Духовно-суспільні передумови виникнення старообрядництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Духовно-суспільні передумови виникнення старообрядництва

І. Самчук

У статті проаналізовано духовні та суспільні передумови виникнення старообрядництва у Російській імперії. З 'ясовано не тільки внутрішні, а також і зовнішні передумови.

Ключові слова: старообрядництво, православ 'я, месіанство, боголюбці.

The article analyzes the spiritual and social preconditions of occurrence Old Belief in the Russian Empire. It was found not only internal but also external preconditions.

Keywords: Old Belief, orthodoxy, messianism,boholyubtsi.

Питання передумов виникнення старообрядницького руху у російському православ'ї є досить складним і заплутаним. Відтак, існує низка припущень, які можуть пояснити, причини, які могли зумовити активний опір більшості населення церковним реформам, запропонованим патріархом Никоном.

Насамперед зауважимо, що вже в середині ХУІІ століття склалась ситуація, за якою Московська держава і православна церква зокрема переживали складний період, закінчення якого привело згодом до розколу у православ' ї та появи старообрядницького руху.

Одним з визначальних чинників цього періоду слід назвати європейський культурний вплив на життя російського народу, який розпочався ще у XVI столітті, а в XVH - посилився та досягнув свого апогею у XVIH столітті. Видатний історик Василь Ключевський визначає його джерелом незадоволення населення своїм життям, положенням, що виходило із ускладнення, в якому опинився Московський уряд нової династії - Романових [6, с. 199 - 200]. У XVII столітті більшістю людей старовина сприймалась як пережиток минулого, із якого вже не можливо було винести якісь уроки. У зв'язку із цим з'являються люди, які віддають перевагу закордонному досвіду, зокрема західному [9].

На думку В. Ключевського, саме у XVII столітті відношення росіян до західноєвропейського світу змінилось. Європа досягла значного успіху як в економічній, політичній, соціальній, так і духовній сферах. В той час, коли європейці користувались перевагами встановлення постійних податків, створення торгівельних флотів, розвитку фабричної промисловості, організації постійних армій, зміцнення фінансової системи, реформ у релігійній сфері, Росія залишилась осторонь цих здобутків і тому у XVII столітті виявилась більш відсталою від Заходу, ніж була на початку XVI століття [6, с. 201].

Звідси випливає, що подальша політика російських правителів XVII століття була розумно виправдана. Її проявами стали: поява полків іноземного устрою (ще з кінця XVI ст.), будівництво заводів, що займались виготовленням озброєнь для війська, задуми про організацію флоту у Росії, заснування нової Німецької слободи, розвиток наукової думки. Проте західний вплив зустрів опір з боку частини московського суспільства [1, с. 254]. У людей того часу з'явились думки про те, чи безпечний цей вплив для справжньої віри і доброзвичайності, для вікових устоїв національного побуту. Пробуджений сумнів в морально-релігійній безпеці нової науки і західного впливу, що приносив її, привів до тяжкого перелому в російському церковному житті - розколу [6, с. 226 - 227].

Посилювалось це тим, що російські православні прихожани століттями звикали до нововведень, які були проведені із християнізацією Київської Русі, яку пережили їхні предки. Від того часу головні догмати віри розвивались, утверджувались в умах людей, ставали основною складовою їхнього розміреного життя. Посилив цей процес знаменитий Стоглавий собор 1551 року, який закріпив вже усталені обряди, пригрозивши при цьому накласти прокляття на всіх, хто посміє їх порушити. А так як вагомий вплив на світогляд людей звичайно мала держава, особливо «цар-батюшка», тому не дивно, що цей період став розквітом російського церковного життя, яке сяяло красою та могутністю як ніколи [7, с. 119].

Також вплив на відчуття неприйняття західних традицій у православ' ї та у повсякденному житті мало те, що народ був дуже прихильним до обрядової сторони релігії. Дану думку озвучив ІоанСтрельбицький, православний священик та духовний письменник. Така прихильність народу, з одного боку, тягарем язичництва, що тяжів над дохристиянською Руссю, з іншого - неготовністю наших предків сприйняти глибокі істини християнської релігії. Тут відчуваються певні наслідки свідомого накладення священнослужителями християнських свят на язичницькі з метою пом' якшення процесу переходу до єдинобожжя. Тому стає зрозуміло, що люди просто боялись змін та віддавали вагому роль зовнішній, а не внутрішній стороні релігії [10, с. 5 - 6].

