Співпраця школи УРСР з батьківською громадою у другій половині 1940 – на початку 1990-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Співпраця школи УРСР з батьківською громадою у другій половині 1940 - на початку 1990-х років

Лаврут О.О.

Анотації

У процесі формування, становлення та розвитку особистості вагоме значення мають соціальні інститути. Важливими залишаються сім'я та школа. У запропонованій статті автор звернула увагу на цю проблему з позиції історичної ретроспективи. У полі зору дослідниці став період другої половини 1940 - початку 1990-х років - період, коли населення після Другої світової війни сподівалося на зміни у суспільній та інших сферах, коли система шкільної освіти, на яку покладалися великі сподівання, переживала реформування майже кожного десятиліття, коли освіта намагалася надолужити втрачене, не встигаючи за вимогами суспільства та науки. але сім'я залишалася тим гарантом, до якого можна було звернутися, який захищав інтереси своїх та чужих дітей та учителів у тому числі.

Ми використовували загальнонаукові, специфічно історичні та джерелознавчі методи в процесі виявлення джерел, їх класифікації, обробки та вцілому - написання нашої роботи. Спираючись на використані матеріали, зазначимо, що робота з батьками учнівства здійснювалася за різними напрямами: інформаційному, профілактичному, матеріально-технічному, освітньому, дозвіллєвому тощо. При цьому батьківські колективи теж ставали об'єктами впливу. Не дивлячись на певне ідеологічне спрямування, діяльність їх була потужною та всебічною.

Ключові слова: УРСР, школа, учні, батьки, допомога, харчування, дозвілля, екскурсії, виховання, обов'язки.

Social institutions play a significant role in the formation, formation and development of a person. Family and school remain important. In the proposed article, the author drew attention to this problem from the perspective of historical retrospective. As a researcher, the period of the second half of 1940 - the beginning of the 1990s was a period when the population, after World War II, hoped for changes in the social and other spheres, when the school system, which had high expectations, was undergoing reform almost every decade, when education tried to make up for what was lost without keeping up with the demands of society and science. but the family remained the guarantor they could turn to, which protected the interests of their own and others' children and teachers, including.

We have used general scientific, specifically historical and source-specific methods in the process of identifying sources, classifying them, processing them, and in the whole - writing our work. Based on the materials used, it should be noted that work with the parents of the apprenticeship was carried out in different directions: information, preventive, logistical, educational, leisure and so on. At the same time, parental teams also became objects of influence. Despite their ideological orientation, their activities were powerful and comprehensive.

Keywords: USSR, school, pupils, parents, assistance, food, leisure, excursions, education, responsibilities.

Підготовити учнівство до дорослого життя, виховати його відповідальним громадянином, інноватором, патріотом власної держави можна лише спільними зусиллями школи та батьківської громади, про що й зазначає Концепція нової української школи [59]. Отримати досвід з цього питання допоможуть роки від другої половини 1940 до початку 1990-х років, коли в СРСР та УРСР відповідно, відбувалися не одне реформування шкільної освіти, водночас - пошук власної моделі та уніфікація із колишньою всесоюзною. Теоретичне застосування запропонованого матеріалу доречне у процесі вивчення вітчизняної історії, культури та шкільництва, зокрема. Практичне - під час реалізації сучасної освітньої політики та роботи в громаді. батьківський громада освіта

Історіографія проблеми охоплює різні аспекти. Автори аналізували наукову спадщину та роль окремих професійних груп у вирішенні деяких питань [55, с. 78-80]. Звертали увагу на реформування шкільної освіти в УРСР [1, с. 45-49], висвітлення питання зв'язку громадськості з діяльністю загальноосвітньої школи [53, с. 14-17; 63, с. 221-225]. Проте питання ролі батьківських колективів у вирішенні внутрішньо шкільних проблем протягом другої половини 1940 - початку 1990-х років залишилися осторонь уваги дослідників. Проаналізувавши історіографічну базу питання, можна відзначити, що історичний аспект питання фактично не висвітлювався у роботах. Тому, метою нашої роботи є вивчення питання взаємодії школи та сім'ї у другій половині 1940 - початку 1990-х років. Задля цього необхідно виконати такі завдання:

- проаналізувати ставлення держави та її органів до місця та ролі батьків у житті колишньої країни та освітнього закладу;

- охарактеризувати напрямки участі дорослих у буденні школи;

- проаналізувати роль батьківських організацій, які існували в межах школи, у вирішенні нагальних питань;

- окреслити перспективи дослідження.

Джерелами до написання нашої роботи стали матеріали обласних архівів: законодавчі акти, протоколи засідань учительських нарад, нарад батьківських колективів та комітетів шкіл, комісій у справах неповнолітніх, завідувачів обласних, районних відділів народної освіти, - які дозволили вивчити питання ставлення державних органів до діяльності батьків, родин вцілому, прослідкувати участь дорослих у житті дітей; охарактеризувати актуальні питання шкільного життя та їх вирішення за участю батьків учнівства. А періодичні видання - продемонструвати ставлення партії та уряду до цих соціальних інститутів. Як правило, вони показували лише позитивні сторони питання.

