Шкільна освіта Південної Бессарабії в світлі офіційної статистики (1878-1910 рр.)

В перші десятиріччя ХХ ст. середня освіта в регіоні була представлена низкою закладів, що мали різне підпорядкування та спрямування.

Загальноосвітні заклади духовного відомства. До них включалися середні (чоловічі - Кишинівська духовна семінарія та жіночі - Кишинівське єпархіальне училище) та нижчі (Єдинецьке, Ізмаїльське, Кишинівське духовні училища) заклади освіти.

Загальноосвітні заклади цивільного відомства, що знаходилися в підпорядкування Міністерства народної освіти. Сюди входили класичні середні чоловічі гімназії (Аккерманська, Болградська, Ізмаїльська, Бельцька та 4 Кишинівських), класичні жіночі гімназії (Аккерманська, Болградська, Ізмаїльська, Бендерська, Бельцька, Оргеєвська, Сорокська, Хотинська та 7 Кишинівських). Окрім цього, існували також нижчі освітні заклади чоловічі - прогімназії або училища 1 розряду (Кишинів, Сороки, Тарутине) та нижчі освітні жіночі заклади - Кілійськая прогімназія та Новоселицьке 4-х класне училище З. Райлян. Завершували групу загальноосвітніх закладів цивільного відомства середні реальні училища. На всю Бессарабську губернію їх було лише чотири - два в Кишиневі, по одному в Бендерах і Комраті. Всього в 1910 році в губернії нараховувалося 32 класичних та реальних середніх навчальних заклади Обзор Бессарабской губернии за 1910 год. Кишинев : Бессараб. губ. стат. ком. 1911. С. 123..

Наступна категорія навчальних закладів мала назву спеціальні та професійні заклади освіти цивільного відомства. Їх було небагато - всього 4 на Бессарабію, з яких 3 були розташовані в столиці губернії, а лише один - в Південній частині Бессарабії - Аккерманська (колишня Байрамчанська) учительська семінарія.

Чергова група загальноосвітніх закладів складалася з комерційних училищ, діяльність яких підпорядковувалася Міністерству труда. Їх було дуже мало - всього три: середнього рівня - Комерційне училище Кишинівського товариства розповсюдження комерційної освіти та Кишинівське міське станово-купецьке комерційне училище; нижчого рівня - Кишинівські рахункові курси О. Скородинського.

Наступна група - це сільськогосподарсько-технічні середні та нижчі училища. Їхня кількість по губернії дорівнювала 8: два середніх (Бессарабське училище виноробства в Кишиневі та Сорокське сільськогосподарсько-технічне училище) та вісім нижчих училищ.

Завершували градацію загальноосвітніх закладів цивільного відомства медичні школи. Вони відносилися до категорії нижчих навчальних закладів і в Бессарабській губернії їх було лише два: Кишинівська школа фельдшериць і акушерок при губернський земській лікарні та школа повивальних бабок при Кишинівській єврейській лікарні Там само. С. 124..

Під відомством Дирекції народних училищ у Бессарабії знаходилося 1 099 навчальних закладів та установ що поділялися на 10 окремих груп:

• Центральні училища -1;

• Міські училища (за положенням 31.05.1872 р.) - 19;

• Парафіяльні училища (за статутом 1828 р.) - 103;

• Сільські училища (за інструкцією 1875 р.) - 440;

• Однокласні та двокласні училища (по положенню 1874 р.) - 205;

• Церковнопарафіяльні (в селах колишніх колоністів) - 78;

• Іновірські училища (в містах) - 8;

• Училища при особливому статуті та положенні - 7;

• Приватні християнські училища 2-го та 3-го розрядів - 15;

• Єврейські навчальні заклади державні (положення 24.03.1873 р.) - 2 і приватні 3-го розряду - 36, а також колоніально-громадські - 4, громадські Талмуд-Тори - 8, Хедери - 173 Там само. С. 126-127..

З таблиці про кількість церковних шкіл за період з 1884 по 1910 роки (див. Таблиця 3) ми бачимо, що всі освітні заклади поділялися на чотири типи:

• Двокласні школи;

• Учительські (двокласні) школи;

• Однокласні школи;

• Школи грамоти та недільні школи.

У зазначений період кількість шкіл у регіоні поступово збільшувалася. Якщо в 1884 році на всю Бессарабську губернію було всього 14 шкіл всіх типів, то в 1910 році їх нараховувалося вже 632 (!) Обзор Бессарабской губернии за 1910 год. Кишинев : Бессараб. губ. стат. ком. 1911. С. 130..

Таблиця 3Кількість церковних шкіл різних типів у Бессарабській губернії (1884 - 1910 рр.)

