Штрафні санкції в системі економічної експлуатації місцевого населення на теренахрайхскомісаріату "Україна" (1941-1944 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Штрафні санкції в системі економічної експлуатації місцевого населення на теренахрайхс комісаріату «Україна» (1941-1944 РР.)

Куницький М.П.,

доктор історичних наук, доцент, президент громадської організації «Інформаційно-комунікаційний менеджмент інтелектуальної власності» (Київ, Україна),



Анотація

Використавши широке коло архівних документів та проаналізувавши спеціальну історичну літературу, автор публікації з'ясовує види штрафів, які накладалися на місцеве населення та виробничі структури у Райхскомісаріаті «Україна» (далі -- РКУ). Реконструкція видів штрафів дозволила більш детально з'ясувати мету та завдання окупаційної політики, яка проводилася окупаційною адміністрацією РКУ щодо місцевого українського суспільства.

Автор публікації доводить, що одним із засобів збільшення розмірів податкових платежів із місцевого населення стала система штрафних санкцій, за допомогою якої окупаційною адміністрацією РКУ здійснювалося поповнення надходжень до місцевих бюджетів.

Ключові слова: штрафи, податки, окупаційна адміністрація, окупаційна політика, місцеві органи влади, управи, місцеве населення, Райхскомісаріат «Україна», гебітскомісаріат.



Annotation

Penalties in the systemof economic exploitation of the localpopulation on the territory of thereichskommissariat «Ukraine» (1941-1944)

Kunytskyy M. P.,

Doctor of Historical Sciences, Docent, President of public organization «Information and communication management of intellectual property» (Kyiv, Ukraine),

Having used a wide group of archival documents and analyzing special historical literature, the author of the publication establishes the types of fines that were imposed on the local population and production structures in the Reichskommissariat «Ukraine». The reconstruction of the system of fines allowed to clarify in more detail the purpose and tasks of the occupation policy pursued by the administration of the CGS with respect to the local Ukrainian society. The author of the publication found that one of the means to increase the size of tax payments from the local population was the system of penalties, with the help of which the occupation administration of the RKU was replenishing revenues to local budgets.

Keywords: fines, taxes, occupation administration, occupation policy, local authorities, councils, local population, Reichskommissariat «Ukraine», gebitskomissariat.



Друга світова війна та гітлерівська окупація України перетворили українське суспільство на суб'єкт масштабної економічної експлуатації. Одним із засобів реалізації мети окупації України стала податкова політика, здійснювана цивільною адміністрацією РКУ та запроваджена під контролем керівництва Третього Райху. Нормативні імпульси, які надходили з установ центрального апарату РКУ мали забезпечити чітке й безперебійне функціонування податкових органів, які спрямовували тиск на українське суспільство. Тому актуальність теми дослідження, на наш погляд, не може викликати заперечень.

Відповідно до зазначеної публікації, метою є аналіз основних засад окупаційної адміністрації

РКУ в податковій політиці, завданнями - визначення нормативно-правової бази, на основі якої до місцевого населення застосовувалися штрафні санкції. Цим і зумовлюється актуальність заявленої проблеми.

Заявлена проблема в історичній науці вивчена лише частково. У комплексному та системному вимірах вона так і не знайшла свого відображення в історіографії. Відомі лише окремі публікації О. Перехреста [1], Н. Глушенок [2], О. Гончаренка [3; 4], В. Орлика та Л. Маренець [5], О. Потильчака [6; 7; 8; 9; 10].

Одним із «негласних» засобів збільшення розмірів податкових платежів із місцевого населення стала система штрафних санкцій, за допомогою яких окупаційною адміністрацією РКУ здійснювалося поповнення надходжень до місцевих бюджетів.

Фактично штрафи розглядалися владою як один із видів податків, оскільки разом із відомостями про податкові платежі, дані про їх розміри вносилися до канцелярських книг [11, арк. 1].

Про важливість накладення і стягнення штрафів на населення свідчить той факт, що двічі на місяць керівник фінансового відділу Полтавської міської управи зобов'язувався доповідати бургомістру про кількість стягнутих штрафів та виконання бюджетних показників [12, арк. 34]. А в Переяславській районній управі у липні 1942 р. працівник фінансового відділу направлявся в навколишні сільські управи «для обстеження в справі накладення штрафів» [13, арк. 2].

