До питання володіння замком Рівне родиною Острозьких у середині XVI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПИТАННЯ ВОЛОДІННЯ ЗАМКОМ РІВНЕ РОДИНОЮ ОСТРОЗЬКИХ У СЕРЕДИНІ XVI ст.

Д. Ващук

Анотація

У статті розглянуто матеріали 31-ї та 38-ї Книги записів Литовської метрики. Опубліковано документи з історії Рівненського замку, який у середині XVI ст. був у володінні родини Острозьких.

Ключові слова: м. Рівне, Литовська Метрика, документ, родина Острозьких

In the article the materials of the 31st and 38th books of the Lithuanian Metric are reviewed. The documents of the history of Rivne castle, which in the middle of the XVI century was in the possession of the Ostrozhsky's family, are published.

Keywords: Rovno city, Lithuanian Metric, document, Ostrozhsky's family

Дослідження історії окремих князівських родів, які складали основне ядро політичної еліти українських земель Великого князівства Литовського, часто ускладнене недостатньою кількістю джерельного матеріалу. Тому публікації документів потрібно лише вітати.

У цій статті ми звернемо увагу на три документи із 31-ї [1] та 38-ї Книг Записів Литовської метрики [2]. Вони стосуються історії Рівненського замку, яким певний час володіла княгиня Беата з Костельця, дружина князя Іллі Костянтиновича Острозького. Обрана тема є частиною спільного науково-дослідницького проекту для молодих вчених Президії НАН України, який виконується нами спільно із колегою Андрієм Блануцею.

Перший документ датований 18 жовтня 1546 р. Він є господарським підтвердженням заставного листа на замок Рівне, з містом та усіма прилеглими територіями, людьми та їх повинностями й податками від троцького воєводи, князя Іллі Костянтиновича Острозького, своїй дружині, - княгині Беаті з Костельця, у сумі шести тисяч кіп грошей до її смерті. У нараційній частині документа великий князь литовський Сигізмунд II Август повідомляв, що до нього звернулась княгиня Беата з Костельця, дружина князя Іллі Острозького, із проханням підтвердити заставний лист свого чоловіка, а також вписати його до підтвердного листа. Достатньо виразно та цікаво виглядала причина такого прохання: "Нижли ижъ в томъ листе-записе его для недозренья, коли его писано нетрывалымъ черниломъ, мало не все писмо выпадало и вытерлося, такъ же заледвей на тотъ час могъ быти перед нами достаточне вычестен и вырозумен". Господар задовольнив прохання княгині. Таким чином вказаний документ складається із двох частин та містить у собі вписаний лист князя Іллі Костянтиновича Острозького, датований 7 серпня 1539 р. Надзвичайно важливою є диспозиція основного тексту, у якій господар вказував, що вписаному тексту потрібно вірити, як справжньому: "... абы тому привилью н(а)шому, в которомъ тотъ запис естъ, слово от слова вписанъ, перед кождым врядомъ и правомъ, и инде везде, где бы кольвекъ потреба того вказывала, зуполная вера о моц дана была не инакъ, одно яко бы тежъ и самъ тотъ головный листъ и запис заставный".

У другому документі йдеться про позов князя Василя Костянтиновича Острозького на княгиню Беату з дочкою Алжбетою стосовно володіння замком Рівне. Позивач хотів, щоб княгиня своєю присягою підтвердила своє право на володіння названим замком, оскільки "ему многих листов на именья его недоставаеть". У відповідь Беата повідомила, що замок Рівне є материзною її покійного чоловіка, князя Іллі. Його він отримав після смерті матері, княгині Анастасії Гольшанської, першої дружини князя Костянтина Острозького, а після смерті Іллі Костянтиновича цей замок у спадок перейшов їй та її дочці. Саме на цьому Беата і присягнула. Враховуючи дану присягу, князь Василь Острозький визнав правоту княгині Беати, а господар Сигізмунд II Август підтвердив це своїм листом (27 жовтня 1546 р.).

