Знаки та їх значення в нумізматичному дослідженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗНАКИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В НУМІЗМАТИЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

І. Хромова

Анотація

Стаття містить історіографічний екскурс, а також авторські спроби атрибуції зображень на монетах Київського та Сіверського князівств др. пол. XIV - пер. чв. XV ст. і демонструє важливість залучення декількох спеціальних дисциплін до нумізматичного дослідження.

Ключові слова: знак, символ, герб, печатка, зображення, монета, нумізматика, геральдика, сфрагістика.

The article contains the analysis of historiography and also author's, attempts of attributions of images on coinage of Kiev and Siversk principles second half of XIV - first quarter of XV centuries and illustrates an important place of different special historical disciplines in numismatics searches.

Keywords: sign, symbol, coat of arms, seal, image, coin, numismatic, heraldry, sphragistics.

Обов'язковою процедурою в кожному нумізматичному дослідженні є аналіз зображень на монетах. Звідси тісний зв'язок між спеціальними історичними дисциплінами: нумізматикою, геральдикою, сфрагістикою, символікою. Такий синтетичний підхід, як і у будь-яких випадках міждисциплінарного симбіозу, природньо має позитивну результативність. Виявлення особливостей та вивчення етимології зображень на монетному полі дозволяє проводити класифікацію монетного матеріалу, інколи, за відсутності прямих вказівок, виявляти емітента, монетний двір, період емісії. Часом дискусії з приводу символіки зображень на монетах переростають у самостійну проблему. У цій доповіді пропонується кілька подібних випадків.

У дослідженнях, що стосуються історії князівського карбування середини XIV- початку XV ст. незмінним атрибутом монетного поля є особливий знак або герб, який виступає символом князівської влади та візитівкою правителя - володаря монетної регалії. Саме такі знаки-символи привертають увагу нумізматів. Проте, чітких визначень, підтверджених іншими джерелами такі знаки зазвичай не мають, відтак трактуються неоднозначно, що веде за собою велику кількість припущень. Чого варта історія атрибуції знаку на монетах київського князя Володимира Ольгердовича (1363-1394) (Рис. 1): видозмінені колони (ворота, знамена), - за аналогією до литовських монет [1]; церковна хоругва (labarum) "з хрестом всередині і таким саме хрестом зверху, з боків *--*" [5, с. 4]; знамено попередників Володимира Ольгердовича - великих князів київських, прийняте як зображення хоругви [18]. Варто відзначити, що саме І. Толстой пильну увагу приділив не лише основній геральдичній фігурі, а й супутнім зображенням- диферентам: "фігура, схожа на зображення хоругви, верхів'я якої має форму хреста; на полі між відкосами три намистини; з обох боків зображення дві шестипроменеві зірки і чотири намистини..." [18, с. 217, 221]; К.В. Болсуновський вбачав у знаку герб, запозичений Володимиром Ольгердовичем у київських та чернігівських Рюриковичів разом із владою над Київським уділом. А подібне зображення згодом продовжували використовувати сини Володимира, брянські князі до середини ХУ ст. [2, 3, 4]. Говорячи про етимологію зображення, Болсуновський наголошував на тому, що воно сформувалося у ХІУст. "у чернігівської лінії Рюріковичів з Брянська", [3, с. 4; 4, с. 4].

М. Гумовський вбачав у знаку зображення хоругви великих князів київських, або князівський знак самого Володимира Ольгердовича [17, с. 83]. Висловлювався щодо знаку, характерного для київських князів, схожого на церкву з двома хрестами всередині (печатка 1433 р.): "znak do kaplicy podobny z 2 krzyzami w srodku" [24, s. 692; tabl. IX. 63], також в якості ще одного варіанту зображення - той же знак, але з піднятими догори відростками (печатка 1446 р.) "z uchami do gory podniesionemy" [24, s. 692. tabl. IX. 62]. При цьому наголошується на типовості даного знаку для київських князів і подібності його до знаку на печатці Олександра Олелька Володимировича - брата Андрія [24, s. 693. tabl. I. 6], і знаку на монетах його батька Володимира [24, s. 692. tabl. I. 5]. М. Гумовський наводить для прикладу висновки Франтішека Ксаверія Пекосинського, який розшифрував перший варіант знаку як хоругву церковну (choragiew koscielna (labarum)) [24, s. 692], а другий варіант знаку на печатці намагався розшифрувати Ігнацій Данилович, назвавши його монограмою [24, s. 693]. Схожим до зображення церкви або хоругви з двома хрестами М. Гумовський визнає зображення на печатці ще одного брата Олелька - Івана Володимировича [24, s. 699. tabl. IX. 65]. При цьому дослідником відзначається відсутність оригіналів збереженої печатки самого Володимира Ольгердовича - він посилається на опис Я. Замойського, що містить опис зображення литовського герба Погоні (вершник у збруї, готовий до атаки) [24, s. 723].