Штрафи стягувалися за досить широкий діапазон правопорушень. Дуже поширеним явищем стали штрафні санкції, які накладатися на службових осіб та працівників органів місцевого управління. Так, сільський староста, разом із головою громадського господарства штрафувалися за невірну організацію посівної кампанії. Розмір штрафу становив 300 крб. Розмір штрафу за запізнення на службові наради в районну управу становив 200 крб. За невчасну подачу відомостей із сільських старост стягувалися штрафи розміром від 50 до 100 крб. [14, арк. 6, 9, 11].

У м. Києві постановою міської управи №49 від 23 березня 1942 р. встановлювалася адміністративна відповідальність батьків, чиї діти торгували на базарах. Розмір штрафу становив 200 крб. [15, арк. 12]. Від 50 до 200 крб. штрафу доводилося сплачувати за невчасну явку до органу влади [16, арк. 29].

Із особливою увагою окупаційна адміністрація підходила до накладання штрафних санкцій за таке, як на той час поширене явище, як самогоноваріння. За встановленими правилами особи, які порушували ці приписи підлягали покаранню у вигляді накладенню грошового штрафу розміром 5000 крб. Конфіскації підлягав і самогонний апарат [17, арк. 251].

Організовано підійшов до створення системи штрафних санкцій управлінський апарат Вінницької обласної управи. Відповідно до прийнятого цим органом влади розпорядження «Про охорону громадських і державних лісів» від 10 грудня 1941 р., заборонялася незаконна рубка лісів та лісових насаджень, а також випас на їх території домашньої худоби.

За незаконну порубку лісу та крадіжку готової продукції на винного накладався штраф у розмірі десятикратної вартості відпускних цін. Штраф за незаконний випас худоби встановлювався в залежності від її виду. Так, за одну корову сплачувалося 50 крб., а вівцю - 30 крб. При повторних випадках розмір штрафу збільшувався вдвічі. Встановлювалися штрафи розміром від 50 до 100 крб. і за пошкодження межових канав, стовпів і знаків.

Усі виявлені порушення оформлялися відповідними актами лісової охорони, які направлялися в сільську управу. Стягнені штрафи сільський староста вносив на рахунки лісового господарства. Лісники вносили 70% цих сум на рахунки фінансових відділів районних управ. Та частина коштів, яка залишалася на рахунках лісового господарства, використовувалася для заохочення роботи тих лісників, які проявили себе при охороні лісів та лісових насаджень [18, арк. 52, 53].

За невчасний збір врожаю чи неякісно проведену посівну кампанію, громадськими господарствами на них міг бути накладений штраф. При цьому, штрафним санкціям підлягала увесь колектив господарства. Розмір штрафу напряму залежав від обсягів невиконаних робіт. Належні для селян кошти та натуральні платежі за нараховані трудодні утримувалися для компенсації збитків, які були нанесені їх діями інтересам окупаційної влади. На вимогу керівника органи місцевої поліції мали право накладати штраф розміром від 50 до 100 крб. на тих осіб, які неякісно працювали в господарстві. Щодо «особливо злісних порушників» застосовувався арешт в ізольованому приміщенні строком від 24 до 72 годин, або ж їх направляли до комендатури. Після закінчення польових робіт постанова районної управи втрачала свою силу [19, арк. 48, 49].

На місцеву поліцію покладався контроль за дотриманням правилам риболовлі. Порушники підлягали покаранню у вигляді накладення грошового штрафу. На Полтавщині районна поліція мала право на накладення штрафу розміром 500 крб., а сільська - 200 крб. [20]. У інших районах області за порушення цих правил встановлювався штраф, розміром в 1000 крб. із конфіскацією знарядь рибної ловлі [21, арк. 37].

Було організовано накладення штрафних санкцій за проведення незаконної торгівлі на відкритих владою базарах. Так, за торгівлю без отримання квитанції про сплату базарного збору, на винного накладали штраф у п'ятикратному розмірі від ставки збору. За торгівлю без отримання патенту на здійснення цього права, на винного накладався штраф розміром 500 крб. [22, арк. 2]. Покаранню у вигляді накладення грошового штрафу розміром 200 крб. підлягали особи, які продавали товари за завищеними цінами [23].