Розглянуті документи були нами віднайдені у 31-ій Книзі записів Литовської Метрики. Крім цього, вони також були вписані у 29-у Книгу записів та надруковані нами у 2011 рр. Незважаючи на це, вважаємо повторну публікацію актуальною, оскільки це дає можливість провести порівняльний аналіз двох незалежних копій, що, своєю чергою, засвідчує високий рівень роботи великокнязівської канцелярії. У посиланнях ми зазначатимемо різночитання.

З третього документа дізнаємось про зміну власника Рівненського замку. Він, як і попередній, складається із двох частин. В основному тексті Сигізмунд II Август наказав записати до канцелярських книг лист княгині Беати з Костельця, яким вона відписала на вічність своєму зятю, князю Семену Юрійовичу Слуцькому, замок Рівне, півзамку Степаня, замок Берездів або Хлапотин, замок Сатиїв або Жарнівка з усіма прилеглими землями. Оскільки через хворобу княгиня не могла бути особисто присутня перед князем, то оригінал записного листа перед господарем представили її довірені особи. Великий князь литовський, відмітивши, що "над Статутъ земъский ни в чомъ неотступуемъ, ненарушываемъ и его при моцы зоставуемъ на вси потомъные часы", наказав вписати лист княгині від 20 травня 1559 р. як до книг великокнязівської канцелярії, так і до цього листа, отриманого князем Семеном Слуцьким (7 червня 1559 р.).

При підготовці документів до друку ми скористались розробленим В. Німчуком критично-дипломатичним методом публікації [3, с. 18-21]. Літери, які вийшли з ужитку, позначались сучасними. Передачу паєрика уніфіковано через й. Заголовки до документів передаються курсивом українською мовою. У кінці кожного документа міститься інформація про місце знаходження оригіналу та публікації.

Публікація документів

№ 1. 1546, жовтня 18. Вільно. Підтвердження та описання заставного листа на замок Рівне, з містом та усіма прилеглими територіями, людьми та їх повинностями й податками від троцького воєводи, князя Іллі Костянтиновича Острозького, своїй дружині, князівні Беаті з Костельця, в сумі шести тисяч кіп грошей до її смерті.

[63зв.] Потверженье и вписанье листу заставного на замок Ровное з местомъ и со всими до него приналежностями от воеводича троцког(о), кн(я)зя Ильи Костянътиновича Острозског(о), малжонце ег(о), кн(я)гини Бияте с Костелца, в суме п(е)н(я)зей до живота ее заведеног(о)¹.

Жикгимонт Августъ, Божю м(и)л(о)стью корол полский, великий кн(я)зь У попередній публікації заголовок написано по іншому. У попередній публікації продовження інтитуляції відсутнє. литовский, руский, пруский, жомойтский, мазовецкий и иных.

Чинимъ знаменито симъ н(а)шимъ листомъ, хто на него посмотрить, або чтучи его услышить, нинешнимъ и напотомъ будучимъ, кому будет потребъ того ведати.

