Універсали Богдана Хмельницького як історичне джерело XVII століття

Богдан Хмельницький як керівник активної боротьби українського народу за втілення в життя соціальних, політичних і культурних ідеалів, протягом десяти років перебував в центрі подій. Вся багатогранна діяльність гетьмана знайшла відображення в тогочасних документах, насамперед у його листах і універсалах.

Постановка наукової проблеми та її значення. Актуальність порушеної теми полягає не лише в невеликій кількості досліджень з тієї теми, ай у неоднозначності з приводу розмірів і формату написання цих документів, мови документів та реквізитів.

Значення документів Б. Хмельницького було оцінено ще сучасниками Визвольної війни. Їхню інформаційну складову часто використовували автори вітчизняних та закордонних літописів, хронік, щоденників, мемуарів. Важливо, що вже в 1649 р. був вперше опублікований топографічним засобом документ Б. Хмельницького, а саме лист до польського короля Яна Казимира від 17 серпня 1649 р.

У другій половині ХУП ст. важливу роль у регулюванні суспільних відносин в Україні і, насамперед в Гетьманщині, стали відігравати договірні листи, підписані гетьманами України і козацькою старшиною, з одного боку, і московськими царями та їхніми представниками - з іншого, що стали начебто зразком основного закону України. Вітчизняні і закордонні історики протягом трьох сторіч розшукували і вводили в науковий оборот документи керівника Визвольної війни, зрідка присвячуючи конкретним документам невеличкі джерелознавчі етюди. Лише в ХХ столітті стало можливим опублікувати практично весь комплекс відомих тоді гетьманських документів - 499 одиниць, включаючи 24 сумнівних або сфальсифікованих.

Аналіз досліджень і публікацій з цієї проблеми. У дослідженні використані праці вітчизняних та сучасних науковців. Матеріали містяться в збірниках, монографіях, статтях, наукових журналах та газетах. Одним із визначних праць є видання "Документи Богдана Хмельницького" - найцінніше археографічне видання, виконане академіком, доктором історичних наук І. Крип'якевичем і кандидатом історичних наук І. Бутичем. Воно відразу ж стало важливим джерелом для кожного фахівця з історії Визвольної війни. Даній проблемі присвячені також праці І. Ковалик, С. Коваленко, П. Нюхіна.

Мета статті полягає в тому, щоб дослідити місце універсалів Богдана Хмельницького серед інших документів та здійснити їх характеристику.

У зв'язку з поставленою метою визначені такі завдання: визначити характерні риси внутрішньої форми універсалів Богдана Хмельницького; дослідити умови достовірності документів; охарактеризувати можливість використання інформації універсалів для наукової реконструкції історії Визвольної війни. Об'єктом дослідження є універсали Богдана Хмельницького Предметом дослідження є особливості написання і використання універсалів та їх роль в системі архівознавства.

Виклад основного матеріалу і обґрунтування одержаних результатів.

Насамперед варто сказати, що універсалом прийнято було називати документ, що у феодальній Речі Посполитій і на Україні XVI-XVIII ст. мав характер публічно-правового акта (маніфест, жалувана грамота й ін.). Зокрема, вказання адреси латиномовних документів цього роду країн закордонної Європи починалася словами "universis ot singulis" ("всім і кожному"), тобто формально універсал був звернений до всіх мешканців тієї або іншої держави. Звідси і назва документів даного роду - "універсал". Слово походить від слова "universalis" - загальний. В Україні універсали писалися і привселюдно оголошувалися гетьманами Війська Запорізького, полковниками й іншими представниками генеральної старшини, а також ватажками селянсько-козацьких повстань XVI-XVIII ст. [10, с. 73-74]

У "Документах Богдана Хмельницького" (далі "ДБХ") було розміщено 114 універсалів. Видавці не врахували одного документа-універсалу, що раніше публікувався, любенському Мгарському монастирю на володіння сіножатями, які належать бернардинам (1653 р.). Після виходу у світло "ДБХ" дослідниками було виявлено і видано ще 4 універсали: І. Нечаю з забороною заподіювати збиток слуцькій фортеці (1657 р.); м. Слуцьку, про захист його від постоїв і переходів військ (1656 р.); київському Пустинно-Нікольському монастирю на право риболовлі не тільки на лівому, але і на правому берегу Дніпра (1652 р.); універсал, що забороняє Війську Запорізькому і всім повстанцям заподіювати збиток володінням князя Домініка Острожського-Заславського (1648 р.) [9, с. 98].

