Формування історичної пам’яті студентів на прикладі діяльності З. Аркаса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування історичної пам`яті студентів на прикладі діяльності З. Аркаса

Ада Дізанова

Важливим чинником формування національної свідомості та національної ідентичності є історична пам'ять. Наукові розвідки з проблем історичної пам'яті посідають значне місце в українській та зарубіжній історіографії. Велика увага приділяється дефініціям, типологізації та класифікації історичної та національної пам'яті, визначенню місць та фігур пам'яті.

Враховуючи поліетнічний склад населення, пам'ять українського народу має збагачуватись відомостями з історії національних меншин, чиє історичне минуле і майбутнє пов 'язані з Україною. Серед фігур пам'яті є знакові, які відіграли визначальну роль у тих чи інших подіях, разом з тим є й такі, скромний внесок яких до цього часу недостатньо оцінений і потребує подальшого вивчення й популяризації. На наш погляд, заслуговує на увагу видатний син грецького народу Захарій Аркас.

Dizanova A. Formation of the historical memory of students using the example of Z. Arkas' activities

An important factor in the formation of national consciousness and national identity is historical memory. Scientific studies on the problems of historical memory occupy a significant place in historiography, both in Ukraine and abroad. Much attention is paid to the definitions, typology and classification of historical and national memory, the definition of places and figures of memory.

Given the multi-ethnic composition of the population, the memory of the Ukrainian people should be enriched with information from the history of national minorities, whose historical past and future are connected with Ukraine. Among the figures of memory there are significant ones that played a decisive role in certain events, however, there are also those whose modest contribution is still not sufficiently appreciated and requires further study and popularization. In our opinion, the outstanding son of the Greek people, Zachary Arcas, deserves attention.

Z. Arcas contributed to the formation and preservation of the book fund of the Sevastopol Maritime Library. He is considered to be the first researcher of the history of the Black Sea Fleet. He was engaged in the collection and description of the Greek antiquities of the Crimea, in particular Chersonesos. The formation of the historical memory of students using the example of such feagures as Z. Arcas is of great importance.

Key words: historical memory, national memory, places andfigures of memory, Z. Arkas, Sevastopol Maritime Library.

Проблеми історичної пам'яті, її формування знаходяться в полі зору багатьох сучасних дослідників. Досліджуючи теоретичні питання проблеми, вітчизняні науковці П. Вербицька, В. Верстюк, О. Гайдай, І. Гирич, В. Горбик, Я. Грицак, Г. Денисенко, Л. Нагорна, Н. Яковенко акцентують увагу на пам'яткознавчому аспекті, ставленні громадськості до меморіального простору, сприйнятті суспільством знакових подій та історичних діячів, увічнених пам'ятками і пам'ятними знаками. І це правильно.

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених проблемам історичної пам'яті, в науковій літературі не існує одностайності у визначенні цього поняття. Практично всі дослідники підкреслюють важливість формування історичної пам'яті.

Одна з провідних дослідниць проблем історичної пам'яті Г. Денисенко посилається на роботу доктора історичних наук Л. Репіної, яка трактує історичну пам'ять як сукупність уявлень про соціальне минуле, що існує в суспільстві на масовому і індивідуальному рівні. Вона включає образний та емоціональний аспекти, мінімальний набір ключових подій і постатей в усній, візуальній або текстуальній формі, які присутні в активній пам'яті і не потребують зусиль для їх згадування Денисенко Г.Г. (2018). Культурна спадщина у формуванні історичної пам 'яті. К.: Інститут історії України НАН України. 319 с.. Масове знання про минулу соціальну реальність і є змістом «історичної пам'яті». Історична пам'ять, на думку вченої, один з вимірів колективної (соціальної) пам'яті, це пам'ять про історичне минуле, його символічна репрезентація» Цит. за: Денисенко Г.Г. (2018). Культурна спадщина у формуванні історичної пам 'яті. К.: Інститут історії України НАН України. С. 21..

