Спортивна діяльність Олександра Гаркавенка у висвітленні газети "ДІЛО" (1927-1939)

Труба Р. І.,

кандидат історичних наук, доцент

кафедри гуманітарних дисциплін,

Львівський державний університет фізичної культури

імені Івана Боберського (Київ, Україна),

Truba R. I.,

Ph.D. (History), Associate Professor of the Department

of Humanitarian disciplines, Lviv Ivan

Boberskyi State University of Physical Culture(Kyiv, Ukraine),

На матеріалах часопису «Діло» (1927-1939) реконструйовано спортивну діяльність О. Гаркавенка та з'ясовано його безпосередню участь та досягнення у спортивних турнірах та чемпіонатах з греко-римської боротьби.

Ключові слова: О. Гаркавенко, чемпіонат, греко-римська боротьба.

The aim of this study was to analyze, based on was the daily newspaper Dilo (1927-1939) posts, sport activity of Ukrainian wrestler Oleksandr Harkavenko. There was reconstructed Oleksandr Garkavenko's direct participation and achievements in Greco-Roman wrestling Championships and sports tournaments. The case study enabled an analysis of the performance of Oleksandr Harcavenko in the international sports arena.

Keywords: Oleksandr Harkavenko, Greco-Roman wrestling, Championship.

гаркавенко боротьба грецький римський

Нині, в умовах персоналістичного підходу у вивченні спортивної спадщини та внеску спортсменів українського походження у розвиток того чи іншого виду спорту, дослідження постаті Олександра Гаркавенка (1892-1944) - українського атлета, ім'я якого було відомим як в Европі, так і на американському континенті є обумовленим потребами часу.

Донині його особистість фактично не привертала уваги дослідників історії спортивної боротьби. Популярна стаття А. Житкевича [27] та енциклопедична довідка В. Драги [26] - практично вся інформація про спортсмена. А тим часом, у 20-30-х роках ХХ ст., прізвище О. Гаркавенка було не менш знаним, аніж такі гучні імена як І. Піддубний, І. Заїкін, З. Циганєвич (старший) з якими йому доводилося змагатися. До речі, 1913 року О. Гаркавенко переміг російського «Короля заліза» Івана Заїкіна, а 1915-го змагався із Іваном Піддубним. Тому метою даної статті є реконструкція основних віх життєвого шляху та спортивної діяльності О. Гаркавенка у міжвоєнний період. У процесі дослідження використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи. Одним із провідних методів став біографічний, що дав змогу оцінити і визначити діяльність О. Гаркавенка у спортивному світі міжвоєнного періоду. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській історіографії, на основі аналізу матеріалів часопису «Діло», з'ясовано безпосередню участь О. Гаркавенка у спортивних турнірах та чемпіонатах з спортивної боротьби.

Спортивна боротьба у міжвоєнний період була чи не найпопулярнішим видом спорту, а на великі турніри, які тривали впродовж шести-семи тижнів з'їжджалися тисячі її прихильників. Щодня відбувалося 5-7 поєдинків. Видатні спортсмени боролися не лише задля задоволення своїх професійних амбіцій, а й, беручи участь у змаганнях, заробляли чималі гроші.

Народився Олександр Гаркавенко 1892 року у с. Морозівка на Катеринославщині. Освіту здобув у Новочеркаській реальній гімназії на Кубані (нині Ростов. обл., Російська Федерація). Борцівську кар'єру розпочав 1911-го на рингах Києва, Санкт- Петербурга, Москви, Єкатеринослава, Одеси й інших міст. З розпадом імперії та встановленням більшовицької влади, переїхав 1922 року до Польщі. У1923 році уклав п'ятирічний контракт з менеджером Жаком Пфеффером. За цей період він провів більш як 200 переможних боїв із чемпіонами багатьох країн світу й лише у поєдинку з Едом Льюїсом на прізвисько «Душитель», зазнав поразки [27].

