Взаємовідносини населення українського Прикарпаття і Західної Волині з провінційно-римським світом у першій половині І тисячоліття нової ери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Взаємовідносини населення українського Прикарпаття і Західної Волині з провінційно-римським світом у першій половині І тисячоліття нової ери

Онищук Я.І.

Проблема взаємовідносин населення сучасної України з провінційно-римським світом є досить складною для вивчення з огляду на брак і неоднозначність історичних та археологічних джерел. Завдяки своїй актуальності ця тема неодноразово порушувалася в науковій літературі [6, с. 197-216; 9, с. 180-192; 10, с.146-166; 11; 12, с. 84-109; 13; 14; 21, с. 87-107; 24, с. 50-52;

25; 29, с. 176-183 та ін.]. Одним із важливих її аспектів є поширення політичних, економічних і культурних впливів Римської імперії на землі, розташовані за межами лімесу. В основі такого роду взаємин лежали, насамперед, інтереси Риму, який намагався таким чином забезпечити свою політичну та економічну стабільність.

У результаті завоювання у 101-107 рр. імператором Марком Ульпієм Траяном (98117) території Дакії, кордони імперії досягли Карпатських гір. Одночасно із романізацією новоствореної провінції, землі українського Прикарпаття стають зоною інтенсивних взаємовідносин між варварською та провінційно- римською людністю. Налагодження таких стосунків було викликане двосторонніми економічними інтересами. У мирних контактах з населенням, яке проживало за межами імперії, була зацікавлена насамперед адміністрація та жителі новостворених провінцій. Потреби римських гарнізонів, спорудження фортець і військових таборів, доріг, розбудова інфраструктури позитивно вплинули на розвиток економіки цілих регіонів, створивши потужний ринок споживання. З іншого боку, добросусідські взаємини і торгівля з Римом була вигідна різним, насамперед заможним, прошаркам варварського суспільства. Роль посередників у взаємовідносинах найчастіше відігравали провінційні міста як центри ремесла і торгівлі. Саме тут розташовувалися найбільші ринки збуту провінційно-римських і варварських товарів. Крім того, на місці стаціонуваня армійських таборів та цивільних поселень біля них, виникали базари, окремі з яких згодом розвинулися у процвітаючі міста (Аґріпінна - сучасний Кельн, Аквінкум - Будапешт, Бонна - Бонн, Віндобона - Відень, Моґунціум - Майнц, Сінґідунум - Бєлград тощо) [30, с. 22]. Сюди, з-за лімесу, провозили худобу (коней і биків), рабів, диких тварин для римських амфітеатрів, шкіри, хутро, зерно, мед, віск тощо [11, с. 174]. З території Прикарпаття у землі імперії у великій кількості надходила сіль, яку не тільки виварювали із ропи, а й добували з родовищ біля сучасних сіл Солотвино, Новоселиця, Добрянське, Баранинці та ін. З імпортних речей на варварські землі постачали тканини, одяг, взуття, кераміку, скляні вироби, різноманітні прикраси, вино, олію та інше. Про важливе значення для Риму торговельних відносин писав античний історик Полібій (Полівій): «Для необхідних життєвих потреб країни, що оточують Понт, доставляють нам худобу і велику кількість, безперечно, відмінних рабів, а з предметів розкоші постачають в достатку мед, віск і солену рибу. Отримують вони з продуктів, які мають в надлишку наші країни, олію та всякого роду вино; хлібом вони обмінюються з нами: то доставляють його на випадок потреби, то отримують [від нас]» [1, с. 440-441].

Під контролем намісників прикордонних провінцій перебували як торговельні ринки, так і потоки товарів, які надходили з території імперії у напрямку Дністра та Карпатських перевалів. Для закупівлі коней і хліба для римської армії невеликі військові підрозділи здійснювали подорожі далеко за межі дакійського кордону. Зокрема, знахідка у середині ХІХ ст. біля с. Мишків Заліщицького повіту на Тернопільщині бронзової руки, що тримає кулю, з посвятою богу Юпітерові- Доліхену, а також цегли з римським написом «COH. X. MAUR», може свідчити про перебування у Середньому Подністер'ї римських допоміжних військових частин, які належали до І-ї Іспанської та Х-ї Мавританської когорт [5, с. 43-45; 3, с. 35-37] і хронологічно відповідати періодові 180-230 рр. н.е. [4, с. 15]. Іншої думки у свій час притримувався Дон Люстгаус, який вважав, що «.. .ручка мишковська в жодний спосіб не може свідчити про перебування римських військ на теренах північніше Карпат» Тут і надалі переклад Я. Онищука. Він був упевнений, що оскільки цей предмет має виключно вотивний характер, то мав бути посвячений богу Юпітеру Доліхену там, де йому поклонялися. Це могла бути римська провінція Дакія, на території якої від 107 р. дислокувалася Перша Іспанська когорта («Cohors І. Flavia Ulpia Hispanorum milliaria equitata civium Romanorum»). Звідти потрапила у Мишків або як воєнний трофей, взятий під час набігу варварських племен на Дакію у 166-171 рр., або випадково у вигляді імпорту вже наприкінці пізньоримського часу [34, s. 180-181]. Єжи Колендо, Ян Тринковський, Борис Магомедов та інші дослідники припускали, що рука з Мишкова була захоплена варварами у римському військовому святилищі-санктуарії Орхею Бістріцей (Orheiu Bistritei) у провінції Дакія в дещо пізніший період - час Готських війн [33, s.84-85; 17, с. 177-178; 28, с. 90-92].

До категорії провінційно-римських імпортів, знайдених під час досліджень археологічних пам'яток на території заходу України, відносяться амфорна тара, кераміка типу «terrasigillata», металевийі скляний посуд, прикраси, монети тощо. Цілі форми і уламки амфор відомі в комплексах липицької, вельбарської, черняхівської культур, а також культури карпатських курганів. У них, переважно, зберігали і перевозити вино та оливкову олію, однак могли використовувати й для транспортування різноманітних сипучих харчових продуктів або інгредієнтів для виробництв. Ймовірним джерелом постачання такої продукції були міста Північного Причорномор'я [7, с. 101], хоча якась частина могла надходити також з Дакії або інших дунайських провінцій [14, с. 163].

Окрему групу імпортних виробів на досліджуваній території становить кераміка типу «terra sigillata». Вона представлена чашоподібними червонолаковимипосудинамиівідоманазубрицьких (Підберізці, Сокільники-І), черняхівських (Чере- пин, Звенигород) та вельбарських (Хрінники) поселеннях. На деяких фрагментах збереглися рельєфні орнаменти, сюжети римської міфології. На двох уламках із Звенигорода простежені клейма гончарів «SVARAD» і «SINTUSMUS». Згідно з дослідженнями А. Т. Сміленко посуд з іменем «Svarad» відомий з місцевості Bonassac у

Південній Галлії, а «Sintusmus» - з трьох пунктів Zezoux, Ittenweiler і Rheinzabern у Східній Галлії [26, с. 60]. Я. Пастернак вважав, що зазначена продукція надходила із римської провінції Галлії [23, с. 10]. Таке ж припущення висловив

В. Д. Баран, зазначаючи, що у Верхнє Подністер'я червонолаковий посуд міг потрапити з території Галлії або Рейнської області [7, с. 101].

Важливими знахідками на території Північно- Східного Прикарпаття та Західного Побужжя є посуд, виготовлений з бронзового сплаву і скла. Зокрема, уламок ойнохої з фігурною ручкою, прикрашеною масками Пана, та десять фрагментів іншої посудини з плоскими вінцями і тригранною ручкою походять з багатого поховання липицької культури у с. Колоколин на Івано-Франківщині [36, s. 155-164]. Бронзові сітулу і казан з антропоморфними підвісами-атташами, скляні два кубки, дві чаші, фрагменти кераміки типу «terrasigillata» тощо знайдено в одному із поховань нещодавно відкритого кремаційного могильника др. пол. ІІ ст. н.е. Карів-І у Західному Побужжі. На Північно-Західному Поділлі і Волині такий посуд відомий з т.зв. «князівських» поховань у Чижикові на Львівщині, Чернелеві-Руському, Рудці на Тернопільщині, Дерев'яному на Рівненщині, поселеннях у Неслухові, із м. Кам'янка-Бузька Львівської області. Дві срібні посудини були присутні в комплексі Борочицького монетно- речового скарбу на Горохівщині Волинської області.