М.Ф. Котляр висловлювався про те, що даний знак був створений спеціально для Володимира Ольгердовича і являв собою монограму літер К і В, тобто початкових літер слів "Київ" і "Володимир", які можна прочитати, повернувши монету під прямим кутом [11, c. 91]. Існувала навіть думка про зображення київських золотих воріт [17, c. 82-84]

Зображення церкви вбачають у знаку сучасні дослідники [14, c. 10; 15, c. 106]. Литовський дослідник Е. Ремецас навіть пов'язав вживання такого знаку з візантійською монетною традицією, а саме з християнською символікою, наголошуючи на важливості релігійного аспекту в кін. XIV ст. - за часів відстоювання Києвом свого митрополита, що могло відбитись на зображеннях монет [15, c. 105-106].

Знак як господарський герб визначає О. Однороженко [13, c. 12], а на пізніших печатках нащадків описується "у вигляді брами" [13, c. 133].

Аналогічною проблемою є визначення зображення на монетах сіверського карбування Дмитра Корибута Ольгердовича (13811404) (Рис. 3).

Першовідкривач цих монет і власник першого відомого екземпляру, М. Догель ще на початку ХХ ст. порівнював зображення знаку на монетах із зображеннями на печатці сина князя - Федора Корибутовича, визначаючи його як родовий герб гілки Ольгердовичів, які ведуть рід від Корибута [6, c. 86] . Знак на сіверських випусках Корибута дослідник пов'язував із рязанською монетною традицією, вказуючи династичні зв' язки сіверського князя з великим князем Олегом Рязанським, якому Дмитро Корибут був зятем. Ґрунтуючись на відсутності візуальних аналогій з литовськими колюмнами, автор звертався до рязанських монет, які вважав за метрологічними характеристиками і оформленням ближчими, ніж литовські. Характерний знак на них (початково надкарбований, а потім врізаний у монетний штемпель) М. Догель і ставить як приклад для запозичення [6, c. 88]. монета герб князівський влада

Проведення зв'язку між символікою на київських і сіверських монетах та рязанськими монетами ХІУ-ХУ ст. (походження та символічний зміст "рязанської тамги" досі не визначені однозначно, однак приналежність її до рязанських князів доведена - І.Х.) триває в історіографії достатньо довгий час і носить дискусійний характер. В.Зубков наполягає на такій гіпотезі, вказуючи що знак на денаріях Володимира Ольгердовича не просто знак київських князів, а є знаком Рюріковичів [8, c. 110, 116, рис. 3]. П. Шорін вважає такі аналогії помилковими, зазначаючи, що родовий знак великих князів не міг настільки трансформуватись за порівняно короткий проміжок часу [23, c. 15-17]. Проти пов'язування символіки київських і сіверських монет з іншими удільними князівствами виступає і Г. Козубовський [9, c. 128].

Водночас В. Рябцевич визначав знак саме як рязанську тамгу і припускав розрахунки Корибута стати спадкоємцем Олега Івановича на престолі Великого князівства Рязанського [16, c. 151].

Основу теорії складає факт наявності подібної символіки на монетах інших удільних князівств, зокрема Стародубського і Брянського. До цих випадків дослідниками залучається термін "якоревидна тамга". Зразком є карбування монет стародубським князем Олександром Патрикієвичем протягом 1348-1406 рр., батько якого, Патрикій Наримонтович був племінником великого князя литовського Ольгерда [7, c. 124-126; 16, c. 152-154]. Водночас існує думка про початок карбування такого знаку на монетах від 1379 р. Дмитром Ольгердовичем Брянським і Трубчевським [7, c. 127].

