Типологія бахчисарайських осель та кварталів (1650-1675 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типологія бахчисарайських осель та кварталів (1650-1675 рр.)

Фират Яша

В історичних дослідженнях з османістики існує чимало праць на тему кварталу, споруд, які його утворювали, та типології оселі. Ці праці пропонують розгляд кварталу з погляду розташування або ж сфокусовані на місцевих можновладцях, які контролювали дотримання нормативних правил. І хоча структурні особливості типового турецько-османського кварталу та типологію оселі в різних регіонах досить детально досліджено, у нашому розпорядженні обмаль інформації щодо кримських міст. Відсутність досліджень бахчисарайських кварталів визначає актуальність згаданої теми. Мета цієї статті -- знайти аналогії та відмінності між османськими та кримськими кварталами. Водночас роботу присвячено вивченню структурних особливостей житлових будинків, котрі належали до основних споруд, що утворювали квартали. Інформація з «реєстрів каді», оброблена через архітектурну програму Edraw-Max, допоможе визначити, хто кому доводився сусідом, а також те, як зводилися будинки -- в упорядкованій формі чи безсистемно.

Ключові слова: Крим, Бахчисарай, квартал, оселя, Edraw-Max.

THE NEIGHBOURHOOD AND HOUSE TYPOLOGY OF BAKHCHISARAY (1650-1675)

Neighbourhood and house typology have been the topic of many studies in Ottoman urban historiography. Although historians have produced plenty of studies, mostly articles,relating to neighborhood typology with the aim of providing a theoretical basis, few of them provide an adequate new approach. This study offers a new method of analyzing neighborhood structures and house typology, demonstrated on the basis of Bakhchisaray for the period 1650-1675. Using the Edraw-Max architectural software, we have been able to generate some visual estimates by processing data obtained from the Bakhchisaray qadi court registers (sicils). The first step of our method is to locate sicil-records of immovable property sales, most often for houses. Thereupon neighborhood images are created on the basis of information on buildings adjacent to buildings that are the subject of a sale. In this way, we are able to address questions such as who was the neighbour of whom, whether a house or other building was constructed in a regular or haphazard manner and what were the physical characteristics of the relevant structures. In addition, we can assess whether or not elite and ordinary people lived in the same neighbourhood.

Assessments have been made on two neighbourhoods of Bakhchisaray that frequently occur in the court registers -- Cami-i Kebir and Koba Cami. Of particular interest is visualizing the Cami-i Kebir neighbourhood, since the palace where Crimean Khan lived was located in this neighbourhood. The other neighbourhood visualization is of interest because it had the largest bazaar of the city, as well as many shops, inns and a large caravanserai. While the former neighbourhood was mostly administrative, the latter was more commercial. The core of this study relates to the structural features of these neighbourhoods.

By analyzing archival data and on this basis reviewing recent studies, we indicate some differences and similarities between Ottoman and Crimean neighbourhoods. We also endeavor to help understand which factors determined houses prices-features such as the main material of these buildings, their sizes, additional parts (kitchen, bath, toilet, garden, courtyard, cellar, barn), whether single or two storey, water resources, proximity to smaller markets or larger bazaars. Thereby, it is possible to arrive at a house typology for Bakhchisaray.

Keywords: Crimea, Bakhchisaray, neighbourhood, house, Edraw-Max.

Вступ

У специфікації османського міста праці Макса Вебера видаються опорою для дослідження ісламських міст (Weber 2010). Однак поселення ісламського світу не ввійшли до визначення «міста», яке Вебер запропонував ще на початку ХХ ст., -- і в Туреччині, і в решті світу це пробудило серйозну реакцію; відтак, з'явилися праці, що покладали на меті довести існування, власне, «ісламського» міста, (Цzvar- Bilgin 2008; Edhem Golfmann-Masters 2012; Leeuwen 2012). Одна з таких робіт належить і Доану Кубану. Той засвідчує таку найочевиднішу рису ісламського міста, як його поділ на квартали -- окремі одиниці -- з фізичного погляду (Kuban 1978: 54).

Справді, місто можливе лише з базаром, де йде торгівля, з такими структурами, як ринок та квартали, котрі є основним фактором у появі соціуму, приналежного до цих будівель (K09 2005: 169). І, власне, за квартал мають місце, де знайомі між собою особи разом мешкають, беруть участь у релігійних обрядах в одній і тій самій мечеті або церкві та навіть відповідають за дії одна одної згідно з нормами, що їх визначає соціум (Ergen9 1984: 69).

З «реєстрів каді» зрозуміло, що кримські міста значною мірою володіли тими ж самими структурами, що й решта османських. Розмежування кварталів згідно з етнічною приналежністю проявляє себе в усіх містах Криму та насамперед -- Бахчисараї. Особи однієї віри природним чином розподілялися по кварталах, аби легше взаємодіяти, перебувати разом із такими ж, як вони самі (Ortayli 2008: 281). Ріст мешканців міста та прибулих до нього осіб вимушував засновувати нові квартали, і з часом ті ділилися не лише згідно з етнічною структурою, але й за місцями, де мешкали ремісники однієї галузі.

Загалом видається, що особи, котрих ми визначили як «знайомих між собою», щонайменше, в кримському суспільстві XVII ст. засновували квартали не як поодинокі індивідууми, а ділячись на роди та племена. На чолі вихідців із родів або племен стояли релігійні лідери. Таким чином, магалла (квартал), крім того, що була фізичним місцем, оберталася на структуру, котра забезпечувала і громадський контроль через існування індивідуумів, відповідальних за діяльність один одного (Abaci 2005: 105; getin 2016: 132; Kuban 1978: 62).

Коли ж кримський хан Менглі-Ґірай перебрався до палацу, який велів збудувати 1503 р. (Kan9al-Ferrari 2005: 61; Kan9al-Ferrari 1997: 521), довкола нього почали селитися мешканці міста, відтак -- розподілятися за кварталами. З часом у місті, яке отримало назву Бахчисарай, власні квартали заснували мусульмани, іудеї, вірмени, цигани та решта релігійних й етнічних груп. Отож на історичній сцені, відповідно до людських потреб, появилося нове місто. Кадій, каді -- мусульманський суддя, що вів судочинство згідно з принципами шаріату.

