Хмелярство на Західній Волині у міжвоєнний період (1921-1939 роки)

Із поданої таблиці можна зробити висновок, що головним районом хмелярства стала Дубенщина, а його повітовий центр - Дубно - був головним осередком торгово-промислової діяльності хмелярів. Саме в цьому місті в 1935 р. відкривається велика хмелярня, на облаштування якої було витрачено 100 тис. злотих. Фабрика мала чотири сірковні для хмелю, два преси для пакування і продажу хмелю за кордон, чотири преси для продажу хмелю виключно в Європу. На підприємстві мала працювати 1 тис. працівників у дві зміни. Фабрика в Дубні стала однією з найбільших фабрик подібного профілю у Другій Речі Посполитій [2, с.7].

Основними організаціями, які активно працювали в галузі хмелярства, були Волинська рільнича палата, Волинське хмелярське товариство та Хмелярський банк. Останній успішно функціонував на теренах Волині, постійно покращуючи економічні показники. Якщо в 1927 р. у його складі налічувалося 462 члени, то в 1930 р. - 920. Завдяки цьому банку волинський хміль як готову продукцію за високими цінами вдало продавали до Бельгії, Голландії, Чехословаччини. Для цілковитої незалежності банк придбав у Дубно власну сірковню та став ініціатором створення спеціалізованого кооперативу «Волинський хміль» (м. Дубно, вул. Матчинського). Керівниками цих установ стали Куперян Ковалевський, Володимир Шульц, Владислав Подольський. До наглядової ради входили Олександр Лєдуховський, Юзеф Горох, Тадеуш Чацький, Порфір Кучер, Владислав Сцьонжко, Юзеф Богуш, Олександр Сумовський, Антон Павлович. Кооператив, прийнявши від банку сірковню, проводив закупівлю, сортування, сіркування та продаж хмелю за кордон. Високоякісний волинський хміль користувався підвищеним попитом на міжнародному ринку, а комерсанти часто скуповували його за безцінь, отримуючи відтак високі прибутки. З огляду на це, головною метою Хмелярського банку та кооперативу «Волинський хміль» стала боротьба зі спекуляціями на ринку хмелю, а заклики до співпраці з кооперативом постійно розміщувалися на шпальтах місцевих газет [3, с. 8].

Одну з головних позицій у хмелярстві відігравала Волинська рільнича палата, яка активно взаємодіяла з Волинським хмелярським товариством. У Рільничій палаті було створено секцію хмелярства, а представники Волинського хмелярського товариства входили до Ради палати. Саме з ініціативи Волинської рільничої палати на Волині діяла фахова хмелярська школа в Луцьку, де кожен охочий міг здобути освіту в галузі хмелярства [13, s. 129]. Враховуючи, що рівень агрокультури на Волині був на доволі низькому рівні, відкриття цієї школи сприяло розвитку та акумуляції новітніх технологій у галузі регіонального хмелярства.

Для покращення стану хмелярства в краї Волинська рільнича палата влаштовувала постійні з'їзди плантаторів, на яких вирішувалися найважливіші питання у галузі хмелярства. Саме така конференція, що мала на меті оздоровлення хмелярської галузі та регламентацію продукції, відбулася в Луцьку 10 травня 1935 р. [11, s. 56]. На конференції було прийнято низку важливих постанов, серед яких: 1) упровадження примусового знищення дикого хмелю; 2) утворення на Волині станції селекції хмелю; 3) для закладення нових плантацій використання хмелю лише зі спеціальних дослідних станцій; 4 ) регулювання закладення нових плантацій (кожен новий плантатор повинен мати свою сушарню для хмелю або мати місце для сушіння).

У зв' язку зі значними труднощами щодо збуту хмелю Хмелярське товариство в Дубні вбачало своїм завданням відстоювати права плантаторів у державних питаннях та захищати їхні інтереси у міжнародних справах. З огляду на те, що минулорічний запас хмелю міг стати причиною спаду цін, хмелярі мали усвідомити нагальну потребу його знищення. Розглядалися також питання кредитів для плантаторів та заставних кредитів для фірм, що торгують хмелем [5, с. 9].

