Історичні витоки дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті (кін. ХІХ - поч. ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Історичні витоки дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті ( кін. ХІХ - поч. ХХІ ст.)

Виконала:

студентка групи Тм з-51

Керівник:

к.і.н., доц. Дутчак О.І.

Івано-Франківськ, 2018



ВСТУП

Понад століття туризм займає важливе місце в економічному розвитку Прикарпаття. Зародження дитячо-юнацького туризму відбувалось на базі молодіжних спортивних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт» і «Луг», які сприяли патріотичному вихованню та хорошому фізичному розвитку молодого покоління. З часу становлення незалежної Української держави дитячий туризм відродився і має значні перспективи розвитку.

Актуальність досліджуваної проблеми полягає у недостатній науковій розробці проблем розвитку дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті, відсутності комплексних наукових досліджень з позицій розвитку цих різновидів туризму. Наявний широкий спектр наукових та аматорських публікацій у переважній більшості написані у контексті національно-культурного відродження та формування українського патріотизму.

Предметом дослідження виступає розвиток дитячого та юнацього туризму на Прикарпатті. маршрут туризм виховання

Об'єкт дослідження - туристична діяльність дитячих та молодіжних організацій на Прикарпатті та їх вплив на розвиток дитячого та молодіжного туризму на Прикарпатті.

Мета роботи: проаналізувати процес виникнення і становлення дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті, а також перспективи їхнього розвитку на сучасному етапі.

Завданнями дослідження виступають:

* дослідити зародження туризму та екскурсій на Прикарпатті в кін. ХІХ - на поч. ХХ ст.;

* проаналізувати діяльність дитячих та юнацьких організацій, які діяли на Галичині у 20-30-х роках XX ст.;

* висвітлити організацію мандрівництва та таборування Пласту;

* розглянути туристсько-краєзнавчу, екскурсійну та спортивно-туристичну діяльність в шкільному та позашкільному вихованні на Прикарпатті в радянський період;

* висвітлити основні напрямки роботи бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» в Івано-Франківській області;

* з'ясувати проблеми та перспективи розвитку дитячого та юнацького туризму в Івано-Франківській області;

* розробити одноденний тур для молоді.

Наукову новизну досліджуваної проблеми можна простежити у двох аспектах: науково-теоретичному та практичному. Науково-теоретичний аспект новизна даного дослідження полягає у комплексному різносторонньому вивченні проблем розвитку дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті. Більшість наукових праць з даного тематичного русла написані у дусі патріотичного пафосу - з позицій розвитку українського національного відродженняі не відображають формування цих різновидів туризму в регіоні.

Структура курсової роботи та її обсяг: курсова робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновку та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ І. ПОДОРОЖІ ТА ЕКСКУРСІЇ НА ПРИКАРПАТТІ КІН. ХІХ - ПОЧ. ХХ СТ.

Національно-культурне відродження в Україні, зокрема на західноукраїнських землях, що спостерігалося впродовж XIX ст. і супроводжувалось зростанням інтересу освіченої частини населення до мови свого народу, його історії, культурної спадщини тощо, сприяло появі туризму як форми та способу пізнання свого краю. На той час набули значного поширення мандрівки та подорожі. Активно їх здійснювали українські студенти в Галичині. Насамперед це були молоді люди, які відчули потребу в поглибленому вивченні джерел національної самобутності, народних звичаїв, фольклору, культурної спадщини. Як свідчать численні матеріали, в мандрівках брали участь такі відомі особи, як Яків Головацький та Іван Вагилевич, батько й син Микола та Корнило Устияновичі, Іван Франко та Іван Нечуй-Левицький. Немає сумніву в тому, що ці мандрівки відіграли важливу роль у національному вихованні тогочасної молоді [35, с.200].

Чільне місце серед мандрівників посідають члени «Руської Трійці». Влітку 1834 р. Яків Головацький здійснив подорож пішки зі Львова через Миколаїв, Стрий та інші міста Прикарпаття й Буковини, звідки повернувся кіньми через Чортків, Бучач, Монастириська до Львова. Восени того самого року подався пішки через Городок, Перемишль і Дуклю до Кошицької академії. З Кошице ходив до Пешту, де навчався в університеті, а звідти - до Ужгорода. Повернувся Я. Головацький додому в 1835 p., подолавши Карпатські гори, через Маняву, де відвідав руїни монастиря, закритого австрійською владою в 1785 р [87, с.35].

Після закінчення Львівської духовної семінарії у 1840 р. Я. Головацький здійснив ще одну мандрівку, на цей раз - з Коломиї через Чорногору на Українське Закарпаття та у Північно-Східну Угорщину. Були й інші, менш тривалі мандрівки. Під час кожної з них Я. Головацький вивчав рідний край, пам'ятки історії та писемності, побут населення, збирав етнографічні та фольклорні матеріали, що стали основою його численних публікацій [35, с.200-201].

Пристрасним мандрівником був також Іван Вагилевич (1811 - 1866 рр.), один з найбільших авторитетів у галузі дослідження української історії, зокрема давніх її часів. У роки перебування у Львівському університеті (1830- 1837) І. Вагилевич здійснює ряд подорожей по краю, збирає фольклор та етнографічні матеріали, відвідує історичні пам'ятки, проводить археологічні дослідження. Він щороку по кілька разів мандрував у Карпати. На основі зібраних матеріалів вивчав життя автохтонних корінних мешканців Українських Карпат - бойків, гуцулів і лемків. У нарисі (1843 р.) про так звані берди, або скелі, біля Урича, що за кілька кілометрів від Дрогобича, описує ландшафт Урича та широкі обрії, які відкриваються з висоти його скель, створюють ілюзію мандрів по Бойківщині та прилеглому до неї Прикарпаттю [87, с.36].

Особлива роль в історії вітчизняного туризму належить Іванові Франку (1856 - 1916). Здійснюючи ще в ранньому дитинстві, а пізніше учнем Дрогобицької гімназії та студентом Львівського університету мандрівки по Прикарпаттю й у Карпати, І. Франко збагнув велике науково-пізнавальне й патріотично-виховне значення подорожей.

У 1883 р. І. Я. Франко організував «Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу», згодом «Кружок для устроювання мандрівок по нашім краю». Результатом його постійних мандрівок стали численні публікації фольклорних та етнографічних матеріалів [39, с.191].

Національно-культурне відродження 60-х pp. XIX ст. в Галичині характеризувалося консолідацією молоді навколо українсько-руської національної ідеї, що насамперед викликало в неї бажання організовувати мандрівки Галичиною з метою вивчення історії, мови, побуту народу. Збереглися матеріали про мандрівки студентської молоді, що були вміщені в газетах 80-х pp. Зокрема, влітку 1883 р. 20 молодих людей зі Станіславова, Коломиї, Перемишля, Сокаля, Тернополя, Відня здійснили похід за маршрутом Станіслав - Манявський Скит - Надвірна - Делятин - Микуличин - Коломия.