У Вінниці окупаційною владою було введено плату за обмін ордерів і тимчасові дозволи на проживання в квартирному фонді міста. Особи, які не отримали нових договорів та дозволів підлягали покаранню у вигляді накладення штрафу розміром від 100 до 200 крб. Обмін ордерів проводився лише після сплати штрафів. Особи, які не виконали й цього пункту розпорядження міської влади - підлягали примусовому виселенню із житлового приміщення [24, арк. 20].

Так само жорстко місцева влада підходила й до порушників паспортно-реєстраційних заходів. Так, за порушення режиму паспортного контролю у Вінниці, зокрема, відсутності прописки, особи визнані винними у вчиненні цих дій підлягали накладенню штрафних санкцій розміром від 100 до 500 крб., за втрату домової книги її власник сплачував штраф розміром 100 - 200 крб., самовільне виправлення записів у документах - 300 - 500 крб.

Станом на 1 серпня 1943 р. паспортно- реєстраційним відділом Вінницької міської управи було накладено штрафів на суму 8500 крб. За вересень 1943 р. цим відділом було накладено штрафів за відсутність прописки і втрату паспорта 13 особам, на загальну суму 1900 крб. При накладенні штрафу працівники цього відділу видавали окрему постанову. Сума штрафу сплачувалася незалежно від того, що вона могла бути оскаржена у п'ятиденний термін. У разі несплати штрафу у дводенний термін, боржника могли відправити на двомісячні примусові роботи [25, арк. 84, 87, 100, 107, 112, 114, 115].

У Києві порушення правил прописки, несанкціонований владою виїзд мешканців міста в село і повернення назад, каралося у вигляді накладення штрафу розміром від 50 до 200 крб. [26, арк. 83].

Із часом, санкції за порушення правил прописки збільшувалися. Так, у Полтаві з травня 1942 р. вводився штраф за відсутність прописки розміром 5000 крб. Аналогічний розмір штрафу вводився для покарання осіб, які приїздили до міста підводами і не зупинялися в спеціально відведених для цього місцях. Штраф могли замінити й залученням до одномісячних примусових робіт [27]. Такий самий розмір штрафу встановлювався для власників коней, які не забезпечували проходження в передбаченому порядку правил ветеринарного огляду худоби [28].

Адміністративні покарання накладалися за порушення правил поведінки у громадських місцях. Так, постановою №14 Полтавської міської управи від 21 жовтня 1941 р. особи, які перебували у місцях дозвілля (кінотеатрах, театрах) в нетверезому стані, «виголошували різну лайку, крик та бешкетування), здійснювали хуліганські вчинки, нищили зелені насадження підлягали накладенню штрафу розміром 100 крб. [29].

Аналогічний розмір штрафу накладався й за недотримання розпоряджень місцевої влади щодо прибирання прибудинкових територій, водостічних труб у приватних будинках, тротуарів, міських парків тощо. Прибирання території безгосподарних будинків мали забезпечувати особи, які мешкали поруч із ними [30]. Те ж саме стосувалося й прибирання прибудинкових територій взимку від снігів, посипання тротуарів піском. Відповідальність за невиконання цих приписів несли двірники та керівники будинкоуправлінь [31]. Але, якщо правопорушники не «виправлялися» і продовжували вчиняти подібні дії чи проявляти службову бездіяльність, їм, окрім чергового накладення штрафу, загрожував ще й адміністративний арешт [32]. Нагляд за додержанням цих постанов Полтавської міської управи та стягнення штрафів покладався на місцеву поліцію. Влада не церемонилася із порушниками. Так у Полтаві на початку 1942 р. за невиконання цих розпоряджень до винних застосували примусові роботи строком на 5 днів [33]. У травні 1942 р. на цих осіб почали накладати штраф розміром 5000 крб. [34].

Для проведення відповідної «профілактичної роботи» органи місцевого управління систематично розміщали повідомлення про накладені штрафи до газет. Так, відповідно до оголошення у «Голосі Полтавщини» за 20 листопада 1941 р. на кількох мешканців міста наклали штраф розміром 100 крб. за «ходіння по місту вночі» у невстановлений час. На інших мешканців міста за «підвищення цін» наклали штраф розміром 300 та 500 крб. [35]. У червні 1942 р. рівень штрафів за порушення правил торгівлі, зокрема, за продаж товарів за завищеними цінами було збільшено до 1000 крб. Так, у Полтаві станом на 4 червня 1942 р. близько 70 осіб мусили сплатити від 200 до 1000 крб. штрафних санкцій за відповідне правопорушення [36].

