Відділ біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин інституту тваринництва НААН України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин інституту тваринництва НААН України

У будь-який період історії країни саме аграрне питання набувало стратегічного забарвлення, а тваринництво залишалося однією з важливих галузей сільського господарства країни. Тому однією із злободенних тем, з наукового та практичного огляду, є діяльність інституцій, які успішно функціонували у найскладніші періоди вітчизняної історії. Сьогодні значна увага приділяється дослідженню досягнень окремих галузевих установ та провідних учених, бо лише детальний аналіз досвіду минулого надає можливість для прогнозування та планування подальшого розвитку тваринництва, й зокрема, його рушійної сили - зоотехнічної науки. Ставилося за мету - на прикладі діяльності Інституту тваринництва НААН, окреслити тенденції розвитку штучного осіменіння як методу крупномасштабної селекції у вітчизняному тваринництві.

Матеріали і методи досліджень. Використані матеріали Державного архіву Харківської області, Архіву та бібліотеки Інституту тваринництва НААН. Дослідження ґрунтуються на принципах історизму та об'єктивності. Методологічний інструментарій включав загальнонаукові (історико-науковий аналіз та синтез) та спеціальні (порівняльно-історичний, хронологічний, архівознавчий, стадіально - регіональний) методи.

південний інститут молочний сільськогосподарський

Результати досліджень

Життєвий період Федора Івановича Осташка від 1957 р., пов'язаний з Інститутом тваринництва НААН, в якому він майже до кінця своєї наукової діяльності завідував лабораторією, потім - відділом біології розмноження та штучного осіменіння тварин. Тому доречно згадати імена тих учених, зусиллями яких наука рухалась вперед, бо за кожною науковою розробкою - праця багатьох поколінь.

Процес становлення вітчизняних наукових центрів з питань біології репродукції сільськогосподарських тварин обумовлений соціально-економічними факторами, зокрема створенням системи колгоспів і радгоспів і збільшенням потреб населення в продуктах тваринництва, тому планування наукової тематики відбувалося у взаємодії з господарськими організаціями.

Початок інтенсивної розробки основних проблем фізіології репродукції тварин в Україні відноситься до 30-х рр. ХХ ст. і пов'язаний зі створенням мережі науково-дослідних організацій та лабораторій на базі існуючих навчальних та наукових установ.

Відділ біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин Інституту тваринництва НААН бере свій початок з 1932 року, а саме, з моменту створення в структурі сектора розведення секції штучного осіменіння Південного інституту молочного господарства [1, Арк. 2-3].

Містився сектор, як і весь інститут у будівлі колишнього пивного заводу, який був переобладнаний у 1931 р під науковий корпус інституту. Займав дві суміжні невеликі кімнати. Крім завідувача Івана Олександровича Бухаріна, до штату підрозділу входив науковий співробітник Іван Матвійович Іщенко. Спочатку передбачалося, що тут виготовлятимуть розріджувачі для сперми сільськогосподарських тварин. Однак вже після декількох місяців роботи співробітники приступили до вивчення ряду тематичних питань. Таких як:

- результативність штучного осіменіння великої рогатої худоби в Україні, збереження і транспортування сперми бугаїв та баранів;

- вивчення причин яловості корів і заходи боротьби з нею;

- встановлення оптимальної дози осіменіння великої рогатої худоби та овець цільної і розрідженою спермою.

Архівними та літературними джерелами встановлено, що початок дослідних робіт зі штучного осіменіння в Інституті датується 1933 р. [2]. Про це свідчить архівний документ «Краткие данные - перечень выполненных работ коллективом лаборатории искусственного осеменения сельскохозяйственных животных за период с 1933 по 1950 гг.» [3] та перший друкований науковий звіт

І.А. Бухаріна. Дослідна робота розпочалася з обстеження господарств,

І.А. Бухарін пише: «Експедиційне обслідування господарств у 1933 р. провадилося одною бригадою (І. А. Бухарін), а в 1934 р. - двома бригадами (І. А. Бухарін та

