Діяльність осередків товариства "Каменярі" на Товмаччині (1932-1939 рр.)

Fedoryshyn І. Ya.,

Postgraduate student of the Department of

History of Ukraine and methods of teaching history,

State Higher Educational Institution “Vasyl Stefanyk Precarpathian National University", Deputy Head of Tysmenytsia District Council,

The article deals with the problem of the activity of the youth society “Kameniari ” in the Tovmach district of the Stanislaviv voivodeship during 1932--1939. Registered in late 1930, the “Kameniari” organization has become the youth wing of the Ukrainian Socialist-Radical Party.

The publication shows the process of formation and development of the Kameniari's movement in Tovmachchyna, the activities of the society in relation to the national, cultural, educational, moral and physical education of Ukrainian youth in the conditions of the Polish government's assimilation policy About 30 local centres of the “Kameniari” society were founded and operated in the Tovmach district. The author describes and analyzes the practical work of local organizations of the society, reflects their cultural, educational and sports activities.

The cultural, educational and sports activities of the organization are reflected through the holding of various holidays, festivals, sporting events. It aimed to nurture a nationally conscious, physically healthy Ukrainian patriotic youth who would be proud of its history culture, and heroic past of its people, and would be prepared to fight hard for state independence. Until mid-September 1939, the “Kameniari ” society remained one of the largest and most popular youth organizations in Tovmachchyna. After the establishment of Soviet power, it was banned and dissolved. Keywords: “Kameniari ” youth society, Tovmachchyna, district, union, kameniar (member of society), sports holiday

Постановка проблеми. Актуальність дослідження полягає у відображенні об'єктивної реконструкції історичного процесу, присвяченого вивченню українського молодіжного руху в Східній Галичині, крізь призму діяльності молодіжного товариства «Каменярі» у Товмацькому повіті Станиславівського воєводства в міжвоєнний період.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню зародження, розвитку та діяльності українських молодіжних товариств на західноукраїнських землях присвятили свої праці Ігор Андрухів [2], Богдан Трофим'як [35], Оксана Вацеба [3], у яких, зокрема, висвітлюється проблематика діяльності товариства «Каменярі», однак у контексті всієї Східної Галичини. Важливим та інформативним джерелом теми дослідження є часопис «Каменярі», який з вересня 1932 р. виходив як додаток до газети «Громадський голос», а в 1933-1939 рр. - як окреме видання.

Постановка завдання. Висвітлити та проаналізувати практичну діяльність місцевих осередків товариства «Каменярі» на Товмаччині в 1932-1939 рр.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Не зумівши взяти під особистий контроль товариство «Луг», керівництво Української Соціалістично-Радикальної Партії (УСРП) задля поширення партійного впливу передусім на сільську і робітничу молодь та для поповнення своїх рядів вирішило створити власну молодіжну партійну структуру. У грудні 1930 р. Львівським воєводством затверджено статут новоствореного товариства під назвою «Союз Української Поступової Молоді «Каменярі» імені Михайла Драгоманова», який з 1932 р. розпочав активну діяльність. Основною метою організації було сприяння національному, культурно-освітньому, моральному та фізичному вихованню української молоді. У 1933 р. Союз «Каменярі» прийнятий до Міжнародного Соціалістичного Спортового Союзу, що дало можливість ознайомити молодь інших держав з українським рухом [29, с. 13].

Світогляд каменярів ґрунтувався на засадах соціалізму, побудованого на багатій духовній спадщині Т Шевченка, М. Драгоманова, І. Франка. Свій соціалізм каменярі вважали національною ідею, що сягала корінням народних традицій часів Запорізької Січі. Вони були переконані, що повне національне визволення українського народу не може бути здійснене без одночасного соціального визволення. «Каменярі» вважали, що український селянин і робітник, навіть в українській державі, не почуватимуть себе вільно, якщо їх будуть визискувати хоч би й суто українські капіталісти і якщо перед ними буде закрито шлях до користування всіма плодами власної праці та всіма культурними надбаннями держави [11, с. 5].

Члени каменярської організації вважали, що кожна людина, кожен народ має право на вільне життя і вільний розвиток, не порушуючи добра інших людей і народів. Ця загальнолюдська етична засада була основою громадсько-суспільного світогляду української поступової молоді, джерелом моральної сили і натхнення в боротьбі за волю, рівноправність, за вільне життя і розвиток українського народу [11, с. 2].