Професор Н. Яковенко стверджує, що історична пам'ять - це фундамент національної ідентичності. Адже дякуючи спільному образові минулого, більш-менш однаковому для мільйонів Я, ми ототожнюємо себе з перемогами й поразками попередніх поколінь, з нашими спільними героями, зі священними для нації місцями пам'яті, з досягненнями нашої культури і т.д.Яковенко Н. Нова доба - нові підручники. Про потребу дискусії над підручниками з історії України. ЦКЬ: http://maidan.org.ua/arch/hist/1204203602.html

Національна пам'ять та історична пам'ять є об'єктами дослідження не лише історичних праць, а й розвідок з етнології, державотворення, політології, етнопсихології тощо.

Заслуговують уваги підходи дослідників до типологізації історичної та національної пам'яті, класифікації її на декілька видів: суспільна, колективна, групова (корпоративна), індивідуальна із збереженням етнічного забарвлення кожного з них. Щодо типів пам'яті загалом, то журнал «Memory studies» називає їх понад 250 Культура історичної пам 'яті: європейський та український досвід (2013). Київ: ІПІЕНД. С. 472.

В історичній літературі значна увага приділена проблемам формування історичної пам'яті. Важко не погодитись з Л. Нагорною, яка відзначає: «Логіку формування історичної пам'яті не завжди легко збагнути, але очевидне одне: чим охочіше вона тяжіє до однозначності й нормативності, тим більшою є вірогідність її сакралізації. А це вже створює відчутні небезпеки, оскільки об'єктивне знання швидко витісняється міфами, а міфи є найзручнішим об'єктом політичних маніпуляцій Там само. С. 14..

В. Бушанський звертає увагу на депресивність української історичної пам'яті - вічний плач і голосіння. «Справа лише в тім, - зазначає дослідник, - що історична пам'ять посутньо іншою й бути не може. Історична пам'ять некрофільна. Вона тяжіє до похмурих образів кладовищ, руїн і могил» Там само. С. 103.. Дослідник вважає: «Історична пам'ять завше травмована. І хоча це й прикро визнавати, але іншої історичної пам'яті, окрім як травмованої, не існує. Історична пам'ять - це завше повернення до одних і тих самих знакових подій - джерел травми. Постійне розігрування одних і тих самих ситуацій, тиражування одних і тих самих образів» Там само. С. 105..

На думку Л. Нагорної «Предметом дослідницької уваги й наукових дискурсів тут є своєрідні топоси, «місця й фігури пам'яті», уведені в систему відповідних символів. Добір їх здійснюється значною мірою довільно, але з обов'язковою «прив'язкою» до сучасних реалій. «Місця пам'яті» - це завжди соціальні конструкти, значною мірою осучаснені. Такими символічними об'єктами можуть бути окремі події, місцевості, особи, ритуали, символи - все те, що сприймається в суспільстві як певна цінність із власною «біографією» Там само. С. 120..

На наш погляд, важливим є зауваження Л. Нагорної з приводу загальної тональності політики пам`яті. «Люди втомилися від «страждальницького дискурсу» і дедалі більше звикають геть усе бачити у негативному світлі. Тим часом кожну подію, навіть трагічну, можна подати в ключі «подоланої трагедії». Історичні твори, театральні вистави, пам'ятники не повинні емоційно діяти на посилення «комплексу жертви», ставати черговою інфотравмою. Все, що минуло, має переконувати: сильна людина і здоровий соціум спроможні вийти непохитними з будь-якої ситуації. Сумні ювілеї повинні вести людину від «світлої печалі» до усвідомленої «радості подолання» й торжества життя у найрізноманітніших його проявах Там само. С. 141..

Сучасні дослідники акцентують увагу на тому, що діапазон історичної та національної пам'яті українського народу по мірі формування громадянського суспільства і утвердження української політичної нації як громадянської неминуче має збагачуватись відомостями з історії національних меншин, чиє історичне минуле і майбутнє невіддільні від їх побутування в межах сучасного ареалу України.