До боротьби із порушниками правил торгівлі залучалася й місцева преса. «На жаль попередній розвиток цін на харчі та інші речі споживання показав, що серед Вас ще є земляки, які свідомо відмовляються від виконання розпоряджень Німецької Армії, які до цього стосуються. Цілком по-жидівському вони до такої міри підвищили ціни на харчі і речі споживання на ринках, базарах і в комісійних крамницях, що працююче населення не може навіть купити собі найпотрібніший крам», - так влада Полтави пояснювали труднощі із постачанням населення міста, звинувачуючи у всьому спекулянтів і погрожуючи їм різноманітними карами [37].

По 100 крб. штрафу накладалися на осіб, які порушили правила затемнення житлових приміщень. У 500 крб. обходилося порушення припису міської управи щодо прибирання трупів загиблих тварин [38].

Реєстрації в Полтавській міській управі підлягали усі власники виїзних та вантажних саней. Невиконання розпорядження влади каралося у вигляді накладення на їх власників штрафу розміром 300 крб. та конфіскацією транспортного засобу. Контроль за виконанням постанови покладався на транспортний відділ міської управи та поліцію [39].

Із метою «визначення виробничих спроможностей і вірного нарахування податків» усі кустарі, ремісники та особи, які займалися лікарською практикою у Полтаві, на початку 1942 р. отримали вказівку завести спеціальний реєстраційний журнал та заносити в нього усі отримані прибутки. За невиконання цього розпорядження та виявлені факти невірного внесення даних, на порушників накладався штраф розміром 500 крб. [40].

У газетних публікаціях міститься немало повідомлень місцевої влади про різноманітні правопорушення та накладення на осіб, визнаних винними у їх вчиненні, грошових штрафів та інших покарань. «Громадянка Данілевська Софія Леонідівна, [...] обкладається штрафом в сумі 100 крб. за те, що отримавши хлібну картку, намагалася отримати її вдруге і підробила документи. Гр. Данілевська окрім штрафу позбавляється права на одержання хліба в листопаді ц.р.». А от годинникаря С. Лугового не лише оштрафували на 1000 крб. за спекуляцію, а й присудили три доби арешту [41]. Водночас, на інших мешканців міста за ці ж дії накладався штраф розміром 200 крб. [42].

Таким чином, окрім накладення штрафів влада використовувала такий засіб, як позбавлення правопорушника а здійснення певних дій або обмежувала їх у правах. Так, за порушення правил користування електроенергією, правопорушників не лише змушували сплачували штраф розміром в 500 крб., а й відключали від електромережі. Право на накладання штрафний санкцій одержував директор міської електростанції. А от контроль за сплатою штрафу належав до прегоративи місцевої поліції [43].

Право на накладення штрафів належало до відома й інших відділів управи. Так, відділ міського господарства Полтавської міської управи мав право на накладення штрафів на порушників правил протипожежної безпеки. Штраф встановлювався у розмірі 300 крб. Контроль за вчасною сплатою штрафу покладався на місцеву поліцію [44].

На осіб, які відмовлялися від реєстрації корів, накладався штраф розміром 200 крб. Такий же розмір штрафних санкцій накладався на людей, які відмовлялися здавати молоко. Влада попередила, що в разі продовження таких випадків, у власників будуть конфісковані корови [45].

В РКУ були введені адекватні реаліям ветеринарні заходи безпеки за порушення яких, наступала адміністративна, а в окремих випадках навіть кримінальна відповідальність. Ці заходи полягали у встановленні правил користування собаками. Їх власники зобов'язувалися сплатити реєстраційний збір, від якого звільнялися лише собаки, які були власністю військових частин та цуценята віком до 3-х місяців. Поява собаки в громадському місці без ошийника із реєстраційним номером та намордника призводила до накладення штрафу розміром 500 крб. на її власника. Те ж саме стосувалося і випадків, коли собака своїми укусами наносила шкоду здоров'ю людей [46]. Особам, які порушували встановлені ветеринарно-санітарні правила загрожував штраф розміром 3000 крб. [47, арк. 9].

Досить великі розміри мали штрафи, накладені за нищення зелених насаджень у містах. Так, відповідно до обов'язкової постанови №23 «Про охорону зелених насаджень по м. Полтаві» від 21 квітня 1942 р., виданій Полтавською міською управою особи, які здійснювали порубку дерев без отриманих дозволів, або випасали худобу в неналежних місцях - підлягали накладення грошового штрафу розміром 5000 крб. [48].

