Історико-археологічна спадщина Литви та України у Херсонській області: розкопки фортеці Тягин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історико-археологічна спадщина Литви та України у Херсонській області: розкопки фортеці Тягин

Історія України ХІУ-ХУ ст. пов'язана спільним минулим із Великим князівством Литовським, Руським та Жемайтійським. Сформувавши державу, одержавши перемогу у протиборстві з Золотою Ордою у битві при Синіх Водах 1362 р., литовські князі намагалися створити потужну систему фортифікації південного прикордоння і при цьому забезпечити транснаціональну торгівлю, функціонування митниць та переправ.

Будівельна діяльність охопила велику територію із Заходу на Схід, що знайшло своє відображення у писемних джерелах та матеріальних залишках. Проте, в історії України цей період протягом тривалого часу залишався мало вивченим, а цілеспрямовані археологічні дослідження майже не проводились, не дивлячись на існування деяких з них, як і фортеця Тягин, місце розташування якої є у переліку пам'яток національного значення.

Перші розкопки фортеці були здійснені ще у 1914 р. відомим Херсонським археологом В.І. Гошкевичем, який визначив пам'ятку як фортецю, побудовану князем Вітовтом наприкінці ХІУ ст., а її існування розглядав в межах XIV- ХУІ ст. [2, с. 1-12]. Певні розвідки та стаціонарні роботи на городищі та фортеці здійснили М.П. Оленковська (Абікулова) та М.П. Оленковський, С.В. Бахматов та В.Є. Ільїнський, але переважна частина і городища і фортеці не були досліджені.

Іл. 1. Литовські накладки на шкіряні гаманці з городища Тягин.

Продовження вивчення пам'яток, виникнення та функціонування яких пов'язується із діяльністю Великого литовського князя Вітовта, постало завданням Південної Середньовічної експедиції Інституту археології Національної академії наук України (начальник - д.і.н. С.О. Біляєва).

З метою комплексного дослідження всіх складових пам'ятки, з'ясування взаємозв'язку городища та фортеці роботи 2016-2017 рр. були зосереджені на городищі, в результаті яких була підтверджена наявність поселення золотоординського часу, яке швидше за все залишилося від колишнього золотоординського міста.

У 2017 р. були зроблені надзвичайно важливі відкриття, а саме: вперше знайдені речі литовського походження - бронзова та залізна накладки на шкіряні гаманці (іл. 1), які мають аналогії в похованні могильника Діктарай у Литві [9, s. 184, pav. 35,1]. Близькі ним і накладки у могильнику у Кармелаві [7, с.73- 103, pav.23] Накладки відносяться до часів існування фортеці Вітовта та функціонування митниці, про яку відомо з писемних джерел, зокрема повідомлення М. Литвина середини XVI ст.: і дотепер «ще є кам'яна палата із склепінням, яку звуть і поляки, і таврійці, і греки Вітовтовою банею (balneum Vitovdinum, в оригіналі Vitordinum). В ній, кажуть, жили митники великого князя Литовського, які збирали мито» [5, с. 137]. 2018 р. основні роботи були зосереджені на дослідженні фортеці, насамперед пошуку та розкриттю її зовнішньої, південної, стіни. Відзначимо окремі, найбільш важливі результати проекту.

Аерофотозйомка, здійснена О.В. Чубенко та М.М. Ієвлевим, дозволила отримати ортофотоплан фортеці Тягин [4, с. 31, іл. 1]. З'ясовано, що

В. Гошкевичем була відкрита лише частина фортеці - донжон та частина території у вигляді рівнобедреного трикутника у плані. Завдяки створенню топографічного плану городища (О.В. Манігда та О.В. Грабовська), отримані дані щодо розмірів та планування фортеці, у якому можливо виокремити окремі частини ( іл.2).

Іл.2. Ортофотоплан фортеці Тягин ( за О.В.Чубенко та М.М.Ієвлевим).

Перша частина фортеці за плануванням майже квадратна за формою із довгим входом-воротами із північного боку. Квадратна вежа (донжон) розкопана В. Гошкевичем. За його даними, кожна стіна вежі дорівнює 9 м, загальна площа 81 кв. м. Відстань до центру від північної стіни фортеці складає 20,5 м. Вежа

знаходиться на площадці прямокутної форми, по обрію якої проглядаються залишки кам'яної кладки стін, або їх розвалів, оточених ровом.

Друга частина являє собою трапецію, вершина якій складає 32,3 м (Північна стіна), а основа дорівнює 109,4м. Західна стінка - 72,3 м, а східна - 66,1 м. Трапеція поділяється на дві частини (можливо двори фортеці), які перетинаються стінкою довжиною 70,4 м. Можливо, фортеця спочатку мала вигляд рівнобедреного трикутника (фортеця Константинопольського типу), згодом була добудована ще одна частина (двір), або вона могла і відразу будуватися з двох частин, і в цілому, також нагадувати трикутник.

