Прапорнича традиція прилуцького полку другої половини XVIII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАПОРНИЧА ТРАДИЦІЯ ПРИЛУЦЬКОГО ПОЛКУ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст.

Прилуцький полк нараховував найменшу кількість сотень з усіх полків Гетьманату. Наприкінці грудня 1756 р. полковник Григорій Галаган констатував «в полку же Прилуцком сотен девять состоит» Центальний державний історичний архів України у м. Києві (далі -- ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, спр. 14509, арк. 2.. Це -- Варвинська, Журавська, Іваницька, Ічнянська, Корибутівська, Красно- колядинська, Монастирська, полкова Прилуцька та Сріблянська сотні. Імовірно саме ця особливість полку обумовила, мовлячи образно, «пакетний», відмінний від інших полків спосіб ротації сотенних прапорів. Полкове знамено та дев'ять сотенних корогв були виготовлені одночасно.

Щоправда, початок оновлення сотенних прапорів мав епізодичний характер і був традиційним. Ініціатива щодо заміни сотенної корогви та значка виходила з прилуцької полкової сотні. Імовірно це сталося ще 1755 р., оскільки «нижайшое доношение» «Вашей Ясневельможности Генеральной войсковой канцеляріи здешней полковой канцеляріи» за підписом групи полкових старшин у складі полкового судді Якова Огро- новича, полкового писаря Івана Александровича, полкових осавулів Никифора Білецького-Носенка та Якима [...] Прізвище написано нерозбірливо., у якому йшлося про потребу оновлення старих сотенних корогви та значка прилуцької полкової сотні, датоване 15 січня 1756 р. На користь 1755 р., у свою чергу, промовляє той факт, що сотенне правління прилуцької полкової сотні зверталося до полкової канцелярії двічі. Звичайно, для цього потрібен був довший, ніж два новорічні тижні, час. Реакція полкової канцелярії була передбачуваною. Упевнившись, що «подленно сотенная корогов ветха, а значок сотенній крайне содран, от ветхости ж, и негодятся впредь» Там само, спр. 13724, арк. 2. полкова старшина звернулась до інстанції щаблем вище. сотенний прапор полковий канцелярія