Держава намагалася скласти уявлення своїх громадян про піклування про сім'ю, створюючи нормативно-правове підґрунтя її існування та підтримки зі свого боку. На шпальтах періодичних видань читачів знайомили із новими законами, які вийшли, із введенням звання для матерів - "Мати- Героїня", орденом "Материнська слава", медаллю "Медаль материнства". Ознайомлювали із особливостями соціального забезпечення одиноких матерів, багатодітних родин, та усіх родин, захисту вагітних жінок, породіль, які годували дітей - для них заборонялось встановлювати понаднормові та нічні роботи. Знайомили із особливостями укладання шлюбів, обов'язками батьків щодо своїх дітей та навпаки, розірванням шлюбів не через РАЦС, а через суд. У одній із газет зазначалося, що "державою приймаються всі заходи до того, аби всіляко зміцнити родину, створити справжню дружню радянську родину на засадах зарегістрова- ного шлюбу. Таким чином, - материнство віднесено на п'єдестал слави, геройства. Винні в образі гідності матері віддаються до суду" (Лучковская М., 1945, с.4). Зважаючи, що це був повоєнний період, недивно, що приймалися такі акти, адже бракувало чоловіків, які або загинули, або пропали безвісти, або потрапили у коліщата радянського режиму, або повернулися інвалідами. Тобто, прийняття таких документів диктувалося, перш за все демографічними та політичними мотивами. Проте залишався ще й соціально-економічний фактор: жінка мала працювати нарівні із чоловіком, або й без нього, виконуючи свої соціальні ролі матері (наскільки це було можливим), дружини, жінки, працівниці тощо [56, с. 4].

У школі класні керівники не менше одного разу на місяць відвідували своїх учнів, знайомлячись із матеріально-побутовими умовами життя учнів, моральним станом життя сімей. Для батьків учнів встановлювався єдиний відкритий день один раз на місяць, куди дорослі приходили з'ясувати успішність своєї дитини та участь у громадській роботі. У цей день для батьків учителі читали лекції. У кожного класного керівника був окремий зошит обліку взаємозв'язку з батьками учнів, в якому він відмічав, коли відвідав, тему бесіди з батьками і його враження відносно умов життя [49, арк. 55-57зв]. Педагоги відвідували дітей вдома. Один із учителів Кам'янської середньої школи Дворічанського району Харківської області ділився своїми думками з цього приводу:

"Не думав, що батьки моїх шестикласників, мовби ненароком, мовби мимохідь, допоможуть мені... багато що відкрити для себе... А з якою цікавістю спостерігали діти мою дружню, часом і з нотками тривоги, бесіду в незвичних обставинах - не перед класом, а в їхніх же квартирах, чи на лавці в садочку, чи й просто на холоді біля воріт. Деякі батьки, матері розгортали переді мною зошити своїх синів і доньок, щоб я прокоментував, чи старанно, чи правильно виконані вправи з мови (я викладаю українську мову та літературу). І треба бачити в ці хвилини хлопчика чи дівчинку, щоб зрозуміти, як загострюється в них почуття відповідальності за свою нелегку навчальну працю, коли вони бачать ось таку щирість, увагу і батьків, і вчителя до їхніх турбот... Правду кажучи, батьків чи матерів нерідко приймають у школі наспіх, десь у закутках коридорів, біля вікна, а то й на порозі. А у "храмі науки" повинна бути висока культура в усьому." (Ляшенко, П., 1990, с. 1). [57, с. 1].

Робота з батьками протягом навчального року здійснювалася шляхом індивідуальних бесід, проведення батьківських зборів, читання лекцій на педагогічні теми. У більшості шкіл працювали батьківські комітети, які надавали значну допомогу педагогічним колективам у їх роботі, зокрема з питань виконання всеобучу, організації безкоштовного харчування для учнів за рахунок колгоспів, підвозу дітей до школи, організації свят в школі, ремонт тощо [46, арк. 60зв; 5, арк. 13-16зв].

На учительських нарадах обговорювали питання відвідування учнями шкіл. Проте, якщо брати повоєнний період, то через брак одягу, взуття батьки не пускали дітей босими і погано вдягненими до закладу. З цього приводу відбувалися дискусії: ".поліцайські методи нам непотрібні. Деякі стають на шлях, щоб батьків судити, накладати штраф тощо, а потрібна масово-роз'яснююча робота з батьками". (Державний архів Житомирської області, Житомир, Ф. Р.2929, Оп.1, Спр.47, 163 арк.). [10, арк. 163зв]. У матеріалах про стан ідейно-виховної роботи у школах Миколаївської області за грудень 1947 р. зазначалося, що робота батьківського комітету була поганою, проводили батьківські збори, але відвідували їх батьків мало [51, арк. 3-4зв]. Здійснювалося повернення дітей до школи. Місцеві органи влади мали допомогти їм матеріально та організувати підвіз до закладу, а ".Ті батьки, які не пускають своїх дітей в школу викликаються в Райвиконком, перед якими становиться питання, щоб вони негайно повернули своїх дітей" (Державний Миколаївської області, Миколаїв, Ф Р.2817, Оп.1, Спр.200, 6 арк.). [50, арк. 6зв]. А на серпневій конференції учителів міста Києва, яка відбулася 25

- 27 серпня 1950 р. наголошували на розгорненні лекційної роботи серед батьків [45, арк. 163зв].

Кожен рік у школах обирались батьківські комітети: його голова та члени й розподіляли доручення між собою; затверджувався план на першому засіданні [42, арк. 4зв]. Тут же батьківський комітет звітував про свою роботу за попередній рік [24, арк. 10зв]. Серед обов'язків були такі: організатори допомоги учням у навчанні, консультанти з організації роботи комісії з харчування дітей; з дотримання учнями режиму дня; зі зміцнення матеріально-технічної бази школи; з педагогічного всеобучу; підвищення педагогічної культури батьків; організації дозвілля школярів, побутові умови і моральний клімат сімей [30, арк. 29зв].

