Періодичні видання Східної Галичини як джерело з історії українського Католицького Союзу у 30-х рр. XX століття

Активізація суспільно-політичного життя на території Східної Галичини припадає на 20-30-ті рр. XX ст. Саме в цей період край став епіцентром формування політичних партій та організацій, які виступили захисниками національних прав українського народу. До цих важливих суспільно-політичних процесів була причетна Греко-католицька церква, яка ініціювала створення таких об'єднання як Український Католицький Союз (далі - УКС). Історію створення і діяльності цієї організації можна прослідкувати на сторінках періодичних видань міжвоєнного періоду. До найбільш популярної періодики серед населення того часу відноситься: “Мета”, “Діло” та “Нова зоря”. На сторінках цих видань відтворена історія створення консервативно-клерикального УКС, який здійснив значний вплив на суспільно-політичне життя східногалицького суспільства. Це питання залишається актуальним і в наш час.

Наукова новизна публікації полягає в тому, що у статті зроблено спробу дослідити історію створення та діяльність УКС за матеріалами католицьких періодичних видань Східної Галичини.

Мета публікації полягає у дослідженні програмних цілей діяльності УКС за матеріалами українських періодичних видань Східної Галичини у 30-ті рр. XX ст.

Завдання дослідження полягають у висвітленні: статуту УКС, мети та завдань його діяльності на теренах Східної Галичини, особливо на території Львівської єпархії.

Дослідженням цієї проблематики займалися такі вітчизняні науковці, як М. Москалюк [1; 3], У. Кошетар [6], В. Перевезій [12], які звернули увагу лише на окремі аспекти діяльності УКС, поєною мірою не охопивши проблематики цієї публікації.

Важливою джерельною базою статті є періодичні видання міжвоєнного періоду Східної Галичини: “Мета”, “Діло” та “Нова зоря”, на сторінках яких відображено суспільно-політичне життя українців Східної Галичини і участі у ньому УКС.

Переломним моментом у польсько-українських відносинах став 1930 р., коли польський уряд вдався до політики “втихомирювання” українського населення, цього разу вже радикальними методами. Ця сторінка в історії українського народу отримала назву “пацифікація”, яка й стала поштовхом до активізації суспільно-політичного життя, в тому числі і самої Греко-католицької церкви [2, с. 81].

Під впливом радикально налаштованої польської влади, митрополит А. Шептицький, 22 жовтня 1930 р., звернувся до усіх католиків-українців із закликом “зорганізування Католицького Союзу”. Серед причин створення якого владика називав необхідність “кріпко держатися й боронити католицької віри та моралі і в політичному життю”, зберегти відданість церкві в справах віри і моралі, захищати права християнської родини як “основи народу”, обстоювати соціальну справедливість, захищати права селян та робітників в умовах загострення польсько-українських відносин [3, с. 87; 4]. католицький періодичний видання галичина

На думку отця Й. Осташевського, саме у 1930 р. склалися обставини, які підштовхнули громадськість Східної Галичини до створення УКС: “Далася чути потреба створити збірний український катол. ум, який зорганізував би нашу масу, який керував би нею, видавав боєві гасла і прикази, робив острожною на ворожі підходи і засідки, провадив до боротьби і побіди, який став би осередком українського католицького життя і живим серцем праці нашого народу на нашій землі. Це була ця пекуча потреба, що домагалася була покликати до життя і праці УКС” [5].

29 жовтня 1930 р. у митрополичій палаті, у Львові, відбулося засідання 40 визначних представників галицького суспільства, які одноголосно прийняли рішення про створення УКС [24, s. 116]. Обрано комітет зі складання статуту, який очолив єпископ І. Бучко. На засіданні 3 грудня 1930 р. було прийнято остаточну редакцію проекту статуту УКС. Окремими листами від 8 грудня 1930 р. організаційний комітет надіслав статут УКС для ознайомлення єпископам Г. Хомишину та Й. Коциловському [6, с. 135-136]. Проведення установчих зборів організації, які відбулися у Львові 1 січня 1931 р. описує газета “Діло”. Окрім митрополита А. Шептицького, у них взяли участь єпископи І. Бучко, Н. Будла, а також представники духовної та світської інтелігенції - професор гімназії І.Бабій, депутат М. Галущинський, директор Центрбанку М. Кисілевський та інші [7, с. 3].