Стосовно питання сили, то каменярі чудово розуміли її значення, оскільки вважали, що кожен народ, який хоче здобути і зберегти волю, мусить мати свою власну силу, політичну організацію, добре вишколених і морально вихованих громадян, які, в разі потреби, змогли б захистити свою Батьківщину від зовнішнього ворога чи, зрештою, задля підтримання внутрішнього порядку в державі. Каменярі були переконані, що лише власною працею і боротьбою зможуть домогтися кращого життя. Сила для каменярів була не самоціллю, а лише засобом для захисту справедливості, забезпечення свободи й вільного життя народу [11, с. 3].

Людина, її життя і щастя у світогляді каменярів була найвищою метою, за яку український народ вів важку боротьбу. Для української поступової молоді змагання за повну незалежність українського народу було найвищим моральним наказом, опертим на загальнолюдські ідеали правди і справедливості. Для каменярів українська нація була самоціллю, а Українська держава - засобом, що мав забезпечити щастя, добробут, вільне життя і вільний розвиток усіх творчих сил українського народу [11, с. 3].

Структурно товариство «Каменярі» було триступеневою організацією: Головна Рада Союзу або Централя, повітові та місцеві союзи. Членом товариства міг стати будь-який охочий громадянин української національності, незважаючи на стать чи віросповідання За віковими категоріями товариство поділялося на три групи: 14-18 років, 18-21 рік і понад 21 рік (члени-добродії). Згідно зі статутом 15 і більше осіб могли створити Повітовий союз. Місцеві осередки мали налічувати не менше 10-15 осіб. Керівництво Союзом здійснювала Рада у складі голови, заступника, секретаря, скарбника, бібліотекаря тощо. Каменярі були зобов'язані ознайомитись із життям і творчістю Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Драгоманова, суспільною діяльністю Михайла Павлика [17, с. 48; 20, с. 2-3; 35, с. 494-495].

Місцевим, повітовим союзам «Каменярів» та секціям, що діяли при них, заборонялося входити до інших молодіжних чи руханкових товариств, оскільки Союз Каменярів сам був спортовою організацією, а тому місцевим осередкам не було потреби вступати до іншого рівнозначного товариства. Членом інших товариств мав право бути лише Краєвий Союз і то лише за згодою Головної Ради, або Загального Краєвого З'їзду Союзу «Каменярів» у м. Львові [10, с. 2-3].

На Товмаччині протягом 1932-1933 рр. було закладено близько 30 місцевих союзів товариства «Каменярі», а саме: в 1932 р. - у с. Надорожна, с. Колинці, с. Чорнолізці, с. Петрилів, с. Палагичі, с. Грушка, м. Товмач, у 1933 р. - в с. Пужники, м. Хотимир, м. Нижнів, с. Горигляди, с. Прибилів, с. Бортники, с. Слобідка коло Одаїв, с. Озеряни, с. Клубівці, с. Олеша, с. Остриня, с. Яцівка, с. Одаї коло Гориглядів, с. Вільшаниця, с. Одаї коло Слобідки, с. Ляцьке-Шляхецьке, с. Пшеничники, с. Королівка, с. Гринівці, с. Лазарівка Бучацького повіту. Правда, осередки в трьох передостанніх селах Товмацьке староство не зареєструвало, а в останньому селі староство в Бучачі не затвердило місцевий союз [14, с. 10; 16, с. 6]. Протягом 1936

р. осередки товариства «Каменярі» засновано в с. Кутище, с. Новосілка, с. Хом'яківка, с. Озеряни [24, с. 13].

При місцевих і повітових Союзах «Каменярів» діяли окремі гуртки самоосвіти, які займалися усією освітньою роботою в Союзах. Такі гуртки самоосвітників, зокрема, діяли в с. Грушка, с. Палагичі, с. Слобідка коло Одаїв, с. Надорожна, с. Ляцьке-Шляхецьке та інших населених пунктах [4, с. 6; 30, с. 10].

Також при кожній Раді Повітового Союзу функціонувала окрема самоосвітня комісія, яка повинна була допомагати гурткам самоосвіти в їхній роботі. Так само повітові союзи повинні були організувати спортово-руханкові курси для делегатів місцевих союзів. Для ведення якісної освітньої роботи Головна Рада забезпечувала низові товариства відповідними наставниками, утримання яких покладалося на повітові союзи. Щоб ще більше згуртувати та зміцнити товариства, Централя організовувала для своїх членів різноманітні фахові заняття, засновувала притулки, дешеві харчевні, літні табори. Для виховання юнацтва при Головній Раді Союзу діяли секції «Молоді Каменярі» [7, с. 3; 35, с. 494-495].