І.М. Іщенко). Обслідування провадилося по виробленій нами анкеті, що охоплює питання по організації, техніці та результативності штучного запліднювання. Крім того, в 1934 р. по записах, що є в господарстві, всі штучно запліднювані корови записувалися в спеціальний журнал, в якому відмічали: №№ корів, масть, вік, попереднє отелення, парування до штучного запліднювання, штучне запліднювання і результати парувань або запліднювань. Відомості про отелення й аборти брали з актів або зшитків про приплід молодняку, при чому, як правило, ці відомості і №№ запліднених корів, що лишилися в господарстві, перевіряли безпосередньо в гуртах шляхом перегляду номерів і опиту бригадирів, скотарів, доярок, телятниць, ветеринарних санітарів і ін., а також оглядаючи телят. По всіх одержаних відомостях, що є в господарстві, результати штучного запліднювання виводилися з обліком кожної запліднюваної корови» [4, с. 36].

Усього за два роки (1933-1934) було обстежено 30 пунктів штучного осіменіння великої рогатої худоби Херсонської, Дніпропетровської, Одеської областей. На опрацювання матеріалів тимчасово запрошували ще 3-х техніків. Вчені дійшли висновку, що кількість перегулів та яловість корів при штучному осіменінні не більше ніж при природньому (І. А. Бухарін та ін., 1933-1934) [3, Арк. 2-3].

У зв'язку з великим обсягом робіт, пов'язаних з виконанням наукової тематики, у 1933 р лабораторію посилили новими кадрами. У списках виконавців з'являються нові імена. Це Георгій Георгійович Подоба і Богуславський (на жаль ім'я та по батькові відновити не вдалося).

За результатами проведених досліджень було встановлено, що від першого осіменіння стільність наступала у 50 - 60 % корів і телиць, від подальших - у 95 - 99 %. Такі ж результати були отримані і при природному паруванні. Завдяки високій зоотехнічної та економічної ефективності штучне запліднення тварин стали широко застосовувати в господарствах України.

У 1933 - 1934 рр. І. О. Бухарін займався вивченням питань збереження і транспортування сперми бугаїв-плідників. В результаті спосіб зберігання сперми 24 години був впроваджений у виробництво. Подальші дослідження більш тривалого зберігання будуть розроблятися пізніше в 1949 - 1950 рр.) [3, Арк. 7-8].

Важливе значення мали роботи з осіменіння корів малими дозами сперми, які проводив І. М. Іщенко. Він довів, що доза сперми в 0,2 куб.см. без розрідження цілком допустима для осіменіння корів в умовах виробництва. Зроблені висновки дозволили з одного боку різко збільшити навантаження на бугая-плідника, а з іншого - розширити зону обслуговування парувальних пунктів, що мало велике значення особливо в період повоєнної відбудови тваринництва) [3, Арк. 10-11].

Значна увага приділялася підготовці кадрів. Щорічно, в три потоки на місячних курсах (за 200-годинною програмою) готували інструкторів зі штучного осіменіння великої рогатої худоби та овець. Для викладання на курсах, крім фахівців лабораторії, запрошували професорів Харківського ветінституту Г. А. Бабича, Е. Ф. Лисицького, І. І. Лукашова та ін. Практичні заняття з техніки штучного осіменіння великої рогатої худоби проводили в д/г «Українка», а з вівчарства - у вівчарських радгоспах. Всього за перше п'ятиріччя роботи лабораторія підготувала більше 800 інструкторів і близько 100 техніків зі штучного осіменіння великої рогатої худоби та овець.

Друга половина 30-х рр. ХХ ст. виявилася дуже складною для інституту. Після переводу Я. М. Берзіня за 5 років на посаді директора змінилося 12 осіб та 7 його заступників. Почався період репресій і масових звільнень. Співробітників миттєво звільняють з роботи за причини класової належності, як «сина куркуля», «сина попа», «доньки глитая» чи «бувшого урядника». Останніх одночасно позбавляли виробничих прав, звільняли з роботи без виплати компенсації та, у кращому випадку, направляли на виробництво [5, арк. 16]. У цей період інститут втратив свої кращі наукові кадри. Якщо в 1934 р штат інституту становив понад 100 осіб, то в травні 1937 року їх залишилося - 31, а до 1940 року - 18. Штат лабораторії штучного осіменіння скоротився до 2 осіб.

Лише в кінці 1939 р. було призначено очільника інституту Миколу Григоровича Дюрича. Він вжив заходів до нормалізації обстановки в установі, після чого припинилися гоніння вчених.