Попри успішну спортивну кар'єру чи не вперше прізвище О. Гаркавенка віднаходимо на сторінках часопису «Діло» лише у 1927 році. Видання передрукувало з американських газет, детальну програму вечора-зустрічі О. Гаркавенка, що відбувся 7 січня у Філадельфії [2, с. 4].

На турнірі з вільної боротьби, який проходив у Львові впродовж жовтня-листопада 1928 р., він виступає на «умовах окремої премії за кожного покладеного змагуна» [3, с. 5]. О. Гаркавенко - улюбленець публіки, що симпатизує велетневі, методи боротьби якого вирізняються від методів інших «змагунів, які не мають цієї легкости у зміні критичних позицій та в наступі на противника» [4, с. 3]. Спортсмен імпонував глядачам технічною майстерністю, «колосальною силою та величезним спокоєм у найкритичніших моментах» - зазначається у виданні [8, с. 5].

Цікавою інформативною знахідкою про О. Гаркавенка є передрук «Ділом» з німецької преси статті Ернста Франка «Найкращий борець світу Олександер Гаркавенко». «Цей змагун, що важить около 240 фунтів, дорівнює інколи борцям середньої ваги своєю рухливістю. Він уміє так правильно розподіляти свою вагу, так зручно використовувати силу свого тіла, свою техніку і свій сприт навіть під час вправи, що кожний дивиться на нього з найбільшим подивом. А до того ще, особливо у важких змаганнях, працюють невпинно його думки: він читає з лиця противника кожний його замір ще перед тим як той це виконує, - зазначає Е. Франк і акцентує на тому, що - зразкове плекання тіла та його рівномірні та постійні вправи витворили в нього таку елястичність, якої не здибати серед важких змагунів. Він жиє справжнім життям спортовця» [21, с. 5].

Цікаво, що проблема т.зв. договірних змагань існувала ще у 30-х роках. Зі шпальт часопису «Діло» дізнаємося про перемогу у Варшаві українця О. Гаркавенка над улюбленцем польської публіки Т.Штекером. Очевидно, що ця перемога зачепила самолюбство поляків і їхня преса почала безпідставно звинувачувати О. Гаркавенка у договірному характері поєдинку. Інформуючи про цей інцидент «Діло» справедливо й переконливо зазначає: “якби ці змагання були заздалегідь умовлені, як пояснити собі перемогу Гаркавенка, що не має прихильників ні серед організаторів змагань, ні серед членів журі, ні серед публики”» [5, с. 4].

З допису «Гаркавенко - мистець світа 1931» дізнаємося про беззаперечну перемогу О. Гаркавен- ка над німецькими борцями Пінецьким, Вестер- гард-Шмідтом на чемпіонаті світу з боротьби, який відбувався в Гамбурзі [6, с. 6]. Редакція «Діла» люб'язно поділилася із своїми дописувачами уривком із листа О. Гаркавенка, у якому чемпіон, написав, що «козак Олександр Гаркавенко держить жовто-блакитний прапор високо» [6, с. 6]. З огляду на тодішні політичні обставини ці досягнення, на жаль, вважалися успіхами тієї держави, під прапорами якої був змушений виступати спортсмен.

Про борця-переможця писали і польські видання. Як зазначається в часописі «Діло»: «“Газета Польська” захоплена побідою Гаркавенка, який поклав 60 змагунів, називає його польським змагуном українського походження» [7, с. 5]. Під цим оглядом поділимося роздумами, штатного співробітника «Діла» Романа Купчинського, який на шпальтах видання зазначав: «Спорт нині відіграє важливу ролю в житті націй і впливає не тільки на її славу, але і на її розріст ... Брайтбарти, Макаревічі, Гаркавенки є вже беззастережно причислені до Поляків, - далі він іронічно зауважує, - Тепер раджу ще пошукати за генеольогічним деревом таких атлетів як Демпсі, Нурмі. Їх назвиська вказують безперечно на польське походження і треба їх рахувати для нації». [1, с. 3]. О. Гаркавенко своєю силою, наполегливістю, результатами на спортивній арені сприяв утвердженню слави українських спортсменів, навіть тоді, коли про нього писали як про «поляка».