5 лютого 1756 р. на запит полкової старшини «откуда те сотенніи корогов и значок вновь зделать и на то принадлежащую сумму взять повелено будет?» Там само, арк. 2 зв., ГВК надіслала прилуцькому полковнику ордер з відповідними роз'ясненнями та вказівками. Своє розпорядження ГВК ов'язала з гетьманським ордером від 18 березня Дата отримання ГВК гетьманського ордера від 8 березня 1755 р. Нагадаємо, що з цим ордером пов'язуємо початок реформування прапорів у реєстрових полках Гетьманату. Ротація сотенних і полкових прапорів коштом Малоросійського скарбу згідно з приписами гетьмана набула масового характеру і відбувалася за наявними джерелами у восьми з десяти реєстрових полків. Зокрема березневим ордером гетьмана 1755 р. обумовлювалося: «ежели их (знамен -- Ю.С.) в которую, сотню необходимо потребно будет исправлять із сумми Скарбу войскового издерживая на исправленіе оних знамен і деньги без излишества і передачи і на оних знаменах велеть с правой сторони быть гербу Націи, а із другой стороны той сотне в которую оное знамено исправляемо будет». Див.: ЦДІАК України, ф. 51, оп. 1, спр. 1977, арк. 4. 1755 р., уточнюючи при цьому, що «по силе якого повеленія уже в некоторіе сотни и ісправ- лени» ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 13724, арк. 3. Там само.. Відтак ГВК вважала, що і в даному випадку при виготовленні сотенного прапора і значка прилуцької полкової сотні належить керуватися згаданим розпорядженням гетьмана. Виходячи з цього, головна канцелярія розпорядилася «для пріему на ісправленіе в означенную сотню знамена и значка потребного числа денег из Скарбу войскового прислать нарочного, за явкою которого приказано будет те деньги отпустить» . Однак, судячи з подальшого розвитку подій, попри схвальну резолюцію ГВК кошти полковою прилуцькою сотнею не було отримано і пошиття нового прапора не розпочалося. Усе ж ініціатива полкової прилуцької сотні не минула марно. Вона надала імпульсу та стала каталізатором процесу ротації прапорів в інших сотнях полку. Своєрідним віддзеркаленням процесу виготовлення та обміну прапорів у Прилуцькому полку став документ, який з'явився з-під пера прилуцького полковника Григорія Галана 23 грудня 1756 р. Його унікальність обумовлюється, щонайменше, безпрецедентним для малоросійських полків клопотанням перед «Вашей Ясневельможности Генеральной войсковой канцелярію) про одночасну і повну заміну прапорів у Прилуцькому полку. Свій почин Григорій Галаган виправдовує «тиском знизу» та незавидним станом клейнодів: «Полку Прилуцкого сотники и сотеннии старшини і иніи сами присилая ко усмотрению в полковую прилуцкую канцелярию сотении значки і корогви от древности в негодность пришедшии, требуют определения; и от протчих сотен об оних де значках и корогвах по собранним справкам является, что за негодность их надлежит всеконечно новіи значки іли корогви поделать, при том де і полковое знамено, а особливо і полковій значок по тому де уже обетшали и значок с концов совсем растрепан» Там само, спр. 14509, арк. 2.. Аби запобігти можливим наріканням начальства в огульності, полковник діяв на упередження. Григорій Галаган запевнив ГВК, що напередодні мали місце «осмотр и осведителство» прапорів, за наслідками яких зроблені висновки, що «обстоит нужда во всех полку Прилуцкого сотнях сотеніи корогви, тако де полковое знамено и полковой значок поделать» Там само.. Рішучість та готовність полковника до розгортання активних дій щодо оновлення сотенних та полкових клейнодів проявилися і у проханні «з посланным з сим доношением значковим товарищем Иосифом Кондратенком на зделание полкового знамена и значка и сотенных девяти корогов повелеть потребное число денег откуда заблгоусмотренно будет отпустить» Там само, арк. 2 зв.. Необхідно зауважити, що впевненість Григорія Галана у можливості швидкого отримання коштів підкріплював досвід спілкування полкової старшини з ГВК у справі виготовлення клейнодів для полкової прилуцької сотні. Окрім «обетшалості» прапорів, це був ще один вагомий аргумент клопотання: «а прежде сего на учиненний в войсковую Генеральную канцелярию от полковой при- луцкой канцелярии о негодности сотне полковой корогвы і значка доклад веленно для пріему на зделание оного денег прислать нарочних» Там само, арк. 2.. Завершувалося «нижайшое доношние» прилуцького полковника постановкою ключового питання у продукуванні прапорів «в резолюцию не- оставить какие ізображении на сотенних корогвах делать ібо по древному обичаю писани били ікони і протчии ізображении» Там само, арк. 2 зв.. Незабаром, на початку нового -- 1757 -- року прилуцькому полковнику надійшла ґрунтовна відповідь. ГВК надала вичерпні роз'яснення щодо умов видачі коштів на пошиття нових прапорів та відтворення на них зображення. Зокрема, отримати фінансування було можливо за умови рапорту до ГВК щодо очікуваних витрат: «коликого числа потребно денег и каждое в какую обойтись может цену». І тільки після розгляду рапорту «об отпуске денег имеет быть учинено надлежащое определеніе» Там само , арк. 3.. При цьому ГВК вкотре наголосила на персональному обов'язку полковника перевірити стан прапорів: «ежели по освидетельствованию Вашем подлінно все те знамена суть уже крайне обетшаліе». Зважаючи на прохання прилуцького полковника та дещо забігаючи наперед, ГВК не обійшла увагою питання зображень на прапорах: «на оных же знаменах, когда вновь будут ісправ- ляемы ізображено в силе ордеров его ясневельможности долино будет на правой стороне герб Національній, а на другой стороне на полковом знамени полковой, а на сотенних -- сотенной» Там само.. Разом з тим, ГВК навзаєм зажадала від прилуцького полковника відповіді на деякі питання: «что ж касается до ісправленія вновь полкового значка, то оной сверх полкового знамены надобен ли при полку и для чего? ізяснить впредь в репорте» Там само..

