Еволюція законодавства СРСР про шлюб та сім’ю: українська складова

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94:315.362(477) , «196/198»

Еволюція законодавства СРСР про шлюб та сім'ю: українська складова

О. Гуменюк

У статті аналізується історичний розвиток радянського шлюбного законодавства, визначаються його основні складові елементи та особливості впровадження в життя суспільства.

Ключові слова: шлюб, сім 'я, СРСР, законодавство, сімейна історія, побут, сімейний кодекс УРСР.

This article analyzes the historical development of the Soviet marriage legislation determined by its main components and features of the implementation in society.

Keywords: marriage, the family, the USSR, legal system, a family history, mode of life, the Family Code of the Ukrainian SSR

Якщо спочатку сімейна історія зосереджувалася на історії домогосподарства і демографічних змінах, то з другої половини 1970 -х років проблематика досліджень розширилася за рахунок питань внутрішньосімейних відносин і взаємозв'язку між нуклеарною сім' єю і більш широкою спорідненою групою. У другій половині вісімдесятих років сімейна історія стала набувати комплексного характеру, тобто шлюб став розглядатися як процес формування сім'ї, народження і виховання дітей - як процес внутрішньої її перебудови , а старіння і смерть її членів - як особливої стадії розвитку сім' ї . Одночасно розгорнулося дослідження вибору членами родини «стратегії «поведінки, прийняття тих чи інших рішень, для чого довелося звернутися до аналізу панівних культурних цінностей і уявлень. У результаті сім' я постала як своєрідне перехрестя соціальних, економічних, політичних і власне демографічних процесів. Більше того, і сама вона розглядається як якийсь «процес». радянський шлюбний законодавство сім'я

Важливою складовою сімейної історії були і залишаються активні методологічні пошуки. Американська дослідниця Т. Хейрвен виділила наступні аспекти сімейної історії: спорідненість, «життєвий шлях» , сімейні стратегії , вплив сім' ї на процес соціальних змін.[17] Сюди можна додати гендерні аспекти історії сім'ї, а також крос-культурний і міжнаціональний компонент. Однак на основи сімейної історії найбільшою мірою вплинула концепція «життєвого шляху» , яка змусила вчених перейти від простого аналізу різних сфер життя сім'ї до глибшої інтерпретації сімейних змін. Підхід з точки зору життєвого шляху зрушив акценти на дослідження життєвих переходів індивіда і сім' ї , які визначаються як змінами в сімейному статусі і супутніх йому ролях, так і віковими структурами: початок навчання і закінчення школи, початок і кінець роботи, міграції і повернення додому, шлюби та облаштування свого домогосподарства, виховання дітей, перехід в категорію бабусь та дідусів.

Проблемою дослідження сімейної історії, яку дослідники частково відносять до історії повсякденності, окреслені наукові доробки таких дослідників як О. Удода [15], А. Вишневського [3,7], А. Волкова [5], О. Коляструк [10], С. Куделко [11], Г. Васильчука [2], В. Головко [6], Т. Журженко [8], О.Боряк [1], О. Вільшанської [4]. У зазначених працях порушуються різноманітні аспекти формування та функціонування повсякдення радянського населення, особливостей його сімейного побуту. Однак питання еволюції та функцій української радянської сім' ї потребують подальшого вивчення.

Гасло «Міцна сім'я - міцна держава! «міцно входить в арсенал офіційної радянської пропаганди. Очевидно , що влада командно- адміністративними методами намагалася спертися на сім' ю у встановленні тотального контролю над повсякденним життям людей. В радянський період відбулося переосмислення різноманітних аспектів сімейно-шлюбних відносин і в першу чергу це було пов' язано з введенням нової нормативно-правової бази, на якій власне і згуртована була основа радянської сім' ї. Декрет Раднаркому України «Про громадянський шлюб і про ведення книг запису актів громадянського стану» від 20 лютого 1919 р. скасував церковний шлюб, який до революції був панівною формою, і проголосив, що в УРСР визнаватимуться в майбутньому обов'язковими шлюби, зареєстровані в органах РАЦС [13 с.132].

Декретом від 20 лютого 1919р. були визначені основні умови вступу в шлюб. Перш за все, це - принцип свободи і добровільності шлюбу, перелік підстав до вступу в шлюб, зняття релігійних обмежень для вступу в шлюб. Надавши вирішального значення обов' язковій державній реєстрації шлюбу, Декрет від 20 лютого 1919 р. нічого не зазначав про фактичний шлюб. Водночас він прирівнював церковні шлюби, укладені до видання Декрету, до зареєстрованих цивільних шлюбів. Він містив норми, які регламентували такі правові наслідки розлучення: при розірванні шлюбу за взаємною згодою подружжя зобов' язані були вказати в поданій заяві, які прізвища будуть носити розведене подружжя і їхні діти, а при односторонній заяві розведені подружжя поверталися до своїх дошлюбних прізвищ; прізвище дитині визначав суд, куди подружжя могли звертатися щодо цього; всі інші питання, пов' язані з розірванням шлюбу, вирішувались угодою між подружжям у формі нотаріального або домашнього договору, а у разі спору між ними - народним судом.

Перші декрети УРСР про шлюб і його розірвання проголосили дійсно демократичні принципи, які потім розвинулися в чітку і послідовну систему інститутів сімейного права, були першим кроком на шляху створення сімейного права України. В основу першого сімейного кодексу України - Кодексу законів про акти громадянського стану, про сім'ю та опіку - були покладені принципи перших декретів України «Про шлюб» та «Про розлучення». Кодекс вирішував і ряд питань, що раніше не були регламентовані декретами. Цей Кодекс практично був переробленим російським Кодексом 1918 р. У Кодексі України детально було розроблене положення про рівність майнових і особистих прав подружжя, встановлювався обмежений строком обов'язок подружжя утримувати одне одного після розлучення. За батьками визнавали рівні права і обов'язки щодо дітей. Запроваджувався інститут позбавлення батьків їхніх прав [14 с.156].

У двадцятих роках в УРСР розпочався процес подальшого удосконалення сімейного законодавства. Так, у 1923 р. виникла потреба переглянути регулювання деяких питань сімейно-шлюбних відносин, у зв'язку з чим 30 травня 1926 р. був прийнятий Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб. Кодекс 1926 р. повністю урівняв позашлюбних дітей із шлюбними, досить детально регламентуючи порядок встановлення батьківства щодо позашлюбних дітей. Цікаво, що абсолютна більшість україномовних джерел, базуючись на російськомовних виданнях, подавала назву цього Кодексу як «Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану». В оригінальному ж україномовному тексті назва цього Кодексу була інша - «Кодекс законів про родину, опіку, подружжя та акти громадянського стану». Слова «сім'я» та «шлюб» у ньому взагалі не використовувалися. У Кодексі використовувалися такі слова та словосполучення: «одружуванці» (укр. варіант рос. слова «брачующиєся»), «подружній вік», «заплата аліментів», «злиденна матір», «злиденні діти», «зазнаки неправдива заява», «зародження дитини», «дотермінове розірвання», «виїмкові випадки», «виходить не на користь», «спільне порозуміння», «не звільняє від накладів на утримання», «законні заступники», «не мешкають вкупі», «потребують помочи», «лікарська посвідка», «привласнюється прізвище», «приватні особи», «зараджування майном», «самостійно боронити свої права», «недоумні», «марнотратці», «опіка зникає», «місце осілості», «опікуна можна скинути з посади», «зловживання або важливі занедбання», «не може правити за доказ» та інші терміни, які явно були непрофесійно перекладені на українську мову.[13 c.215] Цікавим було й те, що за дослідженнями Д.Ласса тогочасна молодь по-різному ставилася до інституту шлюбу і результати опитувань говорили самі за себе: серед опитаних тогочасних одеських студентів 63,3% чоловіків і 57,7% жінок жили у громадянському шлюбі, 20,2% студентів і 10,6% студенток проживали у церковному шлюбі, у так званому вільному відповідно - 16.5% та 31,10%. [12 c.140]. У 1936 р. у Києві було здійснено наступне україномовне видання цього Кодексу, але уже з дещо іншою назвою: «Кодекс законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану». Змінено було й окремі терміни та слова.