Для об' єктивного висвітлення передумов і причин появи старообрядництва нам не можна обмежуватись лише одним впливом Заходу та звичкою людей. Потрібно також згадати й про інші причини. До них, зокрема, можна віднести прагнення Москви об'єднати під своєю егідою всі землі Русі. Це доведено тим фактом, що 1654 року Російський уряд прийняв у підданство українські землі під час визвольного руху під проводом Богдана Хмельницького. Об'єднання всієї Південної Русі із Руссю Московською могло зробити Росію безпосереднім сусідом Балканських провінцій, і Росія, у випадку успіху, могла б зі своїх кордонів порівняно легко допомогти населенню Балкан. Всі ці старання були направлені на об' єднання всіх православних християн під скіпетром Російського Царя та престолом Московського Патріарха, перетворюючи Росію в панправославну імперію [5, с. 457 - 461]. старообрядницький рух православ'я культурний

Пов'язаною із попередньо висвітленою передумовою розколу середини XVII століття була ідея месіанства Російської держави. Тут ідеться і про теорію «Москва - Третій Рим», і про те, що лише на плечах російського люду тримається весь православний світ [4, с. 10-11]. Для підтвердження цієї теорії, в першу чергу, використовується розповідь давньоруського літописця про подорож апостола Андрія Первозванного на Русь. Він пише, що, зупинившись на пагорбах берегів Дніпра, апостол передбачив велике майбутнє християнству Русі: «На сих горах воссияет благодать Божия, имать град великий и церкви многи Бог воздвигнути имать» [8]. В подальшому ідея обраності руського народу Богом розвивається. Розповідаючи про нашестя азіатських кочівників-половців на руську землю у 1093 році, літописець пояснює всі нещастя руської землі саме тим, що русичі, від яких згодом пішли росіяни, будучи обраними Богом для прийняття православ' я і будучи ним особливо любимими, тим не менше часто грішать і тому Господь їх особливо строго наказує: «Кого бо тако Бог любит, яко-же нывзлюбилесть? Кого такопочелесть, яко же ныпрославилесть и вознеси? Никого же: им же паче ярость свою воздвиже на ны, яко паче всехпочтениибывша, горе всехвсехсдеяхомгрехи» [8].

Ідея, що Росія була поставлена Богом на чолі інших держав і що тому Господь вимагає від російського народу більше, ніж від інших народів, чіткопрослідковується у всій інтелектуальній історії як Київської, так і Московської епохи. Це, у свою чергу, посилювало релігійну напругу в Росії, яка у XVII столітті призвела до трагічної релігійної кризи - розколу [4, с. 12].

Слід зазначити також про вплив на духовний стан суспільства Росії торгівлі так званими індульгенціями. В досвіді православної церкви Московської держави, як і у католицькій, також є такі «викупні за гріхи». Це, звісна річ, пробуджувало у населення протест та незадоволення, адже ціна за них була високою, а матеріальне становище мирян не дозволяло їм такої церковної розкоші [2, с. 253].

Варто зауважити, що вплив мала і так звана «антихристова» ідеологія, за якою визнавалося торжество зла на світі. Ця ідеологія зародилась ще під час народних лих 50-их років XVII століття. В 1654 році пройшла страшна епідемія чуми, що знищила в деяких селах все населення. У 1655 - 1656 роках пройшов голод. Селяни намагались вмилостивити Бога будівництвом і облаштуванням церков, шукали чудотворні ікони. Проте, і такі заходи, на думку віруючих людей, не допомогли виправити шкоди, яку люди самі ж створили. Никонівські реформи припали саме на цей нелегкий час. Тому народ Росії сприйняв гнів Бога як незадоволення змінами у церковному житті. Патріарха назвали антихристом, і це також спровокувало відхід людей від нововведень та повернення до старої віри [3, с. 86-87].