На сьогодні відомо 119 універсалів Богдана Хмельницького, 68 із яких були створені в роки Визвольної війни. Далеко не всі документи Б. Хмельницького створювалися їм власноручно, хоча усі вони, за єдиним винятком, скріплювалися гетьманським

підписом. Щоб у цьому переконатися, достатньо порівняти почерки декількох універсалів, копії яких приміщені в "ДБХ". З них лише № 176 написаний гетьманом власноручно. Очевидно, що універсали часто диктувалися генеральному писарю або канцеляристам, серед яких були високоосвічені люди, наприклад автор "Львівського літопису" дипломат М. Гунашевський, і навіть створювалися останніми по розпорядженню гетьмана. Про це свідчать сучасники, а сам Хмельницький прямо заявив в одному із своїх универсалів: "приказуєм.... сєй наш універсал написати". Не випадково на 7 гетьманських універсалах виявляємо ще і підпис генерального писаря І. Виговського. У оригіналі одного з універсалів узагалі відсутній підпис Б. Хмельницького. Цей документ завізований генеральним писарем. Текст універсалу, як і будь-якого іншого гетьманського документа, міг бути написаний не Б. Хмельницьким, а рядовим канцеляристом.

Гетьманські універсали створювалися з різноманітних причин. Сам Б. Хмельницький часто називав універсал не тільки "універсалом", але і "писанєм" (тобто посланням), "листом". Навіть той самий документ міг бути названий Хмельницьким і "універсалом" і "листом" одночасно. На сьогодні дослідникам вдалося виявити 475 документів Б. Хмельницького. Всі документи, вміщені у збірнику, систематизовані у хронологічному порядку за старим стилем. В їх складі: листи, в тому числі до російського уряду, угоди, інструкції, накази, універсали, звернення, прохання та інші документи [1, с. 428-429].

Відомо, що гетьманська канцелярія підтримувала зв'язки з іншими країнами шляхом листування. Перші листи Б. Хмельницького до російського уряду написані довільною формою, що суперечило тодішній практиці у міжнародних відносинах. Цим, очевидно, і пояснюється той факт, що російський уряді у березні 1649 р. передав через посла "образцовое письмо", яким гетьман мав користуватися при зносинах з царем. Встановленої "образцовым письмом" форми звертання і дотримувалася українська дипломатія з літа 1649 р. у відносинах з Росією. В листах витримуються усталені титули і етикет, але ділова частина написана простою, розмовною мовою. хмельницький гетьман універсал козацький

У листах до польського уряду наслідувалась шляхетська багатослівність і витончена ввічливість, що проявлялась у вживанні виразів "вірні піддані", "покірні слуги". Листи у Швецію, Семиграддя та інші країни написані латинською мовою у пишномовному стилі. До речі, і переговори з чужоземними послами Богдан Хмельницький та козацька старшина вели латинською мовою, якою вони добре володіли. Слід зауважити, що в усіх листах адресувалися [1, с. 430-431].

При користуванні листами Богдана Хмельницького необхідно враховувати, що гетьман змушений був зважати на тогочасний дипломатичний етикет, а тому вживав форми і вислови, прийняті тоді. Цей етикет і дипломатична ввічливість не завжди відбивали справжню суть справи. Історику це необхідно мати на увазі, і тому для розкриття справжнього стану речей він повинен використовувати й інші документи. В інструкціях послам перелічувалися питання, які їм доручалось з' ясувати чи розв'язати в ході переговорів.

Якщо листи, як правило, були документами дипломатичного порядку, то універсали і накази являли собою документи внутрішнього характеру. Вони писались коротко, по-діловому. В універсалах можна виділити постійні стилістичні частини. Ім'я і прізвище гетьмана зустрічається в одній формі - "Богдан Хмельницкий" [2, c. 201-202]. Титул його знаходимо в трьох редакціях. Коли Україна перебувала під владою Польщі, Хмельницький підписувався: "гетман з Войском его к. м. Запорозким", після розриву з Польщею - "гетман з Войском Запорозким", після возз'єднання з Росією - "гетман з Войском его ц. в. Запорозким". Звернення передається по-різному ("всім вобец і кожному зособна", "ознаймуєм нашим писанем", "ознаймуєм сим універсалом нашим", "ведомо чиним сим писанєм нашим" і т. д.). Опис подій подається без вступу. Однак часом зустрічається загальний короткий вступ. В окремих універсалах відсутні і вступ і опис подій, а наводиться тільки вирішення справи [2, с. 195-196].

Перші листи та універсали складав сам Б. Хмельницький, про що свідчать оригінали листів до російського уряду. Пізніше документи писав генеральний військовий писар та за його вказівкою канцеляристи. Це підтверджують оригінали, написані різними почерками. Зразка, за яким би складалися листи та універсали в канцелярії гетьмана, очевидно, не було, бо навіть документи,, написані в один і той же день, відрізняються щодо стилю. На стиль документів, безперечно, мали вплив ті, хто писав їх проекти.