Била намъ чоломъ кн(я)гини Ильиная Костянътиновича Острозская, кн(я)гини Бията с Костелца, и покладала перед нами листъ на паркгамине писаный, малъжонъка своего, воеводича || [64] троцкого, старосты браславского и веницкого, кн(я)зя Ильи Костянътиновича Острозского под печатью и с подписомъ руки его У попередній публікації слово відсутнє. властное, и под инъшими многими печатьми завесистыми, которымъ онъ листомъ своимъ вызнаваеть, ижъ онъ для некоторыхъ своихъ великих, а пилныхъ потреб и для службы н(а)шое г(о)с(по)д(а)ръское, позычилъ в жоны своее, кн(я)гини Бияты Костелецкое, суму п(е)н(я)зей шесть тисячъ копъ грошей, которых, она грошей набыла в приятелей своихъ. И в той суме п(е)н(я)зей зоставил он ей, жоне своей Бияте, в тыхъ шести тисячей копах грошей замокъ свой материстый Ровное з местомъ и з дворы, и селы своими и боярскими, и з людми, и зъ их землями и У попередній публікації літера відсутня. службами, и поплаты, и со всимъ тым, што колвекъ к тому замъку прислухаеть, яко У попередній публікації пропущене слово "то".ширей на ономъ листе его описуеть, до ее живота. Нижли ижъ в томъ листе-записе его для недозренья, коли его писано нетрывалымъ черниломъ, мало не все писмо выпадало и вытерлося, такъ же заледвей на тотъ час могъ быти перед нами достаточне вычестен и вырозумен. И У попередній публікації літера відсутня. била намъ чоломъ абыхмо ласку н(а)шу г(о)с(по)д(а)ръскую вчинили и тотъ листъ и запис кн(я)зя Ильин, мужа ее, на которомъ онъ в той суме п(е)н(я)зей шести тисячей копъ грошей замокъ свой Ровное ей заставилъ и записалъ, потвердили н(а)шимъ листомъ, и тотъ листъ его, покуль може быти вычстенъ, в сес н(а)шъ листъ слово от слова казали вписати.

Яко жъ мы на ее чоломъбитье то вчинили, тотъ запис мужа ее, кн(я)зя Ильинъ, в сес н(а)шъ привилей вписати велели, который слово от слова такъ се в собе маеть:

"Я, кн(я)зь Илья Костянътиновичъ Острозский У попередній публікації прізвище пропущене., воеводичъ троякий, староста браслаеский и веницкий, чиню явно и вызнаваю симъ моимъ листомъ.

Ижъ есми для некоторих моих великих, а пилних потребъ и для службы г(о)с(по)д(а)ръское, позычилъ в жоны моее, кн(я)гини Бияты Костелецкое, суму п(е)н(я)зей шести тисяч копъ грошей, которыхъ она грошей набыла в приятелей своих. Ино я в той суме п(е)н(я)зей заставил жоне своей Бияте в тыхъ шести тисячахъ копахъ грошей замокъ материстый Ровное У попередній публікації пропущена літера "і".з местомъ и У попередній публікації пропущена літера "з" Речення дописано у кінці цього документа. У попередній публікації "Соколский".дворы, и села мои и боярские, со всимъ, што кольвекъ к тому замку прислухаеть, и з людми тог(о) замку и сел, и зъ ихъ всими землями пашными и бортными, и зъ их роботами и поплаты грошовыми, и медовыми, и овсяными, бобровыми и куничными, с полми и зъ сеножатьми, з гаи, з дубровами, з боры, з лесы, с озеры, з реками и з речками, з бобровыми гоны, и зъ зеремяны, зъ ставы и зъ ставищи, з млыны и зъ их вымелъки, з ловы зверинъными и пташими, и с пустовщинами, со всимъ потому, яко ся тотъ замокъ и место || [64зв.] и дворы и села того замъку в собе ся мають. И маеть жона моя, кн(я)гини Бията, тотъ замокъ со всимъ с тымъ в той суме п(е)н(я)зей держати и вживати до своего живота.

А при том были и того добре сведоми: г(о)с(по)д(и)нъ и отец н(а)шъ владыка володимерский и берестейский Генадей, ^[а г(о)с(по)дин и отец н(а)ю вл(а)д(ы)ка лункий и острозский Арсений^]10, а господин и отец н(а)шъ архиманддритъ жидитинъский Варсонофей, а господин и добродей мой ласкавый, кн(я)зь Федор Михайлович Чарторыйский, староста луцкий, а пан Станислае Фалчееский, староста кремянецкий, а кн(я)зь Солътанъ Михайловичъ Соколинъский ¹¹, хоружий земли Волынское, а панъ Василей, а пан Петръ Чаплиничи, а пан Семенъ Миткович Бабинский.