Також повітові союзи повинні були організовувати триденні курси самоосвітніх провідників, на яких визначались способи самоосвітньої праці, обговорювався освітній матеріал (теми, література), який мав бути опрацьований в місцевих союзах впродовж осінньо-зимового періоду.

Одним з найважливіших предметів самоосвітньої роботи став курс історії України. Так само в ході навчання велося обговорення соціально-економічних питань, тобто основ народного господарства, його організації, розподілу народного багатства, зверталася увага на критику капіталістичного ладу, кооперативну ідею, єдність трудового народу, засади соціалізму тощо [20, с. 2-3].

З метою поглиблення загальних знань каменярів, представники Повітового союзу зазвичай на зборах виголошували реферати на різні теми. Зокрема, 19 вересня 1932 р. в с. Чорнолізці, при закладенні місцевого товариства, делегат Повітової ради Володимир Чаплинський виголосив для присутніх доповіді: «Каменяр, як піонір українського відродження», «Роль «Просвіти» в житті українського народу», «книжка і бібліотека», «Про початки органічного життя на землі», «Що таке сухоти і як їх остерігатися», «Наша мова», «Культурна людина», «Початки історії України», «Про Івана Мазепу» [21, с. 5].

Наприкінці кожного року, як правило, проводились повітові, а опісля місцеві річні збори, на яких підводились підсумки діяльності, заслуховувався організаційний, фінансовий звіти, звіти місцевих союзів, обговорювався і затверджувався план роботи на наступний рік. Так, наприклад, 10 грудня 1933 р. відбулися Загальні річні збори Повітового Союзу в Товмачі, на які прибуло 50 делегатів. На зібранні вибрано Раду у складі: Павло Прокопів (с. Палагичі) - голова, Дмитро Онищук (с. Петрилів) - заступник голови, Володимир Чаплинський (м. Товмач) - секретар, Онуфрій Самборський (с. Колинці) - скарбник, Олекса Дриндак (с. Грушка) - бібліотекар. На зборах обговорено план роботи на зимовий період, ухвалено рішення заснувати по всіх місцевих союзах гуртки «самоосвітників», а за потреби - гуртки неграмотних. Порушили питання першого каменярського іспиту, проведення якого було заплановано на 15 березня 1934 р. Усі члени місцевих Рад і ті особи, які працювали в організації щонайменше рік, зобов'язані були складати іспит. До іспитової комісії обрано Івана Макуха, Миколу Дупелка, Володимира Чаплинського, Швайцерівну, Дмитра Онищука. Також делегати вирішили організувати одноденний курс

діловодства і триденний курс бібліотекознавства для представників місцевих союзів. Крім цього на зборах був виголошений реферат на тему «Походження і значення книги». Повітовому союзу на 1934 рік поставлено завдання щодо охоплення каменярською мережею товариств цілого Товмацького повіту. На зборах делегатами також обговорено проблемні питання, як-от, невдоволення роботою організатора від товариства «Рідна Школа», який проводив по селах повіту і в самому м. Товмачі кампанію проти «Каменярів», намагання представників партії «Сель-Роб»

зруйнувати осередки в деяких селах [16, с. 6].

Одним з головних напрямів роботи товариства «Каменярі» була культурно-просвітницька діяльність. З часу заснування перших каменярських осередків на місцях велася активна робота щодо проведення концертів, свят, фестинів, присвячених духовним провідникам-учителям товариства

«Каменярі» - Івану Франку, Михайлу Драгоманову, Тарасу Шевченку. Приміром, у с. Надорожна і в суміжних з ним селах місцевий союз влаштував «Шевченківське свято», «Чайний вечір», поставив вистави «Невольник» та «Ой, не ходи Грицю» [30, с. 10]. 16 квітня 1939 р. товариство «Каменярі» в м. Товмач влаштувало святкування на честь Тараса Шевченка, на яке прибули близько 700 осіб, переважно молоді, з громад повіту. Дохід від свята склав 150 зл., який частково був спрямований на власні потреби товариства, а частково на - фонд національної оборони [6, арк. 20]. У с. Остриня 16 грудня 1934 р. каменярі провели свято на честь М.