У передвоєнні роки лабораторія проводила планову роботу з освоєння та впровадження методу штучного осіменіння в практику скотарства України і використання свіжевзятої та збереженої сперми протягом 2-4-х тижнів.

Першими дослідами колективу із застосування штучного осіменіння у вівчарстві було осіменіння овець розрідженою спермою та мікродозами. Проводилася спроба заміни спеціального розріджувача для сперми барана більш простим та дешевим фізіологічним розчином. Робота виконувалась у радгоспі ім. Фрунзе Новоолександрівського району Запорізької області. Було взято 3 групи овець, від 300 до 400 голів у кожній. Матки першої групи, яких осіменяли нерозрідже- ною спермою дозою 0,1 --0,2 см³, була контролем; другої - фізіологічним розчином 1:1, 1:2 та третьої - мікродозою 0,05 см3. Та особливої різниці в перегулах, за отриманими результатами, не спостерігалося (І. О. Бухарін, І. М. Іщенко, 1936-1937) [3, арк13-14].

Зпершого дня війни М. Г. Дюрича мобілізують до лав Радянської Армії. Слідом за ним захищати країну йде більшість співробітників інституту, в їх числі співробітники лабораторії штучного осіменіння - П. С. Журженко і І. М. Іщенко. З 1940 р зі списку співробітників інституту зникає прізвище І. О. Бухаріна. Останній наказ відданий М. Г. Дюричем від 23 липня 1941 р свідчив: «у зв'язку з відходом до лав Червоної армії призначити директором інституту Йосипа Абрамовича Даниленка».

Німецька окупація Харкова в жовтні 1941 р викликала термінову необхідність евакуації підприємств та установ на Схід. Особливу цінність для повоєнної відбудови тваринництва країни мала племінна худоба. Тому видано наказ від 20 вересня 1941 р «Про евакуацію худоби експериментального господарства« Українка »в м Енгельс, за Волгу», очолив яку Трохим Михайлович Козенко. У картках особових рахунків співробітників інституту за станом на 1941 - 1942 рр. Т. М. Козенко значиться як «керівник лабораторії штучного осіменіння». Лише за рік, з 1942 по 1943 рр., штат інституту скоротився до 14 осіб. Але незважаючи на тяжке становище і неймовірні труднощі в цей період колектив провів велику роботу зі збереження племінного поголів'я, відтворення стад, методичного керівництва племінною роботою та ін.

Після реевакуації людей чекали не менші труднощі. Науковий корпус інституту був перетворений окупантами в казарму. Стаціонарне обладнання і виробничі приміщення знищені. Але протягом року лабораторію було відновлено та обладнано [6].

Першою повоєнною темою досліджень стало «Вивчення нових організаційних форм штучного осіменіння - міжколгоспний і радгоспно-колгоспний пункт штучного осіменіння». Вчені дійшли висновку, що міжколгоспні пункти у повоєнний період є єдино правильною формою організації штучного осіменіння, особливо в районах діяльності ДПР, яка давала змогу не тільки максимально використовувати кращих плідників, але й правильно здійснювати племінний підбір. У свою чергу організація радгоспно-колгоспних пунктів давала можливість збільшувати навантаження на кращих бугаїв, які належали радгоспам та цим впливати на якісне поліпшення поголів'я колгоспних ферм (Т. М. Козенко, за участю П. Я. Татьянченка, 1944-1945) [3, арк. 18-19].

Одночасно дослідна робота поєднувалася з наданням практичної допомоги колгоспам та радгоспам. За перше півріччя 1944 р. на таких пунктах було осіме- нено 1010 корів.

Багато зроблено колективом лабораторії в повоєнні роки під керівництвом Т. М. Козенка. Розроблено та впроваджено в широку практику тваринництва методи взяття та зберігання сперми бугаїв та кнурів. У 1951 р за удосконалення та розробку методів і техніки штучного осіменіння сільськогосподарських тварин Трохиму Михайловичу Козенку вручено Сталінську премію І ступеня. Знаменним в історії інституту є той факт, що в ньому у період з 1949 по 1953 рр. працював Ігор Васильович Смирнов, направлений по путівці МСГ СРСР на роботу в Українському інституті тваринництва і зарахований на посаду старшого наукового співробітника лабораторії штучного осіменіння [7, арк. 5]. Результати дослідів проведені вченим підтвердили можливість зберігати тривалий час сперму плідників при температурі мінус 183 °С і при цьому отримати повноцінне потомство. При використанні замороженої сперми у д/г «Українка» вперше в світі було отримано 11 ягнят (1949) і 5 телят (1951).