А на твердость того моег(о) листу и печат есми свою приложил к сему моему листу. И просилъ есмо г(о)с(по)д(и)ное и отцое н(а)шихъ, владыкъ, и тых описаных кн(я)зей и паное ихъ м(и)л(о)сти о печати. Их м(и)л(о)сть на мою прозбу то вчинили и печати свои приложили к сему моему листу.

Писанъ у в Острозе, пой лет Божего нароженья тисяча пятьсотъ тридцать девятого, м(е)с(я)ца августа семый ден. Инъдикта вторыйнадцать.

И подпис руки властное кн(я)зя Ильины".

И з ласки н(а)шое г(о)с(по)д(а)ръское на чоломъбитье кн(я)гини Бияты тотъ листъ и запис кн(я)зя Ильин и оную суму п(е)н(я)зей шесть тисячъ копъ грошей, в которомъ он ей тотъ замок заставил, водле кн(я)зя Ильиного запису кн(я)гини Бияте потвердили и симъ н(а)шимъ листомъ потвержаемъ до ее живота. Маеть кн(я)гини Бията тотъ замокъ Ровное з местомъ и зъ селы к нему прислухаючими, и У попередній публікації попущена літера "з".боярские селы, з людми и зъ ихъ землями, службами, и поплаты и со есимъ тымъ, яко ся тотъ замокъ самъ в собе и в пожиткохъ своихъ маеть в той суме п(е)н(я)зей на себе держати и его вживати до живота своего водле листу заставного мужа своего. А што ся дотычеть того запису кн(я)зя У попередній публікації слово відсутнє. У попередній публікації сигнатура відсутня. Ильиного, который естъ в сес н(а)шъ листъ уведен для нетривалого писма, хочемъ того мети, абы тому привилью н(а)шому, в которомъ тотъ запис естъ слово от слова вписанъ, перед кождым врядомъ и правомъ, и инде везде, где бы кольвекъ потреба того вказывала, зуполная вера о моц дана была не инакъ, одно яко бы тежъ и самъ тотъ головный листъ и запис заставный кн(я)зя Ильин оказан и покладан был.

А для лепъшого сведомья и твердости и печать н(а)шу казали есмо привесити к сему н(а)шому листу.

Писанъ у Вильни, под лет Бож(его) нарож(енья) 1546, м(е)с(я)ца октября, 18 ден. Индиктъ 5.

Валерыянъ, писар.

Оригінал: Российский государственный архив древних актов. - Ф. 389 (Литовская метрика). - Оп. 1. - Ед. хр. 31. - Л. 63об. -64об.

Публікації: Ващук Д. Місто Рівне у документах Литовської Метрики (за матеріалами 29-ї Книги Записів) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 22. - Рівне: РДГУ, 2011. - С. 263 - 264.

№ 2. 1546, жоетня 27. Вільно. Підтвердження господарським еироком права на еолодіння Ріененським замком з усіма належними територіями княгині Беаті з Костельця, дружині князя Іллі Костянтиноеича Острозького, та іі дочці княжні Альжбеті.

[58зв.] Потверженье вырокомъ У попередній публікації документ класифіковано як "вырок", а не "потверженье вырокомъ". Відповідно і заголовок написано по іншому. г(о)с(по)д(а)ръскжи на замокъ Ровеньский кн(я)гини Ильиной Костянтиновича Острозкой, кн(я)гини Бияте с Костелца и дочце ее м(и)л(о)сти.

Жикгимонт Августъ, Божью м(и)л(о)стью корол полский, великий кн(я)зь У попередній публікації продовження інтитуляції відсутнє. литоеский, руский, пруский, жомойтский, мазовецкий и иных.

Ознаймуемъ симъ н(а)шимъ листомъ.