Драгоманова [31, с. 11]. У с. Бортники 1 вересня 1935 р. відбулося каменярське свято, присвячене І. Франку. Програма заходу включала дефіляду за участю 150 каменярів і 80 каменярок, виконання вправ, декламування поем, урочисту академію в Народному домі [32, с. 10]. Аналогічні свята проведено у с. Палагичі [5, арк. 168], с. Грушка, с. Надорожна, м. Хотимир [16, с. 6], с. Пужники [24, с. 13], м. Нижнів [26, с. 9]. У с. Олешів місцевий союз протягом 1938-1939 рр. влаштував чотири урочисті академії на честь М. Драгоманова, І. Франка, Т. Шевченка та В. Стефаника [36, с. 7].

Окрім урочистих заходів, організованих місцевими осередками, Повітовий союз товариства «Каменярі» щороку організовував на честь Івана Франка велике повітове свято. Зокрема, одне з таких свят відбулося 21 травня 1936 р. в м. Товмач. Участь у святкуванні брали каменярські хори з м. Нижнів, с. Закрівці, с. Клубівці, с. Олешів, с. Остриня, м. Хотимир, с. Палагичі та велика мандолінова орхестра з с. Братишів. Після концертної програми каменярі з с. Надорожна виконали вправи з молотами. Свято стало виявом пошани селян Товмаччини до Великого Каменяра українського народу. Всього на святі були присутні 2300 осіб, в основному жителі сіл. Дохід від свята спрямовано на будову Народного дому в м. Товмач [28, с. 11].

Аналогічне свято пройшло 7 липня 1937 р. в залі товариства «Сокіл» м. Товмач. Перед присутніми виступили каменярські хори з м. Хотимир і с. Палагичі та мандолінова орхестра з с. Братишів, декламувалися твори Великого Каменяра: Емілія Польова з м. Товмач - пролог до «Мойсея», Петро Головатий з с. Яцівка - «Вічний революціонер», Н. Тащук з м. Нижнів - «Каменярі». Правда, програму заходу довелось дещо скоротити через неприбуття хорів з м. Нижнів і с. Братишів та через заборону Староства на виголошення доповіді В. Чаплинським і постановку інсценізованих творів Франка «Каменярі» і «Мойсей» [13, с. 7].

В умовах окупації члени товариства «Каменярі» не рідко ініціювали й проводили патріотичні заходи щодо вшанування пам'яті полеглих українських героїв. Приміром, 1 листопада 1936 р. в с. Палагичі відбулися ширші сходини місцевого союзу, присвячені пам'яті Дмитра Вітовського та листопадових днів, а 15 листопада аматорський гурток каменярів зіграв виставу «Козацький рід» [25, с. 9]. У с. Гринівці осередок СУПМ ввечері 29 січня 1939 р. організував відзначення 21-шої річниці геройського бою української молоді під Крутами [27, с. 11].

Задля популяризації каменярських ідей та фізичного здоров'я серед населення каменярі проводили районові спортово-руханкові свята, участь в яких брали декілька місцевих союзів, де демонстрували виконання вправ. Приміром, 10 травня 1936 р. у с. Чорнолізці програма святкування включала виконання вільноручних вправ, вправ з кийками і молотами, біг за участі 248 луговиків і луговичок. 17 травня 1936 р. аналогічне свято пройшло в с. Яцівка, участь у якому брали 448 членів товариства з п'яти сіл. Найбільше учасників - 120 осіб - прибули з с. Олешів [28, с. 1І].

Велике районове спортово-руханкове свято відбулося 31 травня 1936 р. в с. Петрилів, у якому брали участь 226 членів місцевих союзів товариства «Каменярі»: з с. Петрилів - 94 особи (52 каменярі та 42 каменярки), с. Олешів - 40 осіб (24 каменярі і 16 каменярок), с. Братишів - 36, Горигляди - 25, Клубівці - 19 осіб та секція копаного м'яча з м. Товмач. До програми свята увійшли вільноручні вправи каменярів, вправи з кийками, молотами, вільноручні вправи каменярок, вправи з вінками, прапорцями та серпами, народні танці, футбалеві (футбольні) змагання між дружинами копаного м'яча з с. Петрилів і м. Товмача, які закінчились з рахунком 2:7 на користь команди гостей. Частина святкової програми не відбулася через дощ. Але незважаючи на негоду, на свято прибуло багато місцевих жителів та жителів довколишніх сіл Товмацького і Бучацького повітів. Увечері у великій залі Українського народного дому місцевий каменярський аматорський театральний гурток зіграв вистави «Бо війна війною» та «Яке їхало таке здибало» [23, с. 10].