На обговорення виносили питання й атеїстичного виховання дітей у сім'ях [17, арк. 16зв]. У Радянському Союзі не визнавалась ніяка ідеологія окрім власної. Боротьба з релігією та віруючими набували потужного обороту. Релігія була конкурентом радянської ідеології. Обидві вони впливали на свідомість населення. Релігія носила суб'єктивний характер, ідеологія - об'єктивний і мала підтримку від держави. Остання через засоби масової інформації теж здійснювала пропаганду. Вона зазначала, що релігія ніяк не допомагає у житті, навпаки

- це все безглузді уявлення. Начебто християнська церква пропагує закабалення жінок, порушення їх прав у сімейному житті. Також критикували й інші релігії, сектантство, старообрядців. Наводили приклади з медичного обслуговування. У радянській періодиці засуджували звернення до Бога, знахарок тощо, замість звернень у спеціальні медичні заклади, санаторіїв та до фахівців. Засуджували обряди хрещення, які характеризувалися так: "... після занурення у холоду воду "святої" купелі у багатьох дітей з'являлися судороги, бронхіти, катари шлунково-кишкового тракту і навіть спинно-мозковий менінгіт" (Бєляєв, К., 1959, Релігія і сім'я, с.3). [2, с. 3; 17, арк. 16зв].

Батьківські комітети вирішували різноманітні питання через власні засідання, що протоколювалися. Такі зібрання відбувалися майже кожного місяця, дотримуючись певних технічно-діловод- чих вимог. Якщо питання стосувалося навчальної діяльності, то батьків знайомили із новими нормативно-правовими документами реформування школи, успішності, атестації, участі дітей в громадській діяльності, у роботі піонерських та комсомольських організацій [14, арк. 8-9зв]. Батьки знайомилися із інструкцією про екзамени, порядком їх проведення на атестат зрілості, графіками, виставлення оцінок з поведінки та за старанність і ролі дорослих у цьому процесі - створення позитивного мікроклімату у родинах вихованців. Ті сім'ї, які це здійснювали, ставилися у приклад іншим. Дорослі висловлювалися про створення комфортних умов для творчої роботи педагогічних колективів [15, арк. 8зв].

Оскільки школа в різні періоди свого існування переживала реформи, то ці питання, безумовно, теж стояли на порядку денному. У закладах усіх регіонів УРСР на батьківських зборах обговорювали записку М.С. Хрущова "Про зміцнення зв'язку школи з життям і про розвиток системи народної освіти в країні" [47, арк. 30зв]. Звісно, що усі ці рекомендації не могли скласти батьки самостійно - педагоги та адміністрація закладів доклала власні зусилля задля висвітлення цього питання в потрібному світлі. Фактично, усі документи, що обговорювалися, були однотипними, а їх зміст повторювався. Не виключенням стала й ця записка [48, арк. 34зв].

Особливу увагу звертали батьків та учнів старших класів - майбутніх працівників різних галузей економічного життя УРСР - на трудове виховання та професійну орієнтацію. Ці питання виносилися на обговорення не лише батьківських комітетів, класів, але й широкого загалу [29, арк. 27зв]. Про це зазначалося у "Зверненні до вчителів, працівників народної освіти, батьків і громадськості" 1978 р.:

"У нашій країні рік у рік зростають добробут і культурний рівень радянської сім'ї, підвищується її роль у формуванні особи. Зросле значення сімейного виховання відображене в новій Конституції СРСР. З'їзд закликає батьків активно допомагати школі в справі виховання підростаючого покоління на славних традиціях радянського народу, щоб виростити гідну зміну освічених, працьовитих, ідейно загартованих будівників комунізму. Почесне завдання учительства - і далі всемірно допомагати сім'ї в питаннях виховання, вести систематичну роботу по педагогічній освіті батьків, усього населення. . Проблеми народної освіти зачіпають ін- те-реси кожної сім'ї. У зв'язку з цим з'їзд закликає працівників преси, радіо і телебачення ширше і на високому ідейному рівні висвітлювати актуальні питання навчання і виховання молоді, передовий досвід спільної роботи школи, сім'ї і громадськості" (Всесоюзний з'їзд учителів, 1978, с. 1). [3, с. 1].

Залучали батьків до трудового виховання дітей шляхом виявлення ставлення кожної сім'ї до трудової діяльності дитини. Тому, на зборах заслуховували доповіді, створювали альбоми трудових справ місцевих жителів. Пропагувати педагогічні знання допомагала періодична преса [8, арк. 103-104зв].

Батьки допомагали школі у організації вільного часу дітей, оскільки режим дня для дітей передбачав (і зараз теж - авт.) це. Дорослі висловлювалися про необхідність зайняти чимось дитину, зокрема організувати інтерес до розумного читання, любов до природи, інтерес до кіно. Рекомендували й класним керівникам пізнавати своїх дітей, заохочувати у них інтерес до музики, технічного конструювання, техніки, образотворчого мистецтва та колекціонування [44, арк. 7зв]. Часто адміністрація школи, організатори позакласної роботи та класні керівники просили батьків організувати на громадських засадах гуртки: в'язання, моделювання, радіотехніки тощо [41, арк. 2зв]. Учні із задоволенням відвідували гуртки юних натуралістів, технічного моделювання, художньої самодіяльності, спортивні [31, арк. 32-33зв; 5, арк. 32зв]. Дорослі турбувалися й про розвиток здібностей і талантів дітей, закуповуючи їм літературу, ляльок із фондів спец- коштів, перераховуючи гроші на рахунок фабрики театральних реквізитів у Москву у Фрунзенське відділення держбанку [40, арк. 1зв].