На цій конференції було створено спеціальну комісію з представників Рільничої палати та Волинського товариства хмелярів. Члени комісії на зборах 1 червня 1935 р. в Дубні виробили ключові завдання для Волинського хмелярського товариства та ініціювали низку розпоряджень для плантаторів Волині. Комісія закликала усіх плантаторів об'єднуватись у хмелярські спілки, які мали стати найменшими структурно-організаційними одиницями хмелярів-плантаторів. Ці спілки мали складатися з декількох місцевих плантаторів. Створення таких спілок спричинило те, що Волинське хмелярське товариство отримало характер галузевої організації [12, s. 50]. Саме на території таких спілок Волинська рільнича палата та Волинське хмелярське товариство влаштовували постійні конкурси і фахові курси для покращення якості знань та вмінь хмелярів. На цих спілках проводилися лекційні та практичні заняття для підвищення рівня агрокультури плантаторів. У Рівненському повіті нараховувалося три таких спілки - у Квасилові, Глинську та Грушвиці. Серед основних занять, які проходили у спілках, був конкурс з вирощування хмелю у Глинську. Після проведення цього змагання було відмічено, що 100 конкурсних кущів хмелю дали кращий результат, ніж 100 звичайних кущів, які не оброблялися за тогочасними новітніми технологіями. Після зважування хмелю конкурсна плантація показала, що з 1 га можна зібрати хмелю на 3,5 ц більше, ніж зі звичайних плантацій. Такий же конкурс було проведено у Квасилові, але він показав гірший результат через сильну атаку шкідників на дослідні плантації. Було проведено сім подібних конкурсів у чотирьох різних місцевостях [12, s. 50]. Також у приміщенні Волинського хмелярського товариства постійно влаштовували лекції про боротьбу зі шкідниками та покази нових селекційних сортів хмелю. Усім членам товариства надавали постійні знижки на засоби для боротьби зі шкідниками. Улітку 1936 р. в показових виступах по вирощуванню хмелю взяли участь 198 плантаторів, які входили до 11 хмелярських спілок.

Для того щоб хмелярі володіли інформацією про ринкові ціни на хміль та мали можливість протидіяти спекуляції, передусім унаслідок того, що погодні умови (літня посуха, яка призвела до появи багатьох шкідників, вітри і дощі під час сезону збирання) стали причиною зменшення урожайності та якості вирощеного хмелю, Волинське хмелярське товариство заснувало Комісію нотування ціни на хміль. До складу комісії входили інспектор хмелярства, два представники від торговців хмелем та їх заступники. Головна мета полягала у врегулюванні цін на хмелярському ринку. Для опрацювання тижневого хмелярського звіту про ціни на місцевих і закордонних ринках комісія збиралася щопонеділка о 17-й годині у приміщенні Волинського хмелярського товариства в Дубні. Свої висновки та поради щодо цін на хміль комісія розсилала хмелярським організаціям, зацікавленим особам та плантаторам, які входили до складу товариства, для того щоб усі хмелярі знали реальну ціну на цю культуру й не були ошукані спекулянтами.

Станом на 1 вересня 1936 р. рівень цін на хміль був таким: хміль доброго та відбірного ґатунку коштував 90-130 злотих, середньої якості - 60-90, гіршої якості - 40-60 злотих. Слід зазначити, що існував попит лише на якісні сорти хмелю. При співпраці з Волинською рільничою палатою усі звіти публікували в таких місцевих газетах, як «Скиба», «Рільник», «Wolyn», «Zycie Wolynia». Свої висновки та ціни комісія розсилала також і за кордон, унеможливлюючи неправдиве подання цін на міжнародному ринку [4, с. 237].

Ще одним напрямом діяльності Волинського хмелярського товариства стало видання друкованих брошур в галузі хмелярства. Наприклад, із членських внесків, які у 1936 р. склали 3 тис. злотих, Товариство хмелярів видало брошуру «Як отримати хороший хміль», автором якої був С. Лукомський - інспектор хмелярства на Волині. У виданні подано детальні поради та пропозиції для покращення стану плантацій [11, s. 108]. Загалом лише з Рівненського повіту до складу Волинського хмелярського товариства в Дубні входив 221 плантатор.

За даними статистики 1938 р., на території Волинського воєводства переважали дрібні хмільники, площа яких рідко перевищували 50 га. Загальна площа хмільників Волині збільшилася і становила 2,1 тис. га, з яких 1,9 тис. га становили хмелярські господарства до 50 га [10, s.76 ].

