Діяльність польської підпільної організації "Коменда Оборонців Польських" на початковому етапі становлення польського руху опору (1939-1942 рр.)

Дослідження ґенези польських військових організацій Руху Опору в роки Другої світової війни є досить актуальним з огляду на те, що на сучасному етапі посттоталітарного розвитку неупереджене висвітлення історії визвольної боротьби польського народу має неабияке значення, бо в оцінках дослідників соціалістичної доби домінували сталі стереотипи та свідомі замовчування, а іноді - фальсифікація. Насамперед, це торкалося питань становлення підпільних організацій нерегулярного характеру, зокрема таких як Команда Оборонців Польських (КОП), їх військової та політичної діяльності.

Зазначимо, що питання дослідження збройної діяльності військової організації КОП за часів Другої світової війни ніколи не ставилось у радянській історіографії. У працях науковців розглядалися лише певні аспекти історії польського Руху Опору, його етапи, основні напрями. При цьому головна увага приділялась діяльності лівих військових організацій, зокрема, Гвардії Лю довій, яка дотримувалась радянських форм боротьби з окупантами [1].

На відміну від радянських колег польська історіографія соціалістичної доби приділяла достатньо уваги досліджуваній темі, а історичні розвідки польських істориків за майже п'ять десятирічь вирізняються багатоплановістю та комплексністю у висвітленні проблематики Польського руху Опору та його складових частин нелегальних військових організацій [2].

Достойний внесок у наукову розробку розглядуваної проблеми в період 40-90-х рр. XX ст. зробили емігрантські полоністичні центри досліджень.

Зокрема, видавництво "Культура" в Парижі на сторінках квартальника "Історичні зошити (Зошити історичні)" систематично публікувало розвідки, присвячені розвитку військових організацій Руху Опору в контексті становлення Польської підпільної держави [3].

Важливу групу досліджень склали роботи польських істориків, що побачили світ після краху тоталітарного режиму в Польщі. Саме в цей період автори праць сконцентрували свою увагу на діяльності не тільки збройного, а і цивільного підпілля, дослідили процес організаційного становлення військових формувань, що мали некадровий склад та нерегулярний характер [4].

Відмітимо, що окремі аспекти проблеми, що розглядається певною мірою висвітлювалися в роботах сучасних українських істориків, зокрема, І. Іллюшина

[5] . Проте, поставлене нами питання не було предметом спеціального вивчення.

Тому, метою даної статті є висвітлення основних організаційних етапів становлення КОП, аналіз її військової, пропагандистської діяльності в період 1939-1943 рр.

Режим, встановлений гітлерівською Німеччиною на окупованих територіях Польщі мав за довготермінову мету знищення польського народу взагалі. Нацисти прагнули задушити національну самосвідомість поляків, знищити наукові і культурні інститути. У вересні 1939 р. в Кракові окупанти заарештували понад 200 викладачів Гірничої академії та місцевого університету

[6] . Наступним етапом репресій стала так звана акція А-Б, в результаті якої було розстріляно більше 3 тис. польських громадян. Зазначимо, що на середину 1941 р. лише в губернаторстві загинуло 16 тис. поляків [7]. Незважаючи на вищеназвані умови, в польському суспільстві виникає Рух Опору, основним завданням якого є прагнення до відновлення незалежності польської держави. Тому вже восени 1939 року на території окупованої країни в умовах глибокого підпілля проходить процес формування сітки підпільних військових організацій.