Як пізніше писав у своїх спогадах Федір Іванович Осташко: «...мене надзвичайно зацікавили роботи І. В. Смирнова в Українському науково-дослідному інституті тваринництва з тривалого зберігання сперми плідників у глибоко замороженому стані. Це в подальшому визначило моє справжнє місце у науці, до якого нестримно вели зростаючи сили покликання» [2, 141].

У 1957 р. Федора Івановича зараховують старшим науковим співробітником лабораторії штучного осіменіння сільськогосподарських тварин Науково- дослідного інституту тваринництва Лісостепу та Полісся УРСР. Він пише: «На- жаль І. В. Смірнов уже тут не працював і мені запропонували його місце з виконанням тієї самої тематики... Продовжуючи справу І. В. Смирнова, ми створили оригінальну модель осмотичного механізму кріоушкодження клітин у рідкій фазі та руйнування їхнього мембранного апарату за рахунок гідравлічного удару в процесі розвитку температурного шоку, викликаного раптовим падінням температури біологічної системи клітина - середовище. При цьому експериментально встановили невідоме раніше явище "ефект фортифікації мембранного апарату клітин» [2, 142].

У 1955 р за клопотанням інституту перед МСГ УРСР в експериментальному д/г «Українка» була відкрита перша в республіці держплемстанція штучного осіменіння сільськогосподарських тварин. Директорами якої були В.Д. Альтгаузен, А. А. Балаклицька, Н. С. Помазановський, В. М. Сопельник, В.Т. Цибульник.

Пізніше на базі цієї станції було створено Харківське ПЛЕМОБ'ЄДНАННЯ [2].

Отже, 50-ті роки ХХ ст. відзначилися широким впровадженням методу штучного осіменіння у практику роботи держаних племінних станцій. Плідна сумісна праця виробничників та науковців надали змогу розробки системи організації штучного осіменіння на основі методу глибокого охолодження та тривалого зберігання сперми тварин [8].

На базі лабораторії штучного осіменіння функціонували в різний час відділ біології розмноження і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин, Харківський біотехнологічний центр УААН, а сьогодні - відділ репродукції сільськогосподарських тварин.

За ці роки були розроблені основні питання теорії і створені сучасні методи і техніка репродукції тварин [9]. А саме:

- розроблені нові конструкції кріогенних посудин Дьюара марки «Харків» для збереження спреми у зріджених газах і розвинено вітчизняну галузь кріогенного дюаровиробництва, що слугувало основою для впровадження в практику методу тривалого збереження генетичних матеріалів (Ф. І. Осташко, Б. Г. Лазарєв, П. Я. Юнашев, Б. М. Акимов, В. В. Деменко). За що авторський колектив отримав Велику золоту медаль ВДНГ СРСР;

- розроблено багатофакторну теорію кріоушкоджень і кріопротекціі клітин при їх охолодженні і заморожуванні до кріогенних температур з різною швидкістю (Ф. І. Осташко, О. Д. Бугров, М. Я. Чумаков, В. І. Вишневський, М. І. Лопатко,

О.В. Соклакова, М. Д. Безуглий, І. І. Катков, М. К. Дибиров, Б. О. Скорняков, Л. В. Горбунов, І. І. Сердюк, А. А. Бєліков, А. П. Звєрєва);

- розроблено та впроваджено нові методи кріоконсервації і об'єктивної оцінки якості сперми бугаїв, баранів та кнурів (Ф. І. Осташко, О. Д. Бугров, М. І. Лопатко, В. І. Канцедал, Г. С. Гайворонський, С. І . Сердюк, А. А. Бєліков, М. П. Павленко, Г. М. Кузнецов, І. І. Катков, А. П. Звєрєва);

