Французька історіографія про мусульманську спільноту П’ятої республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФРАНЦУЗЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО МУСУЛЬМАНСЬКУ СПІЛЬНОТУ П'ЯТОЇ РЕСПУБЛІКИ

Б. Сипко

Анотація

У статті на основі новітніх французьких досліджень проаналізовано рівень вивченості мусульманської спільноти П'ятої Республіки. Основний акцент зроблено на таких напрямах "нової історичної науки", як постколоніальні студії, культурно-антропологічна історія, соціорелігійна історія, гендерні студії та нова міська історія.

Ключові слова: мусульманська спільнота, французька історіографія, П'ята Республіка.

On the basis of new French researches the level of knowledge about the Muslim community of the Fifth Republic were analyzed. Focus was primarily on the following areas of the new history, as postcolonial studies, cultural and anthropological history, social and religious history, gender studies and the new urban history.

Keywords: Muslim community, French historiography, Fifth Republic.

З 1970-х рр. на Заході утверджується "нова історична наука", представники якої прагнули відійти від політичної історії "великих людей" і зосередитися на структурних і масових процесах. Основними дійовими персонажами на сторінках праць "нових істориків" стали пересічні люди, які представляли більшість, а не "елітарну меншість". Ще однією особливістю підходів "нової історичної науки" є міждисциплінарність та опертя на нову методологію, розроблену здебільшого за межами історичної науки, в руслі інших суспільствознавчих дисциплін [4, с. 9-10]. Тому важко провести чітку межу між "новою історією" та соціологією, політологією, культурологією та іншими гуманітарними науками. Саме у контексті "нової історичної науки" і розвивалися наукові студії "французького ісламу". Зауважимо, що у Франції "нова історія" була тісно пов'язана зі школою "Анналів", і серед науковців триває дискусія, чи це постанналівська течія, чи мутація всередині школи [2, с. 49] французький мусульманський іслам суспільство

Наукові дослідження ісламської присутності в країнах Західної Європи розпочалися у 80-х рр. ХХ ст. Саме в цей час у Франції з'явилися роботи Бруно Етьєна "Франція та іслам" (1989), Жіль Кепель "Ісламські передмістя. Народження релігії у Франції" (1987), Ремі Лево "Мусульмани у французькому суспільстві" (1988) та Жослін Сезарі "Бути мусульманином у Франції. Асоціації, активісти та мечеті" (1994).

З огляду на значну кількість публікацій, дотичних до проблем "французького ісламу", які побачили світ на зламі ХХ-ХХІ ст., ми проаналізували їх за схемою: "синтетичні праці, присвячені історії ісламу у Франції та країнах Західної Європи ^ роботи, які стосувалися окремих аспектів нашого дослідження, написані представниками різних наукових шкіл.

У 2006 р. побачила світ фундаментальна колективна монографія французьких істориків, присвячена історії ісламу та мусульман у Франції від середньовіччя і до початку ХХІ ст. [29]. Розділи про іслам у П'ятій Республіці підготували Катрін Вітол де Венден, Франк Фреґозі, Бенжамен Стора, Едуард Мільз-Афіф і Мішель Кади. Серед висвітлених тем фігурували й проблеми інтеграції мусульман у французьке суспільство, особливості інституціоналізації "французького ісламу" та інтерпретація ісламського чинника у громадській думці. Це гарно ілюстроване енциклопедичне видання, передмову до якого написав Жак Лє Ґофф, можна вважати першою якісною спробою комплексного осмислення питання "французького ісламу" істориками, оскільки раніше цією науковою проблемою цікавилися здебільшого соціологи, політологи, юристи та журналісти.

Цікавою і добре аргументованою є праця доктора суспільних наук з Інституту політичних досліджень Ґренобля - Соні Тебак [46]. У цій роботі подано огляд історії мусульманської громади Франції від її появи і до початку ХХІ ст. Монографія С. Тебак цінна багатим фактичним матеріалом і виваженими оцінками. Але оскільки згадана праця була складовою узагальнюючого дослідження, ініційованого Інститутом Відкритого суспільства ЄС з метою порівняти становище мусульман у країнах Західної Європи, структура розділів є уніфікованою, і робота нагадує довідкове видання про "французький іслам".