Серед вищеназваних організацій (КОП) Польського руху Опору особливе місце займала Коменда Оборонців Польських, що виникла в Любляні в останні дні вересня 1939 року [8]. Ініціатором її створення став колишній офіцер Корпусу Охорони Прикордоння майор Б. Студжинський, активний учасник Польської військової організації в 1915-1918 рр. Використавши свій немалий конспіративний досвід він залучив до новоутвореної організації колишніх колег з ПОВ, які і стали її своєрідним ядром. Зазначимо, що на початковому етапі організація мала назву Оборонці Польські, саме така назва фігурує у звітних документах до Делегатури у вересні - жовтні 1939 р. [9]. У подальшому зміна назви мала місце внаслідок того, що перші організаційні документи засвідчувались колишньою печаткою Корпусу Охорони Прикордоння, а дана абревіатура співпадала з назвою Коменда Оборонців Польських. У жовтні 1939 року Б. Студжинський відвідує Варшаву з метою розширення лав нової організації і створення у перспективі в столиці центрального осередку КОП. Саме в той період він залучає до його складу В. Хулевича, колишнього керівника літературного відділу польського радіо, члена Польської Партії Соціалістичної (ППС) В. Гаудешевського, Л. Свінцицку та інших. Паралельно з цим, були розпочаті переговори з конспіративною групою Г вардія Людова під керівництвом Г. Борутського про її входження до КОП. В результаті переговорів на кінець жовтня 1939 року було прийнято рішення про спільну боротьбу проти окупантів і злиття організацій. Таким чином, на початок листопада нова організація зуміла створити у Варшаві власний осередок, який нараховував близько 50 осіб [10].

Наступним кроком, що має важливе значення для подальшої розбудови КОП була розробка та прийняття програмних документів, що окреслили засади, програмні цілі та основні завдання організації. Так, в Статуті КОП, що був прийнятий 1 жовтня 1939 року зазначалося, що "... основними цілями є збройна, моральна, духовна підготовка народу до боротьби з окупантами" [11]. У інструкції організації, яка була затверджена 2 жовтня 1939 року, були окреслені основні завдання: "діяльність охоплює всю територію Речі Посполитої, керівництво КОП визнає за легітимний польський уряд у Франції, та виступає за широку соціальну базу організації... її членами можуть бути всі хто підтримує гасло боротьби за вільну і демократичну Польщу" [1-2].

Протягом 1940 року йде активний процес розбудови організаційно - територіальної структури КОП. За вищевказаний період було створено Г оловне Командування з центром у Варшаві, інспекторський відділ територій та здійснено розподіл на інспекторати земель, що в свою чергу поділялися на округи [13]. Зазначимо, що структура КОП за задумом керівництва включала в себе майже всю територію країни. Так, центральним вважався інспекторат Варшава, що охоплював все місто. Наступним по військово-оперативному значенню був інспекторат Генерал-губернаторства, що був поділений на чотири округи: Кілецький. Краківський, Люблінський та Варшавський. Крім того, існували інспекторати західних земель з п'ятьма округами: Лодзьким, Плоцьким, Поморським, Познанським і Сланським та земель східних із службами у Варшаві, куди увійшли вісм округів: Львівський, Станіславський,

Тернопільський, Волинський. Поліський, Новогродський, Віленський і Білостоцький. У свою чергу округи були поділені на обводи та на райони, а останні на плацовки.

Відмітимо, що в основному КОП розгорнула свою діяльність на теренах Генерал-губернаторства. Спираючись на тезу про широку соціальну базу КОП, її керівництво досить активно ініціює та розпочинає переговорний процес з різними військовими організаціями польського руху опору. Так, в листопаді 1939 року були розпочаті переговори з Гвардією Оборони Народової, а в грудні Польська Неподлегла, що призвело до часткового підпорядкування їх військових відділів КОП.

Навесні 1940 року Коменда Оборонців Польських стає одним із ініціаторів створенню своєрідної координаційної спілки - Комітету Організацій Підпільних, що вперше зібралася 21 квітня 1941 року. На цьому зібранні були присутні, крім керівного ядра КОП, представники соціалістичної групи Барикади Вольності, організацій Меч і Плуг, Польська Неподлегла, Таємна Польська Армія та інші. У результаті переговорів прийняли декларацію про спільні дії проти окупантів.

Як відмічають польські історики практична діяльність комітету була досить короткочасною, бо кожна з організацій діла самостійно, а їх політичні платформи кардинально різнилися і були поляризовані від санаційних до антисанаційних поглядів [14]. Єдиним позитивним моментом стало те, що КОП показала можливість реальної співпраці військових організацій Польського Руху Опору.

