Образ села у фільмі О. Довженка "Земля"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Під впливом плюралістичних і цензурних поступок влади культурне життя молодої Радянської країни 1920-х років успішно розвивалося. Під пильним наглядом партійно-радянського керівництва виникають нові напрямки художнього і театрального мистецтва, діють численні літературні товариства і спілки, на масовий вид мистецтва перетворюється кіно. До речі, через відомі труднощі спочатку з екранів демонструвалися виключно іноземні картини, але радянські кінорежисери взялися за створення власних фільмів, присвячених революційним та іншим подіям, створюючи суспільству нових героїв. Усе це безпосередньо впливало на формування своєрідного комплексу громадських почуттів непівського періоду, в якому на перший план виходило негативне ставлення до царського минулого, народжувалося враження соціальних оптимістичних сподівань, зміцнювалася віра в «нову еру».

Своєрідним спільним ворогом номер один став символ «темного минулого» - «буржуазність», незмінним носієм якої залишалося селянство. Більш того, наприкінці 1920-х років радянське керівництво на чолі з Й. Сталіним прийняло рішення на прискорену індустріалізацію країни, кошти на яку передбачалося викачувати з села, оскільки розраховувати на іноземні капітали у вигляді інвестицій більшовикам не доводилося.

Хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. виникла через небажанням сільського населення продавати хліб державі за низькими цінами. Це в свою чергу позначилось на матеріальному становищі міського населення [9, с. 44]. Пропагандистський апарат усю провину за таку ситуацію покладав на «сільськогосподарського власника», позбутися якого передбачалося шляхом колективізації. Колгосп в такому випадку перетворювався на дієвий механізм викачування усіх ресурсів із села на користь індустріалізації. 7 листопада 1929 р. в газеті «Правда» вийшла відома стаття «Рік великого перелому (до 12-х роковин Жовтня)». Там зазначалось, що селяни «цілими селами» пішли в колгосп. У постанові ЦК РКП(б) від 5 січня 1930 р. «Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», зокрема, визначався основний ворог влади на селі - це «куркуль».

Однією із форм ідеологічного забезпечення усіх цих процесів могло стати кіно. Реалізувати цю ідею доручили О. Довженку - прогресивному для свого часу режисеру, який виконуючи замовлення вищого партійного керівництва міг знімати фільми на різні теми при будь-якому бюджеті. Його твори за художнім рівнем не поступалися іноземним фільмам.

На початку червня 1929 р. в журналі «Кіно» вийшла карикатура із зображенням режисера О. Довженка і оператора Д. Демуцького в образі сільських пахарів. Таким чином це стало першою звісткою про початок зйомок «фільму з побуту сучасного села «Земля»» [6, с. 8]. За даними Л. Госейко, режисер спільно зі своєю групою знімав цей фільм упродовж липня-листопада 1929 р. на Київській кіностудії (в Яресь- ках) та на Кавказі. Режисер залучив до зйомок не лише професійних акторів, з якими він раніше працював, а й початківців у кіногалузі. На переконання О. Довженка, будь-яка людина може зіграти особисту роль хоча б раз у житті [2, с. 65].

У серпні 1929 р. у статті «Патос Землі» Г. Ремез оприлюднив власні припущення щодо майбутнього сюжету фільму. Автор занадто ідеалізував картину, пояснюючи це новизною сюжетів і прийомів, застосованих в українському кінематографі. Йшлося насамперед про «показ класової боротьби на селі» [8, с. 7]. До патетичної оцінки твору згодом приєднався письменник і одночасно редактор цього журналу М. Бажан [1, с. 8].

Як тільки завершилися зйомки і обробка відзнятого матеріалу, розпочалася демонстрація фільму на офіційних та приватних показах. Перед столичною прем'єрою усього їх відбулось 32 [3, с. 66]. Основа цієї картини - село як конкретно-історичне середовище. Буденному життю режисер надав сенс філософської притчі. Земля - це дар, даний людям із зовні. Щастя людей - прикрашати її та прагнути жити для загального блага, не намагаючись вести війни за те, що їм не належить і ніколи не належало [7, с. 152].

«Цілеве спрямовання «Землі» - це показати природу класової диференціації на селі, соціальних зламів, що до них спричиняється машинізація, як один з найважливіших економічних чинників, як один з наймогутніших заходів партії на селі», - пише В. Левчук у журналі «Кіно». Далі автор зазначає, що О. Довженко у фільмі показує соціальний і психологічний злам селян. «Завзяте, вперте прагнення кращої більшовицької групи села, що переносить на своїх плечах увесь шалений наступ селянської некультурности, недовір'я до нових заходів. І цей наступ щільно, тісно поєднано з організованою, вже чітко оформленою, свідомою роботою куркульні на чолі з автокефалістом» [5, с. 8].

О. Довженко звертає більше уваги на антологічні аспекти ніж на антропологічні. Людина розчиняється в природі, а не окремо від неї. Відображається це упродовж фільму у вигляді яблук під дощем, соняшників, які мерехтять в полі. За переконаннями автора, життя прекрасне саме по собі, навіть без втручання людини.

О. Довженко намагається осмислити протистояння Машини і Світу, а також селянського світу - громади, робітників проти селян, що зовсім не цікавило європейську соціал-демократію [3, с. 302-303].

Щодо економічного становища, то поява на селі трактора спричинила велике захоплення серед його мешканців. Коли голові громади повідомили про те, що трактор не працює, він був надто здивований. На його переконання трактор не працювати не може. Ще один приклад того, що в новому суспільстві, якщо щось йшло не за планом, то цього просто не могло бути.

Цікавий штрих, автор не позбавлений романтизму і надто ідеалізує повсякденне життя селян, у яких немає ніяких проблем. Усі селяни щасливі, мають всього в достатку. Єдине, що їх хвилює - куркулі, які не хочуть об'єднуватися і віддавати майно для подальшого його загального використання громадою. Відповідно, люди, які не вступили в колгосп, засуджуються.

Однак зовсім інше побачив у картині відомий «придворний поет» Д. Бєдний, який у газеті «Ізвестія» опублікував розгромний фейлетон. Подібний відгук повинен був сприйматися як вирок [2, с. 63].

Масовий глядач зміг побачити «Землю» 8 квітня 1930 р., але вже 17 квітня показ припинили. «Натуралізм і замах на звичай» - така офіційна причина відмови у подальшому кінопрокаті. До того ж О. Довженка звинуватили в націоналізмі і спінозизмі, після чого він навіть побоювався за власне життя [2, с. 66].

Ось які відгуки подали робітники після перегляду фільму в Києві (газета «Кіно» (№ 8,ст. 5)). Завбільшовик Цінг: «Фільм «Земля» прекрасний з художнього боку й цілком витриманий з боку ідеологічного. Клясову боротьбу на селі подано. Такий фільм як «Земля» потрібний нам, а через це виступ Дем'яна Бідного, який назвав фільм контрреволюційним, треба засудити». Долі робітник КГМ Майстренко вказував: ««Земля» поруч з позитивними моментами має цілу низку негативних. Поруч з такими прекрасними моментами, як зупинка трактора, похорон, подано голу жінку, яка негативно впливатиме на молодь...» [4, с. 3].

Прочитавши інші відгуки, можна сказати, що опитуваним сподобався фільм і вони одностайно засуджували Д. Бідного, який негативно відзивався про нього. Однак не слід забувати, що подати матеріали в журнал «Кіно» міг не тільки редактор, а й інші відомі діячі того часу, не виключаючи й О. Довженка. Після виходу «Землі» він заявляв: «Мені хочеться донести до свідомості глядача, що перехід на колективну обробку земель - це логічне та неминуче завершення волі робітників та селян, які перетворюють свої господарства та життя».

Реабілітація цієї картини відбулася лише в 1958 р. [2, с. 66].

Отже, реальне становище селян і картинка, яка створена в фільмі О. Довженка «Земля», різняться. Через велику кількість пропагандистських матеріалів відбувається спотворення реального становища селян. На жаль, в реальному житті все було набагато гірше. Цілком зрозуміло, що в тих умовах, в яких опинився режисер, показати село інакше було неможливо.

Література

1. Бажан М. Земля / М. Бажан. - Х.: Кіно, 1930. - № 5. - С. 8-9.

2. Госейко Л. Історія українського кінематографа.1896-1955/ Л. Го- сейко. - К.: КШО-КОЛО, 2005. - 464 с.

3. Кирсанова Л.И., Коротина О.А. Россия Право на кино: пролетарский кинематограф С. Эйзенштейна, А. Довженко, Дзиги Вертова / Л.И. Кирсанова, О.А. Коротина. - Владивосток: Территория новых возможностей. Вестник Владивостокского государственного университета экономики и сервиса, 2017. - №4. - С. 299-307.

4. За «Землю». - Х.: Кіно, 1930. - № 8. -- С. 3-4.

5. Левчук В. Земля / В. Левчук. - Х.: Кіно, 1930. - № 6. -- С. 8-9.

6. Марковий В. О. Довженко - За землероба / В. Марковий. - Кіно. - Х.: Кіно, 1929. - № 11. - С. 8.

7. Потемкина В.В. Образ положительного героя в контексте поэтического и прозаического направлений киноязыка (на примере творчества Александра Довженка и Фридриха Эрмлера, конец 1920-х - середина 1930-х годов) / В.В. Потемкина. - Спб: Вестник СПбГУ, 2011. - Вып 2. - 149-155 с.

8. Ремез Г. Патос Землі / Ремез Г. - Х.: Кіно, 1929. - № 16. - С. 6-7.

9. Українське радянське суспільство 30-х рр. ХХ ст.: нариси повсякденного життя: Колективна монографія/ Відп. ред. С.В. Кульчицький. - К.: Інститут історії України НАН, 2012. - 786 с.