Мантичні дії з кілками в обрядовій практиці жителів Черкащини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МАНТИЧНІ ДІЇ З КІЛКАМИ В ОБРЯДОВІЙ ПРАКТИЦІ ЖИТЕЛІВ ЧЕРКАЩИНИ

О. Серебрякова

Анотація

У статті на основі етнографічних даних і польових матеріалів проаналізовано ворожіння з кілками у традиції українців Черкащини. З'ясовано, що вони є загальноукраїнськими, виявлено їхню семантику та локальну специфіку.

Ключові слова: ворожіння (гадання, дивінації, мантичні дії/практики), кілок, пліт, рахувати, весілля, дівування.

In the article based on author's own field materials has been analysed a kind of traditional divinations made by means of pegs in Cherkasy land Ukrainians ' ritualism. It has been proven that mentioned mantic acts were spread along the whole of Ukraine, was open semantics and some local features.

Keywords: fortune telling (divinations, mantic actions/practics), peg, raft, count, marriage, girlhood.

Пошук друкованих праць, які торкаються обраної проблематики, виявив лише дві. Принагідні згадки у відповідних розділах про календарну обрядовість на досліджуваному терені містять праці А. Кримського і М. Максимовича [14; 17]. Серед етнологічних видань, які з'явились останнім часом, відзначимо монографію Л. Горошко, у якій розглянуто дівочі ворожіння з використанням води [7, с. 83-90, 94-98]. Тому стаття в основному ґрунтуватиметься на власних польових матеріалах, а також дослідниці Л. Горошко, які призбирано впродовж 2008-2010 років під час експедицій у села Корсунь-Шевченківського, Канівського, Черкаського, Золотоніського районів Черкаської області.

З-поміж різних обрядодій, приурочених до зимового циклу календарних свят, як відомо, помітне місце посідали ворожіння. За їхньою допомогою наші предки віддавна намагалися довідатися про майбуття, передбачити власну життєву долю. Один із багатьох способів, який, як вірили, може висвітлити це приховане прийдешнє, - певні дії з тими чи іншими предметами, зосібна з кілками плоту.

На досліджуваному терені це загальнопоширене в Україні дівоче гадання, має свої особливості. За етнографічними фіксаціями, зазвичай увечері в одне із зимових свят (Андрія, Святий вечір, Меланку), відданиці підходили до плоту і найчастіше лічили кілочки від початку до кінця примовкою "то вдовець - то молодець" (або навпаки) Таким же вербальним супроводом користувались дівчата зі с. Полствин (Канівського р-ну), проте рахували не весь пліт, а лише від одного до дев'ятого кілочка [3, арк. 193].. На якому слові закінчився підрахунок, за такого й мала б вийти заміж. Цей спосіб дивінацій, що ним послуговувались на свято Катерини, записала у Попівці Звенигородського повіту С. Терещенко ще у 20-х роках XX ст. Сучасні польові матеріали свідчать, що найпопулярнішою при рахуванні кілків була саме ця словесна формула (сс. Пішки, Виграїв, Глушки, Кошмак, Квітки, Кірове, Ситники, Сахнівка, Набутів Корсунь-Шевченківського р-ну; Таганча, Яблунів, Хмільна, Межиріч, Лука, Тростянець Канівського р-ну) [1, арк. 5; 3, арк. 6-7, 15, 82, 90, 97, 116, 130, 151, 168, 187-188, 214, 227, 229, 239; 14, с. 200]. Її застосовували й жителі інших регіонів України (Бойківщина, Лемківщина, Полісся, Поділля, Слобожанщина) [4, с. 75; 5, с. 102; 6, с. 3; 9, с. 79; 11, с. 51; 12, с. 63; 18, с. 189; 19, с. 20; 21, с. 72; 25, с. 357; 26, с. 54; 27, с. 130; 28, с. 70; 31, с. 5; 32, с. 260].