Рішення батьківського комітету стосувалися питання звільнення за харчування учнів, які проживали в "матеріально слабо забезпечених сім'ях" та відвідували групи продовженого дня. Підґрунтям цього ставали висновки актів обстежень сімей з відповідними протоколами. Звільняли дітей як повністю, так і частково [41, арк. 2зв]. Батьківські комітети могли вносити зміни у списки звільнених від оплати за харчування дітей через зміну кількості дітей або через додаткові обстеження [22, арк. 8зв]. Рішення комітетів було обов'язковим для вихователів ГПД, які вели облік харчування учнів у їдальні [23, арк. 9зв]. Виділяли кошти на придбання шкільної форми, взуття багатодітним родинам, особливо тим, хто мав дітей шкільного віку. Батьківські комітети, розглянувши питання матеріальної допомоги учням, зверталися до міських чи районних відділів народної освіти з проханням виділити необхідні суми під звіт голові чи секретареві батьківського комітету, котрі разом із класними керівниками цих дітей у магазинах купували товар і роздавали дітям, при цьому зазначаючи, що на них придбали: костюми, сорочки, штани, ботинки, пальта, куртки, піонерські форми, спортивні форми, навчальне приладдя, канцелярію тощо [24, арк. 10зв].

Дорослих турбував і санітарно-гігієнічний режим у школі. Вони вказували на недоліки у прибиранні, яке було не у всіх кімнатах, і навіть поверхах, бракувало ганчірок, швабр [25, арк. 11зв]. Робота їдалень теж стояла на порядку денному, адже діти проводили більшість часу саме у школі: на уроках, гуртках, групах продовженого дня [26, арк. 12зв]. Траплялося, що блюда були малокалорійні: учні не вживали м'яса (що було основним "будівничим" білків), овочів, молочні продукти і риби. Меню на тиждень не складалося, спеціальний журнал не вівся або вівся несистематично. Завідувачі їдалень грубили дітям, страви видавали повільно. Багато батьків і дітей скаржилися на роботу на їх роботу [28, арк. 24зв]. У їдальнях часто порушувалися санітарно-гігієнічні вимоги, були відсутні хлорка, гірчиця, сода, виходила з ладу каналізація [33, арк. 34зв]. Недивно, що батьки просили міські ради перевірити стан роботи їдалень, районні або міські товариства доставляти вчасно і якісно продукти, а у разі невиконання - направляти скарги до районних чи міських комітетів партії. Особи, які причетні до зазначених недоліків, мали їх виправити, а у разі невиконання - прохали райвно, міськвно увільнити їх від роботи [28, арк. 24зв; [20, арк. 27зв].

Батьки переймалися й питанням контролю за підготовкою учнями домашніх завдань та дотриманням ними режиму дня. Залишалася частина дітей, яка систематично цього не робила, порушувала денний режим у школі. Як правило ті з учнів, які не встигали з предметів і були порушниками дисципліни. А їх батьки на це не реагували. Таким дорослим батьківські комітети виносили догану, повідомляли подібну інформацію за місцем їх роботи. [43, арк. 5зв]. На зборах розглядали питання участі батьків у житті своїх дітей та попереджали тих, хто ухилявся від виконання батьківських обов'язків, а також наголошували на необхідності дорослих відвідувати частіше школу (хоча б один раз щомісяця), спілкуючись із учителями, однокласниками та відвідуючи уроки [42, арк. 4зв; 32, арк.33 зв]. Про аморальну поведінку батьків на шпальтах періодичних видань, особливо у період перебудови, писали вірші, зокрема такий:

Свіжа копійка

Кожен день наш батько п'є,

Вже з ліловим носом,

Свіжа в нас копійка є -

Ми пляшки виносим

(Калениченко, Іван, 1990, с. 5). [54, с. 5].

Водночас у періодиці писали: ".. .Можна назвати десятки прізвищ батьків, котрі під впливом громадськості покінчили із легковажним або безвідповідальним ставленням до виховання дітей, глибше усвідомили свої обов'язки" (Повар, Є., 1981, с. 3). [60, с. 3]. До зборів долучали й дільничних інспекторів, які говорили: ".а ми (органи міліції) завжди прийдемо на допомогу" [38, арк. 46 зв]. Батькам могли давати час на "виправленння", а потім батьківський комітет проводив рейди-перевір- ки виконання рекомендацій. Проте подібні заходи проводили і за іншими напрямками роботи, у тому числі освітньої. Перевіряли роботу педагогів, яким теж давали поради та зауваження [28, арк. 24зв]. У м. Жмеринці директори шкіл виступали перед мешканцями будинків, де проживали учні, які погано відвідували школи. Квартальні комітети взяли під нагляд цих дітей. Питання про грубі порушення дисципліни і пропуски занять обговорювалися на міських комісіях у справах неповнолітніх.

"...В наслідок цього до закладів було повернено учнів: Козлова, Якушева, Лернера, Корнієнко, Бетлого. В середній школі № 2 Жмеринки класні керівники т.т. Михайлова, Хаджінова, Щукіна вели систематичну роботу по ліквідації пропусків уроків окремими учнями. При допомозі класних керівників і батьківського комітету учні Шкундін, Процюк, Виноградов, стали акуратно відвідувати школу" (Державний архів Вінницької області. Ф. Р.4897, Оп.7, Спр.10, 3-4 арк.). [4, арк. 3-4зв; 5, арк. 13-16зв].