Висновок. Отже, на Західній Волині у міжвоєнний період відбулося відродження такої галузі сільського господарства, як хмелярство. В краї активно функціонували такі організації: Волинська рільнича палата, Волинське хмелярське товариство, Хмелярський банк, кооператив «Волинський хміль». Функціонування цих організацій дало змогу вивести волинський хміль на міжнародний ринок як високоякісну продукцію. Волинський хміль успішно продавали до Англії, США, Франції, Бельгії та скандинавських країн. На розвиток господарського життя регіону та хмелярства загалом негативно впливав брак кваліфікованих працівників. Низький рівень агрокультури не давав змоги плантаторам використати багатство родючих українських земель та піднятися на вищий щабель добробуту. На більшості плантацій домінували застарілі методи обробітку та вирощування хмелю. Саме для боротьби з цими явищами Волинська рільнича палата та Волинське хмелярське товариство ініціювали відкриття в Луцьку хмелярської школи та проведення постійних лекцій серед плантаторів. Просвітніми акціями стало проведення конкурсів між плантаціями та наочні приклади боротьби зі шкідниками. Загалом Волинське воєводство домінувало в галузі хмелярства на теренах Другої Речі Посполитої як за кількістю плантацій, так і за організаціями для збуту хмелю.

Джерела та література

1. Банк Хмілярський // Дзвін . - 1926. - 10 жовт. - С. 5.

2. Велика хмілярня в Дубні // Рільник. - 1935. - 22 верес. - С. 7.

3. Волинський Банк хмелярський // Рільник . - 1935. - 10 жовт. - С. 8.

4. Діяльність Волинського товариства хмелярського в Дубно // Рільник. - 1936. - № 17. - С. 237.

5. З Волинського Товариства Хмілярського в Дубні // Рільник. - 1935. - 25 лип. - С. 9.

6. Наше хмільництво на дорозі до ліпшого // Волинський господар. - 1930. - 15 січ. - С. 8-9.

7. Ceny Chmielu // Komunikat gospodarczy Wolynskiej Izby Rolniczej. - 1934. - № 10. - S. 10.

8. Chmiel // Komunikat gospodarczy Wolynskiej Izby Rolniczej. - 1936. - 27 marca. - S. 13.

9. Chmielarstwo na Woolyniu // Zycie Wolynia. - 1924. - № 29. - S. 9.

10. Maly rocznik statystyczny 1938 r. -Warszawa, 1938. - S. 76.

11. Sprawozdanie Wolynskiej Izby Rolniczej za rok 1935/1936. - Luck, 1936. -S. 56, 108.

12. Sprawozdanie z dzialnosci Powiatowogo zwiazku samorzadowego w Rownem za rok 1935/36.- Luck, 1936.- S. 50.

13. Wojewodztwo Wolynskie w swietle liczb i faktow / pod red. S. Witkowskiego. - Luck, 1929. - 129 s.

14. Wolynski chmielna «Targach Wschodnich» // Zycie Wolynia. - 1924. - 7 wrzesnia. - S. 7.

15. Wolynskie Towarustwo Cmeilarskie // Wolyn. - 1933. - 26 marta. - S. 5.

16. Zarys stosunkow rolniczo-ekonomicznych na Wolynia // ZycieWolynia. - 1924. - 24 sierpnia. - S. 14.

Анотація

Постановка проблеми та її значення. У системі охорони здоров'я населення чільне місце відведене лікарю, який надає фахові медичні консультації і послуги населенню. Водночас якість лікування прямо пов'язана з розвитком аптечної справи та її доступністю для хворих. У міжвоєнний період у Польщі налагоджується робота фармацевтичної галузі та організовується аптечна мережа, яка забезпечувала населення медичними препаратами. Завдяки налагодженню роботи аптек та аптечних складів після воєнної розрухи вдалося розв' язати низку проблем медичного забезпечення, знизити поріг небезпечних інфекційних хвороб та сприяти покращенню санітарної культури мешканців Західної Волині.

Аналіз останніх досліджень цієї проблеми. Комплексних наукових досліджень з історії розвитку аптечної справи у Волинському воєводстві наразі немає. Окремі відомості щодо наявності аптек і фармацевтів в Острозі вдалося виявити у працях краєзнавця Острожчини Р. Шпізеля. З огляду на те, що ця проблема недостатньо вивчена істориками, наше дослідження базувалося на вивченні фондових джерел Державного архіву Волинської області, Державного архіву Рівненської області, а також польських і українських видань міжвоєнного періоду.