Не варто забувати також і про те, що важливу роль у майбутньому розколі мав рух так званих боголюбців - членів Гуртка ревнителів давнього благочестя. «Ревнителі» являли собою гурток духовних і світських осіб, що об'єднався в кінці 1640 - на початку 1650-х років навколо Стефана Воніфатьева, духівника царя Олексія Михайловича. Серед його яскравих представників можна назвати дядька царя боярина Морозова, царського духовника Стефана Воніфатьєва та близького друга царя Олексія молодого Федора Ртищева. А згодом до них приєднався майбутній патріарх всія Русі Никон. Він повністю прийняв програму боголюбців і став одним із найбільш енергійних діячів церковного відродження, що полягало у введенні єдиноголосся, проповідях у церквах і моральному оздоровленні духовенства і пастви. Серед провінційних боголюбців, кількість яких швидко зростала, варто виділити: протопопів Авакума із села Лопатище, Данила із Костроми, Логіна із Мурома, Ярмила із Ярославля, а також Герасима - настоятеля Богоявленського монастиря у Костромі, ігуменю Марфу із Вязницького монастиря та інших [4, с. 12 - 14].

Ми вважаємо, що рух боголюбців дав величезний поштовх до церковних змін. Вони стали першими, хто виступив за оновлення православного життя у Російській імперії. «Ревнителі» прагнули до виправлення церковної та громадянського життя в Росії шляхом утвердження благочестя на основі суворого дотримання церковних статутів і постанов Стоглавого собору 1551 року. І хоча боголюбці зустріли опір єпископату, та все ж вони змогли досягти однієї із поставлених важливих цілей - офіційного введення єдиноголосся у всій Російській державі. Був навіть підготовлений новий Служебник, в якому розповідалось про історію «єдиноголосся». Та, не дивлячись на остаточне рішення Собору 1649 року, в провінціях «багатоголосся» утримувалось ще до кінця XVIII століття. А дехто навіть відкрито виступав проти рішення Собору [4, с. 15]. Таким чином, у свідомості росіян у якості таких переломів усталеного церковного життя виникали протестуючі думки та діяння. Ускладнювало ситуацію те, що наступні реформи Никона проходили у баченні боголюбців як неправильні. Вони бажали реформувати церкву за давньоруським звичаєм, а не новогрецьким, яким керувався цар та, відповідно, Никон.

Таким чином, виникненню старообрядництва передували такі духовно-суспільні передумови як європейській культурний вплив на життя російського народу, його прихильність до обрядової сторони релігії, ідея месіанства, а також рух боголюбців. Всі ці передумови склалися ще у ХУІІ столітті і здійснили вагомий вплив на виникнення старообрядництва.

Джерела та література

1. Боченкова И.Д. Государственная политика в отношении староверов в последней четверти XVIII - начале XIX века (На матеріалах Ярославського наместничества). Специальность 07.00.02. - Отечественная история. Автореферат на соискания учёной степени кандидата исторических наук / И.Д. Боченкова. - М., 1999 - 26 с.

2. Буганов В.И. Мир истории. Россия в XVII веке / В.И. Бугайов. - М., 1989. - 318 с.

3. Демин А. С. Писатель и общество в России XVI - XVII вв.: (Общественные настроения) / А. С. Демин. - М., 1985. - 352 с.

4. Зеньковский С. А. Русское старообрядчество. 3-е издание / С. А. Зеньковский. - М.: Ди-Дик, 2006. - 304 с.

5. Зеньковський С.А. Патриарх Никон / С.А. Зеньковський / Патріарх Никон.Трагедия руського раскола. - М.: Издательский Сонет Русской Православной Церкви, ДАРЬ, 2006. - 656 с.

6. Ключевский В.О. Излекций по русскойистории / О.В. Ключевский / Патриарх Никон. Трагедія руського раскола. - М.: Издательский Сонет Русской Православной Церкви, ДАРЬ, 2006. - 656 с.

7. Никольский Н. История Русской Церкви / Н. Никольский. - М., 2004. - 607 с.

8. Повесть временных лет: В 3 ч. - [пер. Д.С. Лихачева]. - Ч.1. - [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://old-russian.chat.ru/01povest.htm

9. Пушкарев Л.Н. Общественно-политическая мисль России второй половины XVII в. / Л.Н. Пушкарев. - М., 1982. - 288 с.

10. Стрельбицкий И.Х. История Руського раскола, известного под именем старообрядчества.- Одесса, 1889.- 245 с.

Размещено на Allbest.ru