- розроблено мано-цервікальний метод штучного осіменіння корів і комплект одноразових полімерних стерильних інструментів для його реалізації. Створено фабричну технологію для їх серійного виробництва і широко впроваджено метод у практику скотарства (Ф. І. Осташко, В. А. Чирков, В. А. Подкопаев, Л. М. Смирнов, М. Т. Денисенко). За що у 1980 р колективу авторів присвоєно Державну премію Ради Міністрів СРСР;

- розроблено Харківську біотехнологію асептичного одержання, оцінки, кріоконсервації і збереження сперми виробників і асептичного запліднення самок, як способу великомасштабної селекції. Створено технологічну лінію апаратури і обладнання для її реалізації та організовано серійне промислове виробництво. Технологію впроваджено в скотарство України, Росії, Монголії (Ф. І. Осташко,

В.О. Шинкаренко, М. П. Павленко, Г. Н. Кузнецов, Е. Ф. Ісаченко, Л. М. Павленко, В. М. Іващенко, Т. С. Смирнова, В. А. Кірєєва);

- створено та впроваджено у виробництво Харківську технологію асептичного одержання мікроманіпуляції, кріоконсервації та трансплантації ембріонів (Ф. І. Осташко, М. К. Дибиров, Н. В. Безуглий, В. В. Ісаченко, А. Б. Сушко, Є. Ф. Ісаченко, К. Б. Передера, Н. О. Гордієнко, К. В. Валігура, І. В. Лобачова).

Одержали підтримку і визнання такі новації, як довгозбережені стерильні середовища для кріоконсервації сперми плідників, нові конструкції кріогенної техніки інструментарію для штучного осіменіння тварин і трансплантації ембріонів. Розвинуто суміжні галузі промисловості для репродукції тварин.

Успіхи Харківської школи репродуктологів тварин отримали широкий резонанс в усьому світі. Більшість вихованців нашої школи брала участь у роботі міжнародних конгресів з репродукції тварин: у м. Тренто (Італія), 1964; Парижі (Франція), 1968; Мюнхені (Німеччина), 1972; Кракові (Польща), 1976; Мадриді (Іспанія), 1980; Урбані (США), 1984; Дубліні (Ірландія), 1988; Гаазі (Голландія), 1992; Сіднеї (Австралія), 1996; у Стокгольмі (Швеція), 2000 та ін.

У 1972 р. на засіданні VII-го конгресу у Мюнхені Ф. І. обирають членом постійного комітету конгресу як представника СРСР, а у 1996 р. у м. Сіднеї - членом постійного комітету ICAR як представника України. «Це була велика честь для мене особисто і водночас - прояв світового визнання наукових досягнень нашої школи» . Але життя диктує свої закони - пише вчений. І на зміну ветеранам приходять у науку представники нових поколінь. І дай їм, Боже, натхнення та наснаги, щоб не вмерло велике діло, започатковане видатними вченими І. І. Івановим, В. К. Миловановим, І. В. Смирнов, О. В. Квасницьким та їхніми талановитими послідовниками».

До цієї когорти вчених, безперечно, відноситься і ім'я Ф. І. Осташка талановитішого вітчизняного вченого зі світовим визнанням.

Бібілографічний список

1. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (Київ). Ф. 1055. - Оп. 1. - Спр. 1339. - Арк. 2-3.

2. Кунець В. В. Відділ біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин : історія, вчені, досягнення (історичний нарис) / НААН, Інститут тваринництва; В. В. Кунець. - Харків, 2013. - 162 с. (Серія «Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України в бібліографії, архівних та літературних джерелах». Кн. 2).

3. Державний архів Харківської області. - Ф. Р. 6184. - Оп.1. - Спр. 407. -32 арк.

4. Бухарін І. О. Результативність штучного запліднювання великої рогатої худоби в радгоспах УРСР / І. О. Бухарін // Збірник наукових праць / НКЗС УРСР. Укр. НДІ тваринництва. - Київ-Полтава, 1937. - С. 33-52.

5. Архів Інституту тваринництва НААН (Харків). - Оп. 1-Л.- Спр. 3. -89 арк.

6. Кунець В.В. Діяльність лабораторії штучного осіменіння сільськогосподарських тварин Інституту тваринництва НААН / В. В. Кунець // Вісник Національного технічного університету «ХПІ» »: зб. наук. пр. - Харків, 2013. - № 68(1041). - С. 111-116.

7. Архів Інституту тваринництва НААН (Харків)- Оп. 1-Л. - Спр. 39. - 230 арк.

