Еволюція політичних поглядів Субхаса Чандра Боса на прикладі його праці "Fundamental questions of Indian revolution"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський літературно-меморіальний будинок-музей Марії Заньковецької (відділ Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України)

Еволюція політичних поглядів Субхаса Чандра Боса на прикладі його праці «Fundamental questions of Indian revolution»

Ілларіонов О.О.

Мета дослідження полягає у висвітленні поступової еволюції політичних поглядів Субхаса Чандра Боса (1897-1945) -- видатного індійського політичного діяча, одного із лідерів (спільно з Махатмою Ганді та Джавахарлалом Неру) Індійського руху за незалежність, що відстоював ідею активної непокори та збройного опору британським колоністам. Прикладом обрано його працю «Fundamental questions of Indian Revolution». Автор застосовує принципи науковості, історизму системності, спираючись на порівняльно-історичний метод. На фоні подій 2-ї чверті ХХ ст. прослідковується генеза поглядів Субхаса Чандра Боса, та їх еволюція: від лівої, прорадянської візії, до візії консервативної, що вилилася в активну співпрацю з ІІІ Райхом та Японією за часів Другої Світової війни.

Ключові слова: Субхас Чандра Бос, Рух Індії за незалежність, Азад Хінд, Махатма Ганді.

The article deals with the illustration of the gradual evolution of Subhas Chandra Bose's (1897--1945) political view. Subhas Chandra Bose was a famous Indian politician and one of the leaders of the Indian Independence movement (with Mahatma Gandhi and Jawaharlal Nehru) and he was defending the idea of active disobedience and armed resistance to the British colonists. An example is his book «Fundamental questions of Indian Revolution». Author of the study used the principles of science, historicism, and based oneself on the comparative historical research. On the background of other chapters of the second fourth of the 20th century we track the history of the genesis of Subhas Chandra Bose's political view and its evolution is characterized by the following: from the left pro--Soviet view, to the right, conservative view, which was realized in active service with the III Reich and Japan, during the Second World War

Keywords: Subhas Chandra Bose, Indian Independence movement, Azad HindMahatma Gandhi.

Історія Руху за незалежність Індії, що відбувався протягом 2-ї чверті ХХ ст., і мав на меті позбавлення влади Британської корони та здобуття Індією незалежності, є досить добре відомою на теренах СНД. Однак і ця тема має свої «білі плями». Так, широко відомі постаті двох лідерів даного Руху: Махатми (Могандаса Карамчанда) Ганді та Джавахарлала Неру. Однак постать третього з лідерів - Субхаса Чандра Боса (1897-1945) - досить часто обходиться стороною. Субхас Чандра Бос відомий передусім своїми ідеями збройної боротьби проти британських колоністів (у чому полягала його розбіжність із концепцією «сатьяграха» Махатми Ганді) та співпрацею із ІІІ Райхом та Японською імперією протягом ІІ Світової війни, що вилилася у створення держави під назвою «Азад Хінд» («Вільна Індія» мовою хіндустані) в 1943 році. Основним джерелом для нас в даному випадку є його книга «Fundamental questions of Indian Revolution» [5]. В ній Субхас Чандра Бос як очевидець, безпосередній учасник та один із вождів-призвідців аналізує різносторонність індійського національного та антиколоніального руху ХХ сторіччя, дає власні йому оцінки, вдаючись до історичних аналогів. Дана книга містить безліч деталізованої інформації щодо Субхаса Чандра Боса і індійських національно-визвольних змагань загалом - починаючи від його активної співпраці з ІНК, СРСР та Комінтерном загалом, і закінчуючи заснуванням «Форвард блоку», співпрацею із Японською імперією під час ІІ Світової війни та утворенням держави Азад Хінд (Вільна Індія).

Дана книга є надзвичайно актуальною й доцільною у вивченні історії Індії та Азійського цивілізаційного простору загалом. В достатньо різних тонах (зважаючи на час видання тих чи інших праць Чандра Боса) тут змальовується індійське питання напередодні набуття незалежності та повноправного повернення в модерну світову спільноту вже в оновленому вигляді, її позицію, мотиваційні та ідеологічні причини й особливості. Чандра Бос дає нам можливість краще зрозуміти тодішнє положення індійського соціуму та національну й традиційну проблеми протягом 2-ї чверті-середині ХХ століття. Субхас Чандра Бос підіймає у даній праці безліч актуальних проблем (в соціальному, політичному, ідеологічному, національному та культурно-релігійному спектрах), які стосуються існування Індії в ці надзвичайно буремні роки.