Не можна сказати, скільки листів та універсалів вийшло з канцелярії гетьманського уряду, бо не збереглися ні журнали реєстрації, ні офіціальні списки. У різних джерелах є чимало згадок про універсали та листи, яких упорядникам відшукати не вдалося. Це особливо стосуються універсалів війську, а також окремим особам. Можливо, деякі документи Б. Хмельницького ще будуть виявлені.

Як зазначалось, більшість документів збереглася в копіях або перекладах. Деякі копії мають офіціальний характер і засвідчені військовою. канцелярією, причому інколи зазначається, що копія виготовлена з оригіналу. Офіціальними можна вважати копії, вміщені в Генеральному слідстві маєтностей 1729-1730 рр. і в Генеральному описі Лівобережної України 1763-1769 рр. Чимало документів, зокрема листів до російського уряду, збереглось у тогочасних перекладах. При читанні цих документів слід мати на увазі, що переклад може мати неточності в передачі термінів і відтінків думки. Наприклад, слово "розуміємо" перекладалось словом "ведаем", "подобно" - "чаем", "вдячне" - " любви", "прохати" - "молитися", "ласки" - "милости". Далеко більше неточностей і помилок є в перекладах на польську та інші мови.

Чимало помилок допущено і в публікаціях документів Б. Хмельницького. Навіть у такому серйозному виданні, як "Акты Южной и Западной России", є заміна одних слів іншими (замість слова "вобец" написано "вообще" та ін.), не кажучи вже про публікацію М. Грушевського у VIII і IX томах "Історії України-Руси". Текст документів тут здебільшого подається в перекладах, нерідко довільних.

Універсали Хмельницького висвітлюють майже все життя Лівобережної України, тому суттєвим є виділення і розгляд написання цих документів по роках у взаємозв'язку з історичними подіями. Універсалами підтверджувались права монастирів на подаровані або куплені землі, млини, пасіки тощо, а також право на феодальну експлуатацію селян, на сичання меду. Млини, як правило, давались у "спокойное уживаніє", або в "уживане вічное". Працею залежних селян Хмельницький забезпечував гатіння гребель [3, c. 538-539].

Монастирі володіли і таким прибутковим промислом, як перевози через річки. Так, 9 серпня 1650 р. Б. Хмельницький наказав михайлівському сотнику і війту заборонити перевіз човнами через Рось; право займатися цим промислом надавалось виключно ченцям Києво-Пустинного монастиря. Гетьманське управління закріпляло за монастирями право на ловлю риби. Так, 11 березня 1649р. універсал на ловлю риби в Дніпрі одержав Києво-Пустинний Микольський монастир. Універсалом від 24 травня 1651 р. "лови рибниє" були надані Київському Межигірському монастирю. Монастирське землеволодіння і промисли розвивались на феодальній основі. Разом з маєтностями монастирям надавались і піддані. У феодальну залежність від монастирів часто попадали і рядові козаки, і міщани. У більшості документів не зазначається, яка була форма феодальної ренти. Перші універсали про "послушенство" селян Б. Хмельницький видав у 1648 р. В універсалі Флорівському монастирю від 22 грудня 1648 р. наказується, щоб селяни "били... послушними і вшелякую повинность ведлуг звичаю давнего отдавали".

Гетьманське управління було, з одного боку, за ліквідацію землеволодіння магнатів, короля, польської шляхти і католицької церкви, а з другого - воно охороняло, зміцнювало і розширювало землеволодіння української шляхти, козацької старшини і православної церкви, карало тих, хто посягав на власність останніх.

Універсалами гетьмана повідомлялося про мир і підготовку до війни, визначався час виступу окремих полків у похід. Так, універсалом від 24 травня 1650 р. Хмельницький наказав полковникам виділити по 300 чоловік з кожного полку; очолювані сотниками, ці люди мали 26 травня прибути до Полтави. 2 серпня 1650 р. гетьман наказав білоцерківському полковнику негайно вирушити на Уманський шлях з метою випередити ворога. Універсалами або наказами повідомлялось про призначення полковників. Ряд документів стосується судочинства. Універсалом від 26 листопада 1655 р. гетьман наказав міському суду: "до нас не одсилаючи строкго карати позволяем" "свавільних" козаків. Заслуговує на увагу факт створення окремого суду для грецьких купців, зокрема в Ніжині. З посиленням феодально-кріпосницької системи були спроби відновити домініальний суд.

Документи Богдана Хмельницького містять цінні відомості про фінанси. Для державної скарбниці було вигідно віддавати в оренду різні промисли, особливо виробництво спиртних напоїв. Універсал від 17 січня 1654 р. спрямований проти тих киян, які самовільно виробляли горілку [7, с. 317].

Універсалом від 15 червня 1655 р. гетьман передав у користування Павлу Б. Хмельницькому, який позичив військовій скарбниці 8 тис. золотих, села Бугаївку, Беркове, Масані і Борщівку. Навіть побіжний огляд документів Богдана Хмельницького показує, що вони висвітлюють різні сторони соціально-економічних відносин на Україні в період визвольної війни і після неї, воєнні і політичні події того часу, розвиток українсько-російських зв'язків, взаємовідносини України з Польщею, Угорщиною, Швецією та ін. Тому ці документи дозволяють розв'язати чимало нез'ясованих питань, переглянути ряд проблем, розвінчати невірні, а то й ворожі твердження, які мали місце в історичній літературі [8, с. 432-433].

Висновки. Отже, універсалами підтверджувались права монастирів на подаровані або куплені землі, млини, пасіки тощо, а також право на феодальну експлуатацію селян. Ряд листів та універсалів свідчить про класову боротьбу на Україні під час визвольної війни і в наступні роки. Документи Богдана Хмельницького у значній мірі висвітлюють роль міст у подіях 1648--1654 рр. Висвітлюється кілька універсалів, якими гетьман застерігав полковників та інших урядовців від зазіхань на міську власність, забезпечував права міст, насамперед Києва, Ніжина та ін. Універсалами гетьмана повідомлялося про мир і підготовку до війни, визначався час виступу окремих полків у похід. Документи Богдана Хмельницького містять цінні відомості про фінанси. Для державної скарбниці було вигідно віддавати в оренду різні промисли, особливо виробництво спиртних напоїв. Навіть побіжний огляд документів показує, що вони висвітлюють різні сторони соціально-економічних відносин на Україні в період визвольної війни і після неї, воєнні і політичні-події того часу, розвиток українсько-російських зв'язків, взаємовідносини України з Польщею, Угорщиною, Швецією та ін. Тому ці документи дозволяють розв'язати чимало нез'ясованих питань, переглянути ряд проблем, розвінчати невірні, а то й ворожі твердження, які мали місце в історичній літературі.

Таким чином, уся ця група документів є цінним джерелом по історії соціально-економічної політики гетьманської адміністрації, антифеодальної боротьби. Потрібно враховувати, що Хмельницький належав до тієї групи повстанської верхівки, що розуміла, що негайна реставрація феодальних порядків неможлива, що без підтримки селян не можна було звільнитися від утиску Речі Посполитої, і тому її представники "зуміли, нехай тимчасово і до визначеної межі, підпорядкувати свої інтереси загальнонародним - звільнити Україну від панування польських феодалів". От чому, незважаючи на суперечливість внутрішньої політики Хмельницького, він зумів залишитися ватажком Визвольної війни, що ліквідувала панування магнаго-шляхетської Речі Посполитої на значній частині України, що серйозно послабила, феодальні порядки на всій її території.

Джерела та література

1. Бутич І. Ще до універалів Богдана Хмельницького за 1656 р. / І. Бутич // Зап. наук. т-ва ім. Т. Шевченка. - Л., 1994. - Т. ССХХУІІІ. - С. 427-433.

2. Ковалик І. Заперечні речення в листах і універсалах гетьмана Богдана Хмельницького / І. Ковалик // Питання українського і слов'янського

3. мовознавства: вибр. пр. / І.І. Ковалик; Львів. нац. ун-т імені Івана Франка, Прикарпат. нац. ун-т імені Василя Стефаника. - Л. ; Івано-

4. Франківськ, 2008. - Ч. 2. - С. 187-204.

5. Крип'якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького / І.Бутич. № 410. - К.: 1961. - C. 538-539.

6. Крип'якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького/ І.Бутич. № 18. - К.: 1961. - C. 58.

7. Крип'якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького / І.Бутич. № 412. - К.: 1961. - C. 539-540.

8. Крип'якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького. № 344. - К.: 1961. - C. 460-461.

9. Крип'якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького / І.Бутич. № 229. - К.: 1961. - C. 317.

10. Крип'якевич І., Бутич І. Документи Богдана Хмельницького / І.Бутич. № 319. - К.: 1961. - C. 432-433.

11. Мицик Ю. З дипломатичної документації Б. Хмельницького та Ю. Виговського [Електронни йресурс] / Ю. Мицик // Наукові записки НаУКМА.

12. Історичні науки / Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія". - К., 1999. - Т. 14. - С. 93-112. - Режим доступу:

13. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Ist/1999_14/13_mytsyk_yu.pdf . - 30.09.13. - Назва з екрану.

14. Нюхіна П.О. Військові козацькі універсали XVII-XVIII століття / П.О. Нюхіна // Часоп. Київ. ун-ту права. - 2009. - № 3. - С. 73-78.

Размещено на Allbest.ru