Вагомим кроком в подальшій розбудові КОП являлись заходи по організації її військової структури. Концепція КОП, щодо створення власних збройних сил, відрізнялась від концепції інших організацій Руху Опору, зокрема ЗВЗ, які виключно розраховували і залучали до своїх лав офіцерські кадри.

Керівництво організації виступало за входження до лав КОП всіх свідомих поляків, що мали певні навики конспіративної роботи. Цікаво, на нашу думку, була і власне побудова структури. Основним елементом у військовій вертикалі повинна була бути військова група, що складалася з 11 чоловік за схемою (10+1), у подальшому створювалися взводи, роти. Найбільшою проблемою на початковому етапі стала відсутність необхідної кількості збройного арсеналу. Як правило використовувалась зброя польської армії 1939 року.

На той момент, враховуючи складну військово-політичну ситуацію керівництва КОП основним завданням вбачало: "співпрацю з арміями союзників під час їх вступу на територію Польщі, недопущення на останньому етапі війни, знищення людських і економічних ресурсів краю, збереження законності до прибуття уряду В. Сікорського" [15]. Досить цікавою була концепція КОП про створення служби безпеки організації. Вищезгадана структура включала в себе відділи розвідки і контррозвідки, спеціальний відділ по охороні організації, відділ диверсій. У перспективі передбачалось створення громадської міліції, до функцій якої входило охорона порядку в період визволення польських територій на завершальному етапі війни. Також в штаті служби безпеки функціонував відділ легалізації, який очолював З. Хромінський. Сам він у досить короткий термін організував підпільну друкарню, що спеціалізувалась на виготовленні фальшивих документів, паспортів, довідок.

Ще одним важливим відділом служби безпеки КОП став відділ збройних акцій. В інструкції відділу зазначалося: "що він виник з потреб самооборони організації і основним його завданням було проведення терористичних актів проти окупантів, колобораціоністів та експропріації" [16]. Так, з листопада 1939 по червень 1940 року відділ провів низку терористичних заходів проти окупаційної влади на території Варшавського округу, були фізично знищені 6 гестаповських офіцерів, викрадено військову та приватну кореспонденцію з поштових вагонів на станції Варшава. Найбільш гучною справою була експропріація Варшавської тютюнової компанії у грудні 1939 року, коли члени КОП забрали з каси підприємства близько 250 тисяч злотих.

Досить специфічним в штаті КОП був так званий відділ ув'язнених, керівником якого був колишній суддя Варшавського апеляційного суду А. Кордовский. Основним завданням відділу була допомога заарештованим та їх родинам, збір інформації про майбутні репресії, залучення членів КОП до персоналу в'язниць, підготовка втеч. До 1942 року відділ діяв досить ефективно, але в 1943 році, у зв'язку із репресіями гестапо припинив своє існування.

Зазначимо, що керівництво КОП значну увагу приділяв діяльності серед молоді. Уже восени 1940 року був створений молодіжний відділ КОП при Головному Командуванні, який очолив архітектор А. Слоніцький. Одночасно були створені молодіжні відділи в округах та районах. За задумом керівництва КОП молодіжні структури повинні охопити контингент з 11 до 18 років. Головним завданням відділу стала пропагандистська діяльність, не допущення деморалізації, гуртування молоді та її ідеологічна та військова підготовка. Велику роль у реалізації вищеназваних завдань відіграла молодіжна підпільна газета "Орлята", перший номер якої побачив світ 10 жовтня 1940 року. На її шпальтах постійно з'являлися матеріали пропагандистського характеру, що підтримували моральний та бойовий дух молоді, знайомили молодіжний загал з перебігом подій на фронтах.

