Відомості про остарбайтерів з Близнюківщини як усне джерело дослідження теми "Діяльність нацистської окупаційної влади в сфері трудових ресурсів на Харківщині в 1941-1943 роках"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відомості про остарбайтерів з Близнюківщини як усне джерело дослідження теми "Діяльність нацистської окупаційної влади в сфері трудових ресурсів на Харківщині в 1941-1943 роках"

Дослідження присвячено спогадам місцевих жителів про громадян Близнюківщини, які були примусово вивезені представниками нацистської окупаційної влади до гітлерівської Німеччини на фізично важкі роботи промислових, сільськогосподарських підприємств Третього райху. Під час проведення дослідження були використані принципи історизму, об'єктивізму, системності, порівняльний, ретроспективний, та інші методи дослідження. Проаналізувавши головні аспекти даної тематики, автором запропоновані перспективи подальших досліджень цієї проблематики. Розповіді про остарбайтерів з Близнюківщини суттєво доповнюють вивчення історії Другої світової, а саме теми «Діяльність нацистської окупаційної влади в сфері трудових ресурсів на Харківщині в 1941--1943 р.».

Постановка проблеми. Окупація гітлерівською Німеччиною Близнюківщини тривала з 12 жовтня 1941 по 15 вересня 1943 р. р. Тобто 566 днів територія Близнюківщини перебувала під владою німецько-фашистських загарбників. З самого початку окупації в Близнюківському районі був встановлений гітлерівський анти- людський «новий порядок». По відношенню до місцевого населення окупанти проводили політику примусу і покарання. Для населення була запроваджена обов'язкова трудова повинність. Громадяни у віці від 16 до 50 років (а наприкінці окупації і у віці 8--70 років) зобов'язані були працювати на німецьким окупаційних підприємствах, установах, організаціях. Окрім того, представники німецької влади проводили заходи щодо депортації місцевого населення до Третього райху з метою залучення дармової робочої сили остарбайтерів з окупованих територій на промислові, сільськогосподарські підприємства Велико Німеччини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Історії вивчення «Остарбайтерства в роки Другої світової війни» присвячені як загальноукраїнські наукові праці І. Азарха [1], Н. Гандрабу- ри [2], О. Гончаренко [3], Г. Грінченко [4], А. Мелякова [5], О. Перехреста[6], В. Полуди [7], Н. Мюллера [8], А. Салати [9].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Загальноукраїнські та і регіональні історики комплексно не розглядали дану тему. Зокрема недостатньо науковці у свої працях приділяють уваги дослідженню історії «східних робітників» не великих районних міст і сіл. Своїм дослідженням «Відомості про остарбайтерів з Близнюківщини, як усне джерело теми « Діяльність нацистської окупаційної влади в сфері трудових ресурсів на Харківщини в 1941--1943 рр.» я хочу заповнити цю прогалину.

Формулювання цілей статті. -- на основі спогадів місцевих жителів про остарбайтерів, описати умови депортації, умови праці й повсякденного життя «східних робітників» з Близнюківщини під час їхнього примусового перебування в Третьому райху.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

— на основі спогадів місцевих жителів зробити узагальнюючий аналіз умов депортації громадян Близнюківщини, умов праці і повсякденного життя під час їхнього примусового перебування в німецькій неволі;

— зробити висновок про те, що по-перше -- дана тема є малодослідженою і потребує подальших досліджень; по-друге -- відомості про остарбайте- рів з Близнюківщини є усним джерелом дослідження теми «Діяльність нацистської окупаційної влади в сфері трудових ресурсів на Харківщини в 1941-1943 рр.».

Виклад основного матеріалу. Політика з набору робочої сили до гітлерівської Німеччини досить активно проводилася представниками нацистської окупаційної влади на території Близнюківщини. У період гітлерівської окупації, з міста і району до Третього райху були депортовані тисячі громадян Близнюківського району. Під час написання даної роботи мною була проведена робота, з метою пошуку остарбайте- рів, які були депортовані представниками німецької окупаційною владою до Третього райху. В результаті проведеної пошукової роботи, мені удалося зібрати свідчення місцевих жителів про деяких громадян Близнюківщини, які були примусово вивезені представниками гітлерівського окупаційного режиму до нацистської Німеччини. Свідчення про «східних робітників» Близнюків- щини були зібрані мною влітку 2019 року. Зі слів місцевих жителів були складені розповіді про остарбайтерів з Близнюківщини [10].

А саме про:

1. Балакшій Марію Леонтівну, 15.02.1923 року народження.

У 1942 році, коли нацистська Німеччина захопила всю Україну, серед людей, яких забрали у полон, опинилася і Марія Леонтівна. В лютому 1942 р., у віці 17 років, вона була депортована разом з подругою, Сухореброю Олександрою, до Німеччини на роботу. Спочатку працювала у печах, подруга -- на фабриці. Через деякий час Марія Леонтівна захворіла і була переведена на фабрику з пошиття парасольок.