Друга подорож 1884 р. була організована «Кружком для устроювання мандрівок по нашім краю» при «Академічнім братстві», створеному в листопаді 1883 р. Було засновано низку місцевих комітетів, які мали приймати туристів, опубліковано в часописах відозву й інформацію про підготовку подорожі, а також видано гумористичну програму походу, складену Іваном Франком. Мета мандрівки полягала в ознайомленні зі стрийсько-коломийським Підгір'ям [35, с.201].

З ініціативи «Статистичного кружка» при «Академічному братстві» 1885 р. була проведена третя мандрівка, в якій брали участь 25 студентів університетів Львова, Кракова, Чернівців, Відня, чимало членів різних товариств.

Цього разу оргкомітет, до складу якого входили Іван Франко, Микола Шухевич, Євген Олесницький, запропонував маршрут Поділлям. Для кожного учасника походу були підготовлені програма і карта маршруту.

Четверту подорож «Академічне братство» організувало в 1886 р. Турчанщиною. В ній брали участь такі громадсько-політичні діячі, як Кирило Трильовський, Євген Петрушевич [87, с.37].

У 1876 р. організовано Станіславське відділення польського Татранського товариства - громадської організації, яка мала на меті займатися розвитком туризму у Cхідних Карпатах. Татранське товариство займалося прокладанням маршрутів. Тоді були познаковані Горгани і Чорногора. Згодом це товариство переросло в нині діюче на території Польщі - Польське туристично-краєзнавче товариство [86].

П'ятий похід 1887 р. пройшов по Золочівщині й Сокальщині.

Шоста мандрівка влітку 1888 р. пролягала зі Станіславова на Коломию - Печеніжин - Яблунів - Косів - Яворів - Снятин. У ній взяли участь 38 чоловік [87, с.38].

Отже, в розвитку туризму на західноукраїнських землях у другій половині XIX ст. був пріоритетним саме народознавчий аспект.

Варто простежити також історію становлення спортивного туризму на Прикарпатті.

Туризм як вид спорту виник у 1862 р. в Австрії. У 1896 р. з ініціативи віденської «Робітничої газети» було створено туристське товариство «Друзі природи». Воно стало вагомим чинником виникнення туристських гуртків по всій території Австро-Угорщини, під владою якої було й Прикарпаття.

На Станіславщині перше спортивно-пожежне товариство «Січ» було засноване в 1910 р. Воно організовувало екскурсії, походи, під час яких молодь навчалася орієнтуватись на місцевості, складати картосхеми, ставити намети, розпалювати вогнища тощо [35, с.202].

Травень 1910р. У Станіславові створено товариство «Чорногора». Першим його головою став лікар Я. Грушкевич. Проіснувавши до 1939 року, Товариство провело немало екскурсій, пішохідних та лижних туристичних походів, змагань, культурних заходів, лекцій, присвячених проблемам туризму. «Чорногора» випускала свій журнал, мала туристське спорядження, топографічні карти. У горах були побудовані туристські притулки, групи краєзнавців у походах супроводжували провідники [86].

У 1911 р. виникло молодіжне товариство «Пласт», члени якого під час туристських походів виробляли навички участі в таборуванні, рятівництва тощо.

13 травня 1912р. в «Руській бесіді» відбулися збори, на яких новообраний відділ вирішив з 26 травня провести декілька екскурсій в Богородчанському, Косівському і Надвірнянському повітах, щоби краще пізнати рідний край.

Як підсумок, слід зауважити, що в 2-й половині XIX - на поч. XX ст. відбувся процес становлення краєзнавчо-туристської роботи в Галичині, почалося вироблення її теоретичних і методичних принципів, як засобу засвоєння та популяризації історичного досвіду народу, як форми наукової і громадської діяльності, як школи пізнання і виховання національно свідомої української молоді, йшов процес удосконалення її організаційних форм і методів. Нажаль, геополітичні перетворення на початку 40-их років знищили вже досить міцну краєзнавчу школу, що розвивалась в Галичині, активно впроваджуючи ідею «єдиної радянської нації» без права на національне коріння та власну історію [35, с.202-203].

Туристично-краєзнавчий рух на Прикарпатті від самого свого зародження сприяв піднесенню культурно-просвітницької роботи та національної самосвідомості серед широких верств населення, активному залученню молоді до процесу національно-культурного відродження краю. Найбільш поширеними формами туристично-краєзнавчої роботи на Прикарпатті були прогулянки, екскурсії, мандрівки, експедиції, зльоти, змагання [87, с.39].

Упродовж ХІХ - поч. ХХ ст. краєзнавцями Галичини було напрацьовано значний обсяг літературних матеріалів про історію, природу, господарський уклад, етнологію й національну історико-культурну спадщину рідного краю, проведено систематичну роботу з картування та маркування на місцевості основних туристичних шляхів у Галичині й Східних Карпатах, розбудовано осередки карпатської туристичної інфраструктури, що в подальшому склали кістяк сучасної рекреаційно-туристичної інфраструктури регіону.



РОЗДІЛ ІІ. ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧА ТА ЕКСКУРСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ШКІЛЬНОМУ ТА ПОЗАШКІЛЬНОМУ ВИХОВАННІ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

У червні 1940 року була створена Станіславська обласна екскурсійно-туристська станція із осередком у м. Станіславові по вул. Кілінського, 19 (тепер вул. Б. Лепкого у м. Івано-Франківську).

Вже 1940 року станцією організовано 7 далеких мандрівок для 150 учнів та 98 місцевих екскурсій, у яких взяли участь 4266 дітей. Крім того, турбазою станції прийнято 10 екскурсійних груп загальною кількістю 240 учнів.

Колектив станції у кількості 6 чол. здійснював туристсько-краєзнавчу роботу серед учнівської молоді упродовж майже року до початку розв'язання війни між Німеччиною та СРСР.

Діяльність Станіславівської екскурсійно-туристської станції, перервану війною та післявоєнною національно-визвольною боротьбою на західноукраїнських землях, вдалося відновити лише у 1953 році. Найбільшу увагу у цей період станція надавала екскурсіям та туристським походам мальовничими куточками Прикарпаття, було започатковано зльоти юних туристів-краєзнавців. Очолила роботу станції Губенко Елла Леонідівна [66, с.147].