Квартальна типологія Бахчисараю

Безперечно, релігійні чинники впливали на квартальний поділ. Якщо центром мусульманських кварталів була мечеть або месджіт (мала мечеть), то іудейських -- синагога, а християнських -- церква. У мусульманських кварталах мечеть або месджіт зводилися в їхній центральній частині; деякі ж із них навіть згадували за назвами цих культових споруд. Між 1650-1675 рр. у Бахчисараї зафіксовано десять кварталів, названих так само, як їхні культові споруди. Це Джамі-і Кебір (османотур. Велика мечеть), Коба Джамі (Мечеть Коба), Месджіт Еміра Джеляля (емір -- воєначальник), Месджіт Гаджи Алі (гаджи -- той, хто здійснив гадж), Хан Джамі (Ханська мечеть), Орта Джамі (Центральна мечеть), Медресе Менглі Ґірая Хана, Месджід Селіма Ґірая-султана, Завіє (назва суфій- ського комплексу), Мечеть Арслана-аги. Зрозуміло, що принцип найменування, котрий ми спостерігаємо в містах Анатолії та Румелії, застосовували й щодо кварталів Бахчисараю. Наприклад, назва Джамі-і Кебір -- найпоширеніша серед кварталів майже всіх анатолійських міст. Імовірно, саме до магалли з цією назвою кримський хан і навідувався щоп'ятниці, коли перебував у Бахчисараї. Адже тут стояла п'ятнична мечеть регіону. Згаданий квартал був одним із двох найбільших у Бахчисараї XVII ст. Він іноді згадується в судових протоколах як Буюк Джамі (Велика мечеть, Ьиуик -- тур. великий) або Джамі-і Шеріф (Почесна мечеть). Позаяк слово «кебір» (османотур., араб.) означає «великий», то секретарі вряди- годи занотовували мечеть як «Ьиуик» (тюрк. для «великий»), вряди-годи ж називали її Джамі-і Шеріф, тобто -- почесною. Утім, не беручи до уваги секретарських помилок, хибне відображення кварталів, що згадуються в «реєстрах каді», як інакших, може спричинити значний ґандж. Оскільки палац, де мешкав кримський хан, стояв у згаданій магаллі, там були вищі ціни на нерухомість у порівнянні з рештою. Адже чимала частина можновладців, військові та великі багатії селилися у кварталі Джамі-і Кебір.

Аби раціональніше сприйняти структуру кримського кварталу, за допомогою архітекторської програми Ббгах-Мах на основі торгових справ, відображених у судових протоколах, створено гіпотетичну перспективу бахчисарайських кварталів Джамі-і Кебір та Коба Джамі. Мета експерименту -- проаналізувати місцеві особливості кварталів та водночас сформувати уявлення щодо того, хто чий був сусід; будівлі зведено у впорядкованій формі чи безладно. Отож, поселення мало такий вигляд:

Мал. 1. Квартал Джамі-і Кебір

бахчисарайський оселя квартал

Ми вже зазначили, що магалла Джамі-і Кебір -- одна з двох найбільших у Бахисараї. Причина її значних розмірів криється не лише в географічному розташуванні, але й у тому, що тут зосереджувалося міське населення. Відтак, у місцях із великою кількістю населення жвавішають і людські взаємини, у порівнянні з рештою територій до суду потрапляє значно більше справ щодо продажу нерухомості, угод, право- чиння, одружень із розлученнями тощо. Коли хтось із мешканців магалли щось продавав або ж дарував комусь зі своїх близьких, він узаконював свій продаж чи то дарчу, звертаючись до суду. Інакше особа у разі непорозуміння або ж відсутності доказів про те, що власність належить саме їй, могла опинитися у скрутній ситуації. Частина інформації, роздобутої зі згаданих реєстрів, стосується не лише типу нерухомості, до якої належала продана власність, але і того, що її оточувало довкола. В угодах про купівлю-продаж зазначалося, з чим сусідить власність певної особи з заходу, сходу, півночі та півдня, куди обернено її сторони Ця візуалізація не показує вулиць магалли. Вона створена як гіпотетична на основі даних «реєстрів каді» з метою топографічного аналізу. Аби репрезентувати достеменну візуалізацію кварталу, потрібне детальніше джерело. Під час створення візуалізації з погляду розташування нерухомості доволі важливу роль відіграли вжиті в судових протоколах визначення: зarken (тут і далі османотур. -- східна сторона), garben (західна), зimalen (північна), kibleten (південна). Для прикладу див.: (Sert 2008)..

Якщо подивитися на візуалізацію, то до споруд, які насамперед приковують увагу, належать квартальна мечеть і ханський палац. Мечеть, що є спорудою якогось вакифу (благочинна фундація), -- перша у переліку місць, котрі утворюють квартал. У розумінні типового османського міста існує квартальна мечеть та низка вакифних споруд довкола неї. Відтак розташування на малюнку вгорі таких споруд, як приналежних вакифу мечеті хамаму (лазня), крамниці та фонтану засвідчує, що перед нами аж ніяк не безладне згромадження різних будівель. Дохід із цих споруд, котрі слугували магаллі, використовували і на те, аби далі провадити її розвій, і на обслуговування та полагодження їх-таки, як і на решту витрат (див. К^ 13, уг. 62).

Як видно з візуалізації, річка Ашлама (Гнила вода) сприяла озелененню та садівництву в Бахчисараї. Протікаючи більшістю кварталів міста, вона вирішувала проблеми мешканців із водопостачанням. Тим часом будинки зводили з деревини, отож серед них лише інколи зустрічалися багатоповерхові. З малюнку видно, що двоповерховими домами володіли шейх Абдюсселям-ефенді, Бакі-мірза бін (син) Аліш-мірза, Сатилмиш бін Карагьоз. Також із будівель, якими володів шейх Абдюсселям-ефенді, зрозуміло, що той був заможною особою. Крім того, що він був господарем двох двоповерхових будинків, розташованих один навпроти одного, йому також належали конюшня, кухня, приватні хамам і фонтан та якась кам'яна прибудова. Дослідивши решту будівель у кварталі, можна дійти висновку, що цей ефенді (тур. пан), який носив титул шейха, належав до чільних мешканців кварталу.

Традиція зводити культову споруду та вакифні будівлі довкола неї, яка притаманна класичній османській типології кварталу, простежується і в кварталі Джамі-і Кебір. Відразу біля мечеті стоять вакифні споруди. Увагу приковують вакифні крамниці, медресе, школа, кав'ярня, бозахане (місце, де продавали напій зі злакових -- бозу, що часто відзначалася хмільними якостями), хамам та місця, де вони розташовані (К09 2005: 168).

На мал. 1 бозахане стоїть на півночі кварталу, поряд будинку когось із немусульман на ймення Яні. Розташування бозахане доволі далеко від центру кварталу та водночас поруч із будинком немусульманина наштовхує на думку, що він-таки в ній і господарював. Крім того, ситуацію варто розцінювати і як ознаку того, що представники інших, ніж іслам, релігій мешкали в мусульманській магаллі. Отож, хоч би як квартали в османських містах ділилися за етнічною структурою, мусульмани разом із представниками решти релігій могли мешкати в одному кварталі та природно зав'язувати між собою сусідські взаємини (Yagci-Gen9 2013: 20).

Що ж до кав'ярні, котра належала до громадських будівель, то вона стоїть в одній із центральних частин кварталу, поблизу вакифних споруд. Так само поруч із ними зводили й громадські фонтани, якими мав послуговуватися цілий квартал. На малюнку візуалізації увагу приковує, що фонтан, котрий, як з'ясовано, належав кварталу Джамі-і Кебір, розташовано саме біля вакифних споруд. Приналежність фонтану до магалли встановлено на основі «реєстрів каді», утім, відомо, що загалом у Бахчисараї існувало вельми багато фонтанів. У судових записах навіть відображена щоденна платня майстрові, відповідальному за їхнє полагодження.

Зрештою, хай би як річка Ашлама задовольняла потреби квартальних мешканців, її воду не використовували як питну, позаяк вона мала неприємний присмак (Evliya Qelebi 2003: 220). Мешканці магалли, у чиїх садках не було криниць, пили воду з фонтанів, котру поставляли туди з відповідних джерел. Фонтани Бахчисараю зацікавили Евлію Челебі, й у своєму «сеяхатнаме» (османотур. книга мандрів) він написав, що їх у місті існувало сімдесят. Евлія Челебі, наголошуючи, що вода в тамтешніх фонтанах холодна та чиста, стверджує, що навіть у червні ніхто не зможе зробити з них більше трьох ковтків (Evliya Qelebi 2003: 220). Разом із Евлія Челебі Едвард Деніель Кларк зазначає, що вода в бахчисарайських фонтанах холодна, чиста та прозора, мов кришталь, тече зранку до вечора, і стоять вони в кожній частині міста (Clarke 1811: 375).

Сім'ї, які володіли невільниками, іноді споруджували для них окремі будівлі, щоб не мешкати разом із ними в одному будинку. У садку Мегмеда бін Рамазана, де росли фруктові та нефруктові дерева, стояло помешкання для невільників. Напевно, він виділив для них окреме місце, оскільки волів, щоб ті не порушували його життєвий, тобто приватний, простір. Утім, із мал. 1 зрозуміло, що помешкання для невільників -- нечасте явище в бахчисарайських кварталах.

Деякі ж квартали, попри те, що названі так само, як мечеті або месджіди, виходять на передній план завдяки іншим різним спорудам. Один із них -- Коба Джамі (мечеть Коба). Ця магалла перебуває на передньому плані через свій величезний базар, що, згідно зі свідченням Евлії Челебі, пролягав через неї від краю до краю, а також -- крамницю та найбільший на Кримському півострові каравансарай (постоялий двір). У реєстрах зафіксовано, що наприкінці травня 1674 р. комусь із немусульман на ймення Андрій доручено лагодити бахчисарайські фонтани; за роботу йому призначено три акче на щодень (К§8 20, уг. 75); також з'ясовано, що вівся окремий список щодо полагодження фонтанів у Бахчисараї (К§8 10, уг. 52).

Мал. 2. Квартал Коба Джамі

На мал. 2 довкола мечеті Коба, як і у кварталі Джамі-і Кебір, містяться вакифні споруди. Як видно з візуалізації, розташовані в цій магаллі базар і каравансарай також стали причиною концентрації крамниць відразу біля останнього. Разом із крамницями, де продавали клунки на білизну та одяг, хліб і бьорек (випічка, пиріг), знаходяться і ті, чиї товари нам не вдалося визначити. Власне, у «реєстрах каді» лише зафіксовано, кому вони належать, тому нам невідомо, що в них продавали. Будівлі, приналежні до вакифу мечеті, що на мал. 2, слугували не тільки мешканцям магалли, але й торговцям, котрі прибували з різних країв. Між тим, вивчаючи будинки мешканців кварталу, можна зрозуміти, що в цій магаллі, у двоповерховій споруді мешкав кадій Бахчисараю. Крім двоповерхового будинку, він також володів двома льохами, вбиральнею, приватним хамамом та криницею. Якщо ж подивитися на титули решти мешканців магалли, крім кадія, стає зрозуміло, що тут зосереджувалися шановані громадою особи: челебі (шанований), беше (старший ага), ель- гадж (те саме, що гаджи), ефенді, ага. Порівнянно з Джамі-і Кебір, у цьому кварталі мешкало ще більше немусульман. Видно, що вони про-живали в південно-західній частині магалли, і поблизу їхніх домів стояло мейхане (корчма, шинок). Загалом, беручи до уваги дві візуалізації, можна твердити, що будівлі, котрі складали квартали, розташовано аж ніяк не у випадковому порядку, отож вони в очевидній «формі» утворювали притаманний лише їм простір, котрий відповідав людським потребам.

Поза кварталами, названими так само, як мечеті або месджіди, у Бахчисараї також простежуються ті, що отримали свої назви від імен чільних осіб міста. Статуси їх та звання наочно прояснюють ситуацію. Квартали називали за іменами осіб, чию індивідуальність визначали такі фахи, як сідельник, секретар, кравець, ливарник ядер, болюкбаши (голова військового підрозділу). Утім, це було притаманно не тільки Кримові. Майже в усіх містах Анатолії існують квартали з такими або схожими за суттю іменами В османських містах класичної доби кварталам запозичували їхні назви від релі-гійних та вакифних споруд, громад, а також імен чільних постатей регіону. Один із провідних фахівців у царині історії османського міста Озер Ерґенч у своїх працях, присвячених таким містам як Бурса, Анкара та Конья, подає доволі детальні тлумачення щодо назв їхніх кварталів. Див. (Е^епд 2014: 43-70; Е^епд 1995: 29-31, 44-47; 2е'еуі 2000: 25-28; Мауйаег 2009: 43-44; Та§ 2004: 128-138; Ащк 2012: 111-117)., як от: Саррач Мустафа (Сідельник Мустафа), Шахболад Ага, Багадир Ага, Кайтас Ага, Алі Ага, Гюсейін Ага, Сехраб-ефенді, Джемшід-ефенді, Муртаза Алі-ефенді, Кятіб (секретар) Сефер Ґазі- ефенді, Гаджи Хасан-ефенді, Гаджи Бекір, Гаджи Джафер, Гаджи Ґазі, Гюсеїн Болюкбаши, Гумбараджи (ливарник ядер) Сефер, Агмед Челебі, Гаджи Темір, Терзі (кравець) Алі, Джан Мегмед.