Статут УКС передбачав, що чпеном організації може стати особа греко-катопицького обряду та української націонапьності віком від 18 років. Чпенство в УКС не заперечувапо чпенства в інших попітичних партіях [9, с.10; 22]. Значущість вступу до УКС підкреспювапася складанням урочистою присяги на основі статуту “до рук самого митрополита” [10]. Присяга кожного члена УКС містила такі рядки: “Прирікаю боронити католицьку віру і мораль, дбати за приноровлювання принципів християнської етики в усіх ділянках національного життя...” [8]. Такі ж заклики містив і статут УКС [10], розробкою якого займався голова УКС В. Децикевич. Поставало питання про статус УКС: товариство чи політична партія. У першому випадку організаційний статут необхідно було подати на затвердження владі, або ж організація могла діяти на основі внутрішнього статуту без затвердження [11].

Постає питання, чи можна вважати УКС політичною партією чи це було культурно- просвітницьке товариство греко-католицького духовенства. На думку В. Перевезія, це було об'єднання українців-католиків, практична політика для якого не була самоціллю, тому що організаційний статут акцентував увагу на національно-просвітницькій та релігійній проблематиці [12, с. 33-34]. В. Децикевич, голова УКС, підкреслював, що “створеній нами організації католиків українців даємо форму політичної партії, тому що така форма через свою гнучкість краще підходить до наміченої нами діяльности, як форма товариства, звязаного точними статутовими постановами”. Даючи інтерв'ю газеті “Діло”, він наголошував, що у статуті містяться аспекти політичного значення: “оборона католицької віри та моралі в політичному житті, береження прав християнської родини як основи народу, оборона нерозривности подружа і християнського виховання молоді, обстоювання суспільної справедливости та суспільної охорони селянства, робітництва і всіх суспільно покривджених, ...здобування для нашого народу законними засобами щораз-то більшої освіти, добробуту та прав”. Разом з тим В. Децикевич зазначав, що “організація не є політичною партією”, тому що “обмежує свій круг діянь до деяких точно означених напрямків” [13]. А. Шептицький зазначив, що УКС зобов'язаний захищати інтереси греко-католицької церкви і віри “в політиці”, а “з сеї точки погляду се партія”. Отже, УКС засновано, як партію. Щодо відсутності в назві УКС поняття “греко-католицький”, митрополит зазначав, що союз свідомо було названо “католицьким”, оскільки “солідарність з цілим католицьким світом дасть нам авторитет” [6, с.137].

Гаслом організації стали слова з промови митрополита А. Шептицького на установчих зборах - “Христос - наша сила!” [14]. Під такою ж назвою УКС видавав журнал, інший же журнал мав назву “Поступ”. Під впливом організації перебував і літературний громадський журнал “Дзвони”, редактором якого був П. Ісаєв, однак політичним органом УКС став тижневик “Мета”, редакторами якого були В. Кузьмович і М. Гнатищак. Усі видання фінансувалися, безпосередньо, А. Шептицьким [15,с. 65].

УКС намагався впливати на підростаюче покоління через створену за ініціативи А. Шептицького молодіжну організацію: Католицьку асоціацію української молоді (далі - КАУМ) “Орли”. У селах й містах діяло 450 гуртків, які об'єднували близько ЗО тис. молоді. їх вихованню сприяв місячник “Українське юнацтво”. На чолі Головної ради КАУМ “Орли” були А. Мельник та В. Глібовицький. Під час свята “Українська молодь Христові”, у травні 1933 р. на заклик митрополита до Львова з усіх кінців країни прибуло 60 тис. осіб. Того ж року А. Шептицький виступив зі зверненням до політичних партій, у якому забороняв використовувати богослужіння для політичних цілей [16, с.120-121].

Відношення УКС до політики А. Шептицький означив у тижневику “Мета” від 10 квітня 1932 р., зробивши висновок, що УКС “це організація українців-католиків, заснована на поклик Галицького Митрополита. Вона не має ніякої політичної програми...Зате Український Католицький Союз може приймати такі основні тези, які лише для чужинців є політичними, а які для нас такими не є, бо на них весь український нарід годиться, ось нпр. теза, що “будемо на всіх ділянках народного і політичного життя законними засобами здобувати для нашого народу щораз то більшу культуру, добробут і права” і що до того будемо змагати “в політичному життю”. Отже, програмою і ціллю діяльності УКС, на думку митрополита, є “зєднати всіх в одній праці для добра українського народу в христіянсько-католицькому розумінні” [17].

