Від города до міста – трансформація урбаністичної структури міст Галицько-Волинської держави (Королівства Русі) У ХII-XIV століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІД ГОРОДА ДО МІСТА - ТРАНСФОРМАЦІЯ УРБАНІСТИЧНОЇ СТРУКТУРИ МІСТ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (КОРОЛІВСТВА РУСІ) У ХШ-XIV СТ.

В. Петрик

У статті розглянуто передумови та процеси формування нових елементів розпланувальної структури міст Галицько- Волинської держави (з 1253 р. - Королівства Русі) на прикладі Холма. Представлено місце і роль урбаністики Галицько-Волинських земель в архітектурних процесах Центрально-Східної Європи ХІІ-XIV ст. Територія Галицько-Волинської держави, що завдяки тісним політичним та економічним зв'язкам з Візантією, Угорщиною, Польщею, Чехією відігравала вагому роль у творенні культурного простору Центрально-Східної Європи.

Ключові слова: Галицько-Волинська держава, Королівство Русі, Холм, Данило Романович, город, місто.

The article discusses the background and the formation of new elements rozplanuvalnoyi structure of cities of Galicia-Volyn state (from 1253 - Kingdom of Rus) by the example of Hill. Submitted place and role of urban Galicia-Volyn land in the architectural process of Central and Eastern Europe, XII-XIV centuries. The territory of Galicia-Volyn state that due to the close political and economic relations with Byzantium, Hungary, Poland, the Czech Republic has played a significant role in the creation of cultural spaces of Central and Eastern Europe.

Keywords: Galicia-Volyn state, the Kingdom of Rus Hill, Daniel R., garden, city.

Переломний етап в урбаністичному розвитку західноукраїнських земель припадає на період ХШ-XIV ст. - час існування Галицько-Волинської держави (або ж королівства Галичини і Володимирії, Королівства Руси). Початок цього державного утворення припадає на 1999 р., коли володимирський князь Роман Мстиславович став княжити в Галичі. Короткий період його активної військової і політичної діяльності не залишив свідчень активних містобудівних перетворень. Водночас літописні джерела описують активну містобудівну діяльність його синів - Данила та Василька Романовичів, що припадає на середину - другу половину ХІІІ ст., коли в Центральній Європі розпочинаються активні процеси локації міст на німецькому праві. Використання нових європейських досягнень в будівництві та містобудівному праві українськими володарями у зв'язку з їхніми тісними контактами на династичному та військово-політичному рівні є важливим питанням для історії української урбаністики.

Дослідження функціонально-просторової організації та архітектурно-планувальної структури дають можливість визначити етапи розвитку містобудівних структур найбільших міст Галицько-Волинської держави (переважно - княжих столиць). В майбутньому, очевидно, із накопиченням інформації про елементи планувальної структури інших міст (городів) таку модель можна буде апробувати на прикладі усіх міських поселень того часу, виявити основні тенденції та особливості, характерні регіональні відмінності їх розвитку.

На рубежі ХІІ-ХІІІ ст. суттєво змінюються засади та форми оборонного будівництва Центрально-Східної Европи. Значний вплив на формування нових принципів побудови оборонних споруд став досвід Хрестових походів [8, c.105], нові форми та засоби ведення військових дій [3, с.219-220], піднесення фінансової та військової значимості аристократії - введення т.зв. "імунітетів", а також - закладення міст "на праві" королями та князями [6, c.16]. Особливо активно такі процеси відбувались за володарювання Данила Романовича (Галицького) та його брата Василька.

Апогеєм містобудівної діяльності Данила Романовича було заснування нової столиці, яка одразу планувалась як майбутня резиденція володаря великої держави (мкороля-?) - города Холма. У вигідному стратегічно регіоні, в межиріччі Вепру та Бугу, на берегах ріки Угерки, Данило (тоді ще Володимирський князь) засновує близько 1234-37 рр. новий город. Із самого початку Холм є його головною резиденцією і водночас - символом нового геополітичного спрямування його діяльності. В 40-х рр. ХІІІ ст. Холм стає, по суті, столицею Галицько-Володимирського князівства, а згодом - Королівства Руси - аж до смерті Данила. Це був результат свідомої політики Данила Романовича. Свідченням цього є, перш за все, перенесення до Холма єпископського осідку з Угровська, а також оповідь у Галицько-Волинському Літописі про активну розбудову та подальші відбудови міста Данилом.

З літопису випливає, що Данило Романович здійснив принаймні три етапи розбудови Холма: "І поставив він [Данило] невеликий городок [перший період], та, побачивши, що Бог помічником йому, а Іоанн підпомагачем йому є, спорудив він інший город... став він прикликати приходнів - німців ірусів, іноплемінників і ляхів. Ішли вони день у день.... і наповнили вони дворами навколо города поле і села"[2, с.843]. Вже, імовірно, на першому етапі були здійснені масштабні будівельні роботи з влаштуванням дерев'яно-земляних конструкцій для укріплення схилів пагорба і зведення зовнішніх мурованих стін товщиною 2,2 м, кладених на вапняно-піщаному розчині з великих тесаних блоків сірого пісковика та місцевого глауконітового пісковика ("зеленого холмського каменю") [5] - це поки що найраніші відомі нам оборонні кам'яні стіни княжого двору на терені Галицько-Волинської держави.

В другому періоді були споруджені муровані церкви Пресвятої Трійці, Івана Золотоустого, Кузьми і Дем'яна, а також висока вежа-донжон. Третім етапом стало відновлення Холма Данилом після пожежі "в Куремсину війну" у 1257-59 рр. - було відбудовано міські укріплення, церкви, споруджено "превелику церкву... на честь пресвятої приснодіви Марії, величиною і красою не меншу од тих, що були раніш..." [1, с.420]. Складна будівельна історія цього комплексу зараз є предметом археологічних досліджень експедиції Інституту археології та етнології Польської академії наук, що розпочала дослідження Данилової резиденції у

2010 р. [10].

Згідно аналізу матеріалів найновіших досліджень можна констатувати, що на середину ХІІІ ст. Холм складався з города, підгороддя (посаду) та численних передмість. Город і підгороддя мали свої системи фортифікацій. Резиденція Данила знаходилась на території т.зв. "Високої гірки" - рукотворного насипу, що підноситься над тереном города на 10-12 м. Площа цього пагорба становить близько 0.3 га, города - близько 2 га, підгороддя - близько 3.5 га. Загальна площа заселеної території міста у ХШ - XIV ст. сягала 8 га, хоча археологічні обстеження з часом можуть значно розширити ці межі. Прикладом є відкриття комплексу споруд ХІІІ ст. з багатим інвентарем у північній частині міста. Археологічні матеріали переконливо датують розквіт міста саме Хііі століттям [7].

Про потужність оборонних споруд міста свідчить той факт, що Холм був єдиним оборонним пунктом Волині, котрий не був зруйнований татарами у 1259 році: "бо були в ньому бояри і люди доблесні, а город сильно укріплений, [з] пороками і самострілами" [1, с.442]. Із заходу та півночі під'їзди до Холма контролювали форпости: монастир Спаса (с. Підгороддя), та оборонні вежі-"стовпи" в с. Столп'є та в с. Білавині. Остання була зведена в 3 км на північ від Холма, на болотистій рівнині р. Угерки, зараз від неї збереглись лише рештки фундаментів [9].

Саме у Холмі вперше згадується літописцем вежа-донжон в межах города, що виконувала активну оборонну функцію: " І вежа (столпъ) посеред города висока, щоб бити з неї довкола города. Знизу зведена з каменю п 'ятнадцять ліктів у висоту (=7м), а сама зроблена з тесаного дерева і вибілена, як сир, сяяла вона на всі сторони. Близь неї був студенець, тобто колодязь, що мав тридцять і п'ять сажнів (=55м)" [2, c.844-845].

Систему фортифікацій, апробовану в Холмі, Данило та Василько Романовичі та їх наступники поширюють по всій території Галицької-Волинської держави. Вежі-донжони, що їх споруджували Романовичі протягом ХІІІ ст., отримали в літературі назву "волинських веж". Муровані вежі - як окремі, так і включені в оборонні мури чи забудову замків, датовані ХІІІ - початком XIV ст., відомі також в Кам'янці-Литовському, Чорторийську, Бересті (окремі донжони), Крем'янці, П'ятничанах, Перемишлі (в'їзні оборонні вежі), Львові на Низькому та Високому замках (в системі оборонних стін) [4]. Опосередковані свідчення (знахідки брускової цегли 8,5 х 12 х 26 см в археологічному культурному шарі першої половини ХІІІ ст.) дають підстави припускати наявність оборонної споруди подібного типу на дитинці княжого Галича.