Працівники станції розробляють і здійснюють мандрівки та складають звіти про них; в 1955-1958 роках були розроблені такі маршрути : Станіславів - Калуш - Брошнів -Перегінськ - Осмолода - Ворохта - Делятин - Надвірна - Солотвин - Богородчани - Лисець - Станіславів; Станіславів - Ворохта - г. Говерла - Завоєла - Яремче; Ворохта - г. Говерла - г. Піп Іван - Жаб'є -Коломия. Учні шкіл м. Станіславова здійснюють 300-кілометрові походи по Карпатах [14, с.15].

Наприкінці серпня 1957 року відбувся зліт юних туристів на стадіоні м. Станіславова. На цей зліт була запрошена команда м. Москва. У цей період директором станції працював Снісаренко Павло Микитович, ініціативний та наполегливий організатор. У 1955-1965 роках станція працювала у м. Коломиї, Яремчі, Станіславові. 1 червня 1956 року в м. Станіславів створюється сезонна дитяча турбаза, пізніше така ж турбаза була створена у Яремчі та Коломиї [5, с.22].

Особливо активно розпочалася туристсько-краєзнавча робота у 60-х роках у зв'язку з тим, що туристи-краєзнавці отримують завдання під час екскурсій і походів вивчати історію рідного краю, вести пошуково-дослідницьку діяльність та збирати матеріали дня шкільних музеїв. Для цього у 1960р. створюються 450 експедиційних загонів. В цей же період для забезпечення багатоденних подорожей виникають учнівські екскурсійно-туристські бази у Станіславові, Коломиї, Яремчі, Косові [15, с.61].

Поглиблюється зміст та розширюються форми діяльності туристсько-краєзнавчої роботи. Створюється обласний шкільний туристський табір, відбуваються районні турзльоти, а учні шкіл області проводять багатоденні турпоходи. Лідерами туристсько-краєзнавчої роботи стають Кицелюк Микола Михайлович, Свистович Роман Корилович, Гуцуляк Володимир Миколайович, Красій Роман Павлович, дрогобицький Віктор Йосипович - молоді енергійні педагоги, у серпні 1960 р. у селищі Ворохта відбувся III зліт юних туристів-краєзнавців. Змагання з туристського багатоборства і краєзнавства тривали два дні. Перше місце втретє завоювала команда Яремчанського району, друге - Снятинського, третє - Тисменицького району. Переможців підготував Кицелюк М. М., який створив у 1951 р. у Ворохтянській СІП туристський гурток. Прихід М. М. Кицелюка, вчителя фізкультури, дав поштовх до розвитку шкільного туризму в Яремчанському районі [66, с. 148-149].

Досить вдало пройшов VI обласний зліт юних туристів-краєзнавців, коли команди аж дев'ятнадцяти районів і двох міст прибули наприкінці літа 1963 р. у Ворохту на зліт. Якби на карті Станіславщини позначити всі маршрути, населені пункти, де побували юні краєзнавці, - вийшло б густе мереживо, що охопило б усю територію області.

У 1965 році директором обласної дитячої екскурсійно-туристської станції призначено О. Д. Малахова, діяльного організатора та здібного педагога [14, с.28].

10 жовтня 1966 року у складі обласної ДЕТС створено відділ екскурсій, баз і таборів. Розширюється робота сезонних баз і таборів. Зокрема такі бази розпочали працювати у Ворохті, Кутах, Криворівні, Яблуниці, а також за межами області - в Ленінграді, Севастополі, Києві, Одесі, Ризі, Москві. В цей час, за неповними даним 1968-1969 рр., тут відпочивало близько 7 тис. дітей і підлітків.

З 28 червня по 4 липня 1968 року в с. Бубнище Долинського району проходив черговий обласний зліт юних туристів-краєзнавців, які брали участь в конкурсі на кращий експедиційний загін школи, Будинку (палацу) піонерів. У зльоті взяли участь по 16 команд у трьох вікових групах. До початку обласного зльоту, згідно з Положенням, учасники пройшли 150-200 км залікового походу [15, с.62].

1972 року директором екскурсійно-туристської станції було призначено Савчишина Бориса Сидоровича.

Обласна дитяча екскурсійно-туристська станція активно включається у виконання завдань другого етапу експедиції школярів «В країну знань».

Роботою експедиційних загонів керував обласний штаб експедиції в складі 30 чоловік [66, с.149].

Треба сказати, що наприкінці 70-х років XX ст. зароджується потужний пошуково-дослідницький напрям туристсько-краєзнавчої роботи. Цей напрям мав яскраве ідеологічне забарвлення у дусі тогочасних реалій, пов'язаних з діяльністю КПРС, ВЖСМ, піонерською організацією та ім'ям Леніна В. І. Попри це, в області тоді працювало 3874 експедиційні загони, у яких налічувалося 58 200 учнів.

В 1976 році команда туристів-краєзнавців області успішно виступила на XV республіканських змаганнях, де зайняла ІІ місце, а команда Долинської школи-інтернату, яка брала участь у ІІ Всесоюзних змаганнях, зайняла III місце [15, с.63].

Налагоджується тісна співпраця обласної ДЕТС з обласною радою з туризму і екскурсії, обласним Інститутом удосконалення вчителів, педагогічним інститутом та обласним краєзнавчим музеєм.

Упродовж 70-х років особлива увага приділялася підготовці туристських кадрів. Відповідно до розпорядження облвно разом з обласною радою з туризму і екскурсії, в Яремчі, Косові, Брошневі, Івано-Франківську проведено кущові зональні семінари із забезпечення заходів безпеки, охорони пам'ятників історії і культури та природи при проведенні туристських походів, мандрівок і масових туристсько-екскурсійних заходів. В цих семінарах взяли участь 1 718 чол., в тому числі 850 вчителів.

Крім того, проведено 11 туристських семінарів в м. Івано-Франківську, Снятині, Калуші, Рогатині, Долині, Надвірній, в яких взяли участь 1 129 вчителів, старших піонервожатих, студентів.

В підсумку тільки у 1976 році туристськими семінарами було охоплено 2694 чоловік [66, с.150-151].

В обласних змаганнях юних туристів брали участь від 600 до 800 учасників, а програма змагань в ті роки включала ряд обов'язкових залікових видів: спортивне орієнтування, туристську смугу перешкод, категорійний похід, топографічну зйомку місцевості, краєзнавство, а також такі конкурси, як туристський побут, емблеми, вимпели, стінгазети на туристську тематику, художня самодіяльність, туристський малюнок, фото- та кіноматеріали на туристсько- краєзнавчу тематику [14, с.29].

У 1977 році спільно з геологорозвідувальним факультетом Івано-Франківського інституту нафти і газу з метою профорієнтації учнівської молоді, залучення її до пошуково-дослідницької роботи в геологічних гуртках було започатковано проведення обласних зльотів-змагань юних геологів. Перший такий зліт відбувся в м. Івано-Франківську на базі інституту. У ньому взяло участь 17 команд з районів та міст області.

В цей період успішно вирішуються завдання з розширення тематики і збільшення кількості екскурсій, походів. Тільки в 1976 р. станцією було організовано 268 екскурсій за межі області. Учні побували в м. Бресті, Львові, Кам'янці-Подільському, Чернівцях, Вільнюсі, Талліні, Тернополі, Ужгороді, Києві та інших містах.

В 70-х роках зростає число юних туристів, шкіл та позашкільних закладів області, які брали участь в туристських походах в районі Українських Карпат з метою фізичного загартування, набуття туристських навичок, підвищення туристської майстерності.

У 1978 році відбувся обласний зліт командирів експедиційних загонів та семінар керівників різнопрофільних шкільних музеїв, а 1979 року було проведено обласний зліт представників кращих експедиційних загонів - найбільший за чисельністю (520 чол.).

У 1979 році обласна екскурсійно-туристська станція рішенням облвиконкому перейменована на обласну станцію юних туристів [66, с.153].

В 80-х роках до програми обласних змагань юних туристів додався такий вид, як контрольний туристський маршрут, конкурс «Краєзнавча вікторина». Змагання відбувалися організовано, у них брали участь команди всіх міст та районів області (середні школи, восьмирічні школи та будинки піонерів). Загальна кількість учас ків - 500-700 чол [14, с.29].

У 80-х роках в заліку обласних змагань юних туристів-краєзнавців проводились багатоденні іуристські походи по Івано-Франківщині, у яких взяло участь біля 800 учів та 100 вчителів з усіх міст та районів області.

РСЮТур МО УРСР нагородила грамотою і вимпелом групу туристів Івано-Франківської облСЮТур керівника Бальція М. М. за IV місце в ІІ етапі Всесоюзного заочного конкурсу на кращу туристську подорож у групі походів І категорії складності з пішохідного туризму [66, с.153].

Грамотою і вимпелом нагороджено групу туристів Гончарівської ВШ Тлумацького району (керівник Атаманюк Д. Д.) за ІІІ місце в ІІ етапі Всесоюзного заочного конкурсу на кращу туристську подорож у групі некатегорійних походів.

З середини 80-х років щорічно зростає кількість гуртків - основи туристсько-краєзнавчої роботи на місцях. Так, якщо у 1983 році тут було 30 гуртків, то у 1985 році туристсько-краєзнавчих гуртків при облСЮТур - вже 50, на кінець 80-х років - 70 гуртків, на кінець 90-х - понад 100, у 2009-2010 навчальному році уже працювало 192 гуртки [66, с.153-154].

З гуртківцями проводились навчально-туристські походи, екскурсії. Вся робота гуртків була направлена на залучення до туризму і краєзнавства, навчання і виховання всебічно розвинутої особистості дітей за місцем їхнього проживання [14, с.30].

Отже, розвиток туристсько-краєзнавчого руху став складовою частиною суспільно-політичного та національного життя, краєзнавчі мандрівки сприяють ознайомленню та збереженню молоддю історичних традицій і надбань, фізично і морально загартовують і виховують високі національні почуття юнаків і дівчат області.



РОЗДІЛ ІІІ. Розробка туру «Подорож замками Прикарпаття»

3.1 Опис маршруту

Одноденний тур «Полорож замками Прикарпаття» є оглядовим і його метою є ознайомлення дітей з фортифікаційними спорудами та історією Прикарпаття. Даний тур розроблений для школярів м. Надвірна і розрахований на 28 чол.

Маршрут туру: м. Надвірна - с. Чернелиця - с. Раковець - м. Івано-Франківськ - м. Галич - м. Надвірна ( Див. дод. А).

Протяжність маршруту: 270 км.

Тривалість: 9 год 45 хв.

Туристичні об'єкти:

1. Надвірнянська цитадель. Зведена вона з великих нетесаних брил річкового каменю, вапняку та червоної цегли, яку в основному використовували для будови мурів і бійниць із внутрішнього боку. Збережена вежа дев'ятигранна, вимурована з каменю різної величини і форми. Проміжки між каменями, які не стикувалися один з одним, замуровували цеглою. Товщина стін - 1,2 м. Вежа мала цілий ряд бійниць. Усередині стіни зміцнювали дерев'яними балками. Зовні, з північного заходу, у вежу прорубано вхід, сучасна висота якого - 2 м. На стінах зберігся давній тинк, а зсередини - прямокутний виступ від одвірків. Товщина мурів на вході - 1,58 м. Під вежею розміщувався льох. Очевидно, тут було й декілька підземних ходів, один з яких проритий у південно-західній частині споруди.

Надвірнянський замок був досить великий і своїми розмірами майже не поступався Пнівській твердині. Ширина його становила 33 м 75 см, довжина - 98 м, а то й більше. Пнівський замок був 43 м 60 см завширшки і 60 м завдовжки. Єдиною вадою надвірнянської цитаделі було те, що споруджена вона на невеликому підвищенні, й природні умови та ландшафт не сприяли її обороноздатності. Деякі історики припускають, що саме тут була митниця".

В 1589 та в 1600 роках місто ймовірно було спалене татарами, як оборонявся від кочівників замок - невідомо. В 1595 р. грамоти згадають село Надвірне, через рік - вже місто Надвірну. Деякі українські та польські вчені висувають версії, що саме після спустошення Надвірнянської твердині Куропатви задумалися про побудову Пнівського замку, а тим, хто ризикне-таки мешкати в спаленій і потроху оживаючій Надвірні, дали податкові привілеї на 8 років [56].

2. Пнівський замок. Пнівський замок - це добре продумана фортифікаційна споруда, що будувалася з метою оборони від чужоземних феодалів. Споруда розташована на окраєні міста Надвірна в селещі Пнів. Історія замку розпочалася з сивої давнини. Завершення його будівництва датується XVI століттям. Згідно історії замку його будівниками був рід польського походження Куропатвів, що отримав право на землі під забудову за відданість польській короні. Фортецю неодноразово перебудовували. Первнинного вигляду споруди Пнівського замку не залишилося, так як лише у XVII столітті будівля набула остаточної форми. Фортеця будувалася добре продуманою: для міцнішого та надійнішого укріплення будівельним матеріалом слугувала цегла товщиною до півтора метра, а точніше великі тесані брили гірського сірого каменю. Розташування, форма та додаткові укріплення надавали ще більшої непідступності Пнівському замку. Фортеця пережила непросту військову історію, часті перебудови, зміни господарів та зміни погодних умов негативно відзначилися на укріпленні Пінківського замку і поступово наставав час його занепаду. Пнівський замок - найпам'ятніша споруда з усіх Надвірнянських місць. Це будівля, де минуле протистоїть сучасності, в стінах якої живе нерозвіяний дух історії, що увібрав легенди та загадковість не лише Пнівського замку, а й усього селища Пнів. Фортеця пройшла немалий та нелегкий шлях минулим до сьогодення, і частково зуміла зберегти свою міць та незрушність. Незважаючи на всі історичні негаразди, замок таки дійшов до наших днів. Сучасний стан фортеці пошкоджений, проте майже незрушними збереглися декілька частин споруди. Окрім своєї міці та непідступності Пнівський замок також славився підземною системою приміщень, що на сьогодні майже не зазнали шкоди. Велика кількість підземних ходів також помітно підсилювала обороноздатність фортеці.Пнівський замок - загадкова споруда, що дивує своєю величчю та міццю. І хоч від первісної форми споруди зашилися величні розвалини, будівля все одно приваблює своєю містичністю та зберігає у своїх стінах справжній дух історії Прикарпаття [65].