Обережне припущення щодо інтерпретації знаку як князівського гербу висунув Г. Козубовський, вказуючи що атрибутувати усі монети з подібним знаком як сіверські не зовсім правильно [10, c. 7-8].

Проти такого визначення виступають деякі сучасні дослідники. Зокрема, В. Зайцев зауважує про присутність такого знаку лише на одній іменній монеті Корибута з двох відомих на сьогодні (решта монет з таким знаком не містять легенди і атрибутуються за іконографічними та метрологічними характеристиками - І.Х.), відтак не бачить підстав для прив'язки до особово- князівської символіки самого Корибута. Саму ж появу символів такого роду відносить до часів становлення феодальної геральдики [7, c. 124]. Знак на думку дослідника можна визначити як наслідування джучидським тамгам, що могли використовувати литовські князі як "знаки власності" в цілому і початково не успадковували. Такі висновки спираються передусім на те, що більшість досліджуваних монет, віднесених до сіверського карбування є наслідуваннями джучидських монет.

Автором доповіді також робилися спроби атрибуції цих знаків [19-22]. Знак на монетах Володимира Ольгердовича ми пропонували розглядати як складовий з 2-х частин (Рис. 2.) у різних варіаціях і в оточенні певної групи диферентів, на чому будувалась класифікація [21]. Однак, першим таку ідею виказав ще М. Ліхачов [12, c. 262], наполягаючи на подвоєнні основного зображення. За основу, на його думку, міг бути взятий знак з попередньої сфрагістичної традиції. До цього ми повернемось згодом.

Цікаво, що такий підхід не використовувався жодним з дослідників, для яких було достатньо пояснення цілісності традиційних геральдичних форм (хоругва, церква, монограма). Однак, у випадку прийняття зображення як складного, верхня його частина нагадує знак на сіверських монетах. Останнє також довгий час ігнорувалось. Жодних порівнянь, як і пояснень не проводив і М. Гумовський, вважаючи знак роздвоєним хрестом [24, s. 695]. Це згодом помічав і М. Ліхачов, вказуючи, що в описах литовських гербів польськими геральдистами зображення не пояснювались у смисловому навантаженні, а подавався просто опис зразка [12, c. 243].

Очевидно, причину такого браку інформації слід шукати у так званих темних плямах історії формування і розвитку місцевої геральдики, а особливо - родової. Звертаючись до того ж Ліхачова, знаходимо випад: "знаки родові, а особливо знаки власності, зовсім не те, що "символи", які завдяки священному культовому, чомусь їм навіяному, значенню, мігрують, зберігаючи свої форми" [12, c. 266]. Виявляючи особливості побудови і походження знаків польської і руської (до татарського періоду) геральдики, дослідник вказує на значний вплив західно-європейських традицій у місцевій державній сфрагістиці з XIV ст. після тривалої перерви, за якого і у пізніші часи, однак, існували особові печатки, що містили зображення, не обумовлені певними правилами [12, с. 267]. Вказаний період початком державної геральдики руських і литовських удільних князівств визнає О. Однороженко, а наступне XV ст. - якраз час вжитку досліджуваних знаків на печатках нащадків обох князів - часом її розквіту [13, с.12, 16]. Тобто процес спадкоємності умовно родового знаку виглядає достатньо природнім. Натомість незрозумілим лишається початок.

З усіх існуючих в історіографії припущень щодо значення зображень на київських і сіверських монетах, найбільше імпонує нам визначення як знаку власності. У такому разі родова належність зображень сумнівна, а отже знак запозичений. Зважаючи на історичні обставини існування князівств, запозичувались символи скоріше зі східної традиції (тамга, тамгоподібний знак). Тоді найближче до цього візуально знаходиться знак Корибута. В цьому; напрямі його розглядав і М. Ліхачов, пов' язуючи приєднання хреста з прийняттям християнства. Однак пов'язував його із татарською родовою геральдикою, наводячи у приклад чималу кількість родів татарського походження серед польської шляхти, які мали свої гербові печатки. А через те, що, певний рід інколи виходив на історичну арену достатньо пізно, символіка на його печатках виявлялась непоясненою [12, с. 243-246]. Ми також схильні вважати його запозиченим. Однак спиратись саме на родову геральдику, а тим більше татарську поки що не наважуємось. Це потребує ґрунтовного детального дослідження. Проаналізувавши весь масив монет сіверського карбування, у тому числі обидві монети з легендою (одна з них - екземпляр з колекції Державного історичного музею РФ, згаданий раніше В. Зайцевим), все таки зупинимось на господарській символіці - тобто знакові власності, який серед виділених емісій князя з'являється на монетах раніше за іменну легенду (Рис. 4).

Що ж до монет Володимира Ольгердовича, у оформленні яких дослідники також вбачають вплив татарських традицій [25, с. 137], то розглядаючи його знак, М. Ліхачов наводить фото і опис печатки, яку відносить до литовського короля Міндовга (12511263) (Рис. 5), де з одного боку поміщено іменний напис у 3 рядки, а з іншого - знак, ідентичний нижній частині знаку на київських монетах Володимира Ольгердовича [12, с. 247]. Порівнюючи ці знаки, Ліхачов говорить про зміну останнього шляхом подвоєння. Пояснення цьому немає, оскільки такий процес, на його думку завжди суб' єктивний, залежить від низки факторів, тому певного закону зміни знаків просто не існує [12, с. 262-263].

У будь-якому випадку, карбуючи монету від свого імені, Володимир Ольгердович помістив на неї знак, що мав підкреслити його як емітента і господаря землі, отже він мав бути впізнаваним та вжитковим. Схиляючись до визначення зображення як знаку власності, вважаємо за необхідне ще раз підняти питання про характер його походження. Особливо за умови існування такого знаку на печатках попередніх правителів ВКЛ. Звісно, автентичність опублікованої Ліхачовим печатки можна піддавати сумніву, однак метричні характеристики і місце знахідки (Новгород) не суперечать можливій належності її Міндовгу. Офіційна печатка останнього (єдина, яка збереглась на сьогодні), до слова, не містить жодних подібних знаків.

При очевидній ужитковості подібних зображень у XIV-XV ст., тема лишається відкритою і потребує залучення до вивчення знаків на київських та сіверських монетах детального розгляду і аналізу сфрагістики та геральдики ВКЛ, що має дати відповідь на питання чи можна пов'язати цю традицію не тільки з татарською, а і з литовською геральдикою. І чи не є таке явище унікальним і притаманним виключно для земель литовсько-ординського прикордоння, оскільки саме на цих територіях подібні зображення отримали певний офіційний статус у монетному карбуванні.

Джерела та література

1. Музей історичних коштовностей. - Фонди. Інвентарний № - 6537/4.

2. Національний музей історії України. - Фонди. Інвентарний № АР-6537/22.

3. Антонович В. О новонайденных серебряных монетах с именем Владимира / В. Антонович // Труды ІІІ Археологического съезда. - К., 1878. - Т. ІІ. - С. 151-157.

4. Болсуновский К. Монеты киевских князей ХГУ ст. / К. Болсуновский - К.: Типо-литогр. "Прогресс", 1909. - 20 с.

5. Болсуновский К. Заметка о загадочной фигуре на монетахъ в. Княжества Кіевскаго / К. Болсуновский. - 1887.

6. Болсуновский К. Родовой знак Рюриковичей Великих князей киевских. Геральдическое изследование, предназначенное к чтению на MV Археологическом съезде в г. Чернигове / К. Болсуновский - К.: Тип. С.В. Кульженко, 1908 - 8 с.

7. Гуттен-Чапский Е. Удельные, великокняжеские и царские деньги Древней Руси: Собрание графа Э.К. Гуттен-Чапского / [Гр. Эмерик Гуттен- Чапский]. - СПб: Тип. Имп. Акад. наук, 1875. - 184 с.: ил.

8. Догель М. Неизданная русская монета MV века / М. Догель // Записки нумизматическаго отделенія Императорскаго Русскаго Археологическаго общества / Под. ред. М.Г. Деммени. - Т. ІІ. Вып. ІІІ-PV. - С.-Петербург: Тип. В.М. Вольфа, 1913. - С. 85-89.

9. Зайцев В.В. Новые находки ранних монет Великого княжества Литовского в России / В.В. Зайцев. // Средневековая нумизматика Восточной Европы / Отв. Ред. В.В. Зайцев.- М.: Древнехранилище, 2007. - Вып. 2. - С. 121-137.