Організаційний розвиток УКС супроводжувався зміною його проводу. У травні 1932 р. сформовано новий (загальногалицький) склад керівництва на чолі з юристом 3. Лукавецьким. До цього до проводу УКС входила лише львівська група [1, с. 13].

26 травня 1932 р. у Львові, у залі музичного Інституту відбулися загальні збори УКС, у яких взяло участь 130 учасників. М. Козак, член УКС, виступаючи із доповіддю, заявляв, що з часу заснування УКС організовано тимчасові окружні ради у 18 повітах [19]. Серед консервативно-клерикальних організацій правого крила [25, s. 97], УКС мав найбільший вплив на громадськість. У 1932 р. УКС нараховував 80 волосних організацій, 416 організаційних комітетів, 261 гурток і 558 “мужів довіри” [18, с. 331]. На цьому засновники УКС не хотіли зупинятися і саме тому один із членів

Головної ради УКС О. Буця відрядипи у грудні 1936 р. в поїздку з метою організації нових віддіпів УКС на місцях. Такі організаційні комітети бупи створені на “окраїнах нашої вужчої батьківщини”: на Скапатчині, Гримайпівщині, Збаражчині. Підсумки своєї поїздки О. Буць виклав у черговому номері “Мети” від 20 грудня 1936 р. [20].

26 грудня 1935 р. УКС, згідно з рішенням польського уряду, отримав статус політичного релігійного товариства і його діяльність обмежилася Львівською архієпархією. Новий провід УКС очолив противник угоди - суддя М. Каратницький [1, с.13].

УКС ставив перед своїми членами завдання: створити новий тип громадянина, а для цього необхідно було “йти в народ, і то всіми можливими дорогами, та формувати правдивий світогляд..., ширити христіянсько-католицькі засади, поборювати течії противні цьому світогляду” [21].

На грудень 1935 р. можна було говорити про наступні досягнення УКС: 1) Союз не пішов шляхом трансформації у політичну партію, залишаючись громадською організацією релігійного типу; 2) Союз у співпраці з католицькою пресою та видавництвами зумів подолати упередження щодо католицького руху, яке було притаманне частині галицького соціуму. Проблеми, які постали перед УКС, пов'язані з масовим переходом греко-католиків до іншого обряду. Цю проблему намагалися вирішити шляхом створення дитячих притулків та будинків для немічних, забезпечення роботою нужденних тощо [6, с. 147-159].

Як і усі інші клерикальні партії та організації, з приходом радянської влади у 1939 р. на західноукраїнські землі, УКС припинив свою діяльність [16, с. 121].

15 січня 1939 р. “Мета” опублікувала статтю “Чи УКС оправдав своє існування?”, у якій автор дав позитивну відповідь на поставлене запитання, завдяки аналізу його діяльності за останні 8 років. Зокрема, його функціонування пов'язане з протидією розповсюдження у східногалицькому суспільстві лібералізму, комунізму, сектантства, радикалізму. УКС сформував міцне підґрунтя, яким була християнська релігія та “добро нації” та на якому “має і мусить зародитися одно цілий фронт народу для оборони цих дібр, а в потребі і для наступу, щоби здобути йому можливість дальшого розвитку і діяння” [6, с. 160].

УКС відігравав величезну роль у східногалицькому політикумі за рахунок, на думку О. Назарука, авторитету А. Шептицького на теренах Східної Галичини [22, с. 317].

Отже, УКС створено за ініціативи А. Шептицького, у часи складних польсько-українські відносин, які досягли свого апогею у 1930-му році. Саме тому УКС мав на меті сконсолідувати українське суспільство, представників різних політичних партій та організацій Східної Галичини. УКС не був партією у повному розумінні цього слова, тому що конкретної політичної програми так і не було сформовано. Члени товариства мали право брати участь у діяльності різних політичних партій та організацій, діяльність яких не суперечила догматам католицької віри. УКС з усіх консервативно-клерикальних угрупувань Східної Галичини був наймасовішим, тому мав найбільший вплив на суспільно-політичне життя краю. УКС намагався нормалізувати польсько-українські відносини, але початок Другої світової війни перешкодив представникам УКС втілити в життя поставленні завдання.

Список використаних джерел