Такі ж самі руханкові свята були організовані каменярами 12 липня 1936 р. у с. Горигляди, де учасники виконали вільноручні вправи, вправи з кийками, молотами і списами та в с. Олеша, на якому представники шести місцевих каменярських союзів виконали вправи «Вежа» на драбинах, народні танці [18, с. 11].

Аналогічне районове руханково-спортове свято на честь Михайла Драгоманова відбулося 6 вересня 1936 р. в с. Палагичі. Перед портретом видатного діяча урочистою ходою пройшли 232 каменярі і каменярки з сіл Клубівці, Колинці, Надорожна, Остриня, Палагичі. Реферат про життя і діяльність М. Драгоманова виголосив В. Ломей. Учасники виконали вправи вільноруч, вправи з молотами, прапорцями та вінцями, декламували вірші. Місцевий мішаний хор під керівництвом В. Ломея виконав народні пісні [19, с. 11].

Зазначимо, що районові і повітові свята та фестини каменярі повинні були проводити власними силами. У разі влаштування свят спільно з іншими товариствами, місцевий союз мусив отримати дозвіл Повітового союзу, а, в разі потреби, й Головної Ради Союзу Каменярів у м. Львові [10, с. 2-3].

Окрім внутрішньої роботи члени СУПМ Товмаччини часто ставали ініціаторами заснування драмгуртків, як-от в с. Палагичі, м. Нижнів [4, с. 6], с. Петрилів [34, с. 10], с. Олешів [36, с. 7]. При деяких місцевих осередках, приміром у с. Надорожна, с. Чорнолізці, діяли антиалкогольні і протинікотинові товариства «Відродження», гуртки «Рідної Школи» [30, с. 10].

Повітовий Союз Каменярів від самого початку свого існування звертав увагу на фізичне виховання молоді Товмаччини. З цією метою засновані лещетарські секції в с. Бортники, с. Клубівці, с. Остриня, велася аналогічна робота в с. Палагичі. У селах, де були більші зали, як-от: в Петрилові,

Олеші, Бортниках, Колинцях, каменярі мали змогу вправлятися й у зимовий період. Найбільшою проблемою більшості місцевих і повітових союзів каменярів був брак підготовлених провідників (фахівців) з руханки та спорту [16, с. 6].

У м. Товмач при місцевому союзі діяла секція копаного м'яча «Чайка», що складалася з двох дружин (команд) і налічувала 25 членів-гравців, в основному міщан і випускників місцевої гімназії, які щотижнево тренувалися. Не дивлячись на хороші успіхи команди, отримані за результатати 18 ігор, відчувався брак спортивного поля. Також у повітовому центрі каменярами велася активна робота з організації секції легкої атлетики та збору фондів на закупівлю інвентарю для відбиванки (волейболу) та ситківки (тенісу) [9, с. 2-3, 10; 15, с. 8; 33, с. 10]. Секція копаного м'яча так само діяла й у с. Олешів, члени якої брали участь у виїзних змаганнях в с. Клубівці [36, с. 7].

Деякі повітові союзи зуміли організовувати двотижневі руханково-спортові курси, на яких делегованим від місцевих осередків представникам належало опанувати теоретичний курс руханки і спорту, уставку (готовність до виконання) вправ, каменярські вправи, вправи «Вежа» (звичайна і на драбинах), вправи на дручнику (перекладині), теоретичні та практичні курси копаного м'яча (футболу), ручного м'яча (гандболу), відбиванки, кошиківки (баскетболу), легкої атлетики, різні ігри та забави. Зазначимо, що усі витрати на організацію навчання покривалися коштом місцевих союзів [22, с. 6].