На особливу увагу заслуговує бронзове начиння з Чижикова та Карова. В першому випадку воно знайдене у похованні липицької культури і складалося з ойнохойї, миски, ручки патери, двох шпор, а також маленької напівовальної накладки. Подібний бронзовий посуд виготовляли наприкінці І тис. н.е. у римських майстернях Кампанії або інших районах Італії, звідки він міг бути провезений на територію Волино- Подільського пограниччя через Дакію [27, с. 241]. У захороненні №2 Карівського могильника були присутні дві бронзові посудини: казан і сітула. Перша із них, яка за типологією Ґ. Ю. Еґґерса належить до 14 групи римського посуду [32, taf. 3: 14]), використовувалася як поховальна урна. Вона має 3 кронштейни-атташі для підвішування у вигляді погрудь бородатих чоловіків із зачісками типу «свебського вузла» (т.зв. «nodus Suebicus»). Приналежність казана до германської людності свебського культурного кола не викликає сумніву. Римський історик Корнелій Тацит писав, що серед багатьох племен, що населяли землі «Germania magm» між Рейном і Віслою, виділяються свеби (свеви), які «.зачісують волосся на бік і зв'язують його вузлом. Цим свеби відрізняються від інших германців, а вільні свеби - від своїх рабів.» [2, с. 77]. На сьогодні, окрім карівського, відомо ще два екземпляри з подібними антропоморфними атташами із Мушова (Musov) на Моравії (Чехія) і Чарнувка (Czarnowko) на польському Помор'ї [37, s. 327-387]. Безперечно, що продукування цього посуду здійснювалося на території Римської імперії високопрофесійними майстрами. Невелика кількість знайдених екземплярів, а також певна відмінність вигляду антропоморфних фігур на кожному із них, свідчить, що таку продукцію виготовляли в обмеженій кількості на замовлення римської адміністрації. Існування системи клієнтських відносин між прилімесними варварами та Римом дозволяє припустити приналежність подібних виробів до категорії престижних подарунків племінній знаті за заслуги або певні зобов'язання перед імперією. У нашому випадку казан із зображенням чоловіків (воїнів, героїв?) з «nodus Suebicus» був призначений для правлячої верхівки, можливо королівського рівня, котрогось із свебських племен. Використання цієї посудини для захоронення в ній останків господаря засвідчує неабияке значення таких предметів, підкреслюючи статус їхнього власника - союзника чи друга «Великого Риму» [22, с. 174-176, 370-371]. навала торговельний політичний імперія

Друга бронзова посудина з Карова представляє відро-сітулу з легко розхиленими вінцями. На шийці розташовані два атташі для кріплення дугоподібної ручки, а на денці - 3 пірамідальні ніжки. Кронштейни-атташі оздобленні антропоморфними сюжетами у вигляді жіночих «личин», які нагадують міфологічних сирен; ручка має два гачки-зачепи декоровані рифленими зображеннями лебединих голів. За вищезданою типологією Ґ. Ю. Еґґерса такі екземпляри належать до28 типу римського імпортного посуду [32, taf. 4: 28]. Аналогії до сітули відомі на ряді пам'яток Центральної Європи. Вони відрізняються елементами оздоблення ручок, якістю виготовлення атташів та формою ніжок. Майже ідентичною до карівської є погано збережена посудина із поховання в с. Незабилице (Nezabylice) поблизу м. Хомутов у Чехії. Її відрізняє хіба що деяка схематичність в оздобленні атташів [35, s. 347-349, 355, obr. 1].

Найчисленнішу групу предметів провінційно- римського імпорту на території України становлять монети. У більшій чи меншій кількості вони присутні в усіх культурах першої половини І тис. н.е. Найраніші римські монети поширилися на території Північного Прикарпаття та Поділля разом із носіями пшеворської та липицької культур. Напевне із липицькими племенами треба пов'язувати скупчення республіканських денаріїв ІІ-І ст. до н.е. біля сіл Почали (Почапи-І і Почапи-ІІ), Бонишин, Червоне [20, с. 76-78] та Княже Золочівського р- ну на Львівщині. Монети цього часу,на відміну від імператорських денаріїв, на землях України зустрічаються дуже рідко. Натомість знахідки останніх часто трапляються в комплексах культур липицької, зубрицької, вельбарської, черняхівської та карпатських курганів.