Григорію Галану знадобилося трішки більше місяця (19 лютого 1757 р. він надіслав нове «нижайшее доношение»), аби задовольнити вимоги ГВК та обрахувати кошторис виготовлення усіх прапорів полку. «Смета» прилуцького полковника виявилася лаконічною: об'єднувала дві позиції -- вартість тканини та працю «живописця». Щоправда, беручи під увагу різницю у ціні окремих ґатунків шовкової матерії, у підсумку зводилася до двох сум. Так, пошиття полкового знамена і значка та дев'ятьох сотенних прапорів зі штофу коштувало б 164, а з голі -- 144 рублі. Вартість малярських робіт в обох випадках була однаковою і становила 44 рублі з розрахунку 4 рублі за один прапор. У рапорті також зазначалися необхідна кількість матерії на кожен з прапорів у полку та два варіанти ціни на неї. Найбільшим, звісно, був полковий прапор. Для його пошиття необхідно було «шолковой материи голю или штофу восемнадцать локоть, голе локоть по рублю, а ежели штофу, то локоть по рублю и двадцять копеек» Там само, арк. 5 зв. Там само.. Сотенні знамена у Прилуцькому полку мали б виготовити більш ніж удвічі меншими за полкове: на них планувалося витратити вісім лікоть матерії на кожне. На «значек» резервувалося десять лікоть. Григорій Галан відстоював потребу значка у полку та, згідно з приписом ГВК, дав належні роз'яснення: «значку же полковому необходимо должно бить при полку для того, что оній наиболше к действию употребляется при походах и особливо при разних откомендированиях в подъезды и в партии яко легкое знамя» . Через десять днів -- 29 лютого -- останнього дня високосного 1757 року ГВК оперативно надіслала розлогий ордер «высокородному и высокопочтенному господину подскарбию Генеральному», у якому слово в слово переповідався рапорт прилуцького полковника, але з короткою, чіткою і, головне, схвальною резолюцією: «по определенію Генеральной войсковой канцеляріи предлагается Вам на ісправленіе в полк Прилуцкій вишеозначенних полкового знамена и значка и сотенних девяти знамен з отпустить з Скарбу войскового пом'янутому нарочно присланому зн: т: Кондратенку денег 164 рублей за 18 запискою и роспискою его Кондратенка» . Отже, на підставі запропонованого Григорієм Галаном кошторису можна зробити висновок, що ГВК підтримала пошиття полкових прапорів зі штофу. Виявити архівні документи, які б ілюстрували завершальний етап виготовлення прапорів у Прилуцькому полку і свідчили про його результативне завершення, нам не вдалося. Однак завзятість, енергійність та оперативність, з якими діяв Григорій Галан, обнадіює у доведенні справи до кінця.

У літописі прапорництва Прилуцького полку другої половини XVIII ст. мав місце ще один цікавий прецедент -- «подчинка» прапора. Літом 1764 р. -- 4 червня та 27 липня -- полкова прилуцька канцелярія «представляя, что полковій прилуцкій значок крайне уже обетшал, якой де необходимо подчинить надлежит, на которую подчинку надобно белой голе трех локоть, локоть по рублю, золота едной книги ценою в рубль пятьдесят копеек да за дело иконописцу два рубле» Там само, арк. 4 зв. Там само, спр. 17991, арк. 2., двічі зверталася до канцелярії Малоросійського скарбу з проханням «об отпуске показаного числа денег на подчинку полкового значка» Там само, арк. 2 зв. Там само.. Про це гетьмана Кирила Розумовського за підписом генерального бунчужного Якова Тарнов- ського інформувала канцелярія Малоросійського скарбу. Зв'язана фінансовою дисципліною, авторитетна державна установа просила про роз'яснення деяких обставин.

Складність у розгляді звернення прилуцької полкової канцелярії для Малоросійського скарбу створила відсутність прямої вказівки гетьмана щодо видачі коштів на ремонт полкових значків: «а понеже в канцеляріи Малороссийского скарбу такова ордера Вашей ясневельможности чтоб на исправленіе и подчинку полкових значков по требованиям полкових канцелярій... не имеется» . Показово, що канцелярія Малоросійського скарбу, справивши довідки з цього питання, покликалася на ордер гетьмана від 18 жовтня 1760 р., який регулював фінансову складову процесу прапоротворення у Гетьманаті Ордером гетьмана видатки Скарбу на виготовлення одного сотенного прапора обмежувалися 12 рублями 68 копійками.. Що ж до повсякденної практики пра- поротворення, яка була ширшою за межі теоретичних правових приписів, то канцелярія Малоросійського скарбу констатувала: «а хотя отпуск и бил на полковіе знамена и на подчинку литавр в некоторіе полка, то по присилаемим от Вашей ясневельможности, и от Генеральной войсковой канцеляріи ордерам з означением в оних ордерах сумми» Там само.. Беручи зазначене до уваги, генеральний бунчужний запитував гетьмана: «повелено ль будет так в полк Прилуцкій на исправленіе і подчинку полкового значка... требуемое число денег з Скарбу войскового отпустить» Там само.. Разом з тим, дбаючи про справність грошових видатків, канцелярія Малоросійського скарбу принагідно з'ясовувала у гетьмана: «яко и впредь буди от которого полку зайдет требованіе на исправленіе полкових значков и знамен. отпускать ли деньги з Скарбу войскового и до коликого числа, или по смете показуемое в представленіях от полкових канцелярій число денег» Там само, арк. 3..