Світогляд каменярів, побудований на ідеях соціалізму, не був сприйнятий певною частиною українського населення, зокрема, греко- католицьким духівництвом, представниками інших товариств. Через це в окремих населених пунктах Товмацького повіту між членами товариства та духовними особами не рідко виникали непорозуміння, що призводили до відвертої конфронтації. Так, у с. Надорожна члени СУПМ мали конфлікт з частиною сільської молоді та місцевим парохом, який називав каменярів безбожниками [12, с. 8]. У с. Пужники в товариства «Каменярі» протягом 1933-1935 рр. були певні непорозуміння і перешкоджання з боку священика [24, с. 13]. У с. Остриня під час каменярського свята на честь Михайла Драгоманова, яке відбувалося у приміщенні читальні, її голова Федір Паньків поздирав зі стін червоні прапори і червоні обкладинки з портрету Драгоманова, мотивуючи це тим, що це комуністичні барви [31, с. 11].

Однак, незважаючи на непорозуміння і перешкоди, в Товмацькому повіті спостерігалася позитивна динаміка росту кількості осередків товариства. Станом на березень 1936 р. Повітовий союз «Каменярів» налічував 30 місцевих організацій, а ще в 48 населених пунктах краю велася активна робота щодо заснування місцевих союзів. Каменярі Товмаччини за попередній 1935 рік провели 26 місцевих і районових спортово- руханкових свят, 2 повітові свята. Крім того Повітовий союз організував свято на честь Івана

Франка, брав участь в окружному Святі молоді в м. Станиславів [8, с. 11].

У цілому на теренах західноукраїнських земель наприкінці 1937 - на початку 1938 рр. функціонували 12 повітових і 254 місцевих союзів, до яких входили 13245 членів. При цих союзах діяли 72 гуртки копаного м'яча, 67 гуртків відбиванки, 56 лещатарських секцій, 67 шахових гуртків, 43 хори, 71 секція будови веж. У цілому спортивні гуртки і секції об'єднували в своїх рядах 8124 члени. У культурно-освітній ділянці діяло 84 гуртки самоосвіти, 112 аматорських гуртків, працювали 123 бібліотеки [1, с. 5].

З приходом перших совітів на західноукраїнські землі товариство «Каменярі» разом з іншими молодіжними та культурно-освітніми організаціями були заборонені. Однак зауважимо, що деякі каменярські осередки були закриті дещо раніше, як-от у с. Гринівці, де 25 березня 1939 р. за рішенням Повітового староства у Товмачі товариства «Каменярі», «Луг» і читальня «Просвіти» через порушення статуту були закриті. Справа в тому, що вищевказані товариства містилися в одному приміщенні, і під час огляду бібліотеки читальні поліція знайшла 2 книжки «Український співаник» та повість «До слави», які були заборонені [6, арк. 12]. Так само влада вчинила з українськими організаціями в с. Клубівці, де 13 квітня 1939 р. була розв'язана діяльність місцевої читальні «Просвіти», товариство «Каменярі» та кружок «Рідної Школи» [6, арк. 19].

Висновки. Товариство «Каменярі», як і інші українські молодіжні організації, культурно- освітньою та спортивною діяльністю ставило за мету залучити до своїх лав якомога більше сільської й робітничої української молоді, консолідувати її, виховати з неї національно свідомих, фізично розвинутих, освічених і морально здорових громадян, які в умовах окупації мали встояти перед політикою національного гноблення з боку польської адміністрації. Каменярська організація будучи створеною радикалами стала своєрідною партійною кузнею молодих кадрів для УСРП.

На Товмаччині функціонувало понад три десятки місцевих союзів товариства «Каменярі». Робота каменярських осередків носила культурно- освітній та спортивний характер. Окупаційна влада вбачала в рості популярності товариства певну загрозу і під всіляким приводом намагалася заборонити його діяльність. Проте це не зупинило поступу каменярської організації та її осередків. Навпаки влітку 1939 р. товариство «Каменярі» входило до трійки наймасовіших молодіжних організацій Товмаччини та залишалося таким аж до вересня-жовтня 1939 р., коли остаточно було заборонене радянською владою.

каменярський виховання молодь культурний

Список використаних джерел

1. `V краєвий з'їзд СУПМ «Каменярі» у Львові', 1938, Каменярі, 1 січня, с. 5.

2. Андрухів, І., 1995, `Українські молодіжні товариства Галичини: 1861-1939 рр.', Івано-Франківськ, 72 с.

3. Вацеба, О., 1997, `Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні', Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 232 с.

4. `Вибиваємося з темряви', 1934, Каменярі, лютий, с. 6.

5. `Державний архів Івано-Франківської області', Ф. 72, Оп. 1, Спр. 12.

6. Там само, Спр. 46.

7. `З Головної Ради Союзу', 1932, Каменярі, с. 3 (вкладка до часопису Громадський голос, 1932, 1 жовтня).

8. `Загальні Збори Повітового Союзу Каменярів', 1936, Каменярі, червень, с. 11.

9. `Зачали від спорту!', Каменярі, 1934, травень, с. 2-3, 10.

10. `З Головної Ради Союзу Каменярів', 1934, Каменярі, травень, с. 2-3.

11. `Основи громадянсько-суспільного світогляду української поступової молоді', 1934, Каменярі. вересень, с. 5.

12. `Поборемо темноту!', 1935, Каменярі, березень, с. 8.

13. `Повітове свято в честь І. Франка в Товмачі', 1937, Каменярі, 15 серпня, с. 7.

14. `Повітовий Союз Каменярів у Товмачі', 1933, Каменярі, вересень, с. 10.

15. `Працею до кращого життя', 1933, Каменярі, грудень, с. 8.

16. `Праця Повітового Союзу Каменярів у Товмачі', 1934, Каменярі, лютий, с. 6.

17. Прилуцький, В., 2007, `Каменярі', Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін., К.: Наук. думка, с. 48.

18. `Районові спортово-руханкові свята каменярів', 1936, Каменярі, серпень, с. 11.

19. `Районові спортово-руханкові свята каменярів', 1936, Каменярі, листопад, с. 11.

20. Ріпецький, С., `Промощуймо шлях самоосвіті', 1933, Каменярі, листопад. с. 2-3.

21. `Ростуть Каменярі', 1932, Каменярі, с. 5 (вкладка до часопису Громадський голос, 1932, 29 жовтня).

22. `Руханково-спортовий курс (як його орґанізувати і правдити)', 1937, Каменярі, 15 березня, с. 6.

23. `Рух молоді', 1936, Каменярі, липень. с. 10.

24. `Рух молоді', 1936, Каменярі, вересень. с. 13.

25. `Рух молоді', 1937, Каменярі, 1 січня. с. 9.

26. `Рух молоді', 1937, Каменярі, 15 липня. с. 9.

27. `Рух молоді', 1939, Каменярі, 1 березня. с. 11.

28. `Свята і наради', 1936, Каменярі, червень. с. 11.

29. `Союз Каменярів - членом Міжнародного Соціялістич- ного Спортового Союзу', 1933, Каменярі, липень, с. 13.

30. `Стоїмо бодро', 1933, Каменярі, жовтень. с. 10.

31. `Свято в честь Мих. Драгоманова', 1935, Каменярі. січень, с. 11.

32. `Свято І. Франка в Бортниках', 1935, Каменярі, листопад, с. 10.

33. `Товмач', 1933, Каменярі, вересень, с. 10.

34. `Товмаччина', 1936, Каменярі, липень, с. 10.

35. Трофим'як, Б., 2001, `Гімнастично-спортивні організації у національно-визвольному русі Галичини: (друга половина ХІХ ст. - перша половина ХХ ст.)', Тернопіль: Економічна думка, 696 с.

36. `Як воюють проти Каменярів', 1939, Каменярі, 1 травня, с. 7.

References

1. V kraievyi z'izd SUPM «Kameniari» u Lvovi' (5th Regional Congress of “Kamеniari” in Lviv), 1938, Kameniari, 1 sichnia, s. 5.

2. Andrukhiv, I., 1995, `Ukrainski molodizhni tovarystva Halychyny: 1861-1939 rr.'(Ukrainian Youth Societies of Galicia: 1861-1939), Ivano-Frankivsk, 72 s.

3. Vatseba, O., 1997, `Narysy z istorii sportyvnoho rukhu v Zakhidnii Ukraini'(Essays on the History of Sports Movement in Western Ukraine), Ivano-Frankivsk: Lileia-NV, 232 s.

4. `Vybyvaiemosia z temriavy' (Out of the darkness), 1934, Kameniari, liutyi, s. 6.

5. `Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti' (State Archives of Ivano-Frankivsk Oblast), F. 72, Op. 1, Spr. 12.

6. Tam samo (Ibidem), Spr. 46.

7. `Z Holovnoi Rady Soiuzu'(From the General Council of the Union), 1932, Kameniari, s. 3 (vkladka do chasopysu Hromadskyi holos, 1932, 1 zhovtnia).