У більшості випадків на пам'ятках пізньо- римського часу знаходять срібні римські монети І-ІІ ст. н.е., оскільки у пізніших емісіях частка срібла щоразу зменшувалася. Загальновідомо, що з другої половини ІІІ ст. антонініани вже карбували з міді, покритої тонким шаром срібла. Тому різного роду контрибуції, виплати найманцям за службу та інші грошові операції проводилися повноцінною срібною монетою ранніх зразків. Як вважає Б. В. Магомедов, основний наплив такого роду платіжних засобів відбувся в період т.зв. «Скіфських (Готських) війн» (сер. ІІІ ст. н.е.), коли Рим був змушений платити варварам доволі значні грошові суми. Наприклад, у 251 році, після поразки римської армії на Нижньому Дунаї, імператор Г ай Требоніан Галл (251-253) зобов'язався виплачувати коаліції готів та карпів щорічні грошові субсидії [15, с. 111]. Подібної думки дотримувався також М. Б. Щукін, вважаючи, що повноцінні срібні монети потрапляли на територію черняхівської культури у вигляді виплат федератам з римської державної скарбниці, де зберігалися уже вийшли з обігу грошові знаки раннього карбування [31, с. 201]. Аби задобрити вождів і створити своєрідну «зону спокою» на прилімесних територіях римська військова та адміністративна влада їх щедро обдаровувала за лояльне ставлення до імперії або службу імператору. З воєнно-політичною діяльністю готів у середині - кінці ІІІ ст. пов'язує прихід на варварські території основної кількості монет раннього карбування також К. В. Мизгін [18, с. 53].

Як було зазначено, джерелами надходження до варварських племен римських грошей були субсидії Римської імперії племінним вождям згідно союзницьких договорів, виплати за наймання військових загонів, викуп полонених, пограбування провінційних міст тощо [16, с. 47; 19, с. 59-65]. На нашу думку, також не варто применшувати у цьому й роль торговельних взаємин. Античні автори чітко говорять про наявність в середовищі германців грошових відносин, принаймні на рівні племінної верхівки. Зокрема, Корнелій Таціт відзначав: «... найближчі [до Рейну і Дунаю племена] цінять золото та срібло для використання у торгівлі: вони признають деякі види наших монет і віддають їм перевагу; ті що живуть в середині країни користуються більш простою і давньою формою торгівлі, а саме - міновою. З монет вони найбільше схвалюють старовинні і давно відомі - серрати і бігати; взагалі вони домагаються більше срібла, ніж золота, не через любов до нього, а тому, що під час торгівлі звичайними і дешевими предметами зручніше мати запас срібних монет» [2, с. 57-58].

Зовнішня торгівля населення, яке проживало в першій половині І тис. н.е. на північ і північний схід від Карпат, залежала від політичної стабільності на римському лімесі. Глибока криза, що охопила імперію в III ст. н.е., негативно вплинула на контакти провінційного населення з людністю культур черняхівської та карпатських курганів. З кінця III ст. н.е. починається період відносної політичної та економічної стабілізації. Це, відповідно, позначилося на збільшенні об'ємів торгівлі з варварським світом. За даними Л. В. Вакуленко, більшість римських імпортів на пам'ятках Прикарпаття датується саме IV ст. н.е. [8, с.10].

Отже, знахідки імпортних предметів на пам'ятках культур карпатських курганів, черняхівської та вельбарської засвідчують контакти їхніх носіїв з людністю римських провінцій. Нижню Мезію, Дакію, Паннонію, Галлію та інші прилімесні території пов'язували з варварським світом річкові та сухопутні шляхи. На землі Прикарпаття, Поділля і Волині вони пролягали по Дністру, Пруту з притоками, а також через Карпатські перевали. І хоча торговельні відносини імперії з племенами Європейського Барбарікуму мали взаємовигідний характер, її політична стабільність не могла існувати без контактів із ними. Від сировинної бази за Дунаєм залежала як економіка римських провінцій, так і розвиток продуктивних сил у метрополії. Погіршення економічних взаємин з варварським населенням призвело до втрати Римом політичного контролю над ним. Гунська навала поклала початок краху існуючої системи взаємовідносин і балансу сил, що в кінцевому результаті спричинило розвал Римської імперії та завершило надзвичайно важливий і складний період таких стосунків. Не маючи власної економічної підоснови, матеріальний розвиток черняхівського населення, зумовлений активними провінційно-римськими впливами, торговельно- економічними контактами, а також грабіжницькими війнами, у швидкому часі призупинився. Звичаєва (місцева) культура поступово поглинула досягнення пізньоримського часу в економіці, побуті та господарстві, розвиваючись надалі на основі давніх етнічно-племінних традицій.

Список використаних джерел

1. Поливий, 1890. `История', Известия древних писателей о Скифии и Кавказе, ред. Латышев В.В., СПб., Т.1, с.440-444.

2. Тацит, Публий Корнелий, 1937. `Германия', Древние германцы. Сборник документов, ред. Удальцов А. Д, М., с.55-82.