Крім того, на площі фортеці помітна структура трапецієподібна у плані, яка перетинала південну частину фортеці і таким чином відносилась до наступного будівельного періоду. Швидше за все, це перебудова часів Менглі Гірея, що підтверджується монетними знахідками останньої чверті XV ст. всіх квадратах розкопу було встановлено розташування зовнішньої стіни фортеці (іл.3), але її збереженість була різною від одного до 6 рядків каменів. Зафіксовано також підпорні стіни, які були розташовані перпендикулярно

Іл.3. Фрагмент зовнішньої стіни фортеці.

зовнішньої стіни фортеці у певному інтервалі, як у кв. 3 та 5 з інтервалом у 10 м (іл. 4).

Іл.4.Підпорна стіна фортеці.

Під час розчистки стін виявлені згорілі або зотлілі дерев'яні конструкції, які, можливо, подібно давньоруським фортецям та укріпленням Молдавського князівства, до складу яких входив земляний вал та частокіл.

У розвалах кладок у різних квадратах зафіксовані фрагменти добре оброблених каменів, зокрема із рельєфним декором (іл.5,1). Загальна площа розкопів цього року складає біля 200 кв.м., глибина розкопу у різних частинах 0.5-1,75 м.

Обробка матеріалів аерофотозйомки та дослідження В.І. Гошкевича показали, що на території фортеці існувало 6 окремих дворів, які були розділені між собою мурами. При подальшому дослідженні фортеці кількість дворів на її території може бути уточнена

.

Іл.5. 1.Фрагмент будівельної деталі із рельєфним декором; 2. Фрагмент декоративного оздоблення з мармуру.

Після завершення етапу дослідження фортеці 2018 р. здійснений комплекс консерваційних робіт за методикою к.і.н. О.С. Біляєва. Після цього здійснена засипка стін та квадратів шаром річкового піску.

Речові знахідки. У процесі розкопок 2018 р. знайдено і занесено у Польовий опис 1306 артефактів, в тому числі на інвентар взято 282 знахідки.

Іл.6. Кухонний та столовий посуд.

Найбільшу групу знахідок (190 од.) складають вироби з глини, які представлені тарним, кухонним та столовим посудом. Тарній посуд нечисельний - уламки середньовічних амфор.

Кухонний посуд - горщики без поливи та з поливою на внутрішньому боці, глеки різних розмірів (іл. 6.1).

Основна маса посуду належить столовому сервізу, до якого входять глеки, миски, піали, тарілки. Це посуд з монохромною та поліхромною поливою, посуд сграфіто.

Перша група - червоноглиняний посуд, із використанням ангобу та монохромної поливи із переважанням зеленого кольору різних відтінків. Саме зеленою поливою по білому ангобу прикрашена піала діаметром 22 см (іл. 6.2). Дещо близький за декоруванням одноручний глек із фігурним зливом, поверхня ззовні вкрита ангобом, по якому йде зелена полива. Висота глека 24 см. Горловина прикрашена рядками різного лінійного орнаменту (іл. 6.3. ). Майже тотожній глек знайдений в Алушті та датується XV ст. [3, іл. 39, 8]. Горщики з поливою на внутрішньому боці та ін. Аналогії посуду є серед кераміки різних регіонів Золотої Орди, і зокрема в Криму.

Друга група - посуд з поліхромною поливою. Окремо слід відмітити знахідку дрібного уламка тонкостінної червоноглиняної посудини вкритої з обох боків матовим білим покриттям та блакитним розписом з обох боків.

Іл.7. 1- кераміка з поливою та сграфіто; 2-фрагмент кераміки сграфіто із золоченням.

Третя група (миски, чаші, тарілки) - кераміка сграфіто різної кольорової гамми (іл.7,1) Цікавою знахідкою є фрагмент сграфіто із прокресленими літерами, вкритими золоченням (?) (іл.7.2). Схожий фрагмент (з двох частин) має сліди перебування в огню. Посуд має чисельні аналогії у візантійсько - причорноморських пам'ятках, зокрема у Криму, Аккермані та інших центрах виробництва сграфіто.

Вироби з металу (132 знахідки) представлені артефактами з заліза, бронзи, свинцю та срібла. Найбільшу частину складають артефакти з чорного металу. Переважають предмети будівельно- кріпильного призначення: ковані цвяхи (59 одиниць) різного ґатунку: будівельні, корабельні, можливо для шкіряних виробів тощо (іл. 8.1.2).

ПСЕ-2018с. Тягинка, о. Тягинь. Р.З. Кв. З

Іл.8.1- цвяхи; 2- арбалетні болти та цвяхи.