У відповідь канцелярія Малоросійского скарбу отримала ордер ГВК, у якому надавалася згода на видачу, за розпискою нарочного, з військового Скарбу заявлених для ремонту полкового прилуцького значка коштів. Це єдиний виявлений нами епізод централізованого фінансування «подчинки» прапорів. Що до інших запитів генерального бунчужного, то ГВК настановчо та настійно радила канцелярії Скарбу у випадку «когда впредь от которого полку зайдут прєдложения об отпуске денег на ис- правленіе знамен і протчого, о том в резолюцію представлять в Генеральную войсковую канцелярію под разсмотреніе» Там само, арк. 4 зв.. Тим самим ГВК обстоювала за собою виключне право щодо організації та контролю за виготовленням, використанням, фінансуванням та ротацією прапорів.

Справа «о подчинке», окрім важливої згадки про білий колір полкового значка, використання для оздоблення на ньому гербів «єднай книги золота», несподівано привнесла інтригу у, здавалося б, завершену історію з прапорами Прилуцького полку. Йдеться про те, що 1757 р., як про це йшлося вище, полкове знамено та значок мали бути оновлені. Поза сумнівом, сім років (1757-1764) щільної експлуатації нового значка «при разних откомендированиях в подъезды и в партии яко легкое знамя» могли спричинитися до необхідності його ремонту Наприклад, 1759 р. правління Яготинської сотні Переяславського полку, нарікаючи «на крайную обетшалость», порушило перед полковою канцелярією клопотання про оновлення сотенного прапора, виготовленого 1752 р. Див.: ЦДІАК України, ф. 51, оп. 1, спр. 1977, арк. 2.. Однак «подчинка» значка породжує інше гостре питання, яке постає з кореспонденції Малоросійського скарбу. Мається на увазі потреба у закупівлі на ремонт значка трьох лікоть голі, а не штофу, з якого 1757 р. мали б бути виготовлені прапори Прилуцького полку. Наважимося зістикувати розбіжності архівних відомостей 1757 і 1764 рр. Найпростіше пояснення: згадка про голь у «покорному доношеніи» генерального бунчужного

Якова Тарнавського 1764 р. могла бути звичайною канцелярською опискою. Можливо, першоджерелом колізії слугує огріх авторів звернення з прилуцької полкової канцелярії до канцелярії Малоросійського скарбу. Полкова старшина, замовляючи голь, могла помилитися у ґатунку матерії, з якої було виготовлено полковий значок. І, нарешті, не має стовідсоткової впевненості, що з тієї чи іншої причини, виділені канцелярією Скарбу кошти -- 164 рубля -- на пошиття полкових прапорів з штофу 1757 р., були витрачені саме на покупку анонсованого Григорієм Галаном ґатунку шовку, а не, наприклад, голі. Можливо, було придбано, знову ж таки з тієї чи іншої причини Наприклад відомо, що під час виготовлення полкового прапора для третього компанійського полку з'ясувалося, що необхідної «матеріи белой в Глухове болше неимеется, толко в купца Якова Никифорова шесть локоть бес чвертни, которой на то знамено нестане». І такий випадок був не поодиноким., частково штоф та частково голь, з якої і було справлено полковий значок. Прикладів неймовірних «поворотів долі» у практиці виготовлення прапорів збройних сил Гетьманату у другій половині XVIII ст. більш ніж достатньо. Поміж ними -- оновлення прапорів Прилуцького полку, яке також примітне багатьма особливостями. Одночасна заміна усіх сотенних прапорів полку, а також полкового знамена та значка -- унікальний випадок у практиці прапоротворення реєстрових полків Гетьманату. Окрім того було встановлено своєрідний бюрократичний рекорд: переписка полкової, Генеральної та Скарбової канцелярій щодо виготовлення прапорів у Прилуцькому полку тривала тільки близько двох місяців (23 грудня 1756 р. -- 29 лютого 1757 р.).

Размещено на Allbest.ru