Штраф розміром 1000 крб. встановлювався для осіб, які забивали домашню худобу не маючи на ці дії дозволу влади. М'ясо тварин конфіскувалося [49, арк. 1]. З часом штрафні санкції за ці дії суттєво підвищувалися. Так, у Переяславі з квітня 1942 р. порушнику загрожувало накладання грошового штрафу розміром 5000 крб. Додатково до цього конфісковувалося м'ясо забитої худоби, вилучалася вся наявна в господарстві живність, а людину позбавляли права на присадибний наділ землі [50, арк. 14].

Водночас, відомі й нетипові випадки накладення штрафів. У принципі, за тодішніми нормативними приписами особа, яка незаконно зберігала зброю підлягала суворому покаранню - як правило, у вигляді смертної кари. Але, відповідно до рішення шліхтера Полтавського району від 18 січня 1943 р. на громадянинів Мелешка О. та Барикіна М. було накладено штраф розміром по 330 крб. [51, арк. 6]. Мотиви, за якими районний шліхтер вирішив цю справу саме таким шляхом залишаються невідомими. Та в будь-якому випадку він знав, що приймає неправомірне рішення, адже, по- перше, подібні справи були не в його компетенції, а по-друге, із відповідними нормативними актами, які врегульовували відповідальність за незаконне зберігання зброї він знав, оскільки, старшого шліхтера гебітскомісаріату в місцеві судові установи надсилалася відповідні переклади розпоряджень райхскомісара та інших німецьких чиновників для службового ознайомлення та використання в судовій практиці [52, арк. 23].

Штрафні санкції за певні неправомірні дії осіб, мали право накладати й місцеві судді. Але у разі несплати штрафів, або неможливості їх сплатити з причини відсутності коштів чи майна, до винних могли застосуватися такі види покарання як тюремне ув'язнення [53, арк. 2]. У будь-якому випадку, штрафи підлягали сплаті, а тому, суддя мав право розпочати процедуру примусового стягнення коштів за рахунок майна боржника. За німецькими інструкціями у боржника не мали права відібрати одяг та речі, необхідні йому для забезпечення життя [54, арк. 45].

Місцеві кримінальні суди розглядали немало справ по обвинуваченню людей у незаконному забої належної їм худоби. Водночас це право належало й місцевим та німецьким управлінцям, які розглядали такі випадки за спрощеною, адміністративною процедурою. Та з часом, в окремих регіонах РКУ ці справи передавалися гебітскомісаріатами до місцевих судових установ. Так, Лохвицький районний суд шефена розглянувши 19 січня 1943 р. кримінальну справу по обвинуваченню А. Шпанка в незаконному забої 10-ти місячного теляти, засудив його до сплати грошового штрафу розміром 500 крб. [55, арк. 13].

Відомо немало інших випадків, коли особам, які вчиняли кримінально карані дії, окрім інших покарань присуджували ще й грошовий штраф. Так, за нанесення образ, особі визнаній судом винній у цих діях загрожувало накладення грошового штрафу розміром 200 крб. [56, арк. 3]. Розмір штрафних санкцій в 500 крб. встановлювався за підробку документів на право перемелювання зерна [57, арк. 4].

Найбільший розмір штрафних санкцій могли накладати службовці німецьких органів управління. Так, відповідно до розпорядження по РКУ від 20 лютого 1943 р. «Про розширення карних повноважень гебітскомісарів», їм було надано право накладати на місцеве населення штрафи розміром до 100000 крб. або заміняти цей вид покарання тюремним ув'язненням на строк до 2-х років. При цьому, при накладання штрафів до 10000 крб. покараний не мав права звертатися до суду. У інших випадках він міг оскаржити рішення гебітскомісара в німецькому суді [58, арк. 84].

Відомі й інші, більш вищі розміри грошових штрафів. Так, відповідно до розпорядження райхсміністра східних окупованих територій «Про впорядкування видавництва в зайнятих східних областях» від 5 березня 1942 р. за незаконну організацію друкарень, видавництва газет, журналів, книг тощо передбачалося засудження до тюремного ув'язнення або накладення штрафу розміром 100000 райхсмарок [59, арк. 54].