Кодекс, виданий у Києві у 1958 p., мав ще іншу назву: «Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану». У наступні роки після набрання чинності Кодексом УРСР 1926 р. сімейне право розвивалось у напрямку уніфікації норм шляхом видання загальносоюзних актів, обов'язкових для всіх республік СРСР. Такими актами були постанова Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народних Комісарів від 27 червня 1936 р. «Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатодітним, розширення сітки пологових будинків, дитячих ясел і дитсадків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни в законодавстві про розлучення».[14 c.178] Закон від 27 червня 1936 р. вперше ввів допомогу по багатодітності, затвердив план розширення мережі дитячих виховних закладів, встановив кримінальну відповідальність за відмову в прийомі на роботу вагітних жінок, за несплату аліментів на дітей, ввів підвищені декретні відпустки по вагітності і пологах.

Велика Вітчизняна війна внесла свої корективи в цивільне життя, у зв'язку з чим були внесені зміни до шлюбно-сімейного законодавства, зокрема щодо положень про шлюб і розлучення, щодо позашлюбних дітей. Так, Указ від 8 липня 1944 р. становив собою складний законодавчий акт, що містив дві групи заходів - соціальні і правові. Соціальні заходи передбачали посилення матеріальної допомоги держави багатодітним сім' ям (при народженні другої і кожної наступної дитини), встановлювались почесне звання «Мати-героїня» (10 дітей), орден «Материнської слави» (7-9 дітей), «Медаль материнства» (5-6 дітей).

Указ вирішив найбільш спірне питання - про форму шлюбу: «Тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов' язки подружжя». Також вирішено в Указі питання про розірвання шлюбу - тільки в судовому порядку. Указ анульовував будь-який правовий зв' язок позашлюбної дитини з батьком, зберігши його тільки по лінії матері, а також вперше провівши межу між дітьми шлюбними і позашлюбними, скасувавши правило, яке існувало раніше, що одинока мати може звертатися до суду щодо встановлення батьківства і стягнення аліментів на позашлюбну дитину. [13 с. 243] Встановлювалося що при реєстрації народження позашлюбної дитини вона записується на прізвище матері з присвоєнням їй імені та по батькові за вказівкою матері. Прийняття Указу від 8 липня 1944 р. зумовило значну кодифікаційну роботу в Україні. Зокрема, 15 вересня 1945 р. Президія Верховної Ради України прийняла Указ, який вніс численні зміни до Кодексу України 1926 р. Було виключено вказівку на право подружжя брати при вступі в шлюб з' єднане прізвище, також встановлювалося правило, за яким для збереження після розлучення шлюбного прізвища згоди другого з подружжя не потребувалось. Важливе значення також мав Указ Президії Верховної Ради України від 7 квітня 1951 р., який розширив коло (від 3 до 10) взаємно аліментованих осіб з числа родичів.

Десталінізація позначилася на сфері сімейно-шлюбних відносин скасуванням 1953 р. норми про заборону шлюбів між громадянами СРСР та іноземцями. Того ж року ВР УРСР внесла зміни до Кодексу законів про сім' ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР (1926 p.), які передбачали обов'язок батьків утримувати своїх дітей до повноліття. Прийнятий відповідно до Основ законодавства Союзу PCP і союзних республік про шлюб і сім'ю (1968 р.) новий Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР (20 червня 1969 р.) був спрямований на зміцнення сім'ї та охорону інтересів матері та дитини (з численними змінами та доповненнями діяв до 10 січня 2002 p.). Встановлювалися порядок (спільна письмова заява, пред'явлення документів, які посвідчують особу, перебіг відповідного строку після подання заяви з метою перевірки серйозності намірів тих, хто вступає у шлюб, тощо) і умови (взаємна згода, досягнення шлюбного віку, неперебування в іншому шлюбі, дієздатність, відсутність близької спорідненості) укладення шлюбу, дійсним визнавався тільки шлюб, укладений в органах РАЦС, а релігійний обряд одруження юридичної сили не мав; регулювалися особисті і майнові відносини (підтверджувалась спільність майна, надбаного подружжям під час шлюбу, рівність права володіння, користування і розпорядження цим майном) між подружжям (батьками і дітьми); визначалися основні обов' язки батьків щодо виховання дітей (піклування про їх здоров' я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, підготовку їх до праці), порядок усиновлення (удочеріння), опіки і піклування; встановлювалися порядок і умови припинення шлюбу. [9 ]

