Литовські селяни в російській Державній Думі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Литовські селяни в російській Державній Думі

Стаття присвячена розгляду селянського складу депутатського корпусу Державної думи Російської імперії від литовських губерній Російської імперії, зробленому за сучасними подіям довідковими виданнями. На основі аналізу вміщених там персональних характеристик литовських селян, що були депутатами Думи першого-четвертого скликань зроблено висновок про те, що фактичне збереження станового представництва, соціальні й національні протиріччя в країні та короткий в історичних масштабах термін існування Думи не сприяли формуванню нової повноцінної групи імперської політичної еліти. Думська практика, однак, сприяла формуванню регіональних політичних еліт, значна частина яких - у випадку з литовцями - мала яскраво виражені автономістичні й націоналістичні інтереси.

При цьому Думські вибори вкладаються в схему «відкритого рекрутування» еліти, яка, теоретично, дає можливість представникам будь -яких громадських груп претендувати на місця в політичних структурах, оскільки орієнтована на особисті якості кандидата. В ідеалі, мала би сформуватися нова елітна політична група, характерними ознаками якої фахівці вважають згуртованість, усвідомлення своїх групових інтересів, розвинену мережу неформальних комунікацій, наявність специфічних норм поведінки і мови, відсутність чіткої грані, що розділяє службову діяльність і приватне життя [5, с. 8-9, 11, 17].

Може виглядати парадоксом, але з приведеної вище точки зору на елітарність як «обраність» у прямому розумінні, «найчистішою елітою» пізньоімперської Росії були селяни. Тому власне, що т.з. виборче сито для них було найгустішим, і вони проходили фактично чотири виборчі стадії - сільську за участю «десятидвірних», волосну, повітову і губернську. Однак селянство не було «політичним класом» і отримало обмежений доступ до влади (як думські депутати) тільки з волі самодержавного уряду. Волі скоріше вимушеної, бо депутати-селяни розглядалися скоріше як «баласт для стійкості державного корабля». Коли ж ці плани щодо них не спрацювали, ба більше - селянство виявилося на диво упертим у своїй боротьбі за землю тепер уже легітимними парламентськими методами, - законом від 3 червня 1907 р. були змінені відповідні норми в розписі виборщиків, і за селянами було залишено право тільки на «обов'язкове» представництво від губернії. Вважалося, були представниками волостей, і цього досить. Вибори забезпечували ротацію небажаних уряду депутатів, зміну (циркуляцію) імперської еліти в цілому.

Існує немало публікацій, що прямо чи опосередковано стосуються згаданої проблематики в її українському вимірі, узагальнених, зокрема й у нашій монографії щодо українських думських депутатів [2] Литовська література, на жаль, не є нам доступною, однак можна припустити, що звернення до теми розгляду місця регіональних еліт в суспільному й політичному житті Російської імперії видається підготовленим та назрілим також і для литовської сторони.

Джерелом повідомлення стане група статистично-довідкових матеріалів представлена, насамперед, покажчиками до стенографічних звітів, описів справ архіву канцелярії Думи та ін.

Скликання і робота Думи спричинили суспільний інтерес до її складу думи та життєписів її депутатів[4]. Однак найбільш поширеними виданнями цього плану стали біографічні довідники Мілана Бойовича [6; 7; 8; 10].

Загальнодоступним для широкого кола читачів і водночас авторитетним джерелом інформації довідкового характеру з питань складу і роботи Думи стали дореволюційні енциклопедичні словники. Списки депутатів Думи першого - третього скликань першими розмістив словник братів Гранат, хоч і не без тенденційності - замовчано дворянське походження деяких популярних депутатів, практично ніде не вказано національність членів Думи [9]. Солідна інформація (статті про Державну думу і думські вибори, списки членів Думи усіх чотирьох скликань станом на період першої сесії 4-ї Думи) міститься в «Новому енциклопедичному словнику» Брокгауза і Єфрона [3].

Відповідні статті (без списків) є також у радянських енциклопедіях, хоча в них статті про Думу надто однобічні й жорстко заідеологізовані.

Не так давно побачила світ новітня спеціалізована енциклопедія «Государственная дума Российской империи». Цей вельми масштабний науковий і видавничий проект було приурочено до 100-річного ювілею Думи (квітень 2006 р.). Попри певні недоліки (стосовно депутатів з українських губерній: трапляються помилки в назві місцевостей, у визначенні віку депутатів тощо; у текстах варіюються етноніми «українець» або «малорос», іноді некоректно; в одному випадку переплутано фотографії депутатів і т. ін.), в цілому це - фундаментальне науково-довідкове видання, базоване у т. ч. безпосередньо на архівних джерелах [1].

Існують також інші сучасні ґрунтовні видання енциклопедичного типу, де містяться матеріали довідкового характеру про політичні процеси початку ХХ ст., а часом і унікальна інформація про окремих депутатів як політичних емігрантів чи як масонів, тощо.

Опубліковані джерела - стенографічні звіти та супутні їм покажчики, протоколи засідань комісій, довідники тощо - у цілому складають репрезентативний джерельний масив з історії Державної думи й ширше - багатонаціонального суспільства Росії пізньоімперського періоду.

У цьому ряду помітне місце займає згаданий довідник «Наші депутати» - за формою і розміщенням матеріалу точна копія французької кишенькової книжки «Nos deputes», дуже популярної у Франції підручної книги при читанні газетних звітів [7, с. ІІІ]. Видавці добре вловили нову потребу пересічного читача: було цікаво знати, як виглядає промовець, хто він і звідки, до якої партії належить тощо. Таким чином думці з політичного простору перекочовували в простір повсякденного буття.

Саме це видання ми взяли за основу для пропонованої нижче джерельної частини публікації. В ній збережені верстка, особливості зрусифікованих литовських географічних назв і стилю довідкових видань початку ХХ ст. Важливим видається візуальний ряд джерела: бачимо гарно, по-європейськи вбраних людей, упевнених у собі, солідних і спокійних. Ще звертає на себе увагу національна гомогенність селянського складу литовської депутації.

На основі аналізу вміщених у цьому видані персональних характеристик литовських селян, що були депутатами Думи першого-четвертого скликань від Віленської, Ковенської й Сувалкської губерній та сучасного стану знання про думський період в історії пізньоімперської Росії можна стверджувати, що фактичне збереження станового представництва, соціальні й національні протиріччя в країні та короткий в історичних масштабах термін існування Думи не сприяли формуванню нової повноцінної групи імперської політичної еліти. Думська практика, однак, сприяла формуванню регіональних політичних еліт, значна частина яких, як у випадку з литовцями - мала яскраво виражені автономістичні й націоналістичні інтереси.

Список використаних джерел та літератури

імперія литовський політичний

1.Государственная дума Российской империи: 1906 1917 : Энциклопедия. - М., 2008. - 735 c.

2.Коник О. О. Депутати Державної думи Російської імперії від губерній Наддніпрянської України (1906-1917 рр.) : монографія / О. О. Коник ; наук. ред. С. І. Світленко. - Дніпропетровськ : Герда, 2013. - 454, [2] с. : табл.

3.Общий список членов Государственной думы I, II, III, IV созывов // Новый энциклопедический словарь. - Т. 14. - СПб., 1913. - Стлб. I-LXXII.

4.Первая Государственная дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Г осударственной думы. - М., 1906. - 158 с.

5.Українська еліта та її роль у державотворенні : навч. посіб. / В. А. Гошовська, М. І. Пірен та ін. ; за заг. ред. д. політ. н., проф. В. А. Гошовської. - К. : НАДУ, 2010. - 136 с.

6.Члены Государственной Думы (портреты и биографии): Второй созыв: 1907-1912 г. / Сост. М. М. Боиович. - 2-е изд. - М., 1907.

Размещено на Allbest.ru