За визначенням Л. Зашкільняка, під «історичною пам'яттю» ми розуміємо здатність людського розуму зберігати індивідуальний і колективний досвід міжлюдських взаємин і формувати на його підставі уявлення про історію як таку та своє місце в ній. Фактично, - це наявна інформація для соціальної ідентифікації особистості і спільноти. Зрозуміло, що історична пам'ять - індивідуальна і колективна - є результатом взаємодії особистості і соціального середовища. Без такої взаємодії немає й історичної пам'яті Зашкільняк Л. (2006-2007). Історична пам'ять та історіографія як дослідницьке поле для інтелектуальної історії. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип.15. С. 855. Л. Зашкільняк звертає увагу на те, що в науковому світі сьогодні не існує одностайної думки про співвідношення між суспільною свідомістю та наукою, між історичною свідомістю та історіографією, покликаною формувати її. Тут на перший план і виходить проблема історичної пам'яті та її співвіднесення з історіографією Там само. С. 856.. Дослідник приділяє увагу також етнічному чиннику у визначенні історичної пам'яті.

У статті П. Вербицької з'ясовано можливості історичної освіти у подоланні конфлікту історичної пам'яті, що дестабілізує сучасне українське суспільство та перешкоджає його інтеграції і консолідації Вербицька П. (2012). Проблеми історичної пам'яті у проекції на завдання сучасної історичної освіти URL: http://vuzlib. com.ua/artides/book/12278-ProЫemi_іstorichmї_pam%27jat/ 1.html.

На наш погляд, історична освіта має значний потенціал щодо формування історичної пам'яті студентів. Вважаємо, що поза увагою залишається чимало осіб, яким приділено недостатньо уваги, в той час, як їхнє життя, служіння Батьківщині, малій батьківщині, народу може бути прикладом для наших сучасників і важливим підґрунтям для формування історичної пам'яті молоді і зокрема студентів.

Одним з таких діячів, на наш погляд, є Захарій Андрійович Аркас - грек за походженням, для якого південь України став другою батьківщиною.

Життя родини Аркасів - однієї з відомих і найвизначніших в Україні, представники якої зробили значний внесок в розвиток української історії та культури, - знайшло відображення в дослідженнях різних авторів, у першу чергу миколаївських вчених. 2003 року була захищена кандидатська дисертація Т. В. Березовською «Рід Аркасів: просопографічний портрет на історичному тлі доби» Березовська Т.В. (2003). Рід Аркасів: просопографічний портрет на історичному тлі доби. Автореферат дис... канд.. іст. н., Одеса, 21 с.. Значну увагу авторка приділяє визначенню місця кращих представників цієї родини в історії України, розкриттю механізму стрімкої інтеграції роду Аркасів в етносоціокультурне середовище України. Широке коло питань, пов'язаних з історією родини Аркасів, розглянуте в монографії тієї ж авторки Березовська Т.В. (2005). Історичний портрет роду Аркасів, Миколаїв: МДАУ, 215 с.. Окремі питання з біографії зазначених діячів досліджували О. Малиновська, А Топоров та інші.

Захарій Аркас народився 1793 р. в Греції, в м. Літохороно, біля підніжжя гори Олімп Мурзакевич Н. Захарий Андреевич Аркас. Некролог. Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса. С. 492.. Наступного року родина з маленькою дитиною змушена була покинути батьківщину через переслідування з боку турецьких властей. Осіли Аркаси в м. Миколаєві, яке саме в той час розбудовувалось. Родина збільшувалась. У Андреаса (Андрія) народилося 12 дітей. Як зазначено в більшості джерел, батько дав синам гарну класичну освіту в домашніх умовах. До речі, батько володів 12 мовами. Він прищеплював дітям любов до історії та археології.