Жаловалъ намъ воеводичъ троцкий, кн(я)зь Василей Костенътиновичъ Острозский на невестъку свою, кн(я)гиню Ильиную Костянътиновича Острозскую, кн(я)гиню Бияту с Костелца, и дочку У попередній публікації пропущене слово "ее".княжну Альжбету, при росправе своей, которую они очевисто перед нами межи собою мели о замок и именья свои, што они дали были в секвестръ до рукъ н(а)шихъ г(о)с(по)д(а)ръскихъ и домавялъся того, што ся дотычеть замъку Ровеньского, абы кн(я)гини Ильиная водле знайденья и выроку первшого короля его м(и)л(о)сти Старшого, отца нашого, вчинила на томъ присегу телесную, же она на тотъ замокъ Ровенъский, в которомъ тежъ онъ собе часть быти, поведал и менилъ, то быти выслугою отца своего, кн(я)зя Костянътиновою, никоторыхъ листое, ани твердостей, што бы ему яко на выслугу отца его служили в себе не маеть, ани иныхъ ведаеть. А кн(я)гини Ильиная на противку тому отпор чинила, же кн(я)зь Василей до того замъку ничого мети не можеть, бо, дей, то не естъ его отчизна, ани выслуга кн(я)зя Костенътиновая, але естъ властъный замокъ материстый небощика, малъжонка моего, князя Ильи Костенътиновича по матъце его, кн(я)гини Настаси Семеновне Гольшанской, первой жоне кн(я)зя Костянътиновой, который замокъ по смерти кн(я)зя Ильиной на мене и на дочку н(а)шу спадкомъ пришолъ. И штос дотычеть тое присеги, которе ся по ней кн(я)зь Василей домагаеть, поведила, же она тому выроку и знайденью короля его м(и)л(о)сти, пана отца нашого, неотмовляеть досыть вчинити и оную присегу, кгды онъ то по ней мети хочеть, водле невинъности своее вделати волю маеть.

И мы, обмовивши в томъ с Паны Радами н(а)шими ихъ м(и)л(о)стью, промежку ими то зн(а)шли и казали, ижъ кн(я)гини Ильиная в томъ кн(я)зю Василью, деверу своему, присегу телесную вчинити повинъна, яко жъ той присязе и рокъ есмо третий день зложили на том, ижъ вжо она никоторыхъ в себе листовъ на именья небощика, кн(я)зя Костянътиновы, отчизные, купленые и выслужоные, которые сыну его, кн(я)зю Василю, || [59] яко отчичу на его отчизну прислухають, такъ тежъ ани того листу- данины короля его м(и)л(о)сти, отъца н(а)шого, выслуги кн(я)зя Костянтиновые на тотъ замокъ Ровеньский, в себе не маеть, ани оныхъ ведает. То пак после того выроку н(а)шого г(о)с(по)д(а)ръского, кгды тотъ рокъ присязе пришол, и кн(я)зь Василей кн(я)гиню Ильиную Бияту на присегу велъ, а она тежъ тую присегу телесную на томъ, на чомъ вырокъ н(а)шъ г(о)с(по)д(а)ръский вышолъ, водле обычая права вчинила, же в себе жадных листовъ на именья небощика кн(я)зя Костянътиновы отчизные, купленые и выслужоные, ани того листу-данины короля его м(и)л(о)сти выслуги на замокъ Ровеньский не маеть, ани о них ведаеть.

И то они, обедве стороне, пришодши перед нас оповедили, же тому выроку н(а)шому г(о)с(по)д(а)ръскому о тую присегу вжо досыть стало, гдежъ кн(я)гини Ильиная не яко жалобливе то перед себе брала, ижъ кн(я)зь Василей не бачачи на повинъность кровности их, которую они промежку себе мають, от тое присяги вольное ее вчинити не хотел. А кн(я)зь Василей поведил, ижъ ся онъ тое присяги в тотъ обычай по ней домагал, ижъ ему многих листов на именья его недоставаеть, а кгды жъ, дей, присегнула, тогды вжо нетъ о што мовити.

