Розвиток легкої промисловості в Бессарабії 1878-1890 рр. (за матеріалами "Оглядів Бессарабської губернії")

Аналіз розвитку галузей легкої промисловості на території Бессарабії взагалі та її південної частини зокрема. З’ясування найбільш розвинутих підгалузей в сегменті економіки на території Бессарабської губернії. Причини відставання легкої промисловості.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.04.2020
Размер файла 35,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Розвиток легкої промисловості в Бессарабії 1878-1890 рр. (за матеріалами "Оглядів Бессарабської губернії")

Лілія Циганенко

Анотація

На підставі статистичних відомостей, які друкувалися в щорічних збірках Бессарабського статистичного комітету під назвою «Огляд Бессарабської губернії» розглядаються питання розвитку окремих галузей легкої промисловості на території Бессарабської губернії протягом 1878 - 1890 років. Аналізуються причини слабкого представлення підприємств означеної галузі в господарчому розвитку регіону. На підставі порівняння кількісних показників по підприємствам легкої промисловості в краї встановлена відповідна спеціалізація окремих повітів Бессарабії. Розглянуто дані щодо діяльності торгових підприємств, із деталізацією роботи безпосередньо магазинів і крамниць з товарами легкої промисловості. Особливий акцент зроблено на положенні підприємств легкої промисловості на території Південної Бессарабії, яка лише після 1878 року знову увійшла до складу Російської імперії. Зроблено висновки щодо причин відставання галузі та особливостей її розвитку в Бессарабській губернії.

Ключові слова: легка промисловість, торгівля, економіка, Південна Бессарабія.

Annotatіon

Tsyganenko L. The Development of Light Industry of Bessarabia in 1878-1890 (a case study of the «Review of the Guberniya of Bessarabia»)

On the basis of the statistical data that were published in the annual collections of the Bessarabian Statistical Committee under the title «Review of the Guberniya of Bessarabia», questions of the development of individual branches of light industry in the territory of the Guberniya of Bessarabia during the years of 1878-1890 are considered. The reasons for the underdevelopment of enterprises in the industry and their insignificant role in the economic segment of the guberniya are analyzed. Based on the comparison of quantitative indicators for light industry enterprises in the region, the respective specialization of individual uyezds of Bessarabia is established. The data on the activity of trade enterprises, with detailed work of the stores with light industry goods, are considered. Particular emphasis is laid on the position of light industry enterprises in the territory of Southern Bessarabia, which only after 1878 was reincorporated into the Russian Empire. The conclusions on the reasons for the industry lag and the peculiarities of the industry development in the Guberniya of Bessarabia are drawn.

Key words: light industry, trade, economy, Southern Bessarabia.

Постановка проблеми. Однією з найстаріших галузей економіки будь-якої держави є легка промисловість. Можна стверджувати, що історія людства була б неможлива без цього сегменту. З давніх-давен людина не могла обійтися без одягу та взуття, посуду та хутряних виробів. Саме виготовлення цих речей дало поштовх для створення та подальшого розвитку однієї з найпотужніших галузей цивілізованого світу - легкої промисловості. Як відомо, поштовхом для індустріалізації в Європі були успіхи саме в текстильному виробництві, де саме й з'явилися перші мануфактури. Перші підприємства легкої промисловості в Російській імперії з'явилися ще наприкінці XVII - на початку XVIII ст. Завдяки державним замовленням створювалися сукняні, полотняні, конопляні та інші мануфактури. Однак більш-менш потужне зростання виробництва легкої промисловості в імперії спостерігалося вже з другої половини XIX ст. Саме в цей час виникають підприємства легкої промисловості й на українських землях, які на той час були підпорядковані Російській імперії: шкіряні заводи в Києві та Бердичеві, джутова фабрика в Одесі тощо. Ці підприємства спочатку нагадували кустарні майстерні та мали незначний обсяг виробництва, однак згодом поміщицькі та державні фабрики почали витіснятися капіталістичними та купецькими підприємствами, що працювали з використанням найманої праці. До цього ж періоду відноситься й поява підприємств легкої промисловості на території Бессарабії. Однак рівень їх розвитку та технічні характеристики суттєво відставали від передових європейських підприємств. На сьогодні, легка промисловість України - одна з найпотужніших галузей народного господарства, яка поділяється на 25 підгалузей із сучасними підприємствами та високою рентабельністю виробництва. Дослідження історії зародження та становлення легкої промисловості в Україні сьогодні може розглядатися як одна з актуальних історичних проблем, вирішення якої пов'язано із перспективами галузі в майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження питань соціально- економічного розвитку губерній Російської імперії є доволі складною, але водночас й актуальною проблематикою в сучасних регіональних історичних розвідках. Питанням історичного розвитку окремих галузей легкої промисловості історики почали цікавитися ще в ХІХ ст. На сучасному етапі розвитку історичної науки головна увага приділяється розробці питань, пов'язаних зі специфікою процесу капіталізації в українській промисловості загалом та легкій промисловості зокрема; аналізом ролі іноземного капіталу в розвитку окремих галузей легкої промисловості на українських землях; дослідженням специфіки впливу на матеріальне становище як власників заводів чи фабрик, так і пересічних громадян тощо. Серед сучасних істориків, що розробляють дану проблематику потрібно назвати М. Москалюка, О. Машкіна, Б. Кругликова, С. Мартинчука, А. Філінюка, Л. Циганенко, В. Левицького тощо.