Наступний 1932 рік був для борця не менш плідним. На черговому спортивному турнірі з боротьби, який з середини серпня до кінця вересня проходив у Львові, у приміщенні спортивного цирку, що на вул. Пелчинській (нині - вул. Дмитра Вітовського), О. Гаркавенко розділив друге місце і грошовий приз із Т. Штекером, а перше місце здобув іспанець Д'Олівера [9, с. 6]. Після львівських змагань шлях О. Гаркавенка проліг до Будапешта, де проходив подібний турнір. На жаль, у виданні не повідомляється про хід змагань в Угорщині. Проте газета інформує своїх читачів про участь Гаркавенка у спортивних змаганнях у Познані: «Нині 14.Х.1932 поклав наш змагун, козак Олександр Гаркавенко, мистця світа та Польщі на 1932 рік поляка Штекера» [10, с. 6]. У міжнародному турнірі силачів, який проходив у Відні - він посів друге місце, а звання чемпіона Австрії здобув Теодор Штекер [11, с. 6].

Плідним на перемоги був для О.Гаркавенка і 1933 рік. Так, у турнірі у Цюриху наш спортовець переміг Штекера, а в подальшому мав змагатися із Грабовським та Дерінгером. На жаль, остаточних результатів змагань видання не опублікувало [12, с. 6].

Того ж 1933 р. на міжнародних змаганнях у Страсбурзі він здобув перемогу та титул чемпіона Ельзасу та Лотарингії [13, с. 6]. У травні посів перше місце, перемігши естонця Петерсона, на чемпіонаті в Ризі. «За весь час чемпіонату це була мабуть єдина боротьба, що мала не тільки характер спортового видовища, але й була справжнім поєдинком для перевірки сил . Боротьба ставала щораз затяжніша, піт зі змагунів лився потічками, сили їх виснажувались, - зазначає «Діло» і продовжує, - врешті у відповідь на «тур де тет» дужий українець будує міст і вдатним хватом під час пе- рекочення кладе естонського геракля на лопатки» [14, с. 6]. У грудні ц.р. український спортовець здобув титул чемпіона світу з боротьби у Берліні, пе- ремігши Лєона Пінецького та Адама Сасорського [15, с. 1]. Варто зазначити, що О. Гаркавенко виступав у Берліні з синьо-жовтою стрічкою, «яку йому подарували українці Берліна. Німецька глядачі і преса не дуже прихильно ставилися до нього, тож, як зазначалося у тогочасній пресі, спортсмену доводилося боротися не лише із суперниками, але й з публікою».

Зі шпальт видання дізнаємося про участь та здобуття О. Гаркавенком золотого пояса Вільного міста у турнірі з греко-римської боротьби, який проходив у березні-квітні 1934 у Гданську. Видання звертає увагу на силові якості та тактичну майстерність борця: «Гаркавенко захопив данцігську публіку своєю небуденною силою і власною, наскрізь оригінальною технікою» [16, с. 3].

Як офіційний представник Другої Речі Посполитої, О. Гаркавенко брав участь у престижному міжнародному турнірі найвищої категорії - «Золотий пояс» Німеччини. Видовищні змагання проходили на арені цирку Буша у Берліні. У першому бою, який відбувся 14 квітня 1934 року, на 16 хв. О. Гаркавенко переміг найважчого німецький борця Йосифа Ферінгера. Наступним його супротивником став борець з радянської Росії - Владімір Цейсіх. Цей поєдинок було широко анонсовано в тодішній спортивній пресі під промовистим заголовком «Україна проти Росії». Цирк переповнений, вболівальники в очікуванні головного протистояння. На 62 хв. О. Гаркавенко переміг Владіміра Цейсіха. Наступні три успішні перемоги вивели О. Гаркавенка у фаворити змагань. У другому колі турніру він зійшовся у поєдинках з такими титулованими і потужними суперниками-борцями: естонцями Яном Яго та Олександром Петерсоном, німцями Гансом Шварцом та Людвіком Дозе та іншими не менш іменитими в 1930-х роках спортсменами. Дійшовши до фіналу О. Гаркавенко, у важкому безкомпромісному протистоянні Г. Швар- цом зазнав поразки [17, с.7; 18, с. 6; 19, с. 4].