Скажімо, у Хвильово-Сорочині (Золотоніського р-ну) дівчина починала лічбу від кілка, на якому закінчила її попередниця, а у Деренківці (Корсунь-Шевченківського р-ну) рахуванню передувало покладання на першому колику обрядового хліба: "...На первому стовпці положимо книша, а потом, який вийде до кінця. На одному тині щитали. Та з краю почне, а та ж отак надійде трошки від цієї, бо як із краю, то воно ж однаково попаде... і шо в їх вийде: "удівець " чи "молодець"? [3, арк. 25-26, 353]. Переважно за допомогою традиційних поминальних страв (куті, млинців, пирогів, хліба) намагалися задобрити духів-опікунів, які, за віруваннями, виступали посередниками між світами і допомагали у визначенні долі. Тому використання ритуальної їжі у процесі мантичних дій можна вважати пожертвою померлим пращурам.

Ще одним "учасником" мантичних практик був елемент жіночого одягу. Так, за даними із смт. Стеблів (Корсунь- Шевченківського р-ну) дівчата лічили кілки по черзі, попередньо відмірявши на тині сім поясів: ". оце, шо поясом одміряли і тут давай: "удівець", "молодець" (середину щитали). Да, да, далі продовжували - оце сім поясів одщитала одна і перещитала так "удівець", "молодець".., друга одщитала і третя" [3, арк. 40].

У інших наддніпрянських селах, хапаючись за коли плоту на свято Андрія чи Меланки, панянки намагались довідатись, чи одружаться вони цього року. Для цього відлік парами починали з краю тину і йшли до кінця (сс. Ситники, Черепин Корсунь- Шевченківського р-ну; Яснозір' я Черкаського р-ну; Плешкані, Ковтуни, Шабельники Золотоніського р-ну) або ж назначали місце, наприклад, зсередини (с. Заріччя Корсунь-Шевченківського р-ну). За повір'ями, які також побутували на бойківському Підгірї, Північній Лемківщині (Сяноччина), кінцева парна цифра означала, що цього року дівчина справлятиме весілля, "буде у парі". У разі, якщо в кінці тину їх виявилось не допари, "то треба ще посидіти у дівках". Однак маємо приклади й інших тлумачень результатів ворожіння. Скажімо, у Заріччі (Корсунь-Шевченківського р-ну) занотовано нетипове пояснення, відмінне від традиційних: "А як оце прийшов: "пара", "пара", "пара" і остається одно, значить хтось помре або шось трапиться. То правда". А у Шабельниках (Золотоніського р-ну) вважали так: ".як допари, то молодець, це за хлопця вийдеш, а як не допари, то за удовця." [3, арк. 107, 138, 154, 160, 275, 293, 323; 15, с. 49; 30, с. 203].

"Віщий" кілочок також міг "підказати" відданиці, які фізичні властивості матиме її суджений, його матеріальний стан та ін. До прикладу, на Золотоніщині вважали, що корявий, кривий кілок пророкував старого чоловіка, натомість гарний, гладенький - парубка (с. Хвильово-Сорочин) [3, арк. 353]. У с. Коробівка також звертали увагу на вигляд кілка: рівний і без кори означав здорового, але бідного судженого, а кривий в корі - горбатого багача [3, арк. 284]. Про таке ж за схожими прикметними ознаками довідувалися й у Ковтунах, Кропивні [3, арк. 289, 335].

У деяких селах Золотоніського району ці дівочі ворожіння вирізняються локальною специфікою. Так, обираючи наосліп якийсь один кілок, жителі с. Деньги, Богуславця, Дмитровки, розглядали його і відразу робили висновки про матеріальний стан нареченого. За традиційними віруваннями, голий патик пророкував бідного, а наявність кори на ньому свідчила про заможність майбутнього чоловіка. У Антипівці, окрім аналогічних пояснень, занотовано й таке: доточений кіл означав, що доля поєднає з удівцем [3, арк. 279, 303, 309, 331, 341, 345]. А, скажімо, на Буковинській Гуцульщині, за твердженнями Г Маковій, стрункий патик віщував гарного чоловіка; кривий - п'яницю; грубий - багатого [16, с. 194].