И мы, порозумевшы тому, ижъ кн(я)гини Ильиная выроку отца н(а)шого иншому досыть вчинила и оную присегу телесную о вси таковые листы, которых ся в нее кн(я)зь Василей надевал, такъ тежъ и на данину замъку Ровенского же в себе жадных листов- выслуги отца его, кн(я)зя Костянътина, на тотъ замокъ Ровеньский она не маеть, ани о них ведаеть, присегу вделала; а кн(я)зь Василей кгды тежъ то поведил, ижъ коли ся вжо тая присега стала, тогды тежъ ему большей того нетъ о што мовити, дали есмо на то кн(я)гини Ильиной, же она тому праву и выроку н(а)шому досыть вчинила, сес н(а)шъ листъ и о тотъ замокъ Ровенский ее самую и дочку ее, кн(я)жну Альжбету, от кн(я)зя Василья правых есмо знашли, же онъ того замъку з ыменьи к нему стародавна прислухаючими через то под ними, ани потомъки их поискивати, ани ся его большей того впоминати, не маеть на вечные часы. Лечъ кн(я)гини Ильиная, кн(я)гини Бията, и дочка ее, кн(я)жна Альжбета, и ее У попередній публікації "ихъ". властные потомки мають тотъ замокъ и з ыменьи к нему прислухаючими на себе держати и его вживати, яко властности своее, водле листовъ, которые на то в себе мають.

И на то дали есмо кн(я)гини Ильиной и дочце ее, кн(я)жне Альжбете, сес н(а)шъ листъ, до которого и печать н(а)шу привесити казали.

При томъ были Панове Рада н(а)ша: кн(я)зь Павел, бискупъ виленъский, кн(я)зь Юрей Фалчевский, бискупъ луцкий и берестейский, кн(я)зь Венъцлавъ, бискупъ жомойтъский, а воевода виленъский, канъцлер н(а)шъ, державца бобруйский и борисовский, || [59зв.] панъ Янъ Юревичъ Глебович, панъ виленъский, державца упитъский, панъ Григорей Григоревичъ Остиковича, воевода троякий, кн(я)зь Янушъ Юревичъ Гольшанъский, панъ троякий, староста жомойтский, державца плотелский и телшовский, панъ Еронимъ Алексанъдровичъ Ходкевича, а маршалокъ земъский, державца шовленский, панъ Миколай Яновичъ Радивил, а маршалокъ дворный, подскарбий земъский, писар н(а)шъ, староста слонимъский и мстибоговский, державца

дорсунишъский, бирштанский и зелвеньский, панъ Иванъ Горностай и иные Панове Рада н(а)ши.

Писанъ у Вилни под лет Бож(его) нарож(енья) 1546, м(е)с(я)ца октября, 27 У попередній публікації стоїть дата "18". ден. Индиктъ 5.

Валериянъ, писар. У попередній публікації синатура відсутня.

Жикгимонт Август, Божю м(и)л(о)стью король полский, великий княз литовский, руский, пруский, жомойтский, мазовецкий и иныхъ.

Ознаймуемъ симъ нашимъ листомъ.

Ижъ приехавши тых часов здеся до Кракова старостиная браславская и веницкая, кн(я)гини Ильиная Костеньтиновича Острозская, кн(я)гини Бията с Костелца, и оповедавшы хоробу свою через посланцовъ своихъ била намъ чоломъ, абыхмо ку ней для врядовного сознанья ее очивистого и оповеданья некоторых записовъ ее, врядниковъ нашихъ дворных, кгдыж у нас сама быти для тог(о) немогла послали. Где з росказанья нашого устного, маршалъки и писары нашы, панъ Остафей Воловичъ, староста могилевский, державца медницкий, усвятъский и озерищский, панъ Янъ Шымъкович, староста тыкотиньский, и писар нашъ, конюший городеньский, державца ошмяньский, утеньский и красносельский, панъ Янъ Гайко у нее бывшы намъ оповедили, што жъ она вызнала перед ними очевисте и запис свой на паркгамине писаный под сведомомъ и печатьми Пановъ Рад и иных людей добрыхъ оказывала, иж кн(я)зю Семену Юревичу Слуцкому дала и даровала на вечность именья свои, замокъ Ровное, полъзамъку Степань, замокъ Берездовъ называемый Хлапочынъ, замокъ Сатыевъ речоный Жарновка з месты, з дворы, з селы и приселъки ку нимъ прислухаючыми, которые замъки и именья даровалъ ей малъжонокъ ее, староста браславский и веницкий, небощикъ кн(я)зь Илья Костеньтиновичъ Острозский. || [209зв.] А якимъ обычаемъ и способомъ она тые замъки перво речоные кн(я)зю Семену Слуцкому даровала, то меновите в томъ листе шырокими словы написано, где тотъ листъ оныи врядники наши дворныи перед нами оказывали просечы именемъ кн(я)гини Ильиное, абыхмо тое оповеданье и запис ее до книгъ наших канъцлярейскихъ увести и въписати казали.

Ино ачъкольвекъ мы права нашого г(о)с(по)д(а)рьского, естли бысмы которое тепер мели або быся на потомъ и коли отворило, нашло и показати могло, на тые именья вышей мененые, а на болей быломъ бы, што там межи тымъ выслуги намъ и столу нашому, вперед належачое, чымъ бы нихто в томъ дому шафовати не могъ без воли и дозволенья нашого, и над Статутъ земъский ни в чомъ неотступуемъ, ненарушываемъ и его при моцы зоставуемъ на вси потомъные часы, ведже позволившы в той прозбе кн(я)гини Ильиное тое сознанье, оповеданье ее м(и)л(о)сти перед оными врядниками нашими дворными до Рады нашое присяглыми и отъ нас на то посылаными такъ, яко бы се очевисте перед нами самимъ господаремъ деяло и стало, принявшы и при томъ лист а запис ее до книгъ наших канъцлярейскихъ вписати казали, который такъ се в собе маеть:

"Я, кнегини Ильиная Костентиновича Остроская, кн(е)гини Бията с Костелъца, чыню явно и сознавамъ симъ моимъ листомъ.