3. Бандрівський, М., 1997. `Про час появи техніки кам'яної кладки і мурування на західноукраїнських землях', Вісник Інституту Укрзахідпроектреставрація, Львів, ч.8, с.33^0.

4. Бандрівський, М., Бандровський, О., 1992. `Поява пам'яток східносередземноморських культів на Придністровському Поділлі', Україна в минулому, Львів, вип.2, с.5-26.

5. Бандровський, ОГ., 1992. `Свідчення про перебування римських допоміжних з'єднань у Подністров'ї', Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині, Львів, вип.2, с.43-45.

6. Бандровський, ОГ., 2002. `Зовнішня політика Римської імперії в добу правління імператора Траяна (за даними Діона Кассія)', Саграґіса -- Карпатика. Карпати в давнину, Ужгород, вип.15, с.197-216.

7. Баран, ВД., 1981. `Черняхівська культура (за матеріалами Верхнього Дністра і Західного Бугу)', К.: Наукова думка, 264 с.

8. Вакуленко, Л., 1996. `Внутрішній та зовнішній обмін у населення Українських Карпат', Бойківщина. Історія та сучасність. Матеріали історико--народознавчої конференції «Минуле і сучаснеБойківщини», Львів, с.10-11.

9. Колосовская, ЮК., 1980. `Проблема «Рим - варвары» в советской историографии античности последних десятилетий', Вестник древней истории, М., №3, с.180-192.

10. Колосовская, ЮК., 1996. `Некоторые вопросы взаимоотношений Римской империи с варварским миром', Вестник древней истории, М., №2, с.146-166.

11. Колосовская, ЮК., 2000. `Рим и мир племён на Дунае І-ІУ вв. н.э.', М.: Наука, 288 с.

12. Котигорошко, ВГ, 2005. `Романізація Дакії та її вплив на північну периферію Карпатського ареалу', Саграґіса -- Карпатика. Давнина і сучасність, Ужгород, вип.33, с.84-109.

13. Кропоткин, ВВ., 1967. `Экономические связи Восточной Европы в І тысячелетии нашей эры', М.: Наука, 136 с.

14. Кругликова, ИТ, 1955. `Дакия в эпоху римской оккупации', Академия наук СССР, М., 168 с.

15. Магомедов, Б., 2001. `Черняховская культура. Проблема этноса', Lublin, 290 c.

16. Магомедов, БВ., 2006. `Монети як джерело вивчення історії племен черняхівської культури', Археологія, №4, с.46-51.

17. Магомедов, БВ., 2010. `Знахідки предметів римського імпорту з металу на черняхівських пам'ятках України', Археологія і давня історія України. Археологія Правобережної України, вип.2, с.174-182.

18. Мызгин, КВ., 2008. `К вопросу о времени поступлення римських монет в среду Черняховского населения', Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, №816, вип.40: Історія, Харків, с.50-63.

19. Мизгін, К., 2010. `До питання про джерела потраплянь римських монет до населення черняхівської культури', Археологічні студії, Чернівці, вип.4, с.58-66.

20. Мызгин, К., 2017. `Римские республиканские монеты и их имитации с территории Украины и Беларуси', Варшава, 290 с.

21. Онищук, Я., 2013. `Провінційно-римські культурні впливи на племена Українського Прикарпаття у першій половині І тис. н.е.', Transkarpackie kontakty kulturowe w okresie latenskim, rzymskim i wczesnym sredniowieczu, Krosno, s.87-107.

22. Онищук, ЯІ., 2018. `Населення Західної Волині та Західного Поділля у першій половині І тис. н.е.: культурно- історичний аспект', ЛНУ імені Івана Франка, Львів, 568 с.

23. Пастернак, Я., 1931. `Нововідкриті римські пам'ятки з Галичини та Волині', Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка, Львів, № CLI, с.1-17.

24. Пивоваров, СВ., 1996. `Вплив пізньоантичного світу на стародавнє населення Східної Європи', Тези доповідей української делегації на VI Міжнародному конгресі слов'янської археології (Новгород, Росія, 1996р.), К., с.50-52.

25. Ременников, AM., 1984. `Борьба племён Северного Подунавья и Поднестровья с Римом и её роль в падении Римской империи', Казань, 285 с.

26. Сміленко, АТ., 1952. `Про деякі датуючі речі в культурі полів поховань', Археологія, №VI, с.51-73.

27. Смишко, МЮ., 1957. `Богатое погребение начала нашей эры в Львовской области', Советская археология, №1, с.238-243.