З метою передбачити соціальний статус та матеріальний достаток майбутнього чоловіка, панянки зі с. Мошни (Черкаського р- ну) позначали собі кілок, до якого будуть лічити, солом' яним перевеслом. Тут такі колективні гадання, які виконували на одному плоті, мали доповнений вербальний супровід - "удівець", "молодець", "розвідець". За оповідями інформаторів, на семантику мантичних дій "указувала" кора: "якшо той кілочок у корі, не обдерта кора на йому, то то буде багатий, а як голий, то буде бідний" [3, арк. 60-61]. Порахувавши колики традиційною примовкою, відданиці зі с. Таганча (Канівського р-ну) вірили, що в разі попадання переламаного кілка не судилося одружитися, оскільки "її пари вже нема" [3, арк. 168].

Із тих же теренів маємо й інші своєрідні свідчення, зокрема про обрядове застосування у мантичних практиках одного з атрибутів потойбіччя. Скажімо, жителі с. Драбівці (Золотоніського р-ну), обравши "вдівця" або "молодця", позначали свій кілочок різнокольоровими нитками. "...А тоді ж ото мірялися (зав'язані кілки. - О.С.) і чия верхня рука, то він її буде ж. Отак мірялися дівчата: оце раз, два, три і вже більше нема кілочка - значить твій (показує, ставили кулак над кулаком. - О.С.)". Сподіваючись уникнути весілля з небажаним парубком (наприклад, який мав фізичні вади: був кривим, сліпим), відданиці намагались схитрувати - вмостити свою руку так, шоб вона не опинилась нагорі [3, арк. 246]. Зрідка на Черкащині про фізичний стан майбутнього чоловіка довідувались, порахувавши весь пліт нетиповою примовкою, в якій уже закладена відповідь: "горбатий, сліпий, прямий, такий" - "і кому який попаде" (c. Скориківка Золотоніського р-ну) [3, арк. 265]. черкащина ворожіння гадання традиція

Своєрідні відміни, що стосуються порядкового номера обраного кілка, побутували у наддніпрянському с. Мицалівка (Золотоніського р-ну), де їх рахували від початку плоту тричі по дев'ять (тобто, "віщим" був двадцять сьомий), щоб з вигляду останнього довідатися про матеріальний стан судженого. За записом М. Максимовича у першій половині XIX ст., на свято Меланки так чинили з метою передбачити соціальний статус чоловіка. Проте, заплющивши очі, дівчата починали відлік від першого-ліпшого кілка такою словесною формулою: "Се не один, се не два, се не три..." [3, арк. 296; 17, с. 140]. У схожий спосіб колись ворожили на теренах Гуцульщини, Чернігівщини, Полтавщини [8, с. 4; 13, с. 150; 19, с. 20; 24, с. 163].

Варто зазначити, що на досліджуваному терені занотовано парубочі бешкетування, які у минулому символізували усунення перешкод на шляху до бажаного шлюбу. Так, у Полствині (Канівського р-ну) та Скориківці і Ковтунах (Золотоніського р-ну) стовпчики на плоті зумисне мазали сажею, лайном або ще чимось [2, арк. 90; 3, арк. 265, 293].

Дівочі дивінації з кілками, які виконували в період різдвяно-новорічних свят, наявні й у календарній обрядовості росіян, білорусів, поляків, румунів і молдаван. Однакове семантичне навантаження, способи виконання, ритуальне та функційне призначення вказують й на прадавнє коріння таких матримоніальних гадань [10, с. 9; 20, с. 50-51; 22, с. 363; 23, с. 78; 29, с. 176; 33, s. 271; 34, s. 312, 314].