Оскільки значна кількість дітей перебували в ГПД, то батьки зосереджували увагу й на цьому аспекті, зокрема - на режимі дня, харчуванні та організації дозвілля. Через відсутність достатньої кількості ігор та спортивного інвентаря, вони порушували клопотання перед правлінням місцевих організацій [43, арк. 5зв]. Іноді режим дня тут порушувався через відсутність додаткових площ для кімнат відпочинку або ігротек [20, арк. 4зв]. Дозвілля у ГПД бувало одноманітним. Батьки пропонували один раз щотижня відвідувати групи і "приносити з собою нове, цікаве", згідно із графіків, які складалися [34, арк. 38зв]. Дорослі часто лише контролювали роботу педагогів, контролювали факти, "часом зовсім несправедливі, суб'єктивні", а учителі пропонували їм теж надавати допомогу в організації діяльності груп, позакласної виховної роботи, походів та екскурсій [37, арк. 45зв].

У закладах освіти функціонували університети батьківських знань, які працювали у трьох групах: для батьків, діти яких відвідували початкову школу, основну та старшу. Тут читалися лекції на теми: "Будівництво комунізму в СРСР і виховання підростаючого покоління", "Особливості фізичного і психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку і завдання батьків", "Робота батьків з політехнічного навчання і трудової підготовки", "Ідейно- політичне і моральне виховання старшокласників і сім'ї", "Роль сім'ї у вихованні старшокласників свідомого прагнення до глибокого і гідного засвоєння знань", "Культура поведінки радянської людини", "Виховання у дітей чесності, правдивості і акуратності", "Завдання XXIV з'їзду КПРС в області народної освіти", "Комуністичне виховання дітей в сім'ї". Проте певна формальність теж зберігалася. Розглядалися лише питання успішності і поведінки учнів [12, арк.79зв]. Університети працювали згідно із складеними графіками роботи. До кожного заняття оформляли виставки, заняття могли закінчуватися концертами, де брали участь діти, учителі і батьки [65, с.3; 60, с.3].

У довідці про перевірку закладів народної освіти Оратівського району Вінницької області у 1984 р. йшлося про кількісні характеристики педагогіза- ції батьківської громади району:

"В районі діє 10 університетів педагогічних знань для батьків, 19 батьківських лекторіїв. В 1982/83 н.р. університетами було охоплено 1077 батьків, батьківськими лекторіями - 617 чол. Прочитано лекцій: в університетах - 227, в лекторіях - 346... Краще працювали університети педагогічних знань в Скоморошківській, Новоживотівській СШ..." (Державний архів Вінницької області. Ф. Р.4897, Оп.7, Спр.2397, 17 арк.). [6, арк.17зв].

Окрім університетів робота з батьками здійснювалася й через інші форми. У газеті "Радянське слово" за 1965 р. писали, що Дрогобицький міський і районний комітети Компартії УРСР, міської і районної рад депутатів трудящих Львівської області у 1964 р. ініціювали проведення районного зльоту батьків з цього питання, який відбувся у районному Будинку культури, учасниками якого стали голови батьківських комітетів, директори шкіл, секретарі партійних організацій, голови виконавчих комітетів сільських Рад. А активісти ради сприяння Уличненській школі створили радіоуніверситет для батьків, і по місцевому радіомовленню два рази щомісяця з лекціями та доповідями на теми виховання виступали учителі, батьки, представники радянської номенклатури [62, с. 4; 18, арк. 18зв].

Батьки допомагали і в пошуку коштів та безпосередньо у благоустрої шкільної території, ремонту приміщень та класів, підготовці до опалювального сезону: готовності кабінетів, вікон, котельні до зими (забезпечення її дровами, вугіллям, кочегарами) [7, арк. 8зв]. Щодо першого, то влаштовували спільні суботники та недільники з благоустрою населених пунктів (насадження дерев, парків, квітів); залучали учнів до упорядкування територій ферм та бригад, прибирання кімнат відпочинку; створювали тимурівські команди задля надання допомоги пенсіонерам; проводили у школах вечори запитань і відповідей на педагогічні теми [7, арк. 81зв]. Обговорювали і поведінку співробітників школи. Особливо гостро стояло питання про кочегарів в опалювальний період, наприклад: "З інформації випливає, що шкільна котельня в цілому забезпечує тепловий режим в школі, але часто бувають випадки, коли кочегар Красно О.Г. з'являється на роботу в нетверезому стані, часто збирає в котельні осіб, які зовсім не мають на те права", після чого розглядали його поведінку за зборах профспілки закладу та надали результати роботи батьківському комітету [21, арк. 5зв].

Так, батьки розглядали питання економічного, навчального, виховного, дозвіллєвого характеру [36, арк. 44-48зв]. Діти подорожували різними куточками тодішнього СРСР: у Москву, Новгород, Ленінград, Запоріжжя, Дніпропетровськ, до Закарпаття (район Ворохти), Республіканського табору юних натуралістів. Кошти перераховували обласним туристичним станціям на рахунки в міську- правління Держбанку регіонального центру або районним, обласним бюро подорожей та екскурсій на рахунки. А придбання екскурсійних квитків здійснювалося від станції відправлення до станції прибуття туди й назад керівником групи. Обов'язково проводилися інструктажі з безпеки поведінки та дитячого травматизму [35, арк. 41зв]. Літнє оздоровлення залишалося одним і зважливих напрямків роботи школи та батьків. Членам батьківського комітету пропонували плани літнього оздоровлення учнів та план проведення виховної та спортивної роботи на канікулах [16, арк. 9 зв]. На адреси шкіл приходили путівки на екскурсії. Надсилали путівки і з обласних станцій юних туристів, у яких запрошували кращих юннатів, одна з яких коштувала у 1982/1983 н.р. 10 крб.40 коп. Учні молодших класів побували в походах вихідного дня. Старші - протягом тижня і більше могли подорожувати рідним краєм чи іншими місцями. У таборах праці та відпочинку проводилися певні культурні заходи: запрошували до дітей артистів філармоній, цирків, театрів, проводили різноманітні бесіди, лекції та ігри [27, арк. 18-19зв].