1806 Захарій пішов волонтером на Чорноморський флот. 1816 закінчив Чорноморське штурманське училище, став мічманом. Брав участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 рр. За станом здоров'я залишив стройову службу на флоті. Оселився в Севастополі. Був членом правління Севастопольського військового карантину, виконував обов'язки голови Севастопольського статистичного комітету. Займався устроєм інвалідних будинків, монастирів, очолив комісію з будівництва храму Св. Володимира.

Під час вивчення навчальної дисципліни «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство» звертаємось до наступних фактів з біографії З. Аркаса, які дають можливість сформувати уявлення про нього як патріота своєї нової Батьківщини. Водночас акцентуємо увагу студентів на тому, як формувалися бібліотечні фонди, музейні колекції тощо. Йдеться про збереження Севастопольської Морської бібліотеки, яка була започаткована в 20-х рр. XIX ст. За рахунок добровольчих пожертв книжковий фонд поповнювався досить швидко. Для бібліотеки було збудоване спеціальне приміщення, однак вона згоріла. Було прийнято рішення збудувати нову. На першому засіданні комісії в 1846 р. З. Аркаса призначили секретарем-скарбником і доручили наглядати за її будівництвом. Нове приміщення було збудовано на старому місці 1849 р.

У 1850 р. журнал «Морской сборник» передрукував статтю з «Одесского Вестника», присвячену відкриттю Севастопольської бібліотеки, в якій зазначалося, що за кількістю книг та красою будівлі вона була однією з кращих в державі, що її заснування «принесе значну користь офіцерам Чорноморського флоту, службі й людству» О Севастопольской библиотеке (1850). Морской сборник. № 3. С. 212.. У статті висловлено припущення, що ця бібліотека за короткий термін може зрівнятися з багатьма чудовими бібліотеками Європи Там само. С. 213..

Офіцери, які бували закордоном, вважали справою честі придбати книги й подарувати їх бібліотеці. Крім того, вони дарували монети, мінерали тощо. Таким чином, поступово склалися нумізматична й мінералогічна колекції, що постійно поповнювалися.

Керувала бібліотекою рада директорів (або комітет), до якого напередодні Східної (Кримської) війни входив З. Аркас. Після битви на Альмі, за кілька днів до початку облоги Севастополя (вересень 1854 р.) рада прийняла рішення про евакуацію бібліотеки, керівництво якою було доручено З. Аркасу спільно з капітаном 2-го рангу Бутаковим. Книги були терміново зібрані й перенесені до підвального приміщення. Почалися артилерійські обстріли міста. Будівлі було завдано значної шкоди. На той час молодший брат Захарія Микола Аркас добився виділення возів для вивезення домашнього майна з міста. У 1901 р. історик А. Зайончковський опублікував спогади Миколи Аркаса з цього приводу, де зазначалося, що Захарія вози використав для вивезення Севастопольської бібліотеки, натомість майно родини, зокрема бібліотеки батька З. Аркаса, його особиста та брата, згоріло під час пожежі, спричиненої бомбардуванням міста. Завдяки З. Аркасу бібліотеку вдалося врятувати. Книги вивезли вчасно, адже у серпні 1855 р. приміщення бібліотеки в Севастополі згоріло. Книги зберігалися в Миколаєві до 1890 р. Після Кримської війни у Севастополі працювало лише відділення бібліотеки, яким з 1858 р. керував директор З Аркас.

Лише цього епізоду з біографії Захарія Андрійовича було б досить, щоб зберегти пам'ять про цю надзвичайну людину. На наш погляд, цю інформацію доцільно включити до змісту навчальної дисципліни «Бібліотечне краєзнавство».

Чимало фактів, пов`язаних з діяльністю З. Аркаса, можемо використовувати з метою формування історичної пам`яті студентів на лекціях і семінарських заняттях з дисциплін «Історія України та української культури», «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство», «Україна в європейській історії та культурі», «Історико- культурна спадщина півдня України», «Археологія» тощо. Наведемо декілька прикладів. Відомо, що через стан здоров'я З. Аркас рано залишив службу на флоті, присвятивши решту життя улюбленій справі - історичним та археологічним дослідженням, адже в Севастополі були для цього відповідні умови. Аркас ретельно вивчав пам'ятки старовини, які до того ж були тісно пов'язані з грецькою спадщиною.

