Історичні переговори української громади в Польщі за "круглим столом". До 25-річчя створення об’єднання українців в Польщі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Історичні переговори української громади в Польщі за “круглим столом”. До 25-річчя створення об'єднання українців в Польщі

О. Янчук

Анотація

В статті розглядається процес назрівання кризи в структурі Українського суспільно-культурного товариства на тлі демократичних перетворень в Польщі наприкінці 1980-х років. Висвітлюються основні етапи переговорів між представниками різних українських осередків щодо створення нової організації.

Ключові слова: українська громада, Українське суспільно-культурне товариство, “круглий стіл”, Об'єднання українців в Польщі.

Keywords: Ukrainian community, Ukrainian Social and Cultural Association, “round table”, Association of Ukrainians in Poland.

Події 1989 року в Польській Народній Республіці (далі - ПНР) започаткували історичні зміни в житті країни і кожного її громадянина, в тому числі національних меншин. Ці зміни уможливили початок визнання останніх повноправними членами польського суспільства. Значну роль в даному процесі відіграли увага та інтерес до питань меншин з боку опозиційних середовищ, насамперед “Солідарності”. Опозиціонери прагнули в першу чергу віднайти і показати недоліки державної політики в цьому напрямку, хоча і самим дуже часто бракувало інформації щодо конкретних проблем меншин, в тому числі українців. Зважаючи на прискорення суспільно-політичних процесів в країні, представникам останніх довелось значно інтенсифікувати діяльність в напрямку остаточного перелому в житті своєї громади. Однак реалізація цього задуму, який передбачав вироблення нової стратегії дій відповідно до викликів, що виникали в процесі заміни тоталітарної системи демократичною, була неможливою без перегляду самої моделі подальшого функціонування українства в Польщі. А неефективність в цьому процесі головної організації українців - Українського суспільно-культурного товариства (далі - УСКТ) - призвела до переконання, що подальше існування громади в рамках випродукованої комуністичним режимом структури є неможливим.

З огляду на плідну діяльність Об'єднання українців в Польщі (далі - ОУвП) в сфері подолання стереотипів минулого в українсько-польських відносинах, підтримці і розвитку культурного, політичного та гуманітарного співробітництва між двома державами проблема становлення цієї організації на тлі суспільно-політичних перетворень у 1989-1990 роках стала предметом зацікавлення українських і зарубіжних дослідників. Серед українських вчених до вивчення окремих аспектів даного питання в контексті інтенсифікації інституційного процесу в середовищі українців в Польщі наприкінці 1980-х років звертався Сергій Швидюк [15]. Однак найбільше уваги розробці зазначеної проблематики присвятили саме польські дослідники українського походження. Ключовою науковою розвідкою, яка висвітлює повну історію єдиної легально діючої української організації в добу ПНР, є праця Ярослава Сирника [19]. У своїй монографії автор детально представив усі аспекти діяльності УСКТ, показав взаємодію і способи контролю державно-партійного апарату країни, зокрема органів безпеки, за українською організацією і її членами. До розробки даного питання долучався також Роман Дрозд [17], в праці якого процес трансформації УСКТ в ОУвП висвітлюється хоча і фрагментарно, однак на її основі можна проаналізувати передумови, що власне і уможливили здійснення актуалізованої нами проблеми.

З нагоди 25-річчя діяльності ОУвП авторка даної статті ставить за мету спробу реконструювати процес трансформації УСКТ в новий репрезентативний орган української меншини, визначення основних етапів і особливостей його перебігу.

Потреба запровадження змістовних структурних змін всередині УСКТ відкрито була заявлена у 1988 році. 11-12 червня того року в Яхранці біля Варшави відбувся ІХ З'їзд Товариства, на якому прозвучало гасло реформування української організації [17, с.320]. В його підтримку також відбулась довготривала дискусія з приводу діяльності УСКТ, місця і ролі в українському середовищі, і водночас, його громадської участі в країні [12, с.1]. Як згадує Мирослав Вербовий, тодішній редактор українського тижневика в Польщі “Наше слово”, одним із найбільших успіхів дводенної роботи З'їзду було перше в історії існування УСКТ проведення таємного голосування до складу Президії Головного правління (далі - ГП) УСКТ. Всупереч статутних положень і розпоряджень Міністерства внутрішніх справ до особового складу цього органу не увійшли заздалегідь призначені кандидати [3].

Натомість її членами стали: Євген Кохан (голова), М. Вербовий, Павло Кремінський (заступники), Антін Вуйцік, Богдан Гнатюк, Федір Гоч, Володимир Серкіз, Юрій Рейт, Андрій Наконечний, Генрик Колодій [9, с. 3; 19, с. 68]. Більшість з них були прихильниками реформування УСКТ, перегляду засад його функціонування відповідно до зміни суспільно-політичної ситуації в країні.

Окрім важливих кадрових змін в керівному органі Товариства, делегатам З'їзду вдалось також прийняте рішення “опрацювати рапорт про стан і потреби українського населення, в тому числі і віросповідні з метою представлення їх на розгляд Сейму, для окреслення його статусу як національної групи в ПНР, включно з питанням його представництва у парламенті” [11, с. 4]. Висунення українцями вимоги законодавчо закріпити статус національних меншин в Польщі від імені досі прорежимної організації та в умовах ще діючої “цензури” свідчило про те, що члени УСКТ, лідери своєї громади намагались конструктивно скористатись ситуацією в країні, при цьому постійно перебуваючи під контролем МВС. Водночас відповідна вимога була справді доречною, оскільки жодний нормативно-правовий акт комуністичної Польщі не гарантував права національних меншин. Зокрема, прийнята 22 липня 1952 р. Конституція ПНР гарантувала рівність прав громадян і принципи недискримінації. Термін “національна меншина” взагалі не згадувався ні в Конституції, ні в будь-якому іншому законодавчому акті [18, с. 111-112].

Наступною важливою подією, що принесла неочікувані результати для керівників УСКТ та стала переломною для всіх українців, був ХІ Фестиваль української пісні музики і танцю. Відбувся він 1-2 липня 1989 року в Сопоті. Проведення незапланованих відповідними контролюючими органами та керівництвом УСКТ заходів, зокрема спів публікою забороненого національного гімну “Ще не вмерла Україна” [14, с. 3], поява і виступ на сцені члена УСКТ, депутата Сейму від Громадянського комітету “Солідарність” Володимира Мокрого [16, с. 14], засвідчило насамперед, що Фестиваль став символом національно-патріотичної єдності українців в Польщі.

Цілком протилежні наслідки Фестиваль мав для його організаторів - керівників УСКТ, що були спантеличені реакцією і діями публіки. Їхня поведінка під час заходу спричинила невдоволення, висловлені членами Президії ГП УСКТ під час її вересневого засідання. Одним із найсерйозніших звинувачень була нетактовність Є. Кохана у випадку з непривітанням депутата-українця В. Мокрого [10, с. 1]. Найкритичніший відгук належав Ю. Рейту, який ствердив: “Коли в країні та різного роду організаціях здійснюються пошуки нового способу праці, то ми не можемо надалі діяти в закостенілих рамках, а повинні стати більш еластичними. Коли хочемо притягнути до себе більше молоді, “мусимо пересісти в новий трамвай, бо старим вона не поїде”. В цій ситуації більшість членів Президії обстоювала позицію, що потрібно оновити форми діяльності Товариства, у ширшому вимірі враховувати потреби молодого покоління [7, с. 1]. Було очевидно, що УСКТ стоїть на порозі переломних змін в своєму більш, ніж 30-річному існуванні. І першою такою зміною була зроблена під час засідання заява Є. Кохана про намір відійти з посади голови Товариства у зв'язку із виходом на пенсію. Такого ж змісту заяву було подано ним від імені неприсутнього директора бюро ГП УСКТ Олександра Гнатюка [2; 10, с. 1]. український культурний товариство демократичний польща

Перебіг наступних подій в житті української організації розгортався в логічній послідовності. Через місяць на черговому пленарному засіданні ГП Товариства у Варшаві прийнято постанову про скликання позачергового надзвичайного з'їзду делегатів УСКТ з участю запрошених представників усього українського населення. З'їзд, який мав окреслити нову формулу діяльності організації, було заплановано на березень 1990 року [6, с. 1]. Слід зазначити, що вимога невідкладного проведення такого формату зустрічі була висловлена відділенням Товариства в Кошаліні 22 жовтня, що чинило певний тиск на керівні структури організації. Зокрема, в Ухвалі пленуму Правління місцевого відділення УСКТ від 22 жовтня 1989 року зазначалось про необхідність створення на базі Товариства нової організації - Спілки (Союзу) українців в Польщі [19, с. 441].

На цьому ж пленарному засіданні було обране нове керівництво УСКТ. Його головою став М. Вербовий, заступниками - Мирон Кертичак та Ю. Рейт, секретарем обрано Марію Туцьку (нині голова Перемишльського відділу ОУвП). До складу Президії, крім них, увійшли: А. Вуйцік, Людмила Кобеляк, Г. Колодій, П. Кремінський, Роман Любинецький і В. Серкіз. Тут під час дискусій була винесена вперше пропозиція скликати перед з' їздом форум, “круглий стіл” українців з участю представників різних груп, об'єднань української громади [6, с. 1].

Про поточні проблеми діяльності й підготовки до надзвичайного з'їзду УСКТ члени ГП УСКТ дебатували під час засідання Президії 2 грудня в Гданську. З першими пропозиціями відносно положень статуту майбутньої організації Президію ознайомив Р. Любинецький. В результаті було прийняте рішення провести в грудні засідання з метою обговорення концепцій майбутнього формату організації [13, с.1].

Перша з цих, як відмічено в тижневику “Наше слово”, безпрецедентних зустрічей в історії післявоєнної Польщі представників української громади відбулася 16-17 грудня у Варшаві. За спільним столом першого форуму українців у Польщі зібралися лідери і активні діячі українських громадських, культурних, політичних, віросповідних, регіональних, творчих, наукових, економічних об'єднань та угруповань [4, с.1]. Всього участь взяло близько 50 осіб. Головним питанням, яке розглядалося учасниками українського “круглого столу” була справа пошуку найбільш відповідних форм існування організації [16, с.18]. В ході обговорень переважало три головних позиції. Перша: продовжити існування дотеперішньої організації, не відмовляючись навіть від назви. Друга: створити Конгрес українських організацій на зразок парламенту української громади, в якому були б представлені усі об'єднання українців. Третя: утворити на базі УСКТ нову організацію, яка спроможна була б представляти інтереси всього українського населення в Польщі. Найбільш дискусійною була саме остання пропозиція, тому вона й здобула найбільшу кількість прихильників. Ідею створення організації, яка інтегрувала б інтереси різних ідеологій, світоглядів на основі українства, підтримали також представники обох церков - Греко-Католицької Церкви та Польської автокефальної православної церкви. Щодо назви майбутньої організації на розгляд “круглого столу” подавались наступні пропозиції: УСКТ, Союз українців Польщі, Українське національне товариство, Об'єднання українців Польщі, Товариство ім. св. Ольги і Володимира, Український фронт єдності, Український громадянський рух та інші [4, с.1].

Тим часом в процесі підготовки до перетворення УСКТ в нову організацію восени 1989 року було підготовлено документ декларативного характеру під назвою “Чи і чому потрібна нам нова (і яка) організація?”, автором якого був М. Чех [19, с.442]. Незважаючи на важливість піднятих в документі питань, що стосувалися насамперед становища українського населення в політичній ситуації в Польщі, в “Нашому слові” він був опублікований лише на початку наступного 1990 року. В своєму документі М. Чех докладно проаналізував усі недоліки діяльності УСКТ протягом останніх десятиріч та обґрунтував свою пропозицію створення нової організації. Серед усіх найбільш прийнятних проектів (політичної партії, комітету українських організацій у Польщі, клубу парламентарної акції або руху українських громадянських комітетів) була виокремлена одна - організація громадсько-політично-культурного характеру - Союз українців Польщі. Приналежність до нього не виключала б приналежності до інших українських організацій, а його створення повинно було відбуватись на основі УСКТ, що дало б можливість використати вже існуючу базу проведення, наприклад, культурно-освітньої діяльності.