Вивчення роботи школи батьківського комітету в окремих школах міста Житомира показало, що у кращому випадку батьківські комітети, там де вони працювали, допомагали школі лише в справі виконання закону про всеобуч, допомагали дітям матеріально, якщо у цьому була потреба і в деяких - проводили роботу з дітьми, які погано навчалися та їх батьками [11, арк. 6зв]. Траплялося, що батьківські комітети були пасивні: Колініченко (завуч Очаківської школи № 3) говорив, що батьківський комітет працює в школі під керівництвом директора і завуча, тому і був малоініціативним, що, скоріш за все, пояснювалося виробленою роками апатією. І не дивлячись на деяку "відлигу" й у цій сфері, все ж, дорослі споглядали на події та явища, які відбувалися, ніж брали у них участь [49, арк. 6зв]. На семінарі- практикумі заступників директорів з навчальної роботи у середній школі № 1 м. Миколаєва, який відбувся 26 жовтня 1959 р. обговорювали питання, присвячене спільній роботі класного керівники, батьків і громадськості за "свідому дисципліну, високу успішність учнів та контроль за роботою класних керівників". Щодо співпраці, то зазначалося, що у школі неодноразово і директор, і його заступник відвідували підприємства по кілька разів, які лише пасивно споглядали на школу [50, арк. 6зв].

Дорослі брали участь і у профілактичній роботі закладу освіти, оздоровчих кампаніях. Батьки не лише турбувалися про здоров'я власних дітей, приводячи їх на щеплення до лікарень, а й проводили профілактичну роботу серед інших батьків. Прикладом цього стала відповідна їх діяльність у Яремчому, про що зазначалося у газеті "Радянське Прикарпаття" [64, с. 4]. Батьки вирішували питання не лише із адміністрацією закладів, але й зверталися у міські та районні відділи народної освіти, якщо питання не були вирішені або їх не влаштовували [9, арк.2зв].

На шпальтах періодичних видань піднімали питання спілкування різних поколінь, небажання або відсутність часу, незацікавленість у житті дітей дорослих. До таких бесід запрошували різних фахівців, батьків, які могли поділитися власним досвідом [61, с. 5]. Деякі батьки зверталися до місцевих органів влади, відділів освіти з проханням надіслати їм педагогічну літературу, зокрема твори В.О. Сухомлинського "Батьківська педагогіка", "Листи до сина", які ставали темами до обговорення на батьківських конференціях, університетах батьківських знань [58, с. 5]. Позитивним ставали зустрічі із династіями сімей [52, с. 3]. Так, у другій половині 1980 - початку 1990-х років змінилися акценти у взаємодії з батьками. Гуманітаризація та повернення до народної спадщини відгукнулися і у цій сфері суспільної діяльності [19, арк. 21 - 22зв; 65, с. 3].

Не дивлячись на долучення батьків до різних форм роботи, діти ставали правопорушниками. Про негативні прояви поведінки зазначали державні внутрішні органи. Прикладом цього стала Постанова Запорізької міської комісії у справах неповнолітніх "Про стан злочинності і правопорушень серед неповнолітніх по місту Запоріжжя за 8 місяців 1971 року" №11 від 24 вересня 1971 р. Згідно із інформацією начальника відділу кримінального розшуку Управління Внутрішніх справ товариша Оводкіна злочинність у Жовтневому районі знизилася на 19,4 %, у Ленінському - на 16,4 %, проте виросла серед підлітків Шевченківського - на 36,4 %, Орджонікідзевського - 33,3 %. Стан справ він пов'язував із недостатньою роботою з підлітками. В Орджонікідзевському районі із 41 особи, яка вчинила злочин, 11 перебували на обліку і для 4 були призначені суспільні вихователі. Останні могли не працювати із неповнолітніми. У Шевченківському районі, із зазначених, 10 осіб вчинили злочини, а із них 8 дітей повернулися у спеціальні установи і лише трьом були призначені шефи, але й вони проводили роботу незадовільно, можливо через небажання, можливо через ставлення самих неповнолітніх до них або до життя. У Жовтневому районі стояли на обліку, ті, котрі повернулися зі спецустанов, 40 осіб, із яких лише для 12 назначили суспільних вихователів, але вони з травня 1971 р. послабили роботу, а для 28 неповнолітніх - зовсім не призначені вихователі та слабко проводилася робота із учнями, які не відвідували школи [39, арк. 47зв].

Отже, системі роботи школи і сім'ї приділяли значну увагу. Педагогізація батьків відбувалася шляхом організації лекцій для батьків у школах, колгоспах, на виробництві, за місцем проживання. Якщо відкинути ідеологічне підґрунтя, то перед нами постає доволі широкий спектр питань, якими опікувалися батьки учнів. Але були й недоліки в організаційній роботі батьківських колективів. Зокрема, вони не знали "Положення про батьківський комітет", не здійснювали передвибори до комітетів. У деяких школах батьки не створили комісії із санітарно-гігієнічних питань, що було досить важливим. Окремо, майже повз, говорили й про нелегкі часи дефіциту в країні, екологічні проблеми після Чорнобильської катастрофи [13, арк. 127зв]. Перспективами нашого дослідження є вивчення питання взаємодії загальноосвітньої школи та громадськості у зазначений період.

Список використаних джерел

1. Березівська, Л., 2010. Наслідки та досвід реформування шкільної освіти в Україні у ХХ ст. Рідна школа, 1-2, с.45-49. 2

2. Бєляєв, К., 1959, Релігія і сім'я, Радянське життя, 10 липня, с. 3.

3. Всесоюзний з'їзд учителів, 1978, Радянська освіта, 1 липня, с. 1.

4. Державний архів Вінницької області, Вінниця, Ф. Р.4897, Оп.7, Спр.10, 3-4 арк.

5. Там само, 13-16 арк.

6. Державний архів Вінницької області, Вінни

ця, Ф. Р.4897, Оп.7, Спр.2397, 17 арк.

7. Там само, Ф. Р.6014, Оп.1, Спр.352, 81 арк.

8. Там само, 103-104 арк.

9. Державний архів Вінницької області, Вінниця, Ф. Р.6042, Оп.1, Спр.76, 2 арк.

10. Державний архів Житомирської області, Житомир, Ф. Р.2929, Оп.1, Спр.47, 163 арк.

11. Там само, Спр.194, 6 арк.

12. Державний архів Запорізької області, Запоріжжя, Ф. Р.4492, Оп.1, Спр.124, 79 арк.

13. Там само, 127 арк.

14. Там само, Спр.421, 8-9 арк.

15. Там само, Ф. Р.5679, Оп.1, Спр.5, 8 арк.

16. Там само, 9 арк.

17. Там само, 16 арк.

18. Там само, 18 арк.

19. Там само, 21-22 арк.

20. Там само, Ф. Р.5679, Оп.1, Спр.50, 4 арк.

21. Там само, 5 арк.

22. Там само, 8 арк.

23. Там само, 9 арк.

24. Там само, 10 арк.

25. Там само, 11 арк.

26. Там само, 12 арк.

27. Там само, 18-19 арк.

28. Там само, 24 арк.

29. Там само, 27 арк.

30. Там само, 29 арк.

31. Там само, 32-33 арк.

32. Там само, 33 арк.

33. Там само, 34 арк.

34. Там само, 38 арк.

35. Там само, 41 арк.

36. Там само, 44-48 арк.

37. Там само, 45 арк.

38. Там само, 46 арк.

39. Там само, 47 арк.

40. Там само, Ф. Р.5679, Оп.1, Спр.59, 1 арк.

41. Там само, 2 арк.

42. Там само, 4 арк.

43. Там само, 5 арк.

44. Там само, 7 арк.

45. Державний архів Київської області, Київ, Ф. Р.144, Оп.8, Спр.45. 163 арк.

46. Державний архів Львівської області, Львів, Ф. Р.163, Оп.4, Спр,714, 60 арк.

47. Там само, Ф.Р. 1869, Оп. 1, Спр.807, 30 арк.

48. Там само, 34 арк.

49. Державний архів Миколаївської області,

Миколаїв, Ф. Р.2817, Оп.1, Спр.196, 55-57 арк.

50. Там само, Ф. Р.3098, Оп. 1, Спр.196, 6 арк.

51. Там само, Ф. Р.4963, Оп.1, Спр.13, 3-4 арк.

52. Династія Дусанських, 1985, Радянська освіта, 8 січня, с. 3.

53. Захаренко, С., 2010. Педагогічні погляди О.А. Захаренка на родинне виховання. Рідна школа, с. 14-17.

54. Калениченко, Іван, 1990, Хитрий онук, Радянська освіта, 30 березня, с. 5.

55. Кір'янова, О. Л., 2016. Внесок освітян в українізацію середньої та вищої школи УРСР: аналітичні узагальнення української зарубіжної історіографії (50- ті-80-ті рр. ХХ ст.). Гілея: науковий вісник, 108, с.78-80.

56. Лучковская, М., 1945, Про родину і шлюб, Радянське життя, 54, с.4.

57. Ляшенко, П., 1990, Класний керівник: проблеми сім'ї, Радянська освіта, 16 лютого, с. 1.

58. Мудрий, І., 1985, Спільними зусиллями, Радянська освіта, 5 липня, с. 5.

59. Нова українська школа. [online] (Останнє оновлення 29 Вересень 2019) Доступно: <https://mon. gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola> [Дата звернення 20 Вересень 2019].

60. Повар, Є., 1981, Педагогічний всеобуч. Аудиторія: школа, завод, Радянська освіта, 15 липня, с. 3.

61. Поговори зі мною, тату, 1985, Радянська освіта, 5 липня, с. 5.

62. Справа сім'ї, школи, громадськості, 1965, Радянське слово, 16 квітня, с. 4.

63. Ткаченко, В. І., 2018. Стан мовної освіти у школах УРСР повоєнного періоду. Наукові записки [Цен- тральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер.: Педагогічні науки, 167. с.221-225.

64. Черевко, А., 1962, Разом з батьками, Радянське Прикарпаття, 13 вересня, с. 4.

65. Шануймо матір, 1990, Радянська освіта, 3 липня, с.3.

References

1. Berezivska, L., 2010. Naslidky ta dosvid reformu- vannia shkilnoi osvity v Ukraini u KhKh st. (Implications and experience of reforming school education in Ukraine in the twentieth century). Ridna shkola, 1-2, s.45-49.

2. Bieliaiev, K., 1959, Relihiia i simia (Religion and the Family, Soviet Life), Radianske zhyttia, 10 lypnia, s. 3.

3. Vsesoiuznyi zizd uchyteliv (All-Union Congress of Teachers), 1978, Radianska osvita, 1 lypnia, s. 1.

4. Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti, Vinnytsia, F. R.4897, Op.7, Spr.10, 3-4 ark.

