерахувавати ці кошти із сум свого річного прибутку.

Уже в перших номерах часопису друкуються статті відомих державних та громадських діячів, економістів Н. Колюпанова, Ю. Жуковського, Н. Бунге, Е. Арсеньева, І. Кауфмана присвячені грошовому обігу і кредиту, у яких звертається увага на значення діяльності земств у розвитку кредитної сфери. Так, відомий письменник, публіцист Н. Колюпанов у статті “О земских учреждениях” розмірковував про участь земських установ у становленні кредитної сфери та досліджував існуюче на той час становище, у тому числі стан розвитку кредитних установ українських губерній: “...Но что едьлано у нас до сихь порь для поземельного кредита? Существуетъ херсонский банкъ въ самой выгодной для земледелія мъстности и продает свои облигаціи по 80%... На всъхъ земскихъ собранияхъ происходили толки объ открыли земскихъ банковъ, но они нигде не привели къ положительнымъ результатам^' [8, с. 779]. Про роботу земств йдеться також у статті О. Воропонова “Мелкий земельный кредит и крестьянские переселения”: “Съ лета прошлого года, ... извъетия о земскихъ и другихъ проэкгахъ появлялись въ печати одно за другимъ и вопросъ о кредитъ занялъ едвали не главное место между земскими вопросами. ... херсонское губернское земское собраніе уже ассигновали суммы на новый кредитъ. Изъ газетныхъ извьстій видно, что темь же предметомъ занялись земства: ... полтавское. ... Въ то же время продолжили начатое дъло земство таврическое” [9, с. 715]. Загалом у публікаціях часопису міститься інформація про роботу Херсонського, Полтавського і Таврійського земств.

На сторінках “Вестника Европы” часто вміщували матеріали правового характеру, як-то проекти документів нормативного характеру та аналітичні матеріали “Проекты гг. Бунге и Кауфмана, и мнение г. А. Кошелева” [10], “Проектъ устава о векселяхъ” [11], “Положение о крестьянскомъ поземельном банке; различие между первоначальнымъ проэктом и окончательной редакцией закона; общее значение этой меры” [12] та інші. їх автори ретельно узагальнили і ґрунтовно дослідили ситуацію у сфері розвитку кредитування і зробили цінні висновки та прогнози щодо перспектив розвитку галузі.

Особливий інтерес представляють аналітичні огляди щорічних банківських звітів, які починають регулярно з'являтися на шпальтах журналу із 1877 р. На жаль, хто саме писав огляди не зазначається. Вони представляють собою аналіз данних банківських звітів із поясненням становища, що склалося, співставленням із показниками за минулі роки. Найчастіше друкувалися огляди щорічних звітів Дворянського поземельного та Селянського поземельного банків. Наприклад, вивчаючи звіт Селянського поземельного банку за 1877 р. автором зроблено висновки про те, що кількість операцій банку у губерніях залежить не від того, як розпочало працювати його відділення, а від розміру пропозиції землі, запропонованованої та вигідної для селян-покупців. Так, за відсутності земель у деяких українських губерніях укладено дуже мало угод: у Херсонській - 5 угод, а у Таврійській губернії лише 2 угоди [13, с. 344].

Досліджуючи суми невчасно проплачених платежів, зазначається, що їх було значно більше у степових та прикордонних губерніях тому, що саме вони в останні роки постраждали від неврожаїв, а саме Катеринославська - 216 тис. крб., Полтавська - 121 тис. крб., Харківська - 87 тис. крб. На противагу їм, у Київській губернії цього ж року таких платежів було лише трохи більше 5 тис. крб. [13, с. 352]. Також, наводяться дані за виданими банками позикам, більше 870 тис. крб. у Київській губернії, у Подольській губернії - 636 тис. крб., у Полтавській - 414 тис. крб. Автором зазначається кількість проданих десятин землі у губерніях та подається співвідношення цін за минулі роки. Наводиться ціна за одну десятину землі, та уточнюється її вартість у губерніях, залежно від якості землі, звертається увага на існування спеціальної ціни на землі з високою якістю у Бессарабській, Полтавській, Харківській губерніях. Окремо подається інформація про кількісні показники продажу землі сільським товариствам. Особливо багато подібних угод здійснено у губерніях Волинській, Київській, Поптавській, Подіпьській, Харківській та Чернігівській. Зазначається, що зовсім не бупо продажу сіпьським товариствам у Херсонській та Бессарабській губернії, проте в останній, за сповами автора, це пояснюється тим, що діяпьність банку в цій місцевості тіпьки розпочапася [13, с. 345]. Взагапі, якщо проанапізувати кіпькість пубпікацій за напрямком висвітпення діяпьності окремих видів кредитних установ, то біпьшість стосується саме банківських установ. Інформація щодо кіпькості статей за видами кредитних установ подано в табпиці 2.

Таблиця 2. Кількість статей за видами кредитних установ