Вперше, в наявному вигляді, як зазначалося вище, книгу було видано в Калькутті у березні 1970 р. англійською мовою. Вона поєднувала у собі три розділи, які, власне, представляли собою окремі праці Нетаджі («Вождя», як називали його прихильники [6, р. 12]): «The Anti-Imperialist struggle and Samyavada» (London, 1933), «Forward bloc - its justification» (Kabul, 1941) та «Fundamental questions of India» (Tokyo, 1944). Книга має яскраво виражений публіцистичний характер та є радше збіркою прокламацій, рекомендацій до дії, мотивуючих настанов. Оскільки книга Субхаса Чандра Боса є збіркою його різноманітних праць, виданою вже по його смерті, то єдиним структурним та узгоджуючим елементом книги може бути хіба що темпоральна узгодженість описаного в книзі. Книга має доволі невеликий об'єм (вочевидь, зважаючи на невеликий розмір виданих Чандра Босом вищезазначених ідеологічних брошур). Кожна з цих частин присвячена якійсь певній тематиці, пов'язаній з певним часом, та висвітлюється під призмою особистого концептуального бачення Субхаса Чандра Боса. Книга написана доволі легко і нескладно, незважаючи на певні особливості стилю, тематики й структури. На жаль, ця безумовно важлива праця ніколи не видавалася українською мовою, як і багато інших праць з історії Індії та Руху за незалежність Індії. Більш за те - бракує серйозних історичних робіт, в яких би розроблялося питання Субхаса Чандра Боса, висвітлювалася б його позиція, діяльність, еволюція поглядів тощо. Левову частку праць, які аналізують діяльність Нетаджі, написали індійські дослідники. Серед присвяченого Чандра Босові особливо виділяються праці доктора Сісіра Кумара Боса - сина Субхаса Чандра Боса; ці праці мають для нас особливе значення, зважаючи на особу автора (а саме: «The India struggle» [3], і, звісно, найважливіша для нас, що безпосередньо стосується обраної теми: «The Essential Writings of Netaji Subhas Chandra Bose» [4], що на сьогодні є найдетальнішим дослідженням творчого спадку Нетаджі). Багато з праць Сісіра Кумара Боса написані в співавторстві; авторством праць про Нетаджі займалися також і інші його родичі - Сарміла, Сугата та Мадхурі Бос. В Індії Субхас Чандра Бос входить до патнеону національних героїв (спільно з вищезгаданими Дж. Неру та М. Ганді) [7, p. 16], тому більшість індійських праць про нього відзначаються патетикою та героїзацією (слід згадати також про працю Сатьянараяна Сінгха «Netaji Mistery» [7]); британські ж дослідники (які також не полишають постать Нетаджі поза своєю увагою) намагаються бути об'єктивнішими (як Луїс Аллен) [6, p. 145]. Досить часто перед європейськими дослідниками постає проблема доцільності геополітичного вибору Чандра Боса (мається на увазі його спілка з Японією), що інколи доходить навіть і до моральних обґрунтувань [6, p. 34]. Загалом, слід зважати на фрагментарність висвітлення позиції Субхаса Чандра Боса та різницю в азійській та європейських ментальностях, проблеми їх взаєморозуміння, що завжди давалася взнаки й особливо відчутна в історіографії даної теми.

Ставлячи за завдання аналізувати поетапно (зважаючи на темпоральну різницю між трьома складовими частинами книги) еволюцію поглядів та діяльність Субхаса Чандра Боса, виникає потреба у диференційованому розгляді всіх складових, що в даному випадку є найбільш доречним.