Отже, одним із засобів збільшення розмірів податкових платежів із місцевого населення стала система штрафних санкцій, за допомогою якої окупаційною адміністрацією РКУ здійснювалося поповнення надходжень до місцевих бюджетів.

сільськогосподарський нацистський окупація райхскомісаріат



Список використаних джерел

1. Перехрест, ОГ, 2003. `Системи оподаткування та обов'язкових поставок сільськогосподарської продукції як форми економічного пограбування селянства України за нацистської окупації (1941-1944 рр.)', Український селянин: Збірник наукових праць, Черкаси, Вип.7, 320 с.

2. Глушенок, Н., 2004. `Податкова політика німецької влади на окупованій території Півдня України у 1941-1943 рр.', Наукові праці: Науково-методичний журнал. Історичні науки, Миколаїв, Т.32, Вип.19, 234 с.

3. Гончаренко, ОМ., 2011. `Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату «Україна»: управлінсько-розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941-1944 рр.): монографія', К.: НПУ іменіМ. П. Драгоманова, 600 с.

4. Гончаренко, О., 2011. `Проблеми функціонування цивільної адміністрації Райхскомісаріату «Україна»: фінансово- правовий аспект (1941-1944 рр.)', Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації (до 65-річчя Великої Перемоги). Матеріали міжнародної наукової конференції, Відповідальний редактор: Легасова Л. В, К., 543 с.

5. Орлик, В., Маренець, Л., 2005. `До питання фіскальної політики нацистів в окупованій Україні', Архіви України, N«1-3, 345 с.

6. Потильчак, О., 1997. `Економічний колабораціонізм в Україні в роки нацистської окупації (1941-1944): причини і прояви', К.: УДПУ ім. М. П. Драгоманова, 29 с.

7. Потильчак, ОВ., 1999. `Новий порядок в окупованій Україні (1941-1944)', Пам'ять століть, №1, с.97-104.

8. Потильчак, ОВ., 1999. `Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації': Дис.... канд. іст. наук: 07.00.01, К., 205 с.

9. Потильчак, О., 2001. `До питання про соціальну політику фашистської Німеччини щодо селянства України в роки окупації (1941-1944 рр.)', Український селянин, Вип.2, с.125-128.Потильчак, О., 2002. `Трудова експлуатація українського селянства у роки нацистської окупації (1941-1944 рр.)', Український селянин. Збірник наукових праць, Вип.5, с.141-143.

10. ДАПО, Ф.Р-2575, Оп.1, Спр.1.

11. ДАПО, Ф.Р-2299, Оп.1, Спр.1.

12. ДАКО, Ф.Р-2539, Оп.1, Спр.70.

13. ДАВО, Ф.Р-1357, Оп.1, Спр.33.

14. ДАКО, Ф.Р-2423, Оп.1, Спр.2.

15. ДАКО, Ф.Р-2362, Оп.4, Спр.2.

16. ДАПО, Ф.Р-2795, Оп.1, Спр.1.

17. ДАВО, Ф.Р-1311, Оп.1, Спр.274.

18. ДАВО, Ф.Р-1311, Оп.1, Спр.8.

19. Голос Полтавщини, 1942, 2 квітня.

20. ДАКО, Ф.Р-4415, Оп.1, Спр.4.

21. ДАВО, Ф.Р-1312, Оп.1, Спр.1345.

22. Голос Полтавщини, 1942, 8 березня.

23. ДАВО, Ф.Р-1312, Оп.1, Спр.1345.

24. ДАВО, Ф.Р-1312, Оп.1 - Спр.10.

25. ДАКО, Ф.Р-2362, Оп.4, Спр.3.

26. Голос Полтавщини, 1942, 21 травня.

27. Голос Полтавщини, 1942, 18 червня.

28. Голос Полтавщини, 1941, 2 листопада.

29. Голос Полтавщини, 1941, 9 листопада.

30. Голос Полтавщини, 1941, 11 грудня.

31. Голос Полтавщини, 1941, 21 грудня.

32. Голос Полтавщини, 1942, 4 січня.

33. Голос Полтавщини, 1942, 21 травня.

34. Голос Полтавщини, 1941, 20 листопада.

35. Голос Полтавщини, 1942, 4 червня.

36. Голос Полтавщини, 1942, 18 червня.

37. Голос Полтавщини, 1941, 4 грудня.

38. Голос Полтавщини, 1942, 1 січня.

39. Голос Полтавщини, 1942, 11 січня.

40. Голос Полтавщини, 1941, 27 листопада.

41. Голос Полтавщини, 1942, 1 січня.

42. Голос Полтавщини, 1941, 30 листопада.

43. Голос Полтавщини, 1941, 13 листопада.

44. Голос Полтавщини, 1942, 12 лютого.

45. Голос Полтавщини, 1941, 11 грудня.

46. ДАКО, Ф.Р-2539, Оп.1, Спр.27.

47. Голос Полтавщини, 1942, 26 квітня.

48. ДАКО, Ф.Р-2539, Оп.1, Спр.4.

49. ДАКО, Ф.Р-2539, Оп.1, Спр.27.

50. ДАПО, Ф.Р-2358, Оп.1, Спр.4.

51. ДАПО, Ф.Р-2358, Оп.1, Спр.1.

52. ДАПО, Ф.Р-2358, Оп.1, Спр.9.

53. ЦДАВОУ, Ф.3206, Оп.6, Спр.3.

54. ДАПО, Ф.Р-2327, Оп.1, Спр.1.

55. ДАПО, Ф.Р-2327, Оп.1, Спр.2.

56. ДАПО, Ф.Р-2878, Оп.1, Спр.22.

57. ЦДАВОУ, Ф.2077, Оп.1, Спр.17.

58. ЦДАВОУ, Ф.2077, Оп.1, Спр.14.

References

1. Perehrest, OG., 2003. `Systemy opodatkuvannja ta obov'jaz- kovyh postavok sil's'kogospodars'koi' produkcii' jak formy ekonomichnogo pograbuvannja seljanstva Ukrai'ny za nacysts'koi' okupacii' (1941-1944 rr.) (Taxation and mandatory supply of agricultural products as a form of economic robbery of the Ukrainian peasantry for the Nazi occupation (1941-1944))', Ukrai'ns'kyj seljanyn: Zbirnyk naukovyhprac', Cherkasy, Vyp.7, 320 s.

2. Glushenok, N., 2004. `Podatkova polityka nimec'koi' vlady na okupovanij terytorii' Pivdnja Ukrai'ny u 1941-1943 rr. (Tax policy of the German authorities in the occupied territory of the South of Ukraine in 1941-1943)', Naukovi praci: Naukovo-metodychnyj zhurnal. Istorychni nauky, Mykolai'v, T.32, Vyp.19, 234 s.

3. Goncharenko, OM., 2011. `Funkcionuvannja okupacijnoi'

administracii' Rajhskomisariatu «Ukrai'na»:upravlins'ko-

rozporjadchi ta organizacijno-pravovi aspekty (1941-1944 rr.): monografija (Functioning of the occupational administration of the Reichskommissariat «Ukraine»: administrative and administrative and organizational-legal aspects (1941-1944): monograph)', K.: NPU imeni M. P. Dragomanova, 600 s.

4. Goncharenko, O., 2011. `Problemy funkcionuvannja cyvil'noi' administracii' Rajhskomisariatu «Ukrai'na»: finansovo- pravovyj aspekt (1941-1944 rr.) (Problems of functioning of the civil administration of the Reichskommissariat «Ukraine»: the financial and legal aspect (1941-1944).)', Ukrai'na u Drugij svitovij vijni: dzherela ta interpretacii' (do 65--richchja Velykoi'Peremogy). Materialy mizhnarodnoi' naukovoi' konferencii', Vidpovidal'nyj redaktor: Legasova L. V, K., 543 s.

5. Orlyk, V., Marenec', L., 2005. `Do pytannja fiskal'noi' polityky nacystiv v okupovanij Ukrai'ni (To the issue of fiscal policy of the Nazis in the occupied Ukraine)',Arhivy Ukrai'ny, N«1-3, 345 s.

6. Potyl'chak, O., 1997. `Ekonomichnyj kolaboracionizm v Ukrai'ni v roky nacysts'koi' okupacii' (1941-1944): prychyny i projavy (Economic Collaboration in Ukraine during the Nazi Occupation (1941-1944): Causes and Manifestations)', K.: UDPU im. M. P. Dragomanova, 29 s.

7. Potyl'chak, OV., 1999. `Novyj porjadok v okupovanij Ukrai'ni (1941-1944) (New Order in Occupied Ukraine (19411944))', Pam'jat' stolit', №1, s.97-104.