3. Чернелицький замок. Рештки замку розташувалися на скелястому правому березі Дністра. Замок було закладено на початку XVII ст, але в часи польсько-козацьких баталій його будівництво стримувалося. Його завершив у 1659 р. князь Михайло-Георгій Чарторийський, воєвода Брацлавський. Це було бастіонне укріплення, квадратне в плані, з чотирма кутовими бастіонами та надбрамною двох'ярусною баштою з бічними прибудовами вздовж західної оборонної стіни. Шестиметрової висоти оборонні мури сягали двометрової товщини. В комплексі замкових споруд вирізняється палац, в якому неодноразово зупинявся Ян II Собеський під час молдавських походів 1685-1691 рр. Коли князь Чарторийський брав участь у військових діях, то залишав у замку свою дружину, чорняву красуню княгиню Фросину Чарторийську. Звідси, за легендою, й назви - Чернелицький замок і поселення Чернелиця.

Після втрати оборонної функції замок використовувався як помешкання. Його власниками були вельможі Галецькі, Потоцькі, Станицькі та інші. З XIX ст. замок поступово почав занепадати.

Нині від нього залишилися руїни надбрамної башти з фрагментами мурувань західної оборонної стіни. Зберігся білокам'яний портал проїзду брами у вигляді арки, виконаний у ренесансній архітектурно-пластичній стилістиці. Над ним вмуровано в стіну різьблений герб «Погоня». У 1685-1691 рр. замок відігравав важливу роль у боротьбі з турками як найсхідніший форпост польської оборони на правому березі Дністра [89].

4. Раковецький замок. Руїни замку знаходяться на південній околиці села, у надзвичайно мальовничій місцевості. Звідси відкривається велична панорама річки, що широкою підковою охоплює село з околицями. На сьогоднішній день збереглася північно-західна вежа та фрагмент південно-східної, що пізніше стала каплицею…

В історико-літературних джерелах будівництво замку датується 40-ми роками XVII століття і приписується галицькому підчашому Домінікові-Войцехові Беньовському. Замок вистояв під час татарської облоги 1667р. в Турецьку війну, однак 1672р. його здобули турки. Вдруге турки оволоділи замком 1676р. Після відбудови замок відіграв значну роль в забезпеченні походів польського короля Яна Собеського проти Туреччини в 1685-1691рр. Наприкінці XVII століття там, де містився Раковецький замок, була переправа через Дністер, а в замку зберігалися запаси провіанту й амуніції. Саме тому цей важливий воєнно-стратегічний об'єкт ставав місцем військових сутичок. У часи Барської конфедерації (1768 р.) замок спалили. У 40-х роках XIX століття власником Раковця був Дверницький: він збудував серед руїн пташню, яка через кілька років згоріла. Наприкінці того ж століття власником руїн став Шмуль Баран. Від часів занепаду замку місцеві жителі потроху розбирали споруду: огорожі їхніх садиб муровані з червонястого замкового каменю.

Із збережених руїн важко визначити розпланувальну структуру та характер забудови замку, про особливості споруди можна говорити лише на підставі сукупного розгляду всіх даних - натурних, іконографічних, писемних [71].

5. Галицький замок (Старостинський). Галицький замок споруджено в середині ХІV ст. Однак його попередника вперше згадують 1114 р. як укріплену цитадель. Археологи вважають, що спочатку це була дерев'яна споруда, яка згодом переросла у міцний замок галицьких князів (ХІІ-ХІV ст.). Про те, хто і коли знищив княжий дерев'яний замок, невідомо. Відбудова замку, як оборонного форпосту Галицького староства, розпочалася у середині ХІV ст., після того, як Галичина і Західна Волинь відійшли до Польщі. Одні історичні джерела приписують будівництво дерев'яно-земляного замку Казимирові Великому, інші стверджують, що твердиню спорудив волинський воєвода Любарт у 1350-1352 рр. У кожному разі відомо, що Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя і з кінця ХІV до ХV ст. він був одним із найбільших в Галичині. Тоді його залога налічувала понад тисячу осіб. У замку було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї.

Галицький замок 1490 р. штурмувала селянська армія під проводом Мухи, у 1620, 1621 рр. його намагалися здобути татари. Під час визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.) твердиню тримала в облозі армія С. Височана, а влітку 1649 р. фортецю здобули війська Б. Хмельницького.

Перебудову замку провів у ХVІІ ст. галицький староста А. Потоцький, який виділив на це 42 тис. злотих. План реконструкції розробив італійський інженер Франсуа Корразіні. Перебудований замок мав трикутну форму, охоплював територію 1,7 га, мав дві тераси, три муровані башти по кутах, дев'ять комор, архів гродських і земських актів, канцелярію, приміщення суду. В замку була каплиця св. Катерини. Наступного удару зазнав Галицький замок під час турецько-польської війни 1676 р. Війська Ібрагіма Шайтан-Паші взяли твердиню. Залога, якою керував комендант Лаховський, майже без бою віддала замок, який турки пограбували і висадили у повітря частину оборонних стін та веж. Згодом замок відбудували, але через розбудову нового міста-фортеці Станіславова (тепер - Івано-Франківськ) галицька твердиня поступово втратила своє оборонне значення і запустіла. Згідно з розпорядженням губернатора 1767 р. частину вцілілих мурів розібрали, а матеріал використали для будівництва міста біля пристані. Руїни, що залишилися від давньої фортеці, бовваніли над Галичем аж до кінця ХХ ст.

Нині Галицький замок охороняє держава. Згідно з Генеральним планом розвитку Національного заповідника «Давній Галич» на 2001-2015 рр. тут ведуть реставраційні роботи. У проекті реставрації цієї національної пам'ятки передбачено відновити вцілілі мури, південно-західну вежу та каплицю св. Катерини, відтворити оборонну стіну між вежею і каплицею [7].

3.2 Програма перебування

Пропонується наступна програма здійснення екскурсійного туру «Полорож замками Прикарпаття» :

8:00 - 8:05 Збір біля входу в парк ім. Івана Франка (м.Надвірна);

8:05 - 8:25 Оглядова екскурсія по руїнах Надвірнянської цитаделі;

8:25 - 8:40 Дорога до с. Пнів (Надвірнянський район);

8:40 - 9:10 Оглядова екскурсія по руїнах Пнівського замку;

9:10 - 11:10 Дорога до смт. Чернелиця (Городенківський район);

11:10 - 11:40 Оглядова екскурсія по руїнах Чернелицького замку. Огляд додаткового об'єкту - Костел домініканців (1661 р.) ;

11:40 - 12:05 Дорога до с. Раковець (Городенківський район);

12:05 - 12:30 Оглядова екскурсія по руїнах Раковецького замку. Огляд додаткового об'єкту - Каплиця-костел (1835 р.);

12:30 - 13:45 Дорога до Івано-Франківська;

13:45 - 15:00 Обід в бістро «Десятка» в м. Івано-Франківськ, вільний час;

15:00 - 15:30 Дорога до Галицького замку (Галицький район);

15:30 - 16:00 Оглядова екскурсія по руїнах Галицького замку. Огляд додаткового об'єкту - Церква Різдва Христового ХІІІ - ХV;

16:00 - 17:45 Дорога до м. Надвірна.

Калькуляція туру

№	Назва статті	Вартість за одиницю, грн.
1.	Вартість проїзду	100,00
2.	Екскурсійна програма
2.1	Оглядова екскурсія по руїнах Надвірнянської цитаделі та Пнівського замку	8,00
2.2	Оглядова екскурсія по руїнах Чернелицького замку	5,00
2.3	Оглядова екскурсія по руїнах Раковецького замку	5,00
2.4	Оглядова екскурсія по руїнах Галицького замку	5,00
3.	Послуги Екскурсовода	10,00
4.	Обід	30,00
5.	Страхування	5,75
Загальна вартість туру	169,00
Загальна вартість туру для 28 чол.	4732,00



ВИСНОВКИ

Під час роботи над темою курсової роботи було опрацьовано велику кількість літературних джерел: посібників інформаційних довідників, статистичних матеріалів, журналів, газет, інтернет-ресурсів, статей, монографій, тематичних збірників та документів з метою детального вивчення розвитку дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті. Дослідження даної теми дало змогу чітко окреслити становлення і розвиток дитячо-юнацького туризму, показати його особливості в різні періоди.

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

Велику роль в зародженні і розвитку дитячого та юнацького туризму як такого зіграла діяльність молодіжних товариств, що діяли на території Галичини в 20-30-х роках ХХ століття, таких як «Сокіл», «Січ», «Пласт» і «Луг». Вони мали прогресивне значення в становленні і розвитку української молоді через вміле поєднання навчально-виховного процесу з працею та загальнофізичним розвитком. Товариства проводили різноманітні літні і зимові мандрівки, щорічно відбувалися численні прогулянки на лижах, організовувалися спортивні змагання, запроваджувалися уроки фізичного виховання в школах, створювалися табори та ін. - все це дало великий поштовх для активного розвитку дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті, зокрема й у Галичині. Вагомою складовою екскурсійно-туристичної діяльності того періоду була українська національна ідея. Такий стан справ поперемінно зберігався майже до початку Другої світової війни.

На жаль, туристично-краєзнавча діяльність українських молодіжно-спортивних товариств Галичини у радянський період не досліджувалися. На сучасному етапі розвитку української історичної науки з кожним роком виходять у світ праці, присвячені діяльності молодіжно-спортивних товариств Галичини. Як правило, вони проливають світло на процес формування та функціонування організаційної структури товариств, проблеми національно-патріотичного виховання молоді та визначні події в діяльності товариств.

Не зважаючи на наявність напрацювань з досліджуваної проблеми, можна констатувати відсутність ґрунтовних досліджень туристично-краєзнавчих здобутків українських молодіжно-спортивних товариств. Наявні публікації не окреслюють повною мірою значну частину реальності, що виступала чи не найбільш вагомою складовою національно-патріотичного виховання галицької молоді.

Досить потужного і активного розвитку дитячий та юнацький туризм на Прикарпатті набув у радянський період. Спостерігалося активне залучення школярів та молоді до участі у туристсько-краєзнавчій роботі. Звичною практикою виступала організація численних походів різних видів та форм активного туризму. Як потужний засіб ідеологічної роботи з молоддю великої популярності набрав шкільний туризм, який був однією з головних форм позашкільної та позакласної роботи. Організовувалися обласні зліти юних туристів, була створена Станіславська обласна екскурсійно-туристська станція із осередком у м. Станіславові.

Разом з тим можна констатувати, що попередній досвід, нагромаджений українськими молодіжним організаціями, був повністю відкинутий. Дитячий та юнацький туризм у цей період був повністю «переведений» на радянські ідеологічні засади. Якщо раніше метою мандрівок було пізнання рідного краю, виховання патріотизму, то у післявоєнні роки домінуючою стає мета дослідження території з позицій географічно-краєзнавчого підходу та фізичного розвитку.

Досить цікавою і важливою в розвитку дитячого та юнацького туризму на Прикарпатті була діяльність бюро молодіжного міжнародного туризму «Супутник» Івано-Франківської області у 1970-80-х роках. Діяльність бюро молодіжного міжнародного туризму «Супутник» стала чи не єдиним реальним каналом, через який тисячі молодих людей України із числа робітників, селян, службовців, учителів та студентів одержали можливість побувати за кордоном із туристичною метою. Завдяки цьому бюро близько 10 тисяч юнаків і дівчат західноукраїнських областей відвідали інші країни світу. Це розширювало їхній кругозір, закладало підґрунтя для зміцнення «народної дипломатії». Набутий таким чином досвід не втратив свого практичного значення для розвитку міжнародного співробітництва туристичних організацій на сучасному етапі.