І. «The Anti-Imperialist struggle and Samyavada» (London, 1933)

Перший із трьох параграфів даної книги є найбільшим за обсягом та першим з усіх інших - за часом написання. Основною темою є антибританська боротьба індійців в 20ті-30ті роки, коли Субхас Чандра Бос ще входив до ІНК (Індійського національного конгресу) - утвореної 1885 року прогресивістської організації, що в 20-х роках минулого століття перейшла на радикально антибританські позиції. Санскритське слово «сам'явада» перекладається українською як «комунізм», а сам параграф істотно відрізняється від інших наявністю великої кількості риторики лівого, антиімперіалістичного та антиколоніального характеру [5, p. 6]. І не випадково, адже саме на початку 30-х рр. ХХ ст. в ІНК посилюється його ліве крило, одним із лідерів якого і був Субхас Чандра Бос (спільно із майбутнім президентом Індії Джавахарлалом Неру, обраним 1936 р. головою ІНК) [5, p. 21]. Будучи націоналістом та людиною антибританських позицій, Чандра Бос все життя намагався залучати до лав своїх побратимів людей різних ідеологічних течій, інколи співпрацюючи і з комуністами. Яскравий приклад цьому - ідейна комуністка та атеїстка Лакшмі Сахгал (відома як «капітан Лакшмі»), що була військовим лікарем Індійської національної армії під час ІІ Світової війни і воювала в Бірмі проти англійців, та займалася активною пропагандою Азад Хінду.

Огляд подій розпочинається із заворушень 1920-1923 рр. [5, p. 7]; Бос активно згадує соціальні питання тодішньої Індії, говорячи про нестабільність в соціумі та безпорадність британського керівного апарату. Особливу увагу приділено Делійському пактові березня 1931 р.: увага зосереджується на питаннях соціального, житлового та продуктового забезпечення, питанні охорони громадського порядку. Робляться акценти на потребах в розвитку мануфактур, промисловості та активному зарученні місцевого населення в розробці індійських ресурсів [5, p. 8]. Описується прагнення індійців до поступової заміни і витіснення британського владного апарату [5, p.

10] , «осідлання тигру» та призначення на місцях індійського національного самоврядування [5, p.

11] . Однією з головних вимог індійців цього часу є вимога статусу вільної країни для Індії, що не відмовляється від співпраці із Великобританією [5, p. 13].

Також важливе місце відведено діяльності Індійського національного конгресу і його діяльності щодо впровадження вищезазначених заходів. Відзначається роль пропаганди ІНК та її активне поширення територіями Індії [5, p. 16]. Чандра Бос (що явно знаходився в молодості під впливом лівих ідей) задає питання про повторення в Індії досвіду (в тому числі й ідейного) Французької буржуазної революції [5, p. 17], активно розмірковуючи про роль адміністрації на місцях, пропаганду та вдаючись до широких історичних алюзій відносно європейської парламентаристської минувшини [5, p. 20].

Даний матеріал, підготований до Індійської конференції в Лондоні, активно просуває питання створення партійного руху «Сам'яваді сангх» антибританської, лівої орієнтації [5, p. 30].

Відомим залишається той факт, що Субхас Чандра Бос в ці роки шукає активної підтримки своїм революційним ідеям у Комінтерну [5, p. 31], бачачи в Радянському Союзі не так ідеологічний взірець, як передусім практичну надію істотної допомоги у боротьбі з британським колоніалізмом [1, p. 96].

ІІ. «Forward bloc - its justification» (Kabul, 1941)

В цьому параграфі Субхас Чандра Бос окреслює положення власної політичної сили, вже відокремленої від ІНК - «Форвард блоку», утвореного наприкінці 30-х років ХХ століття [2, p. 33]. Згодом ця сила візьме ухил на співробітництво із ІІІ Райхом та Японською імперією (див. п. ІІІ) [3, p. 16].

Тут Субхас Чандра Бос говорить про своє остаточне розмежування із «лівим крилом» та власний перехід до умовного «правого крила» [5, р. 34], яке він визнає більш індійським, національним та традиційним [5, р. 36]. Ліві звинувачуються в невмінні домовитися, і з цим Чандра Бос посилається на конгреси лівих сил на початку - в середині 30-х років [5, р. 36]. Проте, разом з цим, Бос не виступає як супротивник лівих сил: навпаки, він закликає до об'єднання в рішучу дієву бойову силу проти британців всі потенційно спроможні до цього сили [5, р. 34]. Позиція відносно британців в даному параграфі виглядає радикальною і непримиренною.

Вперше згадується Махатма Ганді та ідеологія «сатьяграха» (яку Чандра Бос називає просто - «гандізм»). Чандра Бос висуває претензії до Махатми щодо його методів громадянської непокори, критикує їх як «недієві, безуспішні і непотрібні» [5, р. 40]. Ганді, за словами Чандра Боса, грається в мир і доброту занадто, а перемоги над британцями і здобуття вільної держави можна спромогтися лише кров'ю [5, р. 41].