Союз мав би об'єднувати усіх громадсько-активних українців, незалежно від політичних поглядів, віросповідання і сфери зацікавлень. У своїй діяльності він брав би до уваги найосновніші вимоги і інтереси української громадськості. М. Чех щиро сподівався, що Союз українців зніме обмеження й статус виключності української громади в Польщі [14, с. 3].

На черзі стояло проведення другого форуму українців, який відбувся 20-21 січня 1990 року у Варшаві. В ньому взяло участь 60 осіб. Основним завданням форуму була спроба визначити перспективу і програму дій нової організації. Присутнім на зустрічі був також і депутат Сейму В. Мокрий, який представив позицію національного питання на парламентарному рівні. Одним із головних результатів другого “круглого столу” було схвалення проекту статуту, який передбачав наступні положення: нова організація має бути спадкоємцем УСКТ, бути незалежною і самоврядною структурою, діяти з метою демократичного і справедливого забезпечення усіх прав українців. Заплановано, що повний текст проекту статуту мав бути поданий до відома делегатів з'їзду, в тому числі якнайширшій громадськості на початку лютого [5, с. 1].

Окрім основоположного документу, на зустрічі обговорювались пропозиції щодо проведення надзвичайного з'їзду УСКТ. В результаті його було заплановано на 24-25 лютого. Форум українців також прийняв і схвалив два звернення до Сейму і Сенату Республіки Польща: перше - у справі ліквідації наслідків акції “Вісла” і друге - у справі відмови Сенатом прийняти пропозицію щодо надання преференцій для національних меншин під час виборів до органів місцевого самоврядування [16, с. 19].

В такій обстановці, яка додатково ускладнювалась перехідними процесами у внутрішньополітичному житті Польщі, репрезентативний орган української громади наблизився до надзвичайного, а заразом і останнього свого з'їзду. В ньому взяло участь понад 120 делегатів, що представляли організації і середовища української спільноти (зокрема, Об'єднання лемків, Стоважишенє лемків, Українське християнське братство та інші [1, с. 1]), а також гості з Польщі і з-за кордону [16, с. 21]. Серед запрошених гостей на форум українців з Польщі, України та інших держав прибули: представники Сейму - Єжи Вуттке і В. Мокрий, Міністерства культури і мистецтва - Стефан Старчевський і Богуміла Бердиховська, міністр праці і соціальної політики Яцек Куронь, голова правління Гельсінського фонду з прав людини у Польщі Марек Новицький, посол СРСР в Польщі Валерій Виноградов. З України присутніми були представники: Народного руху України за перебудову (Віталій Дончик), Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном (Станіслав Лазебник і Сергій Марушевський), Товариства української мови ім. Т. Шевченка (Юрій Огульчавський), Спілки письменників України (Наталія Поклад). Вперше у з'їзді також взяли участь делегати від: Світового конгресу вільних українців, Українського центрально-громадського комітету у Франції, Центрального представництва української еміграції Німеччини, Союзу русинів-українців Чехословаччини та інших організацій [1, с.1].

Перша частина з'їзду була присвячена організаційно-процедурним питанням та дискусії над проектом статуту організації. Відкрив з'їзд голова ГП УСКТ М. Вербовий. Президія з'їзду складалася з: М. Кертичака, Ю. Рейта, Олега Гнатюка, Андрія Орехівського, Василя Панчака і Василя Шоста. Обрано також секретаріат з'їзду у складі Наталії Кравчук, М. Туцької і Богдана Тхіра. Прес-центр з'їзду обслуговували Роман Галан та Мирослав Чех.

Найважливішими етапами другої частини надзвичайного з'їзду було схвалення нового Статуту організації і її назви. Під час дискусії до розгляду подано дві пропозиції: Союз українців Польщі та ОУвП. В результаті голосування проти останньої назви висловилося 4 делегати. Таким чином, завершився 34-річний етап існування організації українців в Польщі під назвою УСКТ.