Ижъ давшы я в малженьство цорку мою, намилейшую кн(я)жну Гальжбету за ясне вельможное княже его м(и)л(о)сть, кн(я)же Семиона Юревича Слуцкого, узналамъ великую ласку и склонъную м(и)л(о)сть ку цорке моей и пильное заховане ку мне, матъце их, ижъ его м(и)л(о)сть в небезпечности и потребе моей во Львове опустить мене не рачилъ и самъ себе в небеспечност здоровья своего для мене и цорки моее милое вдалъ и со мною во Львове мешкалъ, а потомъ з немало почътомъ приятелъ и слугъ своихъ мене выпровадилъ, што без великого накладу и кошту быти немогъло, про то я менованая кн(е)гини Илиная все то || [210] хотечы его м(и)л(о)сть вызнати и утраты нагородити, а тым склонънейшого приязнью ку мъне узнати даю, дарую и записую вперед речоному сыну и зятю моему милому, кн(я)жати Семионови Слуцкому, замъки и именья мои волостные, мне отъ небощика кн(я)зя Ильи Костентиновича Острозского, старосты браславского и веницкого, пана а малъжонка моего м(и)л(о)стивого дарованые, тоест замокъ Ровное, полъзамку Степаня, замокъ Берездово называемый Хлапочынъ, замокъ Сатыевъ называемый Жарновка, з месты, з мещаны и з мескими пожитъками и пашнями, з дворы и з дворцы, з селы и приселъками, з ставы и з ставищами, з млыны и ихъ вымелъки, з дворы и селы боярскими, и со всимъ, яко се тые замъки и места, дворы и волости, и села к нимъ прислухаючые, сами в собе и въ своихъ пожитъкахъ мають, и яком я тых замъковъ и именей по смерти малъжонка моего у вживаню была, тымъ всимъ правомъ и дедицтвомъ сына и зятя моего милого, кн(я)же Семиона Слуцкого и тыми вышей меноваными именьями дарую и вжо отъ сего часу в справу и вмоцъ владность в руки, в держанье и оборону его м(и)л(о)сти подаю на вечъные часы, яко жемъ то будучы во Львове тестаментомъ моимъ упевнила. А тепер еще тымъ листомъ моимъ записнымъ упевням и потвержамъ, ижъ нихто иный, одно его м(и)л(о)сть кн(я)же Семионъ кн(я)же Слуцкое, сынъ и зять мой милый, тыи вси замъки, места и дворы вышей помененые, з дворы и дворцы, и волостьми и зъ их пожитъками, в моцы, в справе владности и обороне меть радит и справоват ними, яко властъностью своею шафовать, на вечные часы маеть. Нижли я зоставую собе вольност уживанья тыхъ именем, где бы* до которого приехала же вшелякое влажности росказанья и уживанья пожитьковъ и послушеньства подданыхъ, не маеть мне сынъ и зять мой милый забороняти. А ведже и то праву его м(и)л(о)сти не маеть шкодити, бо вжо через то || [210зв.] другимъ описомъ ани тестаментомъ моимъ тыхъ вышей мененыхъ замковъ и именем отъ его м(и)л(о)сти отъдаляти ниякими причынами не хочу и не буду мочы, а нихто оный одно его м(и)л(о)сть кн(я)же Семионъ Слуцкий, по смерти моей за моимъ правомъ, которое я на его м(и)л(о)сть вливамъ, волен будеть тыми замъки, дворы и селы вышей менеными, яко сынъ и зять мой милый, владать, шафовать водле воли а мысли своее, где хотя ихъ оборочать.

И на то есъми его м(и)л(о)сти дала сесь мой листъ з моею печатью, и с подписомъ руки моее властъное.

А при томъ были и того добре сведоми вельможный панъ его м(и)л(о)сть, панъ Станиславъ Кграбянатенъ, чыне воевода краковский, староста любельский, бельский и уренъдовский, а его м(и)л(о)сть кн(я)же Иванъ Федоровичъ Чорторыйский, а урядники его кролевское м(и)л(о)сти дворные оного панъства Великого кн(я)зьства Литовского, ихъ м(и)л(о)сть панъ Янъ Еронимовичъ Ходкевичъ, стольникъ, панъ Остафей Воловичъ, маршалокъ и писар, староста медницъкий и могилевский, державца усвятъский и озерищский, панъ Янъ Шымковичъ, маршалокъ и писарь, староста тыкотиньский, панъ Янъ Миколаевичъ Гайко, писар, конюшый городеньский, державца ошменьский, утеньский и красносельский, а панъ Михайло Свинюский. Якожъ ихъ м(и)л(о)сть за моею прозбою печати свои приложили к сему моему записному листу.

Писанъ у Кракове лета Божего нароженья тисеча пятсот петдесят девятого, м(е)с(я)ца мая, двадцатого дня".

И на то дали есмо кн(я)зю Семену Слуцкому сесь наш листъ альбо выпис с книг наши* под нашою печатю.

Писан у Кракове лета Божего нароженя 1559, месяца июня 7 дня. ||

Оригінал: Российский государственный архив древних актов. - Ф. 389 (Литовская метрика). - Оп. 1. - Ед. хр. 38. - Л. 209 - 210об.

Джерела та література

князівство метрика литовський острозький

1. Российский государственный архив древних актов. - Ф. 389. Литовская Метрика. - Оп. 1. - Ед. хр. 31.

2. Российский государственный архив древних актов. - Ф. 389. Литовская Метрика. - Оп. 1. - Ед. хр. 38.

3. Німчук В. Правила видання пам'яток писаних українською мовою та церковнослов'янською української редакції. - К., 1995. (проект).

Размещено на Allbest.ru