Благодійність як соціокультурний феномен в античному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

БЛАГОДІЙНІСТЬ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН В АНТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

THE CHARITY AS A SOCIOCULTURAL PHENOMENON IN ANCIENT SOCIETY

Бровко А.Г.,

кандидат історичних наук, старший викладач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин, Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя (Ніжин Україна),

Brovko A. G.,

Candidate of Historical Sciences, Senior Lecturer of the Department of World History and International Relations, Mykola Gogol State University of Nizhyn (Nizhyn, Ukraine),

Висвітлено благодійну діяльність в античній Греції та Римі. Зокрема, розкрита соціальна політика правителів Сократа та Перікла Окрема увага приділена соціальній діяльності Гая Гракха, з акцентована увага на Хлібному та Дорожньому законах та їх значенні для тогочасного суспільства. Окреслено проблему милосердя у Спарті. Зазначено, що у Спарті соціальна допомога була прерогативою держави, яка переймаючись військовою готовністю населення, надавала допомогу різнопланового характеру. У ході дослідження було зроблено висновки, що античному світу були відомі дві форми благодійної діяльності та соціальної допомоги, що здійснювались як з боку держави так і заможних громадян. Намагаючись покращити становище малозабезпечених верств населення, органи державної влади вдавались до різних заходів, таких як роздача безкоштовного або пільгового хлібу, видача жетонів, проведенні різноманітних свят, тим самим, забезпечуючи матеріальний і духовний розвиток місцевих жителів. Утім, в окремих випадках, соціальна допомога використовувалась правителями як засіб маніпуляції населенням з метою отримання підтримки з боку останнього під час виборів. Саме у такий спосіб верхівка суспільства задовольняла свої політичні амбіції.

Ключові слова: благодійна діяльність, античні часи, соціальна допомога, благодійні установи, малозабезпечені верстви населення.

благодійність греція рим античний

The article highlights charity activity in ancient Greece and Rome. In particular, the social policy of such rulers as Sokrates and Perikles is revealed Special attention is paid to the social activity of Guy Grach, especially to his the Bread and Road Laws and their importance for the contemporary society. The problem of mercy in Sparta is also outlsned It is marked that the social aid in Sparta was the prerogative of the state, which was interested in providing military readiness of its citizens. In the result of the research it is concluded that there were two forms of charity and social assistance in an ancient society carried out by the state and wealthy people. Trying to improve the wellbeing of low-incom groups of the population, public authorities took different actions such as distribution of free of charge or privilege bread, issue of tokens, holding various celebrations. At the same time, they provided material and spiritual enrichment of local citizens. Nevertheless, in some cases, social aid was used by the rules as a mean to manipulate the citizen in an order to get their support during elections. In this way the top of society satisfied their political ambitions.

Keywords: charity, ancient times, social assistance, charitable institutions, low-income groups of the population.

Постановка проблеми. На сучасному етапі існує ціла низка благодійних організацій, покликаних надавати допомогу всім, хто її потребує. Утім, благодійна діяльність була відома людству ще з давніх часів. Особливе місце проблема допомоги нужденним посідала в античний період, прикладом чого виступають закони та реформи Стародавньої Греції та Риму. Саме любов до людства була ідеалом виховання в епоху античності.

Благодійність у стародавній Греції та Римі мала свої особливості. На початку свого розвитку

соціальна допомога носила державний характер, тобто згідно законодавства передбачались різні види допомоги нужденним. Така допомога на державному рівні була обов'язковою для виконання, проте, з часом, державна благодійність переросла у філантропію - добровільне надання допомоги біднякам, калікам та слабким, особам, які потрапили в складні життєві обставини. У стародавній Греції та Римі зародження поняття «філантропія» припадає на 5 ст. до н.е. Спочатку філантропія пов'язувалась з божественною прихильністю до об'єкта допомоги, а згодом (4 ст. до н.е.) - формується як доброзичливе ставлення одного індивіда до іншого. Філантропія набуває значного поширення серед знатних верств суспільства та підтримується державою. Як різновид філантропії в стародавньому Римі виникає меценатство, назва якого пішла від імені Гая Цильнія Мецената, заможнього римського вершника, який надавав матеріальну допомогу римським поетам. Утім, дуже часто благодійність використовувалась в античні часи у політичних цілях та передбачала здобуття претендентами на владні посади прихильності серед населення.

Тому не можна не погодитись із думкою дослідника С. В. Глазунова, який зазначав, що філантропія, з одного боку, була заснована на негативних емоціях - з метою уникнення заколотів бідноти відкуповувались від неї подачками, а з іншого боку - були наявні й позитивні психологічні начала (релігійне милосердя, традиції архаїчної допомоги, почуття великодушності тощо) [2, с. 160].

Мета роботи. Висвітлити особливості благодійної діяльності в античні часи та відобразити внесок державних правителів Стародавньої Греції та Риму у розвиток соціально-культурної сфери.

Виклад основного матеріалу. Милосердя та благодійна діяльність були досить розвинені в Стародавній Греції. Осередками розвитку та державного регулювання благодійності та опіки стали міста-поліси, що виникли у XVIII ст., серед яких чільне місце належало Афінам та Спарті. Утім, зародження благодійності не можна пов'язувати лише з політичним устроєм. Розвитку милосердя сприяло й саме вірування греків. Давні греки вірили, що боги мандрують по землі під виглядом звичайних людей. Тому кожного, хто прибував до міста гостинно зустрічали, пригощали та приносили дари. В Афінах були створені, навіть, перші готелі, де мандрівники, безкоштовно, могли проживати певний час. Утім, благодійність не поширювалась на рабів, оскільки вони не були громадянами полісу.

Перші зміни у соціальній сфері спостерігаються за часи правління Солона (640-558 до н.е.). Однією з реформ Солона була «сисахфія» (скасування боргового рабства), згідно якої заборгованість бідняків анулювалась, а продаж неспроможних боржників віднині заборонявся.

Підтримка нужденних за Солона здійснювалась через традиційну форму симпосій - ритуалізований банкет, який супроводжувався веселощами та пригощаннями бідних верст населення. У такий спосіб, нижчі верстви населення отримували можливість не лише безкоштовного харчування, а й культурного розвитку.

Реформи Солона також передбачали надання підтримки за державний рахунок громадян, які під час військових дій отримали поранення чи інвалідність [5, с. 15]. Згодом, ці преференції були поширені на все непрацездатне населення яке було незаможним та потребувало допомоги. Розмір допомоги визначався народними зборами та становив 1-2 оболи на день. У свою чергу рада зборів визначала осіб, які отримували допомогу за станом здоров'я. Причому, для отримання так званої «пенсії» громадяни мали періодично з'являтися для огляду на збори з метою підтвердження свого стану здоров'я, в іншому випадку могли бути позбавлені виплат.

За правління Солона існувала форма взаємодопомоги що надавалась похоронними організаціями. Створювалися так звані похоронні каси, до яких робилися вступні внески по 100 сестерцій та щомісячні внески по 5 ась. У випадку смерті особи-члена даної організації за заповітом виплачувались 300 сестерцій, а у разі втрати годувальника таку ж суму отримувала сім'я загиблого [8, с. 117].

Проявлялась турбота з боку держави і по відношенню до синів загиблих воїнів. Вони підпадали під державне утримання до повноліття, а після його досягнення отримували безкоштовно повний комплект озброєння.

У неврожайні роки, за правління Солона, практикувалася роздача безкоштовного або продаж за низькими цінами хліба, який закуповувався державою.

Таким чином, правління Солона позначилось значною підтримкою бідного прошарку населення з метою не допущення його перетворення у стан жебрацтва.

Своєю благодійною діяльністю відзначився грецький полководець та політичний діяч Кімон (близько 504 р. до н.е. - 450 р. до н.е.), маючи значні достатки, влаштовував щоденні обіди для бідних, забезпечував людей похилого віку одягом та видав наказ про зруйнування стіни, якою огороджувався його земельний наділ, щоб кожен хто забажає міг вільно збирати плоди у його саду.

За часів Перікла (495-429 р. до н.е.) була введена практика за кошти з державної казни проводити різні заходи. Утім, така роздача, за твердженнями античних дослідників Платона та Плутарха, сприяла формуванню «ленивого, резонировавшаго, жадного к (чужимь) деньгам сброда» [6, с. 431]. У свою чергу, Арістотель зазначав, що зброд вважав звичайним явищем те, що кожен хто не мав прибутку, утримувався за державний рахунок.

Започаткував Перікл й громадські роботи з укріплення та благоустрою міста й доріг, до яких залучалися безробітні та малозабезпечені верстви населення. Оплата праці здійснювалась за державний рахунок.

Окрім держави, частину благодійних функцій брали на себе заможні громадяни, які відправляли літургії - повинності, які полягали в покритті витрат. Розмір літургій, як правило, залежав від того, наскільки багаті люди прагнули здобути прихильність і симпатію з боку народу чи похизуватися багатством та розкішшю один перед одним [11, с. 14].

Основним суб'єктом соціальної допомоги держава виступала й у Спарті. Дбаючи про нужденних, держава надавала вільним громадянам казарми, забезпечувала продовольством та одягом, навчальним персоналом, наділяла земельними ділянками і, навіть, рабами, які допомоги в їх обробітку. Така турбота з боку держави по відношенню до громадян пояснюється ні чим іншим, як прагненням зберегти військову здатність спартанців, які у будь-який момент були готові до захисту своєї батьківщини. Керуючись боєздатністю спартанців, держава, у особі геронтів, брала на себе відповідальність за життя новонароджених. Так, від слабких та хворих дітей - позбавлялися, здорових - залишали батькам, надаючи у якості так званої «державної підтримки» годувальницю.

У Римській імперії реформи розпочалися за правління Нуми Помпелія (753-673 до н.е.). Дані реформи передбачали: об'єднання населення по ремеслах, обмеження права продажу батьками своїх дітей, з метою подолання бідності, малозабезпеченим громадянам надавались наділи землі.

Для Римської держави, як і для Греції, також були притаманні періодичні виплати, які згодом стануть звичайним явищем для римлян і основним джерелом існування нижчих прошарків суспільства. Для Риму також було характерне влаштування видовищ, на яких проводились частування, а інколи роздавалися жетони, на які можна було придбати різні речі.

З кінця ІІ ст. в Римській державі практикувалась така форма соціальної допомоги, як підтримка дітей незаможних батьків та дітей-сиріт. Така допомога отримала назву «аліментація», кошти на яку виділялися з відсотків, отриманих від здачі в оренду державних земель [5, с. 19].

У Риму, окрім державної, існували також приватна та муніципальна допомоги, що сприяло створенню благодійних закладів. Так, за правління імператора Плінія Молодшого у 97 р. був створений благодійний фонд для бідних дітей, імператор Август - заснував найпершу благодійну установу [3, с. 9]. У свою чергу, Василій Великий у 370 р. на сході Риму заснував притулок для дітей, вдів, людей похилого віку, хворих, інвалідів та подорожуючих.

Утім, у Римі, як і в Греції соціальна допомога використовувалась більше з політичних міркувань. Тому головним у соціальній політиці римських правителів був напрямок «хліба та видовищ», який передбачав влаштування значних масштабів різноманітних свят та видовищ, які супроводжувались частуваннями. Так, за правління Ю. Цезаря (100-44 до н.е.) було зафіксована роздача хліба та масла, яка перевищувала встановлену норму. Але з часом спостерігається тенденція до скорочення розмірів державної допомоги.

За правління Октовіана Августа (63 до н.е. 14 н.е.) ситуація дещо змінилась, допомога нужденним покращилась, що й сприяло зростанню авторитета імператора. Зокрема, кожен нужденний отримував допомогу у розмірі 300 сестерціїв, у часи продовольчої кризи в Римі практикувалось роздавання хліба по найнижчій ціні, а то і безкоштовно, а грошові виплати збільшувались удвічі [1, с. 6].

До доброчинних справ варто віднести й закони прийняті за Гая Гракха (152 до н.е. - 121 до н.е.). Мова йде про два закони «Хлібний» та «Дорожній». Особливо місце належить «Хлібному закону», який був важливим законодавчим актом у наданні допомоги нужденним та боротьбі з бідністю. Проблема бідності займала особливе місце у політиці Гая Гракха, тому правитель не обмежився тимчасовим роздачами хліба, а вперше на державному рівні закріпив цей захід.

Згідно хлібного закону передбачалось: 1) пільгова продажа хліба населенню м. Рима по твердій ціні 6 1/3 асса; 2) для забезпечення цієї міри створювались спеціальні державні амбари йоггеа Sempronia [10, с. 13]. Також, даний закон вводив обмеження щодо кількості осіб, які могли купувати хліб за пільговими цінами та щодо обсягу видачі в «одні руки». Такі обмеження, на думку В. Тельмінова мали позитивне значення та підвищували ефективність самого закону, оскільки в іншому випадку Гай Гракх прогодувати весь Рим не зміг би. Тому зосередженість лише на бідних міщанах було необхідною умовою вдалого проведення соціальної політики.

Дія зернового закону поширювалась лише на найбідніших жителів Риму. Утім, як стверджує дослідник В. Тельмінова, дешевий хліб могли отримувати не лише бідняки, але й заможні. Це був один із недоліків закону, оскільки не передбачалось жодних процедур перевірки майнового становища особи. Тому, незважаючи на те, що згідно закону користуватися пільговим хлібом мали право лише найбільш нужденні громадяни Риму, знаходились особи, які порушували законодавство та під виглядом малозабезпечних отримували дешевий хліб.

Щоправда, античні дослідники негативно ставились до хлібного закону. Вони роздачу хліба нужденним розглядали як «потворство беднейшим слоям населения с целью получить их политическую поддержку» [10, с. 12]. На думку античних дослідників, хлібний закон був нічим іншим як хитрим планом з боку трибуни, який переслідував політичні, а не соціальні цілі.

Утім, незважаючи на критику з боку дослідників античних часів, хлібний закон мав важливе значення з соціальної точки зору, оскільки надав допомогу тим прошаркам суспільства, які дійсно її потребували, тим самим понижуючи гостроту хлібної кризи, та був спробою вирішення кризи в аграрно-продовольчій сфері.

Висвітлюючи соціальну діяльність Гая Гракха, варто згадати і про «Дорожній закон», який передбачав будівництво доріг. Причинами будівництва нових доріг виступали: створення сприятливих умов для новопоселенців та колонів, а також забезпечення інтересів населення, зокрема, селян, які через нерозвинену інфраструктуру не мали можливості займатися торговельною діяльністю. Відповідно дорожній закон передбачав не лише покращення інфраструктури, але й економічного становища жителів Римської імперії.

Завдяки Дорожньому закону виникли придорожні поселення, в яких право займати наділи мали як римські громадяни, так італійці. Найбільш зацікавлені у таких наділах були бідні селяни, які не мали власного наділу. Тому завдяки даному закону вони отримали змогу орендувати придорожні наділи. Придорожні жителі та орендатори доріг у свою чергу, повинні були підтримувати дороги у належному стані, а також надавати свої земельні наділи у випадку реконструкції чи заміни дорожнього полотна [9, с. 154].

До цього варто додати, що будівництво нових доріг не лише вирішувало проблему нерозвиненої інфраструктури, а й давало можливість заробітку у формі жалування.

Як стверджував Плутарх, саме благочинна діяльність викликала негативне ставлення до Гая Гракха з боку заможних верств населення «сенатори ненавиділи Гая Гракха за те, що він розподілив землю між бідними і велів кожному з них вносити податок у державну скарбницю» [7].

Допомога нужденним спостерігалася й у подальші роки. Безкоштовний хліб бідне населення Римської імперії отримувало за правління імператора Сентимія Півночі (146-211 рр. н.е.). Інколи до безкоштовного хліба видавалось ще й масло, а за правління Авреліана (214-275 рр. н.е.) - навіть м'ясо.

Висновки. Благодійна діяльність, як соціокультурне явище, була притаманна для античних Греції та Риму. Античному світу були відомі дві форми благодійної діяльності та соціальної допомоги - з боку держави та заможних громадян. Намагаючись покращити становище малозабезпечених громадян, органи державної влади вдавались до різних заходів, таких як роздача безкоштовного або пільгового хлібу, видача жетонів, проведенні різноманітних свят, тим самим, забезпечуючи як матеріальний так і духовний розвиток населення. Утім, в окремих випадках, соціальна допомога використовувалась як засіб маніпуляції населенням з метою отримання підтримки з боку останнього під час виборів. Переймаючись власними інтересами, правителі намагалися схилити місцевих жителів на свій бік. З часом державна форма допомоги доповнилась добровільною допомогою з боку населення, що сприяло розвитку філантропії.

Список використаних джерел

1. Агапов, ЕП., 2001. `Социальная помощь на Западе', Ростов н/Д.: Фенікс, 72 с. URL: https://studfiles.net/preview/5183760/ (дата звернення: 08.06.2019).

2. Глазунов, СВ., 2014. `Жебрацтво як соціальне явище в історичному вимірі', Вісник Дніпропетровського університету, Т22, Вип.24, с.158-164.

3. Горілий, АГ, 2004. `Історія соціальної роботи: навчальний посібник', Тернопіль: Видавництво Астон, 174 с.

4. Дмитрієнко, М., Ясь, О. `Благодійність як атрибут громадянського суспільства: історія та сучасність'. URL: https:// vboabu.org.ua/news/1802.html (дата звернення: 08.06.2019).

5. `Історія соціальної роботи: навчальний посібник', 2016, уклад.: О. О. Кравченко, О. О. Матрос, Умань, 68 с.

6. Пёльмен, Р., 1910. `История античного коммунизма и социализма', пер.с нем., СПб., 710 с.

7. Плутарх, 1991. `Тібетій і Гай Гракхи', Переклад Й. Кобова, К.: Дніпро, 448 с. URL: http://www.ae-lib.org.ua/texts/ plutarch tiberius_and_gaius_grakh ua.htm (дата звернення:

8. Скоробагатько, АВ., 2012. `Соціально-правові форми надання допомоги непрацездатним у рабовласницький період розвитку суспільства', Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова.

Правознавство, Т.17, Вип.1/2 (16/17), с.113-120.

9. Тельминов, ВГ, 2010. `Социальное значение дорожного закона Гая Гракха (ІІ век до н.э.)', Весник НГУ. Серия: история, филология, 2011, Т.10, Вып.1: История, с.150-156.

10. Тельминов, ВГ, 2010. `Хлебный закон Гая Гракха: социальные аспекты', Исторические исследования в Сибири: проблемы и перспективы, с.12-17. URL: http://www.history. nsc.ru/website/history-institute/var/custom/File/4RNMK/003_Tel'minov.pdf (дата звернення: 08.06.2019).

11. Фурман, АВ., Підгурська, МВ., 2014. `Історія соціальної роботи: навчальний посібник', Тернопіль: ТНЕУ, 174 с.

References

1. Ahapov, EP., 2001. `Sotsyalnaia pomoshch na Zapade (Socialy Assistance on the West)', Rostov n/D.: Feniks, 72 s. URL: https://studfiles.net/preview/5183760/ (Last accessed: 08.06.2019).

2. Hlazunov, SV., 2014. `Zhebratstvo yak sotsialne yavyshche v istorychnomu vymiri (Paganism as a social phenomenon in historical terms)', Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu, T.22, Vyp.24, s.158-164.

3. Horilyi, AH., 2004. `Istoriia sotsialnoi roboty. Navchalnyi posibnyk (History of social activity. Manual)',Ternopil: Vydavnytstvo Aston, 174 s.

4. Dmytriienko, M. `Blahodiinist yak atrybut hromadianskoho suspilstva: istoriia ta suchasnist (Charity as an attribute of a civil society: history and modern times)'. URL: https://vboabu.org.ua/ news/1802.html (Last accessed: 08.06.2019).

5. `Istoriia sotsialnoi roboty: navchalnyi posibnyk (History of social activity. Manual)', 2016, uklad.: O. O. Kravchenko, O. O. Matros, Uman, 68 s.

6. Pelmen, R., 1910. `Ystoryia antychnoho kommunyzma y sotsyalyzma (History of ancient communism and socialism)', per. s nem., SPb., 710 s.

7. Plutarkh, 1991. `Tibetii i Hai Hrakkhy (Tiberius and Guy Grachhs)', Pereklad Y. Kobova, K.: Dnipro, 448 s.

8. Skorobahatko, AV., 2012. `Sotsialno-pravovi formy nadannia dopomohy nepratsezdatnym u rabovlasnytskyi period rozvytku suspilstva (Social and legal forms of assistance for the disabled in the slave period of the development of the society)', Visnyk ONU imeni I. I. Mechnykova. Pravoznavstvo, T.17, Vyp.1/2 (16/17), s.113-120.

9. Tel'minov, VG., 2010. `Social'noe znachenie dorozhnogo zakona Gaja Grakha (ІІ vek do nje.) (Social significance of the road low by Grachh (II century BC)', Vesnik NGU. Serija: istorija, filologija, 2011, T.10, Vyp.1: Istorija, s.150-156.

10. Tel'minov, VG., 2010. `Hlebnyj zakon Gaja Grakha: social'nye aspekty (Bread low of Guy Grachh: social aspects)',

Istoricheskie issledovanija v Sibiri: problemy i perspektivy, s.12- 17. URL:http://www.history.nsc.ru/website/history-institute/var/custom/File/4RNMK/003_Tel'minov.pdf (Last accessed:

11. Furman, AV., Pidgurs'ka, MV., 2014. `Istoriia sotsialnoi roboty: navchalnyi posibnyk (History of social activity. Manual)',Ternopil: TNEU, 174 s.

Размещено на Allbest.ru