Під час виборів до керівних органів влади Об'єднання було створено 35-особову Головну управу. Найбільше голосів отримали такі її члени: М. Чех (105 голосів із 121 можливих), М. Вербовий (104), Іван Киризюк (102), В. Мокрий (100), Степан Козак (99), М. Кертичак (96), Михайло Лесів і Євген Рижик (по 94) та інші. Першим головою ОУвП з'їзд обрав 40-річного Ю. Рейта. За його пропозицію було схвалено такий склад ГП: М. Вербовий та С. Козак - заступники, М. Кертичак - секретар, члени - Петро Гладик, Степан Заброварний, М. Лесів, Степан Мігус, Євген Рижик, М. Чех та Ігор Щерба [8, с.1, 4].

Таким чином, внаслідок історичних домовленостей між лідерами української громади під час засідань “круглих столів” на межі 1989-1990 років було закладено фундамент для створення спільної для всіх українців організації. Проведення таких форумів було абсолютно новим явищем в історії українства в Польщі. Довготривалі дискусії і опрацювання концепції майбутньої організації, в чому брали участь не лише діячі УСКТ, в тому числі і представники різних українських осередків, були підтвердженням того, що активом української громади нарешті була усвідомлена нагальна потреба відкинути “сталінську модель” свого організаційного існування. В результаті було обрано самостійний шлях формування незалежної структури, яка в своїй діяльності керуватиметься принципами демократії і справедливості.

Джерела та література

1. Гості з'їзду // Наше слово. - 1990. - №11. - С. 1.

2. Інтерв'ю з М. Вербовим (м. Варшава, 18.12.2013 р.) // Особистий архів автора.

3. 20-ліття ОУП - спроба підсумку. Круглий стіл. Ч. І [Електронний ресурс] // Наше слово. - 2010. - №50

4. На ґрунті українства // Наше слово. - 1990. - №2. - С. 1.

5. Надзвичайний з'їзд - 24-25 лютого // Наше слово. - 1990. - №5. - С. 1.

6. На перехідному етапі. З IV Пленуму ГП УСКТ // Наше слово. - 1989. - №47. - С. 1.

7. Новим повіяло? // Наше слово. - 1989. - №42. - С. 1.

8. Об'єднання // Наше слово. - 1990. - № 11. - С. 1, 4.

9. Особовий склад керівних органів Українського суспільно-культурного товариства // Наше слово. - 1988. - №28. - С. 3.

10. Підсумки фестивалю // Наше слово. - 1989. - №41. - С. 1.

11. Постанова ІХ З'їзду УСКТ // Наше слово. - 1988. - №32. - С. 4.

12. Турботливо про майбутнє // Наше слово. - 1988. - №28. - С. 1.

13. У вирі подій часу. З Президії ГП УСКТ // Наше слово. - 1989. - №52. С. 1.

14. Чех М. Чи і чому потрібна нам нова (і яка) організація? / М. Чех // Наше слово. - 1990. - №1. - С. 1, 3-4.

15. Швидюк С. Зростання суспільно-політичної активності української меншини в Польщі у період конструктивної кризи кінця 1980-х років / С. Швидюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - 2005. - Т. 10-11. - С. 376-382.

16. Rech M. Kalendarium ukrainskie / M. Chech // Ukraincy w Polsce 1989-1993: Kalendarium. Dokumenty. Informacje, pod red. M. Czecha. - Warszawa: Zwizek Ukraincow w Polsce, 1993. - S. 7-72.

17. Drozd R. Polityka wladz wobec ludnosci ukrainskiej w Polsce w latach 1944-1989 / R. Drozd. -Warszawa: Tyrsa, 2001. - 380 s.

18. Lodzinski S. Rownosc i roznica: mniejszosci narodowe w porzqdku demokratycznym w Polsce po 1989 roku / S. Lodzinski. - Warszawa: SCHOLAR, 2005. - 320 s.

19. Syrnyk J. Ukrainskie Towarzystwo Spoleczno-Kulturalne (1956-1990) / J. Syrnyk. - Wroclaw, 2008. - 515 s.

Размещено на allbest.ru