Отож, періодичні зміни в правовій базі шлюбно-сімейних відносин СРСР (з ідентичністю і в УРСР) носили чітко регламентований характер взаємодії ідеологічної і партійної доктрини формування соціалістичної сімї і побуту, а також процесу розвитку сімейно-побутових відносин. Ми спостерігаємо своєрідні подвійні стандарти радянської сімейної системи. З одного боку радянська система контролю за приватним життям населення, в тому числі і сімейним, призвела до своєрідного відчуття повернення до «старих добрих дідівських часів» з моралізаторськими правилами, які супроводжувалися забороною абортів (до періоду «відлиги»), обмеженням розлучень, невизнанням незареєстрованих шлюбів, підвищенням уваги до «морального обличчя радянського громадянина» при призначенні на «відповідальні» посади, втручанням громадськості у сімейні справи та багато іншого, що вписувалося у загальну лінію уявлень про «порядну радянські сім'ю». З іншого боку, навпаки, традиційна сімейна мораль грубо нищилася - і тоді символом епохи ставав донощик на власних батьків Павлик Морозов, а принципи приватного сімейного життя відверто ставали посміховищем: дружин змушували відмовлятися від чоловіків, дітей - від батьків, з' явилися терміни «члени сімей зрадників батьківщини», «соціально небезпечні діти» і багато іншого. Цілі покоління як в СРСР, так і в Україні виявилися маргінальними, втративши одну систему історичних, культурних орієнтирів і не придбавши натомість іншої.

Джерела та література

1. Боряк О. Повсякденне життя сільського населення України в період окупації під час Другої світовоївійни / О. Боряк // Архіви України. - 2005. - № 1-3 (256). - С. 450-469.

2. Васильчук Г. В. Вивчення «радянської повсякденності» 20-30-х років сучасними російськими істориками :проблеми теорії та методології дослідження / Г.В. Васильчук // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія,політика : зб. ст. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 275-280.

3. Вишневский А.Г. Эволюция семьи и семейная политика в СССР / А. Вишневский . М.: Наука 1992. - 140с.

4. Вільшанська О. Повсякденне життя містУкраїни кін. ХІХ - поч. ХХ ст.: європейські впливи та українські національні особливості /О. вільшанська НАН України ;Інститут історії України. - К. : Ін-т історії України НАН України, 2009. - 172 с.

5. Волков А.Г. Семья - объект демографии/ А. Волков. - М., 1986.- 368с.

6. Головко В. «Риба та м'ясо» історії повсякденності: теоретичні засади напрямку / В. Головко // Проблеми історії України : факти, судження, пошуки : міжвід. зб. наук. пр. / Ін-т історії України НАН України. - К.,2007. - Вип. 17. - С. 87-101.

7. Демографическая модернизация России 1900-2000. Под. ред. А.Вишневского. М.: Новое издательство, 2006. - 608с.

8. Журженко Т. Социальное воспроизводство и гендерная политика в Украине /Т. Журженко Харьков, 2001. - 246с.

9. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР від 20.06.1969

10. Коляструк О. Історія повсякденності як об'єкт історичного дослідження: історіографічний і методологічний аспекти /О. Коляструк. - Х., 2008. - 122 с.

11. Куделко С. М. История повседневности в контексте исторического краеведения / С.М. Куделко // Епоха. Культуры. Люди (История повседневности и культурная история Германии и Советского Союза. 1920-1950-е годы). - Х., 2004. - С. 144-149.

12. Ласс Д. Современное студенчество М. - Л., 1928. - 216с.

13. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України : науково-практичний коментар / З. В. Ромовська. - К., 2009. - 432 с.

14. Сімейне право України : підручник / Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін. ; за заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. -- 3-тє вид., переробл. і допов. -- К., 2011. -- 264 с

15. Удод О. Історія повсякденності як методологічна проблема / О. Удод // Доба. - 2002. - № 3. - С. 6-18;

16. Hareven T. The Family is Process : The Historical Study of the Family Circle / / Journal of Social History . 1974 . № 7 . P. 95-97.

Размещено на Allbest.ru