Івано-Франківська область має всі передумови для розвитку туризму: рекреаційні ресурси, історико-архітектурні об'єкти, які дають можливість ще краще розвивати молодіжні і дитячі екскурсії та подорожі. В області туристична галузь визнана пріоритетною у напрямку соціально-економічного розвитку територій. Фактично, на Прикарпатті немає жодного району, який би не був придатний для розвитку туризму. Івано-Франківська область протягом останніх років входить до трійки лідерів за темпами розвитку туристичної галузі, зокрема дитячого та юнацького туризму. Разом з тим на регіональному туристичному ринку немає достатньої кількості пропозицій для змістовного проведення дозвілля для дітей та юнацтва.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми розвитку дитячого та молодіжного туризму // Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: зб. матер. ІІ-ої Міжнародної наук.-практ. конференції (Київ, 10-11 жовтня 2001 р.) Київський ун-т туризму, економіки і права (КУТЕП). - К.: Вид-во «КУТЕП», 2002. - С. 113-115.

2. Андрухів І. Західноукраїнські молодіжні товариства «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Луг» / І. Андрухів. - Івано-Франківськ, 1992. - 80 с.

3. Атаманюк Я. Основні проблеми шкільного туризму в Івано-Франківській області / Я. Атаманюк // Туризм в Україні: сучасний стан та пріоритети розвитку: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Львів, 20-22 жовтня 2005 р.). - Львів, 2005. - С. 139 - 142.

4. Боберський І. Українське Сокільство 1884-1939 pp. / І. Боберський. - Львів, 1939 - 34 с.

5. Вацеба О. Українська спортивна науково-методична література Західної України першої третини ХХ століття / О. Вацеба // Наук. зап. ТДПУ. Сер.: Педагогіка. - 1998. - № 2. - С. 26-32.

6. Вісті з Лугу. - 1926. - 25 вересня. - С. 12.

7. Галицький замок (Старостинський) [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.rtic.if.ua/objects/c2/39.html

8. Галичанин. - 1897. - 15 лютого. - С.10.

9. Галичанин. - 1897. - 21 січня. - С.12.

10. Галичанин. - 1897. - 17 січня. - С.12.

11. Гей там на горі «Січ» іде!: Пропам'ятна книга «Січей» / [упор. П.Трильовський; обкл. Г.Козака], перевидання 1965 р. - К.: Вінок, 1993. - 416 с.

12. Генеральные условия приема и обслуживания советской и зарубежной молодежи БММТ «Спутник» ЦК ВЛКСМ. - М., 1986. - 24 с.

13. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті / В.А. Головенько - К., 1997.

14. Голос історії - голос майбутнього. Сторінки історії Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді / [ ред. Я. Довган]. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. - 134 с.

15. Дворниченко В. В. Развитие туризма в СССР в 1917- 1983 гг. / В.В.Дворниченко - М.: Турист, 1985. - 86 с.

16. Державний архів Івано-Франківської області (ДАІ-ФО). - Ф. 40. - Спр. 1031. - 8 арк.

17. ДАІФО. - Ф.2. - оп.3. - Спр.122. - С.12.

18. ДАІФО. - Ф.402. - оп.1. - Спр.6. - С.6.

19. ДАІФО. - Ф.11. - оп.1. - Спр.60. - С.1.

20. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1104. - 126 арк.

21. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1175. - 51 арк.

22. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1179. - 12 арк.

23. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1378. - 10 арк.

24. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1723. - 127 арк.

25. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1724. - 48 арк.

26. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1725. - 17 арк.

27. ДАІФО. - Ф. 40. - Спр. 1762. - 70 арк.

28. Договор о сотрудничестве в области молодежного туристского обмена на 1981-1985 гг. // Информационный бюллетень Бюро международного молодежного туризма ЦК ВЛКСМ. - М., 1980. - № 1. - С. 17-45.

29. Дутчак О. І. Туризм і краєзнавство в діяльності молодіжних і спортивних товариств у Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.: історіографія / О.І. Дутчак // Сучасна наука в мережі Інтернет: матер. шостої Всеукр. наук.-практ. інтернет-конференції (25-27 лютого 2010 р.). - Ч.2. - К.: ТК «Меганом», 2010. - С. 26-27.

30. «Запорожець» - календар для народа на рік 1912. - Коломия. - 1911. - С.224.

31. Заходи щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. № 298-р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://www.zakon.rada.gov.ua

32. Зінченко В.А. Міжнародний молодіжний туризм в Україні (70-80-ті роки ХХ ст.) / В. А. Зінченко. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2002. - 58 с.

33. Исмаев Д.К. Система организации советского туризма за границу, повышение его политической и экономической эффективности. Методическая разработка / Д. К. Исмаев. - М., 1989. - 158 с.

34. Іванов А. Проблеми у сфері літнього дитячого туризму / Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів: ЛДІФК, 2006. - С. 159 - 161.

35. Із історії вітчизняного молодіжного туризму в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: Спецвипуск до ІV з'їзду профспілок України: Наук.-практ. зб. - К., 2002. - № 5. - С. 200-209.

36. Історичне краєзнавство і національне виховання: матер. наук.-прак. конф. - Львів: ЛДУ. - 1994. - 135 с.

37. Квартальнов В.А. Туризм: теория и практика: Избранные труды. В 5-ти томах / В. А. Квартальнов - Т.1: Гуманитарные проблемы развития туризма: история и современность. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 188 с.

38. Квартальнов В.А. Орбиты «Спутника»: Из истории молодежного туризма / В.А. Квартальнов, В.К. Федорченко. - К.: Молодь, 1987. - 152 с.

39. Квартальнов В.А. Туризм социальный: история и современность: Учебн. пособие для слушателей ИПК туристско-экскурсионных кадров / В.А. Квартальнов, В.К. Федорченко. - К.: Вища школа, 1989. - 342 с.

40. Колотуха О.В. Сучасні соціально-економічні чинники та передумови розвитку системи дитячо-юнацького туризму в Україні / О.В. Колотуха // Туристично -краєзнавчі дослідження. - 2002. - Вип. 4. - С. 148 - 156.

41. Кравець М. Селянство Східної Галичини і Північної Буковини у другій половині ХІХ ст. / М. Кравець. - Львів. - 1964. - С.25

42. Кубійович В. Атляс України й сумежних країв / В.Кубійович. Львів: Український видавничий інститут, 1937. -- 48 с.

43. Лекція №3. Історія туризму в Україні від найдавніших часів до початку ХХ ст. 7 страница [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://studopedia.net/8_66316_lektsiya--Istoriya-turizmu-v-ukraini-vid-naydavnishih-chasiv-do-pochatku-hh-st.html

44. Луговик. - Львів. - 1927. - грудень. - С.14.

45. Луцький Я. З історії туристично-краєзнавчої роботи в «Пласті» (1911-1930 pp.) / Я. Луцький. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1998. - 60 с.

46. Луцький Я.В. Історія туризму в Галичині до 1939 року / Я.В. Луцький // З історії вітчизняного туризму: зб. наук. ст. - К.: ФПУ, 1997. - С.66-76.