5. Tam samo, 13-16 ark.

6. Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti, Vinnytsia, F. R.4897, Op.7, Spr.2397, 17 ark.

7. Tam samo, F. R.6014, Op.1, Spr.352, 81 ark.

8. Tam samo, 103-104 ark.

9. Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti, Vinnytsia, F. R.6042, Op.1, Spr.76, 2 ark.

10. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, Zhyto- myr, F. R.2929, Op.1, Spr.47, 163 ark.

11. Tam samo, Spr.194, 6 ark.

12. Derzhavnyi arkhiv Zaporizkoi oblasti, Zapor- izhzhia, F. R.4492, Op.1, Spr.124, 79 ark.

13. Tam samo, 127 ark.

14. Tam samo, Spr.421, 8-9 ark.

15. Tam samo, F. R.5679, Op.1, Spr.5, 8 ark.

16. Tam samo, 9 ark.

17. Tam samo, 16 ark.

18. Tam samo, 18 ark.

19. Tam samo, 21-22 ark.

20. Tam samo, F. R.5679, Op.1, Spr.50, 4 ark.

21. Tam samo, 5 ark.

22. Tam samo, 8 ark.

23. Tam samo, 9 ark.

24. Tam samo, 10 ark.

25. Tam samo, 11 ark.

26. Tam samo, 12 ark.

27. Tam samo, 18-19 ark.

28. Tam samo, 24 ark.

29. Tam samo, 27 ark.

30. Tam samo, 29 ark.

31. Tam samo, 32-33 ark.

32. Tam samo, 33 ark.

33. Tam samo, 34 ark.

34. Tam samo, 38 ark.

35. Tam samo, 41 ark.

36. Tam samo, 44-48 ark.

37. Tam samo, 45 ark.

38. Tam samo, 46 ark.

39. Tam samo, 47 ark.

40. Tam samo, F. R.5679, Op.1, Spr.59, 1 ark.

41. Tam samo, 2 ark.

42. Tam samo, 4 ark.

43. Tam samo, 5 ark.

44. Tam samo, 7 ark.

45. Derzhavnyi arkhiv Kyivskoi oblasti, Kyiv, F. R.144, Op.8, Spr.45. 163 ark.

46. Derzhavnyi arkhiv Lvivskoi oblasti, Lviv, F. R.163, Op.4, Spr,714, 60 ark.

47. Tam samo, F. R.1869, Op. 1, Spr.807, 30 ark.

48. Tam samo, 34 ark.

49. Derzhavnyi arkhiv Mykolaivskoi oblasti, Myko- laiv, F. R.2817, Op.1, Spr.196, 55-57 ark.

50. Tam samo, F. R.3098, Op. 1, Spr.196, 6 ark.

51. Tam samo, F. R.4963, Op.1, Spr.13, 3-4 ark.

52. Dynastiia Dusanskykh (Dusan Dynasty), 1985, Radianska osvita, 8 sichnia, s. 3.

53. Zakharenko, S., 2010. Pedahohichni pohliady O. A. Zakharenka na rodynne vykhovannia (Pedagogical views of OA Zakharenko on family upbringing). Ridna shkola, s. 14-17.

54. Kalenychenko, Ivan, 1990, Khytryi onuk (Sly grandson), Radianska osvita, 30 bereznia, s. 5.

55. Kirianova, O. L., 2016. Vnesok osvitian v ukrain- izatsiiu serednoi ta vyshchoi shkoly URSR: analitychni uzahalnennia ukrainskoi zarubizhnoi istoriohrafii (50-ti - 80-ti rr. KhKh st.) (The Contribution of the Educated to the Ukrainianization of the Secondary and Higher Schools of the USSR: Analytical Generalizations of Ukrainian Foreign Historiography (50's - 80's of the XX century). Hileia: naukovyi visnyk, 108, s.78-80.

56. Luchkovskaia, M., 1945, Pro rodynu i shliub (On Family and Marriage), Radianske zhyttia, 54, s.4.

57. Liashenko, P., 1990, Klasnyi kerivnyk: prob- lemy simi (Class teacher: family issues), Radianska osvita, 16 liutoho, s. 1.

58. Mudryi, I., 1985, Spilnymy zusylliamy (Joint efforts), Radianska osvita, 5 lypnia, s. 5.

59. Nova ukrainska shkola (New Ukrainian School). [online] (Ostannie onovlennia 29 Veresen 2019) Dostupno: <https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola> [Data zvernennia 20 Veresen 2019].

60. Povar, Ye., 1981, Pedahohichnyi vseobuch (Teacher education. Audience: school, factory), Audytoriia: shkola, zavod, Radianska osvita, 15 lypnia, s. 3.

61. Pohovory zi mnoiu, tatu (Talk to Me, Dad), 1985, Radianska osvita, 5 lypnia, s. 5.

62. Sprava simi, shkoly, hromadskosti (The Case of Family, School, and the Public), 1965, Radianske slovo, 16 kvitnia, s. 4.

63. Tkachenko, V. I., 2018. Stan movnoi osvity u shkolakh URSR povoiennoho period (State of language education in the USSR post-war schools). Naukovi zapysky [Tsentralnoukrainskoho derzhavnoho pedahohichnoho uni- versytetu imeni Volodymyra Vynnychenka]. Ser.: Pedahohichni nauky, 167. s.221-225.

64. Cherevko, A., 1962, Razom z batkamy (Together with their parents), Radianske Prykarpattia, 13 veresnia, s. 4.

65. Shanuimo matir (Honoring Mother), 1990, Radianska osvita, 3 lypnia, s.3.

Размещено на Allbest.ru

...