Власники імен разом із приставками до них «гаджи», «ага», «челебі» -- шановані в суспільстві особи. Отож, часто квартали називали за іменами тих, хто вибивався вперед серед бахчисарайської громади. Із судових протоколів за 1650-1675 рр. зрозуміло, що двадцять кварталів були названі за іменами місцевих очільників громади.

Загалом у Бахчисараї, що містив у своїй структурі різні етнічні елементи, існувала система квартального поділу. Хоч би скільки різних за етнічним походженням осіб мешкало в мусульманській магаллі, протилежне явище навряд чи було можливим. Тобто, ситуація не з тих, коли можна зустріти й мусульманську оселю у іудейській або вірменській магаллі. Культурні ідентичності виходили на переднє тло у формуванні кварталів. У Бахчисараї, крім кварталів, де мешкали мусульмани, виявлено й сім таких, які населяли представники інших релігій. Це -- рум- ський (рум, мн. румлар -- назва греків у Османській імперії), вірменський, циганський, черкеський, руський (етнонімом «рус» передусім позначали українців. -- О.К.), Чуфуткалє Іудейський квартал у судових протоколах фігурує як «Юдеї Кал'а (Калє)». Кал'а (Калє) -- тюрк. фортеця. (поселення караїмів) та бог- данський (Богдан -- назва Молдови) квартали.

Мешканці вірменського, іудейського та румського кварталів різнилися від решти й за етнічною, й за релігійною ознаками. Адже більшість населення у циганському, черкеському та богданському кварталах складали мусульмани. Ці громади практикували іслам у поєднанні з власною культурою. Помилково також думати, що у магаллі, котра відображена в протоколах як «руська» або «уруська», мешкали руси. Імовірно, коли магаллу тільки заснували, вони або ж звільнені бранці, руси за походженням, доти мешкали на її місці. Далі поселення обернулося на квартал, який заселяли лише мусульмани чи то звільнені бранці, що навернулися до ісламу.

Розглянувши назви кварталів угорі, ми зупинилися на факторах установ, осіб та етнічної структури. Утім, існували також квартали, котрі запозичили свої невідповідні цим трьом категоріям назви з елементів поселення, що привертали увагу. Серед визначених кварталів варто виділити й такі: Шехрекустю (див. прим. 5), Деббаглар (чинбарі), Кушчу (птахівник), Дар Аач (імовірно: шибениця), Тархан (тут: привілейована особа, звільнена від податків), Кую Оньу (поперед криниці) та Сувлу Коба (водяна печера).

Наприклад, магалла, де мешкали чинбарі разом із їхніми сім'ями, отримала свою назву від верстви цих ремісників. Тим часом такі топоніми, як Дар Аач, Кую Оню, Шехрекюстю Шехрекустю -- так називали квартал, який засновували задля розселення меш-канців міста, заледве воно розросталося. У багатьох містах Анатолії зустрічаються квартали з цією назвою (07 2005: 62). Район, що згодом примикав до міста, отримував назву Шехрекустю (осм. шехір -- місто). У сельджуцьких містах Туреччини магалли або поселення з такою назвою не виявлено. Її найперший історичний зразок в Анатолії стосується Бурси 1430-х років. Коли населення міста виросло, квартал, заснований за його межами, отримав назву «Шехре кюстю». У багатьох містах Анатолії існує чимало кварталів під таким іменем (Ваукага 1990: 130-131)., Сувлу Коба, засвідчують, що їхнє походження визначали очевидні особливості місця поселення. Так, один із них -- Сувлу Коба -- походить від назви водяної печери у місці розташування кварталу. Отож, географічні особливості магалли та відстань від неї до центру міста також слугували вагомими чинниками у присвоєнні назв.

У судових протоколах Бахчисараю за 1650-1675 рр. зафіксовано сорок чотири квартали. Однак ці дані отримано лише на основі судових справ, визначити ж достеменну кількість кварталів у місті неможливо. Фегмі Йилмаз стверджує, що, відповідно до кількості населення Бахчисараю у січні 1784 р., той складався з тридцяти чотирьох кварталів Квартали, визначені під час обчислення кількості населення 1784 р.: Хан Джамі, Саксаган (Сагускан), Кайтас Ага, Шехрекустю, Сари Гюсеїн, Кади, Абід Ефенді, Омер- шах Ефенді, Асмакую, Арслан Ага, Молла Мустафа, Деббагхане, Мектум, Сулу Коба, Меліс Ага, Шехрінустю, Шах Болат Ага, Буюк Акташ, Салачик, Шабан Молла, Орта Джамі, Хаджи Гьок, Осман Ага, Сінджан, Козоглу Кизи (?), Ескіюрт, Махзар Ефенді, Акчокрак, Юкари Медресе, Юкари Месджід, Єшіль Джамі, Орта Медресе, Баба Курт, Ель-Хадж Алі Ага (Уііша7 2015: 181).. Однак із запропонованих даних зрозуміло, що тільки населення мусульманських кварталів після обчислення його кількості потрапило до «реєстрів каді». Адже видається неможливим, аби за більш ніж столітній період місто скоротилося до тридцяти чотирьох кварталів, якщо у визначеному на основі судових протоколів переліку не брати до уваги ті, де мешкали різні етнічні / релігійні групи. Хоча й вимушена міграція мешканців Бахчисараю могла спричинити зменшення кількості кварталів. Натомість Омер Бийик у своїй докторській дисертації, присвяченій Криму 1600-- 1674 рр., дослідивши геть усі судові протоколи, стверджує, що Бахчисарай складався з дев'яносто двох кварталів (Віуік 2014: 132-135). Проте він не врахував того, що судові секретарі по-різному називали одні й ті самі квартали, отож його дані видаються доволі завищеними. Так, історик, незважаючи на те, що магаллі Джамі-і Кебір водночас присвоювали назви «Буюк джамі» та «Джамі-і шеріф», про що зазначено вгорі, розглянув їх як приналежні окремим кварталам. Між 1600-1674 рр. кількість кварталів збільшилася паралельно до приросту населення. Загалом усі перелічені дані засвідчують, що за період між 1650 та 1675 рр., якому присвячене наше дослідження, розвиток Бахчисараю набирав обертів, надалі мали постати нові квартали, а їхня кількість лише зрости.

Евлія Челебі, подаючи у своєму творі назви таких бахчисарайських кварталів, як Хан Джамі, Сефер Ґазі, Коба Джамі та Іслям Ага, стверджує, що вони належать до найвідоміших у місті (Буііуа Је1еЬі 2003: 226). Згадані квартали зафіксовані у «реєстрах каді» та були одними з найбільших для свого часу -- це переконує, що Евлія подає правдиву інформацію стосовно Бахчисараю. Водночас із демографічного погляду дані щодо кількості домівок бахчисарайської магалли, у порівнянні з будь-яким із міст Анатолії чи то прилеглих до неї, містять украй відмінну інформацію. Наприклад, відомо, що у великій магаллі такого османського міста, як Едірне, на п'ятдесят дев'ять домівок мешкало сто сімдесят дві сім'ї, відтак один будинок ділили навіть п'ятеро або й восьмеро з них (И^иг 2015: 68). Таке становище не притаманне бахчисарайським кварталам.

Типологія бахчисарайських помешкань

Житлові помешкання забезпечують дослідників різноманітною інформацією на предмет розуміння соціуму та його культури. Адже і вони володіють своєю мовою, для тих, хто розуміє її, розповідають про ментальність забудовника, його спосіб життя та переконання. Особливості помешкання, територія, яку воно охоплює, район, у якому розташоване, матеріали, з якого збудоване, допомагають сформувати уявлення щодо економічного становища його господаря. З судових справ із питань власності можна дізнатися про фізичні особливості домівок, якими володіли бахчисарайські господарі, будівлі, що їх оточували, а також ціни на нерухомість під час купівлі-продажу. Передовсім шлях до розуміння житлової будівлі пролягає через тлумачення термінології, вживаної щодо нерухомості у судових записах. Для опису домівок та їхнього довкілля у «реєстрах каді» Кримського ханату послуговувалися такими термінами: mulk (нерухома власність), dar (дім, місце), bab (ворота, двері), 9it hane (саманний дім), 9atma hane (дерев'яний дім), ta§ hane (кам'яний дім), tahtani (одноповерховий будинок та перший поверх), fevkani (високий, двоповерховий будинок та другий поверх), mahzen (див. пояснення далі), kiler (комора), musmire та gayr-i musmire (фруктові й нефруктові дерева), muttasil (прилеглий), muhavvata (огороджений стіною, муром), yurt (намет кочівника), hayat (тут: відкрита територія, садок або двір), havale (дерев'яний паркан, огорожа), ahir (конюшня), bi`r-i mai (криниця), kenifi (вбиральня), sayfiye (літнє помешкання), buyut-u muteaddide (низка об'єктів оселі), tarik-i amm (вулиця, широкий шлях), tarik-i has (закрита вуличка на один або кілька будинків).

Зазвичай у судових реєстрах поняття нерухомої власності (mulk) передбачає і визначення сусідів, котрі оточують нерухомість з чотирьох боків. Та з самого терміну mulk незрозуміло: під ним мають на увазі дім, сад чи то город. Водночас під час здійснення операції з купівлі-продажу нерухомої власності у реєстрах її довколишні сусіди визначалися в такий спосіб: зі сходу, з заходу, з півдня, з півночі. Як зазначає Сурайя Фарухі у своїй праці «Османці середньої верстви», на більшості земельних ділянок якоїсь магалли стояв будинок, отож термін mulk вживався як поняття, що разом із будинками охоплювало всі прилеглі до них споруди та земельні ділянки (Faroqhi 2009: 8). У такому вимірі терміни mulk та dar (дім, місце) близькі один до одного. З «реєстрів каді» зрозуміло, що слово dar, котре у словнику тлумачиться як «місце», вказує на територію, яку охоплює низка маєтностей. Наприклад, на низку маєтних одиниць вказує таке визначення: «До мого місця (dar), що є частиною моєї нерухомої власності Позначає місце, дім, будинок, маєтність та оселю (Dogan 2011: 346). (mьlk) належать один bab дерев'яна хижа з кам'яним будинком разом із рештою місць та належностями, а також -- право на решту речей і дерева фруктові та нефруктові» (K§S 13, vr. 29). Беручи до уваги, що mьlk -- це вся нерухомість, якою володіють, а dar -- лише територія (місце), зрозуміло, що вислів «mьlk такого-то» -- визначення, далеке від деталізації.

Слово bab (баб), котре у словниках тлумачиться як «ворота, двері», (Dogan 2011: 133), у документах вживають у такій формі: один bab -- кімната, три bab -- дерев'яна хижа. Це вказує на те, що згадане слово позначає як будинок, так і поняття нерухомої власності, котра містить кімнату та двері (трикімнатний нижній поверх -- ь9 (три) bab tahtani, двокімнатний верхній поверх -- iki (два) bab fevkani). Слова, які безпосередньо стосуються житлового помешкання, -- це 9atma hane, ta§ hane та 9it hane. Очевидно, що будинки отримали такі назви відповідно до матеріалу, з якого їх будували. Јatma hane (перс. хане -- дім) позначає помешкання, збудоване з дерева, 9it hane -- з суміші глини та соломи, комишу або хмизу, ta§ hane -- з каменю. Одноповерхові будинки в документах позначали як tahtani, двоповерхові -- fevkani (Kuban 1995: 51; Faroqhi 2009: 115). Крім того, майже в усіх кримських містах -- та насамперед у Бахчисараї -- збоку біля домів та крамниць або ж у їхніх підвалах містився mahzen (махзен) Підвал, призначений, щоб складати та зберігати різні речі (Бо§ап 2011: 1146).. Вважається, що це приміщення використовували для зберігання вугілля, однак із «реєстрів каді» видно, що вряди-годи там зберігали й дорогі речі. Найпаче у махзенах, котрі містилися в підвалах крамниць, складали товари на продаж (K§S 4, vr. 52; K§S 13, vr. 3; K§S 20, vr. 9, 69, 86). Власне, тому mahzen відрізняється від kiler -- так називали приміщення, де зберігали їжу. Причому в досліджених реєстрах воно фігурує як надвірне (K§S 17, vr. 28). Що ж до є^г-і mьsmire ve gayr-i mьsmire, то цим терміном позначали фруктові та нефруктові дерева, котрі росли довкола дому (Д9ik 2010: 219). Водночас низку житлових будинків, котрі прилягали до якогось дому, визначали як muttasil, а оточені мурами -- як muhavvata (Kuban 1995: 48).

Також простежено, що деякі з житлових споруд у Бахчисараї позначали словом yurt. Кубан наголошує, що ця лексема характеризує намет, як найкращий зразок кочового помешкання (Kuban 1995: 38). Власне, термін yurt доволі важливий, оскільки засвідчує, що навіть у XVII ст. в Криму відчувався вплив кочової культури. Гадається, що оселі, які реєстри фіксують, змальовуючи поселення кримців на гірських полонинах та в місцях зимівлі, відображають саме споруди у формі наметів. Простежено й те, що в назвах поселень вживано терміни Yurt (намет) та Eski yurt (старий намет). Також у термінології щодо нерухомості в судових реєстрах часто можна натрапити на слово hayat (основне значення в тур. мові -- життя). Під ним маються на увазі не кімнати дому та закриті місця, а відкриті території, як то садок або двір (Faroqhi 2009: 84). Коли жінки проводили час у садку біля оселі, загорожа, стіна, звана havale (Dogan 2011: 717), оберігала їхній приватний простір, ніби завіса, щоб їх не було видно знадвору. Sayfiye, котре словники визначають як місце, де мешкають влітку, проводять літо (Dogan 2011: 1485), також позначає приміщення, розташоване поза домами бахчисарайців. Вряди- годи в «реєстрах каді» кімнату, диван, грубку не виділяють окремо, а називають buyut-u muteaddide (низка об'єктів оселі) (Faroqhi 2009: 85). Інші об'єкти, розташовані поза домом, -- bi`r-i mai (криниця) та kenif (убиральня). Нарешті, в термінології нерухомості часто вживаються tarik- i amm, що означає дорогу, відкриту для кожного, та tarik-i has -- також дорогу, втім, доступну лише деяким особам (Aqik-Duzenli 2015: 246; Faroqhi 2009: 50).

З реєстрів нерухомої власності очевидно, що переважну більшість бахчисарайських будинків зведено з дерева. Місто було засноване в лісистій місцевості, його оточувало багато садів, отож довкілля безпосередньо визначало вибір матеріалу для побудови осель. З' ясовано, що після дерев'яних будинків найпоширенішими були доми, звані qit hane, -- їх зводили з суміші глини та соломи або комишу. Спостереження Мартина Бронєвського [Marcin Broniewski] щодо архітектури кримських будівель виводять типологію бахчисарайського дому XVI ст. на широкий план. М. Бронєвський наголошує, що в Бахчисараї існував всього один кам'яний дім, і в ньому мешкав кримський хан (Bronevskiy 1970: 24). Зрозуміло, що в перших бахчисарайських поселеннях, які постали в XVI ст., оселі зводили з дерева та саманної цегли. Едвард Деніел Кларк звертає увагу на те, що будинки споруджували з дерева та випаленої цегли, а дахи покривали червоною черепицею (Clarke 1811: 390).

Очевидко і те, що майже всі міські мешканці володіли власними будинками та не винаймали осель. Ціни на житло варіювалися залежно від матеріалу, з якого його збудовано, кількості кімнат у домі, площі та поверхів, наявності садка, криниці, конюшні, вбиральні та кухні, а крім того -- магалли, де він стояв. Бахчисарайські багатії мешкали в комфортних оселях та послуговувалися всіма громадськими місцями своєї ма- галли. Відомо, що в магаллі Коба Джамі Уммі Ґюльсюму Біке даровано двоповерховий будинок вартістю тисячу двісті курушів (сімсот золотих монет) із широкою літньою ділянкою, великим подвір' ям, хамамом, криницею та вбиральнею (K§S 20, vr. 84). Оскільки будинок був двоповерховий, то можна припускати, що і зведено його з каменю, позаяк потребував міцного матеріалу. Не випадково, що високими були й ціни на маєтки з криницями. Донька Абдуллаха Делляле Бенефше продала вірменинові на ймення Гірагоз у вірменській магаллі дерев'яний та саманний доми разом із криницею, фруктовими та нефруктовими деревами за сто дев'яносто курушів (К§Б 20, уг. 68). Позаяк ім'я батька Бенефше зафіксовано як Абдуллах, це наштовхує на думку, що й сама вона, змінивши віру, навернулася в іслам, відтак, щоб перебратися з вірменського кварталу в район, де мешкали мусульмани, продала свою нерухомість. Тим часом нерухома власність, яку виставив на продаж Ель-хадж Дедеш із магалли Коба Джамі, була двокімнатним будинком. Однак перед ним пролягала широка земельна ділянка, у садку також стояло двокімнатне помешкання з махзеном у підвалі, крім того, садок-город разом із фруктовими та нефруктовими деревами оточував кам'яний мур (Ьауаіе), за яким їх не було видно. Цей дім, ринкова вартість якого складала триста курушів (двісті золотого монет), купив чоловік на ймення Ель-Хадж Шахін (К§Б 21, уг. 10). Ціни на житло залежали від площі маєтності та її специфіки. Адже в одній і тій самій магаллі також містилася нерухомість із нижчою ринковою вартістю, втім, вона далека від типології осель, які можна вважати виявом заможності. Наприклад, однокімнатний дім доньки Агмеда Саліги (із саману) разом із фруктовими та нефруктовими деревами продано за тридцять курушів (двадцять золотих монет) (К§Б 9, уг. 5). Із «реєстрів каді» можна визначити, що ринкова вартість будинків вихідців із середнього класу варіювалася від двадцяти до ста курушів. Загалом якщо багатії та частково вихідці з середнього класу мешкали в надійних кам'яних будинках, то бідняки -- у домах із дерева та саману. Відтак, можна стверджувати, що побудова осель залежала від матеріалу, який людині пропонували географічні умови. Тому бідняки зводили оселі із недовговічного матеріалу, який їм вдавалося легко роздобути. Між тим, камінь у порівнянні з деревом та саманом, було значно важче роздобути і він вимагав набагато більших затрат. Інакше кажучи, довговічний матеріал (камінь) асоціюється зі своєрідною заможністю. Таке становище суперечить ідеї, котру висловив Тургут Джансевер. Власне, він, ставлячи акцент на релігійному чиннику, стверджує, що османці через сприйняття світу як плинного зводили оселі з недовговічних матеріалів, натомість європейці, керуючись щодо світу почуттям наживи, -- з довговічного (каменю) (СаиБеуег 1996: 129-130). Вплив релігії на архітектурні будови -- незаперечний. Проте описану ситуацію доволі складно пояснити лише однією причиною. На це впливали і такі фактори, як основні будівельні матеріали, що їх пропонували людині географічні умови, бажання мешкати в безпечніших та міцніших оселях, а також рівень заможності.

Не лише матеріал, із якого зведено будинок, визначав його вартість. Місце, де він стояв, його розміри та додаткові володіння також збільшували вартість житла на ринку. Наприклад, дерев'яний дім Гасана, одного з мешканців циганської магалли, разом із фруктовими та нефрук- товими деревами при купівлі оцінено в двадцять золотих (К§Б 9, уг. 22).

Решта місць, котрі примикали до дому, збільшували ціну. Вартість двох будинків разом із подвір'ям та ще якимось помешканням, які продав у кварталі Терзі Алі син Дервіша Алі Арслан, склала сорок дев'ять золотих (К§Б 19, уг. 51). Якщо будинок був двоповерховий і при ньому криниця, то його ціна на ринку зростала ще дужче. Як приклад, можна навести двоповерховий та двокімнатний будинок разом із помешканням для гостей та криницею, котрі мешканець магалли Арслан-ага Гюльшах продав за сто курушів (К§Б 20, уг. 69). Підвищення ціни на господу залежало і від таких її компонентів, як піч, кухня, комора, махзен, конюшня, фонтан, хамам тощо Для прикладу щодо типів та цін на будинки див.: два дерев'яних будинки, розта-шованих один навпроти одного, разом із подвір'ям, що належали Айше з кварталу Джамі-і Кебір -- 90 золотих монет (К§Б 9, уг. 44); дім, який продали торгівці на ймення Балан Каркан та Хаджи Алі з грецького кварталу, -- 130 курушів (К§Б 9, уг. 87); маленький дім у Салачику імама кварталу Деббаг Дервіша Молли Акая, разом із садком, фруктовими та нефруктовими деревами -- 83 золотих монети (К§Б 9, уг. 90); двопо-верховий та трикімнатний дім Бакі-мірзи з кварталу Джамі-і Кебір разом із фруктовими та нефруктовими деревами -- 120 курушів 120 кшгш§ (К§Б 10, уг. 84); дерев'яний дім разом із огородженим подвір'ям, що його продала в магаллі Гумбараджи Сефер донька Ель-Хадж Мегмеда Гурі, -- 130 курушів (К§Б 11, уг. 68); два дерев'яних будинки, які Дженнет Хан Бікеч продав у магаллі Сувлу Коба разом із кам' яним та саманним мах- зенами, земельною ділянкою та огорожою, -- 200 курушів (К§Б 13, уг. 41); два де-рев' яних будинки Дженнета Хана Бікеча разом із махзеном у підвалі кожного з них, дерев'яною кухнею, кам'яною будівлею із піччю, дерев'яним однокімнатним помеш-канням, кам' яними конюшнею та хамамом, фонтаном, великим подвір'ям та зимовим помешканням -- 650 курушів (К§Б 13, уг. 62); дерев'яний дім, махзен та подвір'я сина Моші Ясефа в Чуфуткалє -- 140 курушів (К§Б 16, уг. 37), дерев'яний дім, два кам'яних будинки, махзен, подвір'я та кам'яна огорожа, коті продав син Семха Ясеф у тому ж Чуфуткалє, -- 300 курушів (К§Б 16, уг. 56); два будинки та кухня Саліги Біке у кварталі Коба Джамі -- 197.5 куруша (К§Б 20, уг. 83)..

Висновок

У цій праці на основі записів «реєстрів каді» міста Бахчисарай за 1650-1675 рр. через різні методи подано типології квартальних споруд та осель. Зрозуміло, що типологія осель та кварталів, які складали османське місто, схожа на кримську. Дослідивши два квартали міста, за допомогою архітектурної програми Ебга'^Мах показано, що їм притаманний певний лад і тамтешні споруди зведено не навмання. Квартали Джамі-і Кебір, де стояв ханський палац, та Коба Джамі, що містив торгові споруди, -- місця, де мешкала частина суспільства, котру варто вважати елітою. Знаючи, що в інших кварталах мешкали вихідці середнього класу разом із тією ж суспільною верствою, яка становила еліту, стає зрозуміло, що у згаданих кварталах проживали високопосадовці та заможні сім'ї.

З'ясовано, що доми в Бахчисараї були одно-, дво- або щонайбільше трикімнатними, біля них зводилися такі споруди, як конюшня, комора, кухня, вбиральня, хамам, а махзени здебільшого розташовували або в підвалі оселі, або поза нею, разом із рештою прибудов. На прикладах показано, що переважали дерев'яні оселі. І хоча відомо, що крамниці та вакифні споруди здавалися в оренду, в реєстрах не виявлено свідчень про те, щоб орендували й оселі.

References

1. Abaci, Nurcan (2005). «Osmanli Kentlerinde Sosyal Kontrol: Araflar ve I§leyi§». §inasi Tekin'in Anisina Uygurlardan Osmanliya: 101-111.

2. Afik, Turan (2010). «Bir Yeniden In§a Denemesi: 18. Yьzyilin Ortalarinda Trabzon Evleri Hakkinda Bazi Tespitler». Trabzon Kent Mirasi Yer-Yapi-Hafiza. ed. Цmer iskender Tuluk, Halil Ibrahim Dьzenli. Istanbul: Klasik Yay. 215-236.

3. Afik, Turan (2012). Gelenek ve Modernlik Arasinda Bir Osmanli §ehri: 17. Yьzyilin ilk Yarisinda Trabzon'da Siyaset. Doktora Tezi. Trabzon: Karadeniz Teknik Ь.

4. Afik, Turan-Dьzenli, Halil ibrahim (2015). «XVI-XVII. Yьzyil istanbul Evlerine Dair». Antik Јagdan XXI. Yьzyila Bьyьk istanbul Tarihi. ed. Co§kun Yilmaz. istanbul: iSAM Yay. 244-248.

5. Baykara, Tuncer (1990). Anadolu'nun Selfuklular Devrindeki Sosyal ve iktisadi Tarihi ЬzerineAra§tirmalar. izmir: Ege Ьniversitesi Edebiyat Fakьltesi Yay.

6. Biyik, Цmer (2014). Kirim'in idari ve Sosyo-Ekonomik Tarihi (1600-1774). istanbul: Цtьken Yay.

7. Bronevskiy, Martin [Marcin Broniewski] (1970). Kirim. fev. Kemal Ortayli. Ankara: Ege Matbaasi.

8. Cansever, Turgut (1996). «islam Mimarisi Ьzerine Dь§ьnceler». Divan (1): 119-146.

9. Clarke, Edward Daniel (1811). Travels in Various Countries of Europe, Asia and Africa. London: Lorence Press. -- https://doi.org/10.5962/bhl.title.121911

10. Јetin, Cemal (2016). «Osmanli Toplumunda `Seyirci Etkisi' Ьzerine Bazi Gцzlemler (1600-1750)». International New Tendencies Congress in Ottoman Researches: 127-143.

11. Dogan, Mehmed (2011). Bьyьk Tьrkfe Sцzlьk. Ankara: Yazar Yay.

12. Eldem, Ethem-Goffman, Daniel vd. (2012). Dogu ile Bati Arasinda Osmanli Kenti Halep, izmir ve istanbul. fev. Sermet Yalfin. istanbul: Tьrkiye i§ Bankasi Kьltьr Yay.

13. Ergenf, Цzer (1984). «Osmanli §ehrindeki Mahalle'nin i§lev ve Nitelikleri Ьzerine». Osmanli Ara§tirmalari (4): 69-78.

14. Ergenf, Цzer (1995). Osmanli Klasik Dцnemi Kent Tarihfiligine Katki XVI. Yьzyilda Ankara ve Konya. Ankara: Ankara Enstitьsь Vakfi Yay.

15. Ergen?, Цzer (2014). XVI. Yьzyil Sonlannda Bursa. Ankara: Tьrk Tarih Kurumu Yay.

16. Evliya Јelebi (2003). Evliya Јelebi Seyahatnamesi Topkapi Sarayi Kьtьphanesi Bagdat 308 Numarali Yazmanin Transkripsiyonu-Dizini. haz. Y. Dagli, R. Dankoff, 7. Kitap. Istanbul: Yapi Kredi Yay.

17. Faroqhi, Suraiya (2009). Orta Halli Osmanlilar. ?ev. Hamit Јali§kan. Istanbul: Tьrkiye I§ Bankasi Yay.

18. Gьne§, Hasan Hьseyin (2006). «Bah?esaray Cдmi-i Kebir Mahallesi insanlar ve Kurumlar». Karadeniz Ara§tirmalari (11): 91-99.

19. Kan?al-Ferrari, Nicole (1997). «Han Sarayi». DiA, C. 15: 521-524.

20. Kan?al-Ferrari, Nicole (2005). Kirim'dan Kalan Miras Hansaray. istanbul: Klasik Yay.

21. Kirim §er`iyye Sicilleri, Fond 917 (K§S): 4, 9, 10, 11, 13, 16, 17, 19, 20, 21.

22. Ko?, Yunus (2005). «Osmanli'da Kent iskдni ve Demografisi (XV-XVIII. Yьzyillar)». TALiD 3 (6): 161-210.

23. Kuban, Dogan (1978). «Anadolu-Tьrk §ehri Tarihi Geli§mesi, Sosyal ve Fiziki Цzellikleri Ьzerine Bazi Geli§meler». Vakiflar Dergisi (7): 53-73.

24. Kuban, Dogan (1995). Tьrk Hayat'li Evi. istanbul: Eren Yay.

25. Leeuwen, Richard Van (2012). Bir Osmanli §ehri §am: Vakiflar ve §ehir. ?ev. H. Ebru Aksoy. istanbul: Kьre Yay.

26. Maydaer, Saadet (2009). Osmanli Klasik Dцneminde Bursa'da Bir Semt Hisar. Bursa: Emin Yay.

27. Ortayli, ilber (2008). Tьrkiye Te§kilдt ve idare Tarihi. Ankara: Cedit Ne§riyat.

28. Цz, Mehmet (2005). «Osmanli Klasik Dцneminde Anadolu Kentleri». TALiD 3 (6): 57-88.

29. Цzvar, Erol, Arif Bilgin (2008). Sel?uklulardan Cumhuriyete §ehir Yцnetimi. istanbul: Tьrkiye Dьnyasi Belediyeler Birligi.

30. Sert, Цzlem (2008). Reconstructing a Town from its Court Records Rodos?uk (1546-1553). Mьnchen: Dissertation an der Fakultдt fьr Kulturwissenschaften der LudwigMaximilians Universitдt, Doktora Tezi.

31. Ta§, Hьlya (2004). XVII. Yьzyilda Ankara. Doktora Tezi. Ankara: Ankara Ь.

32. Ugur, Yunus (2015). «Mahalle Biyografilerine Bir Katki: Osmanli Dцnemi Edirne'sinden Dцrt Цrnek». §ehir&Toplum (3): 63-73.

33. Weber, Max (2010). §ehir. ?ev. Musa Ceylan. istanbul: Baki§ Kitapligi.

34. Yagci, Zьbeyde Gьne§, GENЈ, Serdar (2013). H.1256/M. 1840-41 Tarihli Balikesir Nьfus Defteri (Degerlendirme ve Transkripsiyon). Balikesir: Balikesir Belediyesi Kent Ar§ivi Yay.

35. Ya§a, Firat (2017). Bah?esaray (1650-1675). Doktora Tezi. Sakarya: Sakarya Ь.

36. Yilmaz, Fehmi (2015). «XVIII. Asirda Hanlik Ba§kenti Bah?esaray». Dogu Avrupa Tьrk Mirasinin Son Kalesi Kirim. ed. Yьcel Цztьrk. istanbul: ^arnlica Yay. 179-215.

37. Ze'evi, Dror (2000). Kudьs 17. Yьzyilda Bir Osmanli Sancaginda Toplum ve Ekonomi. ?ev. Serpil ^aglayan. istanbul: Tarih Vakfi Yurt Yay.

Размещено на Allbest.ru