47. Материалы учебы председателей Бюро молодежного туризма РК, ГК, ОК ЛКСМУ, директоров международных молодежных лагерей на курсах в республиканской комсомольской школе при ЦК ЛКСМ Украины // Информационный бюллетень Бюро международного молодежного туризма ЦК ВЛКСМ. - К., 1974. - №5. - С. 2-22.

48. Методические рекомендации по организации поездок по внутрисоюзным маршрутам и в международные туристские центры и лагеря по линии БММТ «Спутник» (в помощь работникам ГК, РК ЛКСМУ). - Львов, 1987. - 20 с.

49. Методические рекомендации по организации приема интуристов в УССР по линии БММТ «Спутник» (в помощь ответственным работникам комитетов комсомола, гидам-переводчикам и экскурсоводам, комсомольскому активу). - К., 1978. - 12 с.

50. Міжнародний молодіжний туризм в Україні (70-80-ті роки ХХ ст.) - К.: Ін-т історії України НАН України, 2002. - 58 с.

51. Молоде життя. - 1923. - №№3-4. - С.4.

52. Молоде життя. - 1924. - №1. - С.29-30.

53. Молоде життя. - 1934. - №№2-3. - С.3.

54. Молоде життя. - 1921. - №12. - С.4-5.

55. Мошняга В.П. Международное сотрудничество ВЛКСМ с союзами молодежи европейских социалистических стран (1960-1970 гг.): Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. ист. наук: 07.00.01 / Высшая партийная школа при ЦК КПСС. - М., 1972. - 30 с.

56. Надвірна і її замок [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://castles.com.ua/nadworna.html

57. Неділя. - 1929. - 21 липня. - С.6.

58. Немоляева М.Э. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра / М.Э. Немоляева, Л. Ф. Ходорков. - М.: Международные отношения, 1985. - 174 с.

59. Новий час. - 1930. - 6 жовтня. - С.18.

60. О работе БММТ «Спутник» комитетов комсомола Украины по организации туризма в социалистические страны, повышению его роли в патриотическом и интернациональном воспитании молодежи // Информационный бюллетень Бюро международного молодежного туризма ЦК ВЛКСМ. - М., 1985. - № 3. - С. 15-21.

61. О ходе выполнения «Основных мер БММТ «Спутник» ЦК ВЛКСМ по реализации решений ХХ съезда ВЛКСМ» // Информационный бюллетень Бюро международного молодежного туризма ЦК ВЛКСМ. - М., 1987. - №6. - С. 7-9.

62. Об итогах Всесоюзного семинара организаторов внутрисоюзного туризма БММТ «Спутник» комитетов комсомола // Информационный бюллетень Бюро международного молодежного туризма ЦК ВЛКСМ. - М., 1985. - № 3. - С. 2- 14.

63. Пантюк М.П. Виховання підлітків у діяльності молодіжних товариств і об'єднань в західноукраїнських землях XIX - поч. ХХ ст. (Історико-теоретичний аспект) / М. П. Пантюк; НПУ ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 1997. - 211 с.

64. Пластові табори. - Львів, 1930. - С.14.

65. Пнівський замок - місце, де живе історія [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://stezhkamu.com/places/503_pnivskyy_zamok_-_misce_de_zhyve_istorija

66. Позашкільний туризм і краєзнавство в Україні: історія та сьогодення / [Автори-упорядники: Н. Савченко, М. Косило, О. Наровлянський]. Івано-Франківськ, Тіповіт, 2010 - 408 с.

67. Про затвердження Державної програми відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 3. - C. 106.

68. Про комплексні заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні («Молодь України»): Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 р. № 348 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http:// www.zakon.rada.gov.ua

69. Про січовий рух. «Запорожець» - календар для народа на рік 1921. - Коломия. - 1920. - С.16.

70. Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми оздоровлення та відпочинку дітей на період до 2015 року. Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Концепція від 03.11.2010 № 2056-р. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2056-2010-%D1%80

71. Раковецький замок [Електронний ресурс]. - Режим доступу до джерела: http://7chudes.in.ua/node/9766

72. Роль та значення туризму і екскурсій в світоглядному формуванні студентства (на прикладі діяльності "Супутника" у 70-80-ті роки ХХ ст.) // Студентський рух у сучасній Україні: реалії, тенденції та перспективи розвитку: Матеріали всеукраїнської наук.-практ. конференції (17 жовтня 2002 року). - К., Національний аграрний ун-т, 2002. - С. 67-69.

73. Савчук Б. Український Пласт. 1911-1939 / Б. Савчук. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1996. - 264 с.

74. Соглашение о принципах сотрудничества молодежных и студенческих бюро путешествий социалистических стран на 1981-1985 гг. // Информационный бюллетень Бюро международного молодежного туризма ЦК ВЛКСМ. - М., 1980. - № 1. - С. 13-16.

75. Сокільські вісті. - 1935. - квітень. - №4. - С.9.

76. Сокільські вісті. - 1936. - квітень. - №4. - С.6.

77. Сокол Т.Г. Характеристика структури туристичної галузі СРСР в 70-80-х рр. ХХ ст. / Т. Г. Сокол // Туристично-краєзнавчі дослідження. - Вип. 1: Матеріали III Всеукраїнської наук.-практ. конференції «Туризм в Україні: економіка та культура»; (Світязь, 9-10 вересня 1998 р.). / О.О. Бейдик та ін. (ред. кол.); Федерація профспілок України, Ін-т туризму. - У 2-х ч. - К.: «КМ - Трейдинг», 1998. - Ч. 2. - С.230-250.

78. Статут руханкового товариства і огневої сторожі «Луг». - Львів. - 1925. - 20 с.

79. Статут Українського руханково-спортивного товариства «Луг». - Львів. - 1933. - 24 с.

80. Ступарик Б. М. Шкільництво Галичини (1772-1939) [Текст] / Б.М. Ступарик; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. - Івано-Франківськ : ІСДО, 1994. - 144 с.

81. Тисовський О. Життя в Пласті: Основи пластового знання / О.Тисовський - Львів: Накладом Верховної Пластової Ради, 1921. - 158 с.

82. Трофим'як Б.Є. Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини (друга пол. ХІХ ст. -- перша пол. ХХ ст.): Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 / Ін-т українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України. -- Л., 2003. -- 40 с.

83. Туристична діяльність: Нормативна база / [Упоряд. О.М. Роїна]. - К.: КНТ, 2005. - 346 c

84. Туристична експедиція радянської молоді «Моя Батьківщина - СРСР» (1972-1987 рр.) та діяльність українського бюро «Супутник» по її проведенню // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Зб. наук. праць. - Вип. Спеціальний. - К.: Ін-т історії України, УАІН, Національний аграрний ун-т, 2002. - С. 237-249.

...