Метою статті є аналіз розвитку галузей легкої промисловості на території Бессарабії взагалі та її південної частини зокрема, з'ясування основних чинників, що впливали на її розвиток, виявлення найбільш розвинутих підгалузей в цьому сегменті економіки регіону.

Наукові завдання статті. На підставі статистичних матеріалів «Оглядів Бессарабської губернії» за 1878 - 1890 рр. та архівних матеріалів Комунальної установи «Ізмаїльський архів» розкрити специфічні риси капіталізації легкої промисловості у зазначений період; простежити динаміку розвитку підгалузей легкої промисловості та порівняти рівень розвитку зазначених галузей в різних повітах Бессарабської губернії.

Виклад основного матеріалу.

Легка промисловість Російської імперії ніколи не відносилася до пріоритетних економічних галузей держави. Патріархальний уклад життя населення імперії передбачав ведення натурального господарства, що робило мешканців імперії фактично незацікавленими в розвитку легкої промисловості: більшість речей, що зазвичай вироблялись саме в цій галузі (одяг, взуття тощо) кожна родина виготовляла самостійно- кустарним способом. Поступовий розвиток економіки держави, нарощування її військової могутності сприяли певному піднесенню галузі: населення вже не задовольнялося «домашнім» одягом, а військова галузь потребувала з кожним роком все більше виробів легкої промисловості, що призвело до успіхів у розвитку текстильної галузі. Поряд з чисельними кустарними майстернями з'являлися державні та поміщицькі підприємства в льняній, вовняній, суконній, бавовняній, полотняній, канатно-джутовій, шкіряній галузях. Наприкінці 80-х років ХІХ ст. кустарним промислом в означеній галузі займалися майже 7 млн. осіб. У вирощуванні льону Російська імперія займала майже 80% світового ринку, а виробництво бавовни з 1894 по 1911 роки зросло на 388%. І льон, і бавовна були основною сировиною для текстильної індустрії, що цілком очевидно позначилося на розвитку цих галузей. Так, лише ситцева мануфактура Альберта Гюбнера в Москві виробляла понад 20 видів тканини, а обсяги виробництва склали в 1896 - 1 млн. відрізків, а в 1912 - 1,8 млн. відрізків9.

Розвиток легкої промисловості в українських землях, які на той час знаходилися під юрисдикцією Російської імперії, мав певні особливості, які залежали від імпорту устаткування, сировини й матеріалів. Окрім цього, галузі легкої промисловості в українських землях мали певну спеціалізацію. Так, сукняне виробництво було налагоджено в Харківський, Херсонській та Катеринославській губерніях, вовномийні частіше за все працювали в Київській і Чернігівській губерніях10.

Бессарабія пізніше за інші європейські губернії увійшла до складу Російської імперії. В 1812 році у відповідності до Бухарестського мирного договору ці землі були включені до складу держави. Приєднані території мали виключно сільськогосподарське економічне орієнтування. Як зазначав у 1862 році А. Защук: «... хліборобство і скотарство є двома основними, а вірніше сказати, єдиними галузями економічного розвитку Бессарабії»11. Сучасний історик С. Таранець погоджується з думкою попередника: «З огляду на кліматичні умови, кожен регіон Бессарабської губернії отримав своє сільськогосподарське спрямування. Вузька смуга Подунав'я мала суттєві кліматичні відмінності від Буджацького степу, тому з давніх часів місцеве населення цього регіону набуло галузевої спеціалізації»12. В регіоні вирощували хлібні культури, льон, тютюн, виноград, займалися вівчарством. Промислових підприємств на початку ХІХ ст. в краї практично не було. Після приєднання краю до Російської імперії й до 1819 р. в регіоні «була дуже незначна кількість дрібних фабрик для фарбування сукна й полотна, для виготовлення свічок для місцевого вживання»13. У 1830 році в Бессарабії вже нараховувалося 144 фабрики й заводи, з яких 101 (!) відносилися до підприємств легкої промисловості. Це шкіряні (64), свічні (31), миловарні (23), паперові (3) підприємства. У 1848 році загальна кількість промислових підприємств у Бессарабії зросла до 297 одиниць14.

У 1858 році кількість фабрик на території краю істотно збільшилася - їх стало вже 435. Серед них провідне місце займали підприємства легкої промисловості (див. Таблиця 1).

Таблиця 1 Заводи та домашні фабричні заклади Бессарабії (1858 рік)

підгалузі легкої промисловості

кількість

вартість виробленого товару (руб)

кількість робітників

Свічні

25

24 583

41

Воскові

1

17 000

11

Мильні

9

4 700

36

Салотопні

10

133 020

173

Сукняні

2

355

4

Текстильні

1

4

1

Красильні

20

251

22

Капелюшні

1

50

5

Шкіряні

38

14 131

59

Взуттєві

11

165

11

Гончарного посуду

236

2 942

236

Розподіл означених фабрик, заводів та кустарних підприємств у повітах виглядала в цей період наступним чином:

Хотинський - 13

Сорокський - 29

Оргеєвський - 242

Яський - 1

Кишинівський - 14

Бендерський - 2

Аккерманський - 4

Дещо іншою була ситуація в містах губернії: Кишинів - 63, Оргеєв - 22, Бендери - 8, Аккерман та Бельці - по 7, Хотин - 4.

Як ми бачимо з таблиці найбільш прибутковими в першій половині ХІХ ст. в Бессарабській губернії були салотопні, на яких працювало майже 200 чоловік, а річна вартість продукції сягала 133 тис. рублів. Що ж до найбільш розвинутих у промисловому відношенні повітів - перше місце безперечно належало Оргеєвському повіту, на території якого працювало понад 260 промислових підприємств. Найменш розвинутими були південні регіони Бессарабії - Бендерський та Аккерманській повіти, кількість промислових підприємств у яких коливалася в межах цифри 10.

Чисельні війни, що торкнулися території Бессарабії в першій половині ХІХ ст. призводили до частої зміни державної приналежності регіону: від Російської імперії до Румунської держави. Після завершення російсько-турецької війни 1877-1878 рр. територію Бессарабії знову було включено до складу царської імперії. Як же позначилися попередні буремні роки на економічному розвитку Бессарабії й в першу чергу на легкій промисловості. Відповідь на це питання нам допомогли знайти статистичні відомості, що друкувалися щорічно в «Оглядах Бессарабської губернії». Для аналізу ми обрали кілька груп таблиць, які містять інформацію саме по галузях легкої промисловості в регіоні.

Перша група таблиць має назву «Види та оборудки крамничної торгівлі в містах». Виокремивши лише ті крамниці, що торгували споживчими товарами різних груп легкої промисловості (лавки з красним товаром, галантерейні, готового одягу та взуття, хутряні) ми склали певне уявлення про розвиток легкої промисловості в столиці краю15. Динаміка розвитку цих видів торгівлі по місту Кишиневу виглядала наступним чином (див. Таблиця 2) :

Таблиця 2 Види та обороти крамничної торгівлі по місту Кишинів

Види товару

1879

18

80

18

84

18

86

К-сть

вартість

К-сть

вартість

К-сть

вартість

К-сть

вартість

З красним товаром

242

496

266

492

255

620

217

689

Галантерейних

34

296

42

255

37

90

61

172

Готового одягу та взуття

31

24

36

32

43

59

74

119

Хутрових

4

29

3

21

3

20

4

28

Всього

1787

1665

1977

2634

1507

1450

1849

3810

з них торгували виробами легкої промисловості

311

845

347

800

338

789

356

1008

%%

17,4

50,7

17,5

30,7

22,4

54,4

19,2

26,4

Обзор Бессарабской губернии. Кишинев. Бессарабский губернский статистический комитет. 1871-1914 гг.

Аналіз даних таблиці дозволяє стверджувати, що торгівля виробами легкої промисловості протягом 80-х років ХІХ ст. у порівнянні із загальною кількістю торгових закладів коливалась в межах від 17,4% у 1879 році до 22,4% у 1884 році. Однак, не зважаючи на незначну кількість таких торгових точок, вартість реалізованого товару в них іноді перевищувала 50% від загально-губернського продажу будь-яких промислових товарів.

Що ж до розвитку різних галузей легкої промисловості в Південній Бессарабії, то тут стан був набагато гірший (див. Таблиця 3). Найбільш розвинутими містами виявилися Аккерман і Ізмаїл, які впродовж десятиріччя демонстрували стале збільшення торгових закладів, що реалізовували товари легкої промисловості.

Таблиця 3 Кількість торгових закладів Південної Бессарабії, що реалізовували товари легкої промисловості (1879 - 1890 рр.)

1879

1880

1882

1883

1884

1885

1886

1890

Аккерман

25

25

35

36

35

38

38

42

Болград

36

20

16

15

20

21

17

18

Рені

4

6

10

10

14

9

10

10

Кілія

19

19

18

18

18

17

13

15

Вилково

9

8

8

8

7

7

7

7

Ізмаїл

30

54

48

48

48

45

46

40

Всього

123

132

135

135

142

137

131

132

Цілком зрозуміло, що товар, який реалізовувався через комори та магазини не завжди був місцевого виробництва, а відтак, для того, щоб з'ясувати дійсний стан розвитку легкої промисловості в Бессарабії проаналізуємо кількісні показники щодо наявних фабрик і заводів, виокремлюючи ті, що представляють саме галузі легкої промисловості (див. Таблиця 4).

Таблиця 4 Підприємства легкої промисловості в Бессарабії (1879 - 1886 рр.)

Галузь

1879

1880

1884

1885

1886

шерстемийні

7

7

2

11

12

шкіряні

72

76

151

41

45

сукняні

20

7

9

16

15

прядильні

--

--

--

--

1

всього

99

90

162

68

73

з них у Південній Бессарабії

21

26

36

16

18

Всього промислових підприємств у губернії

837

827

949

804

800

Аналіз статистичних відомостей, наведених в таблиці дозволяють стверджувати, що в останній третині ХІХ ст. легка промисловість не відносилася до пріоритетних галузей в економіці Бессарабської губернії: питома вага підприємств галузі коливалася від 2% (1885 р.) до 17% у 1884 році. Легка промисловість в Бессарабії була представлена шерстемийнями, фабриками з обробки та виготовлення шкіри та сукна.

Протягом зазначеного часу можемо визначити певну «спеціалізацію» по повітах. Так, в Оргеєвському повіті найбільш розповсюдженими були сукняні фабрики. В 1879 році їх було 17, а вартість виробленої продукції становила 6 800 руб. Підприємства Яського повіту спеціалізувалися на виготовлені шерстяних тканин, а Сорокського та Хотинського повіту - на обробці шкіри.

Що ж до території Південної Бессарабії - кількість підприємств легкої промисловості тут була найнижчою в губернії. У 1879 році в Аккерманському повіті діяло 3 сукняні фабрики, на яких працювало 14 чоловік, а вартість виготовленої продукції становила 3 070 руб. У 1880 році кількість цих фабрик скоротилася до 2, однак щодо вартості виготовленого сукна - вона дещо збільшилася - до 3 120 руб.

В аналітичній довідці за 1883 рік, що міститься в «Огляді Бессарабської губернії» зазначалося, що «за предметами виробництва промисловість губернії тримається попереднього свого напрямку; по обсягам та вартості річного виробництва вона відрізняється від минулого 1882 року в наступних галузях: в м. Кишиневі головне місце належить обробці тютюну на суму до 319 000 руб., шкіряне виробництво - на суму 192 075 руб, нижче - свічкове, цегляне та виробництво шипучих вод. ...Всього в містах губернії діяло 171 промислове підприємство, на яких працювало 850 робітників».

В матеріалах статистичних відомостей за 1884 рік зазначено, що «в цілому промислове виробництво та заводські справи в губернії знаходяться в повному застої. Сума виробництва по губернії за 1884 рік становила 1 274 984 руб - проти суми за 1883 р. - 974 552 руб. Це збільшення виключно за рахунок «рибних» заводів - по причині збільшення вилову риби». В цьому ж році в Аккерманському повіті з'являється перша на всю губернію прядильна фабрика, яка виробила продукції на суму в 2 000 руб.

Висновки

Таким чином, підводячи підсумки аналізу статистичних відомостей щодо розвитку промисловості в Бессарабській губернії протягом останньої третини ХІХ ст. ми можемо стверджувати, що незважаючи на досить потужну сировинну базу, сприятливі природно- кліматичні умови легка промисловість в регіоні знаходилася в занедбаному стані. Цей факт можна пояснити кількома причинами: по-перше, означені території за своїм попереднім розвитком були виключно сільськогосподарського спрямування й використовувалися царським урядом в якості бази сировини; по-друге, місцеве населення, більшість якого була представлена селянами різних категорій, не була готова до кардинальної зміни економічних уподобань й переходу до промислового виробництва. По-третє, слабка матеріально-технічна база існуючих в регіоні промислових підприємств та низька якість виготовленої продукції не дозволяла місцевим товарам легкої промисловості скласти гідну конкуренцію товарам іноземного походження, які, зважаючи на близькість кордонів, мали більший попит серед населення краю.

легкий промисловість бессарабія

References

1. Zashchuk A. (1862). Materyali dlia heohrafyi i statistiki Rossii, sobrannie ofytserami heneralnoho shtaba. Bessarabskaia oblast. SPb.

2. Kornilovich S. (1899). Statisticheskoe opisanie Bessarabii sobstvenno tak nazivaemoi ili Budzhaka. Akkerman: tipohrafyia Y. Hrynshteina.

3. Kruhlikov A. (1992). Tekstylnaia promishlennost Rossii v nachale XX veka. Istoriko- sotsiologicheskoe issledovanye. M., 365 s.

4. Martinchuk S. (2016). Promislovii rozvitok Volinskoi hubernii naprykintsi XVIII - na pochatku XX st.: dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.01. Lutsk, 240 s.

5. Mashkin O. (1998). Rosiiske dvorianstvo inozemnoho pokhodzhennia v promyslovosti Ukrainy druhoi polovyny XIX - pochatku XX st. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. № 2. S. 8391.

6. Moskaluk M. (2015). Legka promyslovist ukrainskykh hubernii Rosiiskoi imperii u drugii polovyni XIX - na pochatku XX st. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedagogichnoho universytetu im. V. Gnatiuka. Seriia: istoria. Ternopil. Vip. 2. Ch. 1 S. 78-84.

7. Levitskyi V. (2018). Legka promyslovist Ukrainy v umovakh monopolistychnoho kapitalizmu (kinets XIX - pochatok XX st.) // Hileia: naukovyi visnyk. Vyp. 134 (7). S. 7-10;

8. Levitskyi V. (2018). Rozvytok shkirianoi promyslovosti u Naddniprianskii Ukraini u druhii polovyni XIX - na pochatku XX stolittia // Eminak: naukovyi shchokvartalnyk. № 1 (21) (sichen-berezen). T. 1. S. 31-36.

9. Obzor Bessarabskoi hubernyy. Kishinev. Bessarabskyi hubernskyi statystycheskii komytet. 1879 - 1890.

10. Stankevychus A. Ekonomika Rossiiskoi imperyiy v tsifrah i faktah. Rezhym dostupa: https://medium.com/@stankevichhyus

11. Taranets S. (2008) Ekonomichna diialnist staroobriadtsiv Bessarabii u XIX - na pochatku XX st. Literatura ta kultura Polissia. Vip. 44. S. 162-175.

12. Filiniuk A. (2010). Pravoberezhna Ukraina naprykintsi XVIII - na pochatku XX stolittia: tendentsii rozvytku i sotsialni transformatsii: monohrafiia. Kamianets-Podilskyi: Aksioma, 728 s.

13. Tsyganenko L. (2008). Rol Bessarabskogo dvorianstva u rozvytku promyslovosti ta transportnoi infrastruktury kraiu (XIX - pochatok XX st.). Volynski istorychni zapysky. Zbirnyk naukovykh prats. Zhytomyr, Tom 1. S. 34-43.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.