Чисельну групу складають предмети озброєння. Наконечники арбалетних болтів та їх фрагменти (12 одиниць) втулкові (іл. 8.2), довжиною 6,0-8,0см вони відносяться до пірамідальних із ромбовидною голівкою, характерних для озброєння ХІУ-ХУ ст., зокрема у Польщі, Литві, Латвії та інших країн Європи та наконечники стріл (6 од.), які мають аналогії у пам'ятках ХІУ-ХУ ст. Повні аналогії арбалетним болтам Тягинської фортеці знаходимо серед артефактів, знайдених під час досліджень на Замковій горі у Вільнюсі [1, с. 75].

Зустрічаються й інші речі побутового призначення: фрагменти чавунних казанів, а також кресало, язичок пряжки та інші. Повна аналогія кресалу є, зокрема і на пам'ятках Литви ХІУ-ХУІ ст. [8, р. 38, рау. 60, 2; 6, 1979, р.85, рау. 15, 5]. Язичок пряжки за формою і вигином нагадує язички литовських округлих пряжок ХІУ-ХУ ст. [8, р. 28, рау. 37, 38).

Вироби з бронзи представлені фігурною накладкою, фрагментами поясних пряжок, ґудзиком та уламками дрібних виробів. Фрагмент маленькій пряжки із фестончатим краєм, близький формам, відомим в археологічних пам'ятках Литви [8, р. 55, рау. 97, 5].

Знайдені монети ХУ-ХУІІ ст. із срібла (8 од.). (іл.9). За визначенням Г.А. Козубовського, знахідки монет мають наступні формальні ознаки:

Монети з підйомного матеріалу:

Монета татарська (інв.№ 2) овальна, добре помітна рельєфна тамга, розміром 1,6 х 1,4см, товщина-0,1см. (рис.). Кримське ханство, швидше за все ІІ половина ХУІІ ст. Монета польська (інв. № 3) із перфорацією для вторинного використання, округла, напис Сигизмунд ІІІ (1587-1632р.) діаметр - 1,8 х 1,9см, товщ. - 0,05см. гріш коронний, 1621 р (?).

Монети з культурного шару фортеці.

Монета татарська, овальна (інв.№ 30), добре помітна тамга та напис, розміри: 1,4х1,2см, товщина 0,1 см., кв. 5 (12), гл. 0,1 м, Кримське ханство, Менглі-Гірей (1468-1515), акче 1486/1487рр.

Монета татарська, овальна, (інв. № 68), тамга, розміром 1,1х1,5см, товщ. 0,1см (рис.). Кв.3, гл. 0,2-0,4м. акче 1482-1491 рр.

Монета татарська, округла (інв. № 69), діаметр 1,5см, товщина - 0,2см, кв., гл. 0,2-0,4, Золота Орда (рис.)

Монета татарська, округла (інв.№ 70), діаметр 1,6 см, товщина 0,1 см, кв. 5., гл. 0,2-0,4м; Золота Орда, Кафа (?), XV ст. від 1420-1480 рр. Крапка с характерною саме для генуезько-татарських монет 1420-1440 рр. (рис. )

Монета татарська, овальна (інв. № 154), розміром 1,4 х 1,3см, товщина - 0,15см, кв.12, Кримське ханство, Менглі Гірей, акче 1482-1491рр.

Монета татарська ( інв.№232) зберіглася частково у вигляді сегмента з тамгою, розмір частини, що зберіглася 1,5 х 0,8см, кв. 19, гл. 0,6-0,8 м (рис.). Акче, Кримське ханство (?), XV-XVI ст.

Таким чином монети з культурного шару фортеці поділяються на дві групи: монети Золотої Орди та Кримського ханства першої половини XVст. та монети Кримського ханства останньої чверті XVст.

Вироби зі скла нечисельні (6 од.). Це фрагменти стінок та денця посудин з прозорого та напівпрозорого скла, можливо західний імпорт.

Іл.9. Золотоординські, Кримсько-татарські та польська монета.

Знахідки з каменю, кістки (12 од.). Це фрагменти архітектурно- будівельних конструкцій із слідами обробки та рельєфного декору (іл..5.1). Особливий інтерес привертає архітектурна деталь з мармуру із плоскою поверхнею, яка прикрашена різним орнаментом у вигляді кола, оточеного фігурною рамкою (іл. 5.2). Крім того, знайдені кам'яні гарматні ядра. Кістяні вироби (2) представлені уламком лощила із перфорацією та фрагментом заготовки кістяного виробу. Крім того знайдена мушля каурі.

В цілому, археологічні матеріали представляють значний інтерес у вивченні культур цивілізаційних осередків регіону: Великого князівства литовського та Руського, Золотої Орди, Кримського ханства, торгівельної діяльності італійських міст - Генуї та Венеції на Чорному морі, контактів Османської імперії та українського козацтва.