На початку 40-х рр. XIX ст. Одеське товариство історії та старожитностей неодноразово зверталося до адмірала Лазарева, який був тоді головним командиром Чорноморського флоту й портів і військовим губернатором Миколаєва й Севастополя, з проханням надати відомості про археологічні пам'ятки, що знаходились поблизу Севастополя: Херсонес, Інкерман, Балаклава. Лазарев був почесним членом Одеського товариства історії та старожитностей, розумів важливість цієї справи, тож доручив цю роботу З. АркасуМурзакевич Н. Захарий Андреевич Аркас. Некролог. С. 493.. На той час Аркас був членом правління Севастопольського військового карантину, розташованого на території цитаделі Херсонесу. Тут часто знаходили давні предмети, монети тощо. Крім того, Аркас був членом Севастопольського статистичного комітету. Миколаївський краєзнавець Ю. Крючков зазначав, що Аркас був першим директором Херсонеського музею. Однак це не зовсім точно. Музей був створений вже після смерті З. Аркаса. Його першим директором вважається К. К. Косцюшко-Валюжинич. А от Захарій Аркас зібрав чимало артефактів, які були передані зокрема до музею Одеського товариства історії і старожитностей. Не допускав він і розкопок, які могли зашкодити археологічним пам'яткам.

Аркас ретельно збирав, зберігав й примножував старожитності. Один факт. 1844 року на території Херсонесу робітники знайшли скарб херсонеських монет (300 мідних і 4 срібні) і приховали його, потім потайки почали продавати монети. Аркасу вдалося придбати 4 монети, які він передав ОТІС.

Співпраця З Аркаса з Одеським товариством історії і старожитностей також заслуговує на увагу студентів-істориків. Захарій став дійсним членом товариства 1846 року. Він брав участь у засіданнях і підготував низку праць, опублікованих в «Записках Одеського товариства історії і старожитностей». Це, зокрема: «Сравнительная таблица эллинских поселений по Евксинскому Понту» Аркас З. А. (1853). Сравнительная таблица эллинских поселений по Евксинскому Понту, безымянного автора с местами, назначенными на меркаторской карте Черного моря, последней описи, 1836 года капитан-лейтенанта Манганари 1-го. Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса. Т. 3.

С. 114-150., в якій автор використав методики археологічних досліджень, близькі до сучасних. 1848 р. була опублікована його робота «Описание Ираклийского полуострова и древностей его» Аркас З. (1879). Описание Ираклийского полуострова и древностей его. История Херсонеса. Николаев., друге видання її вийшло в Миколаєві 1879 р. і зберігається у фонді Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова Трегуб Л.М. Джерела формування документального фонду Миколаївської громадської бібліотеки на початку XX ст. URL: http://www.reglibrary.mk.ua/index.php/metodichna-sluzhba/profesini-dialog/428-dzherela- formuvannya-dokumentalnogo-fondu-mikolajivskoji-gromadskoji-ЫЫюteki-na-pochatku-xx-st.

Формуванню історичної пам'яті на прикладі діяльності З. Аркаса сприяє також інформація про його внесок у вивчення історії Чорноморського флоту. Аркаса навіть вважають першим дослідником цієї проблематики. Ним були написані роботи, присвячені започаткуванню російського флоту, діям Чорноморського флоту в різні часи Аркас З. А. (1860). Начало учреждения Российского флота. Записки Одесского общества истории и древностей. Т.4. Одесса. С. 261-300; Аркас З. А. (1867). Действия Черноморского флота. Там само. Т. 6. Одесса. С. 368-444. Працюючи над історією Чорноморського флоту, автор спирався на широку джерельну базу, використовував і вахтові журнали, й реляції про військові дії, й спогади очевидців, тобто усноісторичні джерела.