Як видно з вищевикладеного, мантичні дії з кілками є матримоніальними (шлюбними), оскільки їх здійснювали з метою передбачити соціальний статус, матеріальний та фізичний стан майбутнього чоловіка, а також час бажаного весілля. Аналіз теренового етнографічного матеріалу, а також широкого кола порівняльних даних засвідчив, що на досліджуваній території побутували дівочі ворожіння з кілками, які мають загальноукраїнську й навіть загальнослов'янську основу. До локальних особливостей належать окремі тлумачення семантики результатів гадань, способи виконання, примовки.

Відомо, що під час усіх ворожінь апелюють до "іншого" світу. Пліт, який складається з кілочків, і є символом пограничного локусу між "своїм" і "чужим" простором найкраще підходить для здійснення мантичних обрядодій, унаслідок контакту з нечистою силою. У даному типі дивінацій цьому сприяють кілок, нитки, ритуальна їжа. Якщо враховувати той факт, що кілок символічно заміняє шлюбного партнера, стає зрозумілим його використання у цих матримоніальних ворожіннях. Крім того, виявлено певні збіжності між способами дивінацій із кілками та дровами: словесні формули, пояснення вислідів на основі лічби (приміром, дуалістичне тлумачення символіки "парного/непарного"), розміру деревини. Ймовірно, задля посилення ефективності гадань з кілками, послуговувались трикратним повторюванням числа дев'ять. У сучасну пору такі мантичні практики вже не побутують, хоча й досі живуть в народній пам' яті старожилів.

Джерела та література

1. Архів ІН НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 587. - (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Корсунь-Шевченківського р- ну Черкаської обл. (польові матеріали 2008 р.). - Арк. 1-74.

2. Архів ІН НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 594. - (Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в селах Канівського р-ну Черкаської обл. (польові матеріали 2009 р.). - Арк. 1-143.

3. Архів ІН НАН України. - Ф. 1. - Оп. 2. - Од. зб. 608. - (Серебрякова О.Г Польові матеріали з Корсунь-Шевченківського, Черкаського, Канівського та Золотоніського районів Черкаської обл. за 2008, 2009, 2010 рр.). - Арк. 1-354.

4. Артюх Л. Село Товстеньке вчора й сьогодні / Л. Артюх // Народна творчість та етнографія. - 1993. - № 2 (березень-квітень). - С. 73-77.

5. Беньковский И. Девичий праздник св. Андрея / И. Беньковский // Киевская старина. - 1895. - Г 14. - Т 51 (декабрь). - К.: Типографія Г.Т. Корчак-Новицкаго. - С. 100-103.

6. Вакульчик М. Різдвяні звичаї на Поліссі / М. Вакульчик // Жіноча доля. - Коломия, 1936. - 1-15 січня. - Ч. 1-2. - С. 2-3.

7. Горошко Л. Символіка води в обрядовій традиції жителів Черкащини / Л. Горошко. - Київ: Видавець Олег Філюк, 2014. - 256 с.

8. Гургула І. Різдвяні народні вірування і звичаї / І. Гургула // Жінка. - Львів, 1935. - Ч. 1. - С. 4-5.

9. Доманицький В. Народній калєндар у Ровенськім повіті, Волинської губернії / В. Доманицький // Матеріали до української етнології. - Львів, 1912. - Т. XV. С. 62-89.

10. Зеленин Д. Из быта и поэзш крестьян Новгородской губерніи (По материалам из бумаг В.А. Воскресенскаго) / Д. Зеленин // Живая старина. - 1905. - Вып. I и II. - Год XIV. - С.-П.: Типо-Литографія В.О. Пастор. - С. 1-56.

11. Зубрицький М. Народнїй календар, народнї звичаї і повірки, прив'язані до днїв в тиждни і до рокових свят (зап. у Мшанцї, Староміського повіту і по сусїднїх селах) / М. Зубрицький // Матеріяли до українсько-руської етнольоґії. - Львів, 1900. - Т.Ш. - С. 33-60.

12. Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго уезда, Харьковской губерніи / П. Иванов. - Х.: Типография "Печатное Дело", 1907. - 216 с.