8. Кунець. В. В. Розвиток наукових досліджень з біології розмноження сіл- ськеогосподарських тварин у Інституту тваринництва НААН / В. В. Кунець // Вісник Національного технічного університету «ХПІ»: зб. наук. пр. - Харків : НТУ «ХПІ», 2014. - № 30 (1073). С. 120-124:

9. Осташко Ф. І. Теорія і практика біології розмноження та штучного осі- меніння сільськогосподарських тварин / Ф. І. Осташко, М. П. Павленко, А. А. Бєліков // Збірник наукових праць / УААН, Інститут тваринництва. - Харків, 1999. Вип. ХХХХ. - С. 38-43.

References

1. Centralnyj derzhavny'j arxiv vy'shhy'x organiv vlady' ta upravlinnya Ukrayiny' (Ky'yiv) - Central State Archive of the Supreme Authorities and Governments of Ukraine (Kyiv)]. F. 1055. Op. 1. Spr. 1339 [in Ukrainian].

2. Kunecz', V. V. (2013). Viddil biotexnologiyi reprodukciyi sil's'kogospodars'ky'x tvaryn: istoriya, vcheni, dosyagnennya (istory'chny'j nary's) - Department of Biotechnology of Reproduction of Agricultural Animals: History, Scientists, Achievements (Historical Sketch). Xarkiv. (Seriya «Insty'tut tvary'nny'cztva Nacional'noyi akademiyi agrarny'x nauk Ukrayiny' v bibliografiyi, arxivny'x ta literaturny'x dzherelax». Kn. 2) [in Ukrainian].

3. Derzhavny'j arxiv Xarkivs'koyi oblasti - State Archive of Kharkiv Region. F. R.6184. Op. 1. Spr. 407 [in Ukrainian].

4. Buxarin, I. O. (1937). Rezul'taty'vnist' shtuchnogo zaplidnyuvannya vely'koyi rogatoyi xudoby' v radgospax URSR [Efficiency of artificial fertilization of cattle in state farms of the Ukrainian SSR]. Zbirny k naukovy x pracz' - Collection of scientific works of the Ukrainian Institute of Animal Husbandry. Ky'yiv-Poltava, 33-52 [in Ukrainian].

5. Arxiv Instytutu tvary'nny'cztva NAAN (Xarkiv) - Archive of the Institute of Animal Science of NAAS (Kharkiv)]. Op. 1-H. Spr. 3 [in Ukrainian].

6. Kunecz', V. V. (2013). Diyal'nist' laboratoriyi shtuchnogo osimeninnya sil's'kogospodars'ky'x tvary'n Insty'tutu tvary'nny'cztva NAAN [Activities of the Laboratory of Artificial Insemination of Farm Animals at the Institute of Animal Husbandry NAAN]. Visny'k Nacionalnogo texnichnogo universytetu «XPI» -Bulletin of the National Technical University ”KhPI”. Xarkiv, 68(1041), 111-116. [in Ukrainian].

7. Arxiv Instytutu tvary'nny'cztva NAAN (Xarkiv) - Archive of the Institute of Animal Science of NAAS (Kharkiv). Op. 1-Л. Spr. 39 [in Ukrainian].

8. Kunecz', V. V. (2014). Rozvy'tok naukovy'x doslidzhen' z biologiyi rozmnozhennya sils'keogospodars'ky'x tvary'n u Insty'tutu tvary'nny'cztva NAAN [Development of scientific research on the biology of reproduction of village farming animals at the Institute of Animal Husbandry NAAN]. Visny'k Nacionalnogo texnichnogo universytetu «XPI» [Bulletin of the National Technical University "KhPI"]. Xarkiv, 30 (1073), 120-124 [in Ukrainian].

9. Ostashko, F. I., Pavlenko, M. P., Byelikov, A. A. (1999). Teoriya i prakty'ka biologiyi rozmnozhennya ta shtuchnogo osimeninnya sil's'kogospodars'ky'x tvary'n [Theory and practice of reproductive biology and artificial insemination of farm animals]. Zbirnyk naukovy'x pracz' Instytut tvary'nny'cztva UAAN - Collection of scientific works of the Institute of Animal Science UAAS. Xarkiv, XXXX, 38- 43 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru