Відродження національної пам'яті про Голодомор 1932-1933 років: досвід Херсонської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський державний університет

ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ: ДОСВІД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кузовова Н. М., кандидат історичних наук,

доцент кафедри історії, археології

та методики викладання

Анотація

голодомор книга пам'ять жертва

Досліджується робота з виявлення матеріалів для підготовки та видання обласного тому Національної Книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні та результати їх оприлюднення. Аналізується архівний матеріал по Херсонській області, накопичений в результаті цієї діяльності. Визначається його джерельний потенціал для відновлення історичної пам'яті про Голодомор 1932-1933 років в Україні. У ході дослідження було зроблено висновки, що опублікований в Книзі пам'яті матеріал є лише першою спробою, спрямованою задовольнити інформаційний голод суспільства щодо знання історичних обставин національної трагедії, що довгий час замовчувалась. Ці документи потребують узагальнення та наукового аналізу із залученням методів критики джерел та роботи з матеріалами усної історії. Аналізуються результати збору та оприлюднення документів про Голодомор 1932-1933 років у сучасному суспільстві.

Ключові слова: Голодомор, усна історія, локальна історія, історична пам'ять, Національна книга пам'яті, мартиролог, Херсонська область.

Annotation

The work on identifying materials for the preparation and publication of regional volume of the National Book of Memory of Victims of the 1932-1933 Holodomor in Ukraine and the results of their publication are being researched. The archive material in Kherson region, accumulated as a result of this activity, is analyzed. Its original potential for restoring the historical memory of the 1932-1933 Holodomor in Ukraine is being determined. The study concluded that the material published in the Book of Memories is only the first attempt to satisfy the information hunger of society about knowing the historical circumstances of a national tragedy that has been silenced for a long time. These materials require generalization and scientific analysis, involving methods of criticizing sources and working with oral history materials. The results of the survey and the public documents about the Holodomor 1932-1933 in modern society are analyzed.

Keywords: Holodomor, oral history, local history, historical memory, National Memory Book, Martyrolog, Kherson region.

Постановка проблеми

На даний момент опубліковано чимало значущих для історіографії проблеми досліджень та збірників документів і свідчень очевидців про Голодомор 1932-1933 років в Україні [1-5]. Проте якість та науковість дослідження даної проблеми на регіональному рівні, а саме на території Херсонщини, потребують удосконалення. Вперше документи з історії Голодомору 1932-1933 років на території області були опубліковані у 2003 році державним архівом Херсонської області [4]. Їх обсяг був незначним, а географія проблеми - вибіркова. Масштабне виявлення документів з проблеми в Україні почалося у 2005 році. За результатами роботи було видано дві збірки архівних документів та спогадів очевидців подій Голодомору 1932-1933 років протягом 2008 року [4; 5]. Але ці видання, не заважаючи на значний обсяг, все-одно не мали можливості охопити весь зібраний та виявлений матеріал і його значна частина досі не ведена до наукового обігу. Джерелознавчий аналіз допоможе зорієнтуватися у ньому та відкриє його потенціал для подальшої наукової розробки проблеми.

Ґрунтовна вступна стаття до Книги пам'яті С. Г. Водотики поки що є єдиним узагальнюючим науковим описом подій Голодомору 1932-1933 в Херсонській області. Вона містить постановку науково-дослідних завдань, а саме - неможливість досконалого вивчення проблеми без ґрунтовних регіональних досліджень [3, с. 7-25].

Мета роботи

Дослідити методи та особливості роботи з виявлення матеріалів для підготовки та видання обласного тому Національної Книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, проаналізувати архівний матеріал по Херсонській області, накопичений в результаті цієї діяльності, та визначити його джерельний потенціал для відновлення історичної пам'яті про Голодомор 1932-1933 років в Україні.

Виклад основного матеріалу

Історія збору свідчень очевидців Голодомору в Херсонській області. Аналіз збору, приймання на державне зберігання та організація використання свідчень жертв і очевидців Голодомору в Україні станом на 2008 рік здійснений Л. Левченко [6], але на той момент процес збору та опрацювання спогадів в більшості областей ще тривав, тому питання потребує окремого вивчення.

У зв'язку з оприлюдненням Указу Президента України Віктора Ющенка від 28 березня 2007 року № 250/2007 «Про заходи у зв'язку з 75ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні» починаючи з квітня 2007 року в усіх районах Херсонської області працювало 386 пошукових груп з працівників сільрад, учителів, учнів, архівістів, краєзнавців. У місцевих газетах з'явилися відозви до одномістян та односельців з проханням очевидцям Голодомору 1932-1933 років надати свої спогади, свідчення, документальні матеріали, фотографії у місцеві архіви [7, арк. 23]. Протягом року було опитано 16910 осіб віком 75 років (всього на той момент в області проживало 57700 громадян віком 75 років), тобто 29,3% потенційних свідків подій Голодомору. На травень 2008 року ця робота ще продовжувалась. Всього було зібрано 3225 свідчень про Голодомор 19321933 років, а також аудіозаписи та фотографії [7, арк. 1-2]. По закінченню роботи кількість документів, зібраних пошуковими групами, перевищила 5 тисяч [7, передмова до опису] (для порівняння, в Одеській області, яка має більшу кількість населення - зібрано близько 6 тисяч станом на 2012 рік) [9]. Це свідчить про ретельну роботу з їх виявлення, проте фото-, аудіо- та відеоматеріалів в порівнянні з іншими областями було зібрано прикро мало.

Як з'ясувалось, не всі люди вказаного віку змогли надати свідчення. Так з 389 жителів Берислав- ського району, було опитано 372 особи, а зібрано всього 191 свідчень, оскільки 128 осіб не змогли їх надати за станом здоров'я, 37 - не визнали себе постраждалими внаслідок голоду, 13 - померло до моменту опитування, 20 - виїхали за межі району, не пам'ятають ці події - 11, відмовились давати свідчення - 9 [8, арк. 13] (Л. Левченко наводить інформацію, що в Херсонській області паралельно з роботою пошукових груп агітували населення не давати свідчень про Голодомор представники Комуністичної партії [6]).

У кінці 2008 року свідчення очевидців були передані на зберігання до держархіву Херсонської області: всього 5295 документів. З них сформовано 145 справ [7, арк. 25].

Опитування проводилось за анкетою, розробленої Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. Одночасно ця анкета включала питання про голод 1946-1947 років. Свідчення, передані до держархіву, завірені печатками сільрад, містять прізвище, ім'я, по-батькові респондента, дату народження, а також відомості про особу, яка проводила інтерв'ю/записала спогади, що в цілому відповідає вимогам до оформлення результатів опитування.

За результатами опитування встановлено 305 населених пунктів регіону, які постраждали від Голодомору, в тому числі 44 населених пункти, що вже не існують. Для мартиролога встановлено поіменно 1112 жертв, ще 10452 тис. - за актовими книгами. Разом із тими, чиї імена встановлено за свідченнями осіб, що постраждали від Голодомору - 15080 (деякі записи містять відомості про смерть кількох осіб, тому сума кількості загиблих відрізняється, в тому числі за електронним мартирологом).

Опитування очевидців дозволило пошуковцям починаючи з жовтня 2007 року виявити на території області 43 місця масових поховань жертв Голодомору 1932-1933 років. Місцевою владою проведена робота з упорядкування цих місць, де були встановлено хрести та пам'ятні знаки. Переважно, це місцеві кладовища. Принагідно зазначити, що одночасно було демонтовано чотири пам'ятники Леніну.

Наступним етапом роботи стало створення редакційної колегії «Книги пам'яті України. Херсонська область. Голодомор 1932-1933 років». До складу науково-редакційної групи, створеної при редколегії увійшли працівники архівних установ, музейних закладів, закладів освіти, журналісти, громадські активісти, які мали досвід у роботі з даною тематикою. Подібні редакційні колегії були створені в районах та містах області.

На травень 2008 року обласна науково-редакційна група завершила систематизацію матеріалів районних пошукових груп для видання обласної та районних Книг пам'яті [7, арк. 2].

Для обласної книги пам'яті «Голодомор 19321933 років» у серії першій: «Мартиролог Голодомору» складено електронну версію переліку населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років [10].

Робочою групою працівників державного архіву області здійснено виявлення документів за фондами 1931-1934 років. До роботи цієї групи було також залучено автора статті. Загалом переглянуто близько 1 млн аркушів, 3 тисячі архівних справ з понад 220 фондів, складено анотації до 505 документів, що відображають причини, перебіг та наслідки Голодомору на Херсонщині.

Це була важка і виснажлива робота, пов'язана з визначенням груп фондів, що потенційного можуть містити необхідні документи, переглядом справ, які були не в найкращому стані: містили документи із згасаючим шрифтом, рукописні документи, фрагментарні документи.

Важливим рішенням, завдяки якому археографічна робота з підготовки Книги Пам'яті була б неможливою, стала передача актових книг РАЦС до державного архіву Херсонської області: якраз минуло 75 років, протягом яких вони мали зберігатися в органах реєстрації актів цивільного стану населення. За короткий час (І квартал 2008 року) було здійснено значну за обсягом роботу щодо виявлення актових записів про смерть від голоду. В результаті було переглянуто два архівні фонди (52 справи) та виявлено 6,5 тисяч актів про смерть з понад 10,5 тисяч, з причин, які прямо або опосередковано вказують на смерть від голоду (у Книгу пам'яті згодом включили майже всі наявні записи, в тому числі, свідоцтва та довідки про смерть з фондів окремих сільрад, оскільки в 6 районах (Верхньорогачицькому, Високопільському, Калан- чацькому, Нововоронцовському, Новотроїцькому, Чаплинському) і м. Каховка актові книги за цей період не збереглися, в інших - в неповному складі). Це офіційно задокументована інформація про смерть людей від голоду в області. Навіть ті книги, що збереглися, засвідчують масову смерть українців у 1932-1933 роках. Український інститут національної пам'яті високо оцінив роботу херсонських архівістів щодо створення обласного тому Книги для відновлення історичної пам'яті українського народу [7, арк. 25].

У ході дослідження автор значно розширила спектр пошуку документів, що охоплював вже 1924-1940 роки. В першу чергу це дає можливість оцінити стан збереження документів за різні роки. Адже неповний склад архівних документів за 19321933 роки - це одна з головних проблем, що стоять на заваді дослідникам. Ці матеріали (за 1924-1930 - більш репрезентативні, 1931-1932 роки - починаються лакуни, 1933 - збереглися лише окремі види документів, за 1934-1940 роки теж вкрай не чисельні) є важливим джерелом для оцінки передумов та наслідків Голодомору для України.

Збереженість документів за географічним чинником, як вже зазначалося дослідниками, впливає на облік демографічних втрат. Матеріали по Херсонській області не є виключенням: вони містять свої інформаційні ями, що має бути обов'язково враховуватись при визначення кількості загиблих від голоду.

Суспільний резонанс

Оприлюднення результатів пошукової роботи із виявлення свідків подій Голодомору 1932-1933 років та архівних документів про цю подію, сколихнула громадськість. Вперше проміжні результати цієї роботи були виставлені на сайті Херсонської обласної державної адміністрації. У 2008 році там було відкрито окремий статистичний розділ, на якому розміщено при розділи: «Реєстр архівних фондів меморіального характеру з історії Голодомору на Херсонщині», «Історія Голодомору на Херсонщині», «Архівні документи та фотографії часів Голодомору на Херсонщині». Також на ньому представили електронні версії книги місцевого журналіста В. Піддубняка «Жниво Молоха» [11] та брошури Інституту національної пам'яті України «Голодомор - искусственно организованный голод в 1932-1933 годах - был геноцидом украинского народа» [12].

З початку року з метою висвітлення теми Голодомору 1932-1933 років в Україні районні та міські комунальні газети продовжили ведення існуючих й започаткували нові рубрики: «Испытание памятью» («Приазовська правда»), «Сторінки історії» («Голопристанський вісник»), Пам'ять Голодомору («Придніпровська зірка»), «Карби найстрашнішої трагедії» («Вісті»), «До 75-х роковин Голодомору в Україні» («Червоний промінь»), «День пам'яті жертв Голодомору» («Рідний край») тощо. Обласна комунальна газета «Наддніпрянська правда», за радянських часів - офіційна газета Херсонського обкому КПУ, вела рубрики «Голодомор» і «Зі спогадів очевидців», в яких висвітлювались обласні та районні заходи та розпочали друкуватись спогади очевидців, починаючи з Бериславського району [13-24].

Крім того, у комунальних газетах, по дротовому радіомовленню систематично оприлюднюються спогади очевидців цих трагічних подій та вірші місцевих авторів.

З точки зору верифікації матеріалів усної історії, збір і одночасна публікація спогадів могли вплинути на матеріали, зібрані пошуковими групами та негативно позначитись на якості спогадів. Проте більшість наявних спогадів містять інформацію з подробицями, які підтверджуються іншими історичними джерелами (персоналії, назви радгоспів і колгоспів, установ, підприємств, що існували в даний період), відображають реалії економічного, національного та культурного життя регіону в цей період, які не є загальновідомими. Тому можна зробити висновок, що зібраний матеріал є важливим історичним джерелом з багатьох сфер життя суспільства, причому не лише за вказаний період, але й для 1934-1947 років, архівні матеріали яких збереглися також не в повному обсязі.

Значною подією в житті області стала спільна виставка Державного архіву Херсонської області та Херсонського обласного краєзнавчого музею «Ми звинувачуємо! Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу», яка відкрилась 16 квітня 2008 року. Експозиційна площа виставки зайняла 60 квадратних метрів двох залів. Це було перше публічне представлення результатів архівної евристики такого масштабу. Все, що було темою обговорень вузької пошукової групи, нарешті побачив світ. На цій виставці можна було побачити 250 архівних документів та 150 музейних експонатів. Цю виставку та пересувну виставку на її основі в цілому до кінця року відвідало 11 тисяч осіб. На ній вперше були представлені документи, що офіційно засвідчили факти голоду на Херсонщині, його штучний характер та дали уявлення про масштаби цього явища, а також заходи радянської влади щодо приховування інформації про Голодомор 1932-1933 років на території області.

Ця виставка до сьогодні побутує і в музеї, і в архіві. Треба сказати, що за 11 років її існування, вона значно збагатилася новими архівними матеріалами та музейними експонатами, що з'явились в результаті пошукових робіт архівістів та працівників музею. Але перша виставка про Голодомор такого масштабу справляла незабутнє враження. Книга відгуків також зберігається у фонді [25].

Чільне місце серед чисельних видань посідають збірки, видані державним архівом Херсонської області: «З історії Голодомору на Херсонщині у 1932-1933 рр.» (2003), а в альманасі «Константи» (2007) [26]. Не зважаючи на те, що вони були першими спробами публікації документів та невеликі за обсягом, збірки мають досконале археографічне оформлення та містять інформативні документи, виявлені архівістами на самому початку роботи. У 2007-2008 роках було видано серію публікацій, присвячених Голодомору. Поступово оприлюднення свідчень очевидців почало набувати регулярного характеру. 2008 року, крім масиву документів, опублікованих у Книзі пам'яті, держархів, за ініціативи Олени Марущак, видав іще одну збірку «Херсонщина. Голодомор. 1932-1933: збірник документів», яка включила документи, що не увійшли в основний том і публікувалися вперше [5].

Не зважаючи на вказівки радянського керівництва усіляко уникати оціночних суджень про продовольчий стан голодуючих районів, називаючи це порушенням партійної дисципліни, «ниттям» та «скиглінням», і повідомлень, які фіксували кількість голодуючих та померлих від голоду, що вважалося саботажем, збереглась достатня кількість документів, які відображають ці події та явища. Крім того було виявлено матеріли в місцевому архіві СБУ, які розповідають про опір населення злочинним діям уряду у вказаний період. Вони також відображають дії силових структур щодо придушення антирадянських заворушень та репресії проти населення, партійного керівництва, адміністрації радгоспів, колгоспів, підприємств, які намагались протидіяти організації голоду в регіоні. Виявлення документів триває до сьогодні.

В тому числі, ці документи містять секретні вказівки щодо знищення актових книг РАЦС та партійних документів. Один з таких записів віднайдено на останній сторінці книги актів записів про смерть Кисилівської сільради Білозерського району: «На підставі постанови м/ради зроблено ізьятіє книг смерті за 1933 рік» [5, с. 291]. Зазначимо, що «ізьятіє» було зроблено якісно: ці записи в архіві відсутні, їхня доля невідома. На нашу думку, головною причиною того, що документи про Голодомор не були утилізовані повністю, було бажання чиновників убезпечити себе від звинувачень у знищенні важливих документів, або зберегти компромат на товаришів, щоб потім використати його у міжпартійних усобицях. В результаті ми маємо масив документів офіційного діловодства: накази, доповідні записки, інформації, листування, що засвідчують злочини радянської влади проти українського народу.