Феномен "ісламофобії" та його французькі модифікації детально дослідив соціолог і політолог Вінсент Ґейсер [25-27]. На його думку, у П' ятій Республіці на зламі ХХ-ХХІ ст. боялися не так ісламу, як видимих релігійних атрибутів, тому В. Ґейсер запропонував тезу про поширення у Франції "хіджабофобії". Її докладно розглянуто у спільному дослідженні В. Ґейсера та журналіста Азіза Земурі "Маріанна та Аллах. Французькі політики і мусульманське питання", написаному на основі архівних матеріалів та інтерв'ю. Основна теза: мусульманський комунотаризм є не так витвором повсякденного життя ісламістських груп і організацій, як конструюванням політиків [27]. Автори нагадують, що словосполучення "французький іслам" вживалося ще в період Першої світової війни, тому дискусії про доцільність термінів "французький іслам" чи "іслам у Франції" на зламі ХХ- ХХІ ст. вважають регресом П'ятої Республіки в цьому питанні [27, р. 7].

В. Ґейсер також вірив в "алжирський [постколоніальний] синдром" французької влади, що проявлявся у тому, що політики у питаннях ісламу, у тому числі й культурного життя французьких мусульман, консультувалися із міністерствами закордонних справ, забуваючи про переважання серед мусульман Республіки "другого" та "третього" поколінь, які не мали жодного відношення до цих інституцій.

Питання "європейського", а особливо "французького" ісламу досліджує почесний професор Сорбони, Гарвардського та Колумбійського університетів доктор політичних наук Жослін Сезарі. Основна тема її численних публікацій - це проблеми інтеграції мусульман у світське суспільство [14-17]. Дослідниця зауважує, що у громадській думці Франції 2001 р. домінував асоціативний ряд "передмістя = імміграція = араби", але в 2004 р. його було доповнено: "бідність = передмістя = імміграція = араби".

У 2007 р. опубліковано спільне дослідження перекладача Сільві Тоссеґ та колишнього високопоставленого чиновника Міністерства внутрішніх справ, соціолога за освітою, Бернара Ґодара "Мусульмани у Франції. Течії, інституції, спільноти: стан справ" [28]. Ця синтеза цікава, насамперед, з огляду на багатий статистичний матеріал з архівів Міністерства внутрішніх справ Франції.

Зацікавленість питаннями громадсько-політичного життя мусульман Європи, особливо "французьких мусульман", що посилилася на зламі ХХ-ХХІ ст., можна пояснити насамперед появою та розвитком такого напряму "нової історичної науки", як постколоніальні студії [3, с. 59-60].

Дослідники "постколоніалізму" в основу своїх праць поставили дві "константи". По-перше, врахування того факту, що незалежність не зробила постколоніальні суспільства вільними від колоніалізму в нових формах [3, с. 64]. Другим правилом, якого дотримувалися науковці цього напряму, була необхідність співпраці з іншими фахівцями у цій царині (лінгвістами, етнологами, соціологами, політологами) з метою не просто вивчити, а зрозуміти цивілізацію, відмінну від європейської [4, с. 92].

У французьких постколоніальних студіях, на нашу думку, можна виділити дві провідні течії. Ті історики, яких ми умовно віднесли до першої групи, зосереджували свою увагу насамперед на дослідженні "історії імміграції", у той час, як інші присвятили свої роботи переосмисленню наслідків Алжирської війни 1954-1962 рр. для французького суспільства.

Варто відзначити поширену серед французьких дослідників амальгаму між темами імміграції (магрибська, тропічноафриканська, а, зрештою, й турецька) та ісламу. На зламі ХХ-ХХІ ст. експерт з міграцій справедливо вважався компетентним у питаннях ісламу у Франції. Не погоджуємося із тезою російського політолога Тетяни Соколової, що більшість праць французьких авторів, присвячених історії імміграції, "оцінювали вплив імміграції на розвиток Франції або негативно, або максимально нейтрально, видаючи сухі цифри" [5].

Зокрема, історик, соціолог і політолог Катрін Вітол де Венден зацікавилася питаннями імміграції мусульман у П'яту Республіку ще на початку 1980-х рр. Численні публікації цієї дослідниці, написані на основі польових досліджень, присвячені різним аспектам життя іммігрантів-мусульман (у тому числі "другого" та "третього" поколінь) [49-51]. Цікавою є стаття дослідниці, присвячена повсякденному життю мусульман у лавах збройних сил Франції [51]. У згаданій публікації подано ґрунтовний аналіз проблем (брак ісламських капеланів, неможливість дотримання посту в період Рамадану), з якими на зламі ХХ- ХХІ ст. зустрічалися військовослужбовці-мусульмани. Також К. Вітол де Венден багато уваги приділила ставленню до осіб ісламського віросповідання товаришів по службі.

На відміну від К. Вітол де Венден, яка вживала терміни іммігранти "другого" та "третього" поколінь, історик Жерар Нуар' єль вважав такі означення образливими для осіб іммігрантського походження. Зокрема, у фундаментальній праці "Імміграція, антисемітизм і расизм у Франції (ХІХ-ХХ ст.)" [39], обґрунтовано тезу, що іммігрантами є лише новоприбулі особи, а "перетворення на іммігрантів" їхніх дітей і внуків робить останніх "громадянами другого сорту". Проте альтернативної назви для цієї категорії французьких громадян Ж. Нуар'єль, на жаль, не запропонував. Особливо цінним у наукових студіях Ж. Нуар'єля є аналіз "сталих виразів" - кліше, які використовувала преса, пишучи про французьких мусульман.

Гіпертрофованість ролі наслідків Алжирської війни у житті французького суспільства початку ХХІ ст. відобразилася у працях істориків Бенжамен Стора та, частково, Рафаель Бранш. Так, Б. Стора наполягав на тому, що на початку ХХІ ст. понад 10 % французів (6-7 млн із 60 млн) були безпосередньо заторкнуті військовими подіями 1954-1962 рр, як нащадки ветеранів, чорноногих та харкі [45, р. 158]. Крім того, історик вважав, що "для крайніх правих Алжирська війна, котра ознаменувала кінець Французької імперії, ніколи не закінчувалася. Вона знову розігрується у протистоянні з ісламом. Магрибців вважають такими, що не піддаються асиміляції у французьке суспільство через основну відмінність - релігію".

Також Р. Бранш переконана, що тема Алжирської війни залишається болючою для французького суспільства [11]. Саме ці "неприборкані" рефлексії, незважаючи на часову віддаленість від конфлікту, перешкоджають нормальному співжиттю нащадків "колонізаторів" і "колонізованих" (особливо, французьких мусульман алжирського походження).

Найавторитетнішим дослідником такої специфічної частини мусульманської спільноти, як харкі, на початку ХХІ ст. є Емануель Бріллє, який у 2007 р. присвятив питанням їх історії та ідентичностей дисертаційне дослідження [12]. Проблему ідентичності "дітей" (уже дорослих нащадків) харкі висвітлено також у статтях Жюлі Фаббіано, Режис П' єре та Крістель Пінсонна [19; 40; 41].

Наукові пошуки цих дослідників знаходяться на перехресті постколоніальних студій та культурно-антропологічної історії або ж історичної антропології. Як слушно зауважує Наталія Яковенко, серед предметних полів, які "присвоїла" собі історична антропологія, були: соціальна антропологія (у тому числі вивчення суспільних фобій), соціорелігійна історія, історія ідентичностей та гендерні студії [6, с. 211].

У 1992-1997 рр. усі види дискримінацій, а, насамперед, при прийомі на роботу, стали об'єктом вивчення соціології. Так, французький соціолог Олів' є Ноель прослідкував механізми дискримінації молоді іммігрантського походження у професійно- трудовій сфері Франції в другій половині 1990-х рр. [38]. Дослідниця Орелін Жолен також звернулася до проблеми дискримінації на робочому місці, але обмежилася аналізом регіону Нор-Па-де-Кале [30]. Психосоціальними аспектами етнічних дискримінацій у сфері працевлаштування цікавився і доктор психологічних наук Мохамед Рабзані [42].

Знаковою є й праця французького соціолога Анєс Вуазен, яка проаналізувала труднощі у житловій сфері, з якими стикалися у Франції особи магрибського походження [48]. Зважаючи на те, що в 1992-2006 рр. А. Вуазен співпрацювала із правозахисною організацією найбільшого передмістя Ліону - Вілербану - Вілербанською асоціацією з прав доступу до житла, дослідниця зібрала багатий джерельний матеріал, зокрема провела численні інтерв' ю мусульман цього передмістя. Однак, О. Ноель, О. Жолен, М. Рабзані та А. Вуазен аналізували насамперед етнічну, а не релігійну дискримінацію. Ксенофобію щодо мусульман ці дослідники висвітлювали лише у контексті несприйняття французьким соціумом осіб магрибського походження.

Інформативною є й стаття історика Бруно Етьєна, який проаналізував трактування ісламу та мусульман у 1989-2001 рр. французькими тижневиками Le Nouvel Observateur, l'Express та Le Point [18]. Але наведення Б. Етьєном прикладів лише негативного сприйняття ісламу, наштовхнуло нас на думку про тенденційність у підборі статей до цитування й аналізу.

Класичною працею із соціорелігійної історії початку ХХІ ст. можна вважати монографію Жана-Поля Віллема [1], у центрі якої - місце релігії в житті західноєвропейських суспільств. Відомий науковець Олів' є Руа також цікавився проблемами релігійної ідентичності французьких мусульман. Він зауважив, що відколи "міф про повернення", тобто налаштованість на швидке повернення на Батьківщину, яка домінувала серед іммігрантів першого покоління, був відкинутий, мусульмани почали висловлювати потребу бути визнаними як віряни. Тому релігійна практика вийшла з особистого простору в громадський. З огляду на це, на його думку, неправильно говорити про "реісламізацію" молоді - релігійність просто стала "видимою" [43, р. 51]. Ці ж питання розглядала дослідниця Дерія Фірат, яка висунула цікаву тезу про "фольклоризацію ісламу у Франції": іслам розглядався, як складова родової приналежності, яка зовсім не визначала переконання та поведінку [20].

Науковець з університету імені Робера Шумана у Страсбурзі Ф. Фреґозі присвятив публікації питанням "мирної акліматизації ісламської реальності у французькому соціумі" [22-24]. Оригінальною є розроблена ним типологія "нових" мусульман-інтелектуалів. Ф. Фреґозі виділяє "посередників" (намагалися сприяти порозумінню між мусульманами та світською владою), "консультантів" (виступали експертами з питань "французького ісламу"), "аутсайдерів" (протиставляли себе загалу умми або * Чорноногі - нащадки французьких колонізаторів Алжиру, які після проголошення в 1962 р. незалежності колишньої колонії, повернулися до Франції.

** Харкі - члени допоміжних частин французької армії в роки Алжирської війни 1954-1962 рр., які формувалися з алжирців-мусульман.

суспільства), "нових талантів" (успішні мусульмани), "панікерів" (своїми висловлюваннями про проблеми мусульман лише загострювали ситуацію) та "проповідників" (поширення відомостей про культуру ісламу).

Питанню мусульман у французьких в'язницях присвячені дослідження Фархада Хосроховара [31-32]. Цікаво, що переважання на зламі ХХ-ХХІ ст. серед в'язнів осіб ісламського віросповідання науковець пояснював насамперед тим, що "іслам за ґратами був модною релігією" [32, р. 155], тому безліч навернень відбувалися саме в тюрмах. Ф. Хосроховар виділяє три категорії в'язнів-мусульман: по-перше, ті, хто вважав релігію особистою справою, по-друге, ті, що шукали в ісламі глобальне вирішення усіх проблем і в усьому звинувачували світськість, і, по-третє, ті, що хотіли оголосити війну Заходу, як уособленню всесвітнього зла [32, р. 34].

Торкнулися питань ісламу у Франції й ті дослідники, які займалися гендерними студіями. Зокрема, Фатіма Аїт Бен Лмадані зосередила увагу на вивченні життя жінок мароканського походження у Франції [35]. Доктор історичних наук Хаміт Бозарслан серед іншого цікавився й місцем жінок турецького походження у французькому соціумі [10]. Науковець слушно підкреслив, що уявлення про мусульманську спільноту французи часто складали на основі ролі та становища жінки в уммі. Політолог Ліді Фурньє досліджувала таке неординарне явище, як мусульманський фемінізм у країнах Західної Європи, що, на її думку, утворився шляхом глокалізації (локальні модифікації глобальних явищ) [21]. А соціолог Еліза Лємерсьє вважала, що мусульманські феміністки із організації "Ми не повії, ми не покірні" у Франції на початку ХХІ ст. "витворили" нового "суспільного ворога" - мусульманського хлопця, який "гендерно принижував жінок зі "складних" кварталів" [34].

Низка дослідниць цікавилися місцем "дівчат у хіджабах" у громадському просторі Франції. Такі студії у 1997 р. у Ліллі проводила політолог Нансі Венель [47]. Однак, Н. Венель обмежилася дванадцятьма інтерв'ю з дівчатами, з якими познайомилася у бібліотеці Лілльського університету. Цікавий аспект життя молодих мусульманок, а саме "нову модель подружніх стосунків", спробувала проаналізувати на основі чотирнадцяти інтерв'ю Амель Бубекер [8].

До вивчення мусульманської спільноти П'ятої Республіки доклалися й науковці, які працювали у напрямі "нової міської історії". Особливу увагу дослідники приділили генезі, суті та наслідкам проблеми "складних" передмість. Зокрема, французькі соціологи Жерар Можер [37] та Юґо Лаґранж [33] детально проаналізували передумови, причини, перебіг і наслідки погромів у французьких передмістях другої половини ХХ ст. Цінними є статті Еріка Марлієра [36] й авторського колективу у складі Франсіса Бейо, Патріс Патеґе, Северін Фонтен і Абделя Менцеля [7]. Вони ввели в науку матеріали експедицій, здійснених "складними" кварталами. Питаннями причин девіантної поведінки та ідентичності молодих мусульман зі "складних" передмість цікавився й уже згаданий науковець Ф. Хосрохавар [31].

Цікавилися науковці й політичними та правовими аспектами "інституціоналізації" "французького ісламу". Так, французький історик Алєн Боєр проаналізував діяльність Консультації мусульман Франції, ініційованої у 1999 р. Ж.-П. Шевенманом [9]. Варто відзначити статті дослідників Бенжамена Брюса [13], Антуана Сфейра та Жюлі Кост [44], які вивчали процес створення Французької ради ісламу. Фаховий аналіз нормативно-правових актів, які регламентували діяльність Французької ради ісламу, здійснила Маліка Зеґхал, працівниця французького Центру міждисциплінарних досліджень релігійних явищ [52].

Таким чином, наукові дослідження мусульманської спільноти Республіки розпочалися у 1980-х рр., що насамперед пов'язано із розвитком постколоніальних студій. Питання "французького ісламу" розглядали вчені різних галузей: історики, соціологи, політологи, етнологи (культурні антропологи), юристи та журналісти. Особливостями більшості монографій, які вийшли з-під пера згаданих науковців, були дуже широкі географічні або хронологічні рамки. Однак варто відзначити фаховість робіт Ж. Сезарі, С. Тебак, Дж. Клаузен і В. Ґейсера. Значний внесок у вивчення мусульманської спільноти П'ятої республіки зробили представники культурно-антропологічної історії, соціорелігійної історії, гендерних студій і нової міської історії, які основну увагу звернули на сферу уявлень та ідентичностей.

Джерела та література

1. Біллем Ж.-П. Європа та релігії: ставки ХХІ ст. / Жан-Поль Біллем; [пер. з франц. Дм. Каратєєв]. - К. : Дух і Літера, 2006. - 336 с.

2. Дюпон-Мельниченко Ж.-Б. Французька історіографія ХХ століття. Навчальний посібник для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів / Ж.-Б. Дюпон-Мельниченко, В. Ададуров. - Львів: Класика, 2001. - 170 с.

3. Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія: Посібник для студентів історичних спеціальностей університетів / Леонід Зашкільняк. - Львів: ПАІС, 2007. - 312 с.

4. Нові підходи до історіописання / за ред. П. Берка; [пер. з англ. Т. Портнова, А. Портнов]. - 2-ге вид., випр. - К. : Ніка-Центр, 2010. - 368 с.

5. Соколова Т. Политика интеграции иммигрантов: ассимиляционный подход / Т. Соколова // Власть. - 2009. - № 11. - С. 121-123.

6. Яковенко Н. Вступ до історії / Наталія Яковенко. - К. : Вид-во "Часопис Критика", 2007. - 372 с.

7. Bailleau F. Configurations sociales et spatiales de deux quartiers "politique de le ville" contrastes. Elements d'observation compares / F. Bailleau, P. Pattegay, S. Fontaine, A. Menzel // Societes et jeunesses en difficultes. -2007. - № 4 [En ligne]. - URL : http://sejed.revues.org/index2033.html // 26.11.09.

8. Boubekeur A. Le voile de la mariee. Jeunes musulmanes, voile et projet matrimonial en France / Amela Boubekeur. - Paris : L'Harmattan, 2004. - 180 p. Boyer A. La place de l'organisation du culte musulman en France / A. Boyer // Etudes. - 2001. - № 395. - P. 619-629.

9. Bozarslan H. Femmes originaires de Turquie en France ou en est integration? [En ligne] / H. Bozarslan // Cahiers d'Etudes sur la Mediterranee Orientale et le monde Turco-Iranien. - 2006. - № 21. - URL : http://cemoti.revues.org/ document560.html // 14.10.08.

10. Branche R. La guerre d'Algerie: une histoire apaisee? / Rafaelle Branche. - Paris : Editions du Seuil, 2005. - 450 p.

11. Brillet E. Memoire, identite et dynamique des generations au sein et autour de la communaute harkie. Une analyse des logiques sociales et politiques de la stigmatisation. These de Doctorat en Sciences Politiques. Soutenue le 21 fevrier 2007 / E. Brillet. - Paris : Universite Paris IX Dauphine, 2007. - 618 p. Bruce B. Promoting Belonging through Religious Institutionalization? The French Council of Muslim Faith (CFCM) and the German Islamkonferenz / B. Bruce // Political Perspectives. - 2010. - Vol. 4(2). - P. 49-69.

12. Cesari J. Etre musulman en France. Associations, militants et mosquees / Jocelyne Cesari. - Paris : Editions Karthala et IREMAM, 1994. - 368 p.

13. Сesari J. L'islam a l'epreuve de l'Occident / Jocelyne Cesari. - Paris : Editions la Decouverte, 2004. - 300 p.

14. Cesari J. Musulmans et republicains. Les jeunes, l'islam et la France / Jocelyne Cesari. - Bruxelles : Editions Complexe, 1998. - 168 p.

15. Cesari J. When Islam and Democracy Meet: Muslims in Europe and in the United States / Jocelyne Cesari. - New York : Palgrave Macmillan, 2004. - 284 p.

16. Etienne B. La fabrique des regards / B. Etienne // La pensee de Midi. - 2002. - № 9. - P. 90-102.

17. Fabbiano G. Histoires de vie Harkies, ou l'institutionnalisation d'une identite d'Etat / G. Fabbiano [En ligne] // Journal des anthropologues. - 2007. - URL : http://jda.revues.org/3023// 26.11.11.

18. Firat D. Population issue de l'immigration de Turquie en France / D. Firat // Migrations etudes. - 2007. - № 140 - Р. 1-15.

19. Fournier L. Le "feminisme musulman" en Europe de l'Ouest: le cas du reseau feminin de Presence musulmane / L. Fournier // Amnis. - 2008. - № 8 [En ligne]. - URL : http://amnis.revues.org/593 // 3.11.12.

20. Fregosi F. Les mosquees dans la Republique. Quelle regulation locale du culte musulman? / F. Fregosi // Confluences Mediterranee. - 2006. - № 57. - P. 153-174.

21. Fregosi F. L'islam en France: une religion minoritaire dans un espace secularise et lai'que / F. Fregosi // Religions et modernite. Actes de l'universite d'automne de Guebwiller. - 2003. - P. 145-165.

22. Fregosi F. Penser l'islam dans la lai'cite. Les musulmans de France et la Republique / Franck Fregosi. - Paris : Librairie Artheme Fayard, 2008. - 504 p. Geisser V. Immigration et mobilisations musulmanes a Marseille. L'eveil d'un "islam paroissial" (1945-2008) / V. Geisser // Cahiers de la Mediterranee. - 2009. - № 78. - P. 13-31.

23. Geisser V. Les Marseillais musulmans / V. Geisser, F. Lorcerie. - New York : Open Society Foundations, 2011. - 314 p.

24. Godard B. Les musulmans en France. Courants, institutions, communautes: un etat des lieux / B. Godard, S. Taussig. - Paris : Editions Robert Laffont, 2007. - 462 p.

25. Histoire de l'islam et des musulmans en France du Moyen Age a nos jours / sous la dir. de M. Arkoun ; pref de J. le Goff. - Paris : Editions Albin Michel,

26. 2006. - 1220 p.

27. Jaulin A. La discrimination "raciale" dans trois bassins d'emploi du Nord Pas de Calais: analyse d'acteurs. Rapport final. Etude menee par le Centre de ressources regional d'un monde a l'autre avec l'appui scientifique de l'IFAR / Aureline Jaulin. - Fonds Social Europeen, 2004. - 129 p.

28. Khosrokhavar F. La violence et ses avatars dans les quartiers sensibles / F. Khosrokhavar // Deviance et societe. - 2000. - Vol. 24. - № 4. - P. 425-440. Khosrokhavar F. L'islam dans les prisons. Voix et regards / Farhad Khosrokhavar. - Paris : Editions Ballond, 2004. - 288 p.

29. Lagrange H. Emeutes, renovation urbaine et alienation politique / H. Lagrange // Notes et documents. - 2007. - № 5. - P. 1-25.

30. Lemercier E. L'association "Ni putes, ni soumises": une inflation politico-mediatique demystifiee par le terrain / E. Lemercier // L'Annee du Maghreb. - 2005-2006. - № 2. - P. 499-508.

31. Lmadani F.-A.-B. Migrations feminines marocaines. Pour un regard genree [En ligne] / F.-A.-B. Lmadani. - URL :

32. codesria.org/IMG/pdf/Fatima_Ait_Ben_ Lmadani.pdf // 5.03.11.

33. Marliere E. Le sentiment d'injustice chez les jeunes d'une cite HLM [En ligne] / E. Marliere // Societes et jeunesses en difficultes. - 2006. - № 2. - URL : http://sejed.revues.org/ index208.html // 26.11.09.

34. Mauger G. L'emeute de novembre 2005: une revolte protopolitique / Gerard Mauger. - Clamecy : Editions du croquant, 2006. - 160 p.

35. Noel O. Intermediates sociaux et entreprises: des coproducteurs de discrimination? / O. Noel // Hommes et Migrations. - 1999. - № 1219. - P. 5-12.

36. Noiriel G. Immigration, antisemitisme et racisme en France (XIX-XX siecle): Discours publics, humiliations privees / Gerard Noiriel. - Paris : Librairie Artheme Fayard, 2007. - 720 p.

37. Pierret R. Les enfants de harkis, entre triple appartenance et double reget / R. Pierret // Hommes&Migrations. - 2008. - № 1276. - P. 88-101.

38. Rabzani M. Discrimination ethnique a l'embauche des jeunes: une analyse psychosociale / M. Rabzani // Revue europeenne de migrations internationales. - 2000.- Vol. 16. - № 3. - P. 29-52.

39. Roy O. L'islam de France / O. Roy // Confluences Mediterranee. - 2006. - № 37.- Р. 49-55.

40. Sfeir A. Le Conseil fran^ais du culte musulman a l'epreuve du temps / A. Sfeir, J. Coste // Hommes&Migrations. - 2006. - № 1259. - P. 44-54.

41. Stora B. La memoire coloniale de l'Algerie: quand le passe rattrape le present / B. Stora // Les etrangers en France et l'heritage colonial. Processus historiques et identitaires ; sous la dir. de H. Saidi ; pref. de Cl. Liauzu. - Paris : L'Harmattan, 2007. - Р. 157-163.

42. Tebbakh S. Muslims in the EU - Cities Report: France / Sonya Tebbakh. - Budapest : Open Society Institute, 2007. - 100 p.

43. Voisin A. Logement et discrimination. Effets de la discrimination liee aux origins, analysee a travers le parcours logements de personnes issus de l'immigration maghrebine / Agnes Voisin. - Lyon : College cooperatif Rhone-Alpes, 2005. - 194 р.

44. Withol de Wenden C. La beurgeoisie. Les trois ages de la vie associative issue de l'immigration / C. Withol de Wenden, R. Leveau. - Paris : CNRS Editions, 2001. - 190 p.

45. Withol de Wenden C. L'islam dans l'armee [En ligne] / C. Withol de Wenden // Cahiers de la Mediterranee. - 2008. - № 76. - URL : http://cdlm. revues.org/undex4296. html // 29.09.09.

Размещено на Allbest.ru