Найбільш актуальною була практична діяльність відділу пропаганди, який до січня 1940 року мав назву Комітет Обивательське Патріотичний, а у зв'язку із реорганізацією був перейменований у відділ пропаганди Головного командування КОП, який очолив Л. Коласінський. Г оловним органом КОП стає газета "Польське Жийе" (Polska Zyie), редакційний комітет якої очолив В. Хулевич. Зазначимо, що до нього увійшли досить знані і відомі в довоєнній Польщі журналісти, публіцисти і письменники, зокрема проф. П. Басінський, В. Боровий, Я. Свінцицька. Крім того, під егідою та фінансовому сприянню КОП видавалися періодичні видання в округах країни. Так, в Люблінському окрузі друкували газету "Жемста". в Кракові - "Дзженік Порадний", "Польська Валчує", "Збройна Розправа", у Варшаві - "Бюллетень Радіовий", "Хлопські Бої" [17]. Це стало можливим завдяки якісній діяльності технічного відділу та відділу пропаганди, які за короткий термін зуміли зорганізувати підпільні друкарні. Перша з них була заснована у Варшаві у помешканні члена КОП А. Длугоша і могла друкувати 50 тис. екземплярів щотижнево. У другій половині 1940 року було засновано ще дві друкарні у Варшавському окрузі, а також мережа друкарень у відповідних округах. У серпні 1940 року у відділі пропаганди був заснований так званий диверсійний відділ. До його компетенції входила пропаганда та ідеологічна обробка німецьких солдат та офіцерів. Персоналом відділу було підготовлено до друку листівки на німецькій мові, а також розпочато випуск сатирично-ілюстрованої газети "Еріка".

Досить високо оцінили діяльність КОП гестапо. Так, у рапорті голови служби безпеки Люблінського округу до головного управління датованого квітнем 1941 року зазначалося: "КОП розвинула найактивнішу

пропагандистську діяльність, видає ряд періодичних видань та листівки друковані німецькою мовою, які мають деструктивний вплив на солдат та офіцерів". У свою чергу начальник варшавського гестапо у рапорті до головного управління безпеки від 1 серпня 1941 року стверджував: "КОП у своїй пропагандистсько-видавничій діяльності переважає всі інші конспіративні організації за накладом та географією розповсюдження в краї" [18].

Цікавою сторінкою в практичній діяльності КОП стало створення її мережі поза межами окупованої Польщі в період 1939-1941 рр. Так, у жовтні 1939 року копівці зуміли створити власний осередок на території Угорщини. Його завданням проголошувалися підтримка зв'язку між окупованою країною і польським еміграційним урядом, організація переправки польських солдат та офіцерів, інтернованих в таборах Угорщини до Франції. Керівником осередку був Ф. Янчевський, колишній офіцер Війська Польського. Досить швидко вдалося розбудувати і структуру організації, вже на початку 1941 року виникли організаційний відділ, відділи пропаганди, мобілізації зв'язку [19]. Зазначимо, що діяльність КОП в Угорщині здійснювалась під прикриттям офіційних державних структур в Будапешті, зокрема через Польський комітет опіки та відділи Червоного Хреста. Полякам вдалося встановити тісні зв'язки та налагодити співпрацю з угорцями, серед яких були працівники Міністерства оборони З. Белло та Внутрішніх справ Й. Антал. Величезну допомогу надавав полякам комендант польських таборів для інтернованих підполковник А. Ковач.

Аналогічний осередок КОП діяв і на території Румунії. Його очолював К. Завадзький. До його складу входили поляки, що мешкали на території Румунії. На першому етапі основним завданням осередку стало встановлення зв'язку інтернованих вояків з їх родинами в Польщі, а з часом головним завданням стало переправка інтернованих військових кадрів Війська Польського до Франції та розбудова каналу зв'язку між урядом в еміграції та нелегальними організаціями в Польщі. Після поразки Франції деяка частина румунського осередку КОП повернулася до Польщі, де увійшла до Краківського округу організації. Цікавим є той факт, що в складі КОП діяла група болгарських громадян, яка в документах організації проходила під криптонімом "Група Б", її учасниками являлися колишні службовці колишнього посольства в Варшаві, зокрема радник посольства К. Цоков та ще 10 осіб. Головним завданням групи був перевіз через кордон нелегальної літератури, коштів на потреби польських нелегальних організацій [20]. Восени 1940 року гестапо ліквідувало групу і вона припинила своє існування.