8. `Zahalni Zbory Povitovoho Soiuzu Kameniariv' (General meeting of the Regional Union “Kameniari” ), 1936, Kameniari, cherven, s. 11.`Zachaly vid sportu!'(Started with sports!), Kameniari, 1934, traven, s. 2-3, 10.

9. `Z Holovnoi Rady Soiuzu Kameniariv'(From the General Council of the Union), 1934, Kameniari, traven, s. 2-3.

10. `Osnovy hromadiansko-suspilnoho svitohliadu ukrainskoi postupovoi molodi'(Basics of public outlook of Ukrainian progressive youth), 1934, Kameniari. veresen, s. 5.

11. `Poboremo temnotu!'(Will conquer the darkness!), 1935, Kameniari, berezen, s. 8.

12. `Povitove sviato v chest I. Franka v Tovmachi' (Regional I. Franko's holiday in Tovmach), 1937, Kameniari, 15 serpnia, s. 7.

13. `Povitovyi Soiuz Kameniariv u Tovmachi'(The Regional Union “Kameniari” in Tovmach), 1933, Kameniari, veresen, s. 10.

14. `Pratseiu do krashchoho zhyttia'(A work for a better life), 1933, Kameniari, hruden, s. 8.

15. `Pratsia Povitovoho Soiuzu Kameniariv uTovmachi'(Activity of the Regional Union “Kameniari” in Tovmach), 1934, Kameniari, liutyi, s. 6.

16. Prylutskyi, V., 2007, `Kameniari' (Kameniari), Entsy- klopediia istorii Ukrainy: u 10 t. / redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in., K.: Nauk. dumka, s. 48.

17. `Raionovi sportovo-rukhankovi sviata kameniariv'(District sports holiday of Kameniari), 1936, Kameniari, serpen, s. 11.

18. `Raionovi sportovo-rukhankovi sviata kameniariv'(District sports holiday of Kameniari), 1936, Kameniari, lystopad, s. 11.

19. Ripetskyi, S., `Promoshchuimo shliakh samoosviti'(Let us lead the way of self-education), 1933, Kameniari, lystopad. s. 2-3.

20. `Rostut Kameniari'(Kameniari increasing), 1932, Kameniari, s. 5 (vkladka do chasopysu Hromadskyi holos, 1932, 29 zhovtnia).

21. `Rukhankovo-sportovyi kurs (iak yoho organizuvaty i pravdyty)'(Sports course (how to organize and conduct it)), 1937, Kameniari, 15 bereznia, s. 6.

22. `Rukh molodi'(Youth movement), 1936, Kameniari, lypen. s. 10.

23. `Rukh molodi'(Youth movement), 1936, Kameniari, veresen. s. 13.

24. `Rukh molodi'(Youth movement), 1937, Kameniari, 1 sichnia. s. 9.

25. `Rukh molodi'(Youth movement), 1937, Kameniari, 15 lypnia. s. 9.

26. `Rukh molodi'(Youth movement), 1939, Kameniari, 1 bereznia. s. 11.

27. `Sviata i narady'(Holidays and meetings), 1936, Kameniari, cherven. s. 11.

28. `Soiuz Kameniariv - chlenom Mizhnarodnoho Sotsiiali- stychnoho Sportovoho Soiuzu' (The Union of “Kameniari” is a member of the International Socialist Sports Union), 1933, Kameniari, lypen, s. 13.

29. `Stoimo bodro'(Stand cheerfully), 1933, Kameniari, zhovten. s. 10.

30. `Sviato v chest Mykh. Drahomanova'(M. Drahomanov's holiday), 1935, Kameniari. sichen, s. 11.

31. `Sviato I. Franka v Bortnykakh' (I. Franko's holiday in Bortnyky), 1935, Kameniari, lystopad, s. 10.`Tovmach'(Tovmach), 1933, Kameniari, veresen, s. 10.

32. `Tovmachchyna' (Tovmachchyna), 1936, Kameniari, lypen, s. 10.Trofym'iak, B., 2001

33. `Himnastychno-sportyvni orhanizatsii u natsionalno-vyzvolnomu rusi Halychyny: (druha polovyna XIX st. - persha polovyna XX st.)'(Gymnastic-sports organizations in the national liberation movement of Galicia: (second half of the 19th century - first half of the 20th century)), Ternopil: Ekonomichna dumka, 696 s.`Iak voiuiut proty Kameniariv' (How they fight against Kameniari), 1939, Kameniari, 1 travnia, s. 7.

Размещено на Allbest.ru