28. Ткач, Є., 2013. `Костобоки в Маркоманских войнах', Revista Arheologicд. Serie nouд, Chisinдu, vol.IX, №2, p.85-103.

29. Холонюк, ТВ., 2001. `Германські племена та їх взаємовідносини з Римською імперією в І-II ст. н.е.', Carpatica -- Карпатика. Давня історія України і суміжних регіонів, Ужгород, вип.13, с.176-183.

30. Чорновол, І., 2012. `Фронтири стародавнього Риму', Дрогобицький краєзнавчий збірник, вип.XVI, с.18-31.

31. Щукин, МБ., 2005. `Готский путь (готы, Рим и черняховская культура)', Филологический факультет СПбГУ, СПб., 576 с.

32. Eggers, HJ., 1951. `Der rцmische import im freien Germanien', Hamburg, 212 s., 16 taf., 64 kart.

33. Kolendo, J., Trynkowski, J., 1998. `R^czka wotywna z Myszkowa lupem pochodz^cym z obozu rzymskiego w Dacji', 20 lat archeologii w Maslomgczu, t. II, Lublin, s.79-90.

34. Lusthaus, D., 1947. `Br^zowa r^czka wotywna z Myszkowa', Archeologia, Wroclaw, №1, s.169-184.

35. Pьlpanowa-Reszczynska, A., Pьlpan, M., Ondrackova, L. `Bronzove vedro s oblicejovymi atasemi typu E 28 z pohrebiste doby nmske v Nezabylidch, okr. Chomutov', Archeologie ve stredmch Cechдch, r.21, Praha, s.347-360.

36. Smiszko, M., 1935. `Stanowisko wczesnorzymskie w Kolokolinie, pow. Rohatynski', Wiadomosci archeologiczne, t.XIII, Warszawa, s.155-164.

37. Tejral, J., 2004. `Musov und Czarnowko: Bemerkungen zu weitrдumigen Verbindungen zwischen germanischen Herrschaftszentren', Friesinger H., Stuppner A. (Hrsg.). Zentrum und Peripherie: Gesellschaftliche Phдnomene in der Frьhgeschichte: Materialien des 13. Internationalen Symposiums «Grundprobleme der frьhgeschichtlichen Entwicklung im mittleren Donauraum», Vien, s.327-387.

Анотація

У першій половині І тис. н.е. активізувалися контакти населення лісостепової зони України з провінційно-римським світом. Вони були пов'язані з утворенням провінції Дакія, кордони якої сягали Карпатських гір, війнами на лімесі, участь в яких брали численні варварські племена, торговельно-обмінними відносинами тощо. Налагодження таких стосунків було викликане двосторонніми інтересами: з одного боку римська адміністрація була зацікавлена в політичній та економічній стабільності на прилімесних територіях, а з іншого - добросусідські та торгівельні відносини з Римом були вигідні різним прошаркам варварського суспільства, передусім знаті. Свідченням таких контактів є римські імпорти на археологічних пам'ятках досліджуваної території, які надходили на землі сучасної України у вигляді монет, прикрас, амфорної тари, престижного червонолакового, металевого та скляного посуду, предметів побуту тощо. Гунська навала зруйнувала існуючу систему торговельних зв'язків і політичний баланс сил, спричинивши в кінцевому результаті розвал Римської імперії.

Ключові слова: торговельні відносини, культурні впливи, провінційно-римський світ, варварські племена, римські імпорти, археологічні пам'ятки.

In the first half of the 1st millennium AD the contacts of the population of the forest-steppe zone of Ukraine with the provincial-Roman world were intensified. They were associated with the formation of the province of Dacia, whose borders reached the Carpathian Mountains, with the wars on limes, which involved numerous barbaric tribes, with trade and exchange relations, and others like that. The establishment of such relationships was due to bilateral interests: on the one hand, the Roman administration was interested in political and economic stability in the near-limes territories, and on the other hand, good-neighborly relations and trade relations with Rome were beneficial to various strata of the barbaric society, primarily the nobility. The evidence of such contacts was Roman imports, which in large numbers were coming to the land of modern Ukraine in the form of coins, ornaments, amphora containers, prestigious red-lacquer, metal and glass utensils, household items, etc. The Gunn invasion destroyed the existing system of trade relations and the political balance of power which caused the ultimate collapse of the Roman Empire.

Keywords: trade relations, cultural influences, provincial-roman world, barbaric tribes, Roman imports, archaeological sites.

Размещено на Allbest.ru