Слід відзначити, що саме в цей час діяльний Субхас Чандра Бос починає освоювати міжнародну арену, намагаючись співпрацювати із усіма потенційними супротивниками Британської імперії. Він їздить до СРСР [1, р. 96], згодом (по початкові І Світової) Бос відвідає Берлін і зустрінеться із Гітлером [7, р. 69], що вже остаточно підкреслить його становлення як людини правих (хоча й не радикальних - в окремих політичних відношеннях - див. вище та п. ІІІ) поглядів.

ІІІ. «Fundamental problems of India» (Tokyo, 1944)

Даний параграф (який представляє собою промову до токійських студентів) є найпізнішим за написанням та найменшим за обсягом. Це, однак, не зважає на його важливість та навіть робить чи не найцікавішим з усіх; адже тут Субхас Чандра Бос вдається до історичних аналогій у їх зв'язку із тодішньою сучасністю. Для цього параграфу характерні вже значно яскравіші націоналістична термінологія і риторика.

Автор звертається до стародавньої історії Індії та індійської цивілізації, відзначаючи її на одному рівні із Єгиптом та Вавилоном [5, р. 69]. Він коротко згадує про цивілізаційні шляхи Індії, поєднання величезної кількості культурно- цивілізаційних, етнічних та релігійних моделей (наприкінці параграфу особливу увагу приділено мовному питанню на території Індії) [5, р. 89], які утворили унікальну та одну з найбагатших цивілізацій не лише Азії, а й всього іншого світу. Зазначаючи про втрату індійцями самосвідомості, Чандра Бос в дечому виправдовує це більше ніж століттям британської окупації [5, р. 72].

Говорячи про традицію і особливості індійської імперської державної моделі, Чандра Бос починає все з Ашоки [5, р. 73], оминаючи при цьому засновника Маур'їв Чандрагупту. Загалом, традицію індійської державності, її історіографію в даній промові Чандра Бос пов'язує із правліннями Маур'їв, Гуптів та Великих Моголів [5, р. 74] (незважаючи на мусульманську релігійну орієнтацію останніх), які, за його словами, є найкращими, найяскравішими виразниками імперської індійської парадигми [5, р. 75].

Славне минуле має бути призвідцем не менш славного майбуття - розмірковує один із вождів індійського національного руху [5, р. 88]. Чандра Бос задає риторичне запитання: чи є ще запас творчості в індійської нації та чи готова вона (за правом честі) битися до смерті в боротьбі за незалежність із загарбниками? Останню реальну спробу здобути незалежність він бачить у традиціоналістичному Сипайському повстанні 1857-1859 рр., проте головним роком «нашої поразки» називає саме 1857 р. [5, р. 84]. Нетаджі приділяє велику увагу також питанню громадянської непокори або пасивного спротиву, започаткованих Махатмою Ганді. Взаємини Ганді із Чандра Босом завжди були складною річчю. В даному випадку, Чандра Бос позитивно характеризує Ганді і підтримує його в боротьбі, однак проголошує його методи боротьби бездієвими та безрезультатними, такими, що не мають в собі ніякої користі для Індії [5, р. 85]. «Ми визнаємо Ганді і підтримуємо його голодування» - заявляє Чандра Бос, - «однак ніколи не визнаємо його своїм лідером» [5, р. 86]. Дедалі ж згодом, розглядаючи Ганді в двох аспектах - аспекті «політичного лідера» і аспекті «філософа» - Чандра Бос із певним відтінком антагонізму називає його «куди більше політичним лідером, аніж філософом» [5, р. 87]; не знаходячи нічого корисного для своєї мети в філософії Ганді, кличе останнього «неуспішним філософом» і «прагматичним політиком» [5, р. 87]. Як ми вбачаємо - головне бажання Чандра Боса на даний час - набиратися сил, аби позбутися британської окупації, висвятивши власну незалежність кров'ю [5, р. 89].

Інша сфера інтересів Чандра Боса, яскраво виражена в даному розділі - це міжцивілізаційний та міжкультурний діалог. Особлива роль тут відводиться Японії, відносини якої з колонізованою Індією було владнано після перемоги Японії в Російсько-японській війні 1904-5 рр. [5, р. 80]. Говорячи про Німеччину, Чандра Бос наголошує на плюсах націонал-соціалістичної доктрини у справі розбудови держави, ідеології та економічного фактору [5, р. 82]. Це питання також яскраво окреслює позицію Боса в ІІ-й Світовій війні.