На думку М.М. Ієвлева, за типом побудови мурів, плануванням внутрішнього простору, Тягінська фортеця дещо схожа з Тракайським замком [4, с. 38,39 ], план побудови якого можливо був використаний як зразок при її будівництві. Також деякі елементи в плануванні системи будівництва мурів Тягинської фортеці мають аналогії у генуезьких фортецях Північного Причорномор'я, які існували в цьому регіоні, зокрема, Судакська фортеця [4, с. 39]. На основі порівняння планувальних структур Тягинської та вищезгаданих фортець, М.М. Ієвлевим був запропонований перший варіант історичної реконструкції фортеці Тягин [4, с. 42].

Фортеця та городище Тягин розташовувалися в дуже зручному стратегічному місці, яке дозволяло здійснювати контроль як за водним торгівельним шляхом, який проходив по р. Дніпро, так і за сухопутним шляхом між Європою та Кримом. В результаті проведення батиметричної зйомки (О.В. Чубенко, М.М. Ієвлев) в акваторіях р. Дніпро та р. Тягинка вдалося знайти місця розташування двох пристаней, місце знаходження переправи через р. Дніпро та вежі біля неї, а також місце розташування моста через старе русло р. Дніпро [4, с.45,46]. Для підтвердження отриманих результатів необхідно провести підводні археологічні дослідження у місцях знаходження відкритих об'єктів.

Комплексні дослідження видатної пам'ятки історії та культури дозволяють конкретизувати сторінки історії Великого князівства Литовського та Руського, до якого входило Київське князівство - одне з головних наступників спадщини Київської Русі, засвідчити історичну місію стратегії та практики фортифікаційної діяльності Великого князя Вітовта із захисту кордонів українських земель, становленні нових відносин у багатоетнічному середовищі Півдня.

Відкриття свідчать про необхідність продовження археологічних досліджень, консервацію та музеєфікацію пам'ятки. Стан збереження укріплень фортеці дозволяє реставрувати та музеєфікувати оборонні споруди, використати їх у розвитку туристичної діяльності, пропаганді історичного минулого Херсонщини. Тому необхідно вирішити питання щодо охорони залишків фортеці, створення музею «Тягинська фортеця», як основи майбутнього історико-археологічного заповідника.

Беручи до уваги значення фортеці Тягин в історії України та Литви, пам'ятка набуває не лише національного, а й міжнародного значення. Це місце переплетіння історичних шляхів цивілізацій тюркських народів, Балтії та України.

Роботи виконувалися завдяки благодійній допомозі в рамках проекту «Захист історичної спадщини України та Литви на території Херсонської області», що фінансується з коштів Програми розвитку співробітництва та підтримки демократії Міністерства Закордонних Справ Литовської Республіки, згідно договору про наукове співробітництво Інституту археології НАНУ від 01.09.2017 р. та згідно Угоди про реалізацію вищеназваного проекту за № P2018- VB-UK-58 між Центральним агентством з управління проектами, що представляє заступник Раса Сараучене, яка діє відповідно до повноважень, наданих їй нормативно-правовими актами, і ХМГО « Культурний центр Україна- Литва», яку представляє голова правління Наталя-Дануто-Антано Бімбірайте, яка діє відповідно до статуту. Висловлюємо щиру подяку Почесному консулу Литовської Республіки у Херсонській області В.Г. Попову за сприяння виконанню проекту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

фортеця тягин розкопки херсонщина

1. Виткунас М. Городища балтов: неизвестное наследие / М. Виткунас, З. Гинтаускас. - Вильнюс, 2017. - 88 с.

2. Г ошкевич В. И. Раскопки на острове против м. Тягинки / В. И. Г ошкевич // Летопись музея за 1914 год. - Херсон, 1916 год. - Вып. 6. - 48 с.

3. Коваль В. Ю. Керамика Востока на Руси IX-XVП вв. / В. Ю. Коваль. - Москва, 2010. - 270 с.

4. На розі двох світів. Історична спадщина України та Литви на території Херсонської області. Монографія. - Київ-Херсон. - 2018. - 72 с.

5. Эварницкий Д. И. Вольности запорожских козаков / Д. И. Эварницкий. - СПб., 1898. - 427 с.

6. Кипсіепе О. 1979. Загщ senkapis / О. ^^юпє // Lietuvos archeologija. - К 1.С. 76-100.

7. Rickeviciute К. Karmлlavos kapininas / К. Rickeviciute // Lietuvos archeologija. - 1995. - К 11. - С. 73-103.

8. Urbanavicus V. Archeologmmi tyrimai / V. Urbanavicus, S. Urbanaviciene // Lietuvos archeologija. - 1988. - К 6 - С. 9-63.

9. Urbanaviciene S. Dictarц kapininas / S. Urbanaviciene // Lietuvos archeologija.1995. - К 11. - S. 169-206.

Размещено на Allbest.ru