Мета статті - проаналізувати організаційну структуру аптечної мережі та її функціонування у Волинському воєводстві в міжвоєнний період і з' ясувати її роль у поліпшенні медикаментозної допомоги населенню.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У міжвоєнний період великою загрозою для життя та здоров' я населення були хвороби й епідемії, а санітарний стан у містах і селах спричиняв зростання інфекційних хвороб, які набували розміру епідемій. Для подолання цих небезпек потрібно було швидкими темпами організовувати систему охорони здоров'я. Водночас важливою ланкою роботи у цій сфері залишалося забезпечення населення необхідними медичними препаратами. У Волинському воєводстві, відповідно до польського законодавчого поля, налагоджується аптечна справа, яка розвивалася переважно на приватній основі, що диктувало високі ціни на медичні засоби.

У травні 1921 р. у воєводському центрі - Луцьку - існувало три приватні аптеки та вісім аптечних складів, які називалися дрогерії (магазини санітарії і гігієни). На території Луцького повіту діяли такі аптеки й аптечні склади: у Торчині - 1, Чарукові - 2, Рожищі - 4, Колках - 2. Загалом у повіті нараховувалося 20 аптечних закладів [2, арк. 3].

Міністерство громадського здоров' я і соціального забезпечення для контролю над створенням аптек і їх діяльністю створювало базу даних. Для цього для фармацевтів розробили спеціальну анкету, яка вміщувала низку питань, зокрема питання про освіту, місце народження, проходження практики, ким виданий диплом та його номер [1, арк. 7].

Для посилення контролю за вартістю медичних препаратів Міністерство громадського здоров' я і соціального забезпечення ухвалило рішення від 9 серпня 1922 р. про надання аптекам дозволу на регулювання цін на продаж ліків. Розпорядження про виконання цього рішення надійшло до усіх воєводств Польщі, зокрема й до Волинського воєводства. Ціни на медичні препарати могли змінюватися 1-го та 15-го числа кожного місяця за згодою усіх аптек. Про зміну цін на ліки в аптеках воєводства потрібно було повідомляти Міністерство громадського здоров'я і соціального забезпечення, при цьому обов'язково вказуючи причини встановлення нової вартості. Такі заходи посилювали контроль за самовільним встановленням аптеками нових цін, а у разі виявлення подібних порушень власників аптек притягували до судової відповідальності [3, арк. 7].

Ще одним важливим аспектом роботи в аптеках був контроль за підбором фахових кадрів. У липні 1924 р. у Волинське воєводство надійшов лист про забезпечення аптечного персоналу працівниками з фармацевтичною освітою. Прийняті на роботу в аптеку некваліфіковані працівники мали право продавати ліки тільки під контролем фахівців, яких допускали до роботи в аптеці згідно з вимогами. Фармацевтичні інспектори стежили, чи дотримуються в аптеках встановлених правил прийому на роботу. Повітові лікарі в разі виявлення випадків незаконного прийому на роботу в аптеки повідомляли про це владні інстанції [4, арк. 2]. Однак забезпечення кваліфікованими працівниками аптечних установ упродовж усього двадцятиліття було серйозною проблемою, і брак фармацевтів постійно відчувався. Приміром, в Острозі працювало лише два дипломовані спеціалісти - Аврам Шраєр (диплом 1908 р.) та Вацлав Войтовський (диплом 1895 р.) [14, с. 70].

А для того, щоб стежити за дотриманням встановлених правил і підбору персоналу, в аптеках відбувалися ревізії. Після перевірок інспектори звітували про наявність в аптеках некваліфікованих працівників, які продають ліки без нагляду фахівців. Інспектори повідомляли, що персонал без фармацевтичної освіти може лише вести бухгалтерську роботу, фасувати товар, здійснювати продаж косметичних засобів, медичного приладдя, мінеральної води, а також стежити за дотриманням чистоти та порядку в приміщенні аптеки [4, арк. 3].

Від 1 серпня 1927 р. фармацевтичним інспектором у Волинському воєводстві призначили Я. Завідського, який відразу ж проінспектував стан справ і подав доповідну записку, з якої стало відомо, що під його керівництвом проведено перевірку аптек та аптечних складів у Любомлі, Ковелі та Володимирі. Під час ревізії виявлено грубі порушення у роботі аптечних складів, якими керували нефахівці.

Інспектор зауважив, що у своїй роботі аптечні склади дотримувалися ще приписів Російської імперії 1913 р., згідно з якими їх роботою могли керували особи, що навіть не мали дозволу воєводського уряду. Склади разом із медикаментами.

Размещено на Allbest.ru