Місця поховань жертв Голодомору 19321933 років. Як вже зазначалось, пошуковцями протягом 2007-2008 років на території області за свідченнями очевидців виявлено 43 місця масових поховань жертв Голодомору 1932-1933 років.

Очевидці засвідчують, що померлих ховали на кладовищі, але траплялися випадки поховань і на подвір'ях [8, арк. 62, 63]: «Померлі під час голоду поховані на старому кладовищі, як іти до перевалки, там нема хрестів» (свідок Жардан Єфросинія Гордіївна, 1921 р.н., с. Качкарівка Бериславського району).

Кількість виявлених за свідченнями очевидців місць поховання не відповідає кількості загиблих зафіксованих у актових книгах РАЦС. Місць поховань має бути в рази більше. Поховання в ямах, на старих кладовищах, без пам'ятних знаків, те, що засвідчують очевидці, мало місце протягом масової загибелі людей під час Голодомору 1932-1933 років.

На центральному кладовищі міста, значна частина якого вже зникла під забудовою, є могили, що датуються 1932 і 1933 роками. Але їх кількість також не відповідає кількістю померлих за актами.

Під час роботи з актовими книгами по Херсону, часто згадувалась сільськогосподарська трудова колонія імені Полякова. У ній утримувались селяни з Високопільського, Бериславського Цюрупин- ського. Голопристанського. Нижньосірогозького, Великолепетиського, Нововоронцовського, Іванівського районів. Їх ув'язнювали для примусової праці, за незначні злочини, до трьох років. Ця трудова колонія розташовувалась поблизу міста, а актові книги фіксують масову загибель «колоністів» від «безбілкового набряку», «виснаження» протягом вказаного періоду. Місце знаходження колонії, час її існування та місце поховання її в'язнів досі невідоме. Так само в актових книгах фігурує «Будинок примусового утримання» (ДОПР), Херсонської виправно-трудової колонія, розташовані в Херсоні, в'язні яких масово гинули від виснаження (іпапісіо), дистрофії та супутніх захворювань. Разом - 393 людини, протягом першої половини 1933 року. Це досить значна цифра, що засвідчує факт смерті від голоду людей в неволі.

Доля в'язнів, місця їх можливого поховання та багато інших подробиць з життя людей того часу, які є вкрай важливими для розуміння подій Голодомору, відображаються в спогадах очевидців. «Брат, 1905 року народження, як ще служив в армії, то вже були чутки про розкуркулювання. І як він вийшов з армії, то тато ще був тоді живий і наділив брату конячку та всяку утварь. Брат із всим тим пішов в колгосп в селі Республіканець. Але згодом його, як сина кулака посадили в 1933 році в ДОПР в Херсоні і він там помер. Поховали його в общій могилі. Братова сім'я теж померла, попухла (жінка і двоє дітей). А в армії він (Мойсей Кобецкой) фотографувався з Шейком з Качкаровки, що був потім Героєм Радянського Союзу» (Багненко Ганна Йосипівна, 1911 р.н., м. Берислав) [27, арк. 11].

Спогади очевидців. Інтерв'ювання свідків проводилось за анкетою. Зазвичай вона включала такі моменти: місце запису, дата запису, записано (ким записано) та питання:

1. Чи пам'ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933 роках або у 1946-1947 роках?

2. Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала врожай влада?

3. Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?

4. Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?

5. Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?

6. Чи Ви знаєте, що таке Торгзін?

З одного боку така анкета давала можливість охопити та зафіксувати, одразу дві події: 1932-1933 та 1946-1947 роки, з іншого, читаючи окремі спогади чи анкети, складалася враження, що респонденти через поважний вік та індивідуальні особливості пам'яті не зовсім чітко розділяють їх. Таким чином, питання, що містили в собі готові варіанти, дуже часто отримували такі ж шаблонні відповіді. Подібні спогади не представляють наукової цінності. Більший інтерес мають розгорнені відповіді, записані із збереженням мови респондента.

Вивчаючи спогади, можна робити висновки, які події найглибше залишаються в людській пам'яті та що найбільше вразило людей у лихі часи Голодомору. Але не можна також випускати з уваги той факт, що більшість респондентів тоді були ще дітьми.

Хотілося б зупинитися на темі їжі - однієї з центральних тем спогадів. Дійсно, у спогадах широко висвітлене питання гастрономії: що їли під час голоду. Адже від того, що можна було приготувати для споживання з здавалося б, неїстівних продуктів, щоб втамувати голод та зберегти сили, залежало життя. За архівними документами та спогадами очевидців, значна кількість смертей наступала від отруєння, шлункових розладів та інфекційних захворювань, внаслідок вживання неїстівних та зіпсованих продуктів. Макорженики, відома смачна українська страва, у частини респондентів асоціюється лише з голодом: «люди перевівали солому, вивіювали трохи зерно, мололи на жорнах, додавали лободу, щирицю і пекли так звані макорженики без жиру» (Панченко Марія Олександів- на, 1922 р.н., с. Качкарівка) [8, арк. 66].

Харчування сім'ї залежало від соціального становища батьків. «Батько був заступником директора совхозу. Був хліб, їли кабачки. В сім'ї нас троє дівчат і батько з матір'ю. На той час мені було 15-ть років (Воєводіна Ольга Павлівна, 1912 р.н., м. Бе- рислав [27, арк. 7]. «Батьки працювали в колгоспі. Жили дуже бідно, але трохи краще за інших, бо батько був мірошником і як-не-як, а жменю борошна принесе додому. Вели напівголодне існування, але ніхто пухлий не був і від голоду не вмер. Чула, що люди сильно голодали. Я дружила з сусідською дівчинкою - однолітком селянина Кривошеї Доро- ша, то вона мені приносила коржі із щириці, і ми мінялися: я їй давала коржики з борошна, а вона мені з щириці» (Поберій Лідія Феофанівна, 1924 р.н., с. Качкарівка Бериславського району) [8, арк. 68].

Не останнє місце посідають міркування, чому вдалось уникнути голодної смерті. «Нам допомагала вижити у ці страшні часи річка. Вона була нашою матір'ю-годувальницею. Ловили рибу, варили юшку, тільки-но почали зав'язуватися бруньки ми обривали їх та їли (Михайлюченко Ілля Сергійович, 1914 р.н., с. Отрадо-Кам'янка Бериславського району) [27, арк. 99]. Тому, коли річка стала, це стало справжнім лихом (Симоненко Г анна Микитівна, 1920 р. н., с. Отрадо-Кам'янка Бериславського району) [27, арк. 102] тощо.

Причини того, чому йшли в колгосп, в артіль, респондентами також пов'язуються з їжею: «бо там давали «пайок». «Єдине, що спасало людей, це совхоз» і тут же зазначають, що за пайок потрібно було виконувати багато роботи, для якої вже не вистачало сили.

Широко представлені у спогадах тема смерті, репресій. Свідчення очевидців торкаються національного питання, виходять далеко за межі даного регіону, містять сімейні історії.

Висновки

Виявлення архівних документів, збір спогадів очевидців, складання мартирологу на регіональному рівні та оприлюднення результатів цієї роботи дозволяють глибше уявити причини та масштаби Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Одночасно ці матеріали потребують спеціальної методології щодо їх опрацювання, застосування методів кліометрики, демографічної статистики, соціологічних та дігітальних способів обробки інформації, через їх значний обсяг, різний рівень інформативності, особливостей походження та способів фіксації.

Не зважаючи на значні масштаби роботи з публікації цих джерел, їхня велика кількість ще не введена у науковий обіг та чекає на свого дослідника.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія Голодомору 1932-1933 років в Україні, 2018, Вступ. слово Є. Нищука; Передмова, авторський текст В. Марочка. Міністерство культури України; Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»; Асоціація дослідників голодоморів в Україні. Дрогобич: «Коло», 576 с.

2. Сергійчук В. Голодомор 1932-1933 років як геноцид українства, 2018, Видання п'яте, доповнене, Виш- город: ПП Сергійчук М.І., 432 с.

3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Херсонська область, 2008, Херсон: Наддніпрянська правда, 843 с.

4. З історії голодомору на Херсонщині у 1932-33 рр.: добірка документів, уклад. В. Баранюк, О. Мару- щак, О. Стукалова, О. Шинкаренко, 2003, Херсон, Державний архів Херсонської області, 44 с.

5. Херсонщина. Голодомор. 1932-1933: Збірник документів, 2008, Херсон, «ХМД», 320 с.

6. Левченко Л., 2008, Збір, приймання на державне зберігання та організація використання свідчень жертв і очевидців Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, Архіви України, 2008, № 5-6, С. 16-21.

7. Державний архів Херсонської області. Ф.Р- 4093, Оп.2, Спр.1 Документи (інформації, аналітичні довідки, відомості, листування, фото) про збір свідчень очевидців голодомору та видання Книги Пам'яті України, 38 арк.

8. Державний архів Херсонської області. Ф.Р- 4093, Оп.2, Спр.2 Інформації, списки постраждалих від Голодомору 1932-1933 років у Бериславському районі, 21 арк.

9. Державний архів Одеської області, URL: http:// archive.odessa.gov.ua/pres-centr/arhiv-novin/hronika-2010/

10. 10.Єдиний реєстр жертв Голодомору, URL: http:// www.memory.gov. Ua/sites/default/files/111.pdf

11. Піддубняк В. Г. Жниво Молоха: голод 19321933 рр. на Херсонщині: документи, спогади, факти, творчість, 2006, Херсон: хМд, 2006, 172 с.

12. «Голодомор - искусственно организованный голод в 1932-1933 годах - был геноцидом украинского народа», URL:http://www.memory.gov.ua/sites/default/ files/111.pdf

13. «А так хотілося хліба...». Голод 1932-1933 років у Горностаївському районі: Документально-публіцистичний нарис, 2008, Нова Каховка: Міська друкарня, 122 с.

14. Великий перелом: колективізація та голодомор на Сірогозщині, 2008, Мелітополь: Люкс, 252 с.

15. Вишковський І. В., 2008, Книга Пам'яті. Голодомор 1932 1933 рр. на Цюрупинщині, Цюрупинськ: Тімекс, 2008, 288 с.

16. Гірка печаль голодомору. Книга Пам'яті Іва- нівського району Херсонської області, 2008, Мелітополь: Люкс, 190 с.

17. Голодомор (1932-1933). Генічеський район, Херсонська область, 2008, Мелітополь: «ММД», 280 с.

18. Голодомор - це не міф. Книга Пам'яті Верх- ньорогачицького району Херсонської області. Голодомор 1932-1933 років, 2008, Херсон: «ХМД», 204 с.

19. Голодомор 1932-1933 рр. на території Скадов- ського району: (до 75-річчя Голодомору 1932-1933 рр. на Україні), 2008, Скадовськ: «АС», 128 с.

20. Голодомор 1932-1933 років на Великоолексан- дрівщині, 2008, Нова Каховка: «ПИЕЛ», 2008, 280 с.

21. Голодомор 1932-1933 років на Херсонщині: 75 років пам'яті жертв голодомору в Україні: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, 2008, М. П. Пихтін та ін., Херсон: ХЮІ ХНУВС, 88 с.

22. Забуттю не підлягає: [список померлих під час голодомору 1932-1933 рр. у Генічеському районі], 2008, Приазовська правда, 7 лютого (№6), С. 7.

23. Пархоменко Р. Пам'ятний знак: [жертвам голодомору 1932-1933 рр. встановлено в с. Одрадівці Ново- троїцького району], 2008, Трудова слава, 5 листопада (№ 89), С. 2.

24. Сошнікова І. Встановлено пам'ятний знак: [жертвам голодомору в с. Заозерному Кахов. р-ну], 2008, Каховська зоря, 27 листопада (№ 95/96), С. 2.

25. Державний архів Херсонської області. Ф.Р- 4093, Оп.1, Спр.2 Книга відгуків, графік виставки архівних документів Державного архіву Херсонської області «Херсонщина. Голодомор. 1932-1933», 43 арк.

26. З історії голодомору на Херсонщині у 19321933 роках, 2007, Константи, №1(13), С.39-54.

27. Державний архів Херсонської області. Ф.Р- 4093, Оп.2, Спр.3 Свідчення, довідки про неможливість надання свічень жителів міста Берислава, сіл Бургунка, Веселе, Високе, Дримайлівка, Зміївка, Качкарівка, Кірове, Козацьке, Костирка, Львове, Максима Горького, Миколаївка, Милове, Новоберислав, Новокаїри про Голодомор 1932-1933 років у Бериславському районі, 116 арк.

Размещено на Allbest.ru