Поховальні пам’ятки археології у дослідженнях Маркіяна Смішка

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Поховальні пам'ятки археології у дослідженнях Маркіяна Смішка

Оксана Адамишин

Анотація

Досліджується археологічна діяльність українського археолога М. Смішка за період його праці в Інституті суспільних наук АН УРСР у Львові; висвітлюються археологічне вивчення поховальних пам'яток Прикарпаття і Волині

Ключові слова', археологічна наука, відділ археології, інститут, наукові дослідження, поховальні пам'ятки.

Аннотация

Оксана Адамишин

ПОГРЕБАЛЬНЫЕ ПАМЯТНИКИ АРХЕОЛОГИИ В ИССЛЕДОВАНИЯХ МАРКИАНА СМЕШКА

Исследуется археологическая деятельность украинского археолога М. Смешка за период его работы в Институте общественных наук АН УССР во Львове; освещаются археологическое изучение погребальных памятников Прикарпатья и Волыни.

Ключевые слова', археологическая наука, отдел археологии, институт, научные исследования, погребальные памятники.

Annotatіon

Oksana Adamyshyn

FUNERAL ARCHEOLOGICAL RESEARCH IN M. SMISHKO

At the article is considered the activity of the Ukrainian archaeologist M. Shiishko for period of his work at the Institute of Sxial Sciences of the Ukrainian SSR і n Lviv. The creative way of researcher can be divided іnto two periods: the Polіsh and Soviet. He has researched the number of funerary monuments of the first centuries AD on the Prykarpatya and Volyn regions.

Key words: archaeological scence, department of archaeology, institute, sdentific researches, burial monuments.

Актуальність нашого досліджена зумовлена багатьма аспектами. По-перше, на сьогоднішньому етапі розвитку історичної науки назріла потреба створення узагальнюючих праць, включаючи археологію. Впродовж другої половини XX ст. відкрито і досліджено низку археологічних пам'яток різних археологічних періодів і епох, натомість поза увагою продовжує залишатися дослідник - творець науки та її історія.

Метою цієї роботи є висвітлити історію археологічних досліджень М. Смішка в контексті діяльності академічної структури, розкрити внесок особистості в розвиток української археології загалом.

Досягнення вказаної мети передбачає вирішити ряд завдань, а саме дослідити: процес формування львівського наукового академічного осередку, місце археологічних досліджень поховальних пам'яток у науковій діяльності М. Смішка, основні досягнення у практичній археології, створити діаграму вивчених дослідником археологічних пам'яток і з них виокремити поховальні.

Новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше систематизовано, проаналізовано різні архівні документи, публікації, що стосувались життя і творчості видатної постаті львівської археології - Маркіяна Смішка.

Серед представників української археологічної науки помітно вирізняється постать Маркіяна Смішка (1900-1981 рр.). М. Смішко був одним із небагатьох дослідників, який присвятив весь свій талант та сипи дослідженню ранньослов'янської проблематики. Життя та діяльність М. Смішка можна розділити на два періоди - польський та радянський. Перший припадає на навчання та працю у Львівському університеті - спочатку як студента гуманістичного факультету (вивчав археологію під керівництвом Л. Козловського), перших пробних розкопок у с. Гринів на Львівщині до 1932 р. - захисту докторської дисертації “Культури раннього періоду доби римського цісарства в Східній Галичині”, завдяки чому дослідник одержав науковий ступінь доктора філософії в галузі археології [32, с. 156].

Однак на цьому періоді не будемо зупинятися детальніше, бо є низка публікацій, що стосується цього часу наукової спадщини М. Смішка. О. Домбровський, представник Української Вільної Академії Наук у США, детально описав життєвий і творчий шлях археолога-славіста М. Смішка. Він знав дослідника особисто, бо працював з ним в Львівському університеті, а також мав можливість спілкуватись із археологом на заняттях львівського чоловічого хору “Сурма”. Окрім того, він мав багату інформацію з родинного архіву від сина Маркіяна Смішка - Романа [7, с. 140]. М. Филипчук більше зосередив свою увагу на постаті М. Смішка, як викладача Львівського університету [32, с. 157]. Наукову діяльність ученого і його роботу в академічній установі - Інституті суспільних наук АН УРСР описували В. Ауліх [4, с. 3] та В. Цигилик [33, с. 3; 34, с. 47]. Останній вважав, що Маркіян Юліанович справді був відомим ученим і педагогом [35, с. 10]. За період наукової діяльності у відділі археології Інституту суспільних наук він став науковим керівником декількох, пізніше провідних учених - О. Ратича, В. Ауліха, Е. Балагурі, В. Барана. В. Баран присвятив своєму учителю дві публікації, які описували М. Смішка як провідного дослідника давньої історії слов'ян [6, с. 8].

