Щоденник П.Ф. Курінного як етнографічне джерело Уманщини

Opatskyi I. Yu.,

(historical sciences), senior lecturer at the Department of History of Ukraine Uman State Pedagogical University named after Pavla Tychyna (Uman, Ukraine)

Pyzhyanova N. V.,

candidate of Musicology, associate professor of the Department of Musicology and vocalchoral art of Uman State Pedagogical University named after Pavla Tychyna (Uman, Ukraine),

Kutsenko S. V., candidate of Pedagogical Sciences, associate professor of the Department of Choreography and artistic culture of Uman State Pedagogical University In the name of Pavlo Tychyna (Uman, Ukraine),

The source value and information potential of Petro Kurinnyi S diary has been revealed. It is shown that the diary presents a considerable amount of information for ethnographic study of the Uman region. The main topics that Petro Kurinnyi published on his diary have been analyzed. The analysis of the diary showed that it accumulated a considerable amount of information on microhistory and the history of the everyday life of the Uman region of the first decades of the 20th century

Keywords: P. F. Kurinnyi, Uman region, ethnography, diary, folk customs.

Вагомим джерелом у дослідженні минулого є щоденники, котрі на відміну від інших джерел особового походження фіксують інформацію одразу або ж невдовзі після події і, як правило, пишуться авторами не для публікації. Це підвищує достовірність свідчень і щирість суджень автора та визначити його ставлення до описуваних подій. На думку дослідників щоденникові записи справа і захоплення людей, які чуттєво сприймають навколишню дійсність і власні переживання, мають потребу творчого осмислення подій та самопізнання.

Традиція щоденникописання набула популярності серед українських діячів у XVIII ст., з того часу створено багато щоденників, автори яких (П. Апостол, Я. Маркович, М. Ханенко, П. Куліш, М. Грушевський, В. Вернадський, С. Єфремов та низка інших діячів) зберегли цінну інформацію для наукових досліджень. Унікальним джерелом для вивчення різноманітних аспектів життя Уманщини к. ХІХ перших десятиліть ХХ століття є щоденникові записи громадського діяча Петра Федоровича Курінного.

Науковий інтерес до біографії та наративної спадщини П. Ф. Курінного в Україні почав з'являтися після публікації Т. Ралдугіною у 2008 р. огляду щоденника П. Ф. Курінного за період з 4 серпня по 20 грудня 1919 р. [6]. Т Ралдугіна здійснила спробу за коротким (у хронологічному відношенні) щоденником, розширити відомості про родину Курінних, зокрема її персональний склад станом на 1919 р. та охарактеризувати інформаційний потенціал джерела. Автор проаналізувала опис П. Ф. Курінним воєнних перепетій 1919 р. на Уманщині та ставлення автора до них.

Значний більший масив щоденникових записів П. Ф. Курінного доступний для працівників Уманського краєзнавчого музею. Колективом цієї установи, під керівництвом Ю. Торгала у 2013-2014 рр. було підготовлено до друку та опубліковано двохтомне видання тієї частини щоденників П. Ф. Курінного за 1898-1917 та 1918 1928 рр., які були передані до фондів музею у 2008 р. правнучкою П. Курінного І. Гранкіною [8; 9].

Після публікації щоденників науковці розпочали процес введення їх до наукового обігу. Зокрема опис П. Курінним повсякденного життя й побуту уманчан у першому десятилітті ХХ ст. став предметом дослідження І. Кривошеї та Л. Якименко [2]. Ці ж автори здійснили порівняльний аналіз «Спогадів» Н. Суровцової та щоденників П. Курінного у хронологічному вимірі 1914 1917 рр. з точки зору тендерного підходу [1]. Щоденник як джерело для вивчення повсякдення Уманщини к. ХІХ перших десятиліть ХХ ст., а також як джерело інформації про єврейські погроми в Умані під час Української національної революції 1917-1921 проаналізовано в працях І. Опацького [4, с. 5]. Однак щоденникові записи П. Ф. Курінного, а також вклеєні до них фотографії є цінним джерелом для поглиблення етнографічних відомостей про Уманщину, що ще не було предметом окремого аналізу науковців.

Петро Федорович Курінний (1852-1931 рр.) громадський діяч, адвокат, організатор кооперативного руху на Уманщині. З 1887 по 1931 рр. проживав на Івангородському передмісті Умані та став один з найпопулярніших адвокатів серед селян Уманщини. Окрім юридичної практики він був активним у громадському житті краю. Петро Федорович був засновником або ж активним членом цілої низки товариств та об'єднань: Пожежної дружини, Кооперативного союзу, Уманського відділення Київського товариства охорони пам'яток старовини, Попечителем церковнопарафіяльної школи в с. Подобна Уманського повіту, членом Комітету за народну тверезість на Уманщині та ін. Активна професійна та громадська діяльність зумови часті контакти П. Ф. Курінного з різними верствами населення Уманщини: інтелігенція, міщани, селяни з найближчих сіл. Відомо, що в часовому проміжку 1900-1931 рр. Петро Курінний вів особистий щоденник, до якого записував політичні події місцевого і загальноукраїнського життя, занотовував життєписи місцевих діячів, розмови з ними. Діарійні записи, хоча й виразно суб'єктивні, однак були й залишаються найінтимнішим способом спілкування автора із самим собою. У них автори досить часто діляться думками та переживаннями, які склали на них найбільше враження. Один із щоденників П. Курінний підписав «Черновой дневник Петра Федоровича Куринного, или мысли сказанные самому себе...», що вкотре підтверджую тезу про щирість та непублічність залишеної на сторінках щоденника інформації [3].

Досить часто зміст розмов з селянами автор залишав на сторінках свого щоденника. Незважаючи на те, що П. Курінний проживав в м. Умані, все ж досить часто в справах і приватних візитах відвідував інші населені пункти. Зміст розмов з подорожніми, їхні щоденні клопоти та турботи також знаходили своє відображення у записах автора. Загалом П. Курінний залишив 53 томи щоденників по 100-200 сторінок кожен. Особливість цих щоденників, на нашу думку, полягає в тому, що окрім власних роздумів, автор записував думки та настрої різних верств тогочасного суспільства: селян, найнятих працівників, духовенства, місцевої інтелігенції. На сьогодні, на жаль, віднайдені не всі томи щоденника П. Курінного. Щоденники, разом з іншими документами Петра Федоровича Курінного 1943 р. було вивезено до Німеччини, його сином Петром Петровичем Курінним, а звідти його частинами передали до України. Щоденник за 1919 р. було повернуто до України 1995 р. разом з іншими експонатами, що були виявлені на початку 1990-х рр. в Музеї будівель на палях (Пфальбауммузеум) містечка Унтерульдінген [4]. Інша ж частина щоденників була передана правнучкою П. Курінного Іриною Гранкіною Уманському краєзнавчому музеєві, де й зберігається дотепер, а силами працівників музею частина щоденників була опублікована. Однак сьогодні доступні для опрацювання записи за 1889 1891, 1900, 1913 1919, 1921, 1922, 1925, 1926, 1928-29 роки.

У своїх щоденникових записах П. Курінний поряд з нотатками приватного характеру ретельно фіксував усе, що відбувалося в ті бурхливі часи навколо нього. Основна цінність щоденників П. Курінного, на наш погляд, полягає в тому, що вони дозволяють відновити духовний колорит життя українського міста в революційну добу в усій його трагічності й суперечливості, дають змогу дізнатися про життєві перипетії уманчан майже столітньої давності.

Пізнавальною для етнографічних долсіджень є інформація про форми проведення дозвілля та відзначення свят на Уманщині на зламі ХІХ та ХХ століть. Петро Федорович був людиною релігійною, тому на християнські свята, а також в неділю, відвідував службу в церкві. До щоденника записував кількість вірян у церкві під час служіння, зміст промов священика та релігійні настрої населення.

На сторінках щоденника знайшла відображення інформація про звичаї відзначення Нового року. З 7-ої години ранку 1 січня 1915 р. в будинку П. Курінного вже були хлопчики, які засівали помешкання зерном та виконували посівалку:

Ой, в полі, полі сам Господь ходив,

Діву Марію за ручку водив,

Діва Марія їсти носила,

Їсти носила, Бога просила:

Уроди Боже жито, пшеницю;

Жито, пшеницю та всяку пашницю.

Що в полі зерно, то вдома добро!

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!

Подібні привітання лунали в помешканні Курінних і з нагоди Нового 1917 року. Хлопчикам, що приходили «посівати» П. Курінний давав того року винагороду за привітання по 3 коп., а сам з 8 години ранку йшов на службу до церкви, де до того часу вже збиралося багато народу. Однак значно інша картина зустрічі Нового року зафіксована у 1925 р. Після переходу до григоріанського календаря уманчани продовжували святкувати Новий рік «за старим стилем». Автору було дивно, що в той час як більшість уманчан 14 січня йшли до церкви та вважали цю дату «великим святом», навіть на базарі не було людей у зв'язку зі святом, однак радянські структури працювали як в будні дні, а поліція біля церков вручала громадянам повістки до суду та займалася іншими буденними справами. Зустріч Нового, 1929 року також подивувала автора щоденника. 1 січня (П. Курінний називав цю дату «Більшовицький Новий рік») у місті відбулася організована владою хода, учасники якої возили «царя» та «попа» і таким чином висміювали попередні традиції зустрічі Нового року [9].

Також П. Курінний у своєму щоденнику зафіксував зміни у святкуванні Великодня: до встановлення радянської влади та в перші її роки. Якщо до встановлення радянської влади традиційним для родини Курінних та їх оточення було розпочинати Великдень з відвідування служби в церкві та освячення великоднього кошика, то в перші роки після встановлення радянської влади П. Курінного обурювали спроби радянської влади боротися зі святкуванням Великодня. В неділю організовувалися кіноперегляди та хода в місті, учасники якої висміювали відзначення релігійних свят. Не зважаючи на значну антирелігійну пропаганду церкви Умані були переповнені вірянами, які осуджували такі дії радянської влади [9, с. 409-411].

Щоденник написаний російською мовою, однак коли автор переоповідає зміст розмов із селянами, то їх слова записує українською мовою, що також є цінним для дослідження топонімів краю та мови спілкування. Цікавим є той факт, що під час одного із засідань сільської Ради, де був присутній П. Курінний, вчителька підняла питання, що батьки протестують проти того, аби їхніх дітей навчали українською мовою. Присутні на засіданні «все бабы подняли большой шум: «Не нужно нам учить по-українськи, ми й вдома вчимо їх цій мові, а нехай учиться по-руські». Звичайно, що Петро Курінний пояснив усім присутнім необхідність українізації школи, але публіка була налаштована на збереження російської мови навчання в школах [8, с. 273].

Цікаві відомості щодо мови спілкування селян на Уманщині знаходимо і у «Спогадах» Надії Суровцової. У 1917 р. вона, як інструктор Центральної Ради, разом з сільським вчителем, есером Олександром Ільченком та поляком кооператором, соціал-демократом Коронкевичем ввійшла до складу пропагандистської трійки. Ця трійка їздила селами Уманщини, доносячи до селян інформацію про революцію. Коронкевич, який першим розпочинав промову, запитував у селян: «...на каком языке говорить, по-украински или по-руски?», на що селяни відповідали «по-руськи». Коли ж першою виступала Н. Суровцова, то вона також запитувала у селян: «Як промовляти до вас, по-нашому чи по-панськи?», на що селяни відповідали «понашому», що давало змогу вести агітацію українською мовою [7, с. 65].

Зі щоденика Петра Курінного дізнаємося і про те, як сприймало українське селянство подібні агітбригади. Під час розмови з П. Курінним селянин з с. Громів повідомляв, що приїжджали оратори: «... дещо розказували, а лише ми їм не віримо, хто їх прислав і нащо? От якби ви, пане Курінний, приїхали і розказали нам, ми б вам повірили. Ні про Україну, ні про Російське правительство понятія не маємо» [8, с. 306].

Останні записи в щоденнику датовані травнем 1929 року. В цей час Петро Курінний потерпав від непосильних розмірів податків, накладених Сількою радою, та відсутності судових справ, які б приносили заробіток і дали можливість покращити матеріальний стан родини. Єдиною відрадою для нього було відвідування служби в церкві. Промови священиків були важливою моральною підтримкою та давали надію на те, що всі негаразди носять тимчасовий характер. Душевні переживання та думки щодо подій в місті і країні П. Курінний викладав на сторінках свого щоденника.

Завдячуючи щоденнику Петра Курінного, дослідники мають можливість доповнити уявлення про вплив макроісторії на повсякденне життя населення як Уманщини, так і інших українських земель загалом.

Звичайно, щоденникові записи П. Курінного, як і інші твори такого жанру, позначені певною суб'єктивністю. Але цінність інформативного матеріалу щоденника полягає в тому, що П. Курінний детально фіксував факти сучасного йому життя, записував інформацію з періодичної преси та викладав зміст своїх розмов з міською інтелігенцією або ж селянами сусідніх з Уманню сіл. Такий багатий виклад матеріалу, поза сумнівом, значно збагачує знання про відгомін макроісторії на регіональному рівні і є важливим джерелом з вивчення історії Уманщини буремних перших десятиліть ХХ ст.

етнографічний історія курінний щоденник

Список використаних джерел

1. Кривошея І. І., Якименко Л. М. Змалювання повсякденного життя уманчан в егодокументах Надії Суровцової та Петра Курінного (перше десятиліття ХХ ст.) // Уманська старовина. 2016. Випуск 1. С. 75-81.

2. Кривошея І. І. Тендерний аспект мілітаристського дискурсу в егодокументах: компаративний аналіз мемуарів «уманського періоду» Надії Суровцової та Петра Курінного (1914-1917) // Гінея: науковий вісник. 2014. Вип. 90. С. 117-122.

3. Опацький І. Ю. «Не просто розмовляти, а бути «громадським діячем»: діяльність Петра Федоровича Курінного на Уманщині початку ХХ століття // Evropsky filozoficky a historicky diskurz. 2018. Svazek 4. 2. vydarn.

S. 18-23.

4. Опацький І. Ю. Єврейське населення Умані під час української революції 1917-1921 років (за матеріалами щоденника Петра Курінного) // Євреї України: Революція й післяреволюційна модернізація. Політика. Культура. Суспільство: Збірка статей / За ред. С. Гіріка. Київ: Laurus, 2018. С. 93-104.

5. Опацький І. Ю. Щоденник Петра Федоровича Курінного важливе джерело з вивчення історії повсякдення // Микроистория и история повседневности: новый взгляд на историческое и культурное наследие: материалы Международной научной конференции. Браслав: ООО «Белнаучкнига», 2017. С. 72-74.

6. Ралдугіна Т. П. Щоденник П.Ф.Курінного: свідчення сучасника Української революції // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. К.: Інститут історії України НАН України, 2008. Вип. 3. С. 248-259.

7. Суровцова Н. Спогади. К.:Видавництво ім. Олени Теліги, 1996. 432 с.

8. Умань і уманчани очима П. Ф. Курінного / Уклад. Ю. В. Торгало. Умань: Видавець «Сочінський», 2014. 428 с.

9. Умань і уманчани очима П. Ф. Курінного / за ред. Ю. В. Торгала, Л. Д. Гарбузової. Умань: ВПЦ «Візаві», 2013. 344 с.

References

1. Kryvosheia I. I., Yakymenko L. M. Zmaliuvannia povsiakdennoho zhyttia umanchan v ehodokumentakh Nadii Surovtsovoi ta Petra Kurinnoho (pershe desiatylittia ХХ st.) (A depiction of the daily life of the Umanchans in the self-papers of Nadiya Surovtsova and Peter Kurinsky (the first decade of the twentieth century.) // Umanska starovyna. 2016. Vypusk 1. S. 75-81 (in Ukr.)

2. Kryvosheia I. I. Hendernyi aspekt militarystskoho dyskursu v ehodokumentakh: komparatyvnyi analiz memuariv «umanskoho periodu» Nadii Surovtsovoi ta Petra Kurinnoho (1914-1917) (Gender aspect of militaristic discourse in self-published documents: a comparative analysis of the memoirs of the «Uman period» by Nadiya Surovtsova and Petro Kurinnyi (1914-1917) // Hileia: naukovyi visnyk. 2014. Vyp. 90. S. 117-122 (in Ukr.)

3. Opatskyi I. Yu. «Ne prosto rozmovliaty, a buty «hromadskym diiachem»: diialnist Petra Fedorovycha Kurinnoho na Umanshchyni pochatku XX stolittia (“Not just to talk, but to be a“ public figure ”: the activities of Peter

4. Kurinsky in the Uman region of the early twentieth century) // Evropsky filozoficky a historicky diskurz. 2018. Svazek 4.

2. vydam. S. 18-23 (in Ukr.)

5. Opatskyi I. Yu. Yevreiske naselennia Umani pid chas ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rokiv (za materialamy shchodennyka Petra Kurinnoho) (The Jewish population of Uman during the Ukrainian Revolution of 1917-1921 (based on the diaries of Petro Kurinnyi) // Yevrei Ukrainy: Revoliutsiia y pisliarevoliutsiina modernizatsiia. Polityka. Kultura. Suspilstvo: Zbirka statei / Za red. S. Hirika. Kyiv: Laurus, 2018. S. 93-104 (in Ukr.)

6. Opatskyi I. Yu. Shchodennyk Petra Fedorovycha Kurinnoho vazhlyve dzherelo z vyvchennia istorii povsiakdennia (Diary of Petro Kurinnyi an important source for studying the history of everyday life) // Braslav: OOO «Belnauchknyha», 2017. S. 72-74 (in Ukr.)

7. Ralduhina T. P. Shchodennyk P.F.Kurinnoho: svidchennia suchasnyka Ukrainskoi revoliutsii (P. F. Kurin's diary: the testimony of a contemporary of the Ukrainian Revolution) // Problemy vyvchennia istorii Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rokiv. K.: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2008. Vyp. 3. S. 248-259 (in Ukr.)

8. Surovtsova N. Spohady. (Memoirs) K.:Vydavnytstvo im. Oleny Telihy, 1996. 432 s. (in Ukr.)

9. Uman i umanchany ochyma P. F. Kurinnoho (Uman and Uman region by the eyes of P.F. Kurinyi) / Uklad. Yu. V Torhalo. Uman: Vydavets «Sochinskyi», 2014. 428 s. (in Ukr.) Uman i umanchany ochyma P. F. Kurinnoho (Uman and Uman region by the eyes of P.F. Kurinyi) / za red. Yu. V. Torhala, L. D. Harbuzovoi. Uman: VPTs «Vizavi», 2013. 344 s. (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru