Радіомовлення як інструмент радянізації західних областей УРСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Радіомовлення як інструмент радянізації західних областей УРСР

Левіна Ю.С.

Більшовицький режим, що з'явився на території Західної України на початку Другої світової війни чітко і послідовно впроваджував у регіоні політичну та соціально-економічну модель Радянського Союзу. В загальних процесах радянізації за переважання методів примусу важлива роль відводилась також і агітаційно-пропагандистському впливові на місцеве населення, одним з інструментів якого стало радянське радіомовлення. Воно як і періодичні видання перебувало під повним партійним та державним контролем і вело активну інформаційну роботу. Вивченням проблем становлення системи радянського радіомовлення та його впливом на процеси утвердження радянської влади в УРСР займалась низка українських науковців, при цьому поза увагою, як правило залишалось радіомовлення саме західних областей УРСР, оскільки воно формувалось пізніше і підпорядковувалось завданням радянізації регіону. Визначення характеру впливу радіомовлення на радянізаційні процеси, його основних завдань на початку та після Другої світової війни є метою даної наукової розвідки.

Місцеве радіомовлення в СРСР здійснювали республіканські, крайові, обласні, міські радіокомітети та радіоредакції. Всі повідомлення радіомовлення спрямовувались на визначені соціальні та вікові групи населення, враховуючи їх особливості. Місцеве населення Західної України в період її приєднання до Радянського Союзу мало свої особливості, які враховувались під час радіофікації регіону та формування радіопередач. Варто звернути увагу на окремі кроки влади в даному напрямку. Радіомовлення мало стати політичною трибуною партії , відтак будь яка помилка вважалась відхиленням від офіційної лінії і передбачала певні наслідки [1, с. 83]. На західні області швидко поширювали централізовану радіомережу УРСР з її принципами та методами мовлення.

Вже з вересня 1939 р., після встановлення в західних областях радянської влади, у Львові був створений обласний радіокомітет, який діяв до липня 1941 р. Головним його завданням влада вказувала висвітлення засобами радіо ролі Комуністичної партії як організатора і натхненника перемог радянського народу, що одразу показує справжнє призначення органу. Згідно із завданнями радянського комуністичного будівництва в області, виховання “нових” радянських людей на но- воприєднаних територіях, було розгорнуто широку діяльність з популяризації радянських норм життя суспільства - соціалістичного змагання, викриття антирадянської пропаганди зарубіжних реакційних сил, широкого показу досягнень соціалістичної культури, мистецтва класичної літератури, музики, ведення науково-природничої та атеїстичної пропаганди. Тобто тематика повідомлень відповідала принципам ідеологічного виховання мас.

Львівський обласний комітет радіомовлення складався з 7 структурних одиниць, які включали: редакцію пропаганди, літературно-драматичного мовлення, сільськогосподарського мовлення, редакцію промислових передач, редакцію передач для дітей та юнацтва, молодіжних передач та редакцію музичного мовлення [9-15].

Організація радіокомітетів почалась одразу після введення радянських військ, оскільки першочерговим завданням ставала інформаційна підготовка населення до виборів. З метою організації мовлення в Західній Україні, у зв'язку з виборами до Народних Зборів працювала бригада українського радіокомітету у складі: заступника голови УРК Охотника, начальника сектору місцевого мовлення Анохіна та диригента симфонічного оркестру Паші. Станом на 27 листопада 1939 р. уже діяло 3 обласні радіокомітети у Львові, Луцьку і Станіславі. В ці комітети було підібрано і направлено голів: у Львів - Хейлика (з Дніпропетровської області), у Луцьк - Щербатюка (з Вінницької області), у Станіслав - Евентова (з Дніпропетровської області) [26, арк. 22]. Тож кадрова політика, що передбачала направлення на роботу в західні області працівників з інших регіонів з метою швидшого впровадження радянізацій них процесів була повністю збережена і в цій сфері діяльності влади.

Радіомовлення було організовано в Ровно і Львові. У Львові місцеве мовлення складало близько 5 годин на добу, проводилося українською і польською мовами. 7 годин тривали трансляції із Москви і Києва, всього - 12 годин радіомовлення [26, арк. 23]. На територію західних областей було поширено загальнорадянські види мовлення: “Останні вісті”, пропаганда, статті та виступи, художньо-музичне мовлення. При Львівському радіокомітеті наприкінці жовтня 1939 р. було створено вокальний ансамбль з 18 осіб та симфонічний оркестр з 53 осіб [26, арк. 23]. У Ровно було організовано місцеве мовлення для обслуговування виборів до Народних Зборів, що здійснювалось через вуличні динаміки [26, арк. 24]. Фоновість такого мовлення давало позитивний для влади ефект, оскільки населення постійно перебувало під потрібним інформаційним впливом.

Технічна база мовлення залишалась найбільшою проблемою влади. У Львові були в наявності широкомовні радіостанції, приміщення зі студією і апаратною, проте погано обладнані. В Західній Україні не було радіовузлів і дротового мовлення, а лише радіоприймачі, які приймали сигнали з ефіру. Тому швидкими темпами були побудовані вузли у Львові, Станіславі, Тернополі, Володимирі-Во- линському, Ровно, Ковелі, Луцьку, Дубно. Згідно з планом радіофікації на 1940 рік, передбачалось будівництво радіовузлів у всіх великих містах. Було завезено технічне обладнання для організації мовлення на суму більше 100 тис. крб, що знову доводить важливість питання інформування населення. Для радіокомітетів було закуплено 20 радіоприймачів, частину з яких встановили в червоних кутках. Збір абонплати спочатку не проводився [2б, арк. 25].

Головою УРК при РНК УРСР Кононенком було розроблено план першочергових заходів для налагодження роботи ОРК в західних областях УРСР, який передбачав: направлення бригад для налагодження фінансової діяльності і надання допомоги у всі радіокомітети; складання методичного листа і тематичних планів ОРК на І квартал 1940 року; складання штатного розпису і кошторису; розробку положення про Львівський та інші ОРК і комітети, які мають радіостанції; відбір мікрофонних матеріалів; організацію передач з обміну між Львівським та іншими радіокомітетами УРСР; проведення конференції радіослухачів у всіх обласних центрах [26, арк. 22-25].

Станом на 27 вересня 1939 р. Український радіокомітет відрядив в Західну Україну радіопересувку з підсилювачами і 7 рупорами, що дало можливість обслужити аудиторію на 2-3 тис. слухачів. Також літаком було відправлено 26 тис. плакатів і 41 тис. лозунгів, 22 кінопересувки, радянські фільми [25, с. 2]. Таким чином було розпочато роботу з інформаційного насадження місцевому населенню “нових ідеалів”.

З грудня 1940 року інформаційна радіоатака розпочалась у Чернівецькій області. В радіоефір виходили місцеві передачі “Останні вісті” (редактор - Черп), з яких слухачі дізнавалися важливу інформацію від органів влади [24, арк. 2]. На початковому етапі тривалість передач не перевищувала 10 хвилин, кількість виходів в ефір - 2 рази в день. В інший час передавалися трансляції з Москви, Києва тощо. Обласне радіомовлення стало різножанровим - з'явились радіорепортажі, раді- обесіди, коментарі, виступи. Найкількіснішими були передачі на міжнародні, суспільно-політичні, наукові теми.

Оскільки радіомовлення в областях перебувало під впливом відділу агітації та пропаганди обласного комітету КП(б)У, тематика повідомлень була сталою для всіх засобів масової інформації і обов'язково включала радість возз'єднання у великій сім'ї радянських народів, критику попередньої влади, виробниче піднесення та соціалістичні змагання на фабриках і заводах міста, агітаційну роботу напередодні виборів, ідеологічні засади колгоспного будівництва, культурно-просвітницьку роботу на селі [24, арк. 2].

Варто звернути увагу, що у післявоєнний період у західних областях УРСР завдання радіомовлення дещо змінюються, а саме, пріоритетним було визначено проведення через радіо масово-політичної та культурно-виховної роботи серед населення. Рідною і зрозумілою мовою планувалось систематично насаджувати населенню принципи радянського господарювання, виховувати любов до Батьківщини, та головне для влади, за її ж словами - щоденно викривати ворожу діяльність українсько-німецьких націоналістів, тим самим викорінюючи фашистську ідеологію і пережитки буржуазно-капіталістичного устрою. По радіо, крім “Останніх вістей”, постійно передавались випуски статей обласних газет, проводились науково-популярні бесіди [17, арк. 2].

Враховуючи, що розвиток радіофікації областей був одним з важливих завдань у справі політичного і культурного виховання мас, виконавчі комітети обласних рад депутатів трудящих зобов'язували виконкоми міських та районних рад повсякденно займатись цією справою і вживати необхідних заходів щодо забезпечення виконання установленої для кожного району програми розвитку радіоточок, залучати до будівництва радіовузлів широкі маси колгоспників і надавати обласному управлінню Міністерства зв'язку допомогу щодо мобілізації внутрішніх ресурсів та вишукування на місцях лінійних та інших матеріалів як для забезпечення нормальної роботи існуючих радіомереж, так і для будівництва нових радіовузлів (голова виконкому Станіславської облради Кобзін) [4, арк. 4].

Аналізуючи програму радіопередач, можна стверджувати, що у післявоєнний період продовжувала зберігатись тенденція з переважання загальносоюзного та республіканського мовлення над місцевим. Місцеве мовлення не перевищувало 3 годин на добу. В той же час з'явились трансляції з сусідніх областей, наприклад, у Львові велись трансляції з Дрогобича, Станіслава [10, арк. 1].

Структуру відновлених радіокомітетів можна проаналізувати на прикладі Ровенської області. Ровенський обласний комітет по радіомовленню і телебаченню функціонував з 1944 р. (голова - Ост- рогін), у 1944-1949 рр. - комітет радіоінформації і радіофікації при Ровенському обласному виконавчому комітеті депутатів трудящих, у 1949-1953 рр. - обласний комітет радіоінформації при виконкомі Ровенської ради депутатів трудящих. За такою ж схемою змінювались назви і підпорядкування в усіх областях УРСР. Структура радіоредакції, згідно з штатним розписом на 1944-1945 рр. виглядала наступним чином: голова (оклад 900 крб), се- кретар-машиніст (250), головний бухгалтер (600), бухгалтер-ревізор (500), кур'єр-прибиральник (115), заступник голови радіокомітету, голова редакції громадсько-політичних передач (720), відповідальний редактор “Останніх вістей” (550), завідувач кореспондентською мережею (400), сте- нографістка-друкарка (300), відповідальний редактор художнього мовлення (550), диктор (400), технік-контролер, завідувач сектору місцевого радіомовлення (600), завідувач радіоабонементної системи (550), інспектор-економіст (425), завідувач відділу інформації та оголошень (500), двір- ник-вартовий (115) [18, арк. 2-3]. Окремо Постановою Раднаркому СРСР № 779 від 15 липня 1942 р. було затверджено Типовий штатний розпис для районних редакцій: уповноважений облрадіокомі- тету - відповідальний редактор (4 штатні одиниці) (400); редактор-літературний секретар редакції (2 штатних одиниці) (400); диктор (2 штатні одиниці) (250) [18, арк. 8].

Виробничо-редакторський персонал обласних радіокомітетів західних областей УРСР у повоєнний період поділявся на: сектор суспільно-політичних передач; сектор випуску; технічний відділ; сектор місцевого радіомовлення; радіоабонемент- ський сектор [18, арк. 24]. Окремо було встановлено організацію виплат авторських та артистичних гонорарів у обласних радіокомітетах [19, арк. 1].

Для уніфікації роботи всіх радіокомітетів УРСР було розроблено Положення “Про районні редакції радіоінформації при виконкомі районної Ради депутатів”, згідно з яким на районну редакцію покладалися такі завдання: висвітлення по радіо громадсько-політичного, господарського, культурного життя району; контроль за трансляцією радіовузлом району центральних, республіканських і обласних радіопередач; контроль за радіомовленням всіх трансляційних радіовузлів, які розташовані на території району.

Районна редакція здійснювала користування правами для радіомовлення, а також всіма іншими технічними засобами, очолювалась уповноваженим Комітету радіоінформації при виконкомі області, який керував роботою районної редакції, приймав і звільняв працівників, розпоряджався коштами в межах кошторису, який затверджував комітет радіоінформації при виконкомі обласної Ради депутатів трудящих, відкривав рахунки і розпоряджався ними. Районні редактори користувалися штампом і печаткою [20, арк. 16].

Згідно з Положенням № 460 депутатів трудящих від 23 травня 1950 р., на обласний радіокомітет покладалися такі завдання (на прикладі Волинської та Ровенської областей): організація політичного мовлення для населення області, широка пропаганда завдань соціалістичного будівництва, популяризація досягнень народів СРСР; інформування радіослухачів про боротьбу за мир, свободу, незалежність народів, викриття антирадянської пропаганди зарубіжних реакційних сил; пропаганда наукових знань; керівництво діяльністю міських і районних редакцій радіоінформації; підготовка кадрів; організація записів на плівку музичних, літературних, драматичних творів; ретрансляція радіопередач республіканського мовлення [3, арк. 2]. радянський влада радіомовлення інформаційний

Партія більшовиків наголошувала на необхідності розвитку радіофікації країни, аргументуючи це метою задовольнити культурні запити народу. Насправді ж це був лише дієвий спосіб інформаційного впливу на населення з метою прискорення формування масової свідомості, а також спосіб поширення будь-якої інформації, в т.ч. чуток, брехні тощо. В Україні працювало 25 обласних радіокомітетів, 200 редакцій районного радіомовлення [2, с. 1], які безпосередньо впроваджували в життя радянську інформаційну політику.

Контроль за діяльністю органів впливу на маси влада здійснювала шляхом перевірки роботи обкомів (місячних, квартальних, піврічних, річних звітів) та шляхом виконання рецензій на мікрофонні матеріали обласних редакцій. Стан роботи радіокомітетів обговорювався також і на бюро обкомів, на яких затверджувалась тематика радіопередач.

Зокрема, після рішення бюро обкому про незадовільну роботу Станіславського комітету радіоінформації, в редакції відповіли про вживання заходів і повідомили про всебічне висвітлення життя області, розширивши розповіді про зміни, що відбуваються на Станіславщині. Залучались уже відомі методи впливу - виступи біля мікрофону представників колгоспного сільського господарства, керівних партійних робітників, які продовжували поширювати інформацію про дружбу народів, радянський патріотизм, на антирелігійні теми. За звітний період було передано 10 пропагандистських статей, підготовлених кваліфікованими пропагандистами, тобто особами, що були навчені подавати матеріали у прорадянському дусі і приховувати всі проблемні аспекти життя, серед яких були лектор обкому КП(б)У Шиш, завідуючий навчальною частиною обласних парткурсів Кучеров, заступник завідуючого відділом пропаганди і агітації обкому Голубков [5, арк. 7].

Загальні напрямки роботи та тематика радіопередач залишається практично незмінною і на початку 50-х рр., що підкреслює необхідність для влади подальшого насадження своїх ідей через відсутність підтримки серед населення. Так, наприклад, у другій половині 1952 року передбачалось вести пропаганду п'ятирічного плану і праці Сталіна “Економічні проблеми соціалізму в СРСР”;

показувати боротьбу трудящих за дострокове виконання п'ятого п'ятирічного плану; демонструвати досвід роботи пропагандистів і агітаторів, проводити передачі для працівників сільського господарства, на промислову тематику, для молоді, науково-просвітницькі передачі та літературні передачі [5, арк. 16]. Обкомами зверталась увага на необхідності приділення більшої уваги науково- популярним передачам.

Разом з тим варто зауважити, що значна увага спрямовувалась і на боротьбу з релігією. Зазначалось, що за січень 1952 р. Станіславським облра- діокомітетом було передано лише одну статтю про походження забобонів, пережитків старого [6, арк. 13]. Вимагалось постійне збільшення кількості таких передач у зв'язку зі значним впливом релігії в західних областях УРСР, а одним з напрямків інформаційної політики в регіоні була боротьба з нею.

Варто відзначити, що потужності обласних радіокомітетів постійно збільшувались. У Львівській області, згідно зі звітом завідувача сектору агітації обкому Холоденка, у 1946 році працював 31 радіовузол із загальною потужністю 15 тис. радіоприймачів, 17230 радіоточок. Проте з 706 сільрад області було радіофіковано всього 24 [7, арк. 166], що складало проблему у впливі на цілі райони сільського населення. Станом на 3 січня 1946 р. по місту Львову працювало 2000 радіотрансляційних точок, радіофіковано 100 агітпунктів виборчих дільниць. По сільських районах області працювало 3300 радіотрансляційних точок, радіофіковано 57 агітпунктів виборчих дільниць [8, арк. 43]. Згідно з довідкою про стан роботи Ровенського облрадіо- комітету, на 1 січня 1946 р. в місті діяло 909 радіоточок, у районах - 1915 (всього 2824), станом на 15 вересня по місту - 1512, по районах - 2536 (всього 4048). В місті Ровно декілька вулиць було охоплено вуличними радіофікаціями [17, арк. 1].

Катастрофічною для радянської влади залишалась ситуація з кадрами редакторських співробітників. Було затверджено обсяг обласного радіомовлення - лише 1 година на добу, оскільки якість мовлення ще не відповідала вимогам влади [17, арк. 3]. Згідно з радянськими переконаннями, кожна редакція повинна була “з дня на день висвітлювати всі задуми первинних партійних організацій і райкомів КП(б)У, поєднуючи висвітлення ідейно-політичної роботи з показовою реалізацією виробничих планів” [22, арк. 13-14], тому на редакторів покладались відповідальні завдання. Так, наприклад, кожен випуск “Останніх вістей” до мікрофона підписувався редактором “до випуску”. І це було не простою формальністю. І редактор, і голова комітету несли відповідальність за інформацію. Саме ліквідація безвідповідальності в апараті, під якою, за словами влади, розумілась невідповідність надісланим згори вказівкам, могла допомогти робити корисні для партії випуски “Останніх вістей”. А допомагали злагоджена робота колективу і зв'язок з автурою [22, арк. 22]. Причому користь від цих передач мала отримувати влада.

Для вирішення наведених вище проблем, Комітет радіоінформації при Раді Міністрів УРСР (голова М. Скачко) пропонував накреслити заходи щодо поліпшення міського, районного в містах, фабрично-заводського і районного радіомовлення, розширивши кола авторів і тематики радіопередач, підвищивши ідейно-політичний рівень радіомовлення, поліпшивши форми подачі і літературної обробки матеріалів [23, арк. 4].

Важлива увага зверталась на передачі, спрямовані на виховання молодого покоління, оскільки саме на них покладались надії радянської влади в західних областях УРСР. Так, у 1951 р. було рецензовано передачі для молоді Дрогобицького, Станіс- лавського, Чернівецького, Львівського, Тернопільського і Рівненського комітетів радіоінформації за квітень цього року. Суворій критиці піддались обласні комітети ЛКСМУ за “погане використання радіо як могутньої зброї політичного і культурного виховання молоді” [22, арк. 1]. Зазначалось про ще менший зв'язок з комсомольськими організаціями Тернопільського комітету радіоінформації. Коли в області були у розпалі весняно-польові роботи, редакція не надсилала колгоспній молоді жодної кореспонденції [22, арк. 3]. У Станіславській області впродовж місяця було зроблено 6 молодіжних радіопередач, у яких висвітлено роботу сільських комсомольців у дні сівби [22, арк. 5].

Таким чином, розпочавшись у 1939 р. та посилившись у повоєнний період, вплив на населення шляхом радіомовлення у західних областях УРСР став важливим методом та одночасно засобом впровадження інформаційної політики радянської влади. Тематика повідомлень радіомовлення співпадала з основними напрямками радянізації західноукраїнського регіону, була спрямована на його уніфікацію та повне залучення місцевого населення до радянського способу життя. Ці процеси дозволяють стверджувати, що саме радіомовлення, поруч із періодичною пресою стало важливим інструментом інформаційно-пропагандистського впливу.

Список використаних джерел

1. Годун Н. Радіомовлення в УСРР 20-30-х рр. як об'єкт політичної цензури / Годун Н. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки, 2007. Вип. 17. С. 72-86.

2. День радіо // Червоний прапор. 1949 р. № 83 (1812). 7 травня. С. 1.

3. Державний архів Волинської області. Ф. Р-1351. Оп. 1, спр. 4, 4 арк.

4. Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО). Ф. Р-1918. Оп. 1, спр. 19, 4 арк.

5. ДАІФО. Ф. Р-1918. Оп. 2, спр. 7, 19 арк.

6. ДАІФО. Ф. Р-1918. Оп. 1, спр. 25, 13 арк.

7. Державний архів Львівської області (ДАЛО). Ф. П-3. Оп. 2, спр. 605, 216 арк.

8. ДАЛО. Ф. П-3. Оп. 1, спр. 574, 152 арк.

9. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 3, 294 арк.

10. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 11, 126 арк.

11. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 13, 89 арк.

12. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 15, 155 арк.

13. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 16, 169 арк.

14. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 17, 152 арк.

15. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 18, 200 арк.

16. ДАЛО. Ф. Р-1357. Оп. 1, спр. 11, 126 арк.

17. Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф. Р- 445. Оп. 2, спр. 7, 55 арк.

Анотація

В статті здійснено спробу проаналізувати пропагандистський вплив радянської влади на місцеве населення новоприєд- наних до УРСР на початку Другої світової війни територій Західної України шляхом використання радіомовлення. Визначено соціальні групи, що піддавались цьому впливу, виокремлено тематику передач та розглянуто мету та завдання даного впливу у різні хронологічні періоди. Доведено важливість даного напрямку інформаційної роботи влади з метою радянізації також і після визволення даного регіону. Наголошено, що вплив на населення шляхом радіомовлення у західних областях УРСР став важливим методом та одночасно інструментом впровадження інформаційної політики радянської влади.

Ключові слова: радіомовлення, радянська влада, інформаційний вплив, радянізація, західні області УРСР.

In this paper's made a try to analyze the propagandistic influence of Soviet government on the local people, newly added to USSR at the beginning of The Second World War at the territory of western regions of Ukraine with the help of broadcasting it's defined that some social groups have been influenced by it. The purpose, the task and the topics of that broadcasting at different chronological periods have been highlighted too. The importance of that direction of informative work of the authority to sovietization people, even after the liberation of that region has been proved. It's emphasized that the influence on the population of broadcasting in westerns regions USSR became an important method and at the same time, the powerful tool for the informative politics of the Soviet government.

Keywords: broadcasting, Soviet government, informative influence, “Sovietization”, Western regions USSR.

Размещено на Allbest.ru