Л. Мацкевий коротко підсумував досліджені М. Смішком археологічні пам'ятки і склав бібліографічний покажчик його наукових праць [10, с. 8]. Архівні матеріали археологічних досліджень М. Смішка в науковому архіві відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України вивчав О. Ситник [11, с. 20-23]. Він також детально охарактеризував життя та творчість науковця у своїй монографічній роботі “Археологічна наука у Львові. Перша половина XX от.” [12, с. 138, 187, 238], у якій описано М. Смішка як ученого, організатора повоєнної академічної археології у Львові. Значну увагу приділено польовим дослідженням у 30-40-х рр. XX от. Акцент на цей час в науковій діяльності М. Смішка зробив його внук Орест Романович Смішко, який у 1997-2000 рр. [8, с. 303] був аспірантом відділу археології, а його дисертаційна роботи (на жаль, незавершена) присвячена науковій діяльності Маркіяна Смішка [8, с. 303].

Для нашого дослідження цікавішим є радянський період. Потрібно відзначити, що він був нелегким для ученого - час війни, перших та других “совєтів” на теренах Західної України, реорганізації освіти та створення нових академічних установ з жорстким ідеологічним акцентом. Ставлення влади до багатьох науковців Галичини було упередженим. Згідно зі спогадами Л. Крушельницької, у кінці 1940-х років: “...розпочались репресії проти викладачів і студентів...окремі з них були засуджені до різних термінів ув'язнень” [9, с. 402].

Щодо польової діяльності, то значну кількість поховальних пам'яток дослідник відкрив ще у міжвоєнний період. У 1932 р. науковець провів археологічні розкопки могильника 1-І І от. у Верхній Липиці Рогатинського району Івано-Франківської області, у якому виявлено шістдесят тілопальних поховань, сім трупопокладень та три спеціальні вогнища для спалювання покійників [24, с. 243]. Низку пам'яток культури карпатських курганів М. Смішко досліджував у 1934 р. на теренах Івано-Франківської області: Цуцулин, Перерісль, Кам'янка Навір'янського району; Грушів, Ганівка, Добеславці, Корнич Коломийського району; Грабовець Рожнятівського району Закарпатської області [22, с. 12-18]. У наступному 1935 р., а також і в 1937 р. М. Смішко продовжив вивчати пам'ятки Івано-Франківщини, а саме, могильник на плато лівого берега р. Чечва (притока Дністра), що знаходився між селами Нижній Струтинь і Надіїв, в урочищі `Жолоб” (пам'ятка досліджена ще у 1912 р. І. Коперницьким). М. Смішко дослідив тут 15 курганних поховань [13, с. 31].

У повоєнний період науковець продовжував активно вивчати поховальні пам'ятки на території Прикарпаття і Волині. У 1946 р. М. Смішко проводив археологічні дослідження селища доби полів поховань у Вікнинах Великих [13, с. 111]. Здобутий археологічний матеріал належить до трьох різних хронологічних груп: гальштатського періоду, доби полів поховань та ранньофеодального періоду [13, с. 121]. Перша нагадувана керамічний матеріал з відомого у західних областях України селища у Неслухові [16, с. 204]. Останнє виникло в III от. н. е., хоча основне заселення припадає на кінець IV от. Археологічні розкопки у Неслухові, в урочищі “На Грабарці”, дали багато керамічного матеріалу, датованого XI--XII от., що породило дискусію - пояснення проміжку у заселенні Неслухова, Вікнин Великих та Максимівки (могильник на території залізничної станції, досліджений М. Смішком у 1948 р.). М. Смішко припускав, що жодної перерви у поселенні між V-XI от. не було, а тому напрошується висновок про наявність безпосередніх зв'язків між культурою “полів поховань” та давньоруським періодом [16, с. 204].

1948 р. М. Смішко досліджував могильники черняхівської культури у с. Сушин та Глещава Теребовлянського району Тернопільської області, поховання черняхівської культури у с. Кривеньке та поселення черняхівського типу в с. Полівці Чортківського району Тернопільської області, могильник IV от. н. е. у Приозерному (колишнє Псари) Рогатинсього району Івано-Франківської області, Іване-Золоте Заліщицького району Тернопільської області [ЗО, с. 313]. Не оминув дослідник поховань пшеворської культури у с. Капустинці Збаразького району Тернопільської, яке досліджене ним у 1948 р. [ЗО, с. 313].

Не можна не згадати досліджень археолога (1948 р.) пам'яток культури карпатських курганів - Іза, ІзаІІ Хустського району Закарпатської області [19, с. 315]. Було створено закарпатську археологічну експедицію під керівництвом М. Смішка. Участь у діяльності якої брали В. Кравець, О. Бійовська, П. Сова-Гмитров, К. Бернякович [14, с. 1]. Могильники в Ізі - пам'ятки автохтонних груп населення, які в історичній ретроспективі відображають процес формування і ранній розвиток слов'янської культури у Південному Прикарпатті [15, с. 52].

Він був одним з виконавців планової тематичної роботи (станом на 1950 р.) “Взаємовідносини між східними та західними слов'янами до другої половини XIII от.”, хоча головно зосередив свою увагу на вивченні “найдавніших пам'яток слов'янства на території УРСР”. У підсумках досліджень М. Смішко відзначав, що конкретний речовий матеріал довів автохтонність ранньослов'янської культури [18, с. 43].

У 1952 р. науковець досліджував городище і курганний могильник у с. Листвин Дубенського району Рівненської області, а також окреме тілопальне поховання у с. Залізки Ходорівського району Львівської області [3, є. 212]. Залізький могильник відноситься до І от. н.е. і був синхронною пам'яткою із похованням у с. Чижиків Львівської області. Керамічний матеріал поховань мав аналогії керамічному комплексу липицької культури, що вказувало на його культурну приналежність [24,с. 248].

Згодом дослідник проводив археологічні дослідження у с. Чижиків Пустомитівського району Львівської області, на території колгоспного двору, де було відкрито багате поховання першої половини І тис. н. е. [20, с. 1]. Археологічна експедиція (1955 р.) виявила тут три групи пам'яток: тілопокладення початку нашої ери, групу предметів ранньобронзового часу та залишки житлових і господарських споруд першої половини І тис. н. е. [20, с. 21]. Цей об'єкт також досліджувався у 1957 р В. Бараном, а в 1971 і в 1975 роках - В. Цигиликом [3, с. 12].

Дослідження пам'яток зарубинецької культури М. Смішко проводив у 1955 р. у с. Могиляни Острозького району Рівненської області. Могильник займав західну частину дюнного підвищення на території села, розташовувався на правому березі р. Горинь. Пам'ятка у Могилянах вказувала на існування нової культурної групи ранньозалізної доби у південних районах західного Полісся [20, с. 20]. У 1970 р. пам'яткою зацікавилася К. Каспарова [3, с. 23].

Важливою в археологічному відношенні залишається пам'ятка у с. Острівець Городенківського району Івано-Франківської області [27, с. 54]. Для її вивчення була створена експедиція Інституту суспільних наук у складі М. Смішка, О. Харітонової (співробітник Станіславського краєзнавчого музею), Е. Балагурі (аспірант відділу археології), В. Щерби (лаборант відділу археології), Ю. Дороша (фотограф відділу археології) [27, с. 65]. У 1958 р. експедиція М. Смішка досліджувала могильник сарматської культури першої половини І тис. н. е. в урочищі “Вертеби”, де виявлено десять ґрунтових тілопокладень [27, с. 67] у 1959 р.; в урочищі “Олеччина” відкрито ще одне поховання - трупопокладення [27, с. 58], а 1968 р. науковець відкрив і досліджував могильник черняхівського типу в урочищі “Масьок” [ЗО, с. 313]. В результаті археологічних досліджень біля с. Острівець виявлено дві групи сарматських поховань: перша - (урочище “Вертеба”) характеризується безкурганними похованнями; друга - (урочище “Олеччина”) з курганоподібними насипами (поховання включали попіл та побутові відходи) [27, с. 61]. Дослідження сарматських поховань дало можливість простежити час їх перебування у північно-західному районі Придністер'я, яке М. Смішко відносить від початку нашої ери і до II от. включно [27, с. 70].

Учений проводив також дослідження кургану неолітичної доби біля с. Колоколин Рогатинського району Івано-Франківської області, де було виявлено пошкоджене тілопальне поховання, а також багато речових знахідок [24, с. 243].

Одним з найвагоміших є дослідження М. Смішка склоки родинного осередку у Комарові Кельменецького району Чернівецької області [21, с. 62] (хоча це пам'ятка не поховального характеру, але вона має велике значення для розуміння життя і діяльності населення перших століть нашої ери в Подністров'ї). Поселення площею 1400 м2 досліджувалося у 1956-1957 роках Дністрянською раньослов'янською археологічною експедицією [23, с. 65]. М. Смішко вважав поселення із залишками скляного виробництва біля с. Комарів унікальною пам'яткою III--IV от. [21, с. 63] на території Східної і Центрально-Східної Європи, яка дозволяє відобразити розвиток тогочасного слов'янського суспільства та його зв'язків із Римською імперією [29, с. 79].

Підсумком багаторічної наукової діяльності М. Смішка стала публікація монографії - “Карпатські кургани першої половини І тисячоліття” [26, с. 3], яка побачила світ у Києві в 1960 р. У цій праці розглянуто питання слов'янського етногенезу, господарства, суспільних відносин різних груп населення першої половини І тис. н. е. на території західних областей України [26, с. 187].

Окрім детального вивчення, аналізу і порівняння поховального обряду, керамічного матеріалу, похоронного інвентарю, дослідник приділяв основну увагу проблемі генетичного зв'язку між слов'янськими (очевидно хорватськими) пам'ятками другої половини І тисячоліття і хронологічно давнішою культурою карпатських курганів. Важливим для М. Смішка стало з'ясування історичних обставин походження стародавніх племен карпів, яких більшість дослідників зараховувала до складу дакійської етнічної групи (карпи увійшли згодом до складу слов'янських племен). Учений висував гіпотезу про те, що основною причиною було природне середовище, тобто гірських масив Карпат, який відмежував карпів від основної частини дакійського населення. Проживаючи тривалий час поряд із племенами слов'ян, вони, ймовірно, поступово асимілювалися [26, с. 151]. Лише так можна пояснити наявність речового інвентарю підкарпатських курганних поховань з трупоспаленням VII--VIII от., виявлених у Закарпатті і у східних районах Словаччини. Дослідник вважав населення культури карпатських курганів предками східної частини літописних хорватів [26, с. 152].

Описані пам'ятки, досліджені М. Смішком, стосувалися різних археологічних періодів. Кожен із них мав свої особливості, які розкривають історичний процес заселення теренів західної частини України. Якщо говорити про сарматські пам'ятки, то М. Смішко визначив хронологічний проміжок їх перебування II от. - початок III от. та їх вплив на місцеві осілі племена. Пам'ятки черняхівського типу дозволяють вивчити, на думку науковця, деталі матеріальної та духовної культури протослов'ян. Археологічні дослідження на території Закарпаття (могильник в Ізі) дали підставу виокремити окрему культуру - карпатських курганів.

Отже, М. Смішка можна назвати спеціалістом з питань поховального обряду ранньозалізного віку, греко-римської доби та ранньослов'янського періоду до- і повоєнної академічної археології у Львові. Він працював в університеті, а потім очолював відділ археології АН УРСР з 1940 р до 1961 р. (з перервами). За цей період досліднику вдалось провести археологічні дослідження 66 пам'яток різних археологічних епох на теренах західних областях УРСР. Найсуттєвіше те, що М. Смішко здійснив нову історичну інтерпретацію поховальних пам'яток епохи римського і слов'янського часу, ввів пам'ятки та їх аналіз в історичну науку європейського континенту.

Список використаних джерел