Особливо швидкими темпами зростала кількість однокласних шкіл, які становили понад 90% загальної кількості навчальних закладів регіону. Найбільш повільними темпами відбувався розвиток двокласних шкіл - простих та учительських. У 1910 році на всю губернію простих двокласних було 13, а учительських двокласних лише 6. Це означало, що питання про забезпечення шкіл учителями залишалася для Бессарабії досить актуальним.

Цікава тенденція прослідковується при співставленні інформації про однокласні школи та школи грамотності (недільні). Якщо однокласні школи демонструють стабільне нарощування темпів виникнення, то кількість шкіл грамотності (недільних) має певні коливання, досягаючи найбільшого показника у 1899 році (309 шкіл) до майже мінімального з моменту виникнення в 1910 році (37 шкіл). Така ситуація пояснюється низкою якістю освіти, яку надавали в школах грамоти (недільних) та браком учительських кадрів. Як правило, навчання в школах такого типу проводив місцевий священик й окрім початкових знань з письма, читання, арифметики та Закону Божого, його учням не приходилося розраховувати.

Однією з проблем, з якою стикалися практично всі освітні заклади Бессарабської губернії, як і імперії в цілому, був брак коштів. Незалежно від форми підпорядкування (державні чи єпархіальні) всі школи фактично мали дві гілки наповнення власного бюджету: державне фінансування та громадські надходження (від сільських та міських товариств або приватних осіб та благодійних організацій).

Державне фінансування було єдиним для всіх закладів й коливалося в межах 600 - 800 руб. на рік (для шкіл державних) та 10 - 14 тис. (для парафіяльних шкіл). Щодо громадських надходжень - тут ситуація різнилася у відповідності до місця розташування закладу, його популярності та перспективності. Наприклад, в 1910 році благодійні внески на всі школи Хотинського повіту склали ... 0 руб., в Аккерманському повіті надійшло лише 35 руб., по Ізмаїльському повіту відповідна сума становила 291 руб., а по Кишинівському повіту - аж 3 159 руб. Обзор Бессарабской губернии за 1910 год. Кишинев : Бессараб. губ. стат. ком. 1911. С. 132. Цікаво, що зазначена сума Кишинівського повіту склала майже 80% всіх спонсорських надходжень губернії. Окрім цього треба додати, що протягом зазначеного періоду парафіяльні школи взагалі не отримали жодної копійки додаткових громадських надходжень.

Зосередимося більш докладно на школах Південної Бессарабії, а саме в Ізмаїльському та Аккерманському повітах. В 1910 році в Аккерманському повіті діяло 83 навчальних заклади, які були представлені: двокласними школами - 2 або 2,4%; однокласними школами - 72 або 87%; школами грамоти (та недільними) - 7 або 8,4%; учительськими двокласними - 2 або 2,4% Там само. С. 122, 124, 126..

Ситуація з кількістю шкіл в Ізмаїльському повіті виглядала інакше. З одного боку тут діяло 123 освітніх заклади, але з іншого - вони були представлені лише однокласними школами - 111 або 90,2% та школами грамоти (недільними) - 12 або 8,8%. Жодного двокласного училища або школи для учителів (двокласної) в повіті не існувало.

За кількістю учнів Ізмаїльський повіт випереджав Аккерманський на 1315 осіб (див. Таблиця 4). Однак, якщо порахувати кількість учнів на одну школу в повіті, то виходить, що середня кількість учнів в Аккерманського повіту становила 56 осіб, в Ізмаїльському - 48.

Таблиця 4

Більшість з тих, хто навчався в школах Південної Бессарабії відносилися до вікової категорії від 5 до 15 років. Їх загальна кількість становила в Ізмаїльському повіті - 5 847 осіб (98%), в Аккерманському - 4 475 осіб (96,5%). Серед інших вікових категорій окрему групу становили: в Аккерманському повіті - учні віком від 15 до 20 років (158 осіб), з яких більшість навчалися в школах грамоти (або недільних) - 124 особи, та учительській двокласній школі - 34 особи. В Ізмаїльському повіті більшість «дорослих» учнів віком від 15 до 20 років також навчалися в школах грамоти (або недільних школах) - 72 особи. Однак на відміну від Аккерманського в Ізмаїльському повіті існувала ще категорія учнів віком від 20 до 25 років. Їх чисельність становила 29 осіб й навчалися вони також в означених освітніх закладах.

В школах Південної Бессарабії більшість учнів були православними. Так, в Аккерманському повіті їх кількість дорівнювала 4 572 особам, що становило майже 99% від загальної кількості учнів. Серед інших віросповідань: католики - 3 особи, лютерани - 6, іудеї - 39, інші - 13. В Ізмаїльському кількість православних учнів становила 5 764 особи, або 97% від загальної кількості учнів. Серед інших віросповідань: католики - 8 осіб, лютерани - 2, іудеї - 52, інші - 122.

Гендерний розподіл учнів у школах Південної Бессарабії суттєво не відрізнявся віз загальноімперських тенденції - більшість в школах становили хлопці. Кількість учениць складала майже 39% або 4 106 осіб Циганенко Л. (2015). Роль дворянства в розвитку жіночої освіти в Бессарабії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). Наукова дискусія: питання соціології, політології, філософії та історії. Матеріали.

Як відомо, освітній процес може відбуватися за наявності двох складових - не лише учнів, а й вчителів. Всього по Ізмаїльському повіту працювало 124 учителя, а це означає, що на кожного з них припадало майже по 50 учнів. В Аккерманському повіті кількість учителів дорівнювала 107 особам й на кожного з них приходилося по 44 учня. Наскільки професійними були учителі можна судити з таблиці в «Описі...», де представлено рівень освіти самих вчителів. Так, зі 107 учителів, що працювали в Аккерманському повіті взагалі не було жодного, хто мав або вищий чи початковий рівень освіти. Всі вчителі мали середню фахову підготовку: середня освіта - 24 особи (22%), спеціальна освіта - 66 осіб (62%), домашня освіта - 17 осіб (16%). В Ізмаїльському повіті також не було учителів з вищою освітою. Однак серед учителів було 4 особи (3,2%), які мали лише початковий рівень підготовки. Решта позицій розподілилася наступним чином: з середньою освітою - 26 осіб (21%), зі спеціальною - 87 (70%), домашньою - 7 (5,6%)Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 22-23 травня 2015 р.). Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія». С. 164. Обзор Бессарабской губернии за 1910 год. Кишинев : Бессараб. губ. стат. ком. 1911. С. 130-131.. Таким чином, переважна більшість учителів шкіл Південної Бессарабії мали необхідний рівень професійної підготовки.

Одним з показників ефективності навчального процесу є кількість учнів, які успішно завершили курс навчання. Різниця між кількістю тих, хто навчався й тими, хто зміг закінчити навчання та отримати документи про освіту й складає цей показник. Аналіз наведених даних свідчить, що ситуація була майже критичною. Лише незначна кількість учнів (від 13 до 15%) могли достойно завершити навчання, решта або кидали навчання, або відраховувалися зі школи.

Висновки. Сформована впродовж другої половини XVIII - початку ХХ ст. мережа освітніх установ Бессарабії була представлена всіма типами, за виключенням вищих. З другої половини XIX ст. в населених пунктах регіону починають діяти заклади жіночої та професійної освіти. Нова мережа навчальних установ краю (остання третина ХІХ - початок XX ст.) стала важливою ланкою у підвищенні письменності, інтелектуального та культурного рівня бессарабців. З'явившись «в полі» (за влучним висловом митрополита Гавриїла Банулеско-Бодоні), за сто років існування Кишинівська семінарія перетворилася на справжній освітній та культурний центр Бессарабії. Багато її вихованців пізніше стали відомими діячами, що працювали на різних ділянках церковного, державного та громадського життя, та залишили помітний слід в житті своєї країни.

Не зважаючи на щорічне кількісне збільшення навчальних закладів в регіоні, середні навчальні заклади губернії, на жаль, ні за своєю кількістю, ні по комплектації вихованців, ні по приміщенням, не задовольняли потреб місцевого населення. Люди, більш заможні вимушені були відправляти своїх дітей до інших міст або губерній, однак таких було небагато, а відтак - основний контингент місцевих дітей змушений був залишатися без освіти.

References

освіта бессарабія статистичний

1. Erich T. (2014). Kulturno-osvItnya diyalnist rosiyskoyi pravoslavnoyi tserkvi v Pivdenniy Bessarabiyi (pochatok XIX - pochatok XX st.). Avtoreferat disertatsiyi na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata Istorichnih nauk, Pereyaslav-Hmelnitskiy, 18 p.

2. Erich T. (2014). Kulturno-osvItnya diyalnist rosiyskoyi pravoslavnoyi tserkvi v Pivdenniy Bessarabiyi (pochatok XIX - pochatok XX st.).: dis. ... kand.. ist. nauk: 07.00.01, Pereyaslav- Hmelnitskiy, 201 p.

3. IR NBU im. V.I.Vernadskogo NAN Ukrayini, f. XIII: «Arhivi Sinodu», spr. 3602 : List nevidomogo avtora na im 'ya Pobedonostseva Kostyantina Petrovicha vidnosno rozporyadzhennya Ministra narodnoyi osviti grafa Tolstogo D. A., yake zaboronyae vipusknikam duhovnih semInariy vstupati do universitetu, 2 ark.

Размещено на Allbest.ru