Майже постійно вона проживала в концтаборі, де годували дуже погано, часом давали лише воду. Нестерпні умови змушували Марію Леонтівну та інших в'язнів красти у бауерів їжу. За цей злочин вона потрапила на місяць до карцеру і перебувала там, поки її не забрав господар.

Подій Галину Єпіфанівну, 25.10.1921 року народження.

20 травня 1943 Галину Єпіфанівну забрали до Німеччини на примусові роботи. Транспортування відбувалося у вагонах для тварин. Після прибуття в'язнів купили, а потім виставили на продаж.

Галину Єпіфанівну купили і привезли до власника додому. Прізвище хазяїна було Буйк (65 років), він мав дружину (62 роки) та трьох синів. Перший син служив моряком, другий -- пілотом, третій -- танкістом, який загинув у Харківській області. Крім українців разом з Галиною Єпіфанівною працювали остарбайте- ри з Франції. Щомісяця відбувалися перевірки на предмет того, чи робітників не б'ють, наскільки якісно годують. В господаря було багато худоби: корови, 12 свиней, 3 коня, 18 овець, 30 курей, вулики. На городі вирощували картоплю, брукву тощо. На час роботи видавали калоші. Одного разу Галина Єпіфанівна захворіла і два дні не підводилася з ліжка. За нею доглядала хазяйка, давала краплі на молоці, сама прибирала в будинку та доїла корів. Додому повернулася в 1945 році на Трійцю. Зайшла до оселі о першій годині ночі.

2. Любарець Ганну Якимівну, 08.08.1915 року народження.

В період окупації Харківщини нацистською Німеччиною всю молодь забирали на примусові роботи. До їх числа увійшла і Ганна Якимівна. В Німеччині вона потрапила до хазяїна, який займався закупівлею та продажем вугілля. Його дружина працювала водієм, оскільки той був сліпим. Ганна виконувала роботу домогосподарки: прибирала, прала, лише не готувала їжу, тому що господарю не подобалися її страви. Власники ставилися до неї з повагою. Під час повернення Ганна Якимівна спочатку потрапила до міста Лозової, а потім вже в село Анастасівку.

3. Безп'яту Любов Онисимівну, 21.07.1923 року народження.

У 1943 році, коли Любові Онисимівні було 15 років, у їх село приїхали незнайомі люди. Того, як опинилася в місті Лозовій, вона майже не пам'ятає. Потім їх посадили у вагони, в яких перевозили свиней, і відправили в невідомому напрямку. На вагон виділили по дві банки консервів та хлібині, але, як згадує Любов Ониси- мівна, в той час їм було не до їжі.

Через деякий час вони потрапили до Харкова і жили там у маєтках. Там їм видавали сухий пайок та склянку чаю. Любов зустріла лише два знайомих обличчя: Бабич Ольгу та Тутник Марію. Згодом їх відвезли на медичний огляд, щоб упевнитися, що вони не хворі. Спочатку працювала на конях, возила снопи, потім -- дояркою. Господарка допомагала у роботі.

4. Попілиш Віру Микитівну, 18.01.1924 року народження.

У 1942 році Віра Микитівна вирішила сходити з подругою до найближчого бару щоб випити по склянці пива. Біля закладу до них підійшли два поліцаї і забрали дівчат. Згодом посадили у вагони для худоби і повезли до Німеччини. Після прибуття до концентраційного табору посадили у погріб під їдальнею. Наступного дня повели прибирати у вітальні для гостей.

Через тиждень почали возити таборами з кінцевою зупинкою у Равенсбрюку, де вони про були близько місяця. їсти давали двічі на день: вранці і ввечері. Потім дівчат з Равенсбрюку перевели до Лейпцігського військового гарнізону. На сніданок давали три картоплини і кашу з тертого буряка та висівок, після чого відправляли на завод з виготовлення куль, бомб, гранат.

Через деякий час з причини незграбності одного поліцая Віра Микитівна отримала поранення в руку. її відвезли до лікарні, в якій витатуювали на руці номер -- 8718н. Після цього вона була переправлена до концтабору, де нарахувала людей багатьох національностей: чорношкірі, євреї, білоруси, росіяни та інші.

В той час євреїв не вважали людьми: заводили по 500 чоловік у залізні блоки, напускали чадного газу, від чого вони швидко гинули. Потім тіла спалювали, неначе мотлох, і попелом удобрювали землю. Після цього Віру відвели до бункеру, де вона просиділа тиждень. їсти давали через день. Коли розпочався наступ радянської армії, Віра Микитівна була переправлена вглиб Німеччини на завод Штокзерой, де вироблялися металеві планочки незрозумілого для неї призначення. Після цього її перевезли до Чехословаччини, до міста Теплице, де вона займалася копанням окопів та перемеленням хліба...

5. Козельську Ольгу Данилівну, 06.02.1920 року народження.

Ольга Данилівна народилася в багатодітній родині в с. Єлизаветівці Надеждинської сільради. Після закінчення семи класів школи вона була змушена працювати на будівництві оборонних споруд, оскільки на територію Харківщини прийшли німецькі окупанти.

У грудні 1942 року з Надеждинської сільради на потреби Третьго райху були вивезені 14 юнаків та дівчат. Серед них опинилася Ольга Данилівна. Після прибуття дівчина спочатку працювала на текстильній фабриці в місті Бреслау. Одного разу, затримавшись у вихідний день вище зазначеного часу, Ольгу затримала поліція та протримала у в'язниці два тижні, звідки перевела до табору Аушвіц, де їй було витатуювано номер -- 49783. Там дівчині довелося на власні очі побачити, як цілими ешелонами в крематорії спалювали людей, переважно євреїв та мешканців Радянського Союзу. Нелюдські умови та ви-снажливу працю в цьому вона мала терпіти цілий рік.

Через деякий час з'явилися «покупці» з Австрії і відібрали 450 чоловік для відправлення на завод, де виготовляли порох. Після того, як стало відомо, що наближається кінець війни, усіх працюючих перевели до табору смерті Маутхаузен. Із полону Ольга Данилівна була звільнена американськими військами.

депортація гітлерівський влада

Висновки

Аналіз свідчень місцевих жителів дає можливість зробити наступні висновки: по перше -- свідчення місцевих жителів досить такі уривчасті. Причина -- місцеві жителі (із-за плинністю часу) недосить гарно пригадують історії про остарбайтерів, які були депортовані в 1941--1943 рр., до гітлерівської Німеччини. Багато із свідків або померли, або виїхали з Близнюківського району. Тому розповіді про остарбайтерів досить короткі. У деяких випадках розповіді незакінчені із-за того, що свідки не в змозі пригадати ті події; по-друге -- у розповідях про остарбайтерів черевною лінією простежується думка про примусову депортацію жителів Близнюківщини до нацистської Німеччини; по-третє -- із розповідей місцевих жителів ми дізнаємося про важкі умови транспортування депортованих до Третього райху; про їхні антилюдські умови праці, повсякденного життя остарбайтерів під час їхнього примусового перебування в німецькій неволі. Незважаючи на неповні відомості, розповіді місцевих жителів є суттєвим джерелом для науковців у вивченні історії остарбайтерів не тільки з Близнюківщини, не тільки з Харківщини, а і в цілому з України.

Саме такі розповіді дають можливість закрити численні пробіли у вивченні історії Другої світової війни -- самої найтрагічної воєнної події в історії людства, а саме у вивченні теми «Діяльність нацистської окупаційної влади в сфері трудових ресурсів на Харківщині в 1941--1943 рр.». Перспектива подальшого дослідження вбачаю в більш широкому залучені документів вітчизняних і закордонних архівів, неопублікованих матеріалів фондів краєзнавчих музеїв, бібліотек, спогадів колишніх примусових робітників, їх родичів.

Список літератури

1.Азарх І. Деякі аспекти побутування сільського населення на окупованій німцями території. Сторінки воєнної історії України : зб. наук. статей / НАН України. Інститут історії України. Київ, 2012. Вип. 15. С. 51-60.

2.Гандрабура Н.Я. Село генеральної округи «Дніпропетровськ» (1941-1944 рр.): визиск, виснаження та наслідки.: дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Миколаїв. національний університет ім. В.О. Сухомлинського. Миколаїв, 2017. 263 с.

3.Гончаренко О.М., Куницький М.П., Лисенко О.Є. Система органів місцевого управління на території райхско- місаріату «Україна» та «військової зони». 1941-1944 рр. НАН України. Ін-т історії України. Київ, 2014. 151 с.

4.Грінченко Г.Г. Українські остарбайтери в системі примусової праці Третього райху: проблеми історичної пам'яті.: дис. ... д-ра наук: 07.00.06 / ВНЗ: Інститут історії України. Київ, 2011. 449 с.

5.Меляков А.В. Масові джерела з історії депортації цивільного населення Харківщини до Німеччини в період 1941-1943 рр.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002. 205 с.

6.Перехрест О.Г. Українське село в 1941-1945 рр: економічне та соціальне становище : монографія. Черкаси : ЧНУ імені Б. Хмельницького, 2011. 668 с.

7.Полуда В.А. Становище військовополонених у нацистських таборах на території рейхскомісаріату «Україна» та в зоні німецької військової адміністрації (1941-1944 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / НДІ українознавства. Київ, 2017. 241 с.

Размещено на Allbest.ru