8. Potyl'chak, OV, 1999. `Ekspluatacija trudovyh resursiv Ukrai'ny gitlerivs'koju Nimechchynoju u roky okupacii' (Exploitation of labor resources of Ukraine by Hitler's Germany during the years of occupation)': Dys.... kand. ist. nauk: 07.00.01, K., 205 s.

9. Potyl'chak, O., 2001. `Do pytannja pro social'nu polityku fashysts'koi' Nimechchyny shhodo seljanstva Ukrai'ny v roky okupacii' (1941-1944 rr.) (On the social policy of fascist Germany regarding the peasantry of Ukraine during the years of occupation (1941-1944))', Ukrai'ns'kyj seljanyn, Vyp.2, s.125-128.

10. Potyl'chak, O., 2002. `Trudova ekspluatacija ukrai'ns'kogo seljanstva u roky nacysts'koi' okupacii' (1941-1944 rr.) (Labor exploitation of the Ukrainian peasantry during the Nazi occupation (1941-1944))', Ukrai'ns'kyj seljanyn. Zbirnyk naukovyh prac', Vyp.5, s.141-143.

11. DAPO, F.R-2575, Op.1, Spr.1.

12. DjHO, F.R-2299, Op.1, Spr.1.

13. DAKO, F.R-2539, Op.1, Spr.70.

14. DAVO, F.R-1357, Op.1, Spr.33.

15. DAKO, F.R-2423, Op.1, Spr.2.

16. DAKO, F.R-2362, Op.4, Spr.2.

17. DjHO, F.R-2795, Op.1, Spr.1.

18. DAVO, F.R-1311, Op.1, Spr.274.

19. DAVO, F.R-1311, Op.1, Spr.8.

20. Golos Poltavshhyny, 1942, 2 kvitnja.

21. DAKO, F.R^415, Op.1, Spr.4.

22. DAVO, F.R-1312, Op.1, Spr.1345.

23. Golos Poltavshhyny, 1942, 8 bereznja.

24. DAVO, F.R-1312, Op.1, Spr.1345.

25. DAVO, F.R-1312, Op.1 - Spr.10.

26. DAKO, F.R-2362, Op.4, Spr.3.

27. Golos Poltavshhyny, 1942, 21 travnja.

28. Golos Poltavshhyny, 1942, 18 chervnja.

29. Golos Poltavshhyny, 1941, 2 lystopada.

30. Golos Poltavshhyny, 1941, 9 lystopada.

31. Golos Poltavshhyny, 1941, 11 grudnja.

32. Golos Poltavshhyny, 1941, 21 grudnja.

33. Golos Poltavshhyny, 1942, 4 sichnja.

34. Golos Poltavshhyny, 1942, 21 travnja.

35. Golos Poltavshhyny, 1941, 20 lystopada.

36. Golos Poltavshhyny, 1942, 4 chervnja.

37. Golos Poltavshhyny, 1942, 18 chervnja.

38. Golos Poltavshhyny, 1941, 4 grudnja.

39. Golos Poltavshhyny, 1942, 1 sichnja.

40. Golos Poltavshhyny, 1942, 11 sichnja.

41. Golos Poltavshhyny, 1941, 27 lystopada.

42. Golos Poltavshhyny, 1942, 1 sichnja.

43. Golos Poltavshhyny, 1941, 30 lystopada.

44. Golos Poltavshhyny, 1941, 13 lystopada.

45. Golos Poltavshhyny, 1942, 12 ljutogo.

46. Golos Poltavshhyny, 1941, 11 grudnja.

47. DAKO, F.R-2539, Op.1, Spr.27.

48. Golos Poltavshhyny, 1942, 26 kvitnja.

49. DAKO, F.R-2539, Op.1, Spr.4.

50. DAKO, F.R-2539, Op.1, Spr.27.

51. DjHO, F.R-2358, Op.1, Spr.4.

52. DAPO, F.R-2358, Op.1, Spr.1.

53. DjHO, F.R-2358, Op.1, Spr.9.

54. CDAVOU, F.3206, Op.6, Spr.3.

55. DAPO, F.R-2327, Op.1, Spr.1.

56. DAPO, F.R-2327, Op.1, Spr.2.

57. DAPO, F.R-2878, Op.1, Spr.22.

58. CDAVOU, F.2077, Op.1, Spr.17.

59. CDAVOU, F.2077, Op.1, Spr.14.

Размещено на Allbest.ru

...