Отже, формування історичної пам'яті студентів є нагальною проблемою нашого часу. В науковій літературі існує чимало визначень поняття «історична пам`ять», різні підходи щодо того, на якому історичному матеріалі її формувати, методики подібної роботи.

Вважаємо, що в процесі формування історичної пам`яті студентів слід використовувати краєзнавчий матеріал, повертати з небуття імена відомих діячів, які зробили значний внесок у розвиток краю в різних сферах. Такою особою, якій, на наш погляд, приділено недостатньо уваги, є грек за походженням Захарій Аркас, який, без перебільшення можна зазначити, зберіг для нащадків книжковий фонд Севастопольської морської бібліотеки, чимало зробив для вивчення старожитностей Криму, зокрема Севастополя, був одним з початківців у вивченні історії Чорноморського флоту.

історична пам'ять студент аркас

References

1. Arkas Z. (1879). Opysanye Yraklyiskoho poluostrova y drevnostei eho. Ystoryia Khersonesa. Nykolaev.

2. Arkas Z. A. (1853). Sravnytelnaia tablytsa эllymкykh poselenyi po Evksynskomu Pontu, bezumiannoho avtora s mestamy, naznachennbimy na merkatorskoi karte Chernoho moria, poslednei opysy, 1836 hoda kapytan-leitenanta Manhanary 1-ho. Zapysky Odesskoho obshchestva ystoryy y drevnostei, Odessa, T. 3, S. 114-150.

3. Arkas Z. A. (1858). Nachalo uchrezhdenyia Rossyiskoho flota na Chernom more y deistvyia eho s 1778 po 1798 hod. Zapysky Odesskoho obshchestva ystoryy y drevnostei, T, Odessa, S. 261-309.

4. Arkas Z. A. (1867). Prodolzhenye deistvyi Chernomorskoho flota s 1806 po 1856 hod. Zapysky Odesskoho obshchestva ystoryy y drevnostei, Odessa, T. 6, S. 368-444.

5. Berezovska T.V. (2003). Rid Arkasiv: prosopohrafichnyi portret na istorychnomu tli doby. Avtoreferat dys... kand.. ist. n., Odesa, 21 s.

6. Berezovska T.V. (2005). Istorychnyiportret rodu Arkasiv. Mykolaiv: MDAU, 215 s.

7. Denysenko H.H. (2018). Kulturna spadshchyna u formuvanni istorychnoi pam'iati. K.: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 319 s.

8. http://www.reglibrary.mk.ua/index.php/metodichna-sluzhba/profesini-dialog/428-dzherela-formuvannya-dokumentalnogo-fondu-mikolajivskoji-gromadskoji-biblioteki-na-pochatku-xx-st

9. Kultura istorychnoi pam'iati: yevropeiskyi ta ukrainskyi dosvid (2013). Kyiv: IPIEND, 600 s.

10. Murzakevych N. (1867). Zakharyi Andreevych Arkas. Nekroloh. Zapysky Odesskoho obshchestva ystoryy y drevnostei, T.6, Odessa, S. 492-494.

· Sevastopolskoi byblyoteke (1850). Morskoi sbornyk, № 3, S. 212.

11. Trehub L.M. Dzherela formuvannia dokumentalnoho fondu Mykolaivskoi hromadskoi biblioteky napochatku XXst. URL:

12. Verbytska P. (2012). Problemy istorychnoi pam'iati u proektsii na zavdannia suchasnoi istorychnoi osvity. URL: http://vuzlib.com.ua/articles/book/12278-

13. Problemi_istorichnoi_pam%27j at/1. html

14. Yakovenko N. Nova doba - novi pidruchnyky. Pro potrebu dyskusii nadpidruchnykamy z istorii Ukrainy. URL: http://maidan.org.ua/arch/hist/1204203602.html

15. Zashkilniak L. (2006-2007). Istorychna pam'iat ta istoriohrafiia yak doslidnytske pole dlia intelektualnoi istorii. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, Vyp.15, S. 855.

Размещено на Allbest.ru