10. Зубков В. К вопросу о древних рязанских монетах / В. Зубков. // Краеведческие записки. - Рязань: Рязанский областной краеведческий музей 1959. - С. 106-119.

11. Козубовский Г.А. К вопросу о киевских и северских монетах XIV в. // Пятнадцатая Всероссийская нумизматическая конференция. Тезисы докладов и сообщений. М., 2009. - С. 127-129.

12. Козубовський Г. Сіверські монети ХІУ ст. / Г. Козубовський. - К.: Інститут археології України та Центр пам'яткознавства АН України і Українського товариства пам'яток історії та культури, 1992. - 40 с. - (Препринт / Центр пам'яткознавства АН України і Українського товариства пам'яток історії та культури).

13. Котляр Н. Клад монет Владимира Ольгердовича / Н. Котляр // Нумизматика и эпиграфика / Н. Котляр. - М.: Наука, 1970. - Т. VIII. - С. 88-101.

14. Лихачев Н.П. Избранные труды. Т.1: Материалы для истории византийской и русской сфрагистики. - Вып. ІІ. Печати с изображением тамги или родового знака / Н.П. Лихачев. - М.: Языки славянской культуры, 2014. - 496 с.

15. Однороженко О.А. Руські королівські, господарські та князівські печатки ХІІІ - ХVІ ст. / О.А. Однороженко. - Харків, 2009. - 320 с.

16. Погорілець О. Про нові монети зі знаком Володимира Ольгердовича / О. Погорілець, Р. Саввов // Нумізматика і Фалеристика.- 2009. - №1. - С. 10-11.

17. Ремецас Э. Новые данные о киевских монетах Владимира Ольгердовича (по новым находкам монет в Литве) / Э. Ремецас // Pieniqdz i systemy monetarne wspolne dziedzictwo Europy. Studia i Materialy / Pod redakcja K. Filipowa, B. Kuklik. - Augustow-Warsyawa, 2012. - S. 94-107.

18. Рябцевич В.Н. О монетах Новгород-Северского и Стародубского уделов Великого княжества Литовского (последняя четверть XIV в.) / В.Н. Рябцевич // Средневековая нумизматика Восточной Европы / Отв. Ред. В.В. Зайцев.- М.: Древлехранилище, 2007. - Вып. 2. - С. 138-159.

19. Соболева Н.А. К вопросу о монетах Владимира Ольгердовича / Н.А. Соболева // Нумизматика и эпиграфика. - М., 1970. - HVII. - С. 81-88.

20. Толстой И. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. Нумизматический опыт Графа И.И. Толстого / И.И. Толстой. - СПб: Типография Императорской Академии наук, 1882 - 269 с.

21. Хромова І. Атрибуція монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми та здобутки / І. Хромова // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2008. - №. 3. - С. 22-28.

22. Хромова І. До проблеми атрибуції зображення родового знаку князів Ольгердовичів / І. Хромова // Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики. Зб. наук. пр./ Відп. ред. Г.В. Боряк. - К.: Інститут історії України, 2008. - Число 15. - С. 304-315.

23. Хромова І. Сосницький скарб: до питання аналізу та класифікації монет Володимира Ольгердовича / І. Хромова // Український історичний збірник (2010). / Гол. ред. Т. Чухліб. Вип. 13. - К.: Інститут історії України НАН України, 2010. - С. 22 - 43.

24. Хромова И. К иконографии киевских и северских монет второй половины Х в. / И. Хромова // Нумизматические чтения 2009 года. К 80-летию А.С. Мельниковой и 90-летию В.В. Узденикова. Тезисы докладов и сообщений. - М.: ГИМ, 2009. - С. 28-31.

25. Шорин П.А. К вопросу о надчеканке тамги на монетах великого княжества Рязанского / П.А. Шорин // Нумизматический сборник. Материалы к нумизматическому каталогу собрания ГИМ / Под ред.. В.Л. Янина. - М.: Государственный исторический музей, 1971. - Ч. W., Вып. І. - С. 11--19.

26. Kiersnowski R. Najdawniejsze monety litewskie / R. Kiersnowski // Wiadomosci numizmatyczne. - Rok XXVIII. - Zeszyt 3-4 (109-110). - Warsyawa, 1984. - S. 129-175.

Размещено на Allbest.ru