Позитивною стороною Г анді Чандра Бос знаходить нелюбов Махатми до індустріалізованого світу Модерну, порівнюючи Ганді в даному розрізі із Рабіндранатом Тагором [5, р. 85]. В той же час, він виступає за «розумну, помірковану індустріалізацію» [5, р. 86], бачачи потребу в створенні армії нового, європейського типу. Тут Чандра Бос рішуче переходить на позиції традиціоналіста-мілітариста, близькі до тогочасних японських державотворчих офіційних доктрин. Переймаючись питанням промислової революції, він говорить про бідність Індії та її населення, низький рівень технічного прогресу.

Поміркований прогрес, за Чандра Босом - обов'язкова і неодмінна річ (хоч і не зовсім прийнятна з традиційної точки зору та питань екології), аби зробити Індію сильною незалежною країною [5, р. 86].

індійський політичний субхас бос

Висновки

Підводячи підсумок, слід зазначити, що попри фрагментарну специфіку даної праці ми можемо чітко зрозуміти і усвідомити мотиви Нетаджі Субхаса Чандра Боса, а саме - безкомпромісну боротьбу із британцями за встановлення індійської національної та націоналістичної держави, помірковані реформи та індустріалізація без відриву від традиційного коріння, релігійний індуїстський традиціоналізм, співпрацю з усіма можливими ворогами Великобританії та намагання об'єднати під даними лозунгами увесь політичний спектр Індії - від правих до лівих.

Питання індійського колабораціонізму ІІ Світової (завдяки своїй специфіці) заледве може порівнюватися напряму із колаборантами Європи та Радянського Союзу (режим Віші, уряд Недича, Донське козацтво отамана Краснова): подібні мотиви грішать проти істини та віддають поверхневістю. Індія - країна іншої цивілізації, з іншими мотивами та специфікою, та й дії тогочасних європейських гігантів за часів ІІ Світової війни з усіма її жахами пройшли повз Індію. Ветеранів ІНА в Індії (попри невеликі територіальні володіння Азад Хінду в ІІ Світовій війні) після їх повернення на батьківщину як військовополонених Великобританії простолюд зустрічав як героїв, після чого місцевій владі не залишалося нічого іншого, як зняти з них обвинувачення в колабораціонізмі [6, р. 74], та й сам Бос досі визнається Індією на державному рівні як борець за незалежність. ІІ Світова на індійських землях мала навіть більше рис громадянської війни, аніж світової (згадаймо національний склад військових Великобританії в Індії в середині 40-х рр.) [6, р. 111].

Дана книга відрізняється своїм тематичним розрізом, і має бути прочитана кожним, хто має зацікавлення до індійської історії та культури. Вона також цікава неоднозначним висвітленням конфлікту Боса з найвідомішим індійцем світу, одним з батьків новітньої індійської філософської думки Махатмою Ганді. Праця цікава для історика своєю яскраво вираженою позицією, і досить детальною ілюстрацією парадигми мислення тогочасних борців із британським колоніалізмом і окреслює світоглядні зрушення Субхаса Чандра Боса протягом 30-х - 40-х років ХХ століття.

Список використаних джерел

1. Bandyopadhyaya, Sekhara, 2004. `From Plassey to Partition: A History of Modern India', Orient Blackswan, 476 p.

2. Bayly, Christopher; Harper, Timothy, 2007. `Forgotten Wars: Freedom and Revolution in Southeast Asia', Harvard University Press, 128 p.

3. Bose, Sisir; Bose, Sugata, 1997. `The India Struggle', Delhi: Hindustan Times, 98 p.

4. Bose, Sisir; Bose, Sugata, 1997. `The Essential Writings of Netaji Subhas Chandra Bose', Delhi: Oxford University Press, 116 p.

5. Bose, Subhas Chandra, 1970. `Fundamental questions of Indian Revolution', Calcutta: Netaji Research Bureau, 91 p.

6. Fay, Peter Ward, 1995. `The Forgotten Army: India's Armed Struggle for Independence 1942-1945', University of Michigan Press, 297 p.

7. Singha, Satyanarayan, 1965. `Netaji Mistery', Calcutta: Netaji Research Bureau, 127 p.

Размещено на Allbest.ru