13. Коломийченко Ф. Різдвяні обряди і звичаї в Чернигівщині (в селї Прохорах, Борзен. пов.) / Ф. Коломийченко // Матеріали до української етнольогії. - Львів, 1918. - Т. XVIII. - С. 142-154.

14. Кримський А.Ю. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного: Відтворення з авторського макету 1930 р. / А.Ю. Кримський. - Черкаси: Вертикаль, 2009. - XVI + 438 + 10 с., іл.

15. Майчик І. Одрехова в минулому 1419-1999 / І. Майчик, М. Цуприк; за ред. Я. Швягли. - Львів: Каменяр, 1999. - 187 с.

16. Маковій Г. Затоптаний цвіт. Народознавчі оповідки / Г. Маковій. - К.: Укр. письменник, 1993. - 205 с.

17. Максимович М. Дні та місяці українського селянина / М. Максимович; пер. з рос. - К.: Обереги, 2002. - 189 с.

18. Медведик П. Село Жабиня на Зборівщині. Весілля, народні звичаї та обряди / П. Медведик. - Тернопіль: Лілея, 1996. - 224 с.

19. Милорадович В. Рождественскія Святки в северной части Лубенскаго уезда / В. Милорадович. - Полтава: Типографія Губернскаго Правленія, 1893. - 24 с.

20. Никифоровский Н. Простонародныя приметы и поверья, суеверные обряды и обычаи, легендарные сказания о лицах и местах / Н. Никифоровский. - Витебск: Губернская Типо-Литографія, 1897. - 337 с.

21. Папіж В. Деякі релігійні обряди і звичаї Підгаєччини / В. Папіж // Підгаєцька земля: Історико-мемуарний збірник. - Нью-Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто; К., 1980. - 744 с.

22. Попов Н. Народныя преданія жителей Вологодской губерніи, Канриковскаго уезда / Н. Попов // Живая старина. - СПб., 1903. - Вып. 3. - Год 13. С. 361-363.

23. Попович Ю. Молдавские новогодние праздники (XIX - начало XX века) / Ю. Попович. - Кишинев: Штиинца, 1974. - 183 с.

24. Ріпецький О. Парубочі й дївочі звичаї в селі Андріяшівці Лохвицького повіту на Полтавщині / О. Ріпецький // Матеріали до української етнології. Львів, 1918. - Т. XVIII. - С. 155-169.

25. Самбірський Д. Дещо про свято-андріївські звичаї й вірування в Самбірщині (с. Городище) / Д. Самбірський // Життя і знання. - Львів. - 1938. -Ч. 12. - С. 357.

26. Свидницкій А. Великдень у Подолян / А. Свидницкій // Основа. - СПб.: В Типографіи И. Тиблена и комп., 1861 (ноябрь - декабрь). - С. 26-71.

27. Сивицький М. Духова культура / М. Сивицький // Лемківщина: Земля - люди - історія - культура. Т. ІІ: Записки НТШ. - Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1988. - Т. 206. - С. 102-194.

28. Скоропад В. Мої спогади / В. Скоропад // Літопис Борщівщини: Історико-краєзнавчий збірник. - Вип. 3. - Борщів: Чумацький шлях, 1993. - 100 с.

29. Сырку П. Изъ быта бессарабскихъ румынъ. I. Народный календарь румынскаго населенія въ Бессарабіи / П. Сырку // Живая старина. - 1913. - В. I-II. - Годъ XXII. - С. 147-180.

30. Франко І. Людові віруваня на Підгірю / І. Франко // Етнографічний збірник. - Т. V. - Львів, 1898. - С. 160-218.

31. Хомик В. Звичаї та обряди лемків / В. Хомик // Наше Слово. - Варшава, 1963. - № 23. - С. 5.

32. Чубинський П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край / П. Чубинский. - С.-П., 1872. - Т 3. - 488 с.

Размещено на Allbest.ru