Відразу після берлінських змагань розпочався чемпіонат Європи у Франкфурті на Майні.

Переможений але нездоланий О. Гаркавенко взяв у ньому участь аби довести свою першість. Родзинкою чемпіонату стало протистояння між О. Гаркавенком та Г Шварцом. Після «впертої боротьби Г аркавенко поклав Шварца» - повідомляє «Діло» [20, с. 3].

З особливим пієтетом репортери повідомляли про те, що 1935 на чеміонаті світу з класичної боротьби, який проходив у Варшаві, Олександр Гаркавенко виборов першість [22, с. 4].

З початку травня до 22 червня 1936року у Любліні проходив чемпіонат Польщі з греко-римської боротьби. У фінальному поєдинку О. Гаркавенко «не дав собі видерти першенства і використавши пригожий момент, кинув несподівано Петерсена на лопатки» здобув беззаперечну перемогу [23, с. 8].

3 березня 1937 року у фіналі міжнародного турніру у м. Галле (Німеччина) в результаті довготривалої, 2 год. 19 хв., боротьби українець здобув перше місце. «Вся Німеччина була переконана в перемозі свого земляка, що 90 % закладів роблено в користь Шварца. Часописи вже наперед писали про «непереможного німця»», - зазначалося у виданні [24, с. 9].

За декілька днів після успішного виступу, «Діло» видрукувало матеріал «Причини успіхів Гаркавенка», у якому проаналіувало особливості техніко-тактичної та психологічної підготовки борця. Так газета пише про те, що «Надзвичайна перевага Гаркавенка над противником в тому, що він не завсіди лякається залізних кліщів «подвійного нельсона» з якого вміє добутись завдяки своїм могутнім вязам. Схоплений за руку ззаду, вміє він «вивязати» її повним оборотом тіла, якби не відчуваючи болю. Мязи Гаркавенка - пруживі, хоч на перший вигляд залізно-непохитні. Гаркавенко не лишається ніколи в офензиві, а завсіди наступає. У підстрибах і у хвилинах атаки нагадує він тигра» [25, с. 9].

З останнього допису, вміщеного на сторінках «Діла» дізнаємося про те, що у 1939 році Олександр Гаркавенко мешкав у Варшаві, де трагічно загинув 19 вересня 1944 р. Він залишив по собі легендарну славу атлета, ім'я якого стало символом незламної сили українського народу.

Варто зазначити, що починаючи з 2008 року у Херсоні проводиться Всеукраїнський турнір з вільної боротьби пам'яті Олександра Гаркавенка.

Перспективи подальших досліджень. У подальших наукових дослідженнях планується детальне вивчення проблеми становлення О. Гаркавенка як професійного борця у т.зв. перший період (1911-1923) та висвітлення останнього періоду його життєвого шляху (1939-1944).

Висновки. Олександр Г аркавенко професійний український борець першої третини ХХ ст., який розпочав свій шлях із циркової боротьби, а в подальшому здобув два титули чемпіона світу та десятки перемог на змаганнях різного рівня. З огляду на міжвоєнні політичні обставини і фактично бездержавний статус українських земель досягнення Олександра Г аркавенка на міжнародній арені вважалися успіхами тієї держави, під прапорами якої він виступав.

Список використаних джерел