Наступним досить непростим періодом організації став час з 1940 по весну 1943 року. Саме тоді німецька влада розпочала комплекс репресивних дій спрямованих проти членів КОП. Особливо постраждали Люблінський та Варшавський округи, де були заарештовані керівники підрозділів КОП. За період 1940-1941 років гестапо зуміло заарештувати понад 300 членів організації, розгромило три підпільні друкарні. Серед заарештованих опинились комендант Варшавського округу Г. Г аудасинський, керівник Краківського округу Й. Швед [21].

На початку 1941 року окупаційна влада провела ще одну хвилю репресій проти організацій. Так, було заарештовано Головного коменданта Г. Борутського, керівника відділу пропаганди Л. Колацинського та інших. Масові репресії торкнулися і районних осередків, зокрема Сланська, Помор'я. Північної Мазовії. Таким чином, внаслідок репресивних сил німецької влади на початку 1941 року організація понесла значні кадрові втрати як серед керівного складу, так і в регіональних осередках. Більшість окружних осередків продовжували діяти автономно, без відсутності централізованого керівництва. Певна кількість членів КОП увійшли до складу інших підпільних військових організацій та груп, значно скоротився випуск нелегальної періодики.

У той момент частина керівництва КОП почала схилятися до входження та підпорядкування організації представникам ЗВЗ (Союз збройної боротьби). Тому, 16 лютого 1942 року був виданий наказ, згідно з яким військовий відділ КОП підпорядковувався ЗВЗ, а цивільні служби - Делегатурі уряду. Зазначимо, що відповідні структури ЗВЗ зробили все можливе, щоб зміст вищеназваного документу став відомим керівникам округів. Проте, лише 109 членів Варшавського округу КОП перейшли до ЗВЗ. Регіональні округи продовжували діяти самостійно.

Тим часом, у березні 1942 року Головний комендант Г. Борутський тікає з в'язниці і повертається до конспіративної діяльності. Він відміняє наказ про підпорядкування ЗВЗ, а ту частину керівництва КОП, що пішла на співробітництво оголошує поза межами організації. Паралельно з цим він розпочинає комплекс заходів, що спрямовані на об'єднання організації. Був відновлений зв'язок між групами КОП у Варшаві та округах, розпочато переговорний процес з тими організаціями польського Руху Опору, що були опозиційне налаштовані до ЗВЗ. Відмітимо, що переговори не принесли вагомого практичного результату, хоча сторони опублікували спільну заяву під назвою "Монополія на патріотизм", що була надрукована в нелегальній періодичній пресі. У вищеназваному документі гостро критикувалась позиція та заходи ЗВЗ - АК по залученню до своїх лав членів інших організацій, піддавалася сумніву монополія ЗВЗ на лідерство в польському Русі Опору [22].

Але арешт Г. Борутського в 1942 році знову призводить до розколу організації. Взагалі період 1942-1943 рр. в її діяльності характеризується значною організаційною розпорошеністю, перманентними кадровими змінами в складі Головного командування, слабкою координацією дій. Внаслідок цього в організації стався розкол в результаті якого члени КОП входять до складу багаточисельних підпільних організацій та груп польського Руху Опору. Пізніше певна частина копівців увійшли до складу Гвардії Людової та Армії Людової.

Таким чином, за період 1939-1943 рр. Коменда Оборонців Польських в досить непростих соціально-політичних та військових умовах окупації зуміла розбудувати військову структуру, що охопила майже всю територію Польщі і зорганізувала пропагандистську та видавничу діяльність і на початковому етапі займала лідируючі позиції в Польському Русі Опору.

Список використаних джерел та літератури