Як бачимо, саме перд монгольською інвазією у Галицько- Володимирській Русі з' являється новий тип укріплень, основним оборонним вузлом яких були потужні вежі-донжони ("столпи"). Вежа-"стовп" споруджувалась переважно поблизу воріт (будучи тоді активним чинником оборони) або в глибині дитинця замку, виконуючи роль останнього прихистку захисників. Лише через деякий час, із розповсюдженням у XIV ст. мурованих оборонних стін, з' являються фланкуючі вежі, з' єднані безпосередньо зі стінами [3, с.216-217].

Отже, на середину ХІІІ ст. у Галицько-Волинській державі існували необхідні передумови для впровадження та розвитку нових містобудівних вирішень та фортифікаційних систем (замкової архітектури), що базувались як на європейському досвіді, так і на місцевих традиціях міського та оборонного будівництва. Монгольська армія з її чисельними військами та досконалими технічними облоговими машинами спричинила до ширшого використання мурованих укріплень у фортифікаційних системах Східної Європи, а особливо - у Галицько-Волинській державі. Зразками нових архітектурних вирішень, невід'ємною частиною яких були і оборонні споруди (найперше - вежі-донжони), могли бути нові типи міст, князівські та королівські резиденції сусідніх країн, де наші володарі були частими гостями. галицький урбаністика архітектурний держава

Вже у 2-ій пол. ХІІІ ст. відбуваються зміни у містобудівній політиці, яка ініціюється перш за все князями: виділення в межах міста "замку" (на базі дитинця або заміського княжого двору) та "міста" (локацією на міському праві - на території укріпленого підгороддя, посаду або передмість). Протягом ХІІІ-XIV ст. відбулося швидке перетворення міських урбаністичних комплексів з архітектурою княжих резиденцій ХІ-ХІІ ст. "відкритого типу" у нові розпланувальні схеми із замками-резиденціями з виразним домінуванням оборонної функції, які були найранішими прикладами замкового будівництва в Україні, та новими локаційними утвореннями, які окреслюються новим поняттям "місто".

Джерела та література

1. Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця; Відп. ред. О.В. Мишанич. - Київ: Дніпро, 1989. - 591 с.

2. Ипатьевская летопись. (Полное собрание русских летописей. Том второй.) - Москва: "Языки русской культуры", 1998. - 648 с.

3. Раппопорт П.А. Военное зодчество западнорусских земель X-XIV вв. // Материалы и исследования по археологии СССР. № 140.- Ленинград: Наука. Ленинградское отделение, 1967. - 241 с.

4. Могитич Р. Низький замок у Львові. До питання реконструкції первісного вигляду // Вісник інституту "Укрзахідпроектреставрація". -Львів, 2000.- Число 11.-С. 49 - 58.

5. Dzienkowski T. Rozwoj przestrzenny Chelma w sriedniowieczu na podstawie badan archeologicznych // Rocznik Chelmski. - T.14. - Chelm, 2010. - S.14-18.

6. Gerquin B. Zamki slqskie. - Warszawa: Budownictwo i architektura, 1957.

7. Golub S. Pozostalosci osadnictwa z okresu wczesnego sriedniowiecza w centrum miasta Chelma / Materialy z sesji naukowej w Chelmie 1.XII.1995 r. - Chelm, 1997. -S.83-87.

8. Krassowski W. Dzieje budownictwa i architektury na ziemiach Polski. Tom 2. Budownictwo i architektura w warunkach rozkwitu wielkiej wlasnosci ziemskiej (XIII- trzecia cwierc XIV w.)- Warszawa:"Arkady", 1990.

9. Ruszkowska U., Golub S. Pozostalosci wiezy kamiennej w Chelmie-Bielawinie - proba utworzenia rezerwatu archeologicznego / Materialy z sesji naukowej w Chelmie 1.XII.1995 r. - Chelm, 1997.-S.75.

10. Weglowski A. Zaginione Krolewstwo Daniela Halickiego // Focus Historia. - Nr.5